оппель ќлена јрнольд≥вна

доктор ≥сторичних наук, професор

 кафедри м≥жнародних в≥дносин та

                                                                                    зовн≥шньоњ пол≥тики    ≤нституту

                                                                                      м≥жнародних в≥дносин   ињвського

                                                                        нац≥онального ун≥верситету

                                                               ≥мен≥ “араса Ўевченка

ѕарахонський Ѕорис ќлександрович

доктор ф≥лософських наук, професор

зав≥дувач в≥дд≥лу глобальноњ та Ївропейськоњ безпеки

Ќац≥онального ≥нституту проблем м≥жнародноњ

 безпеки –ади Ќац≥ональноњ безпеки та оборони ”крањни

  Ѕлизькосх≥дна пол≥тика ”крањни

—клад ≥ структура близькосх≥дноњ п≥дсистеми м≥жнародних в≥дносин. ”крањнська зовн≥шн¤ пол≥тика  завжди надавала особливоњ уваги близькосх≥дному рег≥ону, перш за все з точки зору  його стратег≥чноњ, безпековоњ, енергетичноњ, торгово-економ≥чноњ та культурно-рел≥г≥йноњ ц≥нност≥.

Ќаукове осмисленн¤ сучасних св≥тових пол≥тичних процес≥в неможливе без урахуванн¤ Ѕлизькосх≥дного рег≥ону. ÷ей рег≥он привертаЇ значну увагу пол≥тичних, економ≥чних, в≥йськових к≥л пров≥дних крањн св≥ту. ¬≥н Ї м≥сцем найб≥льшоњ активност≥ ¤к великих держав, так ≥ ≥нших   зовн≥рег≥ональних   крањн, ¤к≥ в значн≥й м≥р≥ впливають на розвиток м≥жнародних в≥дносин ¤к в рег≥он≥ Ѕлизького —ходу, так ≥ у б≥льш глобальному вим≥р≥.

–ег≥ональний р≥вень зовн≥шньопол≥тичноњ практики формуЇ контури головних осей взаЇмод≥њ в сфер≥ св≥товоњ пол≥тики з врахуванн¤м  системност≥, взаЇмозалежност≥,   специф≥ки   рег≥ональних звТ¤зк≥в крањн, що включаютьс¤   в пон¤тт¤ Д близькосх≥дний рег≥онФ. —учасна пол≥толог≥¤ виокремлюЇ геопол≥тичн≥, пол≥тичн≥ й ≥сторичн≥ визначенн¤ рег≥ону та рег≥ональноњ системи, що Ї певним пол≥тико-географ≥чним комплексом з розвиненими зв'¤зками м≥ж окремими елементами, ¤к≥ њњ складають. ѕовн≥стю сформована рег≥ональна система складаЇтьс¤ з центру, перифер≥њ та марг≥нальних елемент≥в. ¬она в≥дзначаЇтьс¤ високим ступенем взаЇмозалежност≥. ƒержави одн≥Їњ рег≥ональноњ системи зд≥йснюють складн≥ регул¤рн≥ взаЇмозв`¤зки, ¤к≥ мають свою власну динам≥ку та Ї в≥дносно незалежними в≥д системи м≥жнародних в≥дносин в ц≥лому.

ƒо початку 70-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ в основному був завершений процес формуванн¤ близькосх≥дноњ рег≥ональноњ системи ¤к певноњ пол≥тико-географ≥чноњ ц≥льност≥ з ≥манентними њй принципами функц≥онуванн¤ й взаЇмод≥њ з зовн≥шн≥м св≥том та ¤к орган≥чноњ складовоњ частини м≥жнародних в≥дносин. ¬изначилис¤ њњ структура та пол≥тичн≥ суб'Їкти .  Ѕлизькосх≥дна рег≥ональна система  включаЇ ус≥ крањни - члени Ћ≥ги арабських держав,  ≤зрањль, та з урахуванн¤м величезного впливу на арабський св≥т, неарабський ≤ран. 

—кладн≥сть сприйн¤тт¤ Ѕлизького —ходу ¤к ц≥льного м≥жнародно-пол≥тичного рег≥ону зумовлена, з одного боку, на¤вн≥стю ч≥тко окреслених субрег≥он≥в, зокрема ѕерськоњ затоки, ¤к≥ водночас становл¤ть собою самост≥йн≥ п≥дсистеми м≥ждержавних в≥дносин та складов≥ частини близькосх≥дноњ рег≥ональноњ системи, а з ≥ншого боку, субрег≥ональною "взаЇмопроникн≥стю".

 рањни Ѕлизького —ходу поЇднуЇ географ≥чне сус≥дство, етн≥чна та мовна спор≥днен≥сть (за вин¤тком ≤рану), рел≥г≥йна та культурна схож≥сть, сп≥льне ≥сторичне минуле, на¤вн≥сть сп≥льних завдань в галуз≥ забезпеченн¤ безпеки. ¬ласне ДЅлизький —х≥дФ варто сприймати не т≥льки ¤к обТЇктивно ≥снуючий пол≥тико-географ≥чний рег≥он[1], а й ¤к ≥нтелектуальну конструкц≥ю, ¤ка в певний час за певних обставин означаЇ прост≥р на стику ™вропи, јз≥њ та јфрики, де реал≥зуЇтьс¤ пол≥тика позарег≥ональноњ держави.

Ѕудь-¤ких твердо ≥ беззастережно встановлених географ≥чних меж цього рег≥ону немаЇ, проте зазвичай до нього в≥днос¤ть держави, розташован≥ у простор≥ в≥д ™гипту до  ≤нд≥њ та в≥д “уреччини до ѕерськоњ затоки.

 Ѕлизький —х≥д в глобальн≥й систем≥ м≥жнародних в≥дносин. « розпадом б≥пол¤рноњ модел≥ м≥жнародних в≥дносин в≥дбуваютьс¤ значн≥ зм≥ни в геопол≥тичн≥й ситуац≥њ в крањнах Ѕлизького —ходу. ¬ рег≥он≥ розпочалас¤ активна зм≥на арх≥тектури м≥жнародних в≥дносин, ¤ка сьогодн≥ входить у свою кульм≥нац≥йну фазу. —учасн≥ пол≥тичн≥ та воЇнн≥ конфл≥кти, ¤к≥ Ї нев≥дТЇмною складовою цих процес≥в, призвели до по¤ви нових св≥тових ≥ рег≥ональних загроз, головною з ¤ких сьогодн≥ вважаЇтьс¤ загроза м≥жнародного  тероризму. ÷е ¤вище Ї насл≥дком  в тому числ≥ ≥ пол≥тики зовн≥рег≥ональних держав, ¤к≥ заважають обТЇктивному розвитку м≥жнародних в≥дносин  в рег≥он≥ та примусово зм≥нюють баланс сил на свою користь.

¬ складн≥й с≥тц≥ взаЇмод≥й ≥ переплетень глобальних ≥нтерес≥в та ≥нтенц≥й значну роль грають м≥сцев≥ актори, ¤к≥ ведуть м≥ж собою рег≥ональну гру за л≥дерство ≥ ¤к≥ також прагнуть вийти на св≥тову арену, зайн¤ти одне з центральних м≥сць в аз≥йськ≥й геопол≥тиц≥ взагал≥ (≤ран, “уреччина, —ауд≥вська јрав≥¤, ≤зрањль тощо).

ѕромислово розвинен≥ крањни «ах≥дноњ ™вропи та япон≥¤ знаход¤тьс¤ в значн≥й залежност≥ в≥д постачанн¤ нафти з Ѕлизького —ходу. ¬итискуванн¤ транснац≥ональних корпорац≥й з близькосх≥дних родовищ та значне п≥двищенн¤ ц≥н на нафту крањн-член≥в ќѕ≈  у 70-т≥ роки ’’ ст. казково збагатило р¤д крањн рег≥ону.  онтроль за енергетичними ресурсами та шл¤хами њх постачанн¤ надав державам рег≥ону суттЇв≥ геопол≥тичн≥ переваги. ¬трачаючи контроль над процесами нафтовидобуванн¤, транснац≥ональн≥ нафтов≥ корпорац≥њ переор≥Їнтовують свою б≥знесову стратег≥ю на середню ланку виробничого циклу - переробку (переважно на м≥сц≥) ≥ транспортуванн¤ продукту на ринки споживанн¤ (переважно в крањни «ах≥дноњ ™вропи). ¬насл≥док цього загострюЇтьс¤ боротьба за транзитн≥ маршрути, ¤к≥, зокрема, проход¤ть ≥ через ”крањну.

