√лобал≥стика ¤к нова ≥нтегральна наука про сучасний св≥т.
‘ормуванн¤ глобал≥стики ¤к науковоњ та навчальноњ дисципл≥ни.
√лобал≥стика ¤к нова ≥нтегральна наука про сучасний св≥т закладаЇ п≥двалини загальнонауковоњ картини св≥ту ≥ нового св≥тогл¤ду. √лобал≥стика вперше ви¤вила фундаментальн≥ законом≥рност≥ динам≥ки саморуйнуванн¤ сучасного св≥ту, використовуючи власну модель керованого св≥ту. « њњ допомогою доведено, що вих≥д земноњ цив≥л≥зац≥њ з критичного стану Ї неможливим в умовах сучасного стих≥йного руху ≥ може бути дос¤гнутим виключно на основ≥ науки. “аким чином глобал≥стика Ц це головна ≥нтелектуальна збро¤ першоњ половини ’’≤ ст. в боротьб≥ за створенн¤ майбутнього Ц «емноњ ноосферноњ цив≥л≥зац≥њ.
ожна наука проходить певн≥ етапи формуванн¤. ритер≥њ формуванн¤ будь-¤коњ науки загальн≥. ÷е визначенн¤ предмету досл≥дженн¤; виробленн¤ пон¤ть, ¤к≥ в≥дпов≥дають цьому предметов≥; встановленн¤ фундаментального закону, властивого цьому предмету; в≥дкритт¤ принципу чи створенн¤ теор≥њ, ¤к≥ дають змогу по¤снювати факти. ѕ≥д теор≥Їю (в≥д грец. розгл¤д, досл≥дженн¤, наукове п≥знанн¤) розум≥Їмо систему головних ≥дей в т≥й чи ≥нш≥й галуз≥ знань, що узагальнюЇ досв≥д та практику та в≥дображаЇ обТЇктивн≥ законом≥рност≥ розвитку .
ќбТЇкт ≥ предмет досл≥дженн¤. ожна наукова та навчальна дисципл≥на маЇ структурн≥ елементи Ц об'Їкт та предмет, методи та категор≥њ, функц≥њ, принципи та законом≥рност≥ досл≥дженн¤.
ќб'Їктом досл≥дженн¤ виступаЇ сама д≥йсн≥сть, що ≥снуЇ незалежно в≥д суб'Їкта, ¤кий њњ п≥знаЇ. ќб'Їкт ≥снуЇ до предмета, може вивчатись р≥зними науковими дисципл≥нами. ѕредметом досл≥дженн¤ виступаЇ та грань обТЇкту, ¤ку досл≥джуЇ саме ц¤ дисципл≥на.
¬перше в ≥стор≥њ людства «емл¤ та њњ б≥осфера вв≥йшли в принципово нову антрпогенно неренасичену епоху. —в≥т ¤к Їдн≥сть б≥осфери та людства стаЇ позамежним св≥том, св≥том, ¤кий перевищуЇ антропогенн≥ меж≥ «емл≥. ¬иникаЇ загроза ≥снуванню людськоњ цив≥л≥зац≥њ. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть розробки новоњ ≥нтегральноњ науки, ¤ка маЇ на мет≥ збереженн¤ та гармон≥йний розвиток людськоњ цив≥л≥зац≥њ.
¬ широкому визначенн≥ глобал≥стика Ц це сукупн≥сть наукових, ф≥лософських, культуролог≥чних та прикладних досл≥джень р≥зних аспект≥в глобал≥зац≥њ ≥ глобальних проблем, включаючи отриман≥ результати таких досл≥джень, а також практичну д≥¤льн≥сть по њх реал≥зац≥њ в пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й та соц≥альн≥й сферах, ¤к на р≥вн≥ окремих держав, так ≥ в м≥жнародному масштаб≥.
¬ вузькому визначенн≥ Ц це м≥ждисципл≥нарна галузь наукових досл≥джень, спр¤мованих на ви¤вленн¤ сутност≥, тенденц≥й ≥ причин процес≥в глобал≥зац≥њ, глобальних проблем, ¤к≥ Ї њњ насл≥дками та пошук шл¤х≥в закр≥пленн¤ позитивних ≥ подоланн¤ негативних дл¤ людини та б≥осфери насл≥дк≥в цих процес≥в. «гадаЇмо, що ≤.¬аллерстайн та де¤к≥ ≥нш≥ досл≥дники виступили проти дисципл≥нарноњ орган≥зац≥њ наукового знанн¤, посилаючись на те, що сучасний св≥т ¤к ц≥л≥сне утворенн¤ (св≥т-система) Ї в принцип≥ непод≥льним на окрем≥ сфери (пол≥тика, економ≥ка, культура та ≥н.). ћ≥ждисципл≥нарна форма знанн¤ формуЇтьс¤ на основ≥ досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин, де пол≥толог≥¤ знаходитьс¤ в кризовому стан≥ внасл≥док розмиванн¤ власного предмету досл≥дженн¤ Ц держави.
“аким чином, приходимо до висновку, що виникненн¤ глобал≥стики Ї насл≥дком ≥нтеграц≥йних процес≥в в сучасн≥й науц≥. √лобал≥стика маЇ м≥ждисципл≥нарний характер, тому що р≥зн≥ науки, виход¤чи з свого предмету та обТЇкту, анал≥зують р≥зн≥ аспекти глобал≥зац≥њ, визначають власн≥ баченн¤ шл¤х≥в р≥шенн¤ глобальних проблем, розгл¤даючи њх ¤к окремо одну в≥д одноњ, так ≥ в ¤кост≥ ц≥л≥сноњ системи.
“ак, з точки зору ¬.ќ.ƒергачова, глобал≥стика Ї м≥ждисципл≥нарною формою знанн¤ в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин ≥ св≥товоњ пол≥тики, ¤ка прагне подолати кризу гуман≥тарних наук, розд≥лених спец≥ал≥зац≥Їю, ¤ку часто неможливо подолати, ≥ трансформац≥Їю предмет≥в досл≥дженн¤ п≥д впливом процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥. √лобал≥стика ¤вл¤Ї собою анал≥тичну дисципл≥ну з розмивчастими контурами предмета досл≥дженн¤, сферу п≥знанн¤ ≥ досл≥дженн¤, де р≥зн≥ науков≥ дисципл≥ни ≥ ф≥лософ≥¤, взаЇмод≥ючи м≥ж собою, кожна з позиц≥й власного предмету ≥ методолог≥њ, анал≥зують р≥зн≥ аспекти глобал≥зац≥њ ≥ пропонують власн≥ шл¤хи р≥шенн¤ глобальних проблем.
“ому ≥снують ≥ певн≥ розб≥жност≥ у визначенн≥ обТЇкту та предмету досл≥дженн¤ глобал≥стики.
”крањнський досл≥дник ќ.Ѕ≥лорус стверджуЇ, що обТЇктом глобал≥стики Ї процеси глобал≥зац≥њ, а предметом Ц ви¤вленн¤ закон≥в ≥ законом≥рностей формуванн¤ новоњ системи св≥тового пор¤дку Ц глобал≥зму.
ћетодолог≥Їю глобал≥стики в≥н вважаЇ глобально-цив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д, ¤кий даЇ змогу ви¤вити іенезу, витоки ≥ взаЇмозвТ¤зок пол≥тичних, економ≥чних ≥ культурних вим≥р≥в глобал≥зац≥њ, сп≥вв≥дношенн¤ процес≥в глобал≥зац≥њ, ≥нтеграц≥њ ≥ дез≥нтеграц≥њ, рег≥онал≥зац≥њ ≥ фрагментац≥њ.
« точки зору рос≥йського досл≥дника ј.ѕ.‘едотова, предметом досл≥дженн¤ глобал≥стики Ї Їдиний позамежний св≥т. ”крањнськ≥ вчен≥ ¬.Ѕеб≥к та Ћ.ƒегт¤рьова висловлюють точку зору, що глобал≥стика Ц це наука про системне, комплексне вивченн¤ сусп≥льноњ сфери, ¤ка розгл¤даЇтьс¤ ¤к ц≥л≥сний обТЇкт досл≥дженн¤ з точки зору д≥алектичноњ Їдност≥ ≥ суперечливост≥ процес≥в ун≥версал≥зац≥њ ≥ гетерогенност≥ св≥ту, що глобал≥зуЇтьс¤.
ќтже, глобал≥стиц≥ притаманно:
Ј планетарн≥ масштаби об'Їкту досл≥дженн¤;
Ј метод системного анал≥зу процес≥в та ¤вищ пол≥тичного, соц≥ального, економ≥чного, в≥йськового та техн≥чного характеру у поЇднанн≥ з морально-етичними, культурними та рел≥г≥йними категор≥¤ми ≥ концепц≥¤ми.
√лобал≥стика виступаЇ ¤к сукупн≥сть пол≥толог≥чних, соц≥олог≥чних, культуролог≥чних та соц≥ально-ф≥лософських теоретичних п≥дход≥в, ¤к≥ формуютьс¤ в≥дпов≥дно до глобал≥зму ¤к принципу, ¤к ≥деолог≥њ св≥ту, що глобал≥зуЇтьс¤.
ѕринцип глобал≥зму вимагаЇ структурно-ц≥л≥сного погл¤ду на систему соц≥альних взаЇмозв'¤зк≥в людини, природи та сусп≥льства; розум≥нн¤ стану ц≥Їњ системи ¤к перманентно кризового, оск≥льки у межах пол¤, що досл≥джуЇтьс¤, опин¤ютьс¤ вс≥ напруженост≥ та конфл≥кти, притаманн≥ дл¤ ≥снуванн¤ людини; розробки проблематики управл≥нського оволод≥нн¤ кризовим розвитком.
ѕон¤т≥йний апарат глобал≥стики - акс≥оми, пон¤тт¤, терм≥ни. “ерм≥н Углобал≥стикаФ вводитьс¤ в об≥г в статт≥ польського вченого та письменника-фантаста —.Ћемма Уѕланета «емл¤. —тол≥тт¤ ’’≤Ф в газет≥ У омсомольська правдаФ в 1992 р. ¬≥н вказував на необх≥дн≥сть створенн¤ глобал≥стики ¤к методолог≥њ наддержавного, тобто планетарного та загальнолюдського п≥дходу до св≥тових проблем, тому що або людство вр¤туЇтьс¤ разом, або не вр¤туЇтьс¤ н≥хто.
ћ≥ждисципл≥нарний характер глобальних досл≥джень по¤снюЇ недостатню визначен≥сть њњ концептуальних засад та категор≥ального апарату. јле важливим дос¤гненн¤м глобал≥стики стало поступове формуванн¤ прийн¤тноњ та загальнозрозум≥лоњ мови сп≥лкуванн¤ Ц категор≥ального апарату. ƒо найб≥льш вживаних в≥дносимо так≥ категор≥њ, ¤к глобал≥зац≥¤, глобал≥зм, глобальний розвиток, глобальн≥ проблеми та ≥н.
÷≥ пон¤тт¤ не Ї сталими, а њх зм≥ст загальновизнаним. ¬раховуючи певну терм≥нолог≥чну невизначен≥сть, украњнськ≥ досл≥дники ¬.ћ.Ѕеб≥к ≥ —.ќ.Ўерг≥н пропонують зм≥стовно ≥ методолог≥чно визначитись з глобал≥зац≥Їю ¤к процесом, глобал≥стикою ¤к наукою, глобал≥змом ¤к ≥деолог≥Їю.
÷≥л≥сне осмисленн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в привело до широкого застосуванн¤ терм≥ну "глобал≥зац≥¤", ¤ке покликане в≥дтворити те загальне, що складаЇ специф≥ку процес≥в та ¤вищ на глобальному р≥вн≥ (детальн≥ше див. частину 8.2) .
‘еномен глобал≥зац≥њ стаЇ дедал≥ важлив≥шою проблемою сучасност≥. —ьогодн≥ в≥н охоплюЇ вже не т≥льки економ≥ку, але й пол≥тичну та соц≥альну сфери. √лобал≥зац≥¤ Ц це не т≥льки одна з головних тенденц≥й св≥тового розвитку. « цим терм≥ном повТ¤зують виникненн¤ новоњ системи м≥жнародних в≥дносин, ¤ка зам≥нила систему ¤лтинсько-потсдамську.
√лобал≥зац≥¤ ( англ. globalization) Ц це процес ≥нтенсиф≥кац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж р≥зними формами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, що призводить до стану взаЇмозалежност≥ м≥ж компонентами системи взаЇмозвТ¤зк≥в. ¬≥н використовуЇтьс¤ також загалом дл¤ по¤сненн¤ ¤вищ, в основ≥ ¤ких лежить феномен росту взаЇмозалежност≥.
√лобальний розвиток Ц це пон¤тт¤, ¤ке найчаст≥ше застосовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ максимально можливоњ сукупност≥ зм≥н у простор≥ та час≥, ¤к≥ охоплюють людство в ц≥лому, а його використанн¤ дозвол¤Ї ви¤вити головн≥ тенденц≥њ розвитку людства (див. частину 8).
¬ умовах глобал≥зац≥њ ускладнюЇтьс¤ структура св≥тового розвитку, трансформуютьс¤ ц≥нност≥ та норми життЇд≥¤льност≥ людей, видозм≥нюЇтьс¤ система взаЇмод≥њ м≥ж ними (глобальн≥ в≥дносини), встановлюютьс¤ нов≥ пр≥оритети у розвТ¤занн≥ глобальних системних проблем. ” результат≥ цього формуЇтьс¤ така нова форма соц≥альноњ орган≥зац≥њ в умовах впливу сучасних процес≥в глобал≥зац≥њ , ¤к глобальне сусп≥льство.
√лобал≥зац≥¤ ¤к процес характеризуЇтьс¤ обТЇднанн¤м м≥ж народами та початком зародженн¤ глобальних форм сп≥в≥снуванн¤ людства. ¬ контекст≥ зТ¤суванн¤ сутност≥ глобального сусп≥льства важливим методолог≥чним аспектом Ї необх≥дн≥сть ч≥ткого розмежуванн¤ пон¤ть Ђглобальне сусп≥льствої, Ђсв≥тове сусп≥льствої,Ђглобальна системаї, Ђм≥жнародна сп≥льнотаї, Ђсв≥тове сп≥втовариствої та ≥н. ÷¤ проблема викликаЇ значн≥ теоретико-методолог≥чн≥ складнощ≥.
¬ глобал≥стиц≥ використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ Углобальна системаФ ¤к складова частина глобального розвитку ¤к нова пол≥тична, соц≥окультурна, ≥нформац≥йно-технолог≥чна, економ≥ко-техн≥чна сп≥льнота з њњ специф≥чними структурами та процесами, ¤к≥ функц≥онують та розвиваютьс¤ в межах усього людства з його складними переплет≥нн¤ми св≥тогосподарських та м≥жнародних в≥дносин, сукупн≥сть ус≥х дос¤гнень людства в процес≥ його розвитку.
—тал≥сть глобальноњ системи визначаЇтьс¤ не здатн≥стю до управл≥нн¤ шл¤хом примусу вс≥х њњ елемент≥в працювати в заданому режим≥ Ц тобто внутр≥шньому примусу. ѕриродна стал≥сть системи передбачаЇ таку структуризац≥ю њњ елемент≥в, коли њх узгоджене функц≥онуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ внутр≥шньоњ здатност≥ до самоорган≥зац≥њ ѕ≥дтриманн¤ програми функц≥онуванн¤ глобальноњ системи, њњ внутр≥шн≥х характеристик в певних межах (гомеостаз) дозвол¤ють њй дос¤гати самозбереженн¤ та безпеки .
≤нколи використовують ≥ пон¤тт¤ Усв≥тове сп≥втовариствоФ, Углобальне сп≥втовариствоФ, Ум≥жнародна сп≥льнотаФ, Усв≥това сп≥льнотаФ тощо.
Ќаприк≥нц≥ 70-х рр. ’’ ст. ’едл≥ Ѕулл вводить в науковий об≥г пон¤тт¤ м≥жнародне сусп≥льство (international society). онцепц≥¤ ’.Ѕулла базувалась на тому, що на прот¤з≥ вс≥х ≥сторичних пер≥од≥в в м≥жнародн≥й систем≥ (international system), ¤ка охоплювала вс≥ держави св≥ту, ≥снувало прото¤дро - м≥жнародне сусп≥льство. –≥зниц¤ м≥ж цими пон¤тт¤ми, з його точки зору, пол¤гала в тому, що крањни, ¤к≥ входили до м≥жнародного сусп≥льства , в в≥дносинах м≥ж собою керувались не т≥льки практичними ≥нтересами, але й певним загальновизнаним кодексом повед≥нки, на¤вн≥сть ¤кого визначалась сп≥льними нормами морал≥. ƒл¤ зТ¤суванн¤ його сутност≥ в≥н використовуЇ формулу, в≥дпов≥дно до ¤коњ м≥жнародне сусп≥льство ≥снуЇ в тому випадку, коли група держав, усв≥домлюючи на¤вн≥сть у них сп≥льних ≥нтерес≥в та сп≥льних ц≥нностей, формуЇ сусп≥льство, в межах ¤кого у в≥дносинах одного з одним вони вважають себе повТ¤заними загальним набором правил, а також п≥дтримують д≥¤льн≥сть сп≥льних ≥нститут≥в. ¬≥н виокремлюЇ так≥ ≥сторичн≥ типи м≥жнародних сусп≥льств, ¤к Ђхристи¤нськеї, ЂЇвропейськеї та ≥н. ’арактеризуючи м≥жнародне сусп≥льство грецьких пол≥с≥в, в≥н зауважуЇ, що вона була ¤дром м≥жнародноњ системи, до складу ¤коњ входили ≥ негрецьк≥ держави, зокрема ѕерс≥¤ ≥ арфаген. “аким чином, п≥д м≥жнародним сусп≥льством в≥н розум≥Ї сукупн≥сть крањн, ¤к≥ Ї нос≥¤ми його св≥домост≥, мали не т≥льки економ≥чн≥, в≥йськов≥, але й моральн≥ переваги. Ќа п≥дстав≥ цього ’.Ѕулл формулюЇ ≥дею Ђсв≥тового м≥жнародного сусп≥льства ї (world international society), ч≥тко в≥дд≥л¤ючи його в≥д Ђрештиї, що складаЇ м≥жнародну систему.
¬ продовженн¤ ц≥Їњ тези ≤.¬аллерстайн висловлюЇ точку зору, що р≥вень розвитку глобального сусп≥льства в межах кожноњ нац≥ональноњ держави Ї принципово р≥зним, оск≥льки в≥н визначаЇтьс¤, в першу чергу, ментальними традиц≥¤ми та р≥внем розвитку глобальноњ св≥домост≥.
“ерм≥н Усв≥тове сп≥втовариствоФ було використано в 1969 р. ѕрезидентом —получених Ўтат≥в –. Ќ≥ксоном в його виступ≥ на сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ. «окрема, в≥н зазначив, що Увперше за всю ≥стор≥ю ми д≥йсно стали св≥товим сп≥втовариствомФ. “аким чином, п≥д Усв≥товим сп≥втовариствомФ розум≥лась глобальна св≥това система, що формуЇтьс¤ внасл≥док глобал≥зац≥њ.
«м≥ст пон¤тт¤ Ум≥жнародне сп≥втовариствоФ визначаЇтьс¤ в м≥жнародному прав≥ ¤к глобальна пол≥тична система, елементами ¤коњ Ї держави, тобто система, що маЇ м≥ждержавний характер.
ѕон¤тт¤ Усв≥тове сп≥втовариствоФ в такому сенс≥ набуваЇ б≥льш широкого значенн¤, тому що використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ глобальноњ соц≥ально-економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ системи, ¤ка включаЇ ¤к держави, так ≥ нетрадиц≥йних актор≥в.
”загальнюючи вищенаведен≥ точки зору, приходимо до висновку, що глобальне сусп≥льство Ц це сукупн≥сть в≥дносин, ¤ка формуЇтьс¤ в результат≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, реал≥зац≥њ сп≥льних ≥нтерес≥в та виробництва сп≥льних благ на глобальному р≥вн≥. “акими сп≥льними ≥нтересами виступають м≥жнародний мир, безпека, вир≥шенн¤ глобальних проблем, регул¤ц≥¤ економ≥чних в≥дносин. ƒж. ћодельськ≥ визначаЇ глобальне сусп≥льство ¤к функц≥онально-специф≥чну сукупн≥сть в≥дносин, ¤ка характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю проблем певного р≥вн¤ та повТ¤заних з орган≥зованим зд≥йсненн¤м колективних д≥й на глобальному р≥вн≥. ƒо фактор≥в становленн¤ глобального сусп≥льства можна в≥днести:
- глобальну економ≥ку ( з точки зору ƒж.√ольдстайна, джерелом становленн¤ та розвитку глобального сусп≥льства Ї св≥товий спос≥б виробництва, ¤кий призводить до незм≥нноњ сукупност≥ незм≥нних елемент≥в, повТ¤заних м≥ж собою незм≥нними в≥дносинами);
- глобальну пол≥тику, ¤ка характеризуЇ вплив наймогутн≥шого субТЇкта Ц сп≥втовариства розвинених держав;
- глобальний тероризм, ¤кий вимагаЇ обТЇднанн¤ та консол≥дац≥њ;
- глобальн≥ комун≥кац≥њ, ¤к≥ Ї засобом реал≥зац≥њ в≥дпов≥дних ≥нтегративних форм, зокрема ≤нтернет, моб≥льний звТ¤зок, ¤к≥ стирають м≥ждержавн≥ кордони ( на думку директора ёЌ≈— ќ а≥т≥ро ћацуур≥, бурхливий розвиток ≥нформац≥йно-комун≥кативних технолог≥й призводить до по¤ви глобального сусп≥льства знань, ¤ке маЇ забезпечити всьому св≥тов≥ пошук нових шл¤х≥в використанн¤ на практиц≥ накопиченого потенц≥алу знань та нових технолог≥й у русл≥ вир≥шенн¤ завдань св≥тового розвитку. “ака модель орган≥зац≥њ, ¤к глобальне сусп≥льство, з точки зору а≥т≥ро ћацуур≥, маЇ базуватись на чотирьох основних принципах: р≥вний доступ до осв≥ти дл¤ вс≥х, загальний доступ до ≥нформац≥њ, включаючи могутн≥й масив загальнодоступноњ ≥нформац≥њ, збереженн¤ та п≥дтримка культурноњ самобутност≥ народ≥в, включаючи багатомовн≥сть, плюрал≥зм та самобутн≥сть культур, свобода самовираженн¤;
- глобальну культуру, що обТЇднуЇ св≥тов≥ ц≥нност≥ планети;
- глобальну науку, ¤ка Ї результатом в≥дпов≥дного академ≥чного обм≥ну, розвитку св≥товоњ академ≥чноњ ≥нфраструктури;
- глобальну ун≥ф≥кац≥ю стилю житт¤.
ќсновним механ≥змом становленн¤ глобального сусп≥льства Ї глобальна взаЇмод≥¤, п≥д ¤кою –. еохейн та ƒж.Ќай розум≥ють такий тип руху через державн≥ кордони матер≥альних та нематер≥альних предмет≥в, в ¤кому щонайменше один з його актор≥в не Ї представником держави або ур¤довоњ орган≥зац≥њ одн≥Їњ частини св≥ту, а ≥нший Ц ≥ншоњ.
¬ умовах глобал≥зац≥њ велику роль в≥д≥грають механ≥зми пол≥тики, економ≥ки та культури, саме в≥д них, з точки зору ƒж.ћодельськ≥, залежить баланс розвитку глобального сусп≥льства, адже пол≥тика Ї механ≥змом п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥, справедливост≥ та безпеки, економ≥ка Ц механ≥змом виробництва благ та ринкового обм≥ну, культура Ц механ≥змом в≥дтворенн¤ стандарт≥в, ц≥нностей та знань. ¬≥дпов≥дно до цього ввод¤тьс¤ пон¤тт¤ глобальноњ пол≥тики, економ≥ки та культури, ¤к≥ забезпечують глобальний р≥вень розвТ¤занн¤ проблем у межах вс≥Їњ планети.
