оппель ќ.ј.

доктор ≥сторичних наук, професор

кафедри м≥жнародних в≥дносин та  св≥товоњ пол≥тики

÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤…Ќј ѕј–јƒ»√ћј ‘ќ–ћ”¬јЌЌя Ќќ¬ќ√ќ —¬≤“ќ¬ќ√ќ ѕќ–яƒ ”  ¬   ”ћќ¬ј’ √ЋќЅјЋ≤«ј÷≤ѓ

 ћ≥жцив≥л≥зац≥йн≥ в≥дносини  визначають б≥льшу частину зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥. “ому одним з найб≥льш актуальних наукових завдань м≥жнародно-пол≥тичноњ теор≥њ Ї  визначенн¤ впливу м≥жцив≥л≥зац≥йних процес≥в на сферу св≥товоњ пол≥тики, оск≥льки в процес≥ розвитку  сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин простежуЇтьс¤ посиленн¤ впливу цив≥л≥зац≥йних фактор≥в.

«начна к≥льк≥сть досл≥джень  ¤к в заруб≥жн≥й, так ≥ в украњнськ≥й ц≥в≥л≥олог≥њ даЇ п≥дстави стверджувати про сформован≥сть базових принцип≥в теор≥њ цив≥л≥зац≥й. ¬ звТ¤зку з фундаментальними зрушенн¤ми, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥, посилюЇтьс¤ увага до њх теоретичного осмисленн¤ украњнською м≥жнародно-пол≥тичною наукою. ‘ормуванн¤ ≥ розвиток пол≥толог≥чних ≥дей в ”крањн≥ т≥сно повТ¤зан≥ з пошуками визначенн¤ ц≥лей  украњнськоњ держави, њњ м≥сц¤ в св≥товому  цив≥л≥зац≥йному простор≥. «астосуванн¤ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми даЇ ”крањн≥ методолог≥чну основу дл¤ пошуку пол¤ р≥вноваги ≥нтерес≥в у складному св≥т≥ м≥жнародних в≥дносин. ¬   украњнськ≥й  науц≥ зТ¤вилос¤ чимало досл≥джень, в ¤ких анал≥зуютьс¤ проблеми    внутр≥шньоњ динам≥ки розвитку цив≥л≥зац≥й, проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни. ÷ими проблемами пл≥дно займаютьс¤ украњнськ≥ вчен≥   ё.ѕавленко, ё.ѕахомов та ≥нш≥.

¬ той же час майже поза увагою досл≥дник≥в залишаютьс¤ можливост≥ використанн¤  цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в досл≥дженн≥  проблеми формуванн¤ нового св≥тового пор¤дку . ¬иход¤чи з того, вважаЇмо за необх≥дне зосередити увагу  на цив≥л≥зац≥йн≥й парадигм≥  формуванн¤   св≥тового пор¤дку в умовах глобал≥зац≥њ.

“еор≥¤ м≥жнародного пор¤дку   ¤к складова частина теор≥њ м≥жнародних систем Ї теор≥Їю норм ≥ правил повед≥нки субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин,  що випливають з особливостей взаЇмод≥њ м≥ж ними у рамках системи. ѕон¤тт¤  м≥жнародного пор¤дку даЇ змогу узагальнити та розгл¤нути в Їдност≥ всю сукупн≥сть фактор≥в, ¤к≥ пр¤мо чи опосередковано впливають на стан та розвиток м≥жнародних в≥дносин, надаЇ можлив≥сть орган≥зувати весь багатий фактолог≥чний матер≥ал, повТ¤заний з досл≥дженн¤м м≥жнародних в≥дносин, розгл¤нути його системно та розробити на ц≥й основ≥ Їдину ц≥л≥сну теор≥ю.

