Ќј √Ћј¬Ќ”ё

 

 

 

ћодуль 1

 

 онцептуально-теоретичн≥   засади досл≥дженн¤ м≥жнародних систем

 

 

“ема:  ѕ≥дходи до досл≥дженн¤ м≥жнародних систем.

 

 –озвиток науки про м≥жнародн≥ в≥дносини св≥дчить про зростанн¤ рол≥ та значенн¤ њњ гносеолог≥чноњ складовоњ. ¬ своЇму загально-ф≥лософському значенн≥ гносеолог≥¤ (в≥д грецького гнос≥с Ц знанн¤ та логос Ц вченн¤), тобто теор≥¤ п≥знанн¤, ¤вл¤Ї собою вченн¤ про п≥знанн¤ ¤к практичного процесу, законом≥рностей його еволюц≥њ, природи та сутност≥ знанн¤ ¤к ¤вища, його природу, принципи та меж≥, форми законом≥рност≥ переходу в≥д поверхового у¤вленн¤ про  обТЇкт досл≥дженн¤ до ос¤гненн¤ його сутност≥, а також розгл¤даЇ питанн¤ про шл¤хи дос¤гненн¤ ≥стини, њњ критер≥њ. явл¤ючись складовою частиною ф≥лософ≥њ, вона досл≥джуЇ умови та можливост≥ достов≥рного знанн¤ в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, проблеми природи п≥знанн¤ м≥жнародноњ реальност≥ та його потенц≥йних можливостей, загальн≥ передумови п≥знанн¤ ¤вища м≥жнародних в≥дносин, в≥дносини   науки про м≥жнародн≥ в≥дносини до об'Їктивноњ реальност≥.

ћ≥жнародн≥ в≥дносини пос≥дають ун≥кальне м≥сце  за своњми соц≥альними масштабами, тривал≥стю за часом, за звТ¤зками з ≥стор≥Їю та основоположними, принциповими питанн¤ми теор≥њ сусп≥льних наук. ≤снуЇ т≥сний взаЇмозвТ¤зок пол≥тики та ф≥лософ≥њ, м≥жнародних в≥дносин та ф≥лософ≥њ.

ѕеред будь-¤кою наукою, ¤к перед наукою   про м≥жнародн≥ в≥дносинипост≥йно постають центральн≥ найб≥льш   складн≥ дл¤ нењ питанн¤ власних методолог≥њ та теор≥њ. ¬≥дпов≥дно, мова йдетьс¤ про ф≥лософ≥ю науки, ф≥лософ≥ю сусп≥льних наук, складовою частиною ¤коњ Ї ф≥лософ≥¤ м≥жнародних в≥дносин.

Ѕудь-¤ка наука  Ц це системно орган≥зований образ ≥снуванн¤ певноњ сфери обТЇктивноњ д≥йсност≥теоретично-практично означена система знань, що перебуваЇ у безперервному розвитку. ÷е система, означена ¤к знанн¤ми про ту чи ≥ншу сферу обТЇктивноњ  д≥йсност≥так людською д≥¤льн≥стю, ¤ка ц≥ знанн¤ створила. “аким чином, приходимо до висновку, що сама системн≥сть буваЇ дек≥лькох ¤к≥сно в≥дм≥нних тип≥в. ѕо-перше, це системна природа та характер ¤вища м≥жнародних в≥дносин . ƒо  того ж ≥дењ у¤вленн¤ в≥дносно даного ¤вища також можуть бути системними ( чи несистемними). ¬иход¤чи з цього, розвиток  науки про м≥жнародн≥ в≥дносини можна розгл¤дати ¤к процес приведенн¤  системност≥ у¤влень у в≥дпов≥дн≥сть з системн≥стю обТЇкта досл≥джень¬ той же час де¤к≥  досл≥дники розгл¤дають системн≥сть лише ¤к анал≥тичну конструкц≥ю, ¤ка може ≥снувати на практиц≥, а може не ≥снувати, а системи ¤к абстракц≥њ, розумов≥ у¤вленн¤, що лише можуть допомогти описати, по¤снити або передбачити м≥жнародн≥ под≥њ.