¬ажливою проблемою Ї визначенн¤ рол≥ людини у глобальному сусп≥льств≥, виробленн¤ загальних норм та моральних критер≥њв повед≥нки, виробленн≥ ≥ дотриманн≥ норм, ¤к≥ Ї необх≥дною умовою глобальноњ взаЇмод≥њ. « точки зору ј.ѕ.‘едотова, пон¤т≥йний апарат глобал≥стики маЇ включати до себе акс≥оми, тобто ≥стини, що не потребують доказ≥в, ¤к≥ закладають њњ теорет≥чн≥ п≥двалини .
ƒо головних з них сл≥д в≥днести наступн≥ :
Ј щодо вищоњ ц≥л≥ «емл≥ - створенн≥ новоњ, науково керованоњ ≥ духовно орган≥зованоњ «емноњ цив≥л≥зац≥њ,
Ј щодо антропогенноњ меж≥ «емл≥ ( планета маЇ обмежен≥ ф≥зичн≥ розм≥ри, обмежен≥ природн≥ ресурси, обмежен≥ можливост≥ б≥осфери по п≥дтриманню житт¤ та стаб≥л≥зац≥њ кл≥мату),
Ј щодо загибел≥ косм≥чних цив≥л≥зац≥й (будь-¤ка цив≥л≥зац≥¤, що розвиваЇтьс¤ некерованою, приречена на загибель),
Ј щодо становища в позамежному св≥т≥ економ≥чного зростанн¤ (в позамежному св≥т≥, ¤кий вийшов за антропогенн≥ меж≥ «емл≥, економ≥чне зростанн¤ маЇ бути обмежене),
Ј щодо переходу до б≥льш досконалоњ еколого-соц≥ально-економ≥чноњ системи (такий перех≥д може бути зд≥йснений т≥льки на основ≥ науки Ц глобал≥стики).
¬с≥ попередн≥ модел≥ св≥ту розгл¤дали —в≥т в Їдност≥ двох елемент≥в Ц б≥осфери та людини. Ѕ≥осфера, за ¬.≤.¬ернадським Ц це оболонка «емл≥, склад та енергетика ¤коњ обумовлен≥ минулою або сучасною д≥¤льн≥стю живих орган≥зм≥в. Ќоосфера (сфера розуму)- це сфера д≥¤льност≥ живоњ ноосферноњ цив≥л≥зац≥њ, ¤дром ¤коњ Ї ≥сторична б≥осфера «емл≥.
—учасна глобал≥стика пропонуЇ ¤к≥сно нову модель керованого св≥ту. ¬она складаЇтьс¤ з трьох елемент≥в Ц б≥осфери, крањн св≥ту ≥ конкретноњ крањни, взаЇмод≥¤ ¤ких описуЇтьс¤ узагальненими ¤к≥сними параметрами св≥ту, а керуванн¤ маЇ зд≥йснюватись з боку св≥тового сп≥втовариства шл¤хом впливу на конкретну крањну з врахуванн¤м њњ узагальнених параметр≥в, ¤к≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ в њњ м≥сц≥ в св≥т≥. јдже на сучасному етап≥ лише чверть св≥ту користуЇтьс¤ двома третинами його ресурс≥в.
√лобал≥стика вводить к≥льк≥сн≥ критер≥њ в концепц≥ю сталого розвитку ≥ пропонуЇ наступн≥ висновки:
Ј необх≥дн≥сть стаб≥л≥зац≥њ усередненоњ по св≥ту економ≥ки, енергетики та чисельност≥ населенн¤;
Ј необх≥дн≥сть запровадженн¤ механ≥зму керуванн¤ св≥том, починаючи з рентного керуванн¤, тобто запровадженн¤ рентноњ платн≥ з крањн св≥ту за користуванн¤ б≥осферою;
Ј перех≥д до ¤к≥сно новоњ соц≥ально-економ≥чноњ системи планового типу;
Ј глобал≥стика маЇ стати основою ¤к≥сно нового планетарного св≥тогл¤ду всього людства.
2. ѕопередники ≥ теоретичн≥ п≥двалини глобал≥стики
“еоретичн≥ засади глобал≥стики почали розробл¤тись з другоњ половини 60-х рок≥в ’’ стол≥тт¤, але њњ ф≥лософсько-методолог≥чн≥ засади мають глибок≥ ≥сторичн≥ кор≥нн¤. √лобал≥стика ¤к наука синтезуЇ основи соц≥ально-економ≥чних ≥ ф≥лософських вчень попередник≥в в≥дносно законом≥рностей розвитку природи та сусп≥льства.
ќкрем≥ ≥дењ та фундаментальн≥ принципи глобал≥стики висловлювались та обірунтовувалис¤ багатьма ф≥лософами, починаючи з≥ —тародавнього —ходу та античних час≥в. ‘ормуЇтьс¤ глобальна св≥дом≥сть ¤к здатн≥сть мислити категор≥¤ми планетарного масштабу, в≥дчувати власну сп≥впричетн≥сть до загальносв≥тових процес≥в, св≥тов≥дчутт¤ та св≥торозум≥нн¤, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кими на передн≥й план в оц≥нц≥ принцип≥альних , особливо важливих под≥й виступають загальнолюдськ≥ ≥нтереси та ц≥нност≥.
ќсоблив≥стю глобальноњ св≥домост≥ та глобальних ≥дей ¤к њњ зм≥стовноњ сторони Ї те, що вони мають значенн¤ в масштабах вс≥Їњ планети.
¬ цьому план≥ глобальн≥ ≥дењ мають давню ≥стор≥ю, починаючи з виникненн¤ св≥тових рел≥г≥й, зокрема буддизму та христи¤нству. ¬ажливе значенн¤ мали ≥дењ ѕросв≥тництва, ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ з њњ принципами свободи, р≥вноправТ¤ та братерства.
ѕродовженн¤м цих традиц≥й стають комун≥стичн≥ ≥дењ, особливо на початковому етап≥, з њх гаслами побудови Їдиного справедливого безкласового сусп≥льства без рас та нац≥й.
ћ≥ждисципл≥нарний характер глобальних досл≥джень по¤снюЇ недостатню визначен≥сть њњ концептуальних засад та категор≥ального апарату. јле в ¤кост≥ ф≥лософсько-методолог≥чних п≥двалин глобальних досл≥джень можна виокремити дек≥лька теоретичних поток≥в.
ѕо-перше, це концепц≥¤ трансформац≥њ б≥осфери в ноосферу , ¤ка по сут≥ ¤вл¤Ї собою схему ≥Їрарх≥њ ф≥лософсько-пол≥тичних, природознавчих та техн≥ко-економ≥чних аспект≥в глобальних проблем сучасност≥. Ќайповн≥ше ц≥ ≥дењ знайшли в≥дображенн¤ у прац¤х ¬.≤.¬ернадського, ѕ.“ей¤ра де Ўардена та ≥н.
ѕо друге, це спроби встановленн¤ д≥апазону антропогенноњ меж≥ «емл≥, аларм≥ська складова в св≥тов≥й св≥тогл¤дн≥й думц≥.
÷≥ ≥дењ висловлювались ще в прац¤х англ≥йського економ≥ста, св¤щеника, засновника концепц≥њ мальтуз≥анства “.–.ћальтуса (1766 Ц 1834), зокрема Уƒосв≥ду про закон народонаселенн¤Ф (1798-1803). ƒемограф≥чна доктрина “.–.ћальтуса побудована на необх≥дност≥ обмеженн¤ к≥лькост≥ населенн¤ «емл≥. √оловний закон “.–.ћальтуса Ц чисельн≥сть населенн¤ зростаЇ в геометричн≥й прогрес≥њ, а засоби його ≥снуванн¤ Ц в арифметичн≥й, в той же час можливост≥ виробництва продовольства обмежен≥. “ому голодомори, еп≥дем≥њ та в≥йни в≥н розгл¤дав в ¤кост≥ природних регул¤тор≥в перевиробництва людей.
≤дењ “.–.ћальтуса здобули чимало прихильник≥в ≥ в≥д≥грали важливу роль у формуванн≥ теор≥њ природного добору „.ƒарв≥на, бо за умов Унадм≥рного тиску населенн¤Ф виживають найпристосовн≥ш≥.
ритичне осмисленн¤ зростанн¤ загроз людству з боку науково-техн≥чного прогресу м≥ститьс¤ в прац¤х Ѕ.–ассела, ј.≈йнштейна, ƒж.ќрруелла, ќ.’аксл≥ та ≥н.
¬ажливе значенн¤ мають ≥ цив≥л≥зац≥йн≥ теор≥њ, в ¤ких п≥ддано науковому анал≥зу ¤к причини зникненн¤ окремих цив≥л≥зац≥й, так ≥ шл¤хи, знайден≥ людством дл¤ виходу з криз на точц≥ б≥фуркац≥њ, тобто цив≥л≥зац≥йн≥ революц≥њ (зокрема, антроп≥чна, неол≥тична, урбан≥стична, осьовий час, науково-техн≥чна революц≥њ тощо).
ѕо-третЇ, в ¤кост≥ теоретичних п≥двалин глобал≥стики сл≥д розгл¤дати загальну теор≥ю систем, методолог≥чн≥ п≥двалини ¤коњ були закладен≥ в прац¤х Ћ. фон Ѕерталанф≥, а пот≥м були використан≥ в спец≥альних дисципл≥нах, зокрема в м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. Ѕула створена спец≥альна теор≥¤ динам≥ки соц≥альних систем, в межах ¤коњ розробл¤ютьс¤ методолог≥чн≥ засади глобального пол≥тичного прогнозуванн¤.
ѕо-четверте, теоретичн≥ засади глобал≥стики закладались ≥де¤ми пациф≥зму, морального протисто¤нн¤ в≥йн≥ та ≥ншим формам насильства, монд≥ал≥зму та неомонд≥ал≥зму.
Ќарешт≥, особливого значенн¤ набувають футуролог≥чн≥ прогнози. јктивно розвиваЇтьс¤ футуролог≥¤ ¤к наука про перспективи розвитку цив≥л≥зац≥њ в контекст≥ всього комплексу глобальних проблем сучасност≥. ÷ей терм≥н запроваджуЇ н≥мецький вчений ќ.‘лентхейм ¤к назву науки про майбутнЇ, протиставл¤ючи футуролог≥ю утоп≥њ.
” 1960 р. було опубл≥ковано книгу н≥мецького вченого ‘.Ѕаада "«маганн¤ до 2000 року". ¬≥н сформулював наступну альтернативу: майбутнЇ людства Ц або рай на земл≥, або знищенн¤ . √оловними факторами, що несуть загрозу дл¤ людства, в≥н вважав:
w ефективн≥сть сучасноњ зброњ;
w духовну та моральну деградац≥ю людей;
w неспроможн≥сть пол≥тик≥в розв'¤зувати найважлив≥ш≥ проблеми.
” той же час ¤кщо футуролог≥¤ акцентуЇ увагу на тому, що може в≥дбутис¤ в найближч≥й чи в≥ддален≥й перспектив≥, глобал≥стика ставить питанн¤ про досл≥дженн¤ майбутнього ¤к визначенн¤ можливих ≥ в≥рог≥дних под≥й та тенденц≥й загальносв≥тового розвитку, в н≥й в≥дсутн≥й елемент обов'¤зковост≥.
¬несок ¬.≤. ¬ернадського у розвиток планетарного мисленн¤. Ќаукова спадщина ¬.≤.¬ернадського охоплюЇ найширш≥ сфери знань ≥ не втрачаЇ свого значенн¤ й дос≥, багато його ≥дей пр¤мують до своЇњ реал≥зац≥њ в майбутньому. …ого ≥м'¤ стоњть в одному р¤ду з такими видатними мислител¤ми, ¤к ≤.Ќьютон, „.ƒарв≥н, ј.≈йнштейн. ќсобливо вражаЇ енциклопедичний склад його розуму й зд≥бност≥ до наукових узагальнень. ¬≥н н≥коли не обмежував сферу своњх творчих пошук≥в галуззю одн≥Їњ науки. …ого роботи Ї джерелом дл¤ вивченн¤ генези одн≥Їњ з найважлив≥ших теор≥й ’’ ст. планетарного ≥ косм≥чного масштабу Ц вченн¤ про живу речовину ≥ ноосферу. ƒуже важливою, особливо дл¤ ”крањни, Ї його науково-орган≥зац≥йна д≥¤льн≥сть, теоретичним п≥дірунт¤м ¤коњ було визнанн¤ ним величезноњ косм≥чноњ, сусп≥льноњ та економ≥чноњ рол≥ науки. ¬≥н Ї засновником јкадем≥њ Ќаук ”крањни, ¤ка носить його ≥м'¤, був њњ першим президентом. « його ≥м'¤м пов'¤зане створенн¤ першоњ науковоњ б≥бл≥отеки в ”крањн≥, нин≥ ÷ентральноњ науковоњ б≥бл≥отеки ЌјЌ ”крањни ≥мен≥ ¬.≤.¬ернадського.
√оловн≥ ≥дењ ¬.≤.¬ернадського можна узагальнити наступним чином:
Ј житт¤ Ї косм≥чним ¤вищем;
Ј розвиток житт¤ приводить до виникненн¤ людини Ц живоњ ≥стоти, що над≥лена розумом, розумне житт¤ починаЇ активн≥ше впливати на природу, людина вперше охоплюЇ своЇю д≥¤льн≥стю всю б≥осферу;
Ј концепц≥¤ трансформац≥њ б≥осфери у ноосферу;
Ј людина в сучасному св≥т≥ маЇ д≥¤ти та мислити не т≥льки в аспект≥ певноњ особи, с≥м'њ, держави, а у планетарному масштаб≥;
Ј хоча ≥дењ людськоњ Їдност≥ виникли давно, але рел≥г≥¤ не змогла об'Їднати людей, т≥льки наука може стати основою об'Їднанн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ такими њњ рисами, ¤к обов'¤зков≥сть та лог≥чна дов≥дн≥сть, охопленн¤ нею вс≥Їњ б≥осфери;
Ј визначено роль науковоњ думки в трансформац≥њ б≥осфери у ноосферу, що стаЇ теоретичною платформою розвитку планетарного мисленн¤;
Ј унасл≥док дос¤гнень людства в ’’ ст. уперше в ≥стор≥њ почав зд≥йснюватись Їдиний ≥сторичний процес.
Ќа першому етап≥ науковоњ д≥¤льност≥ ¬.≤.¬ернадський зд≥йснював досл≥дженн¤ в галуз≥ м≥нералог≥њ. ¬≥н вважав, що м≥нерали Ц це сл≥ди ф≥зико-х≥м≥чних процес≥в, ¤к≥ в≥дбувалис¤ на «емл≥. ¬≥д досл≥дженн¤ х≥м≥њ м≥нерал≥в науковець переходить до вивченн¤ х≥м≥чних елемент≥в г≥рських пор≥д земноњ кори, з'¤совуючи њх роль ≥ м≥сце в геолог≥чн≥й ≥стор≥њ земл≥. ¬.≤.¬ернадський закладаЇ п≥двалини новоњ науки Ц геох≥м≥њ. –озвиваючись на фон≥ х≥м≥њ, ф≥зики, м≥нералог≥њ, геох≥м≥¤ стаЇ складовою частиною косм≥чноњ х≥м≥њ. Ѕуло сформульовано ≥дею про х≥м≥чну Їдн≥сть св≥ту. ¬чений вважав, що вивченн¤ земних атом≥в Ї ключем до вивченн¤ космосу, висунув думку про матер≥альний обм≥н та енергетичну взаЇмод≥ю м≥ж землею та космосом.
Ќа наступному, другому етап≥ ¬.≤.¬ернадський досл≥джував роль живих орган≥зм≥в в ≥стор≥њ земл≥, об'Їднавши њх п≥д узагальнюючим найменуванн¤м "жива речовина", ¤ка Ї акумул¤тором косм≥чноњ енерг≥њ, розпод≥льником њњ в м≥нералог≥чних ≥ геох≥м≥чних процесах, нос≥Їм та джерелом в≥льноњ б≥огеох≥м≥чноњ енерг≥њ ("геох≥м≥чноњ енерг≥њ житт¤"), що охоплюЇ всю б≥осферу Ц земну оболонку, ¤ка ¤вл¤Ї Їдину сферу житт¤. Ѕ≥осферу в≥н розгл¤дав ¤к орган≥зовану, динам≥чну ≥ ст≥йку вр≥вноважену систему, ¤ка незалежно розвиваЇтьс¤. ”перше в св≥тов≥й науц≥ в≥н розгл¤дав еволюц≥ю б≥осфери ¤к Їдиний косм≥чний, планетний, б≥огенний та антропогенний процес. Ѕ≥осферу в≥н у¤вл¤в ¤к "систему систем", еволюц≥йно зумовлену ≥ функц≥онально взаЇмопов'¤зану множинн≥стю аб≥отичного ≥ б≥отичного в екосистемному р≥зноман≥тт≥ й множинност≥.
¬.≤.¬ернадський вважав, що "жива речовина" Ї нос≥Їм ≥ творцем в≥льноњ енерг≥њ, ¤ка охоплюЇ всю б≥осферу ≥ визначаЇ в основному њњ ≥стор≥ю. ≈нергетичний б≥огеох≥м≥чний зв'¤зок м≥ж —онцем ≥ орган≥чним житт¤м на «емл≥ ви¤вл¤Ї косм≥чну роль живоњ речовини ¤к планетарного ¤вища. ” робот≥ "∆ива речовина в земн≥й кор≥ та њњ геох≥м≥чне значенн¤" вперше в св≥тов≥й л≥тератур≥ з геох≥м≥чних позиц≥й розкрито функц≥ональну роль живоњ речовини ¤к геолог≥чноњ сили планетарного масштабу.
ќсобливо важливим Ї його висновок про те, що житт¤ Ї косм≥чним ¤вищем, про в≥чн≥сть житт¤ в космос≥ та ≥нших матер≥ально-енергетичних перетворень, про множинн≥сть св≥т≥в у всесв≥т≥. ¬≥н писав: "Ќе т≥льки з ф≥лософського, але ≥ з наукового погл¤ду ¤сно, що такий р≥зко протилежний вс≥м ≥ншим ф≥зичним процесам ѕрироди енергетичний характер життЇвих процес≥в не може бути пов'¤заний т≥льки ≥з «емлею, в≥н повинен мати св≥тове значенн¤. ∆итт¤ Ц на таких умовах Ц маЇ бути косм≥чним ¤вищем. ¬оно не може бути справою випадку".
« по¤вою житт¤ почавс¤ ¤к≥сно новий етап еволюц≥њ нашоњ планети. —тав зм≥нюватис¤ х≥м≥чний склад газ≥в пов≥тр¤ного басейну ¤к насл≥док по¤ви в≥льного кисню ≥ молекул¤рного азоту, став зменшуватись зм≥ст вуглекислоти в атмосфер≥ та г≥дросфер≥, що позитивно позначилос¤ на темпах еволюц≥њ нових форм рослинного ≥ тваринного св≥ту. ѕодальш≥ зм≥ни х≥м≥чного балансу планети, б≥огенн≥ утворенн¤ њњ газовоњ оболонки спричинили зм≥ни кл≥мату, унасл≥док чого виникли спри¤тлив≥ температурн≥ умови дл¤ бурхливого розвитку орган≥чного житт¤. ƒосл≥джен≥ ¬.≤.¬ернадським б≥огеох≥м≥чн≥ функц≥њ живоњ речовини, д≥¤ ¤ких ви¤вл¤Їтьс¤ в глобальному масштаб≥ прот¤гом геолог≥чних пер≥од≥в, стали доведенн¤м того, що жива речовина Ї наймогутн≥шою геох≥м≥чною силою на наш≥й планет≥. Ѕ≥огенна м≥грац≥¤ атом≥в, спричинена нею, ¤вл¤Ї своЇр≥дну форму орган≥зованост≥, що маЇ першор¤дне значенн¤ в будов≥ б≥осфери. Ќаукове обірунтуванн¤ б≥огеох≥м≥чних принцип≥в, концепц≥¤ про взаЇмозв'¤зок у б≥огеох≥м≥чних процесах живоњ та неживоњ матер≥њ, системний п≥дх≥д до вивченн¤ еволюц≥њ б≥осфери та њњ орган≥зованост≥ ви¤вили зв'¤зок еволюц≥њ житт¤ з орган≥зован≥стю б≥осфери, розширили масштаби планетарного мисленн¤ цив≥л≥зац≥њ в систем≥ "б≥осфера Ц жива речовина Ц планета".
Ќа третьому етап≥ ¬.≤.¬ернадський створюЇ вченн¤ про еволюц≥ю ≥ орган≥зован≥сть б≥осфери, формулюЇ вченн¤ про роль науковоњ думки "соц≥ального людства" у трансформац≥њ њњ в ноосферу, що стаЇ теоретичною платформою розвитку планетарного мисленн¤. "Ѕ≥осфера, Ц писав ¬.≤.¬ер≠надський, Ц волод≥Ї абсолютно певною будовою, що ≥снуЇ прот¤гом м≥ль¤рд≥в рок≥в. ÷¤ будова пов'¤зана з активною участю в н≥й житт¤, ним значною м≥рою зумовлена в своЇму ≥снуванн≥, передус≥м характеризуЇтьс¤ динам≥чними, ст≥йкими, геолог≥чно тривалими вр≥вноваженн¤ми, ¤к≥, на в≥дм≥ну в≥д механ≥чноњ структури, к≥льк≥сно динам≥чн≥ в певних межах ¤к щодо простору, так ≥ щодо часу".
¬.≤.¬ернадський п≥д≥йшов до визначенн¤ сут≥ цив≥л≥зац≥њ ¤к природного феномену планетарного масштабу. "÷ив≥л≥зац≥¤ "культурного людства", Ц писав вчений Ц оск≥льки вона Ї формою орган≥зац≥њ новоњ геолог≥чноњ сили, що створилас¤ в б≥осфер≥, не може уриватис¤ ≥ знищуватис¤, оск≥льки це Ї велике природне ¤вище". ¬≥н стверджував, що людина своњм трудом ≥ розумом впливаЇ на б≥осферу, на теч≥ю геолог≥чних процес≥в, особливо у ’’ ст.: "”перше людина охопила своњм житт¤м, своЇю культурою всю верхню оболонку планети, у загальному Ц всю б≥осферу, всю пов'¤зану з житт¤м сферу планети". ÷¤ планетарна д≥¤льн≥сть людини маЇ також ≥ косм≥чний характер. Ќоосфера, сфера розуму Ї ¤к≥сно новою стад≥Їю в еволюц≥њ б≥осфери.
“≥льки у ’’ ст. людство почало усв≥домлювати свою д≥¤льн≥сть ¤к геолог≥чну силу в еволюц≥њ б≥осфери. « цього часу стали в≥дчуватис¤ ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ результати зростаючого техногенного впливу людини на довк≥лл¤. Ќа погл¤д ¬.≤.¬ернадського, взаЇмозв'¤зки сусп≥льства з природою, що ускладнюютьс¤, Ц одна з найважлив≥ших еколог≥чних ≥ соц≥альних проблем сучасност≥. –≥зноман≥тн≥ форми еколог≥чноњ регрес≥њ Ї результатом суперечливоњ взаЇмод≥њ систем ≥з саморегулюванн¤м: б≥осфери загалом та њњ частини Ц людського сусп≥льства. ≈колог≥чно необірунтован≥ д≥њ людини ведуть до п≥дриву зд≥бност≥ природних екосистем р≥зного р≥вн¤ до саморегул¤ц≥њ, що порушуЇ еколог≥чну стаб≥льн≥сть ¤к в рег≥ональних, так ≥ в глобальних масштабах.
олективна наукова думка не випадкова, ¤к вс¤ке природне ¤вище, вона законом≥рна ¤к законом≥рний у ход≥ часу процес, що створив мозок. як нова могутн¤ геолог≥чна сила вона маЇ бути спр¤мована на регулюванн¤ впливу техногенезу на б≥огенез з метою потенц≥йноњ оптим≥зац≥њ б≥осфери. ¬.≤.¬ернадський в≥рив у колективний розум людства, ¤ке не може використати наукову думку дл¤ руйнуванн¤ б≥осфери, оск≥льки Ї њњ складовою частиною.
” травн≥ 2002 року в ћоскв≥ в≥дбулась м≥жнародна конференц≥¤ до 140-р≥чч¤ з дн¤ народженн¤ ¬.≤.¬ернадського "ѕерспективи збереженн¤ ≥ розвитку Їдиноњ цив≥л≥зац≥њ ѕланети". ќсобливу актуальн≥сть набули ≥дењ ¬.≤.¬ернадського щодо приходу ноосферного сусп≥льства, здатного до коеволюц≥њ з ѕриродою, ¤ке в≥н характеризував ¤к фазу ноосферного усв≥домленн¤.
