. ѕас≥нчук пошукувач

 ™¬–ќѕј ≤ ЅЋ»«№ »… —’≤ƒ: —‘≈–ј ћ≤∆÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤…Ќ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ

The article is dedicated to studying the general contents of the theory of civilization  . Modern dynamics of civilizations is examined in the context of   the issue of identification of  Europe and the Middle East among other civilizations.  Developed are  systematic conception of    interaction of Civilizations in the context of Middle East Security problem.

—таттю присв¤чено досл≥дженню  окремих теоретичних та практичних аспект≥в цив≥л≥зац≥йноњ теор≥њ. —учасна цив≥л≥зац≥йна динам≥ка досл≥джуЇтьс¤ в контекст≥ проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ™вропи та Ѕлизького —ходу.  –озвинуто   концепц≥ю взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й в контекст≥  проблеми безпеки.

—учасна ситуац≥¤ в св≥т≥ характеризуЇтьс¤ прискореною глобал≥зац≥Їю багатьох процес≥в в планетарному масштаб≥, що супроводжуЇтьс¤ одночасним посиленн¤м ун≥кальност≥ в розвитку окремих людських сп≥льнот. ќсобливо виокремлюютьс¤ в цьому план≥ соц≥окультурн≥ макросп≥льноти Ц геоцив≥л≥зац≥њ, що формують головн≥ риси тих чи ≥нших   сп≥льнот. ѕроблеми сфери м≥жцив≥л≥зац≥йних в≥дносин  на меж≥ тис¤чол≥ть набувають особливого значенн¤ . —ьогодн≥ одним з найб≥льш актуальних наукових завдань м≥жнародно-пол≥тичноњ теор≥њ Ї визначенн¤ рол≥ та впливу м≥жцив≥л≥зац≥йних процес≥в на сферу св≥товоњ пол≥тики, оск≥льки в процес≥ розвитку глобальноњ системи м≥жнародних в≥дносин простежуЇтьс¤ посиленн¤ впливу цив≥л≥зац≥йних фактор≥в.

¬ сучасн≥й украњнськ≥й   м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ зТ¤вилос¤ чимало досл≥джень, в ¤ких анал≥зуютьс¤ проблеми цив≥л≥олог≥њ та м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й, проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни . ÷ими проблемами пл≥дно займаютьс¤ украњнськ≥ вчен≥  ё.ѕавленко, ё.ѕахомов, ¬.√ура та ≥нш≥. Ќими п≥дкреслюЇтьс¤ необх≥дн≥сть  врахуванн¤  цив≥л≥зац≥йного вим≥ру проблеми   безпеки.  

  ћета даноњ роботи Ц досл≥дженн¤   сфери м≥жцив≥л≥зац≥йних в≥дносин  ™вропи та Ѕлизького —ходу та њх впливу на  проблему безпеки близькосх≥дного рег≥ону. јвтори  робл¤ть спробу одного з перших в украњнськ≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥   досл≥дженн¤ взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й ™вропи и Ѕлизького —ходу в безпековому контекст≥. ƒосл≥джуютьс¤ основн≥ етапи, законом≥рност≥ та насл≥дки   м≥жцив≥л≥зац≥йних  в≥дносин, п≥д ¤кими розум≥Їтьс¤, ¤к зазначаЇ   професор ”н≥верситету –ейтаку ћ.“ок≥о Ў.≤то, Д арена пост≥йноњ ≥ ст≥йкоњ взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й в визначених територ≥альних межах ≥ в певн≥ пром≥жки часу. [1]

јвтори враховують, що т≥ культурно-≥сторичн≥ та географ≥чн≥ реальност≥, ¤к≥ визначаютьс¤ терм≥нами Д™вропаФ та ДЅлизький —х≥дФ, ≥сторично ¤вл¤ли собою сукупн≥сть р≥зних цив≥л≥зац≥й.

—истематикою  цив≥л≥зац≥й за пер≥одами та типами займаЇтьс¤ цив≥л≥зац≥йна таксоном≥¤.  ритер≥њ пер≥одизац≥њ р≥зн¤тьс¤ в залежност≥ в≥д п≥дход≥в до досл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й, головними з ¤ких вважаЇмо     ¤к стад≥альн≥ теор≥њ, так ≥ пром≥жн≥ њх вар≥анти Ц визнанн¤ ≥снуванн¤ груп синхронних цив≥л≥зац≥й, л≥неарн≥ теор≥њ, ковар≥антн≥ та постмодерн≥стськ≥ теор≥њ. [2] –ос≥йський досл≥дник ё. ¬. яковець, створивши власну  концепц≥ю на основ≥  синтезу теор≥њ  ј. “ойнб≥ та марксизму, виокремлюЇ  чотири покол≥нн¤ локальних цив≥л≥зац≥й Ц перше  -  неол≥тичн≥, друге -  рабовласницьк≥ (раньорабовласницька та антична),  третЇ - феодальн≥ (раньофеодальн≥ та ≥ндустр≥альн≥), нарешт≥ четверте покол≥нн¤ локальних цив≥л≥зац≥й  на  пост≥ндустр≥альн≥й фаз≥ розвитку.[3]

ћетодолог≥чн≥ п≥двалини   пор≥вн¤льно-типолог≥чного досл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й зах≥дного та сх≥дного типу розвитку закладен≥  ще в прац≥ ћ.≤. онрада Д«ах≥д ≥ —х≥дФ. ќсобливе значенн¤ в контекст≥ досл≥дженн¤ м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й  ™вропи та Ѕлизького —ходу мають ≥сламо-христи¤нськ≥ в≥дносини, оск≥льки саме з розповсюдженн¤м ≥сламу ≥ створенн¤м јрабського хал≥фату виникаЇ рел≥г≥йно-≥деолог≥чне протисто¤нн¤ ™вропи та Ѕлизького —ходу. ¬ цьому аспект≥ варто згадати ≥ арабськ≥ завоюванн¤ п≥д гаслами ≥сламу, ≥ Дзворотн≥ процесиФ - хрестов≥ походи, колон≥альн≥ загарбанн¤ Ївропейц≥в на Ѕлизькому —ход≥.