Ќаселенн¤ р¤ду близькосх≥дних крањн зростаЇ надзвичайно високими темпами (б≥л¤ 3 в≥дсотк≥в на р≥к). “ак, за оц≥нками експерт≥в, динам≥ка зростанн¤ населенн¤ ™гипту з 57,7 млн. у 1995 р прогнозуЇтьс¤ до 77,3 млн ос≥б в 2015 р., (≤раку, в≥дпов≥дно, - з 21,0 до 36.6 млн., ≤рану - з 64,8 до 106,6 млн., —ауд≥вськоњ јрав≥њ - з 18,6 до 34,4 млн.), в той час ¤к к≥льк≥сть населенн¤ Ївропейських крањн, включаючи ”крањну, залишитьс¤ практично незм≥нним, а можливо ≥ зменшитьс¤. Ўвидке зростанн¤ населенн¤ ставить перед крањнами рег≥ону проблему харчового забезпеченн¤, ¤ку важко самост≥йно вир≥шити у складних умовах рег≥ону. ћожна оч≥кувати подальшого зростанн¤ поток≥в м≥грац≥њ з крањн Ѕлизького —ходу в напр¤мку до ™вропи, що створюЇ неаби¤ку проблему дл¤ ≥снуючоњ системи безпеки ≥ стаб≥льност≥.

Ѕоротьба м≥ж глобальними силами за економ≥чний ≥ пол≥тичний контроль за процесами в рег≥он≥ може перейти у нове коло конфронтац≥й ≥ серйозно вплинути на стаб≥льн≥сть ≥ безпеку в ™вроп≥ ≥ св≥т≥. ќкр≥м традиц≥йних сил, що прагнуть до консол≥дац≥њ ≥ формуванн¤ ≥сламськоњ модел≥ пор¤дку, за встановленн¤ контролю над основними транспортними коридорами в рег≥он≥, ведуть гостру пол≥тичну та економ≥чну боротьбу  виокремлюютьс¤ три групи гравц≥в - —Ўј, –‘ ≥ Ївропейськ≥ крањни.  ожна з них маЇ шанси здобути перевагу ≥ забезпечити своЇ дом≥нуванн¤ в рег≥он≥, спираЇтьс¤ на п≥дтримку в≥дпов≥дних внутр≥шн≥х пол≥тичних сил. ѓх анал≥з надаЇ можлив≥сть визначити перспективи майбутнього розвитку рег≥ону ≥ таким чином зор≥Їнтувати власне украњнську пол≥тику.

 «ах≥дний тип цив≥л≥зац≥њ створював колон≥альн≥ ≥мпер≥њ ≥ намагавс¤ прилучити ц≥ крањни до своњх у¤влень про св≥т, до сучасних форм технолог≥чного прогресу, до Ївропейського типу соц≥ально-пол≥тичноњ системи. Ѕагато в чому Ївропейський досв≥д був адаптований крањнами ѕ≥вдн¤, але пробудило також у багатьох державах прагненн¤ знайти свою модель соц≥ально-технолог≥чного прогресу, унезалежнити своЇ ≥снуванн¤ в≥д зах≥дноњ акс≥олог≥чноњ парадигми, користуючись, правда, њњ здобутками, але до певного р≥вн¤, тобто не втрачаючи власних ≥дентиф≥кац≥йних схем.

Ќа виб≥р шл¤х≥в розвитку впливають, безумовно, ≥ переваги сучасноњ високотехнолог≥чноњ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, л≥дуюч≥ держави ¤коњ розум≥ють власн≥ ≥нтереси в цьому рег≥он≥. ѕозначаючи рег≥он важливою сферою власних ≥нтерес≥в, —Ўј активно спри¤ють зд≥йсненню процесу реформуванн¤ економ≥чних та пол≥тичних систем в крањнах Ѕлизького —ходу Ц пол≥тика Уп≥дтримки демократ≥њФ. јле тут вони вступають в конфронтац≥ю з ≥слам≥стськими рухами, ¤к≥ мають надзвичайно високий  вплив у рег≥он≥ ≥ прагнуть його поширити й на б≥льш широкий прост≥р, зокрема у пострад¤нських крањнах.  

ѕеремога ≥сламськоњ революц≥њ в ≤ран≥ (1979 р.) та усп≥хи ≥сламських пол≥тичних рух≥в у ≥нших крањнах Ѕлизького —ходу засв≥дчили по¤ву в постб≥пол¤рному св≥т≥ новоњ геопол≥тичноњ потуги, ¤ка набуваЇ все б≥льшоњ внутр≥шньоњ консол≥дац≥њ. ѕосиленн¤ ≥сламського фундаментал≥зму можна оц≥нювати ¤к певну реакц≥ю широких мас населенн¤ на глобальн≥ процеси модерн≥зац≥њ соц≥ально-економ≥чного житт¤, що вимагаЇ в≥дмови в≥д традиц≥йних ц≥нностей та перегл¤ду звичних схем само≥дентиф≥кац≥њ. ¬ систем≥ м≥жнародних взаЇмин процеси консол≥дац≥њ ≥сламу пов'¤зують з посиленн¤м зовн≥шньопол≥тичного тиску —Ўј ≥ «аходу на ≥сламськ≥ крањни, розчаруванн¤м в ефективност≥ арабсько-≥зрањльського мирного процесу, под≥¤ми в ≤раку, тощо. 

« ≥ншого боку, на «аход≥ формуЇтьс¤ у¤вленн¤ про посиленн¤ ≥сламськоњ загрози, враховуючи, що мусульманськ≥ бойовики воюють у багатьох "гар¤чих точках" по дуз≥ "в≥д  ашм≥ру до Ѕалкан", а ≥сламськ≥ терористи нанос¤ть руйн≥вн≥ удари у зах≥дних крањнах. ” масов≥й св≥домост≥ останн≥х стверджуЇтьс¤ стереотипне у¤вленн¤ про ≥слам ¤к нос≥¤ ворожих Ївропейц¤м ц≥нностей та у¤влень, на ¤ких зростають так≥ ¤вища, ¤к тероризм, радикал≥зм, наркоб≥знес. « боку ≥сламського —ходу оч≥кують масштабних хвиль м≥грац≥њ, здатних зм≥нити самий характер Ївропейськоњ ≥дентичност≥.

јле розгл¤дати ≥слам лише ¤к загрозу Ївропейським ц≥нност¤м означаЇ злегковажити б≥льш ірунтовним розум≥нн¤м складних ≥ неоднозначних процес≥в в ≥сламському св≥т≥. ≤слам не Ї монол≥тним за природою ≥ конфес≥йною побудовою. –≥зного типу ≥сламських угруповань ≥ сект можна нал≥чити не менше, н≥ж в самому христи¤нств≥. ѕол≥тично ≥слам також не Ї згуртованим сп≥льною програмою д≥й, а р≥зн≥ ≥сламськ≥ орган≥зац≥њ мають нер≥дко зовс≥м протилежн≥ ц≥л≥.

≤снуванн¤ сучасного ≥сламського св≥ту - б≥льш виклик, ан≥ж загроза. ÷е виклик «аходов≥ щодо знанн¤ та розум≥нн¤ диверсивност≥ ≥сламського досв≥ду, Ќе монол≥тна Їдн≥сть, а скор≥ш диверсивн≥сть Ї нормою дл¤ ≥сламськоњ пол≥тики. ≤слам≥сти вважають, що ≥слам забезпечуЇ життЇздатну систему в≥ри ≥ формуЇ модель ц≥л≥сност≥ сусп≥льства та правл≥нн¤; що в≥н Ї альтернативою кап≥тал≥змов≥, комун≥змов≥, демократ≥њ та ≥ншим соц≥ально-пол≥тичним та ≥деолог≥чним системам, що корумпован≥ режими та ≥ноземн≥ впливи внос¤ть "неправедн≥сть" в њхн≥ сусп≥льства, п≥дривають природний пор¤док в≥дносин чолов≥ка ≥ ж≥нки, руйнують с≥м'ю та внос¤ть аморальн≥сть. ¬они прагнуть вир≥шити проблеми позбавленн¤ корупц≥њ, виключенн¤ ≥ноземних вплив≥в та вихованн¤ населенн¤ в традиц≥йному дус≥.