¬несок ј. ≈йнштейна у розвиток глобального мисленн¤. ¬несок ј.≈йнштейна у розвиток планетарного мисленн¤ можна розгл¤дати в двох аспектах: ¤к вченого ≥ ¤к сусп≥льного д≥¤ча. ѕ≥сл¤ того, ¤к греки в≥дмовилис¤ в≥д ≥дењ плоскоњ земл≥, в≥дкинули ≥дею щодо ≥снуванн¤ антипод≥в ≥ запровадили пон¤тт¤ верху та низу, з'¤сувалось, що напр¤мки у простор≥ пов'¤зан≥ з матер≥альними т≥лами. √ел≥оцентрична система оперн≥ка пок≥нчила з прив'¤заним до земл≥ центром св≥тобудови ≥ рел¤тив≥зувала картину св≥ту небесних т≥л, що постаЇ перед очима земного спостер≥гача. «годом концепц≥¤ неск≥нченного, позбавленого центру ¬сесв≥ту пов'¤зала траЇктор≥њ т≥л з т≥лами в≥дл≥ку ≥ позбавила њх абсолютного характеру. ÷≥ етапи зв≥льненн¤ науки в≥д антропоцентризму були етапами ≥нвар≥антного у¤вленн¤ про процеси природи.
ƒл¤ ј.≈йнштейна теор≥¤ в≥дносност≥ була етапом розвитку ≥дењ об'Їктивноњ гармон≥њ бутт¤, ¤ка в≥дображалас¤ в ун≥версальному причинному зв'¤зку процес≥в природи, ¤кий маЇ об'Їктивний характер. ƒумка про наближенн¤ до об'Їктивноњ ≥стини пронизувала св≥тогл¤д √ал≥ле¤ й —п≥нози, вона Ї характерною дл¤ рац≥онал≥зму ’V≤≤ ст. ≥ лише пот≥м зм≥нюЇтьс¤ претенз≥Їю розуму на абсолютне ≥ повне п≥знанн¤ ≥стини в останн≥й ≥нстанц≥њ.
ј.≈йнштейн вбачав у п≥знанн≥ складну проблему: св≥т невичерпний, в≥домост≥ про нього обмежен≥, недостатн≥, приблизн≥, нек≥нчен≥. –азом з тим св≥т можна п≥знати; картини св≥ту, зм≥нюючи одна одну, все б≥льше наближають людину до об'Їктивноњ ≥стини. « цього приводу ј.≈йнштейн писав: "Ќайб≥льш незрозум≥лим у св≥т≥ Ї те, що в≥н зрозум≥лий".
«агальна теор≥¤ в≥дносност≥ знайшла широке застосуванн¤ у космолог≥њ. ¬≥дкритт¤ грав≥тац≥њ та вивченн¤ њњ закон≥в внесли до космолог≥њ певну впор¤дкован≥сть. Ѕуло знайдено матер≥альний зв'¤зок м≥ж косм≥чними т≥лами, що дозволило позбутис¤ багатьох фантастичних вимисл≥в, на ¤к≥ були багат≥ космолог≥чн≥ та космогонн≥ вченн¤ стародавн≥х ≥ середньов≥чних натурф≥лософ≥в. ¬изнанн¤ багатьма досл≥дниками матер≥альноњ природи косм≥чних об'Їкт≥в та матер≥альних сил, що д≥ють м≥ж ними, передбачало вивченн¤ таких проблем, ¤к ск≥нченн≥сть та неск≥нченн≥сть ¬сесв≥ту, густина його матер≥њ.
60-т≥ рр. ’’ ст. привнесли ц≥лу низку нових ≥мпульс≥в у розвиток загальноњ теор≥њ в≥дносност≥, одне за одним було зроблено багато в≥дкритт≥в, ¤к≥ ще раз п≥дтвердили ≥дею, що з≥рки, ¤к ≥ ¬сесв≥т у ц≥лому, еволюц≥онують. ¬ивченн¤ еволюц≥њ видимоњ частини ¬сесв≥ту привело до своЇр≥дноњ революц≥њ в астроном≥њ.
“еор≥¤ в≥дносност≥, ¤к вважають де¤к≥ вчен≥, скор≥ше ф≥лософська теор≥¤, н≥ж ф≥зична, теор≥¤ нового сприйн¤тт¤ св≥ту. ¬она справила величезний вплив на св≥тогл¤д, глибше, н≥ж косм≥чна ф≥зика, розкрила законом≥рност≥ св≥тобудови. Ќьютон≥вське у¤вленн¤ про св≥т було багато в чому зм≥нене п≥д впливом вченн¤ ≈йнштейна. «ам≥сть цього у¤вленн¤ виникла картина св≥ту, в ¤к≥й об'Їднаними ви¤вилис¤ матер≥¤, рух, час ≥ прост≥р, що ран≥ше вважалис¤ роз'Їднаними. “еор≥¤ в≥дносност≥ зробила величезний ¤к≥сний крок уперед у тлумаченн≥ структури ¬сесв≥ту. “еор≥¤ в≥дносност≥ п≥двищила ≥нтерес досл≥дник≥в до ф≥лософськоњ проблематики, вказавши на необх≥дн≥сть методолог≥чного ≥ гносеолог≥чного анал≥зу положень ф≥зичноњ науки. ¬иникла необх≥дн≥сть у ф≥лософському анал≥з≥ пон¤ть.
як сусп≥льний д≥¤ч, анал≥зуючи ¤дерну загрозу, в≥н зробив наступн≥ висновки: "¬≥дкритт¤ д≥ленн¤ урану загрожуЇ цив≥л≥зац≥њ та люд¤м не б≥льше, н≥ж винайденн¤ с≥рникаЕ Ќаш захист не в зброњ, не в науц≥Е . Ќаш захист у законност≥ й пор¤дку". ¬идатний вчений був переконаний пациф≥ст, сто¤в на позиц≥¤х монд≥ал≥зму, наголошуючи на необх≥дност≥ створенн¤ механ≥зму запоб≥ганн¤ ¤дерноњ в≥йни. јнал≥зуючи проблеми в≥йни ≥ миру у психолог≥чному аспект≥, в≥н нав≥ть листувавс¤ з в≥домим н≥мецьким психоанал≥тиком «.‘рейдом. ” 1948 р. в≥д п≥дписавс¤ п≥д зверненн¤м ом≥тету ф≥зик≥в-¤дерник≥в, в ¤кому дл¤ зниженн¤ напруженост≥ м≥ж —ходом та «аходом пропонувалос¤ створенн¤ св≥тового ур¤ду, до складу ¤кого мали вв≥йти представники вс≥х бажаючих крањн. …ого головною функц≥Їю було розв'¤занн¤ питань, пов'¤заних з≥ збройними конфл≥ктами. –≥шенн¤ мали прийматис¤ б≥льш≥стю голос≥в, тобто не визнавалос¤ право вето. ‘ункц≥Їю ур¤ду мало стати також спостереженн¤ за озброЇнн¤ми у крањнах Ц членах ур¤ду. ≤нш≥ питанн¤ залишалис¤ внутр≥шньою справою держав.
” 1955 р. було опубл≥ковано так званий "ћан≥фест –ассела-≈йнштейна", п≥дписаний такими пров≥дними вченими, ¤к Ќ.Ѕор, ∆. юр≥ та ≥н. ” ньому, зокрема, зазначалос¤: "ћи виступаЇмо ¤к люди, подальше ≥снуванн¤ ¤ких знаходитьс¤ п≥д загрозою". ÷≥ ≥дењ под≥л¤лись пагуошським рухом Ц м≥жнародним рухом вчених за мир, роззброЇнн¤ та м≥жнародну безпеку. ” 1957 р. в ѕагуош≥ ( анада) в≥дбулас¤ перша ѕагуошська конференц≥¤. ”часть у цьому рус≥ пров≥дних вчених змушуЇ прислуховуватис¤ до њх думки ¤к ур¤ди, так ≥ окрем≥ орган≥зац≥њ. ” де¤ких випадках заходи, ¤к≥ пропонувались пагуошським рухом у справ≥ п≥дтриманн¤ миру, знаходили в≥дображенн¤ в оф≥ц≥альних м≥жнародних домовленост¤х.
ћонд≥ал≥зм та неомонд≥ал≥зм ¤к теч≥њ сусп≥льно-пол≥тичноњ думки. “еоретичн≥ засади глобал≥стики закладались ≥де¤ми пациф≥зму, морального протисто¤нн¤ в≥йн≥ та ≥ншим формам насильства, монд≥ал≥зму та неомонд≥ал≥зму.
ћонд≥ал≥зм (в≥д фр. Monde Ц св≥т) Ц це рух за об'Їднанн¤ св≥ту та його окремих рег≥он≥в на федеральн≥й основ≥ ≥з всесв≥тн≥м ур¤дом. ¬≥н постулюЇ нев≥дворотн≥сть планетарноњ ≥нтеграц≥њ, перех≥д в≥д множинност≥ держав, народ≥в, нац≥й, цив≥л≥зац≥й та культур до Їдиного св≥ту. ≤дейною предтечею монд≥ал≥зму були де¤к≥ утоп≥чн≥ та м≥стичн≥ рухи, починаючи з≥ стародавн≥х час≥в та —ередньов≥чч¤. ¬ њх основ≥ було у¤вленн¤ про те, що колись в≥дбудетьс¤ об'Їднанн¤ вс≥х народ≥в в Їдиному царств≥, ¤ке не знатиме протир≥ч, конфл≥кт≥в та в≥йн.
√уман≥сти вс≥х стол≥ть бачили майбутнЇ людства ¤к св≥т, побудований на принципах Їдност≥ та сп≥льного розв'¤занн¤ ≥снуючих ≥ потенц≥йних проблем. ƒо рац≥онал≥стичних його верс≥й сл≥д в≥днести ≥дењ в≥домого ф≥лософа, ¤ким було запроваджено терм≥н "соц≥олог≥¤", одного ≥з засновник≥в позитив≥зма ќгюста онта (1798-1857) та н≥мецького письменника ≥ критика √отхольда Ћесс≥нга (1729-1781). ќ. онт, значний вплив на формуванн¤ погл¤д≥в ¤кого справив ј.—ен-—≥мон, в ¤кого в≥н працював де¤кий час секретарем, у своЇму вченн≥ про третю еру стверджував, що "людство Ц це всесв≥тн¤ батьк≥вщина, ¤ка закликана об'Їднати в майбутньому вс≥х жител≥в планети".
” "ћан≥фест≥ омун≥стичноњ парт≥њ" .ћаркс та ‘.≈нгельс теж закликали до Їднанн¤, хоча њ не вс≥х жител≥в планети, а т≥льки "пролетар≥в ус≥х крањн".
Ќаприк≥нц≥ ’≤’ ст. англ≥Їць —ес≥л –одс (1853-1902) створюЇ групу " руглий ст≥л", ¤ка ставить за мету створенн¤ Їдиного св≥тового ур¤ду, перш за все дл¤ спри¤нн¤ розвитку св≥товоњ торг≥вл≥.
Ќа початку ’’ ст. розпочинаЇтьс¤ рух за створенн¤ ќб'Їднаних Ўтат≥в ™вропи. ÷ю ≥дею в њњ комун≥стичн≥й ≥нтерпретац≥њ п≥дтримав ¬.≤.Ћен≥н. ≤дењ "перманентноњ революц≥њ" та гасла омун≥стичного ≤нтернац≥оналу теж були де¤кою м≥рою монд≥ал≥стичними за своњм характером.
” преамбул≥ –ад¤нськоњ онституц≥њ 1924 р. було записано, що —–—– Ц це "св≥тов≥ пролетарськ≥ —получен≥ Ўтати", що створенн¤ –ад¤нськоњ держави стане новим вир≥шальним кроком на шл¤ху об'Їднанн¤ труд¤щих вс≥х крањн у св≥тову соц≥ал≥стичну –ад¤нську республ≥ку.
—творенн¤ Ћ≥ги Ќац≥й стало практичним вт≥ленн¤м ≥дей монд≥ал≥зму. ѓњ криза спонукала шукати вих≥д в реорган≥зац≥њ св≥ту ≥ в≥дносин м≥ж народами та державами в створенн≥ нових централ≥зованих св≥тових структур. —получен≥ Ўтати стають головним центром монд≥ал≥зму.
ќрган≥зац≥йне оформленн¤ монд≥ал≥стського руху розпочалос¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ” 1921 р. було створено "–аду з м≥жнародних в≥дносин", головною метою ¤коњ проголошувались ун≥ф≥кац≥¤ планети та створенн¤ Їдиного ур¤ду. ” друкованому орган≥ –ади журнал≥ "Foreign Affairs" зазначалось, що "людство не д≥йде миру та процв≥танн¤, доки св≥т залишатиметьс¤ розд≥леним на 50 чи 60 незалежних держав ≥ доки не буде створена м≥жнародна системаЕ –еальна проблема сьогоденн¤ пол¤гаЇ у створенн≥ св≥тового ур¤ду".
ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни продовжувавс¤ процес орган≥зац≥йного оформленн¤ монд≥ал≥стського руху. —клад њх учасник≥в був р≥знобарвним Ц представники б≥знесу та пол≥тики, наукових к≥л, соц≥ал≥сти, фаб≥анц≥, пациф≥сти, христи¤нськ≥ демократи.
” 1954 р. було створено ще одну впливову монд≥ал≥стську структуру Ц Ѕ≥льдерберський клуб (Ѕ≥льдерберська група), представлену з американськоњ сторони членами "–ади з м≥жнародних в≥дносин". ” 1973 р. њњ актив≥сти створили "“ристоронню ком≥с≥ю" ("“рилатераль" Ц назва по¤снювалась тим, що вона мала на мет≥ об'Їднанн¤ п≥д ег≥дою атлантизму трьох великих простор≥в Ц американського, Ївропейського та тихоокеанського). як головна мета проголошувалось об'Їднанн¤ зусиль дл¤ створенн¤ нового св≥тового пор¤дку та в≥дмов≥ в≥д ≥дењ нац≥онального суверен≥тету, розвиток "системи св≥тового закону та св≥тового пор¤дку, базованому на транснац≥ональному федеральному правл≥нн≥". Ќа чол≥ Ѕ≥льдельберга та “рилатерал¤ стоњть родинний клан –окфеллер≥в. ¬ њх робот≥ брали участь багато пров≥дних пол≥тик≥в —Ўј, ™вропи та япон≥њ, зокрема так≥ пров≥дн≥ анал≥тики, ¤к ƒж.Ѕолл, «.Ѕжезинський, √. ≥сс≥нджер. “ристоронн¤ ком≥с≥¤, зокрема такий њњ анал≥тик, ¤к «.Ѕжезинський, розробили к≥лька вар≥ант≥в переходу до Їдиноњ св≥товоњ системи п≥д кер≥вництвом —Ўј.
¬ ’’≤ стол≥тт≥ зростаЇ к≥льк≥сть держав, ¤к≥ виступають за зм≥ни в —татут≥ ќќЌ та наданн≥ ц≥й м≥жнародн≥й орган≥зац≥њ функц≥й св≥тового координац≥йного ур¤ду. «а такий вар≥ант виступають не т≥льки багато науковц≥в, але й представники пол≥тики, б≥знесу, ф≥нансисти. Ќа юв≥лейн≥й сес≥њ ќќЌ-2000 розгл¤далис¤ проблеми формуванн¤ загальноњ концепц≥њ св≥тового пор¤дку у ’’≤ ст., зокрема поступове формуванн¤ св≥тового координац≥йного ур¤ду.
«розум≥ло, що ≥снуЇ багато проблем на шл¤ху до реал≥зац≥њ монд≥ал≥стських ≥дей. Ўл¤х до стаб≥льного розвитку людства лежить через максимальне зближенн¤ системного характеру.
3. ≈тапи розвитку глобал≥стики.
” становленн≥ глобал≥стики ¤к науки можна виокремити к≥лька етап≥в, кожен з ¤ких в≥дображаЇ специф≥ку еволюц≥њ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ.
ѕерший етап Ц 60-т≥ рр. Ц початок 70-х рр. ’’ ст., коли обс¤ги виробництва вперше в ≥стор≥њ людства почали загрожувати можливост¤м природи компенсувати антропогенний вплив. Ќа цей етап припадаЇ ≥ розгортанн¤ таких стратег≥чних наступальних засоб≥в веденн¤ в≥йни, використанн¤ ¤ких у конфл≥кт≥ ¤вл¤ло б загрозу ≥снуванн¤ людства. √оловн≥ проблеми, що досл≥джувалис¤ на цьому етап≥ Ц розповсюдженн¤ зброњ масового знищенн¤; забрудненн¤ довк≥лл¤; вичерпан≥сть св≥тових ресурс≥в; зростанн¤ народонаселенн¤ та труднощ≥ в забезпеченн¤ його продовольством; нер≥вном≥рн≥сть розвитку окремих крањн. Ќа цьому етап≥ глобал≥стика розвивалас¤ у форм≥ методолог≥чних та науково-теоретичних досл≥джень, не об'Їднаних у ц≥л≥сну систему.
” 60-х рр. ’’ стол≥тт¤ теоретичн≥ засади глобал≥стики закладались √. анном, ƒ.Ѕеллом, –.јроном, Ќ.¬≥ннером та ≥н.
ѕершими спробами м≥ждисципл≥нарних та м≥жнародних по складу глобальних досл≥джень стали симпоз≥уми та робоч≥ групи по еколог≥њ напередодн≥ —токгольмськоњ конференц≥њ по охорон≥ оточуючого середовища а також п≥дготовч≥ матер≥али конференц≥њ та зв≥ти п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤.
ќсоблив≥стю цього етапу стало створенн¤ в друг≥й половин≥ 60-х рок≥в спец≥альних м≥жнародних, державних, неур¤дових, приватних орган≥зац≥й, метою ¤ких стало вивченн¤ глобальних проблем та шл¤х≥в њх подоланн¤. ÷е Д≤нститут проблем майбутньогоФ, ¤кий було створено у ¬≥дн≥ в 1965 роц≥, м≥жнародний фонд ДЋюдство в 2000 роц≥Ф, заснований в Ќ≥дерландах в 1965 р. ¬ 1966 р. ¬ —Ўј було оформлене “овариство вивченн¤ майбутнього св≥ту.
ќсобливе значенн¤ мало заснуванн¤ в 1968 роц≥ з ≥н≥ц≥ативи ≥тал≥йського економ≥ста, сусп≥льного д≥¤ча та б≥знесмена ј.ѕечче≥ (1908-1984) неур¤довоњ м≥жнародноњ громадськоњ орган≥зац≥њ - –имського клубу, з метою досл≥дженн¤ проблем глобального розвитку та залученн¤ уваги св≥тового сп≥втовариства до глобальних проблем. ѕодальша д≥¤льн≥сть –имського клубу спри¤ла становленню та ≥нституал≥зац≥њ глобал≥стики, формуванн. њњ категор≥ального апарату та методолог≥њ.
ƒругий етап розвитку глобал≥стики охоплюЇ 70-т≥ Ц першу пол. 80-х рр. ’’ ст. Ќа цей етап припадаЇ п≥днесенн¤ глобал≥стики в методолог≥чному, функц≥ональному та прикладному план≥. ÷≥Їю проблематикою займаютьс¤ так≥ пров≥дн≥ вчен≥, ¤к ј.“оффлер, ¤кий закладаЇ п≥двалини ф≥лософ≥њ технократичного сусп≥льства, —.ћендлов≥тц, ¤кий запропонував принципи нового св≥тового пор¤дку, ≈.Ћасло, ¤ким сформульовано головн≥ ц≥л≥ розвитку людства та ≥н.
” середин≥ 70-х рр. пров≥дн≥ крањни «аходу охопила сер≥¤ структурних криз, ¤к≥ стали предметом досл≥дженн¤ глобал≥стики.
–имським клубом, створеним у 1968 р., були проведен≥ широкомасштабн≥ досл≥дженн¤ ≥ побудован≥ глобальн≥ модел≥ розвитку кризових тенденц≥й у взаЇмод≥њ м≥ж сусп≥льством ≥ довк≥лл¤м. ¬чен≥ розробили ц≥лу низку проект≥в та концепц≥й пол≥тичних реформ м≥жнародних в≥дносин з метою розв'¤занн¤ глобальних проблем.
—аме в цей час, ¤к зазначаЇ ¬.Ѕеб≥к та Ћ.ƒегтерьова, формуютьс¤ пров≥дн≥ концепц≥њ сучасноњ глобал≥стики, зокрема:
Ј концепц≥¤ "меж зростанн¤" (ƒж.‘орестер, ƒ. ћедоуз, ≈.ѕестель, ћ.ћесарович):
Ј концепц≥¤ Дгуман≥стичного соц≥ал≥змуФ (я.“инберген);
Ј концепц≥¤ Днового гуман≥змуФ (Ћ.ѕеччењ);
Ј концепц≥¤ Ддороговкази в майбутнЇФ (Ѕ.√аврилишин);
Ј концепц≥¤ Дсталого розвиткуФ (Ћ.Ѕраун);
Ј школа ун≥версального еволюц≥он≥зму (теор≥¤ глобальних р≥шень ≥ компром≥с≥в) ((ћ.ћойсЇЇв);
Ј школа м≥тозу б≥осфер (ƒ.јлен, ћ.Ќельсон);
Ј школа контрольованого глобального розвитку (ƒ.√в≥ш≥ан≥);
Ј школа св≥т-системного анал≥зу (≤.¬аллерстайн);
Ј концепц≥¤ геогенез≥су (≈. очетов);
Ј концепц≥¤ Дглобальноњ сп≥льнотиФ (ћ.„ешков).
–озвиток глобал≥стики був т≥сно повТ¤заний з пол≥тикою та ≥деолог≥Їю. “ому можна говорити про два головних напр¤мки розвитку глобал≥стики Ц особливо на перших трьох етапах њњ розвитку.
¬ зах≥дн≥й глобал≥стиц≥ сформувались наступн≥ основн≥ напр¤ми:
“ехнократичний напр¤м, ¤кий представлений:
а) технооптим≥стами (√. ан, ”.Ѕраун, ј.¬≥нер, √.—котт, ), ¤к≥ переконан≥, що т≥льки наука ≥ техн≥ка можуть вир≥шити вс≥ глобальн≥ проблеми, котр≥ й виникають внасл≥док розвитку науково-техн≥чного прогресу;
б) технопесим≥сти (ƒ.ћедоуз, .Ѕоулд≥нг, ћ.–обертс та ≥н.), ¤к≥ теж повТ¤зують виникненн¤ глобальних проблем з розвитком науково-техн≥чного прогресу, але не вважають, що наука ≥ техн≥ка можуть бути Їдиним засобом вир≥шенн¤ цих проблем ;
ѕост≥ндустр≥альна глобал≥стика (ќ.“оффлер, Ѕ.Ѕелл, ƒ.Ќесб≥т) не досл≥джувала глобальн≥ проблеми безпосередньо, але формулювала висновки, повТ¤зан≥ з пост≥ндустр≥альним станом сусп≥льства ≥ перспективою вир≥шенн¤ проблем глобального св≥ту.
≈колого-попул≥стський напр¤м (Ћ.Ѕраун, –.“еобальд) ¤кий зосереджуЇтьс¤ на проблемах взаЇмод≥њ природи, сусп≥льства ≥ людини.
≈кзистенц≥йально-культурна глобал≥стика (—.ћендлов≥ц, ….√алтунг), предметом ¤коњ Ї проблеми в≥йни ≥ миру, встановленн¤ нового економ≥чного ≥ соц≥ально-пол≥тичного пор¤дку.
≈волюц≥йно-детермен≥стський напр¤м глобал≥стики (ƒж.–≥фк≥н) ¤кий ор≥ЇнтуЇтьс¤ на досл≥дженн¤ законом≥рностей природноњ еволюц≥њ ≥ незворотност≥ науково-техн≥чного прогресу.
