–ейтинг@Mail.ru

на главную

 

 

 ќѕѕ≈Ћ№ ќ.ј.

   доктор ≥сторичних наук, профессор кафедри

м≥жнародних в≥дносин ≥ св≥товоњ пол≥тики

                               ≤нституту м≥жнародних в≥дносин

                                ињвського нац≥онального ун≥верситету

                                ≥мен≥ “араса Ўевченка

 ÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤…Ќј ѕј–јƒ»√ћј  ¬ “≈ќ–≤ѓ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ 

≤стотна обмежен≥сть можливостей ≥снуючих макросоц≥олог≥чних концепц≥й адекватно в≥добразити важлив≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ ≥ загальн≥ законом≥рност≥  розвитку  сучасних м≥жнародних в≥дносин  потребують розробки нових наукових концепц≥й, в тому числ≥ на основ≥ дос¤гнень нов≥тньоњ теор≥њ цив≥л≥зац≥й. јдже цив≥л≥зац≥њ ¤к  велик≥ суперсистеми визначають б≥льшу частину зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥.

ќдним з найб≥льш актуальних наукових завдань м≥жнародно-пол≥тичноњ теор≥њ Ї визначенн¤ впливу м≥жцив≥л≥зац≥йних процес≥в на сферу св≥товоњ пол≥тики, оск≥льки в процес≥ розвитку  сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин простежуЇтьс¤ посиленн¤ впливу цив≥л≥зац≥йних фактор≥в.

¬ сучасн≥й украњнськ≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ зТ¤вилос¤ чимало досл≥джень, в ¤ких анал≥зуютьс¤ проблеми    внутр≥шньоњ динам≥ки розвитку цив≥л≥зац≥й, проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни. ÷ими проблемами пл≥дно займаютьс¤ украњнськ≥ вчен≥   ё.ѕавленко, ё.ѕахомов та ≥нш≥.

«начна к≥льк≥сть досл≥джень  ¤к в заруб≥жн≥й, так ≥ в украњнськ≥й ц≥в≥л≥олог≥њ даЇ п≥дстави стверджувати про сформован≥сть базових принцип≥в теор≥њ цив≥л≥зац≥й. ¬ той же час майже поза увагою досл≥дник≥в залишаютьс¤ можливост≥ використанн¤  цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. ¬иход¤чи з того, вважаЇмо за необх≥дне зосередити увагу не т≥льки на внутр≥шн≥й динам≥ц≥ розвитку цив≥л≥зац≥й, а на динам≥ц≥ њхньоњ глобальноњ взаЇмод≥њ, на формуванн≥ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми в теор≥њ м≥жнародних в≥дносин.

—татт¤ присв¤чена досл≥дженню окремих аспект≥в формуванн¤  цив≥л≥зац≥йноњ парадигми досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин  та њњ методолог≥чному значенню ≥ продовжуЇ попередн≥ досл≥дженн¤ автора. јвтор ставить   за мету визначенн¤ м≥сц¤ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми  в систем≥ сучасних  м≥жнародно-пол≥тичних теор≥й. –озгл¤даютьс¤ можливост≥ сум≥щенн¤ глобального та цив≥л≥зац≥йного п≥дход≥в ¤к взаЇмодоповнюючих один одного.

«астосуванн¤ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми даЇ ”крањн≥ методолог≥чну основу дл¤ пошуку пол¤ р≥вноваги ≥нтерес≥в у складному св≥т≥ м≥жнародних в≥дносин. —л≥д зазначити, що невизначен≥сть цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни по¤снюЇтьс¤ ц≥лою низкою чинник≥в. ƒо найголовн≥ших з них автор в≥дносить на¤вн≥сть довгих пер≥од≥в в ≥стор≥њ ”крањни, коли вона не мала власноњ державност≥, належн≥сть окремих частин њњ територ≥њ до р≥зних геопол≥тичних, геоеконом≥чних та геокультурних простор≥в, зокрема середземноморського, зах≥дноЇвропейського та Ївраз≥йського.

јнал≥зу цив≥л≥зац≥йноњ парадигми в теор≥њ м≥жнародних в≥дносин мають передувати певн≥ терм≥нолог≥чн≥ та  методолог≥чн≥ коментар≥.

÷ив≥л≥зац≥йн≥ теор≥њ - це теор≥њ, в ¤ких св≥това ≥сторична соц≥альна динам≥ка представлена у вигл¤д≥ зм≥ни цив≥л≥зац≥й або зм≥н в розвитку глобальноњ цив≥л≥зац≥њ.  ¬ межах даного п≥дходу  цив≥л≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначена ступ≥нь в розвитку сусп≥льства ≥ культури ≥ тим самим Ї протиставленою дикунству та варварству. ѕредмет  уваги Ц не одна, будь-¤ка сторона людського бутт¤, а сукупн≥сть ус≥х форм життЇд≥¤льност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства Ц матер≥альних, моральних, ≥дейних, культурних, рел≥г≥йних в њх Їдност≥ та непод≥льност≥, розвитку та спадкоЇмност≥. “ака сукупн≥сть може розгл¤датись ¤к цив≥л≥зац≥¤ в глобальному чи локальному розум≥нн≥.

—еред р≥зних р≥вн≥в структури системи м≥ждержавних в≥дносин, р≥зних њњ складових можна виокремити так≥, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ в≥дпов≥дають цив≥л≥зац≥йним пон¤тт¤м. Ѕагато важливих м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в, що Ї ключовими в ус≥й систем≥ м≥ждержавних в≥дносин, що визначають њњ структуру, функц≥онуванн¤ та розвиток, ≥нколи нав≥ть на глобальному р≥вн≥, формуютьс¤ п≥д значним впливом фактор≥в, ¤к≥ мають  м≥жцив≥л≥зац≥йний характер.

  «м≥ст теоретичних концепц≥й цив≥л≥зац≥йних теор≥й залежить в≥д розум≥нн¤ њњ авторами  пон¤тт¤  цив≥л≥зац≥¤. ƒо ≥стотних недол≥к≥в цив≥л≥зац≥йних теор≥й в≥дносимо категор≥ально-пон¤т≥йну невизначен≥сть, що суттЇво ускладнюЇ њњ ≥нструментальне використанн¤.