≤сламське мисленн¤ у ц≥лому спр¤моване проти зах≥дноњ експанс≥њ та с≥он≥зму. ѕом≥ркований мусульманський рух прагне до встановленн¤ ≥сламського пор¤дку за допомогою сп≥вроб≥тництва у напр¤м≥ ≥сламськоњ консол≥дац≥њ. ѕан≥слам≥сти не мають пророблених схем, програм, проект≥в, тобто належноњ конструктивноњ прагматики, ¤ка здатна забезпечити економ≥чний поступ. Ћише вкрай радикально налаштован≥ угрупованн¤ ≥слам≥ст≥в обрали тактику тероризму та збройного вир≥шенн¤ ≥снуючих проблем.

ѕротисто¤нн¤ ≤слам-«ах≥д маЇ скор≥ш соц≥ально-культурне забарвленн¤, ан≥ж пол≥тичне та економ≥чне. –озгл¤дати ≥слам лише ¤к небезпеку дл¤ «аходу - це позиц≥¤, що вважаЇ ≥слам≥зм монол≥тним за природою та ¤к ≥сторичного ворога, чи¤ в≥ра ≥ нам≥ри д≥аметрально протилежн≥ зах≥дним. «рештою, це веде до п≥дтримки авторитарних, хоча й прозах≥дних, режим≥в, ¤к≥, можливо, створюють б≥льший ризик ан≥ж власне ≥сламський фундаментал≥зм. “ак само мусульмани ≥нод≥ схильн≥ дивитис¤ на «ах≥д ¤к на щось монол≥тне ≥ бачити там загрозу дл¤ себе та створювати образ ворога. Ќасправд≥ ж багато з м≥сцевих режим≥в часто використовують загрозу ≥сламського радикал≥зму дл¤ посиленн¤  контролю за населенн¤м власних крањн.

ќб'Їктивно розмови про посиленн¤ ≥сламського тиску сл≥д скор≥ше сприймати ¤к рецидив конфронтац≥йного мисленн¤ старих час≥в, обумовлений пошуками нових глобальних загроз, ¤кими можна виправдовувати в≥йськово-пол≥тичн≥ та геостратег≥чн≥ концепц≥њ великих держав. «окрема, останн≥ часто використовували р≥зн≥ ≥сламськ≥ рухи дл¤ посиленн¤ власних вплив≥в ≥ проведенн¤ п≥дривноњ д≥¤льност≥ в тому або ≥ншому рег≥он≥. јле ситуац≥¤ ≤рану показуЇ, що за певних умов ≥слам спроможний проводити власну зовн≥шньопол≥тичну л≥н≥ю ≥, отже, вийти з-п≥д контролю глобальних потуг. ¬ласне, при так≥й перспектив≥ ≥ стимулюютьс¤ розмови про "≥сламську загрозу" (чеченська або таджицька ситуац≥њ дл¤ –‘, палестинський або тал≥бський рух дл¤ —Ўј, босн≥йське питанн¤ дл¤ «аходу, уйгурська проблема дл¤  Ќ– тощо).

јмериканська пол≥тика в рег≥он≥ традиц≥йно спираЇтьс¤ на схему стратег≥чного партнерства —Ўј та ≤зрањлю, а також на т≥сн≥ стосунки з “уреччиною та р¤дом арабських крањн (—ауд≥вська јрав≥¤, …ордан≥¤, ™гипет, крањни ѕерськоњ затоки). «г≥дно ≥з стратег≥чною концепц≥Їю —Ўј, рег≥ональн≥ конфл≥кти можуть бути врегульован≥ завд¤ки схем≥, в ¤к≥й економ≥чне сп≥вроб≥тництво узгоджене ≥з пол≥тичними домовленост¤ми (схема  ≥сс≥нджера - ѕереса). ¬ так≥й модел≥ в ц≥лому розвивавс¤ арабсько-≥зрањльський мирний процес з к≥нц¤ 70-х рок≥в ’’ ст., хоча на цей час можна бачити, наск≥льки в≥н залишаЇтьс¤ хитким ≥ непередбачуваним.

≤зрањльська держава маЇ суттЇву п≥дтримку впливових ф≥нансових к≥л «аходу та —Ўј, з боку Їврейського лоб≥ в пол≥тичних колах р≥зних крањн св≥ту. ≤зрањль контролюЇ значн≥ св≥тов≥ ф≥нансов≥ потоки ≥ здатний впливати на пол≥тичний та економ≥чний розвиток ≥ зовн≥шню пол≥тику багатьох держав св≥ту. –азом з тим, —Ўј намагаютьс¤ збалансувати свою про≥зрањльську близькосх≥дну пол≥тику, спираючись б≥льшою м≥рою на пом≥ркован≥ арабськ≥ крањни. «а сучасних умов американська пол≥тика стаЇ б≥льш р≥зноплановою, спр¤мованою на сп≥вроб≥тництво ≥з дружн≥ми ур¤дами крањн ≥сламу, комб≥нуючи при цьому прозору та посл≥довну л≥н≥ю з вимогами захисту прав людини.

–ос≥йська ‘едерац≥¤, визначаючи себе Управонаступником —–—–Ф, продовжуЇ користуватис¤ п≥дтримкою частини м≥сцевих пол≥тичних ел≥т, спираЇтьс¤ на колишн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки та настроњ певних верств населенн¤. ћосква тривалий час, починаючи з 50-х рок≥в, прагнула сформувати в Ѕлизькосх≥дному рег≥он≥ власну систему вплив≥в, спираючись на антиколон≥альн≥ настроњ б≥льшоњ частини арабського населенн¤. ≤деолог≥¤ арабського соц≥ал≥стичного нац≥онал≥зму з час≥в ѕрезидента ј–≈ √.ј.Ќасера була пов'¤зана з нац≥онально-визвольними рухами, спр¤мованими проти зах≥дного колон≥ал≥зму та, ¤к вважають араби, його своЇр≥дноњ модиф≥кац≥њ у вигл¤д≥ ≥зрањльськоњ експанс≥њ. ÷е особлива св≥тська форма пол≥тичного мисленн¤, що адаптувала попул¤рн≥ в 50-60-т≥ роки ≥дењ соц≥ал≥зму ≥ набула поширенн¤ в ™гипт≥, —ир≥њ, ≤раку, Ћ≥в≥њ тощо. јрабськ≥ крањни в своњх антиколон≥альних та просоц≥ал≥стичних прагненн¤х знайшли значну п≥дтримку з боку —–—– та крањн соц≥ал≥стичного табору, ¤к≥ надавали р¤ду крањн рег≥ону суттЇву економ≥чну та в≥йськово-техн≥чну допомогу. ѕоразка у в≥йнах з ≤зрањлем стимулювала пошуки шл¤х≥в диверсиф≥кац≥њ пол≥тичних ор≥Їнтац≥й крањн рег≥ону. Ќовий Їгипетський л≥дер ј.—адат зайн¤в прозах≥дну ор≥Їнтац≥ю, ≥нш≥ шукали нов≥ можливост≥ у в≥дродженн≥ ≥сламу. ѕроцес посиливс¤ ≥з руйнуванн¤м соц≥ал≥стичноњ системи та крахом –ад¤нського —оюзу.

™вропейський спос≥б баченн¤ проблем Ѕлизького —ходу Ї привабливим дл¤ р¤ду близькосх≥дних крањн ≥ маЇ багато прихильник≥в в арабському св≥т≥. …детьс¤, зокрема, про переоц≥нку сучасноњ рег≥ональноњ системи м≥жнародних в≥дносин у стратег≥чному проект≥ артикул¤ц≥њ ≥ поЇднанн¤ ≥нтерес≥в народ≥в по обидва береги —ередземного мор¤. ™вропейсько-—ередземноморська конференц≥¤ в Ѕарселон≥ (1995 р.) проголосила ≥дею середземноморського сп≥вроб≥тництва. Ѕазовою засадою тут Ї питанн¤ т≥сн≥шого та масштабн≥шого сп≥вроб≥тництва м≥ж крањнами з р≥зними типами культур, економ≥чна вигода дл¤ вс≥х частин рег≥ону, сп≥льна безпека, зменшенн¤ напруженост≥ та зниженн¤ ризику збройного конфл≥кту. ѕ≥вн≥чн≥ середземноморськ≥ крањни вбачають у широкомасштабному розвитков≥ ѕ≥вдн¤ важливий чинник безпеки ѕ≥вноч≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д американськоњ схеми таке партнерство не викликаЇ ворожост≥ в арабсько-≥сламському св≥т≥ завд¤ки в≥докремленост≥ в≥д цього процесу —Ўј, а також т≥й важлив≥й обставин≥, що ≥зрањльське питанн¤ не Ї тут дом≥нуючим. —л≥д оч≥кувати, що цей напр¤м зовн≥шньопол≥тичного мисленн¤, ¤к б≥льш гнучкий та неконфронтац≥йний, набуватиме дом≥нуючого характеру в усьому рег≥он≥, оск≥льки об'Їктивно б≥льш в≥дпов≥даЇ ≥нтересам близькосх≥дних крањн.