¬ рад¤нськ≥й та сучасн≥й рос≥йськ≥й глобал≥стиц≥ виокремлюютьс¤:
Ј ф≥лософсько-методолог≥чний напр¤м, ¤кий базуЇтьс¤ на систем≥ знань ф≥лософськоњ науки, що узагальнила ≥ звела до купи дос¤гненн¤ ≥нших наук про сусп≥льство ≥ людину. ¬ його межах досл≥джуютьс¤ ф≥лософськ≥ засади, сутн≥сть, іенеза глобальних процес≥в, анал≥зуютьс¤ найважлив≥ш≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ перетворенн¤, необх≥дн≥ дл¤ усп≥шного розвТ¤занн¤, проблем, що виникають (прац≥ ¬.≤.¬ернадського, Ќ.Ќ.ћоњсЇЇва, ≤.¬.Ѕестужева-Ћади, ƒ.ћ. √в≥ш≥ан≥, ј.≤.”тк≥на, ј.—.ѕанар≥на, ¬.¬.«аглад≥на);
Ј транснац≥ональний напр¤м Ц досл≥дженн¤ кризових ¤вищ ≥ протир≥ч загальнопланетарного масштабу, ¤ких не було в минулому;
Ј соц≥оприродничий напр¤м, ¤кий головну увагу прид≥л¤Ї еколог≥чним проблемам та проблемам природних ресурс≥в;
Ј культуролог≥чний напр¤м, ¤кий прид≥л¤Ї головну увагу проблемам глобал≥зац≥њ, ¤к≥ виникають внасл≥док науково-техн≥чного прогресу, народонаселенн¤, охорони здоровТ¤, культури, права, сусп≥льного житт¤.
онцепц≥¤ "меж зростанн¤". ќдним ≥з перших досв≥д≥в прогнозуванн¤ глобального розвитку вважаЇтьс¤ допов≥дь –имського клубу, ¤ку було складено в 1971 р. п≥д назвою "—в≥т-2" п≥д кер≥вництвом ƒж.‘орестера (перша допов≥дь –имського клубу). ¬чен≥ використали комп'ютерну модель, на п≥дстав≥ ¤коњ зробили спроби передбаченн¤ подальших етап≥в розвитку людства.
” 1972 р. у межах –имського клубу групою вчених п≥д кер≥вництвом американського вченого ƒ. ћедоуз на основ≥ системного методу зд≥йснено спробу прогнозуванн¤ глобального розвитку, побудови компФютерноњ модел≥ системи Длюдина-сусп≥лоьсьво-природаФ (допов≥дь "ћеж≥ зростанн¤"). ƒопов≥дь була заснована на прогнозуванн≥ таких зм≥нних: населенн¤, кап≥таловкладенн¤, природн≥ ресурси, продовольство, динам≥ка забрудненн¤ довк≥лл¤ у часовому ≥нтервал≥ у 200 рок≥в Ц в≥д 1900 до 2100 р. јвтори модел≥ виходили з концепц≥њ, що меж≥ св≥ту мають ф≥зичну природу, в≥дображаютьс¤ в його ск≥нченност≥, характеризуютьс¤ ¤к зовн≥шн≥. √оловний висновок пол¤гав у тому, що при збереженн≥ нин≥шн≥х темп≥в розвитку ресурси земл≥ вичерпаютьс¤ прот¤гом одного стол≥тт¤. ƒл¤ попередженн¤ цього вони запропонували концепц≥ю "глобальноњ р≥вноваги", тобто контрольованого балансу сил (≥де¤ "нульового зростанн¤").
” 1974 р. ћ.ћесаровичем та ™.ѕесте≠лем було п≥дготовлено допов≥дь –имського клубуФЋюдство у роздор≥жж≥. —тратег≥¤ виживанн¤Ф (друга допов≥дь –имського клубу). ¬ н≥й була сформульована ≥де¤"орган≥чного зростанн¤", зг≥дно з ¤кою кожен рег≥он св≥ту маЇ виконувати свою особливу функц≥ю. —в≥т досл≥джувавс¤ ¤к система взаЇмопов'¤заних рег≥он≥в. √оловною ознакою сусп≥льства другоњ половини ’’ ст. вважавс¤ притаманний йому "кризовий синдром", ¤кий маЇ стати стимулом переходу до св≥товоњ системи, що буде знаходитись у стан≥ "орган≥чного зростанн¤". ” цьому стан≥ система розвиватиметьс¤ ¤к Їдиний орган≥зм, де кожна частина в≥д≥граватиме свою виключну роль ≥ користуватиметьс¤ т≥Їю часткою загальних благ, ¤к≥ в≥дпов≥дають дан≥й рол≥ та забезпечують подальший розвиток ц≥Їњ частини на користь ц≥лого. Ѕуло зроблено висновок, що св≥т з простоњ сукупност≥ незалежних частин перетворюЇтьс¤ на всесв≥тню систему, тобто на з≥бранн¤ функц≥онально взаЇмозалежних частин. ¬иокремлено 10 рег≥он≥в, взаЇмод≥¤ м≥ж ¤кими зд≥йснюЇтьс¤ через експорт-≥мпорт та м≥грац≥ю населенн¤ за економ≥чними, географ≥чними критер≥¤ми, але з урахуванн¤м соц≥альних ≥ культурних характеристик.
онцепц≥¤ Дгуман≥стичного соц≥ал≥змуФ. ” 1976 р. я.“≥нберген та ј.ƒолман п≥дготували допов≥дь п≥д назвою "ѕерегл¤д м≥жнародного пор¤дку" (трет¤ допов≥дь –имського клубу), в ¤к≥й головною метою визнавалас¤ необх≥дн≥сть забезпеченн¤ г≥дност≥ та добробуту людей. Ќа погл¤д автор≥в допов≥д≥, пол≥тичн≥ зм≥ни планетарного масштабу вимагають створенн¤ глобальних власних структур Ц "св≥това державна скарбниц¤", "всесв≥тн¤ адм≥н≥страц≥¤ з продовольства". ћонд≥ал≥стична за своњм характером, ц¤ концепц≥¤ фактично висувала ≥дењ створенн¤ глобальних пол≥тичних ≥нститут≥в. Ќова ≥деальна соц≥альна орган≥зац≥¤ людства отримала назву Дгуман≥стичний соц≥ал≥змФ, ¤кий мав забезпечити р≥вн≥ можливост≥ дл¤ вс≥х крањн ≥ людей в≥дпов≥дно до ун≥версальних гуман≥стичних ц≥нностей.
онцепц≥¤ Днового гуман≥змуФ. ” 1977 р. допов≥дь ≈.Ћасло "÷≥л≥ дл¤ людства" ¤к головну мету проголошувала встановленн¤ загальносв≥товоњ сол≥дарност≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д "зовн≥шн≥х меж", вир≥шальними дл¤ визначенн¤ напр¤м≥в розвитку св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ вважались "меж≥ внутр≥шн≥", тобто пол≥тичн≥, культурн≥, психолог≥чн≥ меж≥ в життЇд≥¤льност≥ людей та сусп≥льства, що знаходить в≥дображенн¤ у поганому пол≥тичному кер≥вництв≥, безв≥дпов≥дальност≥ у пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ (суб'Їктивний чинник). Ќеобх≥дною передумовою виживанн¤ та прогресу людства мають стати сп≥льн≥ ≥деали, ц≥нност≥ й ц≥л≥, ¤ким треба п≥дкорити ≥ндив≥дуальн≥ ≥нтереси окремих крањн та народ≥в.
ƒопов≥дь вказувала на необх≥дн≥сть перебудови св≥домост≥ ≥ запровадженн¤ норм повед≥нки людей ≥ норм державноњ пол≥тики в≥дпов≥дно до Днових стандарт≥в гуман≥змуФ.
Ѕуло сформульовано Дц≥л≥ св≥тового розвиткуФ, зокрема:
Ј припиненн¤ гонки озброЇнь, в≥дмова в≥д конфл≥кт≥в, в≥йн та насильства, вир≥шенн¤ продовольчоњ проблеми в глобальному масштаб≥,
Ј глобальний контроль за використанн¤м енергетичних та сировинних ресурс≥в, технолог≥¤ми ≥ природокористуванн¤м,
Ј глобальний розвиток, спр¤мований на п≥двищенн¤ ¤кост≥ житт¤, соц≥альну справедлив≥сть у розпод≥л≥ матер≥альних та духовних благ.
ѕрограма Днового гуман≥змуФ передбачала Длюдську революц≥юФ, ≥нтеграц≥ю людей св≥ту ≥ формуванн¤ новоњ сп≥льноти Ц Дглобального етносу.
” тому ж роц≥ в≥домий американський економ≥ст ¬.Ћеонтьев та ≥нш≥ експерти ќќЌ розробили сценар≥њ демограф≥чного, економ≥чного та еколог≥чного розвитку на 1980, 1990 та 2000 рр. √оловний висновок Ц необх≥дн≥сть скороченн¤ розриву у р≥вн¤х економ≥чного розвитку промислових центр≥в св≥ту та крањн, що розвиваютьс¤.
онцепц≥¤ Дƒороговкази в майбутнЇФ. ” дес¤т≥й допов≥д≥ –имського клубу "ƒороговкази в майбутнЇ", п≥дготовлен≥й Ѕ.√авр≥л≥шиним в 1980 р., зроблено висновок, що подальший розвиток св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ пов'¤заний з конвергенц≥Їю сусп≥льних систем. ¬≥н запропонував модель майбутнього св≥тового пор¤дку, засновану на сп≥в≥снуванн≥ р≥зних культур, рел≥г≥й, способ≥в житт¤, колег≥альному кер≥вництв≥ та демократ≥њ.
” 1980 р. ќ.ƒж≥ар≥н≥ у допов≥д≥ "ƒ≥алог про братерство ≥ добробут" висловив думку, що дос¤гненн¤ нового стану багатства ≥ процв≥танн¤ маЇ бути заснований на еколого-економ≥чних ц≥нност¤х житт¤.
—.ћендлов≥тц, Ћ.√уртов та ….√алтунг висловили думку про необх≥дн≥сть дос¤гненн¤ глобального гуман≥зму та альтернативних засоб≥в забезпеченн¤ миру та безпеки.
ќкр≥м –имського клубу, глобальн≥ проблеми досл≥джувались √удзон≥вським ≥нститутом (—Ўј). —ассекським ≥нститутом (¬елика Ѕритан≥¤), проектом моделей св≥тового пор¤дку (ёЌ≈— ќ).
«агалом, у пер≥од з 1970 по 1984 р. було розроблено 13 основних моделей глобальних систем. ¬они були побудован≥ в р≥зних частинах св≥ту, з р≥зними ц≥л¤ми ≥ в≥др≥зн¤лис¤ ступенем складност≥, методикою, головними вх≥дними та вих≥дними даними, обс¤гом часу та результатами. Ќайменша з них у¤вл¤ла св≥т ¤к Їдину агрегатну одиницю. Ќайб≥льша Ц розд≥лювала св≥т б≥льш н≥ж на 100 крањн. јвтори моделей по-р≥зному вир≥шували, ¤кими даними мають оперувати модел≥. “ри з них включали дан≥, ¤к≥ характеризували природн≥ ресурси та довк≥лл¤. “≥льки одна торкалась проблем в≥йни ≥ миру, анал≥зуючи альтернативн≥ заходи дос¤гненн¤ миру та безпеки. ƒе¤к≥ модел≥ були побудован≥ т≥льки заради спростуванн¤ висновк≥в попередн≥х. ќдна модель в≥дтворювала к≥лька попередн≥х ≥ м≥стила протилежн≥ њм погл¤ди на св≥т.
” 1978 р. в≥дбулас¤ конференц≥¤ з глобального моделюванн¤. ƒ.ће≠доуз, √.Ѕрукман та ƒ.–≥чардсон п≥дготували перел≥к найважлив≥ших насл≥дк≥в семи головних моделей розвитку, ¤к≥ були представлен≥ на конференц≥њ. Ќа њх погл¤д, ус≥ модел≥ м≥стили одн≥ й т≥ сам≥ ¤к≥сн≥ висновки щодо нин≥шнього статусу св≥ту та його перспектив. «вичайно, автори моделей не в усьому були згодн≥ один з одним, використовували р≥зн≥ цифров≥ дан≥. јле на загальному р≥вн≥ њх висновки зб≥галис¤. ѕодальше глобальне моделюванн¤ п≥дтвердило висновки, ¤к≥ ƒ.ћедоуз, √.Ѕрукман та ƒ.–≥чардсон узагальнили наступним чином:
w не ≥снуЇ такоњ ф≥зичноњ або техн≥чноњ причини, на п≥дстав≥ ¤коњ основн≥ потреби людства не можуть бути незадоволен≥ в найближчому майбутньому. ѕричиною незадоволенн¤ цих потреб на сьогоденн¤ Ї певн≥ соц≥альн≥ та пол≥тичн≥ структури, визнан≥ норми та погл¤ди на св≥т, а не ф≥зична обмежен≥сть засоб≥в та ресурс≥в;
w населенн¤ та ф≥зичн≥ (матер≥альн≥) ц≥нност≥ не можуть зростати неск≥нченно на обмеженому простор≥ планети;
w людство не маЇ повноњ та над≥йноњ ≥нформац≥њ щодо ф≥зичних можливостей «емл≥ задовольн¤ти потреби населенн¤, ¤ке пост≥йно зростаЇ, та накопиченн¤ кап≥тальних ц≥нностей. ≤снуЇ значна к≥льк≥сть обмеженоњ ≥нформац≥њ, ¤ку трактують ¤к песим≥стично, так ≥ оптим≥стично;
w продовженн¤ нин≥шньоњ пол≥тики на прот¤з≥ к≥лькох дес¤тил≥ть не приведе до бажаного майбутнього або нав≥ть до задоволенн¤ головних потреб людини. Ќасл≥дком стане посиленн¤ розб≥жностей у р≥вн≥ житт¤ багатих та б≥дних, виснаженн¤ ресурс≥в та руйнуванн¤ довк≥лл¤, пог≥ршенн¤ економ≥чних умов дл¤ б≥льшост≥ населенн¤;
w враховуючи ц≥ обставини, подовженн¤ нин≥шнього курсу навр¤д чи буде можливим. ” найближч≥ 30 рок≥в св≥това економ≥чна система опинитьс¤ у перех≥дному пер≥од≥ до статусу, ¤кий р≥знитиметьс¤ в≥д нин≥шнього не т≥льки ¤к≥сно, але й к≥льк≥сно;
w неможливо зараз ч≥тко визначити цей статус, в≥н залежатиме в≥д р≥шень та заход≥в, що зараз приймаютьс¤;
w вважаЇтьс¤ в≥рог≥дн≥шим, що пол≥тика, ¤ка швидко пристосовуЇ св≥й курс до ф≥зичних та сусп≥льних процес≥в свого часу, даЇ найб≥льш≥ результати ≥ вимагаЇ менше зусиль, н≥ж засоби, що вживаютьс¤ несвоЇчасно. оли проблема стаЇ очевидною дл¤ ус≥х, розв'¤зати њњ часто вже неможливо;
w хоча техн≥чних прогрес Ї необх≥дним, жодна техн≥ка, за результатами глобального моделюванн¤, сама по соб≥ не може привести до бажаного майбутнього. ѕеребудова соц≥альних та пол≥тичних систем Ї незр≥вн¤нно ефективн≥шою;
w люди та крањни знаход¤тьс¤ у взаЇмозалежност≥ одне в≥д одного у простор≥ та час≥. ѕроцеси, що зд≥йснюютьс¤ в ¤комусь визначеному м≥сц≥ на планет≥, мають насл≥дки, ¤к≥ ≥нтуњтивно неможливо передбачити та достатньою м≥рою визначити нав≥ть за допомогою комп'ютерних моделей;
w виход¤чи з ц≥Їњ взаЇмозалежност≥, де¤к≥ прост≥ заходи, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ ¤коњсь обмеженоњ мети, можуть ви¤витис¤ шк≥дливими. –≥шенн¤ мають прийматис¤ в ¤комога б≥льш широкому контекст≥ часу, простору та ≥нформац≥њ;
w сп≥впрац¤ у дос¤гненн≥ особистих та нац≥ональних ц≥лей часто Ї б≥льш виг≥дною у к≥нцевому випадку дл¤ вс≥х стор≥н, н≥ж конкуренц≥¤;
w багато план≥в, програм, договор≥в та особливо складних м≥жнародних угод засновано на таких у¤вленн¤х про св≥т, що Ї або взаЇмовиключними, або знаход¤тьс¤ у пр¤мому протир≥чч≥ з д≥йсн≥стю. Ѕагато часу витрачаЇтьс¤ на визначенн¤ та обговоренн¤ нереальноњ пол≥тики;
ѕ≥сл¤ проведенн¤ дев'¤тоњ конференц≥њ ≤нституту анал≥зу прикладних наук з моделюванн¤ глобальних систем ƒ.ћедоуз сформулювала додатков≥ висновки:
w стаб≥льний баланс м≥ж населенн¤м, виробництвом матер≥альних благ та використанн¤м ресурс≥в не Ї характерним дл¤ структури нашоњ соц≥ально-економ≥чноњ системи. ÷¤ структура може забезпечити або п≥дйом, або занепад. ≤стор≥¤ п≥дтвердила саме таку цикл≥чн≥сть за схемою: спочатку п≥дйом, пот≥м занепад, пот≥м заст≥й на низькому р≥вн≥, пот≥м знов п≥дйом. —творенн¤ ст≥йкоњ системи з високим р≥внем житт¤ вимагаЇ не т≥льки ч≥ткого визначенн¤ соц≥альноњ ст≥йкост≥ ¤к мети, а ≥ св≥домоњ перебудови соц≥альноњ структури;
w допомога продуктами харчуванн¤ або безпосереднЇ передаванн¤ будь-¤ких предмет≥в вжитку в≥д багатих б≥дним ви¤вл¤Їтьс¤ непродуктивним, за виключенн¤м екстрених випадк≥в Ц воно встановлюЇ структуру залежност≥, а не самодостатност≥. «алежн≥сть, у свою чергу, послаблюЇ т≥ сили власноњ самост≥йност≥, ≥н≥ц≥ативи та орган≥зац≥њ, ¤к≥ ≥снують у б≥дного населенн¤;
w л≥кв≥дац≥¤ ур¤дового втручанн¤ в справи св≥товоњ торг≥вл≥ не Ї н≥ панацеЇю, ¤к стверджують його апологети, н≥ загрозою. —вобода торг≥вл≥ матиме складн≥ та суперечлив≥ насл≥дки, головний з ¤ких Ц посиленн¤ спец≥ал≥зац≥њ;
w ц≥л≥ економ≥чного зростанн¤ крањн третього св≥ту, в≥дом≥ ¤к "Ћ≥ма" та "третЇ дес¤тил≥тт¤ розвитку" подан≥ наст≥льки неточно, що визначити њх показники дл¤ моделюванн¤ Ї неможливим, тому ≥ дос¤гненн¤ цих ц≥лей Ї неможливим, а ¤кщо ≥ було б можливим, то не привело б до покращанн¤ становища б≥дного населенн¤ в ц≥лому, оск≥льки це Ї складовою частиною б≥льш загальних проблем;
w нов≥ екзотичн≥ технолог≥њ, так≥ ¤к виробництво синтетичноњ њж≥ або ¤дерноњ енерг≥њ не Ї обов'¤зковими дл¤ розв'¤занн¤ св≥тових проблем ≥, можливо, Ї такими, що дорого коштують дл¤ широкого використанн¤;
w зростанн¤ нац≥онального продукту не Ї достов≥рним показником добробуту людини або прогресу;
w у межах ≥снуючоњ системи будь-¤кий нам≥р допомоги б≥дним перетворюЇтьс¤ на допомогу багатих. —истема наповнена механ≥змами зворотного зв'¤зку, ¤к≥ повертають будь-¤к≥ зм≥ни в колишню кол≥ю розпод≥лу;
w дл¤ того, щоб працювати над будь-¤кою глобальною проблемою, визначати вартост≥ та пол≥тичн≥ ц≥л≥ ¤к окремоњ людини, так ≥ сусп≥льства в ц≥лому, життЇво важливо зрозум≥ти, чому люди Ї такими, ¤кими вони Ї, чому вони приймають т≥ чи ≥нш≥ р≥шенн¤, ≥, найголовн≥ше, ¤к це все можна зм≥нити.
÷≥ широк≥ ¤к≥сн≥ узагальненн¤ щодо становища у св≥т≥ н≥кого не можуть здивувати Ц вс≥ знайом≥ з ними на тому чи ≥ншому р≥вн≥. ” той же час ц≥ узагальненн¤ звучать революц≥йно. якщо б кожен глибоко њх усв≥домив та д≥¤в в≥дпов≥дно до них, ситуац≥¤ в св≥т≥ вже зараз була б ≥ншою.
ћодел≥ глобальних систем показали, що ми живемо у взаЇмозалежному св≥т≥, що покращанн¤ становища не Ї неможливим, але в той же час не Ї гарантованим.
” 1982 р. ƒ.ћедоуз, √.Ѕрукман та ƒ.–≥чардсон видали книгу про перше дес¤тил≥тт¤ моделюванн¤ глобальних систем п≥д назвою "Ќавпомацки у темр¤в≥". Ќазву було вз¤то з в≥домоњ байки —афо, в ¤к≥й йшлос¤ про людину, ¤ка шукала ключ в≥д будинку п≥д вуличним л≥хтарем не тому, що там його загубила, а тому, що там було св≥тл≥ше. “обто цим вони хот≥ли сказати, що автори глобальних моделей вважали б за краще говорити про щось св≥тл≥ше та приЇмн≥ше, н≥ж глобальн≥ проблеми, але змушен≥ спр¤мовувати своњ зусилл¤ туди, де б≥льше проблем. «а думкою автор≥в, найголовн≥шим насл≥дком глобального моделюванн¤ стало фундаментальне перетворенн¤ власних погл¤д≥в на св≥т. ” висновках автори висловили своњ погл¤ди щодо досв≥ду перетворень та засобу мисленн¤, до ¤кого закликають глобальн≥ модел≥. ѓх сутн≥сть пол¤гаЇ в наступному:
w ми не маЇмо руйнувати систему, в≥д ¤коњ залежить наше ≥снуванн¤;
w зубож≥нн¤ не маЇ бути, його можна попередити Ц експлуатац≥¤ людини або народу ≥ншими принижуЇ ¤к експлуатованого, так ≥ експлуататора;
w дл¤ окремих людей та ц≥лих народ≥в краще сп≥впрацювати, н≥ж ворогувати;
w любов до людства та майбутн≥х покол≥нь людей маЇ бути такою ж самою, ¤к до своњх р≥дних;
w ¤кщо ми не сприймемо ц≥ принципи ≥ не керуватиметьс¤ ними, наш св≥т не виживе;
w майбутнЇ в наших руках, ≥ воно не буде н≥ г≥рше, н≥ краще того, що ми сам≥ збудуЇмо.
Ќовий, трет≥й етап розвитку глобал≥стики припадаЇ на другу половину 80-х рр. ’’ ст. —пециф≥ка цього етапу пол¤гаЇ в динам≥ц≥ предмету досл≥дженн¤. —ам≥ глобальн≥ проблеми в≥д≥йшли на другий план унасл≥док ≥сторичних зм≥н у пол≥тичн≥й карт≥ св≥ту. Ќа першому та другому етапах фактично ≥снували дв≥ глобал≥стики Ц зах≥дна та сх≥дна, два методолог≥чних п≥дходи Ц надкласовий та класовий. Ќа третьому етап≥ дом≥нуЇ об'Їктивний науковий п≥дх≥д.
ћ≥ждисципл≥нарний характер глобал≥стики збагачуЇтьс¤ поглибленн¤м прикладних метод≥в досл≥дженн¤ найактуальн≥ших проблем розвитку. ƒл¤ цього етапу притаманне де¤ке зниженн¤ уваги до загальнотеоретичних проблем глобал≥стики, њњ зосередженн¤ на конкретних ви¤вах глобальних проблем.
онцепц≥¤ "сталого розвитку" була розроблена п≥д кер≥вництвом директора ≤нституту св≥тового спостереженн¤ Ћ.Ѕрауна. ѓњ розробка тала насл≥дком дискус≥њ щодо новоњ формули глобальноњ пол≥тики розвитку з врахуванн¤м нових принцип≥в та потреб.