”загальнюючи р≥зн≥ п≥дходи до визначенн¤ категор≥њ Дцив≥л≥зац≥¤Ф, приходимо до висновку, що п≥д Дцив≥л≥зац≥ЇюФ в широкому розум≥нн≥ найчаст≥ше маЇтьс¤ на уваз≥ б≥льш висока стад≥¤ розвитку сусп≥льства, ¤ка прийшла на зм≥ну дикунству ≥ варварству. Д—в≥това цив≥л≥зац≥¤Ф розум≥Їтьс¤ ≥ ¤к вс¤ сума позитивних дос¤гнень людства, ≥ ¤к прогресивний поступальний розвиток св≥ту,  ¤к крупний етап на шл¤ху розвитку людства ¤к Їдиноњ планетарноњ системи; ¤к пер≥одичну зм≥ну покол≥нь локальних цив≥л≥зац≥й; ≥ ¤к нормативне розум≥нн¤ певного соц≥ального пор¤дку, п≥д ¤ким найчаст≥ше маЇтьс¤ на уваз≥ саме зах≥дна модель.

¬ вузькому розум≥нн≥ п≥д Дцив≥л≥зац≥¤миФ маютьс¤ на уваз≥ Длокальн≥ цив≥л≥зац≥њФ. —еред соц≥окультурних феномен≥в сучасного св≥ту виокремлюютьс¤ ст≥йк≥ системи. ¬они перетинають кордони соц≥альних утворень, не сп≥впадають з нац≥ональними або державними ареалами. ÷ив≥л≥зац≥њ значною м≥рою визначають основн≥ про¤ви соц≥окультурного житт¤, а њх  особливост≥ визначають характер та стан в≥дносин м≥ж ними.

« точки зору професора √арвардського ун≥верситету, директора √арвардськоњ јкадем≥њ м≥жнародних та рег≥ональних досл≥джень —емюел¤ ’ант≥нгтона, в ’’≤ ст.. цив≥л≥зац≥йн≥ фактори будуть в≥д≥гравати найважлив≥шу роль у формуванн≥ св≥товоњ пол≥тики, св≥това пол≥тика стаЇ багатоцив≥л≥зац≥йною. Ќа локальному р≥вн≥ це пол≥тика етн≥чност≥, на глобальному Ц це пол≥тика цив≥л≥зац≥й.[1]

 рањни-л≥дери Ц —Ўј, –ос≥¤, Ївропейськ≥ крањни, япон≥¤,  итай представл¤ють р≥зн≥ цив≥л≥зац≥њ. «  восьми найб≥льш населених крањн св≥ту на сьогодн≥шн≥й день  вс≥  належать до  р≥зних цив≥л≥зац≥й. якщо ж розгл¤нути с≥м найб≥льш економ≥чно розвинутих крањн  , то вони належать до   пТ¤ти р≥зних цив≥л≥зац≥й.[2] ѕерех≥д до багатополюсного св≥ту в сучасних умовах за на¤вност≥ тепер≥шньоњ дом≥нанти Ц —Ўј, а також низки потенц≥йних центр≥в т¤ж≥нн¤ р≥зноњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, в≥йськовоњ ваги, очевидно можливий лише через системну ≥нтеграц≥ю континентальних та трансконтинентальних державних угрупувань. ≤ншими словами, жодна з крањн сучасного св≥ту (за вин¤тком —Ўј) не може отримати статус св≥товоњ держави, не виступаючи складовоњ певного ≥нтегрованого цив≥л≥зац≥йного утворенн¤. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к Ївропейських крањн, так ≥ –ос≥њ,  итаю, держав ≥сламського св≥ту.

ќдн≥Їю з головних проблем сучасноњ св≥товоњ пол≥тики Ї проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й та характеру њњ впливу на м≥жнародн≥ в≥дносини.

ƒосл≥дженн¤ будь-¤кого ¤вища, ¤ке ¤вл¤Ї собою обТЇктивну реальн≥сть, передбачаЇ вид≥ленн¤ структурних елемент≥в ц≥Їњ реальност≥. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ людства та ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин вимагаЇ  зТ¤суванн¤, що Ї елементом св≥тобудови в соц≥альному план≥. ќчевидно, що таким елементом Ї певн≥ ≥сторичн≥ сп≥льноти людей. “радиц≥йно в ¤кост≥ такоњ сп≥льноти  розгл¤дались держави. Ќа сучасному етап≥ все б≥льш розповсюдженим стаЇ   п≥дх≥д, коли в ц≥й ¤кост≥ виступають цив≥л≥зац≥њ. як зазначаЇ рос≥йський досл≥дник ™.јзро¤нц в робот≥ Д√лобал≥зац≥¤: катастрофа чи шл¤х розвиткуФ, Д√еопол≥тична в≥сь нац≥ональних держав накладаЇтьс¤ на  виникле  ще ран≥ше б≥льш велике поле культурФ.[3] ¬ контекст≥ проблеми субТЇктност≥  м≥жнародних в≥дносин концепц≥¤ цив≥л≥зац≥њ стаЇ дом≥нуючою ≥сторико-соц≥олог≥чною категор≥Їю, ¤ку по значенню можна пор≥вн¤ти з дом≥нуючою ран≥ше концепц≥Їю нац≥њ. ћисленн¤ в нац≥ональних терм≥нах зм≥нюЇтьс¤ на мисленн¤ в терм≥нах цив≥л≥зац≥йних  . ¬ ус≥х цив≥л≥зац≥йних теор≥¤х роль держави так чи ≥накше обмежуЇтьс¤ або визнаЇтьс¤ вторинною, залежною в≥д цив≥л≥зац≥йноњ динам≥ки.  ќсновна увага зм≥щуЇтьс¤ в≥д   держав на б≥льш  велик≥ структури та процеси в масштабах цив≥л≥зац≥й.

“акий п≥дх≥д маЇ певн≥ аргументи на свою користь. ѕо-перше, цив≥л≥зац≥њ  ≥снують довго, Ї динам≥чними, еволюц≥онують, адаптуютьс¤, Ї найб≥льш ст≥йкими з ус≥х людських асоц≥ац≥й. ј.Ѕоземен приходить до висновку, що Д м≥жнародна ≥стор≥¤ п≥дтверджуЇ тезу в≥дносно того, що пол≥тичн≥ системи Ї недовготривалими засобами дл¤ дос¤гненн¤ мети на поверхн≥ цив≥л≥зац≥й ≥ що дол¤ кожноњ сп≥льноти, обТЇднаноњ л≥нгв≥стично та духовно, залежить в к≥нцевому випадку в≥д виживанн¤  певних фундаментальних ≥дей, навколо ¤ких обТЇднувались безл≥ч покол≥нь ≥ ¤к≥, таким чином, символ≥зують спадкоЇмн≥сть сусп≥льстваФ.[4]

÷ив≥л≥зац≥йний суперетн≥чний св≥тогл¤д базуютьс¤  на в≥дчутт≥ сп≥льност≥,   а не т≥льки  на належност≥ до Їдиноњ держави, найчаст≥ше нав≥ть не на на¤вност≥ сп≥льних рел≥г≥йних в≥рувань.