—тратег≥чн≥ пр≥оритети ”крањни на Ѕлизькому —ход≥. ¬ ”крањн≥ оф≥ц≥йно до рег≥ону Ѕлизького та —ереднього —ходу в≥днос¤ть Ћ≥в≥ю, ™гипет, ≤зрањль, ѕалестинську јвтоном≥ю, Ћ≥ван, —ир≥ю, ≤рак, ≤ран, јфган≥стан, —ауд≥вську јрав≥ю, ™мен, …ордан≥ю, ќман,   увейт, Ѕахрейн,  атар, ќј≈. ÷е коло крањн вход¤ть у сферу компетенц≥њ ѕовноважного представника ”крањни на Ѕлизькому та —ередньому —ход≥ (запроваджено з 24 вересн¤ 2001 року). ’оча значенн¤  Ѕлизького —ходу в структур≥ стратег≥чних ≥нтерес≥в ”крањни обТЇктивно маЇ тенденц≥ю до зростанн¤, в той же час до сьогодн≥ ¤к на державному, так ≥ на науково-анал≥тичному р≥вн¤х йому не було прид≥лено достатньо уваги. ¬еликою м≥рою це по¤снюЇ в≥дсутн≥сть ч≥ткоњ та виваженоњ самост≥йноњ стратег≥њ повед≥нки ”крањни в цьому рег≥он≥, ¤ка проводила переважно еп≥зодичну двосторонню ≥ часто непосл≥довну пол≥тику, без належного урахуванн¤ його специф≥ки   та новоњ арх≥тектури м≥жнародних в≥дносин.

 онцептуальну розробку зовн≥шньопол≥тичного курсу ”крањни  в Ѕлизькосх≥дному рег≥он≥  неможливо зд≥йснити без  визначенн¤ њњ нац≥ональних ≥нтерес≥в. яскравими прикладами була хаотична участь ”крањни у б≥льшост≥ миротворчих операц≥й на Ѕлизькому —ход≥, зокрема направленн¤ миротворчого контингенту в ≤рак. ¬ ”крањн≥, на жаль, бракуЇ комплексних досл≥джень з зазначеноњ проблеми. ≤снують лише нечисленн≥ публ≥кац≥њ, в ¤ких анал≥зуютьс¤ окрем≥ аспекти сп≥вроб≥тництва ”крањни з державами  Ѕлизького —ходу [2].

Ќа в≥дм≥ну в≥д –‘,  або —Ўј, ”крањна не Ї "великою державою", а отже, њњ схеми баченн¤ близькосх≥дноњ реальност≥ не можуть не в≥др≥зн¤тис¤ в≥д запропонованих конфронтац≥йних стереотип≥в. Ќасл≥дуванн¤ останн≥х означало б ≥ прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних схем зовн≥шньопол≥тичноњ повед≥нки, що, можливо, ≥ було б на користь ≥нтересам великих держав, але зовс≥м не обов'¤зково гратиме на користь нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни та њњ безпеки. ”крањна ¤к цив≥л≥зована Ївропейська держава маЇ дотримуватись загальних м≥жнародно визнаних стандарт≥в зовн≥шньопол≥тичного мисленн¤ ≥ повед≥нки. ÷е Ї головним важелем забезпеченн¤ њњ ≥нтерес≥в у м≥жнародних стосунках. јле зрозум≥ло також, що ”крањна маЇ враховувати ≥снуючи реал≥њ ≥ проводити гнучку зовн≥шню пол≥тику в≥дпов≥дно до обставин, не втрачаючи при цьому своњх стратег≥чних ≥нтерес≥в.

√оловним завданн¤м украњнськоњ пол≥тики в рег≥он≥ сл≥д вважати забезпеченн¤ збалансованост≥ ≥ багатовекторост≥ зовн≥шньопол≥тичного курсу нашоњ держави. ѕол≥тичний курс ”крањни на Ѕлизькому —ход≥ маЇ бути децентрованим й спри¤ти розвитку економ≥чного сп≥вроб≥тництва з ус≥ма державами рег≥ону. јле в умовах ≥снуючих тут протир≥ч це вимагаЇ максимально гнучкого п≥дходу щодо  окремих крањн, а також визначенн¤ певних пр≥оритет≥в та њх ≥Їрарх≥њ.

Ќац≥ональн≥ ≥нтереси ”крањни на Ѕлизькому —ход≥ вимагають першочергового  розвитку економ≥чних в≥дносин з крањнами рег≥ону, що  визначаЇтьс¤  традиц≥йними (з час≥в —–—–) торговельно-економ≥чними звТ¤зками, значним обс¤гом товарних ринк≥в та њх в≥дносною невибаглив≥стю, щор≥чно зростаючим товарооб≥гом з ст≥йким позитивним дл¤ ”крањни сальдо, перспективами збуту продукц≥њ в≥йськово-техн≥чного призначенн¤ та ремонту в≥йськовоњ техн≥ки ≥ озброЇнн¤ рад¤нських зразк≥в, на¤вн≥стю запас≥в сировинних та енергетичних ресурс≥в, можлив≥стю участ≥ в реал≥зац≥њ перспективних проект≥в розвитку ≥нфраструктури цих крањн, можливост¤ми наданн¤ транзитних послуг дл¤ руху товар≥в цих крањн ¤к на Ївропейськ≥ ринки, так ≥ в зворотньому напр¤мку.

¬ реал≥зац≥њ своњх стратег≥чних ≥нтерес≥в в близькосх≥дному рег≥он≥ ”крањна  стоњть перед вибором серед ≥снуючих моделей геопол≥тичного мисленн¤. ”крањна не може беззастережно прилучитис¤ до американськоњ схеми баченн¤ проблем рег≥ону, так само ¤к ≥ сприйн¤ти модель арабського нац≥онал≥зму або ≥слам≥зму. ƒл¤ ”крањни ¤к Ївропейськоњ держави ≥ такоњ, що прагне до включенн¤ в ус≥ Ївропейськ≥ структури, найб≥льш привабливою Ї Ївропейська модель мисленн¤, ¤ка надаЇ грунт дл¤ узгодженн¤ ≥нтерес≥в крањн з р≥зним р≥внем соц≥ально-економ≥чного розвитку ≥ р≥зними типами культури. ÷е означаЇ, що у випадку розходженн¤ позиц≥й р≥зних держав, що мають тут своњ ≥нтереси,  иЇву важливо узгоджувати свою л≥н≥ю повед≥нки насамперед ≥з  Ївропейськими крањнами, особливу увагу прид≥л¤ючи скор≥ше позиц≥њ ‘ранц≥њ та ≤тал≥њ, ан≥ж ¬еликоњ Ѕритан≥њ або Ќ≥меччини,   переважно дотримуючись тактики невизначеност≥ щодо чутливих питань рег≥ону.

”крањн≥ сл≥д п≥дходити до р≥зних г≥лок ≥сламського руху зважено ≥ диференц≥йовано, дивл¤чись ¤ку мету пересл≥дуЇ та або ≥нша ≥сламська пол≥тична теч≥¤, та вважаючи на характер њњ д≥¤льност≥. Ѕезумовно засуджуючи тероризм, можна також сп≥вчувати ≥ надавати моральну п≥дтримку нац≥онально-визвольним прагненн¤м палестинц≥в.