¬ той же час ще рос≥йський досл≥дник  ћ.я.ƒан≥левський ( 1822-1885) головним критер≥Їм локальноњ цив≥л≥зац≥њ (культурно-≥сторичного типу)  вважав не рел≥г≥ю, а неповторний шл¤х розвитку .  …ого перел≥к   складавс¤ з дванадц¤ти культурно-≥сторичних тип≥в . Ќ≥мецький досл≥дник ќ.Ўпенглер (1880-1936) поруч з зах≥дноЇвропейською виокремлював Їгипетську, вав≥лонську, в≥зант≥йсько-арабську цив≥л≥зац≥њ, ¤к≥ ≥сторично ≥снували на Ѕлизькому —ход≥. јнгл≥йськ≥й вчений ј.“ойнб≥ нараховував сорок с≥м локальних цив≥л≥зац≥й трьох покол≥нь, з них  ДпТ¤тьФ живих цив≥л≥зац≥й початку ’’ стол≥тт¤ Ц зах≥дну, православно-христи¤нську , ≥сламську, ≥ндуњстську, далекосх≥дну, за основу класиф≥кац≥њ вз¤вши перш за все приналежн≥сть до тоњ чи ≥ншоњ рел≥г≥њ.  —хематично цей розвиток вигл¤дав наступним чином: прим≥тивне сусп≥льство; вища цив≥л≥зац≥¤ першоњ генерац≥њ; вища цив≥л≥зац≥¤ другоњ генерац≥њ; вища вселенська церква; вища цив≥л≥зац≥¤ третьоњ генерац≥њ. [7]

јнал≥зуючи св≥т сучасних цив≥л≥зац≥й четвертого покол≥нн¤, ё.яковець наступним чином визначаЇ њх головн≥  особливост≥, враховуючи, що б≥льш≥сть з них ще знаходитьс¤ в стад≥њ формуванн¤:

- посиленн¤ диференц≥ац≥њ у пор≥вн¤нн≥ з цив≥л≥зац≥¤ми третього покол≥нн¤. Ќаприклад, зах≥дна цив≥л≥зац≥¤ под≥л¤Їтьс¤  на материнську-зах≥дноЇвропейську; доч≥рн≥ - п≥вн≥чноамериканську, латиноамериканську, океан≥чну, далекосх≥дну, китайську, ¤понську та  будд≥йську. ” склад≥ далекосх≥дноњ цив≥л≥зац≥њ виокремлюютьс¤ китайська, ¤понська, можливо будд≥йська. ѕродовжують ≥снувати ≥нд≥йська ≥ мусульманська цив≥л≥зац≥њ. ™враз≥йська цив≥л≥зац≥¤ знаходитьс¤ на стад≥њ розпаду. —х≥дноЇвропейська цив≥л≥зац≥¤ (до ¤коњ в≥н в≥дносить ≥ ”крањну) ,  ще остаточно не сформувалась, дрейфуЇ в≥д Ївраз≥йськоњ до зах≥дноЇвропейськоњ. ” стан≥ кризи знаходитьс¤ африканська цив≥л≥зац≥¤. [8]

¬иб≥р шл¤х≥в розвитку та зовн≥шньопол≥тичних ор≥Їнтир≥в залежить в≥д культурно-цив≥л≥зац≥йних традиц≥й. ¬ межах дихотомного под≥лу на зах≥дн≥ та сх≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ серед цив≥л≥зац≥й —ходу можна вид≥лити дек≥лька культурно-цив≥л≥зац≥йних блок≥в, зокрема  арабо-мусульманський.

як зазначаЇ американський вчений —.’ант≥нгтон, вс≥ пров≥дн≥ вчен≥ визнають ≥снуванн¤ окремоњ ≥сламськоњ цив≥л≥зац≥њ. ≤слам, ¤кий виникаЇ на територ≥њ јрав≥йського п≥вострова в сьомому стол≥тт≥ нашоњ ери, швидко розповсюджуЇтьс¤ на ѕ≥вн≥чну јфрику та ѕ≥ренейський п≥востр≥в, а також на сх≥д, в —ередню јз≥ю, ≤ндостан та ѕ≥вденно-—х≥дну јз≥ю. ¬насл≥док цього в межах ≥сламу ≥снуЇ значна к≥льк≥сть окремих культур та субцив≥л≥зац≥й, включаючи арабську, тюркську, перську та малайську. [9] “ой же —.’ант≥нгтон зародженн¤ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ в≥дносить до 700-800 рок≥в нашоњ ери, погоджуючись з виокремленн¤м трьох головних њњ складових: ™вропа, ѕ≥вн≥чна јмерика та Ћатинська јмерика. [10] « точки зору рос≥йського досл≥дника  я.√.Ўем¤к≥на, культурно-≥сторична та географ≥чна реальн≥сть, ¤ка визначаЇтьс¤ терм≥ном ™вроп≥, ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть р≥зних цив≥л≥зац≥й. [11] ƒо њх складу  в≥днос¤ть зах≥дну ДсубекуменуФ , ¤ка включаЇ кр≥м крањн «ах≥дноњ ™вропи, а також частково ѕ≥вн≥чноњ, ÷ентральноњ та ѕ≥вденноњ ™вропи —Ўј,  анаду, јвстрал≥ю ≥ Ќову «еланд≥ю; [12] ≥беро-Ївропейську цив≥л≥зац≥ю (крањни ѕ≥ренейського п≥вострова); балканську культурно-≥сторичну сп≥льн≥сть; рос≥йсько-Ївраз≥йську цив≥л≥зац≥ю, включаючи кр≥м —х≥дноњ та ѕ≥вн≥чноњ ™вропи ще а аз≥йськ≥ територ≥њ; пром≥жна сх≥дноЇвропейська цив≥л≥зац≥йна зона (куди я.Ўем¤к≥н в≥дносить ≥ ”крањну), ¤ка швидко зближуЇтьс¤ з «аходом; анклави ≥сламу на Ївропейському континент≥: Ѕосн≥¤, јлбан≥¤, Ївропейська частина “уреччини, колон≥њ мусульманських ем≥грант≥в в м≥стах ™вропи. [13]  “аким чином, приходимо до висновку, що ¤кщо Д™вропуФ б≥льш≥сть досл≥дник≥в розгл¤дають ¤к сукупн≥сть р≥зних цив≥л≥зац≥й, то Ѕлизький —х≥д Ц ¤к  ¤дро  мусульманськоњ цив≥л≥зац≥њ.  

 јвтори не ставл¤ть за мету розгл¤нути вс≥ аспекти взаЇмод≥њ  м≥жцив≥л≥зац≥йних традиц≥й, ¤к≥ ≥снують на територ≥њ ™вропи та Ѕлизького —ходу. “ому головним предметом досл≥дженн¤ Ї вплив м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й на проблему безпеки близькосх≥дного рег≥ону, зокрема на врегулюванн¤ рег≥ональних конфл≥кт≥в.

¬ даному контекст≥ автори розум≥ють п≥д терм≥ном Дцив≥л≥зац≥¤Ф ≥сторично визначений тип людського сусп≥льства з характерними економ≥чними, сусп≥льно-пол≥тичними рисами ≥ особливост¤ми культури. —пираючись на дос¤гненн¤ цив≥л≥зац≥йноњ таксоном≥њ,   приходимо до висновку, що ¤к≥сний п≥дх≥д при визначенн≥ типу цив≥л≥зац≥њ, ¤кий враховуЇ перш за все р≥вень сусп≥льних в≥дносин, р≥вень розвитку виробничих сил, характер влади та њњ взаЇмов≥дносини з сусп≥льством, р≥вень взаЇмопроникненн¤ людини та природи, даЇ нам п≥дстави зробити висновок в≥дносно приналежност≥ ™вропи та Ѕлизького —ходу  до р≥зних тип≥в цив≥л≥зац≥й.