Ќаукове в≥дображенн¤ ¤вища починаЇтьс¤   тод≥, коли в  природ≥ та характер≥ його функц≥онуванн¤  знаход¤тьс¤ певн≥ константи, ¤кост≥, ¤к≥ незм≥нно притаманн≥ даному ¤вищу на прот¤з≥ вс≥х його трансформац≥й, Ї його нев≥дТЇмними складовими.  ритер≥й формуванн¤ будь-¤коњ науки Ї загальним. ÷е визначенн¤ предмету досл≥дженн¤, виробленн¤ пон¤ть, ¤к≥ в≥дпов≥дають цьому предметов≥, встановленн¤ фундаментальних закон≥в, властивих цьому предметов≥, в≥дкритт¤ принципу чи створенн¤ теор≥њ, ¤к≥ дають змогу по¤снювати величезну к≥льк≥сть факт≥в.

 Ќаука про м≥жнародн≥ в≥дносини ¤вл¤Ї собою лог≥чно побудовану систему  знань, маЇ  структурн≥ елементи Ц об'Їкт та предмет досл≥дженн¤, методи та категор≥њ , функц≥њ, принципи та законом≥рност≥ досл≥дженн¤.

ќб'Їктом досл≥дженн¤ виступаЇ сама д≥йсн≥сть, що ≥снуЇ незалежно в≥д суб'Їкта, ¤кий њњ п≥знаЇ.  як було зазначено  в частин≥ перш≥й нашого п≥дручника,  у б≥льшост≥ досл≥дник≥в не викликаЇ сумн≥ву системна природа ≥ характер м≥жнародних в≥дносин. ”¤ва щодо певного обТЇкта ¤к про систему вимагаЇ    виокремленн¤ ≥з множини елемент≥в т≥льки тих, ¤к≥, з одного боку, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ обТЇктом функц≥ональних завдань  п≥дтриманн¤ його стаб≥льност≥ ,а з ≥ншого боку, в≥дносини м≥ж ¤кими характеризуютьс¤ б≥льш високим ступенем повторюваност≥, стал≥стю, н≥ж м≥ж ≥ншими елементами   систем.

ќтже, об'Їктом   досл≥дженн¤  Ї м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к складна сусп≥льна система, елементами ¤коњ Ї, з одного боку, р≥зн≥ учасники, з ≥ншого Ц в≥дносини м≥ж ними. ƒосл≥дженн¤ системи м≥жнародних в≥дносин даЇ змогу зрозум≥ти особливост≥ взаЇмод≥њ м≥ж њњ елементами, особливост≥ функц≥онуванн¤ њњ складових частин, визначати тенденц≥њ та законом≥рност≥ њх розвитку. —пециф≥ка обТЇкту досл≥дженн¤  визначаЇ  його предмет та структуру, принципи та методолог≥ю,  сукупн≥сть метод≥в  ≥ конкретн≥ техн≥ки њх застосуванн¤. ѕредметом досл≥дженн¤ виступаЇ та грань обТЇкта, ¤ку досл≥джуЇ саме ц¤  дисципл≥на. ¬≥рне розум≥нн¤ предмета досл≥дженн¤ можливе лише за умови, коли досл≥джуЇтьс¤ вс¤ сукупн≥сть його внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х стор≥н, звТ¤зк≥в, в≥дносин. ѕредметом   досл≥дженн¤  Ї законом≥рност≥ становленн¤, функц≥онуванн¤, розвитку та зм≥ни м≥жнародних систем , д≥й та взаЇмод≥й м≥жнародних систем р≥зних р≥вн≥в та структур у конкретних соц≥альних про¤вах та ≥сторичних умовах.