—пираючись на розвиток партнерських взаЇмин з р¤дом близькосх≥дних крањн та користуючись п≥дтримкою Ївропейських  держав, ”крањна маЇ шанс включитис¤ в середземноморський д≥алог, ¤кий маЇ аналог в систем≥ ќ„≈—. ¬ обох випадках йдетьс¤ про перифер≥йн≥ економ≥чн≥ зони Ївропейськоњ сфери т¤ж≥нн¤, що у перспектив≥ можуть бути б≥льш ≥нтегрован≥ м≥ж собою, зокрема внасл≥док  Упол≥тики сус≥дстваФ  ™—. ќтже, йдетьс¤ про розробку стратег≥њ формуванн¤ загальноњ зони економ≥чного сп≥вроб≥тництва в≥д √≥бралтару до  асп≥ю п≥д ег≥дою ™—, ¤ка разом ≥з транспортною системою “–ј—≈ ј (С¬еликий шовковий шл¤хТ)   утворила б прост≥р, спри¤тливий дл¤ реал≥зац≥њ украњнських ≥нтерес≥в.

”крањна у в≥дносинах з державами рег≥ону. « близькосх≥дних крањн найб≥льш близький до Ївропейськоњ парадигми ™гипет, з ≥н≥ц≥ативи ¤кого ≥ розпочато середземноморський д≥алог. ™гипет, один з л≥дер≥в арабсько-≥сламського св≥ту, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших арабських держав, займаЇ б≥льш зр≥вноважену й пом≥рковану позиц≥ю у стосунках з м≥жнародним сп≥втовариством. √оловн≥ риси цього курсу - ор≥Їнтац≥¤ на власн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси та балансуванн¤ м≥ж р≥зними пол≥тико-≥деолог≥чними схемами ор≥Їнтац≥й, що мають вплив у рег≥он≥. «ац≥кавлен≥сть ™гипту в партнерств≥ з ”крањною обумовлена прагненн¤м знайти в њњ особ≥ над≥йного й р≥вноправного партнера в проведенн≥ власних ≥нтерес≥в ¤к щодо Ївропейського св≥ту, так ≥ в аспект≥ вир≥шенн¤ проблем рег≥ону. ™гипет прагне до диверсиф≥кац≥њ власноњ економ≥ки, ¤ка тривалий час мала риси колон≥альноњ, побудованоњ на монокультурах - вирощуванн¤ бавовни та на постачанн≥ енергонос≥њв. ”крањна маЇ велик≥ можливост≥ закр≥питис¤ на Їгипетському ринку, ¤кщо брати до уваги њњ значн≥ ≥нтелектуальний та промисловий потенц≥али.

Ќеобірунтовано пасивною залишаЇтьс¤ позиц≥¤ ”крањни щодо крањн ѕерськоњ затоки. ћ≥ж тим цей рег≥он маЇ дл¤ ”крањни вин¤тково важливе значенн¤ ¤к з точки зору можливостей диверсиф≥кац≥њ джерел енергопостачанн¤ та можливост≥ участ≥ в нафтовидобувних ≥ нафтопереробних, металург≥йних ≥ транспортних проектах, так ≥ з погл¤ду освоЇнн¤ перспективних ринк≥в дл¤ поставки озброЇнь ≥ в≥йськовоњ техн≥ки. Ќе сл≥д забувати й того, що рег≥он ѕерськоњ затоки - це джерело потужного ≥нвестиц≥йного кап≥талу, загальний обс¤г ¤кого перевищуЇ 300 млрд дол. —Ўј. «а умов створенн¤ привабливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату в ”крањн≥ можливост≥ залученн¤ цього кап≥талу могли б стати ц≥лком реальними.

≤ран завд¤ки зусилл¤м американськоњ дипломат≥њ опинивс¤ у певн≥й зовн≥шньопол≥тичн≥й ≥зол¤ц≥њ, принаймн≥ по в≥дношенню до крањн «аходу. ≤сламська революц≥¤ в ≤ран≥ Ї прикладом в≥дштовхуванн¤ в≥д зах≥дноњ модерн≥зац≥њ, а ще також ≥ спробою адаптац≥њ сусп≥льства до зм≥н без порушенн¤ його культурноњ ц≥л≥сност≥. √еостратег≥чне розташуванн¤ ≤рану давало змогу йому в до≥ндустр≥альну епоху слугувати мостом м≥ж јз≥Їю та ™вропою, але дез≥нтеграц≥¤ —–—– поставила питанн¤ розташуванн¤ ≤рану у фокус з≥ткненн¤ глобальних ≥нтерес≥в.

≤ран займаЇ друге м≥сце п≥сл¤ —ауд≥вськоњ јрав≥њ ¤к нафтова держава ≥ маЇ прибуток в≥д експорту нафти  понад 20 млрд дол. —Ўј. ÷е даЇ змогу мати значн≥ збройн≥ сили ≥ зд≥йснювати масштабн≥ переозброЇнн¤. ≤ран сприймаЇ себе, своњ стратег≥чн≥ ≥нтереси та ц≥л≥ ¤к своЇ розм≥щенн¤ у трьох сферах -   захисника ≥ р¤тивника ≥сламських ц≥нностей, важливого члена "третього св≥ту" в боротьб≥ проти неоколон≥ал≥зму та гравц¤ в гр≥ нафтогазовоњ пол≥тики на м≥жнародн≥й арен≥.

≤ран претендуЇ на роль сили, ¤ка спроможна також зд≥йснювати пол≥тичний та економ≥чний патронаж рег≥ону. ≤ран маЇ життЇв≥ ≥нтереси щодо забезпеченн¤ рег≥ональноњ стаб≥льност≥, але його в≥дносна м≥жнародна ≥зол¤ц≥¤ значною м≥рою стримуЇ ≥ його активн≥сть. Ўанси ≤рану зменшуютьс¤ також унасл≥док дом≥нуванн¤ в його економ≥ц≥ етатиськоњ модел≥. ѕослабленн¤ приватного сектору маЇ насл≥дком те, що ≥ранськ≥ товари поступаютьс¤ ¤к≥стю Ївропейським та китайським. ≤ран не здатний запропонувати сучасн≥ технолог≥њ новим незалежним державам рег≥ону.

≤снуЇ особливий вим≥р ≥ранських ≥нтерес≥в у пошуках ¤дерноњ спроможност≥. ќкремо в≥д поширенн¤ ≥рансько-≥сламського впливу «ах≥д бачить небезпеку й у проникненн≥ рад¤нськоњ ¤дерноњ технолог≥њ та зброњ в ≤ран. ” зах≥дн≥й прес≥ з'¤вл¤лис¤ публ≥кац≥њ щодо переходу колишн≥х рад¤нських вчених-¤дерник≥в в ≤ран дл¤ допомоги у виробленн≥ ¤дерноњ зброњ, про переданн¤ ≤ранов≥ ¤дерних матер≥ал≥в ≥ т.≥н. Ќа «аход≥ вважають, що ≤ран створюЇ ≥нфраструктуру дл¤ виробництва ¤дерних озброЇнь також ≥ з допомогою  итаю.

ћожливост≥ розвитку украњнсько-≥ранських в≥дносин вигл¤дають проблематичними з огл¤ду на в≥дмову свого часу ”крањни п≥д тиском —Ўј постачати турб≥ни дл¤ ≤ранськоњ ј≈— в Ѕушер≥. јле в ц≥лому ”крањна зац≥кавлена у розвитку дружн≥х, партнерських стосунк≥в з ≤раном. ≤ хоча на цей час торгово-економ≥чне сп≥вроб≥тництво двох крањн не можна вважати значним, воно маЇ великий потенц≥ал.

≈нергетичн≥ перспективи ”крањни в рег≥он≥. ”св≥домленн¤ т≥Їњ обставини, що ”крањна занадто залежна в енергетичн≥й сфер≥ в≥д одн≥Їњ держави, спонукало украњнський ур¤д розгл¤дати в≥дносини з крањнами цього рег≥ону ¤к можлив≥сть диверсиф≥кац≥њ джерел постачанн¤ енергонос≥њв. ƒо цього часу ц¤ можлив≥сть не реал≥зована, тому виникаЇ природне питанн¤ про причини недостатнього розвитку сп≥вроб≥тництва м≥ж ”крањною та державами  Ѕлизькосх≥дного рег≥ону та перспективи такого сп≥вроб≥тництва.

”крањна маЇ реальн≥ перспективи участ≥ в нафтогазов≥й галуз≥ економ≥ки цих крањн, зокрема, в буд≥вництв≥ газопровод≥в, розв≥дувальних роботах[3].