¬раховуючи ≥нший, л≥н≥йний п≥дх≥д, тобто просторово-часову складову цив≥л≥зац≥й, в≥дносимо цив≥л≥зац≥њ Ѕлизького —ходу до первинних (очагових) цив≥л≥зац≥й.

¬ цив≥л≥зац≥йному простор≥ ’’≤ стол≥тт¤ зростаЇ ¤к значенн¤ цив≥л≥зац≥йноњ сп≥льност≥, так ≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних розб≥жностей; посилюЇтьс¤ диференц≥ац≥¤  економ≥чного та в≥йськово-пол≥тичного потенц≥алу  окремих локальних цив≥л≥зац≥й,  нарощуЇтьс¤ потенц≥ал партнерства локальних цив≥л≥зац≥й, формуЇтьс¤ новий тип в≥дносин м≥ж ними. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати про на¤вн≥сть двох груп цив≥л≥зац≥й.  ѕерша Ц найб≥льш розвинут≥ цив≥л≥зац≥њ при незначн≥й дол≥ в чисельност≥ населенн¤ (зах≥дноЇвропейська, п≥вн≥чноамериканська, ¤понська), друга Ц цив≥л≥зац≥њ з б≥льш низьким р≥внем розвитку.  

“очка зору досл≥дник≥в в≥дносно  цив≥л≥зац≥йноњ  структури св≥ту часто в≥др≥зн¤Їтьс¤. “ак, ћ. ћелко  вважаЇ, що ≥снуЇ консенсус в≥дносно ≥снуванн¤ дванадц¤ти найважлив≥ших цив≥л≥зац≥й, з ¤ких с≥м вже зникли (месопотамська, Їгипетська, критська, класична, в≥зант≥йська, центрально-американська, андська), а пТ¤ть ще продовжують ≥снувати Ц китайська, ¤понська, ≥ндуњстська, ≥сламська ≥ зах≥дна.  —.’ант≥нгтон констатуЇ на¤вн≥сть восьми основних цив≥л≥зац≥й Ц зах≥дноњ, православноњ, китайськоњ, ¤понськоњ, мусульманськоњ, ≥ндуњстськоњ, латиноамериканськоњ та африканськоњ. [14]

¬≥дносини м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми пройшли дек≥лька етап≥в. Ќа першому етап≥, приблизно на прот¤з≥ 3 тис¤ч рок≥в п≥сл¤ виникненн¤ цив≥л≥зац≥й, контакти м≥ж ними, за де¤кими виключенн¤ми, мали обмежений характер. ќсновними про¤вами цих контакт≥в були торг≥вельн≥ звТ¤зки, в≥йни та конфл≥кти. ÷ив≥л≥зац≥њ були розпод≥лен≥ простором та часом.

Ќа другому етап≥ почала формуватись особлива зах≥дна цив≥л≥зац≥¤. ¬она активно засвоювала здобутки ≥нших цив≥л≥зац≥й. « ’”≤ ст. розпочинаЇтьс¤ широкий, поступовий та ц≥леспр¤мований вплив «аходу на вс≥ ≥нш≥ цив≥л≥зац≥њ, джерелом ¤кого стали його техн≥чн≥ переваги. …де процес формуванн¤ Ївропоцентриського св≥ту.

Ќа третьому, сучасному етап≥ висловлюютьс¤ р≥зн≥ погл¤ди на ¤к на проблеми взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й, так ≥ на модел≥ глобальних взаЇмод≥й Ц в≥з Дз≥ткненн¤ цив≥л≥зац≥йФ до Дд≥алогуФ м≥ж ними.

« точки зору американського вченого —.’ант≥нгтона,  майбутн≥ конфл≥кти м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми Ц це завершальна фаза еволюц≥њ глобальних конфл≥кт≥в в сучасному св≥т≥. Ќа прот¤з≥ майже двох стол≥ть п≥сл¤ ¬естфальського миру в зах≥дному ареал≥ конфл≥кти в≥дбувались головним чином м≥ж государ¤ми Ц корол¤ми, ≥мператорами, абсолютними та конституц≥йними монархами. ѕочинаючи з ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ головн≥ л≥н≥њ конфл≥кт≥в почали прол¤гати не ст≥льки м≥ж правител¤ми, ск≥льки м≥ж нац≥¤ми.

¬насл≥док ѕершоњ св≥товоњ в≥йни та рос≥йськоњ революц≥њ на зм≥ну конфл≥ктам нац≥й приходить конфл≥кт ≥деолог≥й. ћ≥жнародна система набуваЇ гетерогенного характеру. —торонами такого конфл≥кту були спочатку комун≥зм, нацизм та л≥беральна демократ≥¤, пот≥м Ц комун≥зм та л≥беральна демократ≥¤. ѕ≥д час Ухолодноњ в≥йниФ цей конфл≥кт знайшов в≥дображенн¤ в боротьб≥ двох наддержав жодна з них не була державою-нац≥Їю в класичному розум≥нн≥ цього терм≥ну. ѓх само≥дентиф≥кац≥¤ формувалась в ≥деолог≥чних категор≥¤х.

—.’ант≥нгтон приходить до висновку, що з зак≥нченн¤м Ухолодноњ в≥йниФ на перший план висуваютьс¤ цив≥л≥зац≥йн≥ розб≥жност≥ [15].

   ¬ сучасних умовах важливого значенн¤ набуваЇ проблема ви¤вленн¤ потенц≥њ та перспектив позитивного д≥алогу культур та цив≥л≥зац≥й, встановленн¤ механ≥зм≥в ст≥йкоњ взаЇмод≥њ м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми ¤к основи дл¤ регул¤ц≥њ м≥жнародних в≥дносин та пл≥дного розвитку. ѕозитивн≥ кроки в цьому напр¤ми були зроблен≥ мусульманською цив≥л≥зац≥Їю.

¬ цьому контекст≥ важливого значенн¤ набуваЇ висунута в  1998 роц≥ ≥н≥ц≥атива    ≤сламськоњ –еспубл≥ки ≤ран. ¬она виступила на √енеральн≥й јсамблењ ќќЌ про внесенн¤ до пор¤дку денного √ј ќќЌ нового пункту - д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми.

