оппель ќлена јрнольд≥вна
доктор ≥сторичних наук, професор
кафедри м≥жнародних в≥дносин та
зовн≥шньоњ пол≥тики ≤нституту
м≥жнародних в≥дносин
ињвського нац≥онального
ун≥верситету
≥мен≥ “араса Ўевченка
ѕархомчук ќлена —тан≥слав≥вна
доктор пол≥тичних наук,
доцент кафедри м≥жнародних в≥дносин та
зовн≥шньоњ пол≥тики ≤нституту
м≥жнародних в≥дносин
ињвського нац≥онального
ун≥верситету
≥мен≥ “араса Ўевченка
” –јѓЌј, –ќ—≤я, ™¬–ќѕј: ѕ–ќЅЋ≈ћ» ћ≤∆÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤…Ќ»’ ¬«ј™ћќƒ≤… .
Ќа меж≥ ’’ ≥ ’’≤ стол≥ть на передн≥й план висуваЇтьс¤ фундаментальн≥сть цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ та взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й. ”н≥кальность сучасноњ ситуац≥њ в св≥т≥ пол¤гаЇ в тому, що прискорена глобал≥зац≥¤ багатьох процес≥в в планетарному масштаб≥ супроводжуЇтьс¤ одночасним посиленн¤м рис своЇр≥дност≥ в розвитку рег≥ональних людських сп≥льнот.
¬ св≥т≥, що глобал≥зуЇтьс¤, ≥дентичн≥сть, ¤к певна сума ≥ндив≥дуальних, соц≥окультурних, нац≥ональних або цив≥л≥зац≥йних параметр≥в, њх самототожн≥сть стаЇ основним дискурсом ¤к науки, так ≥ повс¤кденного житт¤ . ѕроблема ≥дентичност≥ в процес≥ глобал≥зац≥њ включаЇ визначенн¤ свого м≥сц¤ в транснац≥ональному економ≥чному простор≥, цив≥л≥зац≥йну, культурну ≥дентичн≥сть. ѕ≥д ≥дентичн≥стю розум≥Їмо субФЇктивне в≥дчутт¤ власноњ самототожност≥, ¤ке стаЇ джерелем енерг≥њ та спадкоЇмност≥, що визначаЇ необх≥дн≥сть њњ анал≥зу ¤к ц≥л≥сност≥ або сукупност≥. ¬ир≥шуючи проблему само≥дентиф≥кац≥њ, крањни, ¤к правило, в≥дпов≥дають на це питанн¤ в контекст≥ своњх головних ц≥нностей, њх в≥дпов≥дь обумовлюЇтьс¤ ¤к минулим, так ≥ сьогоденн¤м, рел≥г≥Їю, мовою, ≥стор≥Їю, традиц≥¤ми та сусп≥льними ≥нститутами. Ћюди приЇднують себе до певноњ культурноњ, етн≥чноњ групи, рел≥г≥йних громад, нац≥й або ( в широкому розум≥нн≥) до цив≥л≥зац≥й.
”крањна розгл¤даЇтьс¤ авторами в ¤кост≥ персон≥ф≥кац≥њ особливоњ цив≥л≥зац≥йноњ системи. јвтори, ф≥ксуючи сам факт њњ ≥снуванн¤, намагаютьс¤ визначити специф≥ку ≥ особливост≥ ц≥Їњ системи. онстатуючи на¤вн≥сть тенденц≥њ до плюрал≥стичного визначенн¤ власноњ ≥дентичност≥, вважаЇмо, що це нев≥рно було б розгл¤дати в ¤кост≥ св≥дченн¤ њњ в≥дсутност≥.
рањни-л≥дери Ц —Ўј, –ос≥¤, Ївропейськ≥ крањни, япон≥¤, итай представл¤ють р≥зн≥ цив≥л≥зац≥њ. « восьми найб≥льш населених крањн св≥ту на сьогодн≥шн≥й день вс≥ належать до р≥зних цив≥л≥зац≥й. якщо ж розгл¤нути с≥м найб≥льш економ≥чно розвинутих крањн , то вони належать до пТ¤ти р≥зних цив≥л≥зац≥й. ѕерех≥д до багатополюсного св≥ту в сучасних умовах за на¤вност≥ тепер≥шньоњ дом≥нанти Ц —Ўј, а також низки потенц≥йних центр≥в т¤ж≥нн¤ р≥зноњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, в≥йськовоњ ваги, очевидно можливий лише через системну ≥нтеграц≥ю континентальних та трансконтинентальних державних угрупувань. ≤ншими словами, жодна з крањн сучасного св≥ту (за вин¤тком —Ўј) не може отримати статус св≥товоњ держави, не виступаючи складовоњ певного ≥нтегрованого цив≥л≥зац≥йного утворенн¤. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к ”крањни, так ≥ ≥нших Ївропейських крањн, –ос≥њ, итаю, держав ≥сламського св≥ту.