” рекомендац≥¤х парламентських слухань "≈нергетична стратег≥¤ ”крањни на пер≥од до 2030 року", схвалених ѕостановою ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 24 травн¤ 2001 року йдетьс¤ про необх≥дн≥сть актив≥зац≥њ зв'¤зк≥в, зокрема, з ≤раном, ≤раком, Ћ≥в≥Їю, —ир≥Їю,  увейтом, —ауд≥вською јрав≥Їю. ” рекомендац≥¤х пропонуЇтьс¤ передбачити державну п≥дтримку участ≥ украњнських компан≥й в енергетичних проектах за кордоном, стимулюванн¤ експорту високотехнолог≥чного енергетичного обладнанн¤ та устаткуванн¤[4].

¬≥дпов≥дно до потреб украњнськоњ економ≥ки та можливостей народного господарства можна вид≥лити наступн≥ групи енергетичних ≥нтерес≥в ”крањни в рег≥он≥:

-          ≥мпорт нафти ≥ природного газу;

-          транзит близькосх≥дних енергонос≥њв;

-          участь украњнських енергетичних п≥дприЇмств у функц≥онуванн≥ енергетичноњ галуз≥ та розбудов≥ в≥дпов≥дноњ ≥нфраструктури крањн Ѕлизького та —ереднього —ходу.

” питанн≥ транзиту близькосх≥дних енергонос≥њв найб≥льш амб≥ц≥йним Ї проект транзиту ≥ранських нафти й газу до ™вропи територ≥Їю ”крањни.

ѕитанн¤ енергетичного сп≥вроб≥тництва м≥ж двома крањнами вперше оф≥ц≥йно постало ще в с≥чн≥ 1992 р. п≥д час в≥зиту в ”крањну м≥н≥стра закордонних справ ≤рану[5] та закр≥плено у статт≥ 4 ƒоговору про основи взаЇмов≥дносин ≥ принципи сп≥вроб≥тництва м≥ж ”крањною та ≤сламською –еспубл≥кою ≤ран в≥д 15 жовтн¤ 2002 р. (ратиф≥ковано 15 травн¤ 2003 р.) [6].

ѕевн≥ конкретн≥ кроки були зд≥йснен≥ ще на початку 90-х рок≥в ’’ стол≥тт¤. «а розрахунками ƒержнафтогазпрому та ј“ Д”кр≥мпексФ, рац≥ональним Ї   транспортуванн¤ природного газу з ≤рану до ™вропи територ≥Їю јзербайджану, –ос≥њ та ”крањни. Ѕули п≥дготовлен≥ установч≥ документи дл¤ створенн¤ газовоњ компан≥њ Д≤ран-”кр-јзерФ, ¤ка мала прокласти трансконтинентальний газопров≥д за умови залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й[7].

« огл¤ду на колишню присутн≥сть украњнського миротворчого контингенту в ≤раку багато хто в ”крањн≥ повТ¤зував це з можлив≥стю ≥мпорту ≥ракськоњ нафти.  ƒо початку вторгненн¤ —Ўј в ≤рак ”крањна формально купувала ≥ракську нафту в рамках програми ќќЌ ДЌафта в обм≥н на продовольствоФ. “ак, украњнська компан≥¤ ДIvesФ мала контракт на куп≥влю майже 1 млн. барелей нафти з ≤раку, ¤ка пот≥м перепродувалась до —Ўј та крањн ј“–. ќднак, нав≥ть тод≥ наш≥ квоти на куп≥влю ≥ракськоњ нафти були м≥зерними пор≥вн¤но з рос≥йськими (32,5 млн. барелей), б≥лоруськими та в≥рменськими (по 2 млн. барелей) компан≥¤ми[12]. ”крањна також купуЇ нафту ≥ в Ћ≥в≥њ, де Ќј  ДЌафтогаз ”крањниФ бере участь у видобутку нафти. ÷¤ нафта   не потрапл¤Ї до ”крањни, а продаЇтьс¤ на св≥тових ринках.

ўо стосуЇтьс¤ питанн¤ кредит≥в, то ц≥кавим ≥ дос≥ не досл≥дженим в ”крањн≥ аспектом ц≥Їњ теми Ї д≥¤льн≥сть ≥сламських банк≥в. «а де¤кими оц≥нками, пасиви ≥сламських банк≥в лише ѕерськоњ затоки становл¤ть близько 800 млрд. дол. —Ўј. ќсоблив≥стю д≥¤льност≥ таких банк≥в Ї те, що вони не розгл¤дають грош≥ ¤к товар, а тому не надають кредити п≥д в≥дсотки. ќдн≥Їю з форм д≥¤льност≥ цих банк≥в Ї наданн¤ кошт≥в дл¤ б≥знесу, причому ≥сламський банк бере участь у реал≥зац≥њ певного б≥знес-проекту та укладаЇ угоду про розпод≥л майбутнього прибутку. ” ц≥й ситуац≥њ банк йде на ризик такою ж м≥рою, ¤к ≥ сам власник б≥знесу. ¬инагорода банку не гарантуЇтьс¤ н≥чим, а тому банк зац≥кавлений в усп≥шност≥ справи ≥ докладаЇ в≥дпов≥дних зусиль разом з кл≥Їнтом.

“ак≥ умови сп≥впрац≥ б≥знесу та банк≥в були б дуже спри¤тливими дл¤ ”крањни. ¬ умовах, коли значна частка кап≥тал≥в близькосх≥дних крањн виводитьс¤ з —Ўј [13], було б доречним досл≥дити питанн¤ залученн¤ фактично вив≥льнених кошт≥в у господарство ”крањни, а саме в енергетичний сектор. ѕерспективними сферами кап≥таловкладень Ї так≥, ¤к пошуков≥ роботи на нафту й газ на територ≥њ ”крањни, розширенн¤ видобутку вуглеводн≥в, модерн≥зац≥¤ Ќѕ«.

“аким чином, ”крањна   маЇ велик≥ перспективи сп≥вроб≥тництва з крањнами Ѕлизького та —ереднього —ходу у сфер≥ енергетики. “ак≥ спод≥ванн¤ ірунтуютьс¤ не лише на простому усв≥домленн≥ потреби диверсиф≥кац≥њ джерел енергопостачанн¤, а й на тих конкурентних перевагах, ¤к≥ маЇ ”крањна з њњ повним комплексом послуг та продукц≥њ дл¤ функц≥онуванн¤ та розвитку нафтогазовоњ галуз≥ держав рег≥ону. —аме на можливост¤х украњнських п≥дприЇмств бути залученими до енергетики Ѕлизького та —ереднього —ходу й варто робити акцент, а не розгл¤дати цей рег≥он просто в контекст≥ можливих закуп≥вель вуглеводн≥в.

«начними перешкодами на шл¤ху реал≥зац≥њ енергетичних ≥нтерес≥в ”крањни на Ѕлизькому та —ередньому —ход≥ Ї недостатнЇ вивченн¤ енергетичних та банк≥вських можливостей в цьому рег≥он≥, ≥гноруванн¤ досв≥ду в≥тчизн¤них спец≥ал≥ст≥в, ¤к≥ працювали у крањнах рег≥ону, а також обмежен≥ ф≥нансов≥ можливост≥ украњнських енергетичних компан≥й.

ƒл¤ усп≥шноњ реал≥зац≥њ енергетичноњ складовоњ пол≥тики в Ѕлизькосх≥дному рег≥он≥ ”крањн≥ не вистачаЇ науково обірунтованоњ стратег≥њ ц≥Їњ пол≥тики та належноњ пол≥тичноњ вол≥ дл¤ њњ реал≥зац≥њ. ќтже, приходимо до висновку, що такий пр≥оритетний напр¤мок пол≥тики ”крањни в Ѕлизькосх≥дному рег≥он≥, ¤к њњ енергетична складова, ще не знайшов належноњ реал≥зац≥њ.

¬≥йськово-техн≥чне сп≥вроб≥тництво. “е ж саме певною м≥рою стосуЇтьс¤ в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва ”крањни з державами рег≥ону. ”крањна входить до числа найб≥льших св≥тових експортер≥в продукц≥њ в≥йськового призначенн¤, зд≥йснюючи продаж рад¤нськоњ зброњ, продукц≥њ нац≥онального оборонно-промислового комплексу, а також   ремонт ≥ модерн≥зац≥ю в≥йськовоњ техн≥ки. –ег≥он Ѕлизького та —ереднього —ходу Ї сьогодн≥ одним з пр≥оритетних дл¤ ”крањни з точки зору розвитку в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва (¬“—).