Ѕазов≥ положенн¤ концепц≥њ "сталого розвитку" були сформульован≥ у допов≥д≥ ћ≥жнародноњ ком≥с≥њ з довк≥лл¤ та розвитку технолог≥њ на чол≥ з прем'Їр-м≥н≥стром Ќорвег≥њ √ру ’арлем Ѕрундтланд (1987р.) ≥ ѕор¤дку денному дл¤ ’’≤ стол≥тт¤ в –≥о в 1992 роц≥. ÷¤ концепц≥¤ була використана при ухваленн≥ спец≥альноњ резолюц≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ Д≈коном≥чна перспектива до 2000 року ≥ надал≥Ф в 1987 р, зг≥дно з ¤кою сталий розвиток рекомендуЇтьс¤ ¤к один з засадничих принцип≥в д≥¤льност≥ м≥жнародних ≥нституц≥й, ур¤д≥в та неур¤дових орган≥зац≥й.
ўе у 1983 р. ћ≥жнародна ком≥с≥¤ з довк≥лл¤ та розвитку технолог≥њ на чол≥ з прем'Їр-м≥н≥стром Ќорвег≥њ √ру ’арлем Ѕрундтланд розпочала роботу над зв≥том "«агальне майбутнЇ". …ого було представлено √енеральн≥й јсамблењ ќќЌ. ќсновн≥ ≥дењ сформульовано наступним чином: "” нас сп≥льна св≥това економ≥ка, сп≥льне св≥тове довк≥лл¤, ¤ке Ї основою тепер≥шньоњ та майбутньоњ св≥товоњ економ≥ки, св≥тового розвитку та нормального засобу житт¤, на ¤ке заслуговують люди. ћи маЇмо навчитис¤ мислити глобально ≥ на довгострокову перспективу. —в≥т швидко скорочуЇтьс¤ у розм≥рах. ∆оден район або крањна не може жити в ≥зол¤ц≥њ в≥д решти св≥ту. ” нас сп≥льна в≥дпов≥дальн≥сть за сп≥льне майбутнЇ. ћи маЇмо глибоко роз≥братись у наш≥й сп≥льн≥й пол≥тичн≥й св≥домост≥ й зробити так, щоб довк≥лл¤ та стаб≥льний розвиток приносили своњ плоди, а не нев≥дшкодн≥ збитки. ћи маЇмо зм≥нити своЇ ставленн¤ до житт¤ таким чином, щоб наш неухильний розвиток та збереженн¤ культурних ц≥нностей планети вийшли на передн≥й план. ћи маЇмо визнати, що багато в нашому сьогодн≥шньому ставленн≥ до житт¤ спри¤Ї пограбуванню майбутнього наших д≥тей, чого д≥йсно цив≥л≥зований св≥т не може припустити". Ќа думку автор≥в допов≥д≥, п≥д "сталим розвитком" сл≥д розум≥ти розвиток, ¤кий забезпечуЇ потреби нашого часу, але в той же час не загрожуЇ можливост¤м майбутн≥х покол≥нь задовольн¤ти власн≥ потреби.
” 80-т≥ рр. американський соц≥олог ≈.“оффлер запропонував модель хвилепод≥бного розвитку цив≥л≥зац≥њ. ўе у 70-х рр. у прац¤х "‘утурошок" та "≈коспазм" в≥н розробл¤в концепц≥ю "шоку в≥д з≥ткненн¤ з майбутн≥м". ѕричину кризових ¤вищ в≥н вбачаЇ в прискоренн≥ темп≥в розвитку та ускладненн≥ системи. ” 1980 р. в≥н разом з √.ќлв≥н опубл≥кував книгу "“рет¤ хвил¤". ” 1984 р. виходить друком його прац¤ "ѕередумови та прогнози", у 1990 р. Ц "«м≥щенн¤ влади, знанн¤, багатство та примус на пороз≥ ’’≤ стол≥тт¤". « його погл¤ду, руш≥йна сила сусп≥льного розвитку Ц вдосконаленн¤ нових технолог≥й, тобто сукупност≥ знань, способи та засоби впровадженн¤ прогресивних виробничих процес≥в.
ѕерша хвил¤ почалас¤ 8 тис. рок≥в тому ≥ привела до утворенн¤ аграрного сусп≥льства.
ƒруга хвил¤ на меж≥ ’V≤≤ та ’V≤≤≤ ст. приводить до утворенн¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства.
“рет¤ хвил¤ приносить новий зас≥б житт¤, заснований на нових методах виробництва та джерелах енерг≥њ. ¬иникаЇ нова цив≥л≥зац≥¤ Ц "супер≥ндустр≥альна", або ≥нформац≥йна. ѓѓ характерн≥ риси:
w пр≥оритет знань. —усп≥льство базуЇтьс¤ на розумових зд≥бност¤х, а не на ф≥зичн≥й сил≥;
w головна форма власност≥ Ц ≥нформац≥йна, отримана в результат≥ знань. Ќайефективн≥ший ≥нструмент влади наприк≥нц≥ ’’ ст. Ц знанн¤. –озгортаЇтьс¤ боротьба за контроль над ≥нформац≥Їю, знанн¤ми Ц "≥нформац≥йн≥ в≥йни";
w зм≥ни в пол≥тичному житт≥. ¬иход¤чи з концепц≥њ трьох ¤костей влади, перша, низька, розгл¤даЇтьс¤ ¤к така, що ірунтуЇтьс¤ на сил≥, примус≥. ÷е найменш д≥Ївий ≥нструмент влади, оск≥льки в≥н використовуЇтьс¤ лише ¤к форма примусу та покаранн¤; друга Ц середньоњ ¤кост≥ Ц на багатств≥. ¬оно Ї б≥льш гнучким, оск≥льки його можна використовувати ¤к покаранн¤ ≥ ¤к заохочуванн¤, а також трансформувати в багато ≥нших засоб≥в впливу. ¬лада вищоњ ¤кост≥ Ц це сили знань, що п≥дпор¤дковують силу ≥ багатство. ѕринцип меншост≥ зм≥нюЇтьс¤ на принцип б≥льшост≥, в≥дбуваЇтьс¤ в≥дмова в≥д представницькоњ демократ≥њ, децентрал≥зац≥¤ влади.
√оловними гальмами на шл¤ху розвитку вважаютьс¤ в≥йни, економ≥чн≥ катастрофи, надактивн≥сть протид≥ючих пол≥тичних сил Ц профашистських пол≥тичних об'Їднань, пол≥тизованих рел≥г≥йних теч≥й, патолог≥чних форм еколог≥чного руху та нац≥онал≥стичних сил.
„етвертий етап розвитку глобал≥стики розпочинаЇтьс¤ на меж≥ 1980-1990-х рр., коли радикально зм≥нюЇтьс¤ геопол≥тична структура св≥ту. Ќа цьому етап≥ особливого значенн¤ набувають проблеми забезпеченн¤ глобальноњ безпеки, що знаходить в≥дображенн¤ в потреб≥ б≥льш активного формуванн¤ таких напр¤м≥в наукових досл≥джень, ¤к пол≥тична глобал≥стика та екопол≥толог≥¤.
—еред найважлив≥ших проблем нац≥онального та рег≥онального характеру перше м≥сце пос≥даЇ створенн¤ ринковоњ економ≥ки в державах колишнього —–—– та итањ, а також рац≥ональне вир≥шенн¤ рег≥ональних конфл≥кт≥в. Ќа цьому етап≥ значна увага зосереджена на ¤к≥сному анал≥з≥ перспектив розвитку цив≥л≥зац≥њ. «'¤вл¤Їтьс¤ тенденц≥¤ досл≥дженн¤ взаЇмозалежност≥ м≥ж довк≥лл¤м, св≥товим розвитком та питанн¤ми в≥йни ≥ миру. …де активний пошук пол≥тичноњ парадигми св≥тового розвитку в умовах загостренн¤ глобальних проблем. ѕоширенн¤ набуваЇ прогнозуванн¤ розвитку св≥тового сп≥втовариства в умовах впливу на нього фундаментальних проблем сучасност≥, а також ретроспективний анал≥з причин виникненн¤ глобальних протир≥ч на попередн≥х етапах еволюц≥њ св≥тового сп≥втовариства. ¬важалос¤, що глобальн≥ проблеми потр≥бно розв'¤зувати на локальному р≥вн≥. ƒосл≥дженн¤ моделей нац≥онального розвитку зд≥йснювалос¤ ≥з врахуванн¤м глобальних зм≥н та можливих альтернатив поступального розвитку св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ.
Ќабувають поширенн¤ концепц≥њ "≥нформац≥йного сусп≥льства" ¤к пох≥дн≥ в≥д теор≥њ пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, зг≥дно з ¤кою ≥стор≥¤ людства Ц це процес проходженн¤ певних стад≥й технолог≥чного розвитку.
ѕров≥дний американський футуролог ƒ.Ќесб≥т видаЇ книгу "ћегатенденц≥њ", в ¤к≥й визначались найб≥льш кардинальн≥ напр¤ми розвитку сусп≥льства. ¬≥н висловлюЇ погл¤д, що найважлив≥шим стратег≥чним ресурсом стаЇ не кап≥тал, ¤к це було в ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥, а ≥нформац≥¤, знанн¤ стають руш≥Їм сусп≥льного розвитку. ” 1987 р. в≥н видаЇ в сп≥вавторств≥ з американським футурологом ѕ.јбурд≥н працю "Ќове в≥дкритт¤ корпорац≥њ". ¬чен≥ вважають, що на зм≥ну доб≥ "син≥х" та "б≥лих ком≥рц≥в" (виконавц≥в ручноњ та рутинно-орган≥зац≥йноњ прац≥) прийшла доба "золотих ком≥рц≥в" Ц людей найвищого р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ, великого обс¤гу сучасних знань.
Ќаступна книга ƒж.Ќесб≥та ≥ ѕ.јбурд≥н "ћегатенденц≥њ, р≥к 2000. ƒес¤ть нових напр¤м≥в 90-х рок≥в" вийшла друком у 1990 р. Ќа погл¤д автор≥в:
Ј перша мегатенденц≥¤ зумовлена розвитком св≥товоњ економ≥ки, зм≥цненн¤м м≥жнародних економ≥чних зв'¤зк≥в, посиленн¤м позиц≥й в≥льноњ торг≥вл≥, зростанн¤м рол≥ телекомун≥кац≥й у прийн¤тт≥ економ≥чних р≥шень, по¤вою нових джерел сировини ≥ ресурс≥в, п≥двищенн¤м ц≥ни ≥нтелектуальноњ власност≥;
Ј друга мегатенденц≥¤ Ц ренесанс мистецтв, пов'¤заний ≥з розширенн¤м дл¤ людини свободи вибору своњх пр≥оритет≥в, зокрема щодо способ≥в проведенн¤ дозв≥лл¤, т¤гою людини до духовност≥;
Ј трет¤ мегатенденц≥¤ Ц час експеримент≥в дл¤ вр¤туванн¤ соц≥ал≥зму, унасл≥док чого може з'¤витис¤ новий г≥брид соц≥ал≥зму з ринковими механ≥змами, тобто з приватизац≥Їю засоб≥в виробництва, ринковими ц≥нами;
Ј четверта мегатенденц≥¤ визначаЇ нове сп≥вв≥дношенн¤ глобального стилю житт¤ й культурного нац≥онал≥зму, що пол¤гаЇ в тенденц≥њ до створенн¤ загального м≥жнародного стилю житт¤, космопол≥зац≥њ сучасного св≥ту у взаЇмозв'¤зку з в≥дродженн¤м нац≥ональноњ культури, традиц≥й. ѕроте нац≥онал≥зм може породити ≥ в≥дторгненн¤ глобальних ц≥нностей, особливо у крањнах, що розвиваютьс¤;
Ј п'¤та мегатенденц≥¤ Ц процес приватизац≥њ державного сектора економ≥ки;
Ј шосту мегатенденц≥ю зумовлюЇ зм≥нена геопол≥тична ситуац≥¤, передус≥м в јз≥йсько-“ихоокеанському рег≥он≥, ¤кий характеризуЇтьс¤ значним економ≥чним потенц≥алом, динам≥чн≥стю розвитку;
Ј сьома мегатенденц≥¤ пов'¤зана ≥з залученн¤м ж≥нок на пров≥дн≥ посади в пол≥тиц≥, економ≥ц≥, б≥знес≥;
Ј восьма мегатенденц≥¤ ф≥ксуЇ зростанн¤ значенн¤ дл¤ сучасноњ цив≥л≥зац≥њ б≥отехнолог≥њ;
Ј дев'¤та мегатенденц≥¤ зумовлена ≥нтенсиф≥кац≥Їю рел≥г≥йних рух≥в;
Ј дес¤та мегатенденц≥¤ визначаЇтьс¤ ¤к тр≥умф людини, за ¤кого девальвуютьс¤ ц≥нност≥ колектив≥зму, ≥ндив≥дуал≥зм розгл¤даЇтьс¤ ¤к етична в≥дпов≥дальн≥сть, спр¤мована на створенн¤ новоњ реальност≥.
¬исловлювалось припущенн¤, що 90-т≥ рр. ’’ ст. стануть дес¤тил≥тт¤м економ≥чного розвитку, пол≥тичних реформ та культурного в≥дродженн¤. јле житт¤ п≥шло за б≥льш песим≥стичним сценар≥Їм, не вдалос¤ врахувати негативн≥ тенденц≥њ перех≥дного пер≥оду:
Ј св≥тову економ≥чну кризу початку 90-х рр.;
Ј незадов≥льний х≥д перетворень у постсоц≥ал≥стичних крањнах;
Ј рел≥г≥йне в≥дродженн¤ в форм≥ фундаментал≥зму та рел≥г≥йного фанатизму;
Ј дифуз≥ю сили.
Ўкола ун≥версального еволюц≥он≥зму (теор≥¤ глобальних р≥шень ≥ компром≥с≥в). ќсобливого значенн¤ на сучасному етап≥ набуваЇ онцепц≥¤ ун≥версального еволюц≥он≥зму ћ.ћ. ћойсЇЇва. ¬ онцепц≥њ ун≥версального еволюц≥он≥зму ћ. ћ. ћойсЇЇва сформована ≥де¤ щодо коеволюц≥њ природи ≥ сусп≥льства, б≥осфери та людини. ¬ своњх прац¤х, зокрема УЅути або не бути людствуФ (1999 р.), Уƒол¤ цив≥л≥зац≥њ. Ўл¤х розумуФ (2000 р.) в≥н вказував на необх≥дн≥сть розробки стратег≥њ людства, тобто сукупних д≥й людей, спроможних до початку еколог≥чноњ катастрофи забезпечити коЇволюц≥ю (тобто сп≥льну еволюц≥ю) людини та оточуючого середовища. “ерм≥н Укоеволюц≥¤Ф використовуЇтьс¤ б≥олог≥Їю дл¤ визначенн¤ взаЇмопристосуванн¤ б≥олог≥чних вид≥в в процес≥ њх еволюц≥њ. ѕ≥д коеволюц≥Їю розум≥Їтьс¤ сп≥льний розвиток взаЇмод≥ючих елемент≥в Їдиноњ системи, ¤кий забезпечуЇ збереженн¤ њњ ц≥л≥сност≥. ≈лементи, ¤к≥ коеволюц≥онують в межах системи, сам≥ ¤вл¤ють собою системи. ѕротилежним коЇволюц≥њ Ї розвиток конфл≥ктного типу.
«м≥ни, що в≥дбулис¤ на св≥тов≥й арен≥, вимагали нових п≥дход≥в до розробки можливих альтернатив поступового руху людськоњ цив≥л≥зац≥њ.
” статт≥ американського пол≥толога ‘.‘уку¤ми " ≥нець ≥стор≥њ" була сформульована теза щодо майбутньоњ безконфл≥ктност≥ св≥ту. Ќа його погл¤д, ≥стор≥¤ та њњ розвиток ран≥ше в≥дбувалис¤ за рахунок нерац≥ональних фактор≥в, на зм≥ну ¤ким зараз поступово приход¤ть закони розуму. Ћюдство в≥д темноњ епохи "закону сили" пересуваЇтьс¤ до найб≥льш лог≥чного устрою, заснованого на дос¤гненн¤х зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, ринковоњ економ≥ки та л≥берально-демократичноњ ≥деолог≥њ. ‘.‘уку¤ма вважаЇ, що "виникаЇ досить пом≥тний консенсус щодо л≥беральноњ демократ≥њ ¤к системи правл≥нн¤, оск≥льки вона вз¤ла верх над протилежними ≥деолог≥чними концепц≥¤ми. «авершуЇтьс¤ процес формуванн¤ нових цив≥л≥зац≥й. ѕочинаЇтьс¤ новий етап розвитку Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, ¤кий об'ЇднаЇ св≥т в Їдину рац≥онально функц≥онуючу систему.
¬с≥ б≥льш активно в сучасн≥й науц≥ про м≥жнародн≥ в≥дносини вивчаЇтьс¤ зв'¤зок м≥ж глобал≥зац≥Їю та рег≥онал≥зац≥Їю, або, ≥накше кажучи, м≥ж св≥товою системою та рег≥ональними п≥дсистемами м≥жнародних в≥дносин. ” книз≥ "Ўл¤хи ≥стор≥њ: в≥д стародавньоњ людини до наших дн≥в" (1994) рос≥йський вчений ≤.ћ.ƒь¤конов виокремлюЇ в≥с≥м фаз ≥сторичного розвитку людства, ¤к≥ проходили з нер≥вном≥рним прискоренн¤м:
Ј перша фаза Ц в≥д виникненн¤ людини сучасного ф≥зичного типу та формуванн¤ перв≥сного ладу , проходила на прот¤з≥ 30-40 тис. рок≥в;
Ј наступн≥ чотири фази, в≥д другоњ до п'¤тоњ (середньов≥чноњ) тривали близько 10 тис. рок≥в;
Ј шоста (≥мперсько-феодальна, або стаб≥льно-абсолютистська) продовжувалась 300 рок≥в;
Ј сьома (≥мперсько-кап≥тал≥стична) тривала на «аход≥ 100 рок≥в;
Ј восьма, посткап≥тал≥стична фаза, починаЇтьс¤ з середини ’’ ст. ѓњ головн≥ ознаки:
Ц пошуки нац≥ональноњ та етно-рел≥г≥йноњ самобутност≥;
Ц по¤ва зброњ великоњ сили знищенн¤;
Ц електрон≥зац≥¤ ≥нформац≥њ та побуту;
Ц зрушенн¤ в соц≥альн≥й структур≥;
Ц прискоренн¤ зростанн¤ народонаселенн¤;
Ц незалежн≥сть колон≥й;
якщо за нею наступить нова фаза ≥сторичного розвитку, можлив≥ два можливих сценар≥њ Ц оптим≥стичний та песим≥стичний. «а песим≥стичним сценар≥Їм людство та б≥льша частина б≥осфери вимруть не п≥зн≥ше ’’≤≤ ст. ќптим≥стичний сценар≥й розвитку ≥стор≥њ супроводжуЇтьс¤ ≥нтегральним сполученн¤м не т≥льки цив≥л≥зац≥й, але й Ћюдини з ѕриродою, створенн¤м ноосферного сусп≥льства, здатного на коеволюц≥ю з ѕриродою.
4. √лобальн≥ проблеми ¤к фактор посиленн¤ взаЇмозалежност≥ св≥ту.
ѕон¤тт¤ "глобальн≥ проблеми" в сучасному його розум≥нн≥ почало активно використовуватись у 60-х рр. ’’ ст., коли стало зрозум≥лим, що накопиченн¤ серйозних проблем та протир≥ч несе загрозу ≥снуванн¤ людства. ѕочинаЇтьс¤ досл≥дженн¤ тих зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в глобальн≥й систем≥. ‘ормуЇтьс¤ новий науковий напр¤м Ц глобал≥стика. ѕредметом њњ досл≥дженн¤ стаЇ перш за все походженн¤, ви¤ви, шл¤хи, форми та засоби розв'¤занн¤ глобальних проблем .
ѕ≥д глобал≥стикою перш за все розум≥Їтьс¤ система наукових знань про генезу та сучасний стан глобальних проблем, класиф≥кац≥¤ цих проблем та визначенн¤ практичних шл¤х≥в њхнього розв'¤занн¤.
ѕроблеми, ¤к≥ постають перед людством, мають р≥зну природу ≥ масштаби. ќдн≥ з них Ї насл≥дком св≥товоњ пол≥тики, друг≥ Ц науково-техн≥чноњ революц≥њ та господарськоњ д≥¤льност≥ людини, ≥нш≥ зумовлен≥ природними умовами ≥снуванн¤ людини. јле т≥льки де¤к≥ з них мають глобальний характер, частина Ї рег≥ональними або локальними.
ќтже, п≥д глобальними проблемами сл≥д розум≥ти сукупн≥сть життЇво важливих проблем, в≥д ¤ких залежить соц≥альний прогрес людства.
—учасна наука виокремлюЇ наступн≥ головн≥ критер≥њ глобальних проблем(критер≥њ глобальност≥) ¤к ¤к≥сн≥ параметри та ознаки, на п≥дстав≥ ¤ких р≥зн≥ проблеми оц≥нюютьс¤ з точки зору розповсюдженн¤ в масштабах планети, актуальносту, значущост≥ та загрози людству :
- т≥Їю чи ≥ншою м≥рою вони торкаютьс¤ життЇвих ≥нтерес≥в усього людства, ус≥х держав та народ≥в, кожноњ людини;
- виступають ¤к об'Їктивний фактор розвитку сучасноњ м≥жнародноњ системи, тобто незважаючи на специф≥чний ви¤в у межах окремих крањн та рег≥он≥в, мають всесв≥тн≥й характер;
- набувають надзвичайно гострого характеру ≥ загрожують ≥снуванню всього людства;
- вимагають дл¤ свого вир≥шенн¤ колективних зусиль усього св≥тового сп≥втовариства.
ќтже, головн≥ характеристики глобальних проблем можна п≥дсумувати наступним чином: планетарн≥ масштаби ви¤ву, комплексн≥сть та взаЇмозалежн≥сть, значна гострота, динам≥зм.
—истематизац≥¤ та класиф≥кац≥¤ глобальних проблем. як ≥ будь-¤ке соц≥альне ¤вище, глобальн≥ проблеми вимагають систематизац≥њ та класиф≥кац≥њ. ƒо перших дос¤гнень глобал≥стики можна в≥днести систематизац≥ю ≥ класиф≥кац≥ю глобальних проблем.
ласиф≥кац≥¤ Ц ( в≥д лат. розр¤д, група та робити) Ц це розпод≥л даноњ множини предмет≥в на класи у в≥дпов≥дност≥ з визначеною сп≥льною дл¤ даних клас≥в ознакою, так, щоб ц≥ класи складали у сукупност≥ ц≥л≥сну систему. ¬она зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ суттЇвих ознак, ¤к≥ характеризують внутр≥шню сп≥льн≥сть предмет≥в. ¬она Ї одночасно насл≥дком ≥ важливим засобом наукового п≥знанн¤, тобто передбачаЇ та закр≥плюЇ результат≥ досл≥дженн¤ законом≥рностей обТЇкт≥в, що класиф≥куютьс¤.
—истематизац≥¤ - (в≥д грец. устр≥й, пор¤док та закон) - це опис, зТ¤суванн¤ спор≥дненост≥ , групуванн¤ у взаЇмоповТ¤зан≥ та взаЇмоп≥длегл≥ групи, створенн¤ системи, ¤ка б максимально в≥рно описувала звТ¤зки та сп≥вв≥дношенн¤, ¤к≥ ≥снують м≥ж обТЇктами. —истематизац≥¤ глобальних проблем передбачаЇ њх розгл¤д не окремо одну в≥д одноњ, а в ¤кост≥ ц≥л≥сноњ системи , враховуючи њх взаЇмоповТ¤зан≥сть та взаЇмозалежн≥сть з точки зору њх д≥алектичноњ Їдност≥.
ласиф≥кац≥ю глобальних проблем можливо зд≥йснювати:
Ј за джерелами виникненн¤;
Ј за њх характером.
«а джерелами виникненн¤ глобальн≥ проблеми характеризуютьс¤ двоњст≥стю, ¤ка св≥дчить про нерозривний зв'¤зок природних ≥ соц≥альних процес≥в. ѓх можна класиф≥кувати наступним чином: "людина-природа"; "людина-людина".
ƒо першоњ групи належать:
Ј проблеми населенн¤ «емл≥ та його життЇзабезпеченн¤ (продовольча, енергетична, сировинна, задоволенн¤ матер≥альних потреб, демограф≥чна);
Ј проблеми захисту довк≥лл¤ (еколог≥чн≥);
Ј проблема освоЇнн¤ косм≥чного простору ≥ —в≥тового океану, њхнього використанн¤ в ≥нтересах людини;
Ј проблема запоб≥ганн¤ стих≥йних лих ≥ боротьби з њх насл≥дками.
