доктор ≥сторичних наук, професор

 кафедри м≥жнародних в≥дносин та

                                                                                   зовн≥шньоњ пол≥тики    ≤нституту

                                                              м≥жнародних в≥дносин

                                                                 ињвського нац≥онального

                                             ун≥верситету

 ≥мен≥ “араса Ўевченка

’–ќЌќ“ќѕ≤„Ќ≈ ћќƒ≈Ћё¬јЌЌя ƒ≈ћ≤Ћ≤“ј–»«ј÷≤ѓ “ј  ќЌ¬≈–—≤ѓ я  я¬»ў ћ≤∆Ќј–ќƒЌќѓ —»—“≈ћ»

ƒл¤ того, щоб максимально обТЇктивувати у¤ву про конверс≥ю, цей вид д≥¤льност≥  доц≥льн≥ше досл≥джувати за допомогою ун≥версальноњ теоретико-методолог≥чноњ парадигми, з ¤коњ ми виокремлюЇмо певний наб≥р наукових методолог≥й ≥ метод≥в. ѓх застосуванн¤ уможливлюЇ поглиблене розум≥нн¤ особливо складних ¤вищ ≥ процес≥в на тл≥ пост≥йно наростаючоњ (в рамках обраноњ нами хронолог≥њ) взаЇмозалежност≥. —аме складн≥сть та багатогранн≥сть ¤вища конверс≥њ зумовлюЇ те, що його анал≥з та визначенн¤ шл¤х≥в розвТ¤занн¤ проблеми формуютьс¤ у межах дек≥лькох сусп≥льних наук, тобто ¤к насл≥док досл≥дженн¤ тих чи ≥нших њњ аспект≥в ≥ складових. ¬≥дтак, под≥њ ≥ процеси за такого п≥дходу виступають у ¤кост≥ емп≥ричноњ основи досл≥дженн¤ ¤вища.

« огл¤ду на системний характер конверс≥њ та њњ р≥знотипн≥сть, авторами формулюЇтьс¤   завданн¤  приведенн¤ у в≥дпов≥дн≥сть системност≥ ¤вища та наших у¤влень про нього.

 јвторами розвТ¤зуЇтьс¤ наступна сукупн≥сть взаЇмоповТ¤заних завдань: досл≥дженн¤  спонук ≥ мотив≥в виникненн¤ та  ≥сторичноњ еволюц≥њ ¤вищ дем≥л≥таризац≥њ та  конверс≥њ ¤к  предмета наукового анал≥зу . Ќа ц≥й п≥дстав≥ зд≥йснено спробу уточненн¤ категор≥ально-пон¤т≥йного апарату ц≥Їњ досить заплутаноњ проблеми та розробки в≥дпов≥дноњ авторськоњ концепц≥њ, хронотоп≥чного моделюванн¤ динам≥ки цих процес≥в, ¤ке в≥дображаЇ Їдн≥сть просторово-часового континуума.

“акий п≥дх≥д по¤снюЇтьс¤ в≥дсутн≥стю у св≥тов≥й пол≥тичн≥й думц≥ Їдиного розум≥нн¤ зм≥сту конверс≥њ ¤к науковоњ категор≥њ та винайденн¤ оптимальних вар≥ант≥в њњ зд≥йсненн¤. « ≥ншого боку, даЇтьс¤ взнаки очевидне розходженн¤ в загальних оц≥нках доц≥льност≥ конверс≥њ за прагматичних м≥ркувань њњ вартост≥. —каж≥мо, видатний державно-пол≥тичний д≥¤ч —Ўј ƒ.≈йзенхауер часто наголошував, що в≥йськовий ≥стебл≥шмент сам по соб≥ не Ї продуктивним, але забираЇ надто багато зусиль, кошт≥в, людськоњ енерг≥њ, в≥двол≥каЇ кращ≥ науков≥ кадри. « ц≥Їњ причини в≥н пропонував зд≥йснювати поетапну конверс≥ю воЇнного виробництва в рамках њњ дем≥л≥таризац≥йного розум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ [20, P.4]. “а й взагал≥ за сутн≥сними характеристиками попередником чи передв≥сником конверс≥њ прийн¤то вважати дем≥л≥таризац≥ю. “аким ≥сторичним чинником ≥ по¤снюЇтьс¤ пер≥одичне паралельне застосуванн¤ авторами терм≥н≥в дем≥л≥таризац≥¤ ≥ конверс≥¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ епохи двох св≥тових воЇн, кожна з ¤ких поЇднувала в соб≥ елементи дем≥л≥таризац≥њ, тобто об'Їктивно неминучого ≥ необх≥дного переведенн¤ ц≥л≥сноњ нац≥ональноњ економ≥ки (включно з≥, скаж≥мо, аграрним комплексом) на мирн≥ рейки, та конверс≥њ ¤к переведенн¤ в русло мирного виробництва т≥Їњ частини воЇнно-промислового комплексу, ¤ка спочатку була призначена саме дл¤ виробництва зброњ, озброЇнь та ≥ншоњ продукц≥њ дл¤ «бройних —ил. ≤снуЇ ще й пон¤тт¤ реконверс≥њ, п≥д ¤ким маЇтьс¤ на уваз≥ поверненн¤ у мирне русло тих виробничих потужностей ≥ галузей, ¤к≥ до в≥йни чи по¤ви њњ загрози займалис¤ мирним виробництвом .

—еред ≥нших причин ≥снуючих розходжень вже у ставленн≥ до самого пон¤тт¤ виокремимо, по-перше, той факт, що анал≥з де¤ких проблемних аспект≥в ≥ складник≥в конверс≥њ потребував об'Їднанн¤ погл¤д≥в дек≥лькох  наук, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на досл≥дженн≥ ¤краз тих чи ≥нших аспект≥в конверс≥њ, по друге, в тому, що де¤к≥ складники предмету досл≥дженн¤ конверс≥њ ¤к окрем≥ обТЇкти наукового анал≥зу знаход¤тьс¤ на меж≥ двох або б≥льше  наук або наукових напр¤м≥в. ƒо того ж складн≥сть пол¤гаЇ в тому, що саме ¤вище ¤к≥сно еволюц≥онуЇ у час≥ -  особливо ≥нтенсивно з другоњ половини ’’ ст., коли людство п≥д загрозою ¤дерного катакл≥зму вимушене б≥льше уваги прид≥л¤ти питанн¤м колективноњ безпеки, а воднораз на обговоренн¤ св≥тових л≥дер≥в дедал≥ част≥ше винос¤тьс¤ питанн¤ роззброЇнн¤ ≥ - паралельно - конверс≥њ у њњ розум≥нн≥ ¤к стратег≥њ ≥ пол≥тики переведенн¤ п≥дприЇмств ¬ѕ  на мирне виробництво [5, 17, 18, 19].

Ѕеручи до уваги досить попул¤рне тлумаченн¤ теор≥њ ¤к форми наукового по¤сненн¤ ≥ прогнозуванн¤, зважаЇмо ≥ на те, що конверс≥¤ не ви¤вл¤Ї себе однаково в ус≥х крањнах та рег≥онах. јнал≥зуючи специф≥ку механ≥зм≥в зд≥йсненн¤ конверс≥њ, нагадуЇмо про на¤вн≥сть њњ дек≥лькох моделей ≥ тип≥в.

¬ сучасн≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ можна виокремити  тенденц≥њ, котр≥ актуал≥зують вивченн¤ проблеми дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ саме в контекст≥ м≥жнародно-пол≥тичного досл≥дженн¤ з врахуванн¤м просторово-часових фактор≥в. ÷е, зокрема, розмиванн¤ меж м≥ж внутр≥шн≥ми та м≥жнародними пол≥тичними, економ≥чними та ≥ншими процесами, ероз≥¤ нац≥онально-державного суверен≥тету, порушенн¤ меж≥ м≥ж внутр≥шньою та зовн≥шньою пол≥тикою у тому сенс≥, що за умов ≥нтеграц≥њ ≥ взаЇмозалежност≥ тепер частими стали випадки њх фактичного злитт¤. ¬≥дтак, в≥дома теза про зовн≥шню пол≥тику ¤к продовженн¤ внутр≥шньоњ втрачаЇ своЇ абсолютне значенн¤.

–азом з тим, не можна випускати з пол¤ зору  ≥ той факт, що дем≥л≥таризац≥¤ ≥ конверс≥¤ ¤к ¤вища беруть своњ початки в стародавн≥х часах, тому що ¤вл¤ють собою об'Їктивний процес розвитку сусп≥льства, з ¤ким воно з≥штовхуЇтьс¤ прот¤гом ус≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ, сповненоњ численними в≥йнами. ¬ процес≥ ≥снуванн¤ тих чи ≥нших людських цив≥л≥зац≥й та в≥дпов≥дноњ еволюц≥њ м≥жнародних систем одн≥Їю з головних завжди була проблема в≥йни та миру. ” нашому конкретному вим≥р≥ Ц це проблема м≥л≥таризму, а згодом ≥ конверс≥њ. —кладн≥сть визначенн¤ конверс≥њ та анал≥зу ¤вища пол¤гаЇ тому ≥ в необх≥дност≥ виокремленн¤  його з кола ≥нших ¤вищ чи процес≥в, що Ї под≥бними або сум≥жними, зокрема, дем≥л≥таризац≥њ.