¬иход¤чи з цього, особливого значенн¤ набуваЇ проблема визначенн¤ м≥сц¤ ”крањни в св≥тових цив≥л≥зац≥йних процесах.
—учасна наука маЇ р≥зн≥ погл¤ди на цив≥л≥зац≥йну ≥дентиф≥кац≥ю ”крањни. ÷≥лком погоджуючись з точкою зору, що в контекст≥ проблеми субТЇктност≥ м≥жнародних в≥дносин концепц≥¤ цив≥л≥зац≥њ стаЇ дом≥нуючою ≥сторико-соц≥олог≥чною категор≥Їю, ¤ку по значенню можна пор≥вн¤ти з дом≥нуючою ран≥ше концепц≥Їю нац≥њ, а мисленн¤ в нац≥ональних терм≥нах зм≥нюЇтьс¤ на мисленн¤ в терм≥нах цив≥л≥зац≥йних, вважаЇмо помилковим надм≥рне роздр≥бленн¤ цив≥л≥зац≥й за нац≥ональною ознакою, виокремленн¤, ¤к пропонуЇтьс¤ де¤кими досл≥дниками, украњнськоњ цив≥л≥зац≥њ.[i] ¬ цив≥л≥зац≥йному п≥дход≥ основна увага маЇ зм≥щуватись в≥д держав на б≥льш велик≥ структури та процеси в масштабах цив≥л≥зац≥й. ¬ ус≥х цив≥л≥зац≥йних теор≥¤х роль держави так чи ≥накше обмежуЇтьс¤ або визнаЇтьс¤ вторинною, залежною в≥д цив≥л≥зац≥йноњ динам≥ки.
“акий п≥дх≥д маЇ певн≥ аргументи на свою користь. ѕо-перше, цив≥л≥зац≥њ ≥снують довго, Ї динам≥чними, еволюц≥онують, адаптуютьс¤, Ї найб≥льш ст≥йкими з ус≥х людських асоц≥ац≥й. ѕол≥тичн≥ системи Ї недовготривалими засобами дл¤ дос¤гненн¤ мети на поверхн≥ цив≥л≥зац≥й ≥ дол¤ кожноњ сп≥льноти, обТЇднаноњ л≥нгв≥стично та духовно, залежить в к≥нцевому випадку в≥д виживанн¤ певних фундаментальних ≥дей, навколо ¤ких обТЇднувались безл≥ч покол≥нь ≥ ¤к≥, таким чином, символ≥зують спадкоЇмн≥сть сусп≥льстваФ. ÷ив≥л≥зац≥йний суперетн≥чний св≥тогл¤д базуютьс¤ на в≥дчутт≥ сп≥льност≥, а не т≥льки на належност≥ до Їдиноњ держави, ≥нколи нав≥ть не на на¤вност≥ сп≥льних рел≥г≥йних в≥рувань.
«в≥дси приходимо до висновку, що цив≥л≥зац≥¤ ширше будь-¤кого етносу ≥ утворюЇтьс¤ дек≥лькома етносами. ѕ≥д цив≥л≥зац≥Їю розум≥Їмо сукупн≥сть етн≥чних (нац≥ональних), культурно-≥сторичних, територ≥альних (просторових) а також економ≥чних п≥двалин, найчаст≥ше обФЇднаних загальною приналежн≥стю до Їдиноњ рел≥г≥йноњ конфес≥њ. “ому розгл¤даЇмо украњнську ≥дентичн≥сть ¤к продукт взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й.
ѕроблема цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни, ¤к св≥дчать вибори ѕрезидента ”крањни 2004 року ≥ вибори в ¬ерховну –аду в 2006 роц≥, зд≥йснюЇ безпосередн≥й вплив ¤к на њњ внутр≥шнЇ житт¤, так ≥ на проблему њњ зовн≥шньопол≥тичного вибору. ¬ир≥шенн¤ проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни неможливо без пор≥вн¤льного анал≥зу проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ –ос≥њ, досл≥дженню взаЇмод≥њ з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми, характеру м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥й на р≥зних етапах ≥стор≥њ ”крањни.