ƒо другоњ групи вход¤ть:
Ј проблема л≥кв≥дац≥њ в≥дсталост≥ (економ≥чноњ, культурноњ) крањн, що розвиваютьс¤;
Ј проблема захисту ≥ розвитку "духовного середовища", примноженн¤ духовноњ культури;
Ј проблема вдосконаленн¤ осв≥ти, ≥нформатики;
Ј проблема боротьби ≥з злочинн≥стю, м≥жнародним тероризмом, наркоман≥Їю, ≥ншими негативними соц≥альними ¤вищами;
Ј проблема боротьби з найнебезпечн≥шими захворюванн¤ми;
Ј проблема збереженн¤ миру.
«а характером глобальн≥ проблеми можна класиф≥кувати наступним чином:
Ј проблеми переважно соц≥ально-пол≥тичного характеру (запоб≥ганн¤ ¤дерноњ в≥йни, припиненн¤ гонки озброЇнь, мирне розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в, зм≥цненн¤ системи загальноњ безпеки);
Ј проблеми переважно соц≥ально-економ≥чного характеру (в≥дстал≥сть та зубож≥нн¤);
Ј соц≥ально-еколог≥чн≥ проблеми, зумовлен≥ забрудненн¤м довк≥лл¤, рац≥онального використанн¤ природного потенц≥алу планети;
Ј проблеми Ћюдини (забезпеченн¤ прав ≥ свобод).
≤снують вар≥анти под≥лу на три групи компонент≥в: пол≥тичний, економ≥чний та соц≥ально-економ≥чний.
ожний под≥л даЇ можлив≥сть простежити взаЇмозв'¤зки ¤к усередин≥ кожноњ з груп, так ≥ м≥ж ними.
—укупн≥сть глобальних проблем саме через свою гостроту стала об'Їктом запеклих суперечок ≥ дискус≥й ¤к у наукових, так ≥ у пол≥тичних колах. —аме перем≥щенн¤ глобальних проблем у центр пол≥тичного житт¤ спри¤Ї розробц≥ конструктивних програм щодо њх розв'¤занн¤ на м≥жнародному р≥вн≥.
5. ѕров≥дн≥ напр¤ми глобал≥стики.
√лобал≥стику не сл≥д розум≥ти ¤к ¤кусь окрему або спец≥альну наукову дисципл≥ну, ¤к≥ виникають, ¤к правило, внасл≥док диференц≥ац≥њ наукового знанн¤ або на стику сум≥жних дисципл≥н. ¬она виникаЇ внасл≥док протилежних Ц ≥нтеграц≥йних процес≥в, ¤к≥ притаманн≥ дл¤ сучасноњ науки ≥ ¤вл¤Ї собою сферу досл≥джень ≥ п≥знанн¤, де р≥зн≥ науков≥ дисципл≥ни ≥ ф≥лософ≥¤ у взаЇмод≥њ одна з одною, кожна з позиц≥й свого предмету та методолог≥њ, анал≥зують р≥зн≥ аспекти глобал≥зац≥њ, пропонуючи власне р≥шенн¤ глобальних проблем, розгл¤даючи њх не в≥докремлено одну в≥д одноњ, а в ¤кост≥ ц≥л≥сноњ системи.
“ому в глобал≥стиц≥ можна виокремити так≥ пров≥дн≥ напр¤ми:
Ј пол≥тичну глобал≥стику;
Ј глобальну ≥стор≥ю;
Ј глобальн≥ проблеми м≥жнародноњ безпеки;
Ј глобальн≥ проблеми дем≥л≥таризац≥њ та конверс≥њ;
Ј економ≥чну глобал≥стику;
Ј соц≥альну глобал≥стику;
Ј ≥нформац≥йну глобал≥стику;
Ј еколог≥чну глобал≥стику
Ј цив≥л≥зац≥йну альтернат≥в≥стику.
ѕол≥тична глобал≥стика
ѕол≥тична глобал≥стика - один з наймолодших напр¤м≥в сучасноњ пол≥тичноњ науки.
≈ксперти ёЌ≈— ќ ще в 1948р. визначили чотири головних напр¤ми сучасноњ пол≥толог≥њ: ÷е пол≥тична теор≥¤ (пол≥тична теор≥¤; ≥стор≥¤ ≥дей); пол≥тичн≥ ≥нститути (конституц≥њ; центральний ур¤д; рег≥ональне ≥ м≥сцеве управл≥нн¤; державна адм≥н≥страц≥¤; парт≥њ, групи ≥ сусп≥льна точка зору; м≥жнародн≥ в≥дносини (м≥жнародна пол≥тика, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, м≥жнародне право). ÷≥лком зрозум≥ло, що на сучасному етап≥ цей перел≥к маЇ бути розширений за рахунок включенн¤ до нього такого нового напр¤му, ¤кий досл≥джуЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку пол≥тичноњ сфери та пол≥тичного житт¤ глобального сусп≥льства у контекст≥ виборюванн¤, утриманн¤ контролю, реал≥зац≥њ та функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ влади на глобальному, цив≥л≥зац≥йно-територ≥альному, державно-нац≥ональному, рег≥ональному ≥ локальному р≥вн¤х управл≥нн¤.
ѕол≥тична глобал≥стика Ї складовою частиною системи пол≥тичних наук. ” процес≥ розвитку глобал≥стики значна увага прид≥л¤Їтьс¤ досл≥дженню та пошуку шл¤х≥в розв'¤занн¤ св≥тових проблем, ¤к≥ мають пол≥тичний характер. ÷е привело до виникненн¤ пол≥тичноњ глобал≥стики (в≥д лат. globus Ц шар) спочатку перш за все ¤к системи знань про пол≥тичн≥ аспекти глобальних проблем.
¬ њњ генез≥ сл≥д виокремити чотири основних п≥дходи до п≥знанн¤ глобальних проблем п≥д пол≥тичним кутом зору:
Ј досл≥дженн¤ пол≥тичних аспект≥в загальнолюдських проблем у ц≥лому;
Ј пол≥толог≥чний анал≥з окремих планетарних проблем та њх взаЇмозв'¤зк≥в ¤к ≥з системою м≥жнародних в≥дносин, так ≥ з конкретними напр¤мами св≥товоњ пол≥тики;
Ј досл≥дженн¤ ви¤ву глобальних проблем у конкретних рег≥онах та њх впливу на розвиток там пол≥тичноњ ситуац≥њ.
Ј формуванн¤ теоретико-методолог≥чних засад пол≥тико-глобальних досл≥джень.
ѕол≥тична глобал≥стика в широкому розум≥нн≥ Ц це напр¤м в сучасн≥й глобал≥стиц≥, що досл≥джуЇ пол≥тичн≥ аспекти процесу глобал≥зац≥њ, визначаЇ пол≥тичн≥ шл¤хи вир≥шенн¤ глобальних проблем.
ћетодолог≥Їю пол≥тичноњ глобал≥стики виступаЇ цив≥л≥зац≥йний або соц≥окультурний п≥дх≥д, що розгл¤даЇ процес глобал≥зац≥њ ¤к можливий або бажаний результат пол≥тичного д≥алогу цив≥л≥зац≥й.
¬ межах цив≥л≥зац≥йного п≥дходу предметом пол≥тичноњ глобал≥стики Ї досл≥дженн¤ процесу глобал≥зац≥њ в його ≥сторичн≥й динам≥ц≥ - ¤к становленн¤ Їдиного взаЇмозалежного св≥ту шл¤хом творчого д≥алогу цив≥л≥зац≥й.
«авданн¤ пол≥тичноњ глобал≥стики:
Ј пор≥вн¤льний анал≥з пол≥тичних стратег≥й м≥жцив≥л≥зац≥йних в≥дносин; обірунтуванн¤ гуман≥тарноњ миротворчост≥ ¤к г≥дноњ в≥дпов≥д≥ на рецидиви Унового варварстваФ та бездуховност≥;
Ј пор≥вн¤льний анал≥з основних соц≥окультурних ц≥нностей св≥тових цив≥л≥зац≥й, що визначають ц≥нност≥ вим≥ри пол≥тичного д≥алогу в глобальному св≥т≥, становленн¤ Унового ун≥версал≥змуФ шл¤хом ос¤гненн¤ р≥зноман≥тт¤ планетарного бутт¤;
Ј розробка ≥дей гуман≥тарного глобал≥зму ¤к альтернативи ун≥форм≥зму та гегемон≥зму в глобальному св≥т≥;
Ј обірунтуванн¤ новоњ концепц≥њ гуман≥тарного консенсусу ¤к процесу узгодженн¤ ц≥нностей р≥зних цив≥л≥зац≥й;
Ј досл≥дженн¤ нових проблем формуванн¤ глобального простору та часу;
Ј пор≥вн¤льний анал≥з можливих альтернативних шл¤х≥в глобал≥зац≥њ;
Ј досл≥дженн¤ можливих деформац≥й розвитку в процес≥ глобал≥зац≥њ (масова культура, антиц≥нност≥, неекв≥валентний характер ≥нформац≥йного обм≥ну).
≈тимолог≥¤ та зм≥ст категор≥њ Дглобал≥зац≥¤Ф. ќсновн≥ парадигми, науков≥ школи досл≥дженн¤.
÷≥л≥сне осмисленн¤ еволюц≥йних глобальних пол≥тичних процес≥в призвело до широкого застосуванн¤ терм≥ну "глобал≥зац≥¤", ¤кий покликаний в≥дтворити те загальне, що складаЇ специф≥ку процес≥в та ¤вищ на глобальному р≥вн≥. “ерм≥н глобал≥зац≥¤ набуваЇ загальне визнанн¤. ¬≥н використовуЇтьс¤ науковим апаратом багатьох наук, в тому числ≥ ≥ м≥жнародно-пол≥тичноњ .
—еред головних тенденц≥й сучасного св≥тового розвитку б≥льш≥сть пол≥толог≥в визначають перш за все глобал≥зац≥ю. ¬она ¤вл¤Ї собою один з найб≥льш обговорюЇмих ≥ в той же час найменш науково досл≥джених процес≥в. јдже тенденц≥¤ (в≥д лат. tendo Ц прагну, пр¤мую) маЇ дек≥лька значень, зокрема не т≥льки Днапр¤мок розвиткуФ, але ≥ Дпрагненн¤Ф, Дсхильн≥стьФ до чогось, а також використовуЇтьс¤ в розум≥нн≥ головноњ ≥дењ наукового (або художнього) твору.
ѕроблеми глобал≥зац≥њ почали розгл¤датись в наукових колах ще починаючи з 60-х рок≥в ’’ стол≥тт¤. јле тод≥ в центр≥ уваги пол≥тик≥в, економ≥ст≥в, пол≥толог≥в продовжували знаходитись проблеми Ухолодноњ в≥йниФ та блокового протисто¤нн¤. ѕротиборство двох наддержав в пер≥од Дхолодноњ в≥йниФ в≥дсувало на другий план ≥нш≥ важлив≥ процеси св≥тового розвитку. јле з њњ зак≥нченн¤м на передн≥й план виход¤ть процеси глобал≥зац≥њ.
√лобал≥зац≥¤ ( англ. globalization) найчаст≥ше розгл¤даЇтьс¤ ¤к процес ≥нтенсиф≥кац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж р≥зними формами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, що призводить до стану взаЇмозалежност≥ м≥ж компонентами системи взаЇмозвТ¤зк≥в. ¬ той же час глобал≥зац≥њ неможливо дати ¤кесь Їдине чи просте визначенн¤. “ак, з точки зору украњнського досл≥дника ё.ѕавленка, хоча характеризувати сучасн≥сть ¤к епоху глобал≥зац≥њ нин≥ стаЇ узвичаЇним, проте зм≥ст цього пон¤тт¤ залишаЇтьс¤ ще далеко не розкритим. «алишаЇтьс¤ в≥дкритим питанн¤, що ≥з себе ¤вл¤Ї глобал≥зац≥¤, в чому њњ суть, коли вона почалас¤ ≥ ¤к≥ етапи њњ переб≥гу, що вона несе людству в ц≥лому ≥ окремим його частинам зокрема.
“ерм≥н Ђглобал≥зац≥¤ї ≥снуЇ давно, в≥н починаЇ еп≥зодично використовуватись з к≥нц¤ 60-х рр.. ’’ ст. в роботах англ≥йських ≥ французьких досл≥дник≥в, але його введенн¤ в науковий об≥г в 80-х рр. повТ¤зують або з працею американського соц≥олога ƒж.ћакл≥на (1981 р.), зокрема з його закликом до наукового по¤сненн¤ ≥сторичного процесу посиленн¤ глобал≥зац≥њ соц≥альних в≥дносин, або ж з статтею економ≥ста “.Ћев≥тта (1983 р.), в ¤к≥й мова йде перш за все про економ≥чну глобал≥зац≥ю. «агальновизнаним стаЇ розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ ¤к процесу злитт¤ нац≥ональних економ≥к в Їдину св≥тову систему, на основ≥ чого виникаЇ "глобальна економ≥ка", "економ≥чна Їдн≥сть св≥ту".
Ќезабаром стаЇ зрозум≥лим, що глобал≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою б≥льш багатосторонн≥й процес, ¤кий неможливо зводити лише до економ≥чних складових. ¬ 1985 р. соц≥олог –.–обертсон розширюЇ зм≥ст терм≥ну. √лобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к соц≥альний процес, внасл≥док ¤кого зникають географ≥чн≥ кордони соц≥альних та культурних систем. Ќайб≥льш активна роль в дискус≥¤х про сутн≥сть глобал≥зац≥њ належала економ≥стам. ¬ 80-х роках утвердилась у¤ва про глобал≥зац≥ю ¤к про в≥льний рух кап≥тал≥в ≥ зростаючу залежн≥сть нац≥ональних економ≥к в≥д глобальних ф≥нансових ринк≥в ≥ транснац≥ональних компан≥й" (за визначенн¤м ƒж. —ореса). –озум≥нн¤ глобал≥зац≥њ передус≥м ¤к економ≥чного процесу збереглос¤ до початку XXI ст. ƒиректор ≤нституту проблем глобал≥стики доктор економ≥чних наук ћ.√.ƒел¤г≥н запропонував власне розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ ¤к процесу формуванн¤ у св≥товому масштаб≥ Їдиного ф≥нансово-економ≥чного простору на основ≥ нових, переважно комп'ютерних технолог≥й. Ѕ≥льш загальновизнаним стало розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ ¤к "процесу злитт¤ нац≥ональних економ≥к в Їдину св≥тову систему", на основ≥ чого виникаЇ "глобальна економ≥ка", "економ≥чна Їдн≥сть св≥туї.
‘ормуЇтьс¤ дек≥лька п≥дход≥в до пер≥одизац≥њ економ≥чноњ глобал≥зац≥њ (див. частину 13).
ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ сп≥вв≥дношенню категор≥й Ђглобал≥зац≥¤ї та ≥нтернац≥онал≥зац≥¤. √лобал≥зац≥¤ ¤к система транскордонних та наддержавних взаЇмод≥й не тотожна ≥нтернац≥онал≥зац≥њ, основними д≥йовими особами ¤коњ залишаютьс¤ нац≥ональн≥ держави; ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ не наст≥льки поширена у сучасному св≥т≥, щоб ототожнювати њњ з глобал≥зац≥Їю, оск≥льки переважна б≥льш≥сть результат≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥ пров≥дних держав св≥ту не Ї об'Їктом транскордонних в≥дносин.
√лобал≥зац≥¤ Ц це процес становленн¤ глобального сусп≥льства та глобальноњ людини. √лобал≥зац≥¤ забезпечуЇ ≥нтеграц≥ю народ≥в та держав у Їдиний св≥товий прост≥р. ѕроцеси глобал≥зац≥њ призвод¤ть до зм≥н у найважлив≥ших соц≥альних ≥нститутах сучасноњ цив≥л≥зац≥њ: зм≥нюЇтьс¤ роль держави, ц≥нност≥ свободи та демократ≥њ, зовн≥шньопол≥тичн≥ стратег≥њ та геопол≥тичн≥ установки, в≥дбуваютьс¤ Упорушенн¤Ф ц≥нн≥сно-нормативноњ системи сусп≥льства. У√лобальна людинаФ змушена вести боротьбу за власне виживанн¤ у св≥т≥. “ак, на думку ¬.Ћ¤ха, глобал≥зац≥¤ створюЇ нестаб≥льний св≥т, в ¤кому трансформац≥њ зач≥пають ус≥ сфери сусп≥льного ≥ ≥ндив≥дуального житт¤, а ¬.¬оронкова сутн≥стю глобал≥зац≥њ вважаЇ перетворенн¤ людства на Їдину структурно-функц≥ональну систему, орган≥зовану за ун≥версальними принципами. ћ.Ўимањ вбачаЇ в глобал≥зац≥њ сукупн≥сть таких процес≥в та ¤вищ, ¤к транскордонн≥ потоки товар≥в, послуг, кап≥талу, технолог≥њ та ≥нформац≥њ, перем≥щенн¤ людей м≥ж крањнами, переважанн¤ ор≥Їнтац≥њ на св≥товий ринок в торг≥вл≥ та ≥нвестуванн≥, територ≥альну та ≥нституц≥ональну ≥нтеграц≥ю ринк≥в, а також виникненн¤ глобальних проблем, дл¤ вир≥шенн¤ ¤ких необх≥дне всесв≥тнЇ сп≥вроб≥тництво. ÷е визначенн¤ сл≥д доповнити ≥ такими процесами, ¤к розширенн¤ в глобальних масштабах д≥¤льност≥ корпорац≥й, а також створенн¤ м≥жнародних ≥нститут≥в, поширенн¤ пол≥тики та культури через державн≥ кордони.
ќтже, зм≥ст категор≥њ глобал≥зац≥¤ Ї найактуальн≥шою темою дискус≥й серед досл≥дник≥в. ƒискус≥њ точатьс¤ навколо часу виникненн¤, сутност≥, тенденц≥й, насл≥дк≥в глобал≥зац≥њ тощо. ќкремо постаЇ питанн¤ про визначенн¤ Углобал≥зац≥њФ. ≤снуюча пол≥семантичн≥сть погл¤д≥в виникаЇ в результат≥ тлумаченн¤ цього феномену з позиц≥й соц≥ально-пол≥тичного, соц≥ально-економ≥чного, соц≥окультурного ракурс≥в.
¬ажливий фактор глобал≥зац≥њ Ц це нов≥тн≥ технолог≥њ, ¤к≥ посилюють тенденц≥ю до в≥дкритост≥ м≥ждержавних кордон≥в. ƒж.“об≥н характеризуЇ њњ ¤к суто технолог≥чний процес, пов`¤заний ≥з широким поширенн¤м високих технолог≥й в електрон≥ц≥, обчислювальн≥й техн≥ц≥ ≥ комун≥кац≥¤х. ¬икористанн¤ нов≥тн≥х технолог≥й значно впливаЇ на статус крањни: чи вона ≥нтегрована в св≥тове сп≥втовариство, чи навпаки, знаходитьс¤ в ≥зол¤ц≥њ. ѕод≥бн≥ ¤вища дозволили вважати розвиток нових технолог≥й пусковим механ≥змом глобал≥зац≥њ.
ѕоступово глобал≥зац≥¤ починаЇ розгл¤датись комплексно ¤к процес, що в≥дбуваЇтьс¤ у багатьох вим≥рах (економ≥чному, пол≥тичному, культурному та ≥н..), ¤кий зд≥йснюЇ вплив на вс≥ сфери житт¤ сусп≥льства.
ѕриходимо до висновку, що в св≥тов≥й науков≥й думц≥ ≥снують р≥зн≥ точки зору в≥дносно сутност≥ глобал≥зац≥њ. –озум≥нн¤ глобал≥зац≥њ р≥знитьс¤ в залежност≥ в≥д теоретичних позиц≥й автор≥в.
¬ межах реал≥стичноњ парадигми глобал≥зац≥¤ розум≥Їтьс¤ перш за все ¤к процес еволюц≥йного розвитку св≥ту.
¬ межах л≥беральноњ та неол≥беральноњ парадигми глобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к ¤к≥сно новий етап розвитку пол≥тичноњ структури, людства в ц≥лому.
¬ межах радикальноњ парадигми неомарксисти анал≥зують сучасн≥ процеси ¤к заключну фазу розвитку кап≥тал≥зму, ¤ка призводить до подальшоњ пол¤ризац≥њ св≥ту по економ≥чним параметрам ≥ ¤к насл≥док Ц до пол≥тичноњ нестаб≥льност≥.
√лобал≥зац≥¤ не ви¤вл¤Ї себе однаково в ус≥х крањнах та рег≥онах, посилюЇтьс¤ пол¤ризац≥¤ ¤к серед окремих крањн, так ≥ по л≥н≥њ Уѕ≥вн≥ч-ѕ≥вденьФ. Ќер≥вном≥рн≥сть њњ розвитку по географ≥чному параметру призводить до посиленн¤ позиц≥й њњ супротивник≥в (антиглобал≥ст≥в). јнтиглобал≥зм виходить з того, що глобал≥зац≥¤ призводить до концентрац≥њ влади та кап≥талу в найб≥льш розвинутих крањнах, розрив м≥ж розвинутими та б≥дними зб≥льшуЇтьс¤.
¬ той же час в стад≥њ формуванн¤ знаход¤тьс¤ окрем≥ науков≥ школи досл≥дженн¤ глобал≥зац≥њ ( зокрема, г≥перглобал≥сти, скептики ≥ трансформ≥сти) , кожна з ¤ких пропонуЇ власне баченн¤ глобал≥зац≥њ, хоча ≥ включаЇ представник≥в вс≥х вказаних наукових парадигм.
√≥перглобал≥сти ( .ќмаЇ, . —трендж та ≥н.) вбачають в глобал≥зац≥њ початок новоњ епохи ≥стор≥њ людства, коли традиц≥йн≥ нац≥ональн≥ держави стають неприродними (штучними) ≥ нав≥ть неможливими одиниц¤ми св≥товоњ економ≥ки. ¬≥дбуваЇтьс¤ денац≥онал≥зац≥¤ економ≥ки завд¤ки транснац≥онал≥зац≥њ виробництва, торг≥вл≥, ф≥нанс≥в, виникненн¤ глобальноњ економ≥ки. ≈коном≥чна ≥ пол≥тична влада починають ≥стотно денац≥онал≥зуватись. ÷е в свою чергу маЇ призвести до фундаментальних зм≥н, зокрема зародженню загальносв≥тових ≥нститут≥в управл≥нн¤, к≥нцю нац≥ональноњ держави, до формуванн¤ нового св≥тового пор¤дку, глобальноњ цив≥л≥зац≥њ.
—кептики (ѕ.’ерст, ёƒж.“омпсон та ≥н.) висловлюють точку зору, що зм≥ни не Ї безпрецедентними в ≥сторичному вим≥р≥. √лобал≥зац≥¤ Ц це посиленн¤ взаЇмод≥њ м≥ж нац≥ональними економ≥ками. √лобал≥зац≥¤ ≥ рег≥онал≥зац≥¤ розгл¤даютьс¤ ними ¤к дв≥ протилежн≥ тенденц≥њ, вони постулюють, що зараз св≥това економ≥ка менш глобальна, н≥ж за час≥в ≥снуванн¤ св≥тових ≥мпер≥й. Ѕ≥льш≥сть скептик≥в вважають, що нер≥вном≥рн≥сть ѕ≥вн≥ч-ѕ≥вдень посилюЇтьс¤, що призводить до посиленн¤ фундаментал≥зму та агресивного нац≥онал≥зму. «ам≥сть по¤ви глобальноњ цив≥л≥зац≥њ посилюЇтьс¤ под≥л св≥ту на цив≥л≥зац≥йн≥ блоки.