¬иход¤чи з того, що конверс≥¤ ¤вл¤Ї собою складне системне ¤вище, св≥дченн¤м чого Ї нав≥ть походженн¤ самого терм≥ну Ђконверс≥¤ї (в≥д латинського Ђconversioї - перетворенн¤, зм≥на ), ми вважаЇмо за необх≥дне розпочати з ≥сторичноњ еволюц≥њ ¤вища конверс≥њ ¤к обТЇкту досл≥дженн¤, етимолог≥њ терм≥ну Дконверс≥¤Ф в контекст≥ м≥жнародно-пол≥тичного  анал≥зу та диференц≥ац≥њ п≥дход≥в до його використанн¤.

ћожна умовно стверджувати, що про ¤вище Ђконверс≥њї в його  найпрост≥шому розум≥нн≥ вперше згадуЇтьс¤ в базових рел≥г≥йних настановах, представлених у таких документах, ¤к “ора, Ѕ≥бл≥¤,  оран тощо. Ѕ≥бл≥¤ Ї  книгою книг трьох аврам≥стичних рел≥г≥й Ц ≥удањзму, христи¤нства та ≥сламу, названих так тому, що мають багато сп≥льного, зокрема б≥льше 30 сп≥льних пророк≥в в≥д јдама Ц прабатька всього людства, в тому числ≥ пророка јвраама Ц прабатька араб≥в в≥д його сина ≤змањла ≥ Їврењв в≥д сина ≤сака. «окрема, у в книз≥ ≤сањ сказано: Ђ≤ Ѕог стане судити вс≥ народи. ¬≥н зак≥нчить спори багатьох племен. ¬они не будуть б≥льше вдаватис¤ до зброњ та перекують меч≥ своњ на плуги, а списи Ц на серпиї. [3, —.635].

—лова в книз≥ ≈кклесиаста, Ђ„ас вбивати ≥ час л≥кувати, час руйнувати ≥ час будувати, час плакати ≥ час см≥¤тис¤, час сумувати ≥ час танцювати. „ас кидати кам≥нн¤ ≥ час його п≥дн≥мати...час дл¤ в≥йни ≥ час дл¤ мируї [3, —.620] сп≥взвучн≥ словам пророка  про необх≥дн≥сть переходу п≥сл¤ в≥йськового походу в≥д Ђмалого джихадуї до Ђвеликого джихадуї. ѕ≥д Ђмалим джихадомї розум≥лась в≥йна, перш за все св¤щенна в≥йна з нев≥рними (2:14, 4:76, 8:39, 9:5 [9, —.28, 90, 157, 161]) з метою њх добров≥льноњ (ќ. ., ќ.ѕ.) конверс≥њ в правов≥рних, оск≥льки, ¤к неодноразово сказано в  оран≥, мусульмани не повинн≥ першими розпочинати в≥йну ≥ звертати в ≥слам силою (сура 2 Ђ ороваї [9, —.26-61]) ѕ≥д Ђвеликим джихадомї розум≥лась перш за все боротьба з внутр≥шн≥ми Ђдуховнимиї ворогами, за встановленн¤ гармон≥йного та справедливого миру.

≤удањзм, христи¤нство та ≥слам, ¤к ≥ б≥льш≥сть ≥нших рел≥г≥й мають багато в чому сп≥льн≥ моральн≥ принципи. ћир завжди був важливим ≥ в≥чним обТЇктом пошук≥в людства. √оловний моральний запов≥т ¤к трьох св≥тових рел≥г≥й Ц буддизму, ≥сламу та христи¤нства, так ≥ рел≥г≥й нац≥ональних  Ц ≥ндуњзму, даосизму, конфуц≥анству та ≥н. Ц це прагненн¤ до збереженн¤ миру.

ћир Ї ≥деалом “ори Ц  св¤щенноњ  ниги закон≥в ≥удањзму на ≥врит≥, ¤кому в христи¤нств≥ в де¤к≥й м≥р≥ в≥дпов≥даЇ частина —тарий «ав≥ту (ѕТ¤тикнижж¤ ћойсе¤). ¬ ≥ндуњзм≥ та буддизм≥ христи¤нському принципу Ђне вбивайї в≥дпов≥даЇ ахимса (ненасильство, не запод≥¤нн¤ лиха вс≥м живим ≥стотам ан≥ в думках, ан≥ на словах, ан≥ в д≥¤х). ≤деологи буддизму, посилаютьс¤ на житт¤ принца √аутами, едикти цар¤ јшоки, канон≥чн≥ тексти, зокрема в≥домий вираз з ƒжаммапади Ц Ђјдже н≥коли в цьому св≥т≥ ненависть не припин¤Їтьс¤ ненавистю, але в≥дсутн≥стю ненавист≥ припин¤Їтьс¤ вонаї. ƒаосизм закликаЇ до неконфл≥ктност≥, миролюбству ≥ толерантност≥.

≤слам маЇ сп≥льний кор≥нь з словом Ђсал¤мї Ц Ђмирї. ѕророк ћухаммед вважав себе не засновником новоњ рел≥г≥њ, а лише ще одним пророком п≥сл¤ Ќо¤ (Ќуха), јвраама (≤браг≥ма), ћойсе¤(ћуси), ≤суса (≤си).  оран пропов≥дуЇ збереженн¤ мира та безпеки, мир розгл¤даЇ ¤к правило, в≥йну Ц ¤к виключенн¤, м≥стить заборону на використанн¤ сили, за вин¤тком необх≥дних випадк≥в [9, 8:63 ,9:4 —.159, 161].

“ому маЇмо п≥дстави говорити про сп≥льн≥ рел≥г≥йн≥ моральн≥ принципи, ¤ка закладають ≥деолог≥чне п≥дірунт¤ боротьби з р≥зними формами неадекватного використанн¤ збройноњ сили, особливо з в≥йнами, збройними конфл≥ктами, терористичними актами ¤к нац≥онального, так ≥ рег≥онального та глобального масштаб≥в, дл¤ зд≥йсненн¤ конверс≥њ.

ƒосл≥дженн¤ конверс≥њ ¤к базового обТЇкту пол≥толог≥чного анал≥зу передбачаЇ обовТ¤зков≥сть поЇднанн¤ парадигм пол≥цикл≥чност≥, пол≥л≥н≥йност≥, стад≥йност≥ та цив≥л≥зац≥йноњ ун≥кальност≥ розвитку людства.

÷икл≥чно-хвильова парадигма використовуЇтьс¤ авторами дл¤ досл≥дженн¤ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ ≥ даЇ змогу ви¤вити хвильовий характер цих процес≥в з врахуванн¤м хвилепод≥бноњ динам≥ки по ос≥ Дцентр Ц нап≥вперефер≥¤ - перифер≥¤Ф, що дозвол¤Ї њх досл≥джувати   у  часовому та просторовому вим≥рах, структурувати глобальну, рег≥ональну та нац≥ональну специф≥ку зд≥йсненн¤ конверс≥њ, визначити ситуативний та ст≥йкий вплив нац≥ональних ≥нтерес≥в ≥ зовн≥шньопол≥тичних ц≥лей держав на хвил≥ конверс≥њ.

« цих причин   використовувались окрем≥ теоретичн≥ положенн¤ св≥т-системноњ теор≥њ . јвтори враховували притаманний св≥т-системному п≥дходов≥ розгл¤д та розум≥нн¤ сучасного людства ¤к взаЇмопов'¤заноњ сп≥льноти, ¤ка формуЇтьс¤ через взаЇмод≥ю р≥зних господарських ≥ пол≥тичних структур.

Ќа¤вн≥сть значноњ к≥лькост≥ св≥т-системних концепц≥й, ¤к≥ ми критично анал≥зуЇмо, св≥дчить, що ц≥ досл≥дженн¤ перебувають на  етап≥ формулюванн¤ та обірунтуванн¤ базових принцип≥в ≥ положень. јле цей напр¤м Ї найб≥льш перспективним та адекватним в досл≥дженн≥ ≥ осмисленн≥ сусп≥льно-пол≥тичних та м≥жнародно-пол≥тичних ¤вищ, зокрема, конверс≥њ.

” контекст≥ проблеми суб'Їктност≥ автори використовували елементи ¤к формац≥йного, так ≥ цив≥л≥зац≥йного п≥дходу , в ¤кому в≥дображено прагненн¤ до синтезованого, узагальнюючого досл≥дженн¤ св≥товоњ соц≥альноњ динам≥ки. ѕредмет уваги цього п≥дходу Ц не одна, будь-¤ка сторона людського бутт¤, а системна сукупн≥сть ус≥х форм життЇд≥¤льност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства Ц матер≥альних, моральних, ≥дейних, культурних, рел≥г≥йних в њх Їдност≥ та непод≥льност≥, розвитков≥ та спадкоЇмност≥. “ака сукупн≥сть розгл¤даЇтьс¤ ¤к цив≥л≥зац≥¤ у глобальному чи локальному розум≥нн≥. ÷ив≥л≥зац≥¤ ¤к рег≥ональна, визначена у простор≥ та час≥ самодостатн¤ ≥ автономна система виступаЇ одиницею осмисленн¤ м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в .