—кладн≥сть досл≥дженн¤ проблеми формуванн¤   м≥жнародного пор¤дку обумовлена   в≥дсутн≥стю  Їдиноњ точки зору у визначенн≥  ц≥Їњ науковоњ категор≥њ ¤к серед науковц≥в, так ≥ серед громадських д≥¤ч≥в. ћ≥жнародний пор¤док  розум≥Їтьс¤ ¤к  сукупн≥сть юридичних норм; ¤к м≥жнародна стаб≥льн≥сть; ¤к збереженн¤ статус-кво у в≥дношенн¤х м≥ж державами; ¤к система м≥жнародних угод, ¤ка узаконюЇ баланси сил п≥сл¤ найб≥льших пол≥тико-в≥йськових трансформац≥й (в≥йни, розпад держав, обТЇднанн¤ держав):  конф≥гурац≥¤ кордон≥в, структура дво- та багатосторонн≥х в≥дносин, права власност≥, сфери впливу, зони ≥нтерес≥в, ≥нструменти безпеки, правила п≥дтриманн¤ миру, принципи взаЇмод≥њ; ¤к орган≥зац≥¤ м≥жнародних в≥дносин, спр¤мована на забезпеченн¤ основних потреб м≥жнародних актор≥в, њх ≥снуванн¤, функц≥онуванн¤, гарантуванн¤ безпеки.

ѕропонуЇмо розум≥ти п≥д Дм≥жнародним пор¤дкомФ структуру взаЇмозвТ¤зк≥в, заснованих на систем≥ норм та правил, вироблених св≥товим сп≥втовариством та регулюючих ¤к в≥дносини держав, так ≥ ≥нших субТЇкт≥в м≥жнародноњ системи на певному ≥сторичному етап≥ розвитку, а також на р≥зних ≥Їрарх≥чних р≥вн¤х ц≥Їњ системи, ¤к≥ в≥дпов≥дають потребам найвпливов≥ших субТЇкт≥в м≥жнародноњ системи даноњ ≥сторичноњ епохи. ¬≥н утворюЇтьс¤ пом≥ж складовими елементами м≥жнародноњ системи в процес≥ њх внутр≥шньоњ взаЇмод≥њ та п≥д впливом зовн≥шнього середовища.

¬ звТ¤зку з цим  в ≥ншому ракурс≥ постаЇ питанн¤ в≥дносно сп≥вв≥дношенн¤ категор≥й Дм≥жнароднийФ та Дсв≥товийФ пор¤док. ѕон¤тт¤ Дм≥жнародного пор¤дкуФ   в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д Дсв≥тового пор¤дкуФ. “радиц≥йно пон¤тт¤ Дм≥жнародного пор¤дкуФ повТ¤зують з м≥ждержавними в≥дносинами, що не передбачаЇ втручанн¤ держав у внутр≥шн≥ справи ≥нших держав, зокрема у контекст≥ прав людини .

—в≥товий пор¤док найчаст≥ше розгл¤дали ¤к  прийн¤тий вс≥ма устр≥й, що виникаЇ в результат≥ в≥дмови кожного  в≥д  абсолютного суверен≥тету з метою врахуванн¤ загальнолюдських ≥нтерес≥в ≥ ц≥нностей, ¤к правовий устр≥й св≥ту шл¤хом пол≥тичноњ форми. ¬ такому розум≥нн≥ св≥товий пор¤док Ї вищим, глобальним р≥внем структурноњ орган≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин. —в≥товий пор¤док неможливий без створенн¤ ефективних процедур м≥жнародноњ сп≥впрац≥, ¤к≥ передбачають особливий м≥жнародний пор¤док, що в≥дпов≥даЇ загальним основним ц≥л¤м ≥ ц≥нност¤м ус≥х держав та њх громад¤н. ќтже, йдетьс¤ про в≥дм≥нност≥ м≥ж правами держав ≥ правами людини, зм≥стом  св≥тового пор¤дку Ї базов≥ потреби людства. ћ≥жнародний пор¤док Ї ¤дром св≥тового пор¤дку.