÷¤ ≥н≥ц≥атива знайшла п≥дтримку серед держав-член≥в ќќЌ. ѕитанн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми залишаЇтьс¤ на прот¤з≥ останн≥х рок≥в одним з основних питань пор¤дку денного ќќЌ, тому що саме д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми спри¤Ї забезпеченню м≥жнародноњ та рег≥ональноњ безпеки, розвитков≥ двосторонн≥х в≥дносин м≥ж державами на м≥жнародному р≥вн≥. ¬ даному контекст≥ п≥д д≥алогом цив≥л≥зац≥й розум≥Їтьс¤ св≥дома настанова, ≥мператива, ¤ка потребуЇ концептуальноњ розробки та ≥нституц≥йного оформленн¤. ќсновною метою д≥алогу Ї перех≥д в≥д теор≥њ до практики. ≤ ¤кщо д≥йсно можливо за допомогою д≥алогу визначити нову парадигму м≥жнародних в≥дносин, то цей перех≥д в≥д теор≥њ до практики   набуваЇ реальних рис.

4 листопада 1998 року було ухвалено –езолюц≥ю √ј ќќЌ 53/22, зг≥дно з ¤кою 2001 р≥к було оголошено –оком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й. ƒл¤ виконанн¤ –езолюц≥њ √ј ќќЌ 53/22 9 грудн¤ 1998 року п≥д ег≥дою ѕрезидента ≤рану був створений ћ≥жнародний центр д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми . ќсновною метою центру Ї поглиблений анал≥з концепц≥њ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми з точки зору ф≥лософ≥њ, теолог≥њ, науки, л≥тератури та мистецтва .

¬  листопад≥ 1998 року в √рец≥њ було проведено зустр≥ч представник≥в ™гипту, √рец≥њ, ≤рану та ≤тал≥њ. ѕ≥д час зустр≥ч≥ в≥дбулас¤ дискус≥¤ на тему "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". «а п≥дсумками роботи јф≥нськоњ групи було п≥дписано ƒекларац≥ю "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". ќсобливо п≥дкреслювалос¤, що ц¤ тема не обмежуЇтьс¤ лише  чотирма сторонами, ¤к≥ п≥дписали ƒекларац≥ю, а охоплюЇ вс≥ давн≥ та сучасн≥ цив≥л≥зац≥њ.

” кв≥тн≥ 1999 року у Ћитв≥ було проведено ћ≥жнародну конференц≥ю з питанн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ћетою конференц≥њ було з≥брати глав держав, видатних вчених в галуз≥ цив≥л≥зац≥йноњ компаратив≥стики ≥ д≥¤ч≥в мистецтв з р≥зних континент≥в дл¤ обговоренн¤ питань у контекст≥ контакт≥в м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми у сучасному св≥т≥, обм≥ну думками щодо ≥снуючого стану в≥дносин м≥ж ними, а також пошуку б≥льш оптимальних шл¤х≥в дл¤ п≥двищенн¤ р≥вн¤ взаЇморозум≥нн¤ м≥ж р≥зними цив≥л≥зац≥¤ми.

¬ травн≥ 1999 року в “егеран≥ в≥дбувс¤ ≤сламський симпоз≥ум з питань д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, на ¤кому було ухвалено “егеранську декларац≥ю про д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. «азначене питанн¤  пост≥йно розгл¤далось   п≥д час проведенн¤   сес≥й √енеральноњ јсамблењ ќќЌ на прот¤з≥ 1999 -2005 рр..

 ¬ ƒекларац≥њ тис¤чол≥тт¤ ќќЌ в≥д 8 вересн¤ 2000 року (резолюц≥¤ 55/2)   в≥дм≥чалос¤ , що терпим≥сть Ї одн≥Їю ≥з фундаментальних ц≥нностей, ¤к≥ мають суттЇво важливе значенн¤ дл¤ м≥жнародних в≥дносин в XXI ст., ≥ маЇ включати в себе активне спри¤нн¤ ≥де¤м культури миру ≥ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, ¤кий маЇ базуватис¤ на р≥зноман≥тт≥ в≥роспов≥дань, культур ≥ мов.  √лобал≥зац≥¤ характеризуЇтьс¤ закр≥пленн¤м взаЇмозв'¤зку м≥ж культурами ≥ цив≥л≥зац≥¤ми ≥   д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й   надаЇ можлив≥сть п≥дкреслити, що глобал≥зац≥¤ Ї не т≥льки економ≥чним, ф≥нансовим ≥ технолог≥чним процесом, ¤кий може принести велику користь, але ≥ ¤вл¤Ї собою гуман≥тарну проблему, ¤ка змушуЇ  визнати взаЇмозалежн≥сть людства ≥ його велике культурне р≥зноман≥тт¤.

–озвиток в≥дносин м≥ж мусульманською та ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми значно ускладнивс¤ внасл≥док под≥й 11 вересн¤ 2001 року. јле зробимо припущенн¤, що той факт, що за останн≥ роки не так вже й багато зроблено дл¤ л≥кв≥дац≥њ м≥жнародного тероризму, св≥дчить про зац≥кавлен≥сть в цьому певних к≥л, в тому числ≥ ≥ за межами  Ѕлизького —ходу.    

¬иход¤чи з гетерогенного характеру близькосх≥дноњ рег≥ональноњ системи, в тому числ≥ ≥ в цив≥л≥зац≥йному аспект≥ , потребують  анал≥зу особливост≥ процесу њњ формуванн¤ ≥ розвитку, ¤кий значною м≥рою визначав характерн≥ риси  м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й  в цьому рег≥он≥.

    ¬ сам≥й теор≥њ систем закладена можлив≥сть розгл¤дати њњ частини в ¤кост≥ п≥дсистем, виход¤чи з того, що незважаючи на ц≥л≥сн≥сть планетарноњ м≥жнародноњ системи, р¤д м≥жнародних взаЇмод≥й не вписуютьс¤ в нењ ≥ мають певну автоном≥ю. ≤снують певн≥ законом≥рност≥, повТ¤зан≥ з  цив≥л≥зац≥йною, географ≥чною, територ≥ально-економ≥чною, культурною, етнопсихолог≥чною специф≥кою частин системи, або њњ п≥дсистем. ÷≥ б≥льш вузьк≥ законом≥рност≥ описують функц≥онуванн¤ рег≥ональних та субрег≥ональних п≥дсистем, тобто сукупност≥ специф≥чних м≥жнародних взаЇмод≥й, в основ≥ ¤ких лежить сп≥льна географ≥чна та культурно-цив≥л≥зац≥йна приналежн≥сть.

¬ процесах формуванн¤ та функц≥онуванн¤ р≥зних рег≥ональних п≥дсистем м≥жнародних в≥дносин географ≥чний фактор завжди грав важливу роль. √еограф≥чне середовище зд≥йснювало вплив на характер та ≥нтенсивн≥сть м≥ждержавних в≥дносин, грало значну роль в процес≥ системостворенн¤, в структур≥, функц≥онуванн≥ та розвитку системи м≥ждержавних в≥дносин.