—еред сучасних концепц≥й розвитку цив≥л≥зац≥й, кожна з ¤ких по-своЇму оц≥нюЇ конверс≥ю ≥, в≥дпов≥дно, реал≥зуЇ њњ, ми критично використали цикл≥чн≥, л≥неарн≥, ковар≥антн≥ та постмодерн≥стськ≥  . Ћ≥неарн≥ концепц≥њ розвитку тут обовТ¤зков≥, оск≥льки вони заснован≥ на у¤в≥, що людство розвиваЇтьс¤ в≥д старого до нового, в≥д нижчого до вищого з посл≥довним зб≥льшенн¤м досконалост≥ сусп≥льства на основ≥ прогресу. ѕредставлений нами авторський п≥дх≥д до конверс≥њ ч≥тко неможливо реал≥зувати поза рамками л≥неарност≥.

«а теор≥¤ми стад≥ального розвитку людства цив≥л≥зац≥¤ досл≥джуЇтьс¤ ¤к Їдиний процес прогресивного розвитку людства, в ¤кому виокремлюютьс¤ визначен≥ стад≥њ Ц локальн≥ цив≥л≥зац≥њ. ” межах цих теор≥й конверс≥¤ досл≥джуЇтьс¤   на кожному окремому етап≥, на структурному р≥вн≥ Ц в групах синхронних цив≥л≥зац≥й, а також в окремих елементах цив≥л≥зац≥йноњ системи - державах.

ѕол≥л≥н≥йн≥сть цив≥л≥зац≥йного п≥дходу даЇ змогу   використовувати його принципи дл¤ компаративного анал≥зу процесу конверс≥њ в будь-¤к≥й крањн≥ або груп≥ крањн, в≥н значною м≥рою враховуЇ й може включати методики ≥нших шк≥л ≥ напр¤м≥в, маЇ пор≥вн¤льний характер  .

¬≥дм≥нност≥ м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к≥ в≥ддзеркалюютьс¤ у в≥дм≥нност¤х в њх зовн≥шньопол≥тичному курс≥, особливост¤х конверс≥йних процес≥в, передбачають не т≥льки њх пор≥вн¤нн¤ Ц компаративний анал≥з, але ≥ з'¤суванн¤ причин цих в≥дм≥нностей та њх виток≥в.

јвторами критично використовуЇтьс¤ к≥лька вар≥ант≥в типолог≥њ локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ мають безпосередн≥й звТ¤зок з особливост¤ми проведенн¤ конверс≥њ. ѕерший вар≥ант передбачаЇ дихотомний под≥л на зах≥дн≥ та сх≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ, другий -   на традиц≥онал≥стський та техногенний типи цив≥л≥зац≥й. ¬ розвитку техногенного типу вир≥шальну роль грають пошуки та використанн¤ нових технолог≥й, не т≥льки виробничих, але й технолог≥й соц≥ального управл≥нн¤ ≥ соц≥альних комун≥кац≥й  . јвторами критично використовувалась теор≥¤ т. зв. цив≥л≥зац≥йних систем ƒж.ћодельск≥, ¤ка започаткувала новий напр¤м у досл≥дженн≥ м≥жнародних систем. ƒж.ћодельск≥ вважаЇ, що держави групуютьс¤ в п≥дсистеми з огл¤ду на под≥бн≥сть њх внутр≥шн≥х систем ≥ ц¤ под≥бн≥сть визначаЇ тип цив≥л≥зац≥йноњ м≥жнародноњ системи (јграр≥ю або ≤ндустр≥ю) [10, —.326].

¬ контекст≥ анал≥зу просторовоњ динам≥ки процесу конверс≥њ важливою стала типолог≥¤ м≥жнародних систем ….√алтунга на п≥дстав≥ критер≥ю њх розм≥щенн¤ щодо центр≥в найважлив≥ших глобальних процес≥в (центральн≥ та перифер≥йн≥ системи) [10, —.328].

ƒосл≥дженн¤ проблеми   привело нас до базового висновку про те, що динам≥ка процес≥в дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ напр¤му залежить в≥д певних цикл≥в у св≥тов≥й пол≥тиц≥ та передбачаЇ використанн¤ цикл≥чно-хвильовоњ парадигми.

ќск≥льки в даному досл≥дженн≥ використовуютьс¤ пон¤тт¤ ДциклФ та Дхвил¤Ф, вважаЇмо за необх≥дне хоча б в загальному вигл¤д≥ визначити ц≥ пон¤тт¤. ѕ≥д ДцикломФ розум≥Їтьс¤ сукупн≥сть ¤вищ та процес≥в, ¤к≥ складають коловорот на прот¤з≥ визначеного в≥др≥зку часу. ÷е пон¤тт¤ стосовно досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в набуваЇ додатковий зм≥ст, розум≥Їтьс¤ не ¤к простий коловорот, внасл≥док ¤кого соц≥альна система повертаЇтьс¤ до попереднього стану, а ¤к коловорот з де¤кими зм≥нами у стан≥ системи, тобто розвиток по сп≥рал≥. ѕ≥д ДхвилеюФ традиц≥йно розум≥ютьс¤ коливальн≥ рухи в ф≥зичному або соц≥альному середовищ≥, а також процес розповсюдженн¤ цих рух≥в в простор≥. “аким чином, пон¤тт¤ ДциклуФ в≥дображаЇ перш за все часовий аспект соц≥альноњ динам≥ки, тобто представл¤Ї посл≥довн≥сть зм≥н, тод≥ ¤к пон¤тт¤ Дхвил≥Ф повТ¤зуЇтьс¤  перш за все ≥з зм≥нами у простор≥. ¬ пон¤тт¤ Дхвил≥Ф авторами теж вкладаЇтьс¤ еволюц≥йна складова, що ч≥тко простежуЇтьс¤ на п≥дстав≥ компаративного анал≥зу Дхвиль конверс≥њФ в контекст≥ системноњ еволюц≥њ м≥жнародних в≥дносин.

¬ межах синергетичноњ парадигми, фундаментальн≥ принципи ¤коњ були викладен≥ в прац¤х ≤.ѕригожина, ≤.—тенгерс, √.’акена, —.ѕ. урдюмова, ћ.ћ.ћо≥сЇЇва [  11] пон¤тт¤ ДциклуФ концептуал≥зуЇ розбудову пор¤дку з хаосу та нового краху цього пор¤дку [14].

«начний розкид думок характерний дл¤ трактуванн¤ таких важливих дл¤ розробки, прийн¤тт¤ ≥ реал≥зац≥њ р≥шень у сфер≥ конверс≥њ пон¤ть, ¤к цикл≥чн≥сть ≥ пер≥одичн≥сть. ” вузькому розум≥нн≥ пер≥одичними або цикл≥чними процесами вважаютьс¤ так≥, пер≥од ≥ ампл≥туда коливань ¤ких пост≥йн≥ або вар≥юютьс¤ в незначних межах. Ѕагато автор≥в розум≥ють п≥д соц≥окультурною цикл≥чн≥стю просте чергуванн¤ етап≥в злету ≥ пад≥нь, розкв≥ту ≥ з≥в'¤ненн¤, прискоренн¤ ≥ гальмуванн¤, при цьому процес розгл¤даЇтьс¤ ¤к двофазний. ќднак нер≥дко зустр≥чаЇтьс¤ ≥ розбивка циклу на б≥льше число фаз - в≥д трьох до шести. “ривал≥сть досл≥джуваних цикл≥в вар≥юЇтьс¤ в межах в≥д дек≥лькох рок≥в до дек≥лькох стор≥ч, однак найб≥льш широкий ≥нтерес в останн≥ роки викликають суперечки навколо концепц≥й довгих хвиль.

ѕрактика функц≥онуванн¤ нашого сусп≥льства також м≥стить елементи цикл≥чност≥, а саме: виробнич≥ в≥дносини перестають стимулювати прогрес продуктивних сил приблизно кожн≥ 20-25 рок≥в. ≤ д≥йсно, наприк≥нц≥ 30-х рр. ’’ ст. знижувалис¤ темпи росту; наприк≥нц≥ 50-х - початку 60-х рок≥в минулого стол≥тт¤ ви¤вилась необх≥дн≥сть реформ; наприк≥нц≥ пер≥оду застою (70-80-≥ рр. ’’ ст.) ситуац≥¤ повторилас¤.