Дћ≥жнароднийФ (м≥ждержавний) пор¤док може ≥снувати ≥ без на¤вност≥ св≥тового пор¤дку. ¬≥н перейде в ¤к≥сно новий стан Дсв≥тового пор¤дкуФ лише тод≥, коли до процесу пор¤дкоутворенн¤ будуть залучен≥ абсолютно вс≥ субТЇкти м≥жнародноњ системи, а в≥дносини пом≥ж ними будуть регулюватис¤ за допомогою Їдиних дл¤ вс≥х норм, правил ≥ механ≥зм≥в п≥дтримки цього пор¤дку на основ≥ критер≥њв, що в≥дпов≥дають потребам ус≥ член≥в св≥тового сп≥втовариства. “аким бачивс¤ зм≥ст пон¤тт¤ св≥тового пор¤дку в його теоретичному, ≥деал≥зованому вигл¤д≥.

¬ той же час вважаЇмо, що використанн¤ терм≥ну Дсв≥товийФ на в≥дм≥ну в≥д Дм≥жнародногоФ пор¤дку , маЇ на мет≥ п≥дкреслити, що держави вже не Ї Їдиними д≥йовими особами на  глобальн≥й пол≥тичн≥й сцен≥, ≤накше кажучи, це в≥дображаЇ прагненн¤ в≥д≥йти в≥д традиц≥йного державоцентриського п≥дходу в досл≥дженн≥ сучасного св≥тового пор¤дку.

ћ≥жнародн≥ в≥дносини Ц це специф≥чна форма в≥дносин, участь у ¤ких в≥дтворюЇ м≥жнародну субТЇктн≥сть ≥ндив≥дуального або колективного актора, а головне функц≥ональне призначенн¤ Ц реал≥зац≥¤ цив≥л≥зац≥йноњ Їдност≥ людства. ¬ сучасному св≥т≥ м≥жнародн≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами, процедурами, ≥нститутами чи структурами транснац≥онального або нав≥ть наднац≥онального характеру. “ранснац≥ональний  м≥жнародний пор¤док  характеризуЇтьс¤ вит≥сненн¤м держав з арени м≥жнародних в≥дносин ≥ншими акторами (м≥жнародними, рег≥ональними орган≥зац≥¤ми, “Ќ , цив≥л≥зац≥¤ми ).

¬иход¤чи з цього, анал≥з  процесу формуванн¤ нового  св≥тового пор¤дку маЇ включати до себе наступн≥ елементи:

Ј        на¤вн≥сть визнаноњ ≥Їрарх≥њ м≥ж субТЇктами м≥жнародних в≥дносин, включаючи не т≥льки держави,  але й  ≥нш≥ субТЇкти св≥товоњ пол≥тики, зокрема цив≥л≥зац≥њ (цив≥л≥зац≥њ четвертого покол≥нн¤);

Ј        сукупн≥сть принцип≥в ≥ правил зовн≥шньопол≥тичноњ повед≥нки;

Ј         система ухваленн¤ р≥шень по ключовим м≥жнародним питанн¤м, що включаЇ в себе механ≥зм представництва ≥нтерес≥в  вс≥х вказаних субТЇкт≥в ;

Ј        виб≥р санкц≥й за њх порушенн¤ та механ≥зм≥в застосуванн¤ санкц≥й;

Ј        форми, методи ≥ прийоми реал≥зац≥њ прийн¤тих р≥шень, тобто режим   регулюванн¤ м≥жнародного пор¤дку з врахуванн¤м сучасноњ цив≥л≥зац≥йноњ структури;

Ј        вплив  цив≥л≥зац≥йного середовища на процеси самоорган≥зац≥њ м≥жнародноњ системи.

ќтже.  в ¤кост≥ методолог≥њ досл≥дженн¤  проблеми формуванн¤ нового  св≥тового пор¤дку в умовах, коли  глобальна пол≥тика стаЇ д≥йсно багатоцив≥л≥зац≥йною,  пропонуЇмо глобально-≥нтегрований цив≥л≥зац≥йний та системно-формац≥йний  п≥дходи, ¤к≥ дають змогу ви¤вити  генезу, витоки ≥ взаЇмозвТ¤зок вс≥х аспект≥в формуванн¤ нового  св≥тового пор¤дку.  ÷¤ методолог≥¤, ¤ка пропонуЇтьс¤ автором, базуЇтьс¤ на цив≥л≥зац≥йн≥й парадигм≥.