¬важаЇмо за необх≥дне в контекст≥ даного досл≥дженн¤ визначити основн≥ етапи розвитку ц≥в≥л≥олог≥њ, що даЇ змогу системного викладенн¤ загальних принцип≥в цив≥л≥зац≥йного устрою сусп≥льства, ви¤вленн¤ загальних, ун≥версальних принцип≥в цив≥л≥зац≥йноњ теор≥њ, анал≥зу цив≥л≥зац≥йноњ специф≥ки сучасного  св≥ту, м≥сц¤ в н≥й ”крањни, визначенн¤ перспектив цив≥л≥зац≥йноњ взаЇмод≥њ чи протисто¤нн¤.

 ÷ив≥л≥олог≥¤ ¤к наука пройшла довгий ≥ складний шл¤х розвитку Ц в≥д виникненн¤ цив≥л≥зац≥йноњ самосв≥домост≥ до формуванн¤ цив≥л≥зац≥йних теор≥й.

« точки зору рос≥йських досл≥дник≥в ≤.Ќ.≤онова ≥ ¬.ћ.’ачатур¤на, перший етап розвитку теор≥њ цив≥л≥зац≥й охоплюЇ пер≥од з другоњ половини ’”Ў по першу половину ’≤’ стол≥тт¤ ≥ був часом формуванн¤  ≥ розвитку перш за все л≥н≥йно-стад≥альних теор≥й в р≥зних њх вар≥антах. ƒо найб≥льш в≥домих представник≥в цього етапу в≥дносимо ‘.¬ольтера, ј.‘ергюсона, ј.“юрго, ћ. ондорсе, ќ. онта, ‘.√≥зо, √.√егел¤.[5] «авд¤ки розвитку л≥неарно-стад≥ального ц≥в≥л≥ограф≥њ активно використовувались ≥дењ прогресу, повТ¤зан≥ з ≥сторичним оптим≥змом буржуазноњ ≥деолог≥њ.

ƒругий пер≥од розвитку теор≥њ цив≥л≥зац≥й (з другоњ половини ’≤’ стол≥тт¤) повТ¤заний з розвитком цикл≥чних концепц≥й, виокремленн¤м локальних цив≥л≥зац≥й ¤к самост≥йних культурних систем. Ќа зм≥ну монолог≥чному д≥скурсу першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤ приходить д≥алог≥чний. Ѕули створен≥ передумови дл¤ трьох головних концепц≥й ’’ стол≥тт¤ Ц ћ.¬ебера, ќ.Ўпенглера ≥ ј.ƒж.“ойнб≥. —еред сучасних цив≥л≥зац≥йних теор≥й можна виокремити цикл≥чн≥, л≥неарн≥, ковар≥антн≥ та постмодерн≥стськ≥ .

÷ив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д до розум≥нн¤ ≥сторичного розвитку людства та ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ поЇднанн¤ дек≥лькох парадигм . ÷е стад≥йн≥сть, пол≥л≥н≥йн≥сть, пол≥цикл≥чн≥сть та цив≥л≥зац≥йна ун≥кальн≥сть розвитку людства.

“еор≥¤ цив≥л≥зац≥й в значн≥й м≥р≥ враховуЇ ≥ може включати методики ≥нших шк≥л ≥ напр¤м≥в. ¬она маЇ пор≥вн¤льний, компаратив≥стський характер. ≤стор≥¤ окремих цив≥л≥зац≥й розгл¤даЇтьс¤ у пор≥вн¤нн≥ з ≥стор≥Їю ≥нших. ÷е особливо важливо дл¤  вир≥шенн¤ проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни, що, з нашоњ точки зору, неможливо без пор≥вн¤льного анал≥зу проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ –ос≥њ, досл≥дженню взаЇмод≥њ з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми, зокрема ≥сламською, впливу р≥зних цив≥л≥зац≥й на р≥зних етапах ≥стор≥њ ”крањни.

 ¬≥дм≥нност≥ м≥ж окремими  цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ у в≥дм≥нност¤х у њх зовн≥шньопол≥тичному курс≥, передбачають не т≥льки њх пор≥вн¤нн¤ Ц компаративний анал≥з, але ≥ зТ¤суванн¤ причин цих в≥дм≥нностей та њх виток≥в.

¬ теор≥њ цив≥л≥зац≥й поступово виокремлюютьс¤ два напр¤ми Ц матер≥ал≥стичне та культурно-≥сторичне.

ћ.я. ƒан≥левський визначав цив≥л≥зац≥њ ¤к Укультурно-≥сторичн≥ типиФ, ј.“ойнб≥ Ц ¤к локальн≥ цив≥л≥зац≥њ, ѕ. —орок≥н Ц ¤к велик≥  Укультурн≥ суперсистемиФ[6].

ћатер≥ал≥стичний п≥дх≥д до досл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й робить акцент на досл≥дженн≥ економ≥ки, матер≥ального виробництва, способ≥в хаз¤йнуванн¤ та на в≥дносинах, що ними породжуютьс¤. ÷е не означаЇ, що ≥гноруЇтьс¤ роль духовного фактору. јле в≥н повТ¤зуЇтьс¤ з типом технолог≥њ або соц≥альност≥. Ќайб≥льш визнаними представниками цього напр¤му Ї ћ.¬ебер,  . ћаркс, французька школа јннал≥в (ћ.Ѕлок, Ћ.‘евр, ‘.Ѕродель), св≥т-системна теор≥¤ (≤.¬аллерстайн, ƒ.”≥лк≥нсон).

ƒ.”≥лк≥нсон вважаЇ пон¤тт¤ Ђцив≥л≥зац≥¤ї тотожним соц≥альн≥й основ≥ сусп≥льства, в розум≥нн≥ ¬. авол≥са пон¤тт¤ цив≥л≥зац≥¤ взагал≥ сл≥д виносити за меж≥ њњ соц≥окультурноњ основи, цив≥л≥зац≥¤ Ї  певною сп≥льнотою людей, ¤ка може ≥дентиф≥куватись чи самореал≥зуватись лише в систем≥ комун≥кац≥йних звТ¤зк≥в. ≈.“оффлер вбачаЇ основу цив≥л≥зац≥њ не в сфер≥ культури, а в економ≥чному тип≥ сусп≥льства, в≥н обірунтовуЇ концепц≥ю трьох економ≥чних революц≥њ Ц аграрноњ, промисловоњ, що призвела до створенн¤ ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ та ≥нформац≥йноњ, внасл≥док ¤коњ буде створена нова ≥нформац≥йна цив≥л≥зац≥¤.[7]

 ѕринцип пол≥цикл≥чност≥ знаходить в≥дображенн¤ у виокремленн≥ локальних цив≥л≥зац≥й за дек≥лькома критер≥¤ми, серед ¤ких дом≥нують нац≥ональний, рег≥ональний, рел≥г≥йний та системний.

Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ в≥дображають культурно-≥сторичн≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥, економ≥ко-географ≥чн≥ особливост≥ крањни, або групи крањн. «а визначенн¤м рос≥йськоњ досл≥дниц≥ Ћ.≤. —еменн≥ковоњ, цив≥л≥зац≥¤ Ц це сп≥льнота людей, ¤к≥ мають сп≥льн≥ фундаментальн≥ основи ментальност≥, сп≥льн≥ основоположн≥ духовн≥ ц≥нност≥ та ≥деали, а також ст≥йк≥ особлив≥ риси в соц≥ально-пол≥тичн≥й орган≥зац≥њ, економ≥ц≥ та культур≥. ѕ≥д ментальн≥стю в даному контекст≥ розум≥Їтьс¤ на¤вн≥сть у людей того чи ≥ншого сусп≥льства сп≥льного розумового ≥нструментар≥ю, психолог≥чноњ основи, ¤ка даЇ њм змогу по-своЇму сприймати та усв≥домлювати св≥т ≥ самих себе.[8]

¬ цив≥л≥зац≥йному р≥зноман≥тт≥ простежуютьс¤ певн≥ законом≥рност≥, дл¤ узагальненн¤ ¤ких  доречно ввести укрупнену одиницю анал≥зу Ц тип розвитку (  тип цив≥л≥зац≥њ). ≤снуЇ дек≥лька вар≥ант≥в типолог≥њ локальний цив≥л≥зац≥й.

«а типами розвитку виокремлюють  непрогресивн≥ форми ≥снуванн¤ (природн≥ сусп≥льства), повТ¤зан≥ з в≥дсутн≥стю розвитку, статичн≥стю сусп≥льства; цив≥л≥зац≥њ цикл≥чного розвитку (цив≥л≥зац≥њ —ходу); цив≥л≥зац≥њ прогресивного типу розвитку (греко-латинська, сучасна зах≥дна цив≥л≥зац≥¤).

ѕерший вар≥ант  типолог≥њ локальних цив≥л≥зац≥й передбачаЇ дихотомний под≥л на зах≥дн≥ та сх≥дн≥  .   ≤сторичн≥ кор≥нн¤ зах≥дного типу формувалис¤ п≥д впливом античност≥, христи¤нства, ≥ндив≥дуал≥зму та демократичних традиц≥й. —х≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ сформован≥ п≥д впливом мусульманства та буддизму, пров≥дноњ рол≥ держави, дом≥нуванн¤ колектив≥зму та бюрократ≥њ над правами особистост≥.

≤снують ≥нш≥ вар≥анти типолог≥њ локальних цив≥л≥зац≥й, зокрема: аграрн≥ та ≥ндустр≥альн≥; традиц≥онал≥стськ≥ та техногенн≥. “радиц≥онал≥стський тип розвитку передував техногенному, ¤кий виникаЇ в ™вроп≥ в ’≤”-’”≤ стол≥тт≥ ≥ зараз реал≥зуЇтьс¤ в ус≥х рег≥онах планети. ¬ розвитку цих цив≥л≥зац≥й вир≥шальну роль граЇ використанн¤ нових технолог≥й, ¤к виробничих, так ≥ соц≥ального управл≥нн¤ та соц≥альних комун≥кац≥й.

¬иб≥р шл¤х≥в розвитку та зовн≥шньопол≥тичних ор≥Їнтир≥в залежить в≥д культурно-цив≥л≥зац≥йних традиц≥й. ¬ межах дихотомного под≥лу на зах≥дн≥ та сх≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ серед цив≥л≥зац≥й —ходу можна вид≥лити дек≥лька культурно-цив≥л≥зац≥йних блок≥в: китайсько-конфуц≥анський; ≥ндо-будд≥стський та арабо-мусульманський. [9]

  ”крањнський досл≥дник ё.ѕавленко виокремлюЇ дек≥лька цив≥л≥зац≥йних ойкумен: ћакрохристи¤нський св≥т у склад≥ «ах≥дноЇвропейсько-ѕ≥вн≥чноамериканського, Ћатиноамериканського та —х≥дноЇвропейсько-™враз≥йського цив≥л≥зац≥йних блок≥в (до складу ¤кого в≥дносимо ”крањну), ћусульманську, переважно «ах≥дноаз≥йсько-ѕ≥вн≥чноафриканську ойкумену, ѕ≥вденноаз≥йську - ≤нду≥стсько-ѕ≥вденнобудд≥йську, —х≥дноаз≥йську або ƒалекосх≥дну Ц  онфуц≥ансько-ѕ≥вн≥чнобудд≥йську ойкумени, повТ¤зуючи њх семантику з традиц≥йним рел≥г≥йним св≥тогл¤дом та макрорег≥оном, де цей св≥тогл¤д дом≥нуЇ.[10]

“еор≥њ стад≥ального розвитку людства досл≥джують цив≥л≥зац≥ю ¤к Їдиний процес прогресивного розвитку людства, в ¤кому виокремлюють визначен≥ стад≥њ Ц локальн≥ цив≥л≥зац≥њ. ѕриб≥чниками такого п≥дходу Ї, зокрема, рос≥йський досл≥дник ё. яковець. ¬≥н  розгл¤даЇ цив≥л≥зац≥ю ¤к У визначену стад≥ю в цикл≥чному розвитку сусп≥льства в ц≥л≥сност≥ елемент≥в, що њњ складаютьФ[11]

—истематикою цив≥л≥зац≥й за типами та пер≥одами займаЇтьс¤ цив≥л≥зац≥йна таксоном≥¤.  Ќайб≥льш поширене виокремленн¤ 7 св≥тових цикл≥в-цив≥л≥зац≥й, обТЇднаних в три суперцикли.

ѕерший суперцикл Ц пер≥од становленн¤ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц ™гипет, ћесопотам≥¤, √рец≥¤, –им, ≤нд≥¤ та  итай. ÷е неол≥тична цив≥л≥зац≥¤ (до ” тис. до н.е.), ранньокласова цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ половини ѕ тис. до н.е.), антична цив≥л≥зац≥¤ ( до середини ” ст. н.е.).

ƒругий суперцикл Ц пер≥од зр≥лост≥ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц «ах≥дна ™вропа та ѕ≥вн≥чна јмерика. ÷е середньов≥чна цив≥л≥зац≥¤ (до середини ’1” ст.), перед≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до к≥нц¤ ’”Ў стол≥тт¤), ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ половини ’’ стол≥тт¤).