як  п≥дкреслювалось в  частин≥ перш≥й, само пон¤тт¤ Ђсистемаї пройшло  довгу ≥сторичну еволюц≥ю з середини ’’ стол≥тт¤ стаЇ одним з ключових ф≥лософсько-методолог≥чних та спец≥ально-наукових пон¤ть. ¬ науц≥ про м≥жнародн≥ в≥дносини затвердивс¤ широкий спектр розум≥нн¤ пон¤тт¤ Ђсистемаї. ћ.ќ.  осолапов  виокремлюЇ найголовн≥ш≥ з них:

-         система ¤к комплекс взаЇмов≥дносин в одн≥й площин≥ (концепц≥њїбалансу силї, геопол≥тики);

-         система ¤к ≥Їрарх≥чний комплекс взаЇмозвТ¤зк≥в Їдиного ц≥лого (практичний вар≥ант Ц анал≥з процес≥в прийн¤тт¤ р≥шень у зовн≥шн≥й та  загальн≥й пол≥тиц≥, державному управл≥нн≥, в≥йськов≥й сфер≥питанн¤х безпеки, анал≥з процес≥в  формуванн¤ та  реал≥зац≥њ зовн≥шньоњ пол≥тики держави);

-         система ¤к багатор≥вневий комплекс взаЇмод≥й р¤ду (множини) ≥Їрарх≥чних комплекс≥в - субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин (концепц≥њ ≥нтеграц≥њ, стаб≥льних структур м≥жнародних в≥дносин, взаЇмозалежного св≥ту);

-         система ¤к процес формуванн¤ новоњ ≥Їрарх≥чноњ ц≥л≥сност≥ з в≥дносно менш складних, але в той же час внутр≥шньо достатньо складних ц≥л≥сностей вищого пор¤дку (концепц≥њ св≥тового сп≥втовариства, Ђглобального селищаї).

ѕередумовою теоретичноњ д≥¤льност≥ в науц≥, умовою будь-¤кого виду теоретичноњ д≥¤льност≥ з по¤сненн¤ та систематизац≥њ емп≥ричного матер≥алу Ї ≥снуванн¤ особливого типу знанн¤,  що не виконуЇ безпосередньо по¤снювальноњ функц≥њ, але Ї умовою  ц≥Їњ д≥¤льност≥ . ¬ методолог≥чних концепц≥¤х “. уна ≥ ≤.Ћакатоса ф≥ксуЇтьс¤ ≥снуванн¤  такого особливого типу знанн¤ ≥ в методолог≥ю науки ввод¤тьс¤ пон¤тт¤ Ђпарадигмиї (“. ун) ≥ майже аналог≥чне йому Ђдосл≥дницька програмаї (≤.Ћакатос), ¤к≥ Ї  своЇр≥дним метатеоретичним утворенн¤м, що м≥ст¤ть наб≥р вих≥дних ≥дей та методолог≥чних установок, на ¤к≥ спираЇтьс¤ наукове п≥знанн¤, сукупн≥стю принцип≥в, ¤к≥ на конкретному ≥сторичному етап≥ розвитку науки задають певний спос≥б теоретичноњ д≥¤льност≥, визначають виб≥р засоб≥в ц≥Їњ д≥¤льност≥. 

ћетодолог≥¤ науки про м≥жнародн≥ в≥дносини, ¤к ≥ будь-¤коњ науки, базуЇтьс¤ на принципах, що випливають ≥з первинних у¤влень про обТЇкт досл≥дженн¤. ѕринцип ( в≥д лат. principium Ц початок, основа) Ц це головне, вих≥дне твердженн¤ будь-¤коњ теор≥њ, вченн¤, науки або д≥њ.  ѕринципи в≥дображають найзагальн≥ш≥  законом≥рност≥ процесу розвитку предмет≥в ≥ ¤вищ обТЇктивноњ д≥йсност≥ ≥ виконують методолог≥чну функц≥ю у науковому ≥ ф≥лософському п≥знанн≥. Ќайважлив≥шими з принцип≥в власне д≥алектики можна назвати принципи Їдност≥ д≥алектики бутт¤ ≥ д≥алектики мисленн¤ ≥ загального звТ¤зку ≥ загального розвитку ¤вищ у св≥т≥. —аме визнанн¤ загального звТ¤зку ¤вищ у природ≥, сусп≥льств≥ ≥ мисленн≥ ≥ вимагаЇ системного досл≥дженн¤ цих ¤вищ. ¬изнанн¤ принципу загального розвитку в≥дображаЇ глибинну сутн≥сть процесу руху матер≥њ ¤к саморуху, формоутворенн¤ нового, ¤к саморозвитку матер≥њ. ” п≥знанн≥ цей принцип вимагаЇ досл≥дженн¤ предмет≥в ≥ ¤вищ обТЇктивно, у рус≥, розвитку, саморус≥, саморозвитку, тобто через досл≥дженн¤ суперечностей  предмет≥в ≥ ¤вищ, розвитку цих суперечностей ≥, таким чином, зТ¤суванн≥ внутр≥шн≥х джерел руху ≥ розвитку. ƒ≥алектика спираЇтьс¤ на принцип Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей, на принцип переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥, на принцип запереченн¤ запереченн¤.