ƒл¤ досл≥дженн¤ конверс≥њ, особливо в сучасну епоху в≥дкритост≥ нац≥ональних ≥ рег≥ональних сусп≥льств, вкрай важливе значенн¤ маЇ фактор сусп≥льства. ћи розгл¤даЇмо його в рамках Ївро-американськоњ парадигми наукового сприйн¤тт¤ ¤к в≥дкритий, динам≥чний, самокерований орган≥зм з асиметричними структурами, через що зв'¤зки м≥ж ними можуть бути нестаб≥льними, а функц≥њ кожноњ з них Ц нерегул¤рними. —усп≥льство, за такого п≥дходу, перебуваЇ в пост≥йному динам≥чно невр≥вноваженому стан≥; еволюц≥онуЇ в результат≥ криз у р≥зноман≥тних напр¤мах, р≥зними темпами в≥дпов≥дно до ≥снуючоњ р≥зноман≥тност≥ умов. ¬оно (сусп≥льство) диктуЇ в≥дпов≥дн≥ характеристики ≥ процесов≥ конверс≥њ. ѓй, ¤к ≥ розвитку сусп≥льства, властив≥ нел≥н≥йн≥сть, певна стрибкопод≥бн≥сть ≥ нав≥ть неспод≥ван≥сть, що вт≥м не заперечуЇ можлив≥сть стаб≥льност≥ ≥ сталост≥. ƒл¤ нас тут важливо, що стал≥сть виростаЇ з неусталеност≥ ¤к њњ результат, тобто стад≥њ усталеност≥ та неусталеност≥ зм≥нюють одна одну.

÷≥ процеси мають хвилепод≥бн≥, сп≥ралепод≥бн≥ характеристики. ¬ ≥стор≥њ кожного народу вони зм≥нюють один одного. « врахуванн¤м  цикл≥чност≥ св≥товоњ пол≥тики та хвильового характеру конверс≥њ,  вважаЇмо дл¤ себе обовТ¤зковим звернутись до цикл≥чно-хвильовоњ парадигми досл≥дженн¤ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ.

ѓњ формуванн¤ у практичному вим≥р≥ починаЇтьс¤ ще в стародавн≥ часи. “а й цикл≥чн≥ теор≥њ розробл¤лис¤ багатьма ф≥лософами й ≥сториками стародавност≥, що прагнули винайти визначений пор¤док, ритм, ви¤вити зм≥ст у хаос≥ под≥й [12, —.17]. «окрема, китайський ≥сторик —им ÷¤нь виклав  свою концепц≥ю в канон≥чн≥й дл¤ конфуц≥анства ≥ даосизму книз≥ У«агальноохоплююч≥ колов≥  зм≥ниФ („жоу ≤). ” р≥зних соц≥альних процесах китайськ≥ мудрец≥ знайшли цикли з пер≥одами 3, 9, 18, 27 ≥ 30 рок≥в. —х≥дн≥ вченн¤ про цикл≥чн≥сть були розвинут≥ давньогрецькими ф≥лософами й ≥сториками ѕлатоном, ѕол≥б≥Їм, јристотелем, ѕлутархом [12, - —.19].

«начний вплив на ≥сторик≥в Ќового часу справили погл¤ди великого мислител¤ в≥дродженн¤ Ќ.ћак≥авелл≥. ” книз≥ У≤стор≥¤ ‘лоренц≥њФ в≥н обстоював ≥дею цикл≥чност≥, за ¤кою ус≥ держави, звичайно, з≥ стану упор¤дкованост≥ переход¤ть до безладд¤, а пот≥м в≥д безладд¤ до нового пор¤дку [7, —.18-26].

„ерез два стол≥тт¤ ≥тал≥йський  ≥стор≥ограф ƒж.¬≥ко (1668-1744), розробив теор≥ю цикл≥чного розвитку народ≥в, суть котроњ в т≥м, що кожен народ проходить три пост≥йно в≥дтворюваних етапи: епоху бог≥в (дитинство), героњв (юн≥сть), людей (зр≥л≥сть).  ожен цикл завершуЇтьс¤ загальною кризою ≥ розпадом даного сусп≥льства [12, - —.28]

 ороткостроков≥ промислов≥ цикли були детально проанал≥зован≥  .ћарксом, зокрема в його прац≥ Д ап≥талФ.

‘ормуванн¤ цикл≥чно-хвильовоњ парадигми в –ос≥њ повТ¤зане з прац¤ми ћ.Ќ.ƒан≥левського, ¬.≤.¬ернадського, ј.Ћ.„ижевського, ћ.≤.“уган-Ѕарановського, ћ.ƒ. ондратьЇва, ѕ.ј.—орок≥на, ћ.ћ.ћо≥сЇЇва, Ћ.ћ.√ум≥льова [6, 11, 13]. ¬они сформулювали ≥дењ цикл≥чно-хвильовоњ динам≥ки р≥зних процес≥в, ¤к≥ в≥дбувались в природ≥ ≥ сусп≥льств≥, зокрема, ви¤вленн¤ взаЇмозалежност≥ сон¤чноњ активност≥ ≥ соц≥альних процес≥в, цикли розвитку науковоњ думки, цикли економ≥чноњ конТЇктури [8, —.180-183].

¬идатний рос≥йський вчений ћ. ондратьЇв закладаЇ основи створенню теор≥њ соц≥ально-економ≥чного генезису сусп≥льства, в≥дом≥ в науц≥ п≥д назвою Ддовгих хвиль  ондратьЇваФ, або Д -хвильФ, ¤ка критична використана авторами в досл≥дженн≥ впливу цикл≥чност≥ св≥товоњ пол≥тики на процеси дем≥л≥таризац≥њ та  конверс≥њ. ¬они були розроблен≥ на п≥дстав≥ математичного моделюванн¤ з використанн¤м економ≥чних показник≥в розвитку господарств јнгл≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, —Ўј на прот¤з≥ приблизно 140 рок≥в (з 80-х рок≥в ’”≤≤≤ ст. до 20-х рр. ’’ ст.). ћ. ондратьЇв доходить висновку про ≥снуванн¤ великих цикл≥в конТЇктури та середньо - й короткострокових цикл≥в.  ожен з великих цикл≥в конТЇктури (в середньому 54-55 рок≥в) складаЇтьс¤ з п≥двищувальноњ та понижувальноњ хвил≥.

” своњй статт≥ Д¬елик≥ цикли конТЇктуриФ в≥н окреслюЇ наступн≥ меж≥ великих цикл≥в:

1.    ѕ≥двищувальна хвил¤ першого циклу з к≥нц¤ 80-х Ч початку 90-х рок≥в XVIII ст. до пер≥оду 1810 - 1817 рр. (майже повн≥стю зб≥гаЇтьс¤ з пер≥одом наполеон≥вських в≥йн).

2.    ѕонижувальна хвил¤ першого циклу Ц з пер≥оду 1810-1817 рр. до 1844-1851 рр.

3.    ѕ≥двищувальна хвил¤ другого циклу з 1844 Ц 1851 рр. до 1870 - 1875 рр. (пер≥од загостренн¤ протир≥ч ¬≥денськоњ системи,  римськоњ в≥йни 1853-1856 рр. та франко-прусськоњ в≥йни).

4.    ѕонижувальна хвил¤ другого циклу - з 1870 Ц 1875 рр. до 1890 - 1896 рр.

5.    ѕ≥двищувальна хвил¤ третього циклу Ц з пер≥оду 1890 Ц 1896 рр. до 1914Ч 1920 рр. (тобто, ѕерша св≥това в≥йна).

6.    ≤мов≥рна понижувальна хвил¤ третього циклу з пер≥оду 1914Ч 1920 рр. до середини 1940-х рр. (тобто, ƒруга св≥това в≥йна).

7.    ≤мов≥рна п≥двищувальна хвил¤ четвертого циклу з середини 1940-х рр. до к≥нц¤ 1960-х рр. Ц початку 1970-х рр. [13 ].

8. ≤мов≥рна понижувальна хвил¤ четвертого циклу з початку 1970-х рр. до початку 1990-х рр.  

9. ≤мов≥рна п≥двищувальна хвил¤ пТ¤того циклу з початку 1990-х рр.  

“аким чином, продовжуючи посл≥довн≥сть хвиль ћ. ондратьЇва,   приходимо до наступних висновк≥в.

ѕонижувальна хвил¤ четвертого циклу припадала на пер≥од ƒругоњ св≥товоњ в≥йни  .

Ќа думку украњнських досл≥дник≥в ћ.ћальського та ћ.ћац¤ха, ƒруга св≥това в≥йна у ц≥й схем≥ вигл¤даЇ певним дисонансом, оск≥льки припадаЇ на к≥нець хвил≥ спаду. ÷е по¤снюЇтьс¤ державним регулюванн¤м економ≥ки та невир≥шен≥стю багатьох протир≥ч п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни [10, C.440].

 Ќестаб≥льн≥сть сучасного св≥ту на меж≥ тис¤чол≥ть сп≥впадаЇ з межею ≥мов≥рноњ п≥двищувальноњ хвил≥ пТ¤того циклу, ¤ка мала розпочатись з початку 1990-х рр.