“рансформ≥сти ( ƒж. –озенау, ƒж.–агг≥, “.Ќ≥роп) вважають, що глобал≥зац≥¤ Ц це нове ¤вище ≥ на меж≥ тис¤чол≥ть Ї центральною руш≥йною силою, ¤ка стоњть за швидкими соц≥альними, пол≥тичними та економ≥чними зм≥нами, ¤к≥ надають нових форм сучасному сусп≥льству ≥ призвод¤ть до формуванн¤ нового св≥тового пор¤дку, ¤кий б≥льше не можна сприймати ¤к суто державоцентриський чи головним чином ¤к державо-керований, оск≥льки повноваженн¤ дедал≥ б≥льше поширюютьс¤ серед державних ≥ приватних орган≥зац≥й на м≥сцевому, нац≥ональному, рег≥ональному та глобальному р≥вн¤х.. “рансформ≥сти асоц≥юють глобал≥зац≥ю з новими модел¤ми глобальной стратиф≥кац≥њ. ÷е маЇ призвести до зм≥ни функц≥й держави, реорган≥зац≥њ та переструктуруванн≥ влади нац≥ональних ур¤д≥в. ƒержави-нац≥њ б≥льше не Ї Їдиними у св≥т≥ центрами та головними формами вр¤дуванн¤ або влади. √лобал≥зац≥¤ трансформуЇ не т≥льки державну владу, але й св≥тову пол≥тику, зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ потужн≥ позатеритор≥альн≥ форми економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ в планетарному масштаб≥.
“аким чином, основн≥ джерела розб≥жностей м≥ж представниками окремих наукових шк≥л досл≥дженн¤ глобал≥зац≥њ звод¤тьс¤ до визначенн¤ загальноњ концепц≥њ глобал≥зац≥њ; њњ причин, пер≥одизац≥њ, насл≥дк≥в, впливу та шл¤х≥в подальшого розвитку. Ќа¤вн≥сть багатьох визначень пон¤тт¤ Дглобал≥зац≥¤Ф св≥дчить не т≥льки про њх залежн≥сть њх зм≥сту в≥д контексту використанн¤, але й про в≥дсутн≥сть консенсусу в≥дносно його зм≥сту та неоднозначност≥ його розум≥нн¤ р≥зними науковими школами та досл≥дниками.
ѕоступово глобал≥зац≥¤ починаЇ розгл¤датись комплексно ¤к процес, що в≥дбуваЇтьс¤ у багатьох вим≥рах (економ≥чному, пол≥тичному, культурному та ≥н..), ¤кий зд≥йснюЇ вплив на вс≥ сфери житт¤ сусп≥льства.
ќтже, п≥д глобал≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ свого роду процес, тобто розвиток у простор≥ та час≥ ц≥лоњ сукупност≥ характерних зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ у сучасному св≥т≥.
ѕри анал≥з≥ глобальних процес≥в необх≥дно зТ¤суванн¤ причин глобал≥зац≥њ. ƒо головних з них в≥дносимо:
Ј технолог≥чний прогрес в галуз≥ технолог≥й, засоб≥в комун≥кац≥њ, обм≥ну ≥нформац≥Їю, транспортних засоб≥в;
Ј л≥берал≥зац≥¤ економ≥ки та ≥нш≥ форми економ≥чноњ л≥берал≥зац≥њ;
Ј значне розширенн¤ сфери д≥¤льност≥ м≥жнародних та транснац≥ональних орган≥зац≥й, включаючи “Ќ та банки;
Ј практично Їдина система погл¤д≥в в≥дносно ринкового господарства;
Ј формуванн¤ ун≥ф≥кованих засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, масовоњ культури, використанн¤ англ≥йськоњ мови ¤к загального засобу сп≥лкуванн¤.
ѕ≥дходи до досл≥дженн¤ та вим≥ри глобал≥зац≥њ.
ƒл¤ анал≥зу процесу глобал≥зац≥њ можна використовувати ¤к д≥ахронний, так ≥ синхронний п≥дходи.
¬ межах синхронного п≥дходу констатуЇтьс¤ р≥зниц¤ в визначенн≥ глобал≥зац≥њ в залежност≥ в≥д концепц≥й, контексту та дискурсу , в ¤ких воно використовуЇтьс¤, а також в розум≥нн≥ предмету, до ¤кого воно прикладаЇтьс¤.
ѕол≥тична глобал≥стика виокремлюЇ наступн≥ вим≥ри, або розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ.
ѕерший Ц розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ ¤к ≥сторичного процесу, що в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно, зм≥ст ¤кого пол¤гаЇ у формуванн≥ Їдиного св≥тового простору, цив≥л≥зац≥йноњ трансформац≥њ людства.
¬ ≥стор≥њ розвитку людства пост≥йно спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до розширенн¤ простору, на ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивна взаЇмод≥¤ та структуруванн¤ м≥жнародних в≥дносин.
ƒругий Ц ун≥версал≥зац≥¤ (посиленн¤ рис загальност≥) ≥ гомоген≥зац≥¤ (рух до однор≥дноњ розбудови) св≥ту, розум≥нн¤ глобал≥зац≥њ, ¤ке датуЇтьс¤ приблизно 60-70-ми рр. ’’ ст., коли висловлювалис¤ прогнози щодо глобального селища ≥ всесв≥тнього ур¤ду.
“рет≥й вим≥р Ц в≥дкрит≥сть нац≥ональних кордон≥в. √лобал≥зац≥ю розгл¤дають ¤к процес, внасл≥док ¤кого все б≥льш прозорими стають кордони нац≥ональних держав в р≥зних галуз¤х Ц економ≥ц≥, пол≥тиц≥, культур≥, соц≥альн≥й взаЇмод≥њ тощо. ордони нац≥ональних держав спочатку стають в≥дкритими в сфер≥ економ≥чних в≥дносин, про що св≥дчить д≥¤льн≥сть транснац≥ональних корпорац≥й, одних з головних пров≥дник≥в економ≥чноњ глобал≥зац≥њ. јле процес глобал≥зац≥њ нев≥рно розум≥ти лише ¤к власне економ≥чну взаЇмод≥ю нац≥ональних сп≥втовариств Ц в ньому ч≥тко простежуютьс¤, а в де¤ких в≥дносинах дом≥нують пол≥тичн≥ та ≥нш≥ аспекти.
“аким чином, пол≥тична глобал≥зац≥¤ маЇ наступн≥ вим≥ри:
Ј просторово-часов≥
Ј ≥нтенсивн≥сть;
Ј масштаби м≥жнародноњ взаЇмод≥њ.
” сенс≥ ≥нтенсивност≥ пол≥тична глобал≥зац≥¤ певною м≥рою сп≥впадаЇ з спор≥дненими ≥де¤ми ≥нтеграц≥њ, взаЇмозалежност≥.
” сенс≥ м≥жнародноњ взаЇмод≥њ пол≥тична глобал≥зац≥¤ стосуЇтьс¤ географ≥чного поширенн¤ цих тенденц≥й ≥ тотожна зближенню, ун≥версал≥з≥ц≥њ та однор≥дност≥.
√лобал≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою багатоаспектний процес. “ому потр≥бно розр≥зн¤ти економ≥чн≥, ф≥нансов≥, технолог≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥нформац≥йн≥ та ≥нш≥ процеси глобал≥зац≥њ, ¤к≥ мають р≥зн≥ механ≥зми своЇњ реал≥зац≥њ ≥ розвитку. ÷≥ процеси в≥дбуваютьс¤ з р≥зною швидк≥стю в р≥зних рег≥онах ≥ в р≥зних соц≥альних прошарках, породжуючи протир≥чч¤. ¬ той же час глобал≥зац≥ю розгл¤дають ¤к сукупн≥сть цих процес≥в.
÷≥ зм≥ни звод¤тьс¤ перш за все до взаЇмного зближенн¤, скороченн¤ в≥дстаней, швидк≥й по¤в≥ р≥зного роду звТ¤зк≥в, контакт≥в, обм≥ну, до зб≥льшенн¤ залежност≥ сусп≥льства майже в ус≥х сферах його житт¤. ’арактерною ознакою глобал≥зац≥њ Ї прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу Ц розвиток засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, звТ¤зку та транспорту. ¬ 1994 р. ≤нтернет користувалось 3 млн. чолов≥к, зараз б≥льше 100 млн. —аме њњ називають головним символом глобал≥зац≥њ.
√лобал≥зац≥¤ Ц це процес, в ¤кому приймають участь ¤к головн≥, так ≥ другор¤дн≥ актори. ќ.≤.”тк≥н розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю ¤к процес становленн¤ Їдиного взаЇмозалежного св≥ту, до ¤кого р≥зн≥ народи по р≥зному були п≥дготовлен≥.
√оловною сценою Ї економ≥чна глобал≥зац≥¤, головними ц≥л¤ми ¤коњ Ї створенн¤ св≥тового ринку в≥дпов≥дно до неол≥беральной концепц≥њ, ослабленн¤ нац≥ональних держав, посиленн¤ впливу недержавних учасник≥в м≥жнародних в≥дносин (“Ќ ).
“ака св≥това система розпод≥лу сил передбачаЇ пост≥йне вдосконаленн¤, науково-техн≥чний прогрес. √оловну участь в цьому процес≥ приймають три головних актора глобал≥зац≥њ (—Ўј, япон≥¤, крањни ™—).
√лобал≥зац≥¤ зм≥нюЇ фундаментальн≥ ¤кост≥ пол≥тичних процес≥в. ¬ глобальному св≥т≥ пол≥тичн≥ процеси розвиваютьс¤ за власними законами.
¬ галуз≥ св≥товоњ пол≥тики в≥дбуваютьс¤ процеси десувер≥н≥зац≥њ, коли нац≥ональн≥ держави ви¤вл¤ютьс¤ безсилими захистити не т≥льки свою економ≥чну, але ≥ пол≥тичну безпеку.
ќтже, глобал≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою багатосторонн≥й процес, в ¤кому ч≥тко простежуютьс¤ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥, культуролог≥чн≥, ≥нформац≥йно-технолог≥чн≥, демограф≥чн≥, еколог≥чн≥ та ≥нш≥ аспекти
≈коном≥чний дискурс, тобто ракурс баченн¤ проблеми акцентуЇ увагу на злитт¤ нац≥ональних економ≥к в Їдину загальносв≥тову систему (див. розд≥л 13).
‘еномен глобал≥зац≥њ на прот¤з≥ довгого часу розгл¤давс¤ перш за все з позиц≥й економ≥ко-центризму. ÷е по¤снювалось перш за все тим, що в економ≥чн≥й сфер≥ њњ насл≥дки були найб≥льш пом≥тними. ¬ межах економ≥ко-центризму були розроблен≥ три основн≥ концепц≥њ:
Ј теор≥¤ ≥мпер≥ал≥зму;
Ј теор≥¤ залежност≥
Ј св≥т-системна теор≥¤.
ѕриб≥чними теор≥њ ≥мпер≥ал≥зму вбачали тенденц≥ю глобал≥зац≥њ перш за все в економ≥чн≥й сфер≥, економ≥чн≥й експанс≥њ ≥мпер≥ал≥зму Ц завоюванн¤х, колон≥зац≥њ та економ≥чному контрол≥. ≤мпер≥ал≥зм розгл¤давс¤ ¤к вища та останн¤ стад≥¤ кап≥тал≥зму.
“еор≥¤ залежност≥ була розроблена в 50-т≥-60-т≥ роки ’’ стол≥тт¤ в крањнах Ћатинськоњ јмерики (ѕ.ѕребиш, ‘. ардозо, ≈.‘алетто). ѕричина в≥дсталост≥ слаборозвинених крањн розгл¤далась ¤к насл≥док зовн≥шнього впливу.
¬ св≥т-системн≥й теор≥њ теж робитьс¤ акцент на досл≥дженн≥ економ≥ки, матер≥ального виробництва, способ≥в хаз¤йнуванн¤ та на в≥дносинах, що ними породжуютьс¤. ÷е не означаЇ, що ≥гноруЇтьс¤ роль духовного фактору. але вони повТ¤зуютьс¤ з типом технолог≥њ або соц≥альност≥.
¬ пол≥тичному дискурс≥ п≥д глобал≥зац≥Їю ≥нколи нав≥ть розум≥Їтьс¤ нова систему м≥жнародних пол≥тичних ≥ економ≥чних в≥дносин, ¤ка в≥дпов≥даЇ новому балансу сил на св≥тов≥й арен≥ ≥ нов≥й м≥жнародн≥й систем≥, ¤ка приходить на зм≥ну ялтинсько-ѕотсдамськ≥й. Ќова у¤ва щодо суверен≥тету дозвол¤Ї говорити про зм≥ни ¬естфальськоњ св≥топол≥тичноњ модел≥ св≥ту.
¬ культуролог≥чному дискурс≥ глобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ в широкому цив≥л≥зац≥йному аспект≥. ƒосл≥дники п≥дкреслюють процеси укрупненн¤ цив≥л≥зац≥йних простор≥в, умовно под≥л¤ючи на ѕ≥вдень Цѕ≥вн≥ч, або —х≥д «ах≥д. ¬ так≥й географ≥чно ор≥Їнтован≥й планетарн≥й цив≥л≥зац≥њ виокремлюютьс¤ цив≥л≥зац≥йн≥ центри (√. ≥сс≥нджер називаЇ њх Уцентри силиФ) Ц —Ўј, –ос≥¤, ™вропа, итай, япон≥¤, ≥нколи ≤нд≥¤.
≈колог≥чний дискурс повТ¤зуЇ глобал≥зац≥ю з пог≥ршенн¤м еколог≥чноњ ситуац≥њ.
≤нформац≥йно-технолог≥чний дискурс досл≥джуЇ вплив нових технолог≥й.
омплексний п≥дх≥д розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю в ус≥х аспектах, в тому числ≥ в контекст≥ подоланн¤ глобальних проблем, ¤к процес розширенн¤, поглибленн¤ та прискоренн¤ св≥тового сп≥вроб≥тництва, ¤кий охоплюЇ вс≥ аспекти сучасного соц≥ального житт¤ Ц в≥д культурного та крим≥нального до духовного. ѕ≥ддаютьс¤ науковому анал≥зу просторово-часов≥ процеси зм≥н, що слугують фундаментом дл¤ такого перетворенн¤ людськоњ д≥¤льност≥, коли вона стаЇ Їдиною ≥ зд≥йснюЇтьс¤ в ус≥х крањнах та континентах. ѕ≥дходи до анал≥зу глобал≥зац≥њ обТЇднуЇ сп≥льне розум≥нн¤ м≥ждисципланарност≥ глобал≥зац≥њ ¤к обТЇкта досл≥дженн¤ та багатовим≥рност≥ цього процесу на макро- та м≥крор≥вн¤х.
“ерм≥н Дглобал≥зац≥¤Ф ≥нколи використовуЇтьс¤ дл¤ характеристики не т≥льки ≥нтеграц≥йних, але ≥ дез≥нтеграц≥йних процес≥в глобального масштабу в галуз≥ економ≥ки, пол≥тики, культури, а також антропогенних зм≥н оточуючого середовища, ¤к≥ по форм≥ мають загальний характер ≥ по зм≥сту охоплюють ≥нтереси усього людства.
¬ класиф≥кац≥њ концептуальних схем, в межах ¤ких усв≥домлюютьс¤ глобальн≥ тенденц≥њ сучасноњ пол≥тичноњ динам≥ки можна виокремити два типи:
Ј св≥т ¤к середовище, ¤ке гомоген≥зуЇтьс¤ та ун≥версал≥зуЇтьс¤;
Ј св≥т ¤к фундаментально гетерогенна система, ¤ка породжуЇ розд≥ленн¤ та протиставленн¤ р≥зного роду.
÷≥ схеми ≥нколи протиставл¤ють, але емп≥рично простежуютьс¤ обидв≥ тенденц≥њ Ц гомоген≥зац≥њ та гетероген≥зац≥њ, що св≥дчить про дуальн≥сть процесу глобал≥зац≥њ. ¬она характеризуЇтьс¤ ¤к ун≥версал≥зац≥Їю принцип≥в м≥жнародних взаЇмод≥й (пол≥тична, економ≥чна, ф≥нансова, культурна сфери) так ≥ ускладненн¤м внутр≥шньоњ структури ≥ системи взаЇмод≥й Їдиного ун≥версального св≥топор¤дку.
Ќасл≥дки глобал≥зац≥њ можна умовно под≥лити на позитивн≥ та негативн≥.
ƒо позитивних насл≥дк≥в в≥дносимо:
Ј поглибленн¤ спец≥ал≥зац≥њ та м≥жнародного розпод≥лу прац≥ за рахунок конкуренц≥њ та розширенн¤ ринку;
Ј економ≥ю на масштабах виробництва;
Ј виграш в≥д торг≥вл≥ на взаЇмовиг≥дних умовах в м≥жнародному масштаб≥;
Ј п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ внасл≥док рац≥онал≥зац≥њ виробництва на глобальному р≥вн≥ та розповсюдженн≥ передовоњ технолог≥њ
Ј загальне п≥двищенн¤ добробуту в св≥т≥;
Ќегативн≥ насл≥дки глобал≥зац≥њ - це:
Ј нер≥вном≥рний розпод≥л переваг в процес≥ глобал≥зац≥њ св≥товоњ економ≥ки;
Ј загроза конфл≥кт≥в на глобальному, рег≥ональному, нац≥ональному р≥вн¤х;
Ј загроза дл¤ де¤ких держав переходу контролю над њх економ≥кою в≥д нац≥ональних ур¤д≥в до б≥льш потужних держав або транснац≥ональних корпорац≥й.
“ому головне завданн¤, з ¤ким з≥ткнувс¤ св≥т Ц це забезпеченн¤ позитивного зм≥сту глобал≥зац≥њ .перетворенн¤ глобал≥зац≥њ на позитивний чинник дл¤ вс≥х народ≥в св≥ту. ¬она повинна базуватись на принципах справедливост≥, р≥вност≥ ≥ сол≥дарност≥.
¬ той же час терм≥н Д глобал≥зац≥¤Ф ≥нколи використовуЇтьс¤ прагматично, з метою по¤сненн¤ та виправданн¤ економ≥чних проблем в окремих крањнах, причини ¤ких пол¤гають в конкретних, а не в глобальних ситуац≥¤х.
Ќац≥њ та групи, що не отримують переваг в≥д глобал≥зац≥њ, вбачають у рег≥онал≥зм≥, нац≥онал≥зм≥ та сепаратизм≥ Їдиний зас≥б захисту ≥ збереженн¤ власноњ ≥дентичност≥. “ому виступи проти глобал≥зац≥њ Ц це перш за все виступи проти њњ диспропорц≥њ.
≤сторичн≥ форми глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин.
ѕ≥д глобал≥зац≥Їю розум≥ютьс¤ просторово-часов≥ процеси зм≥н, що слугують фундаментом дл¤ такого перетворенн¤ людськоњ д≥¤льност≥, коли вона стаЇ Їдиною ≥ зд≥йснюЇтьс¤ в ус≥х крањнах та континентах, що зд≥йснюЇ безпосередн≥й вплив на м≥жнародн≥ в≥дносини. ™ дек≥лька головних п≥дход≥в до пер≥одизац≥њ глобал≥зац≥њ, зокрема у њњ взаЇмозвТ¤зку ≥з сферою м≥жнародних в≥дносин . ¬ д≥ахронному план≥ розр≥зн¤ють стад≥њ або етапи глобал≥зац≥њ, тобто розвитку процесу глобал≥зац≥њ у простор≥ та час≥.
ѕо-перше, дискус≥йним залишаЇтьс¤ питанн¤ в≥дносно того, коли починаЇтьс¤ процес глобал≥зац≥њ.
«окрема, один з п≥дход≥в розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю ¤к процес пост≥йноњ ≥ поступовоњ ≥нтенсиф≥кац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж р≥зними формами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, що призводить до стану взаЇмозалежност≥ м≥ж компонентами системи взаЇмозвТ¤зк≥в. “ак, англ≥йськ≥ досл≥дники виокремлювали архањчну глобал≥зац≥ю, ¤ка розвивалась у до ≥ндустр≥альний пер≥од людськоњ ≥стор≥њ, протоглобал≥зац≥ю, що охоплюЇ пер≥од з 1600 по 1800 рр. ≥ характеризувалась розвитком мануфактурного виробництва, науковою, промисловою ≥ ф≥нансовою революц≥¤ми, зародженн¤м св≥тового ринку, модерну глобал≥зац≥ю (1800-1950 рр.), що мала два головних вим≥ри Ц п≥днесенн¤ нац≥ональних держав та стр≥мке розширенн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, внасл≥док ¤коњ сформувавс¤ глобальний под≥л прац≥, та постколон≥альну глобал≥зац≥ю, головними ознаками ¤коњ стало формуванн¤ новоњ арх≥тектури в≥дносин м≥ж розвинутими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, у виникненн≥ рег≥ональних ≥нтеграц≥йних обТЇднань, зростанн≥ рол≥ транснац≥ональних корпорац≥й, у трансформац≥њ рол≥ держави у економ≥чному та пол≥тичному житт≥ сусп≥льства (див. частину 14.2).
¬ межах цього п≥дходу початком процесу глобал≥зац≥њ вважаЇтьс¤ пер≥од в≥д по¤ви перших цив≥л≥зац≥й до формуванн¤ системи м≥жнародних в≥дносин в ™вроп≥ в середин≥ ’”ѕ ст. ÷ей пер≥од под≥л¤Їтьс¤ на два етапи:
Ј в≥д зародженн¤ цив≥л≥зац≥й та формуванн¤ античного св≥ту до 320 р. до н.е., тобто в≥д виникненн¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥ ≥ становленн¤ на м≥жцив≥л≥зац≥йн≥й основ≥ св≥тових ≥мпер≥й Ц ѕерськоњ, ќлександра ћакедонського, –имськоњ ≥мпер≥њ. —тародавн≥ цив≥л≥зац≥њ, перш за все Їгипетська цив≥л≥зац≥¤ ≥ цив≥л≥зац≥њ ѕередньоњ јз≥њ мали звТ¤зки, впливали на розвиток ≥нд≥йськоњ, китайськоњ, греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ. “орг≥вельн≥ шл¤хи, зокрема ¬еликий шовковий шл¤х зТЇднували перську, арабську ≥ Ївропейську цив≥л≥зац≥њ.
÷е пер≥од розвитку в≥дносин м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, глобал≥зац≥¤ культурно-ц≥нн≥сна, цив≥л≥зац≥йна.
Ј в≥д 320 р. до н.е. до 395 р. н.е., тобто в≥д ќлександра ћакедонського до пад≥нн¤ –имськоњ ≥мпер≥њ ¤к перших спроб обТЇднанн¤, в≥д зародженн¤ ≥дењ ≥мперського контролю до посиленн¤ тенденц≥њ до рег≥онал≥зац≥њ .
ритики такого п≥дходу висували своњ аргументи , зокрема так≥, що св≥тов≥ ≥мпер≥њ розпадалис¤, а м≥жнародна торг≥вл¤ мала допом≥жний характер, економ≥ка була натуральною, ц≥ процеси не охоплювали весь св≥товий прост≥р. ¬ той же час лог≥чною Ї точка зору ‘.Ѕродел¤ в≥дносно того, що розм≥р св≥тового простору залежить в≥д ≥сторичного сприйн¤тт¤ часу. ¬ кожну ≥сторичну епоху глобал≥затори в м≥ру своњх сил намагаютьс¤ освоњти св≥т у в≥домих дл¤ них межах, а отже, кожен часовий в≥др≥зок св≥тового розвитку характеризуЇтьс¤ власним р≥внем глобал≥зац≥њ. ≤сторичний процес, ¤кий можна розгл¤дати ¤к розвиток соц≥альноњ системи, Ї спр¤мованим на дос¤гненн¤ межовоњ њњ ц≥л≥сност≥. —аме таку ц≥льову функц≥ю ≥сторичного процесу ≈.јзро¤нц пропонуЇ називати глобал≥зац≥Їю.
–озгл¤даючи ≥сторичн≥ етапи глобал≥зац≥њ, √.—.ѕомеранц висловлюЇ припущенн¤, що про початок глобал≥зац≥њ можна говорити починаючи з ѕ тис. до н.е., коли володар≥-завойовники почали називати себе цар¤ми чотирьох стор≥н св≥ту.
ѕерша ступ≥нь глобал≥зац≥њ повТ¤зуЇтьс¤ ≥з створенн¤м перших ≥мпер≥й, формою духовноњ глобал≥зац≥њ стаЇ монотењзм. ≤мперська влада знаходить опору в Їдин≥й в≥р≥.