” ф≥лософському розум≥нн≥ основн≥ закони д≥алектики виступають ¤к основоположн≥, фундаментальн≥ принципи ≥ бутт¤, ≥ усв≥домленн¤ обТЇктивноњ д≥йсност≥, зокрема м≥жнародних в≥дносин, пол≥тичних проблем м≥жнародних систем ≥ глобального розвитку.

ћетодолог≥¤ науки про м≥жнародн≥ в≥дносини ірунтуЇтьс¤ на наукових п≥дходах до вивченн¤ м≥жнародних систем та конкретних методах, що з ними повТ¤зан≥. ѕолем≥чн≥сть принцип≥в розум≥нн¤ обТЇкта у теор≥њ м≥жнародних в≥дносин призводить до того, що  њњ методолог≥ю не можна розгл¤дати ¤к систему п≥дход≥в ≥ метод≥в досл≥дженн¤, а радше ¤к множину окремих методолог≥й.

ќтже, п≥д п≥дходом розум≥Їмо вих≥дне твердженн¤, що  стосуЇтьс¤ припущенн¤ про найважлив≥ш≥ риси обТЇкта досл≥дженн¤ або про спос≥б його п≥знанн¤. ƒо важлив≥ших п≥дход≥в в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин в≥дносимо ¤к системний, так ≥ д≥алектичний.

¬ сучасному науковому п≥знанн≥ розробка проблематики, повТ¤заноњ з досл≥дженн¤м та конструюванн¤м систем р≥зного р≥вн¤, зд≥йснюЇтьс¤ в межах системного п≥дходу  та системного проектуванн¤ (systems design)  ¤к галуз≥ сучасноњ проектноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на розробку проект≥в складних систем в р≥зних сферах сучасного сусп≥льства, а також в системотехн≥ц≥ ( system engineering) та системному анал≥з≥ (system analysis), п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ методика та техн≥ка р≥шенн¤ проблем побудови та управл≥нн¤ функц≥онуванн¤м систем людських орган≥зац≥й на в≥дм≥ну в≥д системотехн≥ки, ¤ка повТ¤зана переважно з техн≥чними системаминав≥ть коли мова йде про системи людино-машинн≥.

—истемний анал≥з   ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть засоб≥в р≥шенн¤ проблем в ц≥леспр¤мован≥й д≥¤льност≥ в умовах невизначеност≥, тому особлива увага прид≥л¤Їтьс¤ саме факторам невизначеност≥, њх врахуванню при вибор≥ найб≥льш прийн¤тних р≥шень та врахуванн≥ можливих альтернатив.

–озповсюдженн¤ сфери системного анал≥зу на  м≥жнародн≥ в≥дносини потребуЇ п≥двищеноњ уваги до фактор≥в невизначеност≥, зокрема, таких, ¤к невизначен≥сть соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ невизначен≥сть людськоњ повед≥нки т.п. ћета системного анал≥зу пол¤гаЇ саме в тому, щоб шл¤хом розгл¤ду кожного елементу системи, ¤кий функц≥онуЇ в умовах невизначеност≥, дос¤гти того, щоб система в ц≥лому змогла виконувати своЇ завданн¤ в межах њњ системного оточенн¤ з м≥н≥мальним  ступенем невизначеност≥. —истемний анал≥з характеризуЇтьс¤ не ст≥льки специф≥чним апаратом та методами ( вони, ¤к правило, запозичен≥ з ≥нших наук) а особливими принципами та комплексним п≥дходом до орган≥зац≥њ теоретичного досл≥дженн¤.  