 Ќа п≥дстав≥ з≥ставленн¤ кондратьЇвських хвиль з б≥льш короткими хвил¤ми в≥дносного посиленн¤ ≥ послабленн¤ процесу синхронноњ конверс≥њ (1919-1922 рр., 1945-1949 рр., з 1987 р.), приходимо до висновку, що вони в≥дбуваютьс¤ на меж≥ хвиль кондратьЇвського циклу. ÷е даЇ п≥дстави зробити висновок щодо синхрон≥зац≥њ конверс≥њ, тобто часов≥й впор¤дкованост≥, узгодженост≥ процес≥в ≥ под≥й локал≥зованих в р≥зних м≥сц¤х. ÷е маЇ принципове значенн¤, оск≥льки в синхрон≥зац≥њ в≥дображаЇтьс¤ Їдн≥сть притаманна розвитку в умовах посиленн¤ процес≥в глобал≥зац≥њ, взаЇмозалежност≥ сучасного св≥ту.

Ћог≥ка анал≥зу передбачаЇ сп≥вставленн¤ хвиль конверс≥њ з циклами розвитку м≥жнародних систем, циклами св≥товоњ пол≥тики ≥ хвил¤ми демократизац≥њ.

¬елику увагу проблем≥ цикл≥чност≥ в контекст≥ м≥жнародно-пол≥тичних досл≥джень прид≥л¤ють зах≥дн≥ пол≥тологи.

‘.Ѕродель розгл¤дав ≥сторичний процес, що цикл≥чно розвиваЇтьс¤ у простор≥ та час≥. ¬≥н давав опис економ≥чних, пол≥тичних, демограф≥чних цикл≥в.  ороткостроков≥ цикли (в≥д 3-4 до 10-12 рок≥в) накладались ним на середньостроков≥ (кондратьЇвськ≥ хвил≥) та велик≥ суперцикли [15,—.522].

¬иокремлюютьс¤ економ≥чн≥ цикли ћ.ƒ. ондратьЇва, геопол≥тичн≥ цикли –. олл≥нза, довг≥ цикли св≥товоњ пол≥тики ƒж.ћодельск≥,  .–аслер ≥ ¬.“омпсона [4, C.88]. јмериканський пол≥толог ‘. л≥нберг опубл≥кував у 1952 р. прогноз, у ¤кому вказувалас¤ небезпека дл¤ —Ўј гостроњ зовн≥шньопол≥тичноњ кризи в 60-≥ рр. ’’ ст. ≤ це п≥дтвердилос¤ в≥йною у ¬'Їтнам≥ та карибською кризою, ¤ка межувала з третьою св≥товою в≥йною. ѕрогноз ‘. л≥нберга базувавс¤ на ви¤влен≥й ним законом≥рност≥ - чергуванн≥ двох фаз в американськ≥й зовн≥шн≥й пол≥тиц≥. ƒл¤ першоњ фази, названоњ ним екстраверсивною (extraversion), характерна пр¤ма дипломат≥¤, в≥йськовий ≥ економ≥чний тиск на ≥нш≥ крањни. ƒруга фаза, так звана ≥нтраверсивна (intraversion), характеризуЇ замкнуту, обережну пол≥тику. ¬≥дзначаючи важлив≥сть врахуванн¤ впливу воЇн ≥ соц≥альних потр¤с≥нь, ћ.ƒ. ондратьЇв проте не вважав њх основним чинником ≥сторичного розвитку: вони виникають на ірунт≥ реальних, ≥, насамперед, економ≥чних умов; в≥йни зумовлюютьс¤ п≥двищенн¤м темпу ≥ напруги господарського житт¤, загостренн¤м економ≥чноњ боротьби за ринки збуту ≥ сировину [4, C.492].

“аким чином, ≥ в≥йни, ≥ соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤ включаютьс¤ в ритм≥чний процес розвитку великих цикл≥в ≥ ви¤вл¤ютьс¤ не вих≥дними силами цього розвитку, а формою його про¤ву. јле раз виникнувши, вони, звичайно, у свою чергу зд≥йснюють значний вплив на темп ≥ напр¤мок динам≥ки процесу конверс≥њ.

÷икл≥чно-хвильова динам≥ка не ¤вл¤Ї собою фатально детерм≥нований фактор, залишаЇ вар≥анти руху в контекст≥ фаз, припускаючи р≥зн≥ альтернативи розвитку з врахуванн¤м св≥домоњ творчоњ людськоњ д≥¤льност≥, хоча ступ≥нь ц≥Їњ свободи не Ї однаковою на р≥зних фазах.

ƒосл≥дженн¤ конверс≥йноњ динам≥ки буквально диктуЇ потребу розгл¤ду проблеми довгих цикл≥в у пол≥тиц≥. –≥ч у т≥м, що конверс≥¤, безпосередньо б≥льшою м≥рою залежить в≥д загальноњ державноњ стратег≥њ ≥ стану зовн≥шньопол≥тичного середовища, н≥ж в≥д поточних процес≥в ≥ плинних р≥шень. ўо стосуЇтьс¤ вказаного ¤вищ ≥ його впровадженн¤ у площину економ≥чних, пол≥тичних та виробничих процес≥в на р≥вн≥ св≥тових держав, в≥д ¤ких зазвичай залежить сама можлив≥сть переходу до конверс≥њ ≥нших актор≥в м≥жнародних систем, то вони, кр≥м всього, потребують серйозноњ п≥дготовки, обірунтуванн¤ ≥ зм≥ни економ≥чноњ стратег≥њ, а пор¤д з цим ≥ належноњ зм≥ни в кадровому забезпеченн≥ на вс≥х р≥вн¤х Ц в≥д вищих ешелон≥в влади до роб≥тника, ¤кий працюЇ за верстатом.

÷ю тему в р≥зних вим≥рах ≥ контекстах розробл¤ли –. √≥лп≥н, ≤. ¬аллерстайн, —. еннед≥, ƒж.√олдстейн, ƒж.ћоделск≥, ¬.–.“омпсон. —аме останн≥ два ≥ дали назву теор≥њ довгих цикл≥в. ƒовг≥ цикли розгл¤далис¤ ними саме ¤к так≥, котр≥ позначають п≥днесенн¤ ≥ занепад св≥тових держав, що докор≥нно м≥н¤Ї загальний стан св≥товоњ пол≥тики. Ѕула запропонована чимала к≥льк≥сть теор≥й, що по¤снюють њхнЇ ≥снуванн¤ р≥зними причинами, зокрема марксизм; ≥нновац≥йн≥ теор≥њ (….Ўумпетер, —. оваль, √.ћенш); теор≥¤ перенагромадженн¤ в кап≥тальному сектор≥; теор≥њ, пов'¤зан≥ з робочою силою; ц≥нов≥ теор≥њ; ≥нтеграц≥йний п≥дх≥д ≥ монетарн≥ концепц≥њ; соц≥олог≥чн≥ по¤сненн¤ ≥ цикли класовоњ боротьби; теор≥¤ в≥йськових цикл≥в.

Ѕули створен≥ й комплексн≥ теор≥њ, базован≥ на групах тих чи ≥нших фактор≥в.

Ќа думку ј.“ойнб≥, ≥стор≥¤ людства под≥л¤Їтьс¤ на цикли, звТ¤зан≥ з пер≥одами тривалих в≥йн [16].

¬ контекст≥ даного досл≥дженн¤ заслуговуЇ на спец≥альну увагу теор≥¤ довгих хвиль ƒж.√олдстейна. Ќа п≥дстав≥ анал≥зу в≥йськових цикл≥в, ц≥н, кап≥таловкладень, прибутк≥в, Дцикл≥в гегемон≥њФ цей американський пол≥толог в 1987 р. опубл≥кував досл≥дженн¤, у ¤кому розробив концепц≥ю довгих хвиль, породжуваних в≥йнами, њхн≥ми насл≥дками ≥ п≥дготовкою до них. ѕроанал≥зувавши дан≥ про в≥йни приблизно за 500 рок≥в, ƒж.√олдстейн знайшов пер≥одичн≥сть, що по¤снюЇтьс¤ ним тим, що в≥йни руйнують виробництво ≥ продуктивн≥ сили. ÷е змушуЇ держави зосереджуватис¤ на внутр≥шн≥х проблемах.  оли з пам'¤т≥ покол≥нь стираЇтьс¤ психолог≥чний ефект попередньоњ в≥йни, а виробничий потенц≥ал зб≥льшуЇтьс¤, створюютьс¤ передумови дл¤ новоњ боротьби за гегемон≥ю. ƒж.√олдстейн розгл¤нув, у першу чергу, в≥йни ≥ њхн≥ насл≥дки ¤к основний фактор ≥снуванн¤ Удовгих хвильФ в економ≥ц≥. ≤нтенсивн≥сть воЇн в≥н оц≥нював не за њхньою к≥льк≥стю, а за спричиненими ними жертвами ≥ руйнуванн¤ми [4, –.477-480]. ўе ћ.ƒ. ондратьЇв в≥дзначав ч≥тко виражену повторюван≥сть широкомасштабних воЇн у п≥двищених фазах Удовгих хвильФ. „≥тку повторюван≥сть воЇн ƒж.√олдстейн в≥дстежив аж до 1500 р. « його спостережень можна зробити важлив≥ висновки, в≥дпов≥дно до ¤ких Удовг≥ хвил≥Ф мають, можливо, взагал≥ позаеконом≥чну природу, а Удовгохвильов≥Ф цикли в економ≥ц≥ Ї насл≥дками де¤ких ≥нших процес≥в.