 ¬ сам≥й теор≥њ систем закладена можлив≥сть розгл¤дати њњ частини в ¤кост≥ п≥дсистем, виход¤чи з того, що незважаючи на ц≥л≥сн≥сть планетарноњ м≥жнародноњ системи, р¤д м≥жнародних взаЇмод≥й не вписуютьс¤ в нењ ≥ мають певну автоном≥ю. ≤снують  законом≥рност≥, повТ¤зан≥ з цив≥л≥зац≥йною,   культурною, етнопсихолог≥чною специф≥кою частин системи, або њњ п≥дсистем. ÷≥ б≥льш вузьк≥ законом≥рност≥ описують функц≥онуванн¤ рег≥ональних та субрег≥ональних п≥дсистем, тобто сукупност≥ специф≥чних м≥жнародних взаЇмод≥й, в основ≥ ¤ких лежить ¤к сп≥льна географ≥чна, так культурно-цив≥л≥зац≥йна приналежн≥сть.

¬ процесах формуванн¤ та функц≥онуванн¤ р≥зних рег≥ональних п≥дсистем м≥жнародних в≥дносин  цив≥л≥зац≥йний фактор завжди грав важливу роль.  —оц≥окультурне середовище зд≥йснювало вплив на характер та ≥нтенсивн≥сть м≥ждержавних в≥дносин, грало значну роль в процес≥ системостворенн¤, в структур≥, функц≥онуванн≥ та розвитку системи м≥жнародних в≥дносин.

—еред р≥зних р≥вн≥в структури системи м≥жнародних в≥дносин, р≥зних њњ складових можна виокремити так≥, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ в≥дпов≥дають цив≥л≥зац≥йним пон¤тт¤м. Ѕагато важливих м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в, що Ї ключовими в ус≥й систем≥  цих в≥дносин, що визначають њњ структуру, функц≥онуванн¤ та розвиток, ≥нколи нав≥ть на глобальному р≥вн≥, формуютьс¤ п≥д значним впливом фактор≥в, ¤к≥ мають  м≥жцив≥л≥зац≥йний характер.

”н≥кальн≥сть сучасноњ ситуац≥њ в св≥т≥ пол¤гаЇ в тому, що прискорена глобал≥зац≥¤ багатьох процес≥в в планетарному масштаб≥ супроводжуЇтьс¤ одночасним посиленн¤м рис своЇр≥дност≥ в розвитку рег≥ональних людських сп≥льнот. ¬ св≥т≥, що глобал≥зуЇтьс¤, ≥дентичн≥сть, ¤к певна  сума ≥ндив≥дуальних, соц≥окультурних, нац≥ональних або цив≥л≥зац≥йних параметр≥в  стаЇ основним дискурсом ¤к науки, так ≥ повс¤кденного житт¤ .  ѕроблема ≥дентичност≥ в процес≥ глобал≥зац≥њ включаЇ визначенн¤ свого м≥сц¤ в транснац≥ональному економ≥чному простор≥, цив≥л≥зац≥йну, культурну ≥дентичн≥сть. ¬ той же час держава втратила свою виключну роль в формуванн≥ ≥дентичност≥ ≥ндив≥д≥в та груп.  ордони пол≥тичноњ приналежност≥ (громад¤нства) перестають сп≥впадати з кордонами культурноњ ≥дентичност≥. ƒержава перетворюЇтьс¤ з головного та Їдиного субТЇкта культурно-символ≥чного виробництва в одного з таких субТЇкт≥в.

Ѕудь-¤ка м≥жнародна система маЇ свою осьову проблему, ¤ка в≥дображаЇ головне њњ головн≥ протир≥чч¤, ступ≥нь гетерогенност≥. ƒл¤ ялтинсько-ѕотсдамськоњ системи м≥жнародних в≥дносин такою проблемою було протисто¤нн¤ двох систем. ¬ умовах формуванн¤ сучасноњ постб≥пол¤рноњ системи м≥жнародних в≥дносин головною проблемою стаЇ проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й.