‘ундаментальн≥сть цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни повФ¤зана ≥ базуЇтьс¤ на всьому обс¤з≥ ≥сторичноњ памФ¤т≥. ћ.я.ƒан≥левський головним критер≥Їм локальноњ цив≥л≥зац≥њ (культурно-≥сторичного типу) вважав не рел≥г≥ю, а неповторний шл¤х розвитку . ¬ його перел≥ку, ¤кий складавс¤ з дванадц¤ти культурно-≥сторичних тип≥в, звичайно, виокремлюЇтьс¤ ≥ словТ¤нський, до ¤кого в≥н в≥дносив ≥ ”крањну.[ii] ј.“ойнб≥ нарахував сорок с≥м локальних цив≥л≥зац≥й трьох покол≥нь, ДпТ¤тьФ живих цив≥л≥зац≥й початку ’’ стол≥тт¤ Ц зах≥дну, православно-христи¤нську (куди в≥д в≥дносив ≥ ”крањну) , ≥сламську, ≥ндуњстську, далекосх≥дну, за основу класиф≥кац≥њ вз¤вши перш за все приналежн≥сть до тоњ чи ≥ншоњ рел≥г≥њ[iii].
Ќа початку ’’≤ стол≥тт¤ формуЇтьс¤ нова конф≥гурац≥¤ цив≥л≥зац≥й. “очка зору досл≥дник≥в в≥дносно цив≥л≥зац≥йноњ структури ’’≤ стол≥тт¤ часто в≥др≥зн¤Їтьс¤. ѕостаЇ питанн¤ щодо формуванн¤ дванадц¤ти цив≥л≥зац≥й четвертого покол≥нн¤ (п≥вн≥чноамериканська, зах≥дноЇвропейська,¤понська, Ївраз≥йська, китайська, ≥нд≥йська, латиноамериканська, мусульманська,будд≥йська, африканська,океан≥чна, сх≥дноЇвропейська) частина з ¤ких ще знаходитьс¤ в стад≥њ становленн¤, а частина вже у фаз≥ кризи. ѕосилюЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ у пор≥вн¤нн≥ з цив≥л≥зац≥¤ми третього покол≥нн¤ (наприклад, зах≥дна цив≥л≥зац≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на материнську-зах≥дноЇвропейську та - п≥вн≥чноамериканську). ™враз≥йська цив≥л≥зац≥¤ знаходитьс¤ на стад≥њ розпаду. —х≥дноЇвропейська цив≥л≥зац≥¤ (до складу ¤коњ в≥днос¤ть –ос≥ю, ”крањну та Ѕ≥лорусь) ще остаточно не сформувалась, дрейфуЇ в≥д Ївраз≥йськоњ до зах≥дноЇвропейськоњ.[iv]
¬ цив≥л≥зац≥йному простор≥ ’’≤ стол≥тт¤ зростаЇ ¤к значенн¤ цив≥л≥зац≥йноњ сп≥льност≥, так ≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних розб≥жностей; посилюЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ економ≥чного та в≥йськово-пол≥тичного потенц≥алу окремих локальних цив≥л≥зац≥й, нарощуЇтьс¤ потенц≥ал партнерства локальних цив≥л≥зац≥й, формуЇтьс¤ новий тип в≥дносин м≥ж ними.
¬ звТ¤зку з фундаментальними зрушенн¤ми, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥, посилюЇтьс¤ увага до њх теоретичного осмисленн¤ украњнською м≥жнародно-пол≥тичною наукою. ‘ормуванн¤ ≥ розвиток пол≥толог≥чних ≥дей в ”крањн≥ т≥сно повТ¤зан≥ з пошуками визначенн¤ ц≥лей украњнськоњ держави, њњ м≥сц¤ в св≥товому ц≥в≥л≥зац≥йному простор≥. ¬ажливим елементом розробки зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ ”крањни Ї моделюванн¤ њњ м≥сц¤ та рол≥ в цив≥л≥зац≥йному простор≥ ’’≤ стол≥тт¤. –озробка концептуальноњ модел≥ м≥сц¤ та рол≥ ”крањни в систем≥ св≥тових цив≥л≥зац≥й передбачаЇ анал≥з ц≥Їњ проблеми з врахуванн¤м диференц≥ац≥њ погл¤д≥в сучасноњ ц≥в≥л≥олог≥њ та виокремленн¤ цикл≥чноњ, л≥неарноњ, ковар≥антноњ та постмодерн≥стських концепц≥й.[v]
” —х≥дн≥й ™вроп≥ завжди взаЇмод≥¤ли народи, ¤к≥ належали до р≥зних цив≥л≥зац≥й. як державне утворенн¤ ”крањна в основ≥ своњй теж н≥коли не була соц≥окультурно ≥дентичною ≥ завжди в≥дзначалась мозањчн≥стю з точки зору цив≥л≥зац≥йних характеристик.