ѕредставники св≥т-системноњ теор≥њ повТ¤зують цикли гегемон≥њ з довгими економ≥чними хвил¤ми та конфл≥ктом великих держав [4, —.551].

¬ажливою в контекст≥ даного досл≥дженн¤ представл¤Їтьс¤ теор≥¤ рос≥йського вченого, дипломата ј.√.Ѕакланова в≥дносно цикл≥чност≥ гонки озброЇнь, ¤ка Ї своЇр≥дною протилежн≥стю ≥ водночас предтечею новоњ хвил≥ дем≥л≥таризац≥њ та  конверс≥йних заход≥в. ¬≥н вважаЇ, що гонка озброЇнь маЇ своњ ст≥йки тенденц≥њ. ¬она в≥дбуваЇтьс¤ так званими витками, ¤к≥ в свою чергу розвиваютьс¤ по сп≥рал≥ [2, —.117-120].

ѕерший виток гонки озброЇнь у сучасному розум≥нн≥ приходитьс¤ на к≥нець 1890-х -1914 рр.. ”часть у н≥й фактично вперше в сучасн≥й пол≥тичн≥й ≥стор≥њ вз¤ли вс≥ пров≥дн≥ крањни св≥ту, чим знаменувалас¤ п≥дготовка до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.  Ќа зм≥ну першому глобальному витку гонки озброЇнь приходить перша хвил¤ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ (1919-1922 рр.), в ¤к≥й теж брали участь вс≥ пров≥дн≥ крањни св≥ту, ¤к крањни переможниц≥, так ≥ крањни, ¤к≥ зазнали поразки.

ƒругий виток гонки озброЇнь з другоњ половини 1930-х рр. до 1939 р. в≥дбувавс¤ вже в рамках п≥дготовки нац≥ональних держав до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.  ѕ≥сл¤ нього в≥дбуваЇтьс¤ друга хвил¤ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ в 1945-1949 рр.

“рет≥й виток з др. половини 1960-х по першу половину 1970-х зд≥йснювавс¤ вже на тл≥ ¤дерного протисто¤нн¤ в умовах активного залученн¤  наддержав у рег≥ональн≥ конфл≥кти, в ¤ких йшла боротьба за сфери впливу м≥ж —полученими Ўтатами ≥ –ад¤нськими —оюзом.

« висоти сьогодн≥шнього р≥вн¤ ≥сторичного знанн¤ можемо стверджувати, що в≥н не призв≥в до нового св≥тового конфл≥кту через стримуючу д≥ю чинника зброњ масового враженн¤.

ўе б≥льшою м≥рою це стосуЇтьс¤ четвертого витка гонки озброЇнь початку 1980-х - 1986 рр. ≤снуЇ досить слушний концепт, за ¤ким цей виток став насл≥дком  курсу адм≥н≥страц≥њ —Ўј на чол≥ з неоконсерватором –.–ейганом на повне знищенн¤ комун≥стичноњ системи. —лушн≥сть цього концепту п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що –ад¤нський —оюз, вступивши в цю гонку озброЇнь, фактично п≥дштовхнув свою ≥ так ослаблену економ≥ку на край ф≥аско. ¬≥дтак, —получен≥ Ўтати дос¤гли поставленоњ мети без традиц≥йного методу, ¤ким була в≥йна.

ѕТ¤тий виток гонки озброЇнь прийшовс¤ на к≥нець 1990-х рок≥в ≥ триваЇ дос≥ в рамках сучасних глобал≥стських та демократизац≥йних доктрин [1].

ј.√.Ѕакланов приходить до висновку, що сучасна гонка озброЇнь маЇ свою лог≥ку, законом≥рност≥. ѕо-перше, в основ≥ гонки озброЇнь лежить прагненн¤ держав до зм≥цненн¤ своЇњ могутност≥ за рахунок модерн≥зац≥њ, зам≥ни застар≥лих вид≥в зброњ на нову б≥льш потужну. ѕо-друге, цикл≥чн≥сть цього процесу обумовлена ф≥нансовими витратами. ѕо-третЇ, великий вплив на гонку озброЇнь маЇ загальна ситуац≥¤ в св≥т≥.

ќтже, виход¤чи з теор≥њ рос≥йського досл≥дника,   проанал≥зувавши законом≥рност≥ хвил≥ дем≥л≥таризац≥њ ≥ конверс≥њ  доходимо до висновку, що вона в ’’ ст. припадала на спад гонки озброЇнь п≥сл¤ ѕершоњ та ƒругоњ св≥тових воЇн та холодноњ в≥йни. ѕ≥д час третього витка гонки озброЇнь (¤ка велась на глобальному р≥вн≥), в≥дбувались дем≥л≥таризац≥¤ та конверс≥¤ по завершенню рег≥ональних воЇн. Ќа сучасному етап≥ пТ¤того витка гонки озброЇнь, м≥л≥таризац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ паралельно з конверс≥йними процесами, конверс≥¤ продовжуЇтьс¤, передус≥м на пострад¤нському простор≥ та в крањнах —х≥дноњ ™вропи, що вказуЇ на складн≥сть ≥ неоднозначн≥сть, багатовим≥рн≥сть цього процесу. ÷е повТ¤зано з прагненн¤м цих крањн за рахунок нов≥тн≥х (оборонних) технолог≥й подолати економ≥чну в≥дстал≥сть, ¤скравим прикладом чого ≥ Ї ”крањна. « ≥ншого боку, даЇтьс¤ взнаки ≥ одержанн¤ р¤дом крањн, ¤к≥ стали на шл¤х ≥нтегруванн¤ в Ївропейськ≥ структури, безпекових гарант≥й в≥д зовн≥шн≥х сил чи в≥д ≥нтеграц≥йних формувань, на зразок Ќј“ќ.

« огл¤ду на це, ми вважаЇмо за необх≥дне визначити динам≥ку конверс≥њ в умовах зм≥ни м≥жнародних систем та в р≥зних пол≥тичних системах. Ќасл≥дком визнанн¤ цикл≥чност≥ ¤к засобу функц≥онуванн¤ глобальноњ пол≥тичноњ системи Ї њњ анал≥з ¤к нормального руху структурних зм≥н ц≥Їњ системи. ÷икл глобальноњ пол≥тичноњ системи включаЇ до себе ¤к негативн≥, так ≥ позитивн≥ зворотн≥ звТ¤зки. –озпод≥л часовоњ структури д≥њ системи може под≥л¤тись на фази, першою з ¤ких традиц≥йно була фаза ≥нтенсивного пол≥тичного конфл≥кту, такого, ¤к в≥йна.

¬ сучасн≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ виокремлюЇтьс¤ дек≥лька визначень в≥йн, ¤к≥ ¤вл¤ють собою важлив≥ перех≥дн≥ моменти в еволюц≥њ структури м≥жнародноњ системи: в≥йна за гегемон≥ю –.√≥лп≥на ¤к механ≥зм перебудови розпод≥лу могутност≥; глобальна в≥йна в концепц≥њ ƒж.ћодельск≥ ¤к продукт пер≥одичних структурних криз глобальноњ пол≥тичноњ системи; св≥това в≥йна по ≤.¬аллерстайну ¤ка призводить до реструктуризац≥њ м≥ждержавноњ системи; системна в≥йна ћ.ћ≥дларск≥; загальна в≥йна ƒж.Ћев≥ [4, —.527-529]. ѕриходимо до висновку, що ц≥ п≥дходи обТЇднаЇ њх розгл¤д ¤к зворотних момент≥в в ход≥ системних перетворень.

” ’’ ст. механ≥зм переходу в≥д одн≥Їњ м≥жнародноњ системи до ≥ншоњ дв≥ч≥ набував форми системноњ в≥йни (ѕерша та ƒруга св≥тов≥ в≥йни). —истемн≥ в≥йни в≥д≥гравали важливу роль не т≥льки в сучасн≥й ≥стор≥њ, виконуючи ≥нтегральну функц≥ю в процес≥ довготерм≥нового розвитку системи держав ≥, ¤к правило, мали цикл≥чний характер. —истемна в≥йна Ї продуктом пер≥одичних структурних криз глобальноњ пол≥тичноњ системи, ¤вл¤Ї собою механ≥зм перебудови засобу управл≥нн¤ м≥жнародною системою. ¬она належить до окремоњ категор≥њ системного конфл≥кту, ¤кий на внутр≥шньодержавному р≥вн≥ включаЇ в себе також революц≥ю та громад¤нськ≥ в≥йни.

ќднак ¤кщо в ’’ стол≥тт≥ системн≥ в≥йни дв≥ч≥ набували глобального характеру ≥ вт¤гували в себе мало не весь ресурс людськоњ цив≥л≥зац≥њ, то нин≥ вони зд≥йснюютьс¤ п≥д гаслами боротьби з м≥жнародним тероризмом, стримуванн¤ рег≥ональних конфл≥кт≥в, захисту демократичних систем в певних державах тощо.