« початком ’’≤ стол≥тт¤ терм≥н цив≥л≥зац≥¤ активно використовуЇтьс¤ в наукових дискус≥¤х в≥дносно того, що Ї головним вектором розвитку людства Ц рух до Їдиного св≥ту або збереженн¤ старих та виникненн¤ нових л≥н≥й розмежуванн¤ людей, соц≥альних груп, етнос≥в та держав. ≤з вступом в нове тис¤чол≥тт¤ все менш передбачуваними стають спр¤мован≥сть вектор≥в сил, ¤к≥ виконують функц≥ю цив≥л≥зац≥йного розвитку.

ќќЌ проголосила 2001 р≥к роком д≥алогу цив≥л≥зац≥й. √ј јсамбле¤ ќќЌ прийн¤ла в листопад≥ 2001 року резолюц≥ю Д√лобальний пор¤док денний дл¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤миФ. јле в п≥дход≥ до   ц≥Їњ проблеми ≥снуЇ ще дуже багато незрозум≥лого, не розроблена загальна концепц≥¤ та довготривала стратег≥¤ њњ вир≥шенн¤ .

ўо стосуЇтьс¤ принцип≥в його орган≥зац≥њ  ,  можна виокремити р¤д концепц≥й, присв¤чених характеристикам нового м≥жнародного ≥ св≥тового пор¤дку, зокрема пол≥тико-ф≥лософськ≥   (ƒж.–озенау, ….√алтунг  √.јлбо, ¬.Ѕад≥, —.ћендлов≥тц, –.‘альк ≥ ….√алтунг), пол≥толог≥чн≥ концепц≥њ( ‘.‘уку¤ма,  —.’ант≥нгтон,  √. ≥сс≥нджер, «.Ѕжезинський, ƒж.—орос, ≈.Ѕаталов).

«ростаюча роль рел≥г≥њ ¤к фактора цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентичност≥ призвела до по¤ви рел≥г≥йних концепц≥й св≥тового пор¤дку, зокрема концепц≥њ св≥тобудови —в¤того престолу, ≥сламськоњ концепц≥њ св≥топор¤дку;

Ѕудь-¤к≥ концепц≥њ св≥тового  пор¤дку, що виробл¤ютьс¤ тим чи ≥ншим соц≥умом, Ї породженн¤м ≥снуючоњ в ньому св≥домост≥ ≥ дають про нього ц≥лком реальну ≥нформац≥ю, ¤ка дозвол¤Ї краще зрозум≥ти це сусп≥льство. ÷≥ концепц≥њ використовуютьс¤ владою в ¤кост≥ основи дл¤ формуванн¤ зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ своЇњ крањни.

¬ класиф≥кац≥њ концептуальних схем,  в межах ¤ких усв≥домлюютьс¤ глобальн≥ тенденц≥њ сучасноњ пол≥тичноњ динам≥ки, можна виокремити   дек≥лька п≥дход≥в:

ѕерший п≥дх≥д розгл¤даЇ св≥т ¤к середовище, ¤ке пост≥йно гомоген≥зуЇтьс¤ та ун≥версал≥зуЇтьс¤, головним чином внасл≥док процес≥в глобал≥зац≥њ. ƒосл≥дники п≥дкреслюють укрупненн¤ простор≥в взаЇмод≥њ м≥ж державами, м≥ж системами держав, м≥ж локальними цив≥л≥зац≥¤ми, м≥ж цив≥л≥зац≥йними просторами глобально ор≥Їнтованоњ планетарноњ цив≥л≥зац≥њ.

ѕредставники протилежноњ точки зору розгл¤дають сучасний св≥т ¤к фундаментально гетерогенну систему, ¤ка пост≥йно породжуЇ розд≥ленн¤ та протиставленн¤ р≥зного роду, зокрема цив≥л≥зац≥йн≥ розломи.