“рет≥й суперцикл Ц пост≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤, розпочинаЇтьс¤ в з другоњ половини ’’ стол≥тт¤. …ого еп≥центри Ц япон≥¤, —Ўј,  итай, нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни.

 Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ не Ї чимось нерухомим. ¬они проход¤ть дек≥лька стад≥й розвитку Ц зародженн¤, розкв≥т, розклад та загибель. “ривал≥сть ≥снуванн¤ цив≥л≥зац≥њ р≥зними вченими визначаютьс¤ по р≥зному, але приблизно в межах 1-1,5 тис. рок≥в. «добувають розповсюдженн¤ ≥дењ в≥дносно пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу Ц кожна цив≥л≥зац≥¤, кожен пер≥од њњ розвитку мають р≥вну тривал≥сть, ¤ка пер≥одично повторюЇтьс¤.   Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ мають св≥й, в≥дм≥нний в≥д загальносв≥тового, ритм розвитку. ¬ той же час ≥снуЇ ≥ ≥нший п≥дх≥д, зг≥дно з ¤ким цей ритм б≥льш-менш синхрон≥зований з ритмом св≥тових цив≥л≥зац≥й.

—ум≥жн≥ цив≥л≥зац≥њ синхрон≥зуютьс¤ в своњй динам≥ц≥. ¬иокремлюютьс¤ наступн≥ групи синхронних цив≥л≥зац≥й: середземноморсько-близькосх≥дна; аз≥йська; зах≥дноЇвропейська; американська; африканська; сх≥дноЇвропейськ≥ та п≥вн≥чноаз≥йськ≥ локальн≥ цив≥л≥зац≥њ[12].

ћ.я.ƒан≥левський головним критер≥Їм локальноњ цив≥л≥зац≥њ (культурно-≥сторичного типу)  вважав не рел≥г≥ю, а неповторний шл¤х розвитку . ¬ його перел≥ку, ¤кий складавс¤ з дванадц¤ти культурно-≥сторичних тип≥в, звичайно, виокремлюЇтьс¤ ≥ словТ¤нський, до ¤кого в≥н в≥дносив ≥ ”крањну.[13] ј.“ойнб≥ нарахував сорок с≥м локальних цив≥л≥зац≥й трьох покол≥нь,   ДпТ¤тьФ живих цив≥л≥зац≥й початку ’’ стол≥тт¤ Ц зах≥дну, православно-христи¤нську (куди в≥д в≥дносив ≥ ”крањну) , ≥сламську, ≥ндуњстську, далекосх≥дну, за основу класиф≥кац≥њ вз¤вши перш за все приналежн≥сть до тоњ чи ≥ншоњ рел≥г≥њ.  —хематично цей розвиток вигл¤дав наступним чином: прим≥тивне сусп≥льство; вища цив≥л≥зац≥¤ першоњ генерац≥њ; вища цив≥л≥зац≥¤ другоњ генерац≥њ; вища вселенська церква; вища цив≥л≥зац≥¤ третьоњ генерац≥њ[14].

–ос≥йський досл≥дник ё. ¬. яковець, створивши власну  концепц≥ю на основ≥  синтезу теор≥њ  ј. “ойнб≥ та марксизму, виокремлюЇ  чотири покол≥нн¤ локальних цив≥л≥зац≥й Ц перше  -  неол≥тичн≥, друге -  рабовласницьк≥ (раньорабовласницька та антична),  третЇ - феодальн≥ (раньофеодальн≥ та ≥ндустр≥альн≥), нарешт≥ четверте покол≥нн¤ локальних цив≥л≥зац≥й  на  пост≥ндустр≥альн≥й фаз≥ розвитку.  √оловн≥ особливост≥ дванадц¤ти цив≥л≥зац≥й четвертого покол≥нн¤, б≥льш≥сть з ¤ких ще знаходитьс¤ в стад≥њ формуванн¤,  можна узагальнити наступним чином: посиленн¤ диференц≥ац≥њ у пор≥вн¤нн≥ з цив≥л≥зац≥¤ми третього покол≥нн¤. Ќаприклад, «ах≥дна цив≥л≥зац≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на материнську-зах≥дноЇвропейську; доч≥рн≥ - п≥вн≥чноамериканську, латиноамериканську, океан≥чну, далекосх≥дну, китайську, ¤понську та  будд≥йську. ” склад≥ далекосх≥дноњ цив≥л≥зац≥њ виокремлюютьс¤ китайська, ¤понська, можливо будд≥йська. ѕродовжують ≥снувати ≥нд≥йська ≥ мусульманська цив≥л≥зац≥њ. ™враз≥йська цив≥л≥зац≥¤ знаходитьс¤ на стад≥њ розпаду. —х≥дноЇвропейська цив≥л≥зац≥¤ (до ¤коњ в≥н в≥дносить ≥ ”крањну), ще остаточно не сформувалась, дрейфуЇ в≥д Ївраз≥йськоњ до зах≥дноЇвропейськоњ. ” стан≥ кризи знаходитьс¤ африканська цив≥л≥зац≥¤.[15]

¬ цив≥л≥зац≥йному простор≥ ’’≤ стол≥тт¤ зростаЇ ¤к значенн¤ цив≥л≥зац≥йноњ сп≥льност≥, так ≥ м≥жцив≥л≥зац≥йних розб≥жностей; посилюЇтьс¤ диференц≥ац≥¤  економ≥чного та в≥йськово-пол≥тичного потенц≥алу окремих локальних цив≥л≥зац≥й, нарощуЇтьс¤ потенц≥ал партнерства локальних цив≥л≥зац≥й, формуЇтьс¤ новий тип в≥дносин м≥ж ними. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати про на¤вн≥сть двох груп цив≥л≥зац≥й. ѕерша Ц найб≥льш розвинут≥ цив≥л≥зац≥њ при незначн≥й дол≥ в чисельност≥ населенн¤ (зах≥дноЇвропейська, п≥вн≥чноамериканська, ¤понська), друга Ц цив≥л≥зац≥њ з б≥льш низьким р≥внем розвитку.