Ќасл≥дком системноњ в≥йни, незалежно в≥д њњ масштаб≥в, Ї перех≥д в≥д староњ до новоњ системи м≥жнародних в≥дносин або радикальн≥ зм≥ни в межах системи. « одного боку, кожна св≥това в≥йна призводила до реструктуризац≥њ м≥ждержавноњ системи. « ≥ншого боку, сучасн≥ рег≥ональн≥ в≥йни (скаж≥мо,  осово) чи в≥йни проти так званих держав-пар≥й (дв≥ в≥йни —Ўј в ≤раку) також ведуть до зм≥н у м≥жнародних в≥дносинах ≥ суттЇво впливають на м≥жнародну систему.

ќсоблив≥стю формуванн¤ сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин стало ¤краз те, що перех≥д до нењ в≥дбувс¤ не внасл≥док Дгар¤чоњФ а п≥сл¤ ДхолодноњФ в≥йни.

јнал≥з м≥жнародних систем з виокремленн¤м етап≥в њх розвитку дав нам змогу досл≥дити динам≥ку процесу конверс≥њ в часовому вим≥р≥, визначити, на ¤кому з етап≥в ≥снуванн¤ системи в≥дбуваЇтьс¤ конверс≥¤. ƒаний процес характерний дл¤ етап≥в формуванн¤ ≥ стаб≥л≥зац≥њ системи. Ќа етап≥ розпаду системи навпаки в≥дбуваютьс¤ процеси м≥л≥таризац≥њ. ¬ин¤тком можна вважати розпад ялтинсько-ѕотсдамськоњ системи, коли розпочалас¤ масштабна конверс≥¤, але процес розвалу системи зб≥гс¤ ≥з завершенн¤м Дхолодноњ в≥йниФ. ¬иход¤чи з того, що конверс≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ фактично п≥сл¤ будь-¤коњ в≥йни, ц≥лком лог≥чно, що цей процес мав м≥сце ≥ по завершенню Дхолодноњ в≥йниФ.

ѕри розгл¤д≥ питань, повТ¤заних з структурою м≥жнародноњ системи, ми д≥йшли до висновку, що ¬ерсальсько-¬ашингтонська система Ц пол≥пол¤рна система м≥жнародних в≥дносин, на етап≥ становленн¤ ¤коњ в≥дбувалис¤ водночас дем≥л≥таризац≥¤ та конверс≥¤, що охопила вс≥ њњ основн≥ полюси, фактично вс≥ велик≥ Ївропейськ≥ держави, —Ўј, –ад¤нську –ос≥ю, крањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, “уреччину. ¬≥дносна стаб≥л≥зац≥¤ ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ системи у 1922-1929 рр. стала пер≥одом Дмалоњ розр¤дки в ™вроп≥Ф та њњ поступового згасанн¤ ≥ переходом до нового витка м≥л≥таризму на тл≥ св≥товоњ економ≥чноњ депрес≥њ. Ќа етап≥ кризи ¬ашингтонського та ¬ерсальського пор¤дк≥в та л≥кв≥дац≥њ ¬ерсальського пор¤дку ≥ встановленн¤ н≥мецькоњ гегемон≥њ в ™вроп≥ з 1929 по 1939 рр. в≥дбувалась вже форсована м≥л≥таризац≥¤. ѕричиною стала ч≥тка перспектива св≥тового конфл≥кту з участю вс≥х великих актор≥в м≥жнародноњ системи.

ѕо завершенню ѕершоњ св≥товоњ в≥йни у контекст≥ перебудови м≥жнародних в≥дносин була проведена дем≥л≥таризац≥¤ ≥ конверс≥¤ ¤к в крањнах - переможниц¤х, так ≥ в крањнах, що зазнали поразки. ¬≥дм≥нн≥сть у зд≥йсненн≥ цього процесу пол¤гала в т≥м, що крањни, ¤к≥ програли ѕершу св≥тову в≥йну, п≥дл¤гали примусов≥й дем≥л≥таризац≥њ. –ад¤нська –ос≥¤ провела вимушену конверс≥ю (внасл≥док зовн≥шньопол≥тичноњ та внутр≥шньопол≥тичноњ ситуац≥й, в ¤ких вона опинилас¤.); крањни-переможниц≥ провели синхронну конверс≥ю. —п≥льним у зд≥йсненн≥ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ дл¤ вс≥х крањн було те, що цей процес став результатом њх п≥двищеноњ м≥л≥таризованост≥ напередодн≥ та в пер≥од ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.

ћ≥л≥таризац≥¤ властива вс≥м етапам ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њ. јле у ’’ стол≥тт≥ зростанн¤ в≥йськовоњ могутност≥ пров≥дних держав в≥дбувалос¤ небаченими темпами, багаторазово випереджало розвиток економ≥ки, соц≥альноњ сфери, зростанн¤ р≥вн¤ житт¤ населенн¤.

“аким чином, процес дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ маЇ хвильовий характер ≥ залежить в≥д етапу розвитку м≥жнародноњ системи. «алежно в≥д дом≥нуванн¤ тих чи ≥нших зовн≥шньопол≥тичних ц≥лей держав процеси м≥л≥таризац≥њ та дем≥л≥таризац≥њ ≥ конверс≥њ зм≥нювали один одного в той чи ≥нший пер≥од часу (мирна та оборонна конверс≥¤) чи в≥дбувались паралельно (в сучасн≥й м≥жнародн≥й систем≥ економ≥чна та комплексна конверс≥¤). —л≥д зазначити, що етап розпаду т≥Їњ чи ≥ншоњ м≥жнародноњ системи найчаст≥ше характеризуЇтьс¤ посиленн¤м м≥л≥таризац≥њ. як приклад можна навести переддень двох св≥тових в≥йн та першу половину 80-х рр. ’’ ст., початок розпаду ялтинсько-ѕотсдамськоњ системи. Ќа етап≥ формуванн¤ новоњ м≥жнародноњ системи, ¤к правило, зд≥йснюютьс¤ дем≥л≥таризац≥¤ та конверс≥¤. ÷≥ процеси в≥дбувалис¤ п≥сл¤ завершенн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, п≥д час формуванн¤ ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ системи, п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, п≥д час становленн¤ ялтинсько-ѕотсдамськоњ м≥жнародноњ системи та п≥сл¤ завершенн¤ Ухолодноњ в≥йниФ в умовах формуванн¤ новоњ м≥жнародноњ системи.

 ѕриходимо до висновку, що в план≥ цикл≥чност≥ на зм≥ну хвил≥ м≥л≥таризму завжди приходить хвил¤ дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ, рухаючись в≥д центру системи до нап≥вперифер≥њ та перифер≥њ. ћи визначили наступн≥ хвил≥ конверс≥њ по в≥дношенню до центру:

1. 1919-1922 рр. та 1945-1949 рр. (звТ¤зан≥ ≥з завершенн¤м двох глобальних конфл≥кт≥в).

2. ’вил≥ конверс≥њ щодо нап≥вперефер≥њ (це конверс≥¤ п≥сл¤ в≥йни в  орењ, в≥йни у ¬ТЇтнам≥,   на Ѕлизькому —ход≥) стали породженн¤м ≥ результатом поразок зовн≥шн≥х сил, ¤к≥ брали участь у таких конфл≥ктах.

3. ’вил≥ конверс≥њ стосовно перифер≥њ (друга половина 90-х рр. ’’ ст.) переважно стали насл≥дком можливост≥ зовн≥шн≥х гарант≥й суверен≥тету ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥.

ќкремо в≥дзначимо, що п≥д час демократичних зрушень в сучасному св≥т≥ в≥дбуваютьс¤ хвил≥ конверс≥њ; зворотн≥ хвил≥ сп≥впадають з м≥л≥таризац≥Їю.

Ќа п≥дстав≥ анал≥зу вказаних проблем   приходимо до висновку, що м≥жнародно-пол≥тичний вим≥р конверс≥њ Ї недостатньо опрацьованим в науковому план≥, належить до одного з найменш розроблених обТЇкт≥в пол≥тичного анал≥зу, щодо ¤кого дос≥ на¤вн≥ численн≥ суперечност≥ теоретико-методолог≥чного ≥ нав≥ть категор≥ального іатунку. ¬≥дсутнЇ загальноприйн¤те розум≥нн¤ процесу конверс≥њ в контекст≥ св≥товоњ пол≥тики, ≥снують серйозн≥ проблеми з формуванн¤м принцип≥в досл≥дженн¤.

ћи з`¤сували, що конверс≥¤ на сучасному етап≥ розвитку м≥жнародних в≥дносин ¤вл¤Ї собою складне ¤вище саме системного характеру. ¬она характеризуЇтьс¤ великою к≥льк≥стю ознак, властивостей ≥ функц≥й. ѓх систематизац≥¤ та класиф≥кац≥¤ даЇ змогу зробити   серйозн≥  узагальненн¤ ≥ висновки.

«а просторовими характеристиками   под≥л¤Їмо конверс≥ю на глобальну, рег≥ональну ≥ державно-нац≥ональну.