ѕроблема ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни серед ≥нших цив≥л≥зац≥й св≥ту набула актуального значенн¤ завд¤ки двом аспектам: внутр≥шньому Ц ”крањна стала незалежною ≥ почала проводити власну зовн≥шню пол≥тику ≥ зовн≥шньому Ц зм≥нам у ситуац≥њ на м≥жнародн≥й арен≥ на меж≥ тис¤чол≥ть.
—л≥д зазначити, що невизначен≥сть цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни по¤снюЇтьс¤ ц≥лою низкою чинник≥в. ƒо найголовн≥ших з них в≥дносимо на¤вн≥сть довгих пер≥од≥в в ≥стор≥њ ”крањни, коли вона не мала власноњ державност≥, належн≥сть окремих частин њњ територ≥њ до р≥зних геопол≥тичних, геоеконом≥чних та геокультурних простор≥в, зокрема середземноморського, зах≥дноЇвропейського та Ївраз≥йського.
—проби знайти в≥дпов≥дь на питанн¤ в≥дносно походженн¤ та джерел украњнськоњ ≥дентичност≥ зд≥йснювались в украњнськ≥й ≥сторичн≥й, ф≥лософськ≥й та м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. «а своњми геопол≥тичними складовими (площею, населенн¤м, природними ресурсами) ”крањна Ї пом≥тним державним утворенн¤м у св≥товому ≥ Ївропейському розклад≥ сил.
”крањна Ї Ївропейською державою, що зумовлене не т≥льки њњ географ≥чним становищем, але й ≥сторичним минулим, належн≥стю до культурних традиц≥й зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, демограф≥чним складом населенн¤.
ќтже, основн≥ критер≥њ геоцив≥л≥зац≥йного положенн¤ ”крањни детерм≥нован≥ њњ розташуванн¤м м≥ж к≥лькома полюсами т¤ж≥нн¤, ¤к≥ характеризуютьс¤ р≥зним ступенем пол≥тичноњ, економ≥чноњ та в≥йськовоњ могутност≥.
—учасна ”крањна Ї результатом складноњ взаЇмод≥њ р≥знор≥дних цив≥л≥зац≥йних пласт≥в. ƒом≥нуючу роль в м≥жцив≥л≥зац≥йних взаЇмод≥¤х грали ¤к зах≥дна, так ≥ рос≥йська цив≥л≥зац≥¤. —аме вони стали визначальними факторами становленн¤ украњнськоњ культурно-≥сторичноњ сп≥льноти.