—истемний п≥дх≥д ви¤вл¤Їтьс¤ у трактуванн≥ м≥жнародних в≥дносин ¤к ц≥л≥сного ¤вища, де ≥снують законом≥рн≥ звТ¤зки м≥ж його елементами, ч≥тка ≥Їрарх≥¤ та стал≥ взаЇмозалежност≥.

 ¬≥н базуЇтьс¤ на визнанн≥ того, що практично вс≥ питанн¤   м≥жнародного житт¤ ви¤вл¤ють свою сутн≥сть в досл≥дженн≥ њх в контекст≥ системи м≥жнародних в≥дносин ¤к в≥дносно в≥дособленоњ п≥дсистеми сусп≥льних в≥дносин. ¬ методолог≥чного план≥ анал≥з м≥жнародних систем вважаЇтьс¤ необх≥дним дл¤ розум≥нн¤ основних законом≥рностей та динам≥чних ун≥версал≥й розвитку м≥жнародних в≥дносин “ому центральну ланку   науки про м≥жнародн≥ в≥дносини ≥ маЇ складати теоретичне досл≥дженн¤ м≥жнародних систем, властивих њм структури та функц≥й, процес≥в њх розвитку.   јнал≥з м≥жнародних систем  визнаЇтьс¤ ключем до розум≥нн¤ м≥жнародних в≥дносин, до пошуку обТЇктивних законом≥рностей њхнього ≥снуванн¤ та еволюц≥њ, зТ¤суванн¤ њх сутност≥, вважаЇтьс¤ найб≥льш комплексним та повним досл≥дженн¤м м≥жнародних в≥дносин.

 ¬икористовуючи системний п≥дх≥д в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин, необх≥дно враховувати, що його можливост≥  Ї обмеженими ≥ в≥н не може розгл¤датись в ¤кост≥  ун≥версального.

ѕриходимо до висновку, що вивченн¤ м≥жнародних  систем потребуЇ сполученн¤   п≥дход≥в, що спираютьс¤:

Ј        на ф≥лософ≥ю ¤к теоретичний св≥тогл¤д.  що досл≥джуЇ св≥т ¤к ц≥л≥сн≥сть, даЇ найб≥льш загальн≥ у¤вленн¤ про св≥т, про принципи бутт¤ , законом≥рност≥ розвитку природи, сусп≥льства, властивост≥ мисленн¤ людини. ¬изнанн¤   загального звТ¤зку ≥ загального розвитку ¤вищ у св≥т≥, у природ≥, сусп≥льств≥ ≥ мисленн≥ вимагаЇ системного досл≥дженн¤ цих ¤вищ на противагу метаф≥зичному методу, ¤к≥й розгл¤даЇ св≥т у сукупност≥ ≥зольованих ¤вищ;

Ј        на теор≥ю, що даЇ можлив≥сть досл≥дженн¤ сут≥, специф≥ки та головних руш≥йних сил розвитку цього особливого виду сусп≥льних  систем;

Ј        на соц≥олог≥ю, що передбачаЇ досл≥дженн¤ законом≥рностей, ¤к≥ визначають зм≥ни та еволюц≥ю м≥жнародних  систем ¤к систем соц≥альних;

Ј        на пол≥толог≥ю, що даЇ змогу досл≥дженн¤ пол≥тичних аспект≥в розвитку системи м≥ждержавних в≥дносин, методи, форми ≥ способи формуванн¤ реал≥зац≥њ та оц≥нки пол≥тики, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ державами;

Ј        на ≥стор≥ю, що надаЇ можлив≥сть вивченн¤ фактичного розвитку м≥жнародних  систем, даЇ змогу знаходити аналог≥њ та виключенн¤. ƒотриманн¤ цього п≥дходу Ї особливо важливим дл¤ побудови теоретичних знань про складн≥ обТЇкти, що ≥сторично розвиваютьс¤, ¤кими ≥ Ї системи м≥жнародн≥;

Ј        на праксеолог≥ю Ц  що дозвол¤Ї  п≥ддати науковому анал≥зу   процес п≥дготовки, прийн¤тт¤ та реал≥зац≥њ м≥жнародно-пол≥тичного процесу.