≤нш≥ прогнози робл¤ть спробу поЇднати дв≥ попередн≥ точки зору, сум≥стити дв≥ попередн≥ тенденц≥њ -  ≥нтеграц≥ю ≥ ун≥версал≥зац≥ю з одного боку, ≥ в≥дособленн¤ його окремих частин. ƒжеймс –озенау запропонував  спец≥альний терм≥н Дфрагмегративн≥стьФ(fragmegrative) дл¤ визначенн¤ сум≥щенн¤ фрагментац≥њ та ≥нтеграц≥њ.

Ѕазов≥ принципи п≥дтримки стаб≥льност≥ м≥жнародного пор¤дку сьогодн≥ намагаютьс¤ перегл¤нути. Ќайголовн≥шим принципом п≥дтримки стаб≥льност≥  м≥жнародного пор¤дку був принцип балансу сил. јле в≥н працюЇ лише в таких м≥жнародних системах, ¤к≥ мають ч≥тку ≥Їрарх≥чну структуру, в≥дбудовану на основ≥ силових потенц≥ал≥в наймогутн≥ших держав. ¬ результат≥ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ складових елемент≥в та њх взаЇмоповТ¤заност≥ пом≥ж собою трансформуЇтьс¤ сама структура системи ≥, в≥дпов≥дно, пор¤док, що в н≥й утворюЇтьс¤. —учасна м≥жнародна система еволюц≥онуЇ ≥ ускладнюЇтьс¤ за рахунок створенн¤ мереж ≥ нових корел¤тивних взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж њњ елементами.

—учасний св≥т знаходитьс¤ в ситуац≥њ, коли продовжують накопичуютьс¤ в≥дхиленн¤, в≥дбуваютьс¤ флуктуац≥йн≥ процеси. ѕротир≥чч¤ знаход¤тьс¤ в антагон≥стичн≥й стад≥њ. ƒо сих п≥р так≥ протир≥чч¤ вир≥шувались на точц≥ б≥фуркац≥њ внасл≥док системних в≥йн. ÷е даЇ п≥дстави де¤ким досл≥дникам характеризувати сучасний  м≥жнародний пор¤док ¤к св≥тове безладд¤.

ѕостаЇ  проблема Ц ¤кий тип пор¤дку може зам≥нити це безладд¤. ≤ оск≥льки нав≥ть в таких умовах св≥т так чи ≥накше орган≥зуЇтьс¤ в р≥зних галуз¤х (в пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, культурн≥й), виникаЇ питанн¤, на ¤ких принципах мають розвиватись  нов≥ форми св≥тового пор¤дку.

 Ќа практиц≥ сучасна м≥жнародна система поки що ≥снуЇ в межах пор¤дку б≥льш низького орган≥зац≥йного р≥вн¤, ¤кий  не враховуЇ всю р≥зноман≥тн≥сть складових елемент≥в м≥жнародноњ системи, у тому числ≥ ≥снуюч≥ пом≥ж ними протир≥чч¤ ¤к ≥дейно-культурноњ, цив≥л≥зац≥йноњ  та конфес≥йноњ природи, так ≥ в≥йськового, геопол≥тичного, економ≥чного та теолог≥чного походженн¤. —в≥товий пор¤док поки що знаходитьс¤ в зародковому стан≥ переходу в≥д теоретичноњ модел≥ до практичноњ орган≥зац≥њ.

¬ цив≥л≥зац≥йному простор≥ ’’≤ стол≥тт¤ зростаЇ ¤к значенн¤ цив≥л≥зац≥йноњ сп≥льност≥, так ≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних розб≥жностей; посилюЇтьс¤ диференц≥ац≥¤  економ≥чного та в≥йськово-пол≥тичного потенц≥алу окремих локальних цив≥л≥зац≥й, нарощуЇтьс¤ потенц≥ал партнерства локальних цив≥л≥зац≥й, формуЇтьс¤ новий тип в≥дносин м≥ж ними. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати про на¤вн≥сть двох груп цив≥л≥зац≥й. ѕерша Ц найб≥льш розвинут≥ цив≥л≥зац≥њ при незначн≥й дол≥ в чисельност≥ населенн¤ (зах≥дноЇвропейська, п≥вн≥чноамериканська, ¤понська), друга Ц цив≥л≥зац≥њ з б≥льш низьким р≥внем розвитку.