ўодо типу розвитку рос≥йськоњ локальноњ цив≥л≥зац≥њ, то р≥зноман≥тт¤ п≥дход≥в можна узагальнити наступним чином: –ос≥¤ належить до цив≥л≥зац≥й зах≥дного типу розвитку; протилежна позиц≥¤ Ц тип розвитку сх≥дний; ≥ нарешт≥ Ц –ос≥¤ не належить до жодного типу розвитку цив≥л≥зац≥й, ¤вл¤ючи собою конгломерат народ≥в, ¤к≥ в≥днос¤тьс¤ до р≥зних тип≥в розвитку. ѕогл¤ди цив≥л≥олог≥в р≥зн¤тьс¤ в≥д визнанн¤ належност≥ –ос≥њ або до цив≥л≥зац≥њ ДсловТ¤но-православноњФ, або до ДЇвраз≥йськоњФ. ё.яковець висловлюЇ точку зору, що ”крањна разом з –ос≥Їю та Ѕ≥лоруссю утворюЇ самост≥йну цив≥л≥зац≥ю, ¤ка маЇ ≥ндив≥дуальн≥ риси ¤к цив≥л≥зац≥¤ локальна ≥ родов≥ риси ¤к цив≥л≥зац≥¤ зах≥дного типу розвитку.[vi]
” цьому контекст≥ не можемо не згадати ≥ рос≥йського досл≥дника Ћ.≤.ћедведка, ¤кий констатуЇ в≥дсутн≥сть ц≥в≥л≥зац≥йноњ однор≥дност≥ –ос≥њ внасл≥док сп≥в≥снуванн¤ на њњ територ≥њ словФ¤но-православноњ ≥ тюрко-мусульманськоњ цив≥л≥зац≥й, вважаЇ, що Д–ос≥¤ ¤вл¤Ї собою приклад тих синкретичних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ узагальнили та систематизували риси культур р≥зних народ≥в. Ќа цьому шл¤ху вона довела можлив≥сть народженн¤ новоњ етно-цив≥л≥зац≥йноњ сп≥льноти ≥ подоланн¤ барТЇр≥в м≥ж расами, мовами, рел≥г≥¤ми та духовними св≥тамиФ.[vii] “аким чином, м≥сто зустр≥ч≥ культур та цив≥л≥зац≥й маЇ стати не ареною њхнього Дз≥ткненн¤Ф, а сполученн¤ ≥ взаЇмод≥њ. ¬изнанн¤ цього факту дозвол¤Ї нам погодитись з точкою зору в≥дносно кордонного характеру рос≥йськоњ цив≥л≥зац≥њ, ¤ка сформувалась внасл≥док взаЇмод≥њ Ївропейських ≥ неЇвропейський традиц≥й. –ел≥г≥йно-цив≥л≥зац≥йний фундамент складаЇтьс¤ з дек≥лькох ¤к≥сно р≥знор≥дних частин, цив≥л≥зац≥йна конструкц≥¤ Ї нест≥йкою. —амо по соб≥ поЇднанн¤ зах≥дних та сх≥дних начал характерно дл¤ багатьох сучасних цив≥л≥зац≥й. јле особлив≥стю кордонних цив≥л≥зац≥й, до ¤ких в≥дносимо ≥ рос≥йську, Ї те, що жодне з них не отримуЇ вир≥шальноњ переваги ≥ не визначаЇ повною м≥рою характер цив≥л≥зац≥йноњ системи.
÷ив≥л≥зац≥йна структура рос≥йського сусп≥льства в≥дображаЇ взаЇмод≥ю р≥зних культурно-≥сторичних тип≥в, дом≥нуючим з ¤ких Ї рос≥йська православна цив≥л≥зац≥¤, пор¤д з мусульманською та будд≥стською.
–озгл¤нувши цив≥л≥зац≥йну ситуац≥ю навколо ”крањни, можна зробити висновок, що ключовим Ї визнанн¤ њњ пол≥етн≥чност≥ та пол≥культурност≥. ќск≥льки ”крањна не знаходитьс¤ в еп≥центр≥ жодноњ з цив≥л≥зац≥й, то в≥дпов≥дно вона не може повн≥стю належати до жодн≥й з них. ≤нша справа, що ”крањна розташована в нап≥вперифер≥њ словТ¤но-православноњ цив≥л≥зац≥њ, в перифер≥йн≥й зон≥ зах≥дноњ(зах≥дноЇвропейськоњ) ≥ у в≥ддален≥й зон≥ перифер≥њ ≥сламськоњ цив≥л≥зац≥њ. “ому лог≥чно зробити висновок, що спор≥днен≥сть з словТ¤но-православною та зах≥дною цив≥л≥зац≥Їю б≥льша, н≥ж з ≥сламськоњ, а ¤кщо вз¤ти до уваги недалеке минуле ≥ ступ≥нь залежност≥ в≥д –ос≥њ, стаЇ повн≥стю зрозум≥лим, чому значна частина територ≥њ ”крањни т¤ж≥Ї до словТ¤но-православноњ цив≥л≥зац≥њ.
ўодо перспектив розвитку крањни, то ”крањна Ч це держава, розд≥лена на «ах≥дну ”крањну (переважно ун≥атську, нац≥онал≥стичну, про-зах≥дну) ≥ —х≥дну ”крањну (переважно православну, рос≥йськомовну ≥ про-рос≥йську). ”крањну можна назвати моделлю сп≥в≥снуванн¤ р≥зних етн≥чних груп ≥ цив≥л≥зац≥й.