“очка зору досл≥дник≥в в≥дносно цив≥л≥зац≥йноњ структури св≥ту часто в≥др≥зн¤Їтьс¤. “ак, ћ. ћелко  вважаЇ, що ≥снуЇ консенсус в≥дносно ≥снуванн¤ дванадц¤ти найважлив≥ших цив≥л≥зац≥й, з ¤ких с≥м вже зникли (месопотамська, Їгипетська, критська, класична, в≥зант≥йська, центрально-американська, андська), а пТ¤ть ще продовжують ≥снувати Ц китайська, ¤понська, ≥ндуњстська, ≥сламська ≥ зах≥дна.[16] —.’ант≥нгтон констатуЇ на¤вн≥сть восьми основних цив≥л≥зац≥й Ц зах≥дноњ, православноњ, китайськоњ, ¤понськоњ, мусульманськоњ, ≥ндуњстськоњ, латиноамериканськоњ та африканськоњ.[17]

¬≥дносини м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми пройшли дек≥лька етап≥в. Ќа першому етап≥, приблизно на прот¤з≥ 3 тис¤ч рок≥в п≥сл¤ виникненн¤ цив≥л≥зац≥й, контакти м≥ж ними, за де¤кими виключенн¤ми, або не ≥снували, або мали обмежений характер. ќсновними про¤вами цих контакт≥в були торг≥вельн≥ звТ¤зки, в≥йни та конфл≥кти. ÷ив≥л≥зац≥њ були розпод≥лен≥ простором та часом.

Ќа другому етап≥ почала формуватись особлива зах≥дна цив≥л≥зац≥¤. ¬она активно засвоювала здобутки ≥нших цив≥л≥зац≥й. « ’”1 ст. розпочинаЇтьс¤ широкий, поступовий та ц≥леспр¤мований вплив «аходу на вс≥ ≥нш≥ цив≥л≥зац≥њ, джерелом ¤кого стали його техн≥чн≥ переваги. …де процес формуванн¤ Ївропоцентриського св≥ту.

Ќа третьому, сучасному етап≥ висловлюютьс¤ р≥зн≥ погл¤ди на проблеми взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й.

« точки зору американського вченого —.’ант≥нгтона,  майбутн≥ конфл≥кти м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми Ц це завершальна фаза еволюц≥њ глобальних конфл≥кт≥в в сучасному св≥т≥.[18]

¬ сучасних умовах важливого значенн¤ набуваЇ проблема ви¤вленн¤ потенц≥њ та перспектив позитивного д≥алогу культур та цив≥л≥зац≥й, встановленн¤ механ≥зм≥в ст≥йкоњ взаЇмод≥њ м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми ¤к основи дл¤ регул¤ц≥њ м≥жнародних в≥дносин та пл≥дного розвитку.

¬ цьому контекст≥ важливого значенн¤ набуваЇ висунута в  1998 роц≥ ≥н≥ц≥атива ≤сламськоњ –еспубл≥ки ≤ран. ¬она виступила на √енеральн≥й јсамблењ ќќЌ про внесенн¤ до пор¤дку денного √ј ќќЌ нового пункту - д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми.

÷¤ ≥н≥ц≥атива знайшла п≥дтримку серед держав-член≥в ќќЌ. ѕитанн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми залишаЇтьс¤ на прот¤з≥ останн≥х рок≥в одним з основних питань пор¤дку денного ќќЌ, тому що саме д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми спри¤Ї забезпеченню м≥жнародноњ та рег≥ональноњ безпеки, розвитков≥ двосторонн≥х в≥дносин м≥ж державами на м≥жнародному р≥вн≥.

4 листопада 1998 року було ухвалено –езолюц≥ю √ј ќќЌ 53/22, зг≥дно з ¤кою 2001 р≥к було оголошено –оком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й. ¬ зазначен≥й –езолюц≥њ було запропоновано вс≥м ур¤дам  ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, ёЌ≈— ќ та ≥ншим в≥дпов≥дним м≥жнародним ≥ неур¤довим орган≥зац≥¤м розробл¤ти ≥ зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ культурн≥, осв≥тн≥ ≥ соц≥альн≥ програми з метою реал≥зац≥њ концепц≥њ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, у тому числ≥ шл¤хом орган≥зац≥њ конференц≥й та сем≥нар≥в, поширенн¤ ≥нформац≥њ ≥ навчальних матер≥ал≥в на цю тему,  ≥нформувати √енерального секретар¤ про свою д≥¤льн≥сть.

ƒл¤ виконанн¤ –езолюц≥њ √ј ќќЌ 53/22 9 грудн¤ 1998 року п≥д ег≥дою ѕрезидента ≤рану був створений ћ≥жнародний центр д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми . —л≥д зазначити, що основною метою центру Ї поглиблений анал≥з концепц≥њ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми з точки зору ф≥лософ≥њ, теолог≥њ, науки, л≥тератури та мистецтва, а також координац≥¤ д≥¤льност≥ р≥зних ур¤дових установ, спр¤мованих на виконанн¤ резолюц≥њ 53/22.

¬  листопад≥ 1998 року в √рец≥њ було проведено зустр≥ч представник≥в ™гипту, √рец≥њ, ≤рану та ≤тал≥њ. ѕ≥д час зустр≥ч≥ в≥дбулас¤ дискус≥¤ на тему "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". «а п≥дсумками роботи јф≥нськоњ групи було п≥дписано ƒекларац≥ю "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". ќсобливо п≥дкреслювалос¤, що ц¤ тема не обмежуЇтьс¤ лише  чотирма сторонами, ¤к≥ п≥дписали ƒекларац≥ю, а охоплюЇ вс≥ давн≥ та сучасн≥ цив≥л≥зац≥њ.

” кв≥тн≥ 1999 року у Ћитв≥ було проведено ћ≥жнародну конференц≥ю з питанн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ћетою конференц≥њ було з≥брати глав держав, видатних вчених в галуз≥ цив≥л≥зац≥йноњ компаратив≥стики ≥ д≥¤ч≥в мистецтв з р≥зних континент≥в дл¤ обговоренн¤ питань у контекст≥ контакт≥в м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми у сучасному св≥т≥, обм≥ну думками щодо ≥снуючого стану в≥дносин м≥ж ними, а також пошуку б≥льш оптимальних шл¤х≥в дл¤ п≥двищенн¤ р≥вн¤ взаЇморозум≥нн¤ м≥ж р≥зними цив≥л≥зац≥¤ми.