—еред р≥зних р≥вн≥в структури системи м≥ждержавних в≥дносин, р≥зних њњ складових можна виокремити так≥, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ в≥дпов≥дають  цив≥л≥зац≥йним пон¤тт¤м. Ѕагато важливих м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в, що Ї ключовими в ус≥й систем≥ м≥ждержавних в≥дносин, що визначають њњ структуру, функц≥онуванн¤ та розвиток, ≥нколи нав≥ть на глобальному р≥вн≥, формуютьс¤ п≥д значним впливом фактор≥в, ¤к≥ мають  м≥жцив≥л≥зац≥йний характер.

¬ зах≥дн≥й  м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ пон¤тт¤ УЅлизький —х≥дФ мало пол≥тичне забарвленн¤ та модиф≥кувалос¤ в залежност≥ в≥д зм≥н стратег≥чних настанов  пров≥дних крањн «аходу щодо цього рег≥ону. Ѕудь-¤ких твердо ≥ беззастережно встановлених меж цього рег≥ону немаЇ, проте ≥снуЇ певна домовлен≥сть щодо в≥днесенн¤ до нього держав, розташованих на територ≥њ, що прост¤гаЇтьс¤ в≥д ™гипту до ѕерськоњ затоки й в≥д “уреччини та ≤рану до ≤нд≥йського океану. «наченн¤ терм≥ну залежить в≥д його конкретного вживанн¤  .

     Ќа думку автор≥в, р≥зноман≥тн≥ визначенн¤   пон¤тт¤ УЅлизький —х≥дФ упродовж тривалого часу застосовувалис¤ дл¤ р≥зних ц≥лей.  ¬ контекст≥ досл≥дженн¤ проблеми  м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й доц≥льно використовувати наступне визначенн¤: це   ус≥ держави-члени Ћ≥ги арабських держав  , ≤сламська –еспубл≥ка ≤ран та ≤зрањль  . “аким чином, б≥льша частина крањн Ѕлизького —ходу само≥дентиф≥кують себе з ≥сламською цив≥л≥зац≥Їю. 

  ќдним з найб≥льш розповсюджених фактор≥в, ¤кий призводить до утворенн¤ рег≥ональних та субрег≥ональних структур, Ї  рег≥ональн≥ конфл≥кти. Ѕлизький  —х≥д ≥снуЇ ¤к в≥дносно самост≥йна п≥дсистема м≥ждержавних в≥дносин в тому числ≥ ≥ внасл≥док на¤вност≥ ц≥лого комплексу,   ≥Їрарх≥њ т≥сно взаЇмоповТ¤заних конфл≥ктних ситуац≥й, центральне м≥сце серед ¤ких займаЇ близькосх≥дний конфл≥кт. ќдним з найб≥льш тривалих конфл≥кт≥в рег≥онального значенн¤, що вплинув на в≥йськово-пол≥тичний розвиток рег≥ону, був арабо-≥зрањльський конфл≥кт, до ¤кого у р≥зн≥ пер≥оди часу були безпосередньо залучен≥  крањни, що належали до р≥зних цив≥л≥зац≥й. ¬≥н Ї джерелом та катал≥затором майже вс≥х ≥нших конфл≥кт≥в близькосх≥дного рег≥ону.  « точки зору свого внутр≥шнього зм≥сту близькосх≥дне врегулюванн¤ маЇ дек≥лька т≥сно повТ¤заних аспект≥в.

ѕерший аспект - нац≥ональний, або безпосередньо палестинський. ÷е перш за все питанн¤ нац≥онального самовизначенн¤ палестинського народу.

  ƒругий аспект - рег≥ональний. Ѕлизькосх≥дний конфл≥кт на рег≥ональному р≥вн≥  був конфл≥ктом м≥ж ≤зрањлем, з одного боку, ≥ арабськими  крањнами, обТЇднаними в Ћ≥гу арабських  держав.

ћ≥жнародний, м≥жцив≥л≥зац≥йний  аспект  пол¤гав в тому,  що,  враховуючи значенн¤ цього рег≥ону, в конфл≥кт≥ з самого  початку були зад≥¤н≥ зовн≥рег≥ональн≥  , в тому числ≥ ≥  Ївропейськ≥ держави. 

 Ќа сучасному етап≥ рег≥он залишавс¤ уразливим та   Ї ареною конфл≥кт≥в  двох тип≥в: спричинених внутр≥шн≥ми протир≥чч¤ми крањн рег≥ону (арабо-≥зрањльськими та арабо-≥ранськими протир≥чч¤ми, ситуац≥Їю в ≥ракському та турецькому  урдистан≥, проблемою «ах≥дноњ —ахари, розвитком ≥слам≥зму, конфл≥кт≥в, спричинених розмежуванн¤м крањн рег≥ону, суперечками навколо кордон≥в, розпод≥лу водних ресурс≥в, нафтових родовищ тощо); м≥жцив≥л≥зац≥йних конфл≥кт≥в, спровокованих позарег≥ональними державами, ¤к≥ прагнули гегемон≥њ у рег≥он≥ шл¤хом використанн¤ будь-¤ких м≥сцевих слабостей.

 ¬ сучасних умовах все б≥льшу роль в≥д≥грають загрози, ¤к≥ спричинен≥ рел≥г≥йними проблемами та проблемами м≥жнародного тероризму.

” 1990-х роках одн≥Їю з основних причин стурбованост≥ у сфер≥ безпеки стаЇ тероризм. ѕ≥сл¤ под≥й  11 вересн¤ 2001 року виникла нова ситуац≥¤ у сфер≥ безпеки, пол≥тика в усьому св≥т≥ знову стоњть п≥д знаком безпеки, але по-≥ншому, н≥ж у часи холодноњ в≥йни. Ќе виникаЇ сумн≥ву, що це безпосередньо повТ¤зано з розвитком ситуац≥њ на Ѕлизькому —ход≥, зокрема в сфер≥  м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й. ’оча ц≥ теракти не мали однозначноњ пол≥тичноњ мотивац≥њ, њх розгл¤дали ≥ у контекст≥ близькосх≥дного врегулюванн¤, палестинськоњ проблеми, ≥ в звТ¤зку з присутн≥стю американських збройних сил на територ≥њ —ауд≥вськоњ јрав≥њ, под≥й в јфган≥стан≥ та „ечн≥, загалом конфл≥кту зах≥дноњ та ≥сламськоњ цив≥л≥зац≥њ. јдже терористичн≥  д≥њ ≥сламських фундаментал≥ст≥в, перш за все проти —Ўј та ≤зрањлю, спр¤мован≥, за њх твердженн¤ми, проти зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ в ц≥лому.   ÷≥ под≥њ стали св≥дченн¤м розмиванн¤ кордон≥в м≥ж внутр≥шн≥м та м≥жнародним пор¤дком. 