«а часовими характеристиками   виокремимо швидку конверс≥ю - р≥зке скороченн¤ арм≥й та згортанн¤ в≥йськово-економ≥чноњ, науково-техн≥чноњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥; б≥льш пов≥льну, тимчасову (конверс≥¤ п≥сл¤ в≥йни) або пост≥йну (конверс≥¤ застар≥лих вид≥в зброњ та модерн≥зац≥¤ зброњ).

«а динам≥кою конверс≥¤ класиф≥куЇтьс¤ авторами ¤к поетапна Ц тобто динам≥чна та розт¤гнута Ц тобто вТ¤ла.

«а масштабами вона може бути вичерпною, охоплюючи ¬ѕ  повн≥стю ≥/або частковою, тобто такою, що включаЇ в себе т≥ чи ≥нш≥ елементи ¬ѕ .

ћаЇ м≥сце також символ≥чна або демонстрац≥йна конверс≥¤, спр¤мована переважно на пропагандистське забезпеченн¤ миролюбного характеру пол≥тики певних держав.

«а методами та засобами   розр≥зн¤Їтьс¤ конверс≥¤ добров≥льна та примусова. —аме так≥ види конверс≥њ в≥дбувалис¤   п≥сл¤ двох св≥тових воЇн.

¬имушена конверс≥¤ реал≥зуЇтьс¤ внасл≥док зм≥н у м≥жнародн≥й ситуац≥њ (наприклад, п≥сл¤ завершенн¤ Ухолодноњ в≥йниФ - в —Ўј, —–—–, крањнах ќ¬ƒ та Ќј“ќ), чи внутр≥шньопол≥тичноњ ситуац≥њ (прим≥ром, конверс≥¤ в пер≥од Ухрущовськоњ в≥длигиФ в —–—–, чи п≥сл¤ воЇн —Ўј в  орењ та у ¬ТЇтнам≥, конверс≥¤ в колишн≥х республ≥ках —–—– в друг≥й половин≥ 90-х рок≥в ’’ ст.).

 онверс≥¤ може бути синхронною Ц в рамках св≥тового сп≥втовариства, наприклад, в крањнах переможниц¤х Ц —Ўј, —–—–, ¬елик≥й Ѕритан≥њ,  анад≥ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.

ћотиви конверс≥њ узагальнюЇмо  переважно в трьох ракурсах: економ≥чн≥, пол≥тичн≥ та в≥йськов≥. —пр¤мован≥сть конверс≥њ може бути внутр≥шньою ≥ зовн≥шньою (торг≥вл¤ зброЇю, конверс≥йн≥ виставки-продаж≥ та ≥н.).

ѕор¤д з цим в сучасних м≥жнародних в≥дносинах ми виокремлюЇмо низку базових  тенденц≥й, ¤к≥ актуал≥зують досл≥дженн¤ саме м≥жнародно-пол≥тичного вим≥ру проблеми конверс≥њ:

- пол≥тична тенденц≥¤, обумовлена нов≥тн≥ми загрозами мирному сп≥в≥снуванню та розширеним пон¤тт¤м безпеки Ц зб≥льшенн¤ учасник≥в у систем≥ м≥жнародних в≥дносин спричинюЇ труднощ≥ у передбачуваност≥ мотивац≥й та насл≥дк≥в р≥зних вар≥ант≥в њх повед≥нки, перетворюючи проблему в≥йни ≥ миру не просто в глобальну проблему сучасност≥, а в питанн¤ виживанн¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ;

- тенденц≥¤ до ≥нтеграц≥њ в економ≥чн≥й та пол≥тичн≥й сферах, до становленн¤ глобальноњ системи, ¤ка функц≥онуЇ за Їдиними правилами в межах ус≥Їњ планети;

- ероз≥¤ нац≥онально-державного суверен≥тету внасл≥док послабленн¤ традиц≥йних функц≥й держави, порушенн¤ меж≥ м≥ж внутр≥шньою ≥ зовн≥шньою пол≥тикою через посиленн¤ взаЇмозалежност≥ та взаЇмовпливу, розмиванн¤ меж м≥ж внутр≥шн≥ми ≥ м≥жнародними пол≥тичними, економ≥чними та ≥ншими процесами, зокрема, конверс≥Їю, реконверс≥Їю ≥ дем≥л≥таризац≥Їю;

- тенденц≥¤ демократизац≥њ ¤к м≥жнародних в≥дносин, так ≥ внутр≥шньопол≥тичних процес≥в;

- тенденц≥¤ до розширенн¤ складу та зб≥льшенн¤ р≥зноман≥тт¤ пол≥тичних актор≥в.

 лючовий ≥ всеохоплюючий висновок у докладанн≥ саме до сучасноњ св≥т-системи пол¤гаЇ в тому, що проблема в≥йни ≥ миру набуваЇ особливих ознак у тому сенс≥, що воЇнн≥ методи розвТ¤занн¤ м≥жнародних ≥ м≥ждержавних суперечок активно заперечуютьс¤, але водночас довол≥ активно застосовуютьс¤ п≥д нов≥тн≥ми гаслами ≥ причинами (прим≥ром, боротьба з м≥жнародними терористичними угрупованн¤ми).

¬ умовах глобал≥зац≥њ та одновим≥рного глобал≥зму —Ўј набуваЇ п≥двищеного значенн¤   висновок про те, що без широкомасштабноњ конверс≥њ неможливе розвТ¤занн¤ ан≥ нац≥ональних соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних та ≥нших проблем, ан≥ глобальних проблем людства. ѓњ зд≥йсненн¤ справд≥ спроможне спри¤ти вир≥шенню ≥нших глобальних проблем, зокрема, еколог≥чноњ, стаб≥л≥зац≥њ економ≥чноњ та пол≥тичноњ ситуац≥њ в р≥зних крањнах та рег≥онах св≥ту (в тому числ≥ за рахунок впровадженн¤ нов≥тн≥х оборонних технолог≥й в економ≥ку цих крањн). ќднак загроза м≥жцив≥л≥зац≥йних протисто¤нь ≥ конфл≥кт≥в разом з демократизац≥йним характером низки американських ≥ натовських воЇн постб≥пол¤рноњ епохи не дозвол¤Ї спрощувати можливост≥ конверс≥њ.

¬се це даЇ п≥дстави зробити висновок про необх≥дн≥сть ¤к≥сно нового розум≥нн¤ конверс≥њ ¤к важливоњ складовоњ розвитку сучасноњ цив≥л≥зац≥њ, в тому числ≥ ≥ м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в, що зумовлюЇ нагальну потребу ≥стотного коригуванн¤ пол≥тичного ≥ економ≥чного мисленн¤. ÷е вже про¤вилос¤ ≥ р≥знопланових формах реал≥зац≥њ так званоњ традиц≥йноњ конверс≥њ, ¤ка дедал≥ виразн≥ше набуваЇ нин≥ ознак економ≥чноњ у високорозвинутих крањнах, оборонноњ - у нових незалежних державах пострад¤нського типу, мирноњ - у б≥льшост≥ держав, ¤к≥ зум≥ли подолати внутр≥шн≥ конфл≥кти або забезпечили свою обороноздатн≥сть за рахунок приЇднанн¤ до рег≥ональних формувань безпеки.

11.  ћоисеев Ќ.Ќ. —удьба цивилизации путь разума.- ћ.: языки русской культуры, 2000.- 224 с.

12.  ѕавленко ё.¬. ≤стор≥¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ: —оц≥окультурний розвиток людства: Ќавч. ѕос≥бник ¬ид. 2-ге, стереотип. Ц  .: Ћиб≥дь, 1999. -360 с.

13.  ѕаришкура  . Ќоев ковчег конверсии // «еркало недели є 5 (70) 3 - 9 ‘еврал¤ 1996.

14.  —инергетическа¤ парадигма. Ќелинейное мышление в науке и искусстве Ц ћ.: ѕрогресс-“радици¤, 2002. Ц 496 с.

15.  —равнительное изучение цивилизаций: ’рестомати¤: ”чеб. пособие дл¤ студентов вузов/ —ост., ред. » ступ. —т. Ѕ.—. ≈расов.- ћ.: јспект ѕресс, 1999. Ц 556 с.

16.   “ойнб≥ ј. ƒж. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ. ¬ 2-х т. Ц  .: ќснови, 1995; “.1 Ц 614 с.; “.2 Ц 402 с.

17.  ’арт≥¤ про особливе партнерство м≥ж ”крањною та ќрган≥зац≥Їю ѕ≥вн≥чноатлантичного ƒоговору // «аконодавча база ”крањни. Цƒокумент 994_002, редакц≥¤ в≥д 09.07.1997.

18.  Bush G. Joint Russian-American Declaration on Defence Conversion - November 25, 1991-http://www.presidency.ucsb.edu/site/docs/

19.  Bush G. Message to the Senate Transmitting the Strategic Arms Reduction Talks Treaty - November 25, 1991 http://www.presidency.ucsb.edu/site/docs/

20.  Eisenhower Dwight D. Address at the Forestall Memorial Award Dinner of the National Security Industrial Association - October 25,1954:308-http://www.presidency.ucsb.edu/site/docs/