ѕ≥д час конференц≥њ було звернено увагу на так≥ напр¤мки розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к взаЇмна по≥нформован≥сть та взаЇмод≥¤ (питанн¤ щодо зм≥цненн¤ дов≥ри у продуктивному звТ¤зку м≥ж р≥зноман≥тними  ланками  цив≥л≥зац≥й, роль взаЇмноњ по≥нформованост≥ та взаЇмод≥њ м≥ж людьми у XXI стол≥тт≥); глобал≥зац≥¤ ≥ розмањтт¤ культур (вивченн¤ та оц≥нка впливу глобал≥зац≥њ на цив≥л≥зац≥йн≥ процеси взаЇмод≥њ м≥ж людьми, самоусв≥домленн¤ ≥ сп≥лкуванн¤); ≥дентичн≥сть та сп≥льн≥ ц≥нност≥ (анал≥з позитивних та негативних аспект≥в феномену взаЇмопроникненн¤ р≥зноман≥тних культур на приклад≥ досв≥ду двох географ≥чне близьких ≥ водночас в≥дм≥нних культур); торг≥вл¤, науковий ≥ культурний обм≥н (сучасна роль торг≥вл≥ в контактах м≥ж народами, зокрема спри¤нн¤ науковому ≥ культурному обм≥ну); несхож≥сть (вивченн¤ причин ≥ шл¤х≥в демон≥зац≥њ ≥нших культур та цив≥л≥зац≥й; анал≥з ксенофоб≥њ, расизму ≥ антисем≥тизму); концепц≥њ цив≥л≥зац≥й XXI стол≥тт¤ (вивченн¤ ≥снуючих концепц≥й цив≥л≥зац≥й, перспектив њх пор≥вн¤льного анал≥зу).[19]

 ƒелегац≥¤ ”крањни активно п≥дтримала ≥н≥ц≥ативу ≤рану стосовно розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ¬иступаючи, зокрема, на м≥жнародн≥й конференц≥њ "ƒ≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми" в ¬≥льнюс≥ 22-24 кв≥тн¤ 2001 року, ѕрезидент ”крањни   зазначив, що проголошенн¤ √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 2001 року ћ≥жнародним роком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми стало важливим кроком на шл¤ху перетворенн¤ поодиноких д≥й в планом≥рний, безупинний процес дос¤гненн¤ стаб≥льного розвитку та зм≥цненн¤ миру ≥ безпеки на «емл≥.  Ѕуло п≥дкреслено важливу роль процесу глобал≥зац≥њ, ¤кий охоплюЇ досить широкий д≥апазон житт¤ сусп≥льств ≥ набуваЇ все б≥льш динам≥чного характеру. ≤ найважлив≥шим Ї те, що одна окрема нац≥¤ чи нав≥ть цив≥л≥зац≥¤ не може вир≥шити глобальн≥ проблеми сучасност≥ ≥ запропонувати ун≥версальн≥ шл¤хи њх вир≥шенн¤.[20]

¬ травн≥ 1999 року в “егеран≥ в≥дбувс¤ ≤сламський симпоз≥ум з питань д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, на ¤кому було ухвалено “егеранську декларац≥ю про д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. «азначене питанн¤ було розгл¤нуто ≥ п≥д час проведенн¤ 26 травн¤ 1999 року 54 сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ.

Ќа початку травн¤ 1999 року ѕост≥йним представництвом ≤рану при ќќЌ сп≥льно з державним управл≥нн¤м  олумб≥йського ”н≥верситету було проведено в ÷ентральних установах ќќЌ групову дискус≥ю "ƒ≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми: нова парадигма". ѕ≥д час обговоренн¤  було розгл¤нуто питанн¤ рел≥г≥йного аспекту у процес≥ розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ќсобливоњ уваги було прид≥лено рол≥ ќќЌ та рол≥ ≥ндив≥дуума в зазначеному процес≥.

—л≥д звернути особливу увагу на участ≥ ”крањни в розбудов≥ процесу д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ¬ ход≥ пленарного зас≥данн¤ 55-њ сес≥њ √ј ќќЌ представник ”крањни, виступаючи в≥д ≥мен≥ групи √”јћ, прив≥тав зусилл¤ делегац≥њ ≤рану та п≥дтримав пропозиц≥ю стосовного того, щоб така нарада проходила в одн≥й з крањн √”јћ, нагадавши про в≥дпов≥дну ≥н≥ц≥ативу ѕрезидента  √руз≥њ - провести њњ в √руз≥њ.

ƒелегац≥¤ ”крањни впродовж 53-њ, 54-њ та 55-њ сес≥њ √ј ќќЌ продовжувала п≥дтримувати ≥н≥ц≥ативи в≥дносно д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми ≥ щоразу при розгл¤д≥ цього питанн¤ виступала сп≥вавтором в≥дпов≥дноњ резолюц≥њ √ј ќќЌ. ѕитанн¤ д≥алогу цив≥л≥зац≥й та можливостей в цьому план≥ ”крањни неодноразово обговорювались на зас≥данн¤х круглого столу Д”крањна-≤ранФ.

–езолюц≥Їю 55/23 √ј ќќЌ 2001 р≥к було оголошено роком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќќЌ. ¬ –езолюц≥њ зазначено. що визначенн¤ "цив≥л≥зац≥¤" не зводитьс¤ до окремих нац≥ональних держав, а скор≥ше за все охоплюЇ р≥зноман≥тн≥ культури в рамках одн≥Їњ цив≥л≥зац≥њ ≥ дос¤гненн¤ цив≥л≥зац≥й Ї колективною спадщиною людства - джерелом натхненн¤ та прогресу дл¤ всього людства.

¬ –езолюц≥њ також було звернено увагу на особливост≥ кожноњ цив≥л≥зац≥њ ≥ на ƒекларац≥ю тис¤чол≥тт¤ ќќЌ в≥д 8 вересн¤ 2000 року (резолюц≥¤ 55/2) в ¤к≥й в≥дм≥чаЇтьс¤ те, що терпим≥сть Ї одн≥Їю ≥з фундаментальних ц≥нностей, ¤к≥ мають суттЇво важливе значенн¤ дл¤ м≥жнародних в≥дносин в XXI ст., ≥ маЇ включати в себе активне спри¤нн¤ ≥де¤м культури миру ≥ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, ¤кий маЇ базуватис¤ на р≥зноман≥тт≥ в≥роспов≥дань, культур ≥ мов. «г≥дно з зазначеною резолюц≥Їю, глобал≥зац≥¤ характеризуЇтьс¤ закр≥пленн¤м взаЇмозв'¤зку м≥ж культурами ≥ цив≥л≥зац≥¤ми ≥ саме проведенн¤ –оку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й на початку XXI стол≥тт¤ надаЇ можлив≥сть п≥дкреслити, що глобал≥зац≥¤ Ї не т≥льки економ≥чним, ф≥нансовим ≥ технолог≥чним процесом, ¤кий може принести велику користь, але ≥ ¤вл¤Ї собою гуман≥тарну проблему, ¤ка змушуЇ нас визнати взаЇмозалежн≥сть людства ≥ його велике культурне р≥зноман≥тт¤.