«датн≥сть ”крањни проводити активну пол≥тику налагодженн¤ в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва п≥дтверджуЇтьс¤ фактичними даними щодо њњ м≥сц¤ на св≥товому ринку зброњ. “ак, починаючи з 1992 р. ”крањна входить до першоњ дес¤тки л≥дер≥в цього ринку, а за п≥дсумками 1998-2002 рр. вона зайн¤ла шосте м≥сце в рейтингу найб≥льших експортер≥в озброЇнь та в≥йськовоњ техн≥ки[14]. ”крањна отримала суттЇв≥ надходженн¤ в≥д продажу ќ¬“. ѕричому, ¤к в≥дзначають експерти, частка Ѕлизького та —ереднього —ходу  с¤гаЇ 40% експортованоњ з ”крањни зброњ, технолог≥й, спецпослуг ≥ продукц≥њ подв≥йного призначенн¤ [15].

«а час≥в б≥пол¤рного протисто¤нн¤ крањни Ѕлизького та —ереднього —ходу отримували велику к≥льк≥сть зброњ майже безкоштовно Ц за програмами в≥йськовоњ допомоги, довгостроковими позичками. Ќатом≥сть ц≥ держави п≥дпадали п≥д суттЇвий пол≥тичний вплив —–—– та —Ўј. Ќин≥ сфера ¬“— б≥льш комерц≥ал≥зована.  рањни-≥мпортери часто надають перевагу тим державам Ц постачальникам озброЇнь, ¤к≥ не ставл¤ть певних пол≥тичних вимог ≥ можуть задовольнити конкретн≥ потреби замовника в≥йськовоњ продукц≥њ в коротк≥  терм≥ни.

Ќезважаючи на комерц≥ал≥зац≥ю в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва, пол≥тичний компонент ¬“— з крањнами Ѕ—— залишаЇтьс¤ дуже вагомим. Ќа це Ї р¤д причин:

1)    р≥вень м≥л≥таризац≥њ крањн рег≥ону пр¤мо впливаЇ на рег≥ональний баланс сил;

2)    експорт ќ¬“ даЇ суттЇв≥ надходженн¤ до нац≥онального бюджету та знижуЇ варт≥сть озброЇнь дл¤ власних потреб;

3)    ¬“— передбачаЇ розвинут≥ пол≥тичн≥ в≥дносини м≥ж учасниками такого сп≥вроб≥тництва та високий р≥вень дов≥ри м≥ж ними.

«г≥дно з  онцепц≥Їю в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва ”крањни з ≥ноземними державами на пер≥од до 2010 року, Дв≥йськово-техн≥чне сп≥вроб≥тництво ”крањни з ≥ноземними державами ¤к складова державноњ зовн≥шньоњ пол≥тики Ї сукупн≥стю ц≥леспр¤мованих заход≥в, пов'¤заних ≥з розробленн¤м, виробництвом, ремонтом, модерн≥зац≥Їю, знищенн¤м (утил≥зац≥Їю) ≥ м≥жнародними передачами товар≥в в≥йськового призначенн¤Ф [16].

ќтже, можемо судити про в≥йськово-техн≥чне сп≥вроб≥тництво ”крањни з державами  Ѕлизькосх≥дного рег≥ону ¤к динам≥чний процес, що набираЇ оберт≥в. ”крањна проводила обережну пол≥тику просуванн¤ продукц≥њ та послуг свого ќѕ , дотримуючись м≥жнародних правил торг≥вл≥ зброЇю, м≥жнародних санкц≥й. « ≥ншого боку, така обережн≥сть ”крањни по¤снюЇтьс¤ ≥снуванн¤м р¤ду незавершених крим≥нальних справ щодо зловживань у сфер≥ торг≥вл≥ зброЇю . “ак≥ обставини дають  п≥дстави дл¤ по¤ви скандальних публ≥кац≥й у впливових виданн¤х р≥зних крањн, що негативно в≥дображаЇтьс¤ на ≥м≥дж≥ ”крањни ¤к над≥йного партнера у галуз≥ ¬“—.

–ег≥он Ѕлизького та —ереднього —ходу Ї сплет≥нн¤м ≥нтерес≥в найвпливов≥ших крањн св≥ту, ≥ сп≥вроб≥тництво ”крањни ¤к пров≥дного експортера ќ¬“ з державами рег≥ону в галуз≥ ¬“— завжди було п≥д пильним зором зац≥кавлених крањн. ” суперечливих ситуац≥¤х, ¤к, наприклад, бушерський контракт з ≤раном, угоди з —ир≥Їю та Ћ≥в≥Їю, мова йшла не лише про конкуренц≥ю м≥ж експортерами зброњ та подв≥йних технолог≥й, а й про можливе порушенн¤ в≥йськово-стратег≥чного балансу в рег≥он≥ та про озброЇнн¤ режим≥в, ¤к≥ п≥дтримують тероризм. ” цьому план≥ позитивним Ї те, що ”крањн≥ вдалос¤  довести, що оф≥ц≥йних доказ≥в порушенн¤ м≥жнародних санкц≥й з њњ боку не було.

¬ той же час непосл≥довн≥сть, ¤ка значною м≥рою п≥дривала дов≥ру до ”крањни ¤к над≥йного партнера у такому важливому сегмент≥ м≥ждержавних в≥дносин ¤к в≥йськово-техн≥чне сп≥вроб≥тництво, дуже ускладнювала та суттЇво знижувала можливост≥ ”крањни щодо реал≥зац≥њ свого потенц≥алу у ц≥й сфер≥ ≥ зайн¤тт¤ належноњ њй частки близькосх≥дного ринку озброЇнь. ÷≥ негативн≥ моменти Ї насл≥дком в≥дсутност≥ обірунтованоњ стратег≥њ експанс≥њ украњнського ¬ѕ  на близькосх≥дний ринок, а також посл≥довноњ державноњ п≥дтримки ц≥Їњ експанс≥њ.

Ќе дуже усп≥шним можна вважати стан торг≥вельно-економ≥чних в≥дносин з крањнами Ѕлизькосх≥дного рег≥ону. —л≥д констатувати на¤вн≥сть значного дисбалансу у торг≥вельно-економ≥чних в≥дносинах, що не в≥дпов≥даЇ реальним можливост¤м та потенц≥алу торг≥вельно-економ≥чних в≥дносин ”крањни з державами рег≥ону.

 ” пол≥тичн≥й сфер≥ ”крањн≥ вдалос¤ встановити та пом≥рно, без особливих усп≥х≥в розвивати пол≥тичн≥ контакти з кер≥вництвом близькосх≥дних крањн, а також започаткувати створенн¤ нормативно-правовоњ бази, ¤ка б забезпечила нормальн≥ м≥ждержавн≥ в≥дносини. ƒисбаланс дипломатичних представництв, в≥дсутн≥сть в  иЇв≥ дипломатичних представництв ц≥лого р¤ду впливових близькосх≥дних крањн не в≥дпов≥даЇ обТЇктивному потенц≥алу та можливост¤м ”крањни.

—кладн≥сть пол≥тичних процес≥в у Ѕлизькосх≥дному рег≥он≥  вимагаЇ в≥д ”крањни створенн¤ в≥дпов≥дноњ стратег≥њ своЇњ повед≥нки, що дозволить б≥льш повно реал≥зувати там своњ ≥нтереси. Ѕез розробки науково обірунтованоњ стратег≥њ в≥дносин з крањнами Ѕлизькосх≥дного рег≥ону, розширенн¤ участ≥ у близькосх≥дних пол≥тичних процесах буде неможливо повн≥стю реал≥зувати там стратег≥чн≥ ≥нтереси ”крањни.

 онтрольн≥ питанн¤

1.      ¬ чому пол¤гають особливост≥ Ѕлизького —ходу ¤к рег≥ональноњ п≥дсистеми м≥жнародних в≥дносин?

2.      ¬изначити сучасний стан ≥ перспективи рег≥ональноњ системи м≥жнародних в≥дносин на Ѕлизькому —ход≥.

3.       «м≥ст ≥ спр¤мован≥сть  нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни на Ѕлизькому —ход≥.

4.      ¬изначити вплив нафтового чинника на характер ≥ перспективи взаЇмов≥дносин крањн Ѕлизького —ходу з ”крањною.

5.      ќхарактеризувати стан ≥ перспективи в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва.

6.      як≥ перспективн≥ можливост≥ ”крањни на Ѕлизькому —ход≥?