« точки зору цив≥л≥зац≥йного фактору, ”крањна займаЇ ун≥кальну позиц≥ю, вона Ї свого роду м≥стком м≥ж зах≥дним, православним та мусульманським св≥том. « точки зору глобального розпод≥лу сил, ”крањна також маЇ ун≥кальну позиц≥ю дл¤ забезпеченн¤ ефективноњ р≥вноваги сил в ™враз≥њ.
«астосуванн¤ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми даЇ ”крањн≥ методолог≥чну основу дл¤ пошуку пол¤ р≥вноваг ≥нтерес≥в у складному св≥т≥ м≥жнародних в≥дносин.
ƒл¤ ”крањни, ¤к географ≥чного центра ™вропи, через територ≥ю ¤коњ традиц≥йно проходили трансконтинентальн≥ торгов≥ шл¤хи, зближенн¤ з ™— вважаЇтьс¤ приоритетним напр¤мом њњ стратег≥њ поступового входженн¤ до зах≥дноњ (зах≥дноЇвропейськоњ) цив≥л≥зац≥њ.
—уттЇвою компонентою залишаЇтьс¤ розвиток в≥дносин з –ос≥Їю, з ¤кою њњ повТ¤зуЇ сп≥льн≥ цив≥л≥зац≥йн≥ парадигми.
ћетою розвитку в≥дносин з кримськотатарським населенн¤м ¤к перех≥дною зоною до ≥сламськоњ цив≥л≥зац≥њ маЇ стати розробка модел≥ д≥алогу з ц≥Їю цив≥л≥зац≥Їю.
÷ив≥л≥зац≥њ не були ≥ не будуть Їдиними, незважаючи на дом≥нуючий вплив процес≥в глобал≥зац≥њ. √острота проблем, ¤к≥ постають перед людством, в тому числ≥ ≥ проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й, п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть њх рац≥онального р≥шенн¤, сполученн¤ р≥зних систем та цив≥л≥зац≥й . Ўл¤х до ст≥йкоњ прогресивноњ еволюц≥њ, вир≥шенн¤ м≥жцив≥л≥зац≥йних конфл≥кт≥в передбачаЇ орган≥зац≥ю глобального д≥алогу цив≥л≥зац≥й у вигл¤д≥ ноосферноњ концепц≥њ Їдиноњ системно-цив≥л≥зац≥йноњ безпеки, по вертикал≥ Ц в≥йськовоњ, економ≥чноњ, ≥нформац≥йноњ тощо, по горизонтал≥ Ц ≥нтегруючу безпеку вс≥х цив≥л≥зац≥й. ÷е дозволить ви¤вити елементи сп≥льност≥ окремих локальних цив≥л≥зац≥й, сп≥льно використовувати переваги окремих компонент≥в локальних цив≥л≥зац≥й, зТ¤сувати витоки та попередити конфл≥кти м≥ж ними, налагодити д≥алог цив≥л≥зац≥й.
”крањна, збагачена досв≥дом сп≥в≥снуванн¤ р≥зних народ≥в та конфес≥й, маЇ зайн¤ти в цьому процес≥ г≥дне м≥сце.
[i] ћихальченко ћ.≤. ”крањна ¤к нова ≥сторична реальн≥сть: запасний гравець ™вропи. Ц ƒрогобич:¬‘ Д¬≥дродженн¤Ф, 2004. Ц —.291.
[ii] ƒанилевский Ќ.я. –осси¤ и ≈вропа. ¬згл¤д на культурные и политические отношени¤ слав¤нского мира к романо-германскому. Ц ћ., 1991.
[iii] ѕрицак ќ. јрнольд ƒжозеф “ойнб≥ та його тв≥р // “ойнб≥ јрнольд ƒж.ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ. “.Ф. ., ќснови, 1995. - —.372.
[iv] яковец ё.¬. √лобализаци¤ и взаимодействие цивилизаций. ћ.:Ёкономика, 2003. Ц —.47-48
[v] оппель ќ.ј. ћоделюванн¤ м≥сц¤ та рол≥ ”крањни в систем≥ св≥тових цив≥л≥зац≥й \\ ћ≥жнародна науково-практична конференц≥¤ Дћоделюванн¤ м≥жнародних в≥дносинФ. ., 2004. Ц 51.
[vi] “ам же, - —.34.
[vii] ћедведко Ћ.». –осси¤, «апад, »слам: Устолкновение цивилизаций- ∆уковский; ћ.: учково поле, 2003. - —.63