—л≥д зазначити, що заклик √енеральноњ јсамблењ про проведенн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми викликав позитивн≥ в≥дгуки у всьому св≥т≥, в тому числ≥ в ”крањн≥.

 Ќа прот¤з≥ 2001-2005 рр. було проведено низку сем≥нар≥в, конференц≥й, на ¤ких активно обговорювалась зазначена тема. ќсновною метою д≥алогу Ї перех≥д в≥д теор≥њ до практики. ≤ ¤кщо д≥йсно можливо за допомогою д≥алогу визначити нову парадигму м≥жнародних в≥дносин, то цей перех≥д в≥д теор≥њ до практики   набуваЇ реальних рис.

 “аким чином, приходимо до висновку, що цив≥л≥зац≥њ не були ≥ не будуть Їдиними, незважаючи на дом≥нуючий вплив процес≥в глобал≥зац≥њ. √острота проблем, ¤к≥ постають перед людством, в тому числ≥ ≥ проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й, п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть њх рац≥онального р≥шенн¤, сполученн¤ р≥зних систем та цив≥л≥зац≥й. Ўл¤х до ст≥йкоњ прогресивноњ еволюц≥њ, вир≥шенн¤ м≥жцив≥л≥зац≥йних конфл≥кт≥в передбачаЇ орган≥зац≥ю глобального д≥алогу цив≥л≥зац≥й у вигл¤д≥ ноосферноњ концепц≥њ Їдиноњ системно-цив≥л≥зац≥йноњ безпеки, по вертикал≥ Ц в≥йськовоњ, економ≥чноњ, ≥нформац≥йноњ тощо, по горизонтал≥ Ц ≥нтегруючу безпеку вс≥х цив≥л≥зац≥й. ¬ ’’1 стол≥тт≥ ≥стор≥¤ залишила людству Їдиний шл¤х. ¬≥н пол¤гаЇ в тому, щоб виход¤чи з глобал≥зац≥њ та модерн≥зац≥њ, подолати вузьк≥сть рег≥ональних цив≥л≥зац≥й, побудувати сучасну за своЇю природою цив≥л≥зац≥ю Ц цив≥л≥зац≥ю глобальну. ÷е дозволить ви¤вити елементи сп≥льност≥ окремих локальних цив≥л≥зац≥й, сп≥льно використовувати  переваги окремих компонент≥в локальних цив≥л≥зац≥й, зТ¤сувати витоки та попередити конфл≥кти м≥ж ними, налагодити д≥алог  цив≥л≥зац≥й.

« точки зору цив≥л≥зац≥йного фактору ”крањна займаЇ ун≥кальну позиц≥ю, вона Ї свого роду м≥стком м≥ж зах≥дним, православним та мусульманським св≥том. ”крањна, збагачена досв≥дом сп≥в≥снуванн¤ р≥зних народ≥в та конфес≥й, маЇ зайн¤ти г≥дне м≥сце в процес≥ сполученн¤ р≥зних систем та цив≥л≥зац≥й, налагодженн¤ д≥алогу м≥ж ними.

   

 

 

 


 

[1] —.’ант≥нгтон. Ќовий св≥товий пор¤док у ’’1 стол≥тт≥: глобальн≥ тенденц≥њ та њх значенн¤ дл¤ ”крањни \\ Ќац≥ональна безпека ≥ оборона. є7, 2000. Ц —. 7-8.

[2] “ам же, -—.8.

[3] јзро¤нц Ё. √лобализаци¤: катастрофа или путь к развитию. —овременные тенденции мирового развити¤ и политические амбиции. ћ., »здательский дом ЂЌовый  векї

 

[4] ’антингтон —. —толкновение цивилизаций. ћ.: ќќќ Д»здательство ј—“ї, 2003. Ц —.52.

[5]»онов ».Ќ., ’ачатур¤н ¬.ћ. “еори¤ цивилизаций. ќт античности до конца ’!’ века.  Ц —ѕб.: јлетей¤, 2002. Ц —.369 .

 

[6]  ƒив. ƒанилевский Ќ.я. –осси¤ и ≈вропа. ¬згл¤д на культурные и политические отношени¤ слав¤нского мира к романо-германскому. Ц ћ., 1991; “ойнб≥ ј.ƒж. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ. ” 2т. Ц  .; ќснови, 1995; Ўпенглер ќ. «акат истории. ќчерки мифологии мировой истории. Ц ћ., 1993.

[7]  ћальський ћ., ћац¤х ћ. “еор≥¤ м≥жнародних в≥дносин.  .;  обза, 2003. Ц —.397-398.

[8]   —еменикова Ћ.». ÷ивилизации в истории человечества. Ѕр¤нск Ц курсив 1998. Ц —.16.

[9] . ¬асильев Ћ.—. »стори¤ ¬остока. ¬ 2 т. “.2: ”чеб. по спец. Ђ»стори¤ї. Ц ћ.: ¬ысш. шк., 1994. Ц —. 440-442.

[10] ѕавленко ё. ≤стор≥¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ. —оц≥окультурний розвиток людства.  .: Ћиб≥дь, 2000. Ц —.335.

[11] яковец ё.¬. ” истоков новой цивилизации. Ц ћ., 1993. Ц —. 36.

 

[12] Ўирокова ».√. »стори¤ цивилизаций. ћ.: »здательство ѕ–»ќ–, 1999. —.31-32.

 

[13]   ƒанилевский Ќ.я. –осси¤ и ≈вропа. ¬згл¤д на культурные и политические отношени¤ слав¤нского мира к романо-германскому. Ц ћ., 1991.

[14] ѕрицак ќ. јрнольд ƒжозеф “ойнб≥ та його тв≥р // “ойнб≥ јрнольд ƒж.ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ. “.Ф.  ., ќснови, 1995. -  —.372.

[15] яковец ё.¬. √лобализаци¤ и взаимодействие цивилизаций. ћ.:Ёкономика, 2003. Ц —.47-48.

[16] ’антингтон —. —толкновение цивилизаций. ћ.: ќќќ Д»здательство ј—“ї, 2003. Ц —.54.

[17] —.’ант≥нгтон. Ќовий св≥товий пор¤док у ’’1 стол≥тт≥: глобальн≥ тенденц≥њ та њх значенн¤ дл¤ ”крањни \\ Ќац≥ональна безпека ≥ оборона. є7, 2000. Ц —. 7.

[18]Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. Ц N.Y., 1996. Ц p.87.

 

[19]  оппель ќ.ј. ѕархомчук ќ.—. ѕроблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й ≥ характер њњ впливу на м≥жнародн≥ в≥дносини / / ¬≥сник ћ≥жнародн≥ в≥дносини. ¬ип..23. Ц —.171.

[20] “ам же.

 



Hosted by uCoz