    як п≥дкреслювалась авторами, головним предметом досл≥дженн¤ Ї вплив системи м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й на проблему рег≥ональноњ безпеки  Ѕлизького —ходу, зокрема на проблему врегулюванн¤ рег≥ональних конфл≥кт≥в  . ќбТЇкт п≥знанн¤ ¤к система  функц≥онуЇ в середовищ≥ ≥ взаЇмод≥Ї з ≥ншими системами.

—истем≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й притаманна ¤к≥сть до  еволюц≥њ, адаптац≥њ до нових умов шл¤хом створенн¤ нових звТ¤зк≥в м≥ж елементами системи, а також елемент≥в системи ≥з своњми локальними ц≥л¤ми.

Ѕлизький —х≥д здавна був ≥ залишаЇтьс¤ одним з вибухонебезпечних рег≥он≥в св≥ту . ¬ крањнах Ѕлизького —ходу  використанн¤ в≥йськовоњ сили було традиц≥йним ≥нструментом забезпеченн¤ внутр≥шньоњ пол≥тичноњ стаб≥льност≥. ÷е пов'¤зано з дом≥нуванн¤м авторитарного характеру державноњ влади.

  ¬ пол≥тичному план≥ цей рег≥он визначавс¤ багатор≥чним м≥ждержавним суперництвом рег≥ональних  "центр≥в  сили"  - ≤зрањлю та арабських крањн.  р≥м того, ≥снувало протисто¤нн¤ арабських крањн,  Iраку та Iрану, Iрану та —ауд≥вськоњ јрав≥њ, Iраку та —ауд≥вськоњ јрав≥њ , арабських крањн та Iрану, що також в≥д≥гравало важливу роль у розстановц≥ там пол≥тичних сил.

јнал≥з фактор≥в, причин та умов  конфл≥ктогенност≥ близькосх≥дного рег≥ону надаЇ ≥нтегральну характеристику розвитку  в≥дносин м≥ж ™вропою та Ѕлизьким —ходом.  ¬≥дносно предмету даного досл≥дженн¤, до фактор≥в можна в≥днести т≥ передумови, ¤к≥ призвод¤ть до  рег≥ональних конфл≥кт≥в. ¬они ¤вл¤ють собою т≥ загальн≥, ст≥йк≥ звТ¤зки та тенденц≥њ, ¤к≥  стають руш≥йною силою  конфл≥кт≥в, тим середовищем, в ¤кому вони в≥дбуваютьс¤  .

ќбТЇктивн≥ умови формуютьс¤ п≥д впливом зм≥н у геопол≥тичн≥й та в≥йськово-стратег≥чн≥й ситуац≥њ в рег≥он≥, внутр≥шньопол≥тичн≥й ситуац≥њ в крањнах рег≥ону, систем≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних  в≥дносин.

–≥зноман≥тн≥сть ≥снуючих проблем безпеки близькосх≥дного рег≥ону потребуЇ вивченн¤ дестаб≥л≥зуючих тенденц≥й на ус≥х його структурних р≥вн¤х . Ќауковий прогноз його розвитку Ї неможливим без анал≥зу на¤вних та прихованих вузлових протир≥ч. ƒосл≥дженн¤ та оц≥нка природи й характеру ≥мов≥рних загроз Ї необх≥дним кроком, що передуЇ   њх попередженню.

“радиц≥йно загрози под≥л¤ютьс¤ на внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥. –озгл¤даючи  Ѕлизький —х≥д ≥ ¤к самост≥йний рег≥он, ≥ ¤к  ¤дро арабськоњ цив≥л≥зац≥њ, ≥ ¤к структурну частку системи м≥жнародноњ, автори визначають    внутр≥шн≥, або внутр≥шньонац≥ональн≥ (на р≥вн≥ окремих крањн),  рег≥ональн≥ (на р≥вн≥  всього рег≥ону), субрег≥ональн≥ ( на р≥вн≥  його окремих субрег≥он≥в) та зовн≥шн≥ загрози його безпец≥.

√оловн≥ чинники, що в ц≥лому визначать сп≥вв≥дношенн¤ конфл≥ктност≥ та стаб≥льност≥  на Ѕлизькому —ход≥ можна  узагальнити таким чином: зовн≥шньопол≥тичн≥ загрози, включаючи небезпеку в≥йськовоњ агрес≥њ; рег≥ональн≥ загрози, джерелом ¤ких Ї арабо-≥зрањльськ≥ та арабо-≥ранськ≥ протир≥чч¤, проблема безпеки ѕерськоњ затоки,  ≥снуюч≥ протир≥чч¤ м≥ж окремими  арабськими крањнами, ≥сламський тероризм, проблема водних ресурс≥в та ≥н.;  внутр≥шн≥ загрози: внутр≥шн¤ пол≥тична та соц≥альна нестаб≥льн≥сть, рел≥г≥йн≥ та етн≥чн≥ конфл≥кти; суперечност≥, ¤к≥ ≥снують в межах сусп≥льства м≥ж владою ≥ народом або усередин≥ самоњ влади.

ѕон¤тт¤ УзагрозаФ, ¤ке традиц≥йно пов`¤зувалось з в≥йськовим протисто¤нн¤м, в сучасних умовах значною м≥рою трансформуЇтьс¤. ѕосилюЇтьс¤ тенденц≥¤ до поступового  зменшенн¤ значенн¤ в≥йськовоњ загрози пор≥вн¤но з ≥ншими, не менш вагомими  . ѕр¤ма та непр¤ма загроза безпец≥   виникаЇ внасл≥док потенц≥йних конфл≥кт≥в, що можуть бути спричинен≥ чинниками к≥лькох р≥вн≥в:  зовн≥шн≥ми;  на Ѕлизькому —ход≥; в окремих субрег≥онах, зокрема в ѕерськ≥й затоц≥ .

Ќе виключене зростанн¤ напруженост≥ та виникненн¤ збройних конфл≥кт≥в в зв'¤зку з д≥¤льн≥стю ≥слам≥ст≥в, ¤к≥ користуютьс¤ п≥дтримкою  зовн≥рег≥ональних держав.  р≥м того, внутр≥шн¤ дестаб≥л≥зац≥¤ у одн≥й чи дек≥лькох крањнах  рег≥ону може бути викликана д≥¤ми мусульманських екстрем≥ст≥в, що заохочувались  окремими державами рег≥ону .

≤сламський екстрем≥зм у про¤в≥ фундаментал≥зму , перетворивс¤ на серйозну  рег≥ональну проблему. ≤снуЇ певний р¤д чинник≥в цього нового феномена . √оловн≥ з них виникнули внасл≥док ≥деолог≥чного вакууму, спричиненого руйнац≥Їю тотал≥тарного соц≥ал≥зму  в  крањнах —х≥дноњ  ™вропи, та  св≥домоњ п≥дтримки ≥сламського екстрем≥зму на јрабському —ход≥ з боку  де¤ких ≥нших режим≥в  .

ћ≥ж крањнами  рег≥ону ≥снуЇ низка непорозум≥нь,  кожна з них розгл¤даЇ сус≥дн≥ крањни ¤к потенц≥йне джерело загрози.