ѕерел≥к використаноњ л≥тератури

1. ™ спроби анал≥зу ДЅлизького —ходуФ ¤к   рег≥ону, ¤кий  все ще перебуваЇ на етап≥  формуванн¤. «окрема, ѕ.Ѕ≥лг≥н анал≥зуЇ вар≥анти визначенн¤ рег≥ону ¤к в≥дображенн¤ трьох безпекових концепц≥й: 1) арабський рег≥ональний пор¤док, 2) середземноморський св≥т, 3) мусульманський св≥т. ƒив. Bilgin P. Inventing Middle Easts? The Making of Regions through Security Discourses. - The fourth Nordic Conference on Middle Eastern Studies: The Middle East in Globalizing World. Oslo, 13-16 August 1998,  Djalili M.-R., Kellner Th. Moyen-Orient, Caucase et Asie centrale: des concepts géopolitiques à construire et à reconstruire? // Central Asian Survey. - 2000. - є19(1). - P.120.

2.      √ура ¬. ”крањна та крањни Ѕлизького ≥ —ереднього —ходу// ѕол≥тична думка. Ц 1993. є1. Ц —. 46-48.  оппель ќ.ј., ѕархомчук ќ.—. ƒе¤к≥ питанн¤ розвитку в≥дносин ”крањни з державами Ѕлизького —ходу // ѕитанн¤ новоњ та нов≥тньоњ ≥стор≥њ. Ц 1995. - ¬ип.41. - —.135-136.

3.  ¬еселовський ј. ≈нергетичн≥ перспективи —х≥дного —ередземноморТ¤ // Ќафтова ≥ газова промислов≥сть. Ц 2003. - є2. Ц —.3-18. Ћеськ≥в ≤.¬. ”крањна, јфган≥стан ≥... ƒустум, або про ще одне джерело газопостачанн¤ ”крањни // ƒзеркало “ижн¤. - 2002. - є7 (382).—априк≥н ¬. Ќафтовий вим≥р в≥йськовоњ операц≥њ проти ≤раку // ƒзеркало тижн¤.-2003.-15 лютого. —априк≥н ¬. —тан та перспективи м≥жнародного сп≥вроб≥тництва ”крањни в енергетичн≥й сфер≥ // ƒзеркало тижн¤. - 2000. - 14 жовтн¤.

8. —таростин ј. »ранский газовый натиск // ƒелова¤ столица. Ц 2004. - є 7. - 16 феврал¤.

10. ≈реван реализует антироссийский газовый проект // Ќезависима¤ газета. Ц 2004. є59 (3174). - 25 марта.

11. ”краина об иранском газе: " аждый из нас защищает свои интересы": »нтервью посла ”краины в јрмении ¬ладимира “¤гло »ј REGNUM // »нформационное агентство REGNUM. Ц 2004. - 2 апрел¤. -http://www.regnum.ru/allnews/240930.html.

12. √азопровод »ранЦјрмени¤ может быть продолжен до ”краины и стран ≈— // «еркало Ќедели. - 2004. - є12 (487).

13. Disgruntled Saudis withdraw billions of dollars from US // Financial Times. Ц 2002. - August 21.

14. Ѕадрак ¬. Ѕлизькосх≥дний во¤ж кр≥зь призму в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва // ƒзеркало тижн¤. - 2002. - є17. - 11-17 травн¤. Ѕадрак ¬. ƒержавний контроль чутливого експорту кр≥зь призму звинувачень / Ќац≥ональна безпека ≥ оборона. - 2001. - є6. - —.10-14. Ѕадрак ¬. ƒесант в јз≥њ // ƒзеркало тижн¤. - 2000. - є45. - 18-24 листопада. Ѕадрак ¬. Ћеон≥д –ожен: ”крањну просто вит≥сн¤ють ≥з ринку озброЇнь // ƒзеркало тижн¤. - 2001. - є 37. - 22-28 вересн¤. Ѕадрак ¬. ”крањнська збро¤ ’’≤ стол≥тт¤. « ким дружити? // ƒзеркало тижн¤. - 2000. - є36. - 16-22 вересн¤. Ѕегма ¬.ћ. ќборонно-промислов≥ комплекси ”крањни та –ос≥њ: сп≥вроб≥тництво, партнерство, конкуренц≥¤ / Ќац≥ональний ≥н-т украњнсько-рос≥йських в≥дносин. Ц  ., 1998. Ц 191 с. ¬олович ќ., ћаначинський ќ. Ѕлизький —х≥д: в≥йськовий потенц≥ал крањн / Ќародна арм≥¤. Ц 2000. - 29 серпн¤. - <http://www.uceps.org/ua/show/224/>. „ередн≥ченко ¬.¬. ѕол≥тика ”крањни в галуз≥ експорту озброЇнь в 90-т≥ роки ’’ стол≥тт¤: јвтореф. дис... канд. пол≥т. наук: 23.00.04 /  ињв. нац. ун-т ≥м. “.Ўевченка. Ч  ., 2002. Ч 20 с.

15. ≈жегодник —»ѕ–» 1994. ¬ооружени¤, разоружение и международна¤ безопасность. - ћ.: Ќаука, 1995. - —. 283. ≈жегодник —»ѕ–» 1998. ¬ооружени¤, разоружение и международна¤ безопасность. - ћ.: Ќаука, 1999. - .314. —≤ѕ–≤ 2000: ўор≥чник: ќзброЇнн¤, роззброЇнн¤ та м≥жнародна безпека. -  .: «апов≥т, 2001. Ц —.348. —≤ѕ–≤ 2001: ўор≥чник: ќзброЇнн¤, роззброЇнн¤ та м≥жнародна безпека. -  .: «апов≥т, 2002. Ц—. 367-368. —≤ѕ–≤ 2002: ўор≥чник: ќзброЇнн¤, роззброЇнн¤ та м≥жнародна безпека. -  .: «апов≥т, 2002. Ц —.447. —≤ѕ–≤ 2003: ўор≥чник: ќзброЇнн¤, роззброЇнн¤ та м≥жнародна безпека. -  .: «апов≥т, 2004. Ц 652 с.

16 ”каз ѕрезидента ”крањни Дѕро  онцепц≥ю в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва ”крањни з ≥ноземними державами на пер≥од до 2010 рокуФ в≥д 27 серпн¤ 2003 року N 913/2003 //

–≈ ќћ≈Ќƒќ¬јЌј Ћ≤“≈–ј“”–ј

1. √ура ¬. ”крањна та крањни Ѕлизького ≥ —ереднього —ходу// ѕол≥тична думка. Ц 1993. є1. Ц —. 46-48.

2. «абезпеченн¤ енергетичноњ безпеки ”крањни / –ада нац≥ональноњ безпеки та оборони ”крањни, Ќац. ≤нститут проблем м≥жнародноњ безпеки. Ц  .:Ќ≤ѕћЅ, 2003. Ц 264 с.

3. «овн≥шн¤ пол≥тика ”крањни в умовах глобал≥зац≥њ. јнотована ≥сторична хрон≥ка м≥жнародних в≥дносин (1991-2003) / ¬≥дп. –ед.. —. ¬≥дн¤нський Ц  .: •енеза, 2004.- 616 с.

4.  оппель ќ.ј., ѕархомчук ќ.—. ƒе¤к≥ питанн¤ розвитку в≥дносин ”крањни з державами Ѕлизького —ходу // ѕитанн¤ новоњ та нов≥тньоњ ≥стор≥њ. Ц 1995. - ¬ип.41. - —.135-136.

5.—короход Ћ. —короход ё. ”краина и Ѕлижний ¬осток. / Ѕлижний ¬осток и современность. —б. статей (¬ып.11). Ц ћ.: »нституту изучени¤ »зраил¤ и Ѕлижнего ¬остока, 2001. Ц —.237-256.

6. —короход ё.—. ”крањна ≥ арабськ≥ крањни: здобутки ≥ проблеми сп≥вроб≥тництва // Ќауковий в≥сник ƒипломатичноњ јкадем≥й ”крањни. Ц ¬ипуск *. «овн≥шн¤ пол≥тика та дипломат≥¤: витоки, традиц≥њ, новац≥њ. Ц  ., 2003, —.312-317. 

7. Kuzio T., Molchanov M.,Moroney J.D.R. (eds.)/ Ukrainian Foreign and Security Policy: theoretical and comparative perspectives. Ц Westport. Praeger. 2002.