ƒруга ступ≥нь(стад≥¤) глобал≥зац≥њ Ц ≥мперсько-конфес≥йна. ¬иникаЇ чотири культурних св≥ти («ах≥д, ≥сламський св≥т, ≤нд≥¤ та ƒалекий —х≥д), ознаками ¤ких стали Їдине св¤щенне писанн¤, Їдина мова св¤щенного писанн¤, Їдиний шрифт, пов'¤заний з естетикою пластичних мистецтв. ожна ≥мперсько-конфес≥йна глобал≥зац≥¤ одночасно була ≥ проектом св≥тового устрою. ¬ —ередн≥ в≥ки найб≥льш активним ви¤вивс¤ ≥сламський проект, але пот≥м його випереджаЇ «ах≥д, що призводить до формуванн¤ Ївроцентриського св≥ту.
“рет¤ ступ≥нь (стад≥¤) глобал≥зац≥њ датуЇтьс¤ ’”ѕ ст.., коли переваги пол≥центризму почали брати вверх над його недол≥ками.
„етверта ступ≥нь глобал≥зац≥њ Ц електронно-ф≥нансова. —таЇ зрозум≥лим, що глобальний пор¤док не може бути створений одним культурним св≥том, одн≥Їю цив≥л≥зац≥Їю.
√.“ерборн виокремлюЇ дек≥лька хвиль глобал≥зац≥њ, найранн≥шою з ¤ких вважаЇ експанс≥ю св≥тових рел≥г≥й. √. ѕомеранц до форм глобал≥зац≥њ в≥дносить монотењзм ≥ схож≥ процеси. ўо в≥дбувались в ≥нших цив≥л≥зац≥йних вим≥рах. ƒал≥ в≥н виокремлюЇ ≥мперсько-конфес≥ональну глобал≥зац≥ю, де кожна ≥мпер≥¤ претендувала на власний проект св≥тового устрою. Ќаступною формою стала ≥ндустр≥альна глобал≥зац≥¤, що супроводжувалась Ђконцертом нац≥ональних державї.
–озпод≥л¤ючи процес глобал≥зац≥њ за часом на певн≥ етапи, њх характерн≥ форми дозвол¤ють розр≥знити њх ¤к ≥сторичн≥ типи. ” числ≥ таких тип≥в можна назвати глобал≥зац≥ю родову, плем≥нну, етн≥чну, д≥вньо≥мперську, монарх≥чну, колон≥альну, нац≥ональну та ≥нтернац≥ональну. √лобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ в ¤кост≥ мети ≥сторичного процесу, ≥нтеграц≥¤ та дез≥нтеграц≥¤ ¤к тенденц≥њ, що визначають його динам≥ку, ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ Ц ¤к сучасний етап глобал≥зац≥њ.
≤нша група досл≥дник≥в висували точку зору, що перший етап глобал≥зац≥њ розпочавс¤ в пер≥од ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥ ≥ зд≥йснював безпосередн≥й вплив на системну еволюц≥ю м≥жнародних в≥дносин..
« позиц≥њ "теор≥њ хвиль глобальноњ ≥нтеграц≥њ", перша з них прокотилас¤ у XVI ст. внасл≥док ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥в. ” той час розпочавс¤ бурхливий розвиток торгових зв'¤зк≥в ™вропи з јмерикою ≥ став формуватис¤ св≥товий ринок, що звТ¤зав континенти безл≥ччю торговельних, а пот≥м ≥ пол≥тичних звТ¤зк≥в. јктив≥зувалас¤ Ївропейська експанс≥¤ до крањн јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики. ѕочаток формуванн¤ кап≥тал≥стичного укладу розгл¤давс¤ ¤к генетична основа глобал≥зац≥њ
ƒруга хвил¤ глобальноњ ≥нтеграц≥њ спостер≥галас¤ з 40-х або 70-х рок≥в XIX ст. до 1914 р. ” той час зал≥зниц≥ ≥ пароплави знизили транспортн≥ витрати, в≥дкрили можливост≥ дл¤ широкомасштабних поставок величезноњ маси товар≥в на далек≥ в≥дстан≥. ” результат≥ промислового перевороту в Ївропейських крањнах зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть ≥ покращилас¤ ¤к≥сть Ївропейських промислових вироб≥в. «начно розширювалас¤ св≥това торг≥вл¤. –озпочалас¤ епоха "в≥льноњ торг≥вл≥". «ароджувалас¤ по-справжньому глобальна економ≥ка. —в≥тове господарство ставало ц≥л≥сною системою на основ≥ м≥жнародного географ≥чного под≥лу прац≥. ¬елике значенн¤ мала по¤ва телеграфу ≥ рад≥о наприк≥нц≥ XIX ст. ” св≥т≥ встановилос¤ дом≥нуванн¤ ¬еликоњ Ѕритан≥њ. ™вропейська експанс≥¤ призвела до виникненн¤ св≥товоњ колон≥альноњ системи.
√лобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ у звТ¤зку з еволюц≥Їю кап≥тал≥зму ¤к системи сусп≥льних в≥дносин. ѕовТ¤зуючи глобал≥зац≥ю з виходом Ївропейського кап≥тал≥зму на авансцену ≥стор≥њ, експанс≥Їю кап≥тал≥стичноњ св≥т-системи, набутт¤м нею глобального характеру, де¤к≥ досл≥дники, зокрема —.јм≥н, Ћ.Ѕентон, –.√≥лп≥н розгл¤дають глобал≥зац≥ю передус≥м ¤к вестерн≥зац≥ю, виход¤чи таким чином на сферу взаЇмин м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми.
ўе одна точка зору повТ¤зуЇ глобал≥зац≥ю з рубежем ’≤’ ≥ ’’ ст., коли спостер≥гаЇтьс¤ величезне зростанн¤ продуктивних сил ≥ посиленн¤ м≥жнародних контакт≥в, обумовлених вивозом кап≥талу, тобто фактично ≥мпер≥ал≥змом. ¬ ’’ стол≥тт≥ ще продовжувавс¤ процес формуванн¤ глобальноњ св≥топол≥тичноњ системи. јле, ¤к зауважуЇ рос≥йський досл≥дник ќ.ƒ.Ѕогатуров, розум≥нн¤ св≥топол≥тичноњ Їдност≥ ще не було, хоча вона, безперечно, знаходилась у стад≥њ формуванн¤ з останньоњ чверт≥ ’≤’ стол≥тт¤, коли вже не залишилось незайманих територ≥й ≥ пол≥тичн≥ прагненн¤ окремих держав вже не т≥льки в Ђцентр≥ї, але й на Ђперифер≥њї системи були т≥сно повТ¤зан≥. ≤спано-американська, англо-бурська, русько-¤понська ≥ ѕерша св≥това в≥йна стала важливими, але не завершальними етапами формуванн¤ глобальноњ св≥топол≥тичноњ системи.
ѕочинаючи перший етап глобал≥зац≥њ межею ’1’-’’ ст. Ц про що св≥дчили так≥ в≥дкритт¤, ¤к пароплав, телефон, конвеЇр, висловлюютьс¤ припущенн¤, що ѕерша св≥това в≥йна зупинила цей процес. ƒругий його етап Ц в≥дродженн¤ глобал≥зац≥њ наприк≥нц≥ 70-х рок≥в ’’ ст., повТ¤зуЇтьс¤ з революц≥Їю в ≥нформатиц≥.
Ќав≥ть п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни Їдина глобальна система ще не була остаточно сформована. —в≥т продовжував складатис¤ з дек≥лькох п≥дсистем, ¤к≥ ран≥ше за все сформувались в ™вроп≥. —початку в ’”ѕ стол≥тт≥ була сформована ¬естфальська система, њй на зм≥ну приходить система ¬≥денська. ѕор¤д з нею почала формуватись п≥дсистема в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. Ќавколо итаю продовжувала ≥снувати архањчна —х≥дноаз≥йська система. ѕоступово починають формуватись та еволюц≥онувати ≥нш≥ п≥дсистеми, зокрема близькосх≥дна та латиноамериканська. ¬с≥ ц≥ п≥дсистеми розвивались в тенденц≥њ ¤к майбутн≥ складов≥ частини глобальноњ системи. ћ≥ж цими системами ≥снувала ≥Їрарх≥¤. ќдна з них була центральною, ≥нш≥ перифер≥йними. “ак, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни центральною була ¬ерсальська (Ївропейська) п≥дсистема, ¬ашингтонська (аз≥йсько-тихоокеанська) була перифер≥йною. ™вропейська п≥дсистема м≥жнародних в≥дносин займала м≥сце центральноњ ≥сторично до зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.
ќтже, в пошуках ≥сторичних джерел глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин вчен≥ найчаст≥ше звертаютьс¤ до под≥й ’’ стол≥тт¤. ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ насл≥дкам ѕершоњ ≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ¤к≥ мали характер глобального конфл≥кту. ¬они спри¤ли ¤к≥сним зм≥нам у характер≥ засоб≥в веденн¤ в≥йни. ¬ажливе значенн¤ мала по¤ва нових держав внасл≥док краху колон≥альних ≥мпер≥й. ’оча це можна розгл¤дати ¤к про¤ви фрагментац≥њ, але в на¤вност≥ ≥ тенденц≥њ глобал≥зац≥њ, ¤к≥ знайшли про¤в в утворенн¤ та протиборств≥ двох центр≥в сили, двох геопол≥тичних блок≥в.
ѕриб≥чники ≥ншоњ позиц≥њ вважають, що глобал≥зац≥¤ - це ¤к≥сно новий етап розвитку св≥товоњ економ≥ки та пол≥тики, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попередн≥х ступен≥в ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ тим, що по-перше, св≥тове економ≥чне сп≥втовариство з розсипчастоњ сукупност≥ б≥льш або менш взаЇмопов'¤заних крањн перетворюЇтьс¤ в ц≥л≥сну економ≥чну систему, де нац≥ональн≥ соц≥уми стають складовими елементами Їдиного всесв≥тнього господарського орган≥зму, а њх дол≥ зростаючою м≥рою визначаютьс¤ ходом розвитку цього орган≥зму ¤к ц≥лого.
≤нколи вважають доц≥льним говорити про початок глобал≥зац≥њ ¤к конкретно-≥сторичного ¤вища з 1991 року, п≥сл¤ розпаду —–—– ≥ л≥кв≥дац≥њ соц≥ал≥стичного табору, мотивуючи це тим що сам факт досить усп≥шного ≥снуванн¤ альтернативноњ системи унеможливлював глобал≥зац≥ю.
“аке розмањтт¤ точок зору повТ¤зане з недостатньо ч≥тким визначенн¤м категор≥њ Ђглобал≥зац≥¤ї. ” широкому розум≥нн≥ глобал≥зац≥¤ охоплюЇ весь ≥сторичний процес розвитку людства, законом≥рним результатом ¤кого може стати утворенн¤ всесв≥тньоњ соц≥альноњ сп≥льноти. ¬ такому розум≥нн≥ глобал≥зац≥¤ розум≥Їтьс¤ ¤к прогресивний розвиток до природних територ≥альних меж Ц поверхн≥ планети «емл¤. ” вузькому значенн≥ п≥д глобал≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ процеси всесв≥тньоњ ≥нтеграц≥њ сусп≥льств, що прот≥кають у певн≥й форм≥ в конкретних умовах.
≤снуЇ значна к≥льк≥сть п≥дход≥в, ¤к≥ репрезентують певн≥ часов≥ ор≥Їнтири глобал≥зац≥њ. ”загальненн¤ њх дозвол¤Ї виокремити наступн≥ основн≥ концепц≥њ, що в≥ддзеркалюють ≥сторичн≥ кордони цього феномену:
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к зм≥ни форм ≥сторичного процесу (концепц≥¤ Ђархањчноњ глобал≥зац≥њї);
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к певноњ позачасовоњ властивост≥, що ≥манентно притаманна ≥стор≥њ людства ≥ набуваЇ на р≥зних етапах розвитку техн≥ки ≥ соц≥уму р≥зних форм. (концепц≥¤ ≈. јзро¤нца);
- концепц≥¤ протоглобал≥ст≥в;
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к сучасного феномену.
’арактеризуючи глобал≥зац≥ю, “.‘р≥дман пише про нову систему, що зам≥нила систему холодноњ в≥йни, –.‘олк акцентуЇ увагу на процесах десуверен≥зац≥њ. ћ.ќ. осолапов ч≥тко розмежовуЇ ¤к ≥нтернац≥онал≥зац≥ю та глобал≥зац≥ю, так ≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥ю ¤к ≥сторичну тенденц≥ю ≥ ¤к ¤вище сучасного м≥жнародного житт¤.
¬изнаючи взаЇмоповТ¤зан≥сть, але в≥дкидаючи тотожн≥сть ≥нтернац≥онал≥зац≥њ та глобал≥зац≥њ, ћ.ќ. осолапов в≥д ≥нтернац≥онал≥зац≥Їю розум≥Ї вих≥д чогось ран≥ше внутр≥шнього за початков≥ рамки або обТЇднанн¤ д≥й де¤ких субТЇкт≥в св≥товоњ пол≥тики навколо сп≥льних завдань, мети, виду д≥¤льност≥, тобто ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ не вважаЇтьс¤ ун≥версальною за к≥льк≥стю субТЇкт≥в та просторовим межам, хоча в де¤ких випадках вона може наближатись до таких масштаб≥в. “ому найб≥льш ефективно вона в≥дбуваЇтьс¤ на рег≥ональному р≥вн≥ та \ або в окремих сферах, видах, напр¤мах д≥¤льност≥. ўо до глобал≥зац≥њ, то в ¤кост≥ головноњ ознаки визначаЇтьс¤ вих≥д ¤коњ-небудь проблеми або д≥¤льност≥ на глобальний (загальносв≥товий) р≥вень. ѕри цьому ц¤ д≥¤льн≥сть не обовТ¤зково маЇ бути ≥нтернац≥ональною за складом учасник≥в, може зд≥йснюватись одн≥Їю крањною, орган≥зац≥Їю, нав≥ть ф≥рмою.
’оча ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ ¤к ¤вище виникаЇ задовго до ’’ стол≥тт¤, ≥снуЇ на прот¤з≥ вс≥Їњ ≥стор≥њ людства, але саме в ’’ стол≥тт≥ цей процес набуваЇ нових ¤к≥сних характеристик. ¬≥дпов≥дно ћ.ќ. осолапов розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю ¤к ¤к≥сно нове ¤вище м≥жнародного житт¤, суть ¤кого пол¤гаЇ в набутт≥ окремими державами, ≥ншими субТЇктами м≥жнародних в≥дносин можливостей та потреб зд≥йснювати де¤к≥ або загалом вс≥ функц≥њ своЇњ життЇд≥¤льност≥ в масштабах земноњ кул≥ (територ≥ально), св≥тових економ≥ки та пол≥тики. ¬ такому розум≥нн≥ одним з про¤в≥в та насл≥дк≥в глобал≥зац≥њ може розгл¤датись ¤вище наддержавност≥, ¤ке несе в соб≥ початки централ≥зац≥њ, п≥дпор¤дкуванн¤, авторитаризму.
¬ сучасних м≥жнародно-пол≥тичних умовах можна вид≥лити наступн≥ головн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ актуал≥зують вивченн¤ проблеми глобал≥зац≥њ:
Ј тенденц≥¤ до розширенн¤ складу та зб≥льшенн¤ р≥зноман≥тт¤ пол≥тичних актор≥в;
Ј пол≥тична тенденц≥¤, що лежить у площин≥ загроз мирному сп≥в≥снуванню та розширеного пон¤тт¤ безпеки;
Ј зб≥льшенн¤ учасник≥в у систем≥ м≥жнародних в≥дносин, що породжуЇ труднощ≥ у передбачуваност≥ мотивац≥й та насл≥дк≥в р≥зних вар≥ант≥в њх повед≥нки;
Ј ≥нститут держави ¤к руб≥ж розмежуванн¤ внутр≥шн≥х, зовн≥шн≥х та м≥жнародних процес≥в буде стикатись з викликами традиц≥йноњ ≥нтерпретац≥њ своЇњ рол≥;
Ј по¤ва пол≥тичних та / або ≥нших само≥дентиф≥кац≥й на р≥вн≥ цив≥л≥зац≥й;
Ј м≥жнародн≥ в≥дносини починають трансформуватись в рег≥онально ≥ глобально внутр≥шньо системн≥;
Ј ероз≥¤ нац≥онально-державного суверен≥тету внасл≥док послабленн¤ традиц≥йних функц≥й держави, порушенн¤ меж≥ м≥ж внутр≥шньою та зовн≥шньою пол≥тикою через посиленн¤ њх взаЇмозалежност≥ та взаЇмовпливу, розмиванн¤ меж м≥ж внутр≥шн≥ми та м≥жнародними пол≥тичними, економ≥чними, ≥нформац≥йними та ≥ншими процесами;
Ј тенденц≥¤ асиметричност≥ у в≥дносинах м≥ж акторами м≥жнародних в≥дносин, ¤ка виникаЇ внасл≥док р≥зноњ щ≥льност≥ у взаЇмов≥дносинах та у р≥зних параметрах стану взаЇмозалежност≥ м≥ж акторами;
Ј тенденц≥¤ до ≥нтеграц≥њ в економ≥чн≥й та пол≥тичн≥й сферах;
Ј тенденц≥¤ до становленн¤ економ≥чноњ системи, ¤ка функц≥онуЇ за Їдиними правилами в межах ус≥Їњ планети;
Ј формуванн¤ ≥деолог≥њ глобал≥зму ¤к обірунтуванн¤ нев≥дворотност≥ цих зм≥н .
ѕ≥двод¤чи п≥дсумки, приходимо до висновк≥в, що ≥сторичн≥ форми глобал≥зац≥њ, зокрема глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин, можна анал≥зувати з врахуванн¤м наступних головних чинник≥в:
ѕросторово-часових: обс¤г глобальних структур; ≥нтенсивн≥сть глобальних взаЇмод≥й; швидк≥сть глобальних поток≥в; переважний вплив глобальних взаЇмозвТ¤зк≥в. як зауважуЇ ј.√≥дденс, глобал≥зац≥¤ - це поширенн¤, розт¤гуванн¤ простору ≥ часу до масштаб≥в усього св≥ту, зв'¤зок м≥ж р≥зними соц≥альними контекстами або рег≥онами
ќрган≥зац≥йних: ≥нфраструктура глобал≥зац≥њ; ≥нституал≥зац≥¤ глобальних структур ≥ використанн¤ сили; модель глобальноњ стратиф≥кац≥њ; дом≥нуюч≥ види глобальних взаЇмод≥й.
¬ сукупност≥ вони дають у¤ву про глобал≥зац≥ю на тому чи ≥ншому етап≥ розвитку.
—ем≥нар 3 : ѕол≥тичн≥ шл¤хи р≥шенн¤ глобальних проблем сучасност≥.
1. —истематизац≥¤ та класиф≥кац≥¤ глобальних проблем.
2. √лобальн≥ проблеми сфери м≥жнародних в≥дносин:
- проблеми в≥йни ≥ миру;
- Їтнопол≥тичн≥ проблеми
3. √оловн≥ напр¤ми пол≥тичноњ стратег≥њ р≥шенн¤ глобальних проблем:
- пол≥тичн≥ реформи
- науково-техн≥чна пол≥тика.
4. ѕроекти та концепц≥њ пол≥тичних реформ м≥жнародних в≥дносин з метою вир≥шенн¤ глобальних проблем.
5. ÷ив≥л≥зац≥йна альтернатив≥стика.
—ем≥нар є4. –имський клуб.
1. ќсновн≥ напр¤ми д≥¤льност≥ –имського клубу.
2. ќсобливост≥ технолог≥чного прогнозуванн¤. ѕерша допов≥дь –имського клубу.
3. ЂЋюдство на роздор≥жж≥ї.
4. Ђѕерегл¤д м≥жнародного пор¤дкуї.
—ем≥нар 5. ƒержава в умовах глобал≥зац≥њ.
1.ƒжерела розб≥жностей в дискус≥¤х про пол≥тичну глобал≥зац≥ю.
2. ѕоле нац≥ональних держав в структур≥ сучасного св≥тового пол≥тичного простору.
3. ≤сторичн≥ форми пол≥тичноњ глобал≥зац≥њ.
4. ѕроблема нац≥онального суверен≥тету в умовах глобал≥зац≥њ.
ќ—Ќќ¬Ќј Ћ≤“≈–ј“”–ј, –≈ ќћ≈Ќƒќ¬јЌј ƒЋя —“”ƒ≈Ќ“≤¬:
1. ¬асиленко ».ј. ѕолитическа¤ глобалистика: ”чебное пособие дл¤ вузов. Ц ћ.: Ћогос, 2000. Ц 360 с.
2. ¬ведение в социологию международных отношений. Ц ћ.: ћеждунар. отношени¤, 1992.
3. ¬осток/«апад: –егиональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. / ”чебное пособие под ред.. ј.ƒ.¬оскресенского. ћ.,ћ√»ћќ, 2002. Ц 528 —.
4. √елл ƒ., ≈. ћак√рю, ƒ. √олдбрайт, ƒж.ѕерратон. √лобальн≥ трансформац≥њ. ѕол≥тика, економ≥ка, культура. ѕер. з англ. ѕереднЇ слово ё. ѕавленка. Ц .: ‘ен≥кс, 2003.
5. √лобалистика. Ёнциклопеди¤./ √л.ред. ».».ћазур,ј.Ќ.„умаков. ћ. 2003. -1328 —.
6. √лобальн≥ трансформац≥њ. ѕол≥тика, економ≥ка, культура.. ѕер. « англ.. .,2003. -584 с.
7. ƒергачов ¬.ј. √лобалистика.ћ.: ёЌ»“»ƒјЌј, 2005. Ц 303 —.
8. ƒергачев ¬.ј. √еополитика. Ц .: ¬»–ј-–, 2000. Ц 448 с.
9. ≈мель¤нов ё. –ождение и гибель цивилизаций. Ц ћ.: ¬ече, 2000. Ц 544 с.
10. атегории политической науки. ”чебник. Ц ћ.: ћосковский государственный институт международных отношений (”ниверситет); Ђ–оссийска¤ политическа¤ энциклопеди¤ї (–ќ——ѕЁЌ), 2002. Ц 655 с.
11. оппель ќ.ј., ѕархомчук ≈.—. ћ≥жнародн≥ системи ≥ глобальний розвиток Ц . 2006.
12. ороткий оксфордський пол≥тичний словник. «а редакц≥Їю ≤ена ћакл≥на й јл≥стера ћакм≥лана. ѕереклад з англ≥йськоњ. ињв. ¬идавництво —олом≥њ ѕавличко ДќсновиФ, 2006. Ц с.
13. ћеждународные отношени¤: социологические подходы. \ –ук. авт. колл. проф. ѕ.ј.÷ыганков. Ц ћ: √ардарика, 1998.
14. ћоисеев Ќ. „еловек и ноосфера. - ћ., 1990.
15. ѕанарин ј.—. √лобальное политическое прогнозирование в услови¤х стратегической нестабильности. Ц ћ.: Ёдиториал ”–——, 1999. Ц 272 с.
16. ѕанарин ј.—. ‘илософи¤ политики. - ћ.: Ќова¤ школа, 1996. Ц 423 с.
17. ѕоздн¤ков Ё.ј. ‘илософи¤ политики. ¬ 2 т. - ћ., 1994.
18. ѕолитологи¤. ”чебник дл¤ вузов \ ѕод ред. ћ.ј.¬асилика. Ц ћ.: ёристъ, 1999. Ц 600 с.
19. ѕолитологи¤: хрестомати¤ \ сост. проф. ћ.ј.¬асилик, доц. ћ.—.¬ершинин Ц ћ.: √ардарики, 1999. Ц 843 с.
20. –имский клуб. »стори¤ создани¤, избранные доклады и выступлени¤, официальные материалы // ѕод ред. ƒ.».√вишиани, - ћ., 1997.
21. “ранснациональные процессы: ’’≤ ¬ек/ »—ѕ –јЌ, Ќаучна¤ ред..: √.ё.—емигин, ћ., —овременна¤ экономика и право, 2004. - 344с.
22. ”оллерстайн ». ќбщественное развитие или развитие мировой системы? \\ ¬опросы социологии, 1992, є1.
23. ”ткин ј.». ћировой пор¤док ’’!века. ћ., Ё —ћќ. 2002. Ц 512 —.
24. ‘уку¤ма ‘. онец истории? \\ ‘илософи¤ истории. јнтологи¤. ћ., 1995.
25. ’русталев ћ.ј. —истемное моделирование международных отношений. - ћ., 1988.