    ƒл¤ б≥льшост≥ крањн  рег≥ону Ї притаманним складний комплекс внутр≥шн≥х проблем, що повТ¤заний, з одного боку, з незавершен≥стю процесу формуванн¤ нац≥й та нац≥ональних держав, а з другого боку, з нер≥вном≥рн≥стю розвитку, ¤к в масштабах окремоњ крањни, так ≥ рег≥ону в ц≥лому внасл≥док нер≥вном≥рного розпод≥лу природних ресурс≥в, передус≥м нафтових та водних. Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку приймаЇ дек≥лька вим≥р≥в: економ≥чний; геоеконом≥чний  (розм≥щенн¤ виробничих сил); етн≥чний (розпод≥л нац≥ональних багатств м≥ж р≥зноман≥тними етн≥чними групами); соц≥альний (розпод≥л багатств м≥ж класами та соц≥альними групами); демограф≥чний (зростанн¤ чисельност≥ ≥мм≥грант≥в, що загрожуЇ порушенн¤м етн≥чного балансу).

Ѕлизькосх≥дний прост≥р перетинаЇтьс¤ кордонами нац≥ональних держав. «а даними јрабськоњ орган≥зац≥њ прац≥, в 22 крањнах арабського св≥ту загальна чисельн≥сть робочоњ сили складаЇ 98 млн. ос≥б, з них 12 млн. Ц безроб≥тн≥, 22 млн. Ц частково безроб≥тн≥. Ќайб≥льша частка безроб≥тних в ≤раку (60%), ™мен≥ (25%), јлжир≥ (21%), …ордан≥њ (19%), —удан≥ (17%), ћарокко та Ћ≥ван≥ (15%), “ун≥с≥ (12%), ™гипт≥ (9%). Ќеписемних серед араб≥в 60 млн.. ¬ той же час до складеного журналом Д‘орбсФ перел≥ку м≥ль¤рдер≥в вв≥йшло 11 араб≥в, з них 8 Ц з —ауд≥вськоњ јрав≥њ, по одному з ќј™,  увейт≥ та Ћ≥в≥њ[16].

ќсоблив≥сть економ≥чного становища арабського св≥ту, ¤ка маЇ безпосередн≥й вплив на розвиток в≥дносин з Ївропейськими крањнами, зокрема ≈— Ц це значенн¤ нафтового фактору, особлива роль нафти в економ≥ц≥ крањн.

—укупн≥сть таких проблем та суперечностей у крањнах  рег≥ону може призвести до переростанн¤ внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в у  м≥жнародн≥.  

√острого м≥жнародного значенн¤ набуваЇ проблема прав людини в  близькосх≥дному рег≥он≥ та њњ ≥нтерпретац≥¤ на «аход≥. —истема м≥жнародно-пол≥тичних ц≥нностей, що формуЇтьс¤  на меж≥ тис¤чол≥ть, покликана забезпечити в≥дпов≥дн≥ норми взаЇмов≥дносин держав на новому цивiлiзац≥йному етап≥ розвитку людства, ставить ≥нтереси людськоњ особистост≥ та додержанн¤ њњ нев≥д'Їмних прав вище ≥нтерес≥в держави та державного суверен≥тету. ѕод≥бна гуман≥стична та антропоцентрична концепц≥¤   вимагаЇ зм≥ни розум≥нн¤ пон¤тт¤ УбезпекаФ та його тлумаченн¤ в≥дпов≥дно до необх≥дност≥ дотриманн¤ прав людини, що проголошен≥ у документах ќќЌ. ќднак, при цьому сл≥д вважати, що базов≥ ц≥нност≥, ¤к≥ Ї прийн¤тними дл¤ мусульманських крањн у сфер≥ пол≥тичних та цив≥льних свобод, прав людини, в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д визнаних у крањнах зах≥дноњ демократ≥њ.

—пециф≥чним джерелом суперечностей Ї також еколог≥чне сп≥в≥снуванн¤ держав. ÷¤ проблема може значною м≥рою стимулювати загостренн¤ м≥ждержавних в≥дносин, та негативний вплив людськоњ д≥¤льност≥ на природу набуваЇ чималого пол≥тичного значенн¤.

 р≥м того, характерною рисою крањн Ѕлизького —ходу Ї рел≥г≥йне  забарвленн¤ будь-¤ких найр≥знопланов≥ших проблем та суперечностей. Ќезавершен≥сть процес≥в формуванн¤ сучасноњ державност≥, пол≥тичноњ правовоњ культури, системи соц≥альних та гуман≥стичних ц≥нностей  ≥  пр≥оритет≥в робить неминучим зростанн¤ впливовост≥ iсламу. ≤слам, ¤кий вважаЇтьс¤ нев≥дТЇмним в≥д держави та права, стаЇ природним притулком дл¤ тих, хто шукаЇ у мусульманському традиц≥онал≥зм≥ п≥дірунт¤ дл¤  цив≥л≥зац≥йного виживанн¤ всупереч загроз≥ пануванн¤ зах≥дних ц≥нностей.  ƒ≥¤льн≥сть екстрем≥стських мусульманських рух≥в та орган≥зац≥й, що вдаютьс¤ до терору у боротьб≥ проти ур¤ду, пер≥одично спричин¤ла р≥зке п≥дсиленн¤ напруженост≥.

—амост≥йне м≥сце у перел≥ку дестабiлiзуючих чинник≥в займаЇ гонка озброЇнь , ¤ка повТ¤зана з проблемою неконтрольованого розповсюдженн¤ ¤дерних та ≥нших вид≥в зброњ масового знищенн¤. —хильн≥сть крањн   Ѕлизького —ходу до застосуванн¤ сили ¤к засобу забезпеченн¤ нац≥ональноњ та рег≥ональноњ безпеки Ї одним з головних чинник≥в нарощуванн¤ озброЇнь. Ќа Ѕлизькому —ход≥ виникла специф≥чна геополiтична зона з високою концентрац≥Їю озброЇнь та на¤вн≥стю комплексу кризових та конфл≥ктних ситуац≥й. √онка озброЇнь у рег≥он≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ високими темпами, технолог≥чним вдосконаленн¤м та ускладненн¤м систем озброЇнь (так звана Утехнолог≥чнаФ гонка озброЇнь призводить у багатьох випадках до фактичного усуненн¤ р≥зниц≥ м≥ж звичайними видами озброЇнь та зброЇю масового знищенн¤), на¤вн≥стю тактичних та стратег≥чних вид≥в наступальних озброЇнь, можлив≥стю виникненн¤ в рег≥он≥ ¤дерних озброЇнь.

Уядерний чинникФ, у свою чергу, разом з фактором розповсюдженн¤ ≥нших вид≥в зброњ масового знищенн¤, матиме значний вплив на проблему   безпеки Ѕлизького —ходу в контекст≥ м≥ж цив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й.

    ≈коном≥чн≥ та соц≥альн≥ проблеми великою м≥рою виступають ¤к  визначальн≥ фактори, що спричин¤ють дестабiлiзацiю ситуац≥њ на Ѕлизькому —ход≥. ¬они Ї джерелом зростанн¤ м≥жнародноњ напруженост≥ та серйозних конфл≥кт≥в, що в≥дбуваютьс¤. ¬иникненн¤ нових геоеконом≥чних пр≥оритет≥в справл¤Ї не т≥льки позитивний вплив на стан безпеки, зближуючи крањни одна з одною та ≥нтегруючи њх до св≥тового сп≥втовариства, а й може створювати виклики ≥снуючому пор¤дку та руйнувати в≥дносини, що склалис¤ м≥ж державами. ” першу чергу, це посиленн¤ економ≥чного протисто¤нн¤ м≥ж ѕ≥вн≥ччю та ѕ≥вднем, зростанн¤ дискрим≥нац≥йних тенденц≥й у економ≥чн≥й пол≥тиц≥ розвинених крањн ѕ≥вноч≥.

Ќов≥  проблеми виникають також у зв'¤зку з конкурентною боротьбою за економ≥чне л≥дерство м≥ж крањнами  Ѕлизького —ходу. ≈коном≥чн≥ й економ≥чно мотивован≥ чинники, так≥, ¤к прикордонн≥ суперечки щодо розпод≥лу територ≥альних вод, використанн¤ водних ресурс≥в та видобутку корисних  копалин,  можуть стати додатковим джерелом внутрiшньорегiональних конфл≥кт≥в та дестаб≥л≥зувати ситуац≥ю в  рег≥он≥.

ѕроте, не зважаючи на зростанн¤ значенн¤ економ≥чних та економ≥чно мотивованих чинник≥в у сучасних м≥жнародних в≥дносинах, чималий вплив на стан та перспективи м≥жнародноњ безпеки в≥д≥грають  в≥йськово-пол≥тичн≥ чинники. Ќе викликаЇ сумн≥ву, що найважлив≥шими серед них Ї арабо-≥зрањльське протисто¤нн¤, арабо-≥зрањльськ≥ та  арабо-≥ранськ≥ протир≥чч¤, м≥жарабськ≥ в≥дносини, забезпеченн¤ стаб≥льност≥ ≥снуючих пол≥тичних режим≥в, прискоренн¤ неконтрольованого зростанн¤ в≥йськових потенц≥ал≥в крањн рег≥ону.

 Ќа¤вн≥сть багатосторонньоњ системи безпеки на Ѕлизькому —ход≥, ¤ка була б спр¤мована на нормал≥зац≥ю в≥дносин м≥ж арабськими крањнами та ≤зрањлем,  мала б позитивний вплив на рег≥ональне сп≥вроб≥тництво та м≥жцив≥л≥зац≥йн≥ в≥дносини.

 «наченн¤ сфери м≥жцив≥л≥зац≥йних в≥дносин ™вропи ≥ Ѕлизького —ходу ¤к арени взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й в визначених територ≥альних межах    пол¤гаЇ в тому, що вони реал≥зують досв≥д внутр≥шнього д≥алогу основних цив≥л≥зац≥йних начал, ¤к≥ ≥снують у св≥т≥  ≥ взаЇмод≥ють ¤к зовн≥шн≥ по в≥дношенню один до одного сили. ” њх взаЇмод≥¤х простежуютьс¤ загальн≥ тенденц≥њ та законом≥рност≥, досл≥дженн¤ ¤ких маЇ важливе значенн¤ ≥ дл¤ ”крањни, дл¤ ¤коњ гостро постаЇ проблема цив≥л≥зац≥йноњ само≥дентиф≥кац≥њ, повТ¤зана з визначенн¤м шл¤х≥в њњ зовн≥шньопол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ.    

1 Ў.»то ќ диалоге цивилизаций и сферах мtжцивилизационных отношений  \\—интез цивилизации и культуры. ћеждународный альманах. ћ.:2003. Ц —.123.

2   оппель ќ.ј. ѕархомчук ќ.—. ѕроблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й ≥ характер њњ впливу на м≥жнародн≥ в≥дносини / / ¬≥сник ћ≥жнародн≥ в≥дносини. ¬ип..23. Ц —.171.

3  яковец ё.¬. ” истоков новой цивилизации. Ц ћ., 1993. Ц —. 36.

4.  оппель ќ.ј. ѕархомчук ќ.—. ћ≥жнародн≥ системи та глобальний розвиток. -   .: ¬ѕ÷ У ињвський ун≥верситетФ, 2004. Ц —. 177.

5. Ўирокова ».√. »стори¤ цивилизаций. ћ.: »здательство ѕ–»ќ–, 1999. —.31-32.

6. ј.¬.∆уравський ’ристи¤нство и ислам. —оциокультурные проблемы диалога. Ц ћ.: Ќаука. √лавна¤ редакци¤ восточной литературы. 1990. Ц —.8.

7.  ƒив. ƒанилевский Ќ.я. –осси¤ и ≈вропа. ¬згл¤д на культурные и политические отношени¤ слав¤нского мира к романо-германскому. Ц ћ., 1991; “ойнб≥ ј.ƒж. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ. ” 2т. Ц  .; ќснови, 1995; Ўпенглер ќ. «акат истории. ќчерки мифологии мировой истории. Ц ћ., 1993.

8. яковец ё.¬. √лобализаци¤ и взаимодействие цивилизаций. ћ.:Ёкономика, 2003. Ц —.47-48.

9. ’антингтон — —толкновение цивилизаций / —.’антингтон; ѕер. с англ. “.¬елимеева, ё.Ќовикова. Ц ћ.:ќќќ Ђ»здательство ј—“ї, 2003. - —.56.

10. “ам же.

11. Ўем¤кин я.√. ≈вропа и Ћатинска¤ јмерика: взаимодействие цивилизаций в контексте всемирной истории. Ц ћ., Ќаука, 2001. Ц —.7.

12. ѕомеранц √.—. “еор≥¤ субэкумен и проблема своеобрази¤ стыковых культур // ѕомеранц √.—. ¬ыход из транса. ћ., 1995.  н..2. —.69.

13. Ўем¤кин я.√. ™вропа и Ћатинска¤ јмерика: взаимодействие цивилизаций в контексте всемирной истории. Ц ћ., Ќаука, 2001. Ц —.7-8.

14. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. Ц N.Y., 1996. Ц p.87.

15. —.’ант≥нгтон. Ќовий св≥товий пор¤док у ’’1 стол≥тт≥: глобальн≥ тенденц≥њ та њх значенн¤ дл¤ ”крањни \\ Ќац≥ональна безпека ≥ оборона. є7, 2000. Ц —. 7-8.