 омплексне досл≥дженн¤ м≥жнародних систем вимагаЇ   сполученн¤ цих п≥дход≥в  в њх  д≥алектичн≥й Їдност≥, тому що вони   орган≥чно взаЇмопов'¤зан≥, доповнюють один одного. ѕротиставленн¤  одного з   п≥дход≥в ≥ншому   не маЇ п≥д собою п≥дстав в досл≥дженн≥ будь-¤ких соц≥альних об'Їкт≥в, особливо таких, ¤к м≥жнародн≥ системи.  ожен з цих  п≥дход≥в зосереджуЇ увагу на одн≥й з стор≥н Ц або на структур≥ системи в њњ статиц≥, або на генез≥ системи в њњ динам≥ц≥.

≤сторизм розум≥Їтьс¤ ¤к процес системостворенн¤, функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем. ¬≥н Ї одн≥Їю з найголовн≥ших характеристик њњ життЇд≥¤льност≥ саме ¤к системи. —кладн≥сть досл≥дженн¤ м≥жнародних систем  пол¤гаЇ в тому, що саме ¤вище пост≥йно еволюц≥онуЇ. ѕринцип ≥сторизму Ї орган≥чно включеним до системного п≥дходу, ¤вл¤Ї собою один з найголовн≥ших його аспект≥в.

ќсновним структурним елементом, вищою формою  наукового   п≥знанн¤ Ї теор≥¤ ¤к комплекс у¤влень, ф≥лософсько-методолог≥чних ≥дей ≥ категор≥й наукового п≥знанн¤ , спр¤мованих на по¤сненн¤ певного ¤вища, зокрема ¤вища м≥жнародних в≥дносин. ќсоблив≥стю теор≥њ Ї те, що вона виокремлюЇ, описуЇ та по¤снюЇ найважлив≥ш≥ особливост≥ обТЇкта досл≥дженн¤, конструюючи його абстраговану ≥деал≥зовану модель. ќтже,  теор≥¤ ¤вл¤Ї собою не просто сукупн≥сть тверджень про обТЇкт досл≥дженн¤, а й систему знань про нього. “аким чином, теор≥¤ виконуЇ онтолог≥чну ( ви¤вленн¤ сутност≥, специф≥ки ≥ особливостей свого обТЇкту досл≥дженн¤), еп≥стемолог≥чну (ви¤вленн¤ виток≥в, умов формуванн¤ ≥ функц≥й самоњ теор≥њ) ≥ методолог≥чну роль. “обто теор≥¤ покликана в≥дпов≥сти на питанн¤, ¤к сл≥д досл≥джувати той чи ≥нший обТЇкт. Ѕудь-¤ка теор≥¤ ¤вл¤Ї собою одночасно ≥ загальний метод, або методолог≥ю п≥знанн¤. 

як бачимо, пон¤тт¤ ДсистемаФ використовуЇтьс¤ досл≥дниками вс≥х основних наукових шк≥л  досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин. јле, ¤к сл≥д оч≥кувати, ≥снуЇ велика р≥зниц¤ в погл¤дах в≥дносно його визначенн¤  та   використанн¤ .

ѕредставники пол≥тичного реал≥зму розгл¤дають систему ¤к модель взаЇмод≥й, вважають њњ головними компонентами розпод≥л можливостей або сили м≥ж державами, кожна з ¤ких маЇ  своњ обТЇктивно ≥снуюч≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси. ¬изначенн¤ критер≥њв, ¤кими оперують представники пол≥тичного реал≥зму  , можна знайти у прац¤х таких представник≥в ц≥Їњ науковоњ  парадигми, ¤к .ћоргентау, . јрон,   ј.”олферс. своЇму теоретичному анал≥з≥ прихильники ц≥Їњ парадигми апелюють насамперед до традиц≥йних актор≥в Ц нац≥ональних держав, вважаючи њх автономними елементами системи м≥жнародних в≥дносин. «бер≥гаючи основн≥ категор≥њ класичного пол≥тичного реал≥зму, представники неореал≥зму збагачують його дос¤гненн¤ми системноњ теор≥њ. ƒл¤ неореал≥ст≥в визначальною характеристикою системи Ї р≥зний розпод≥л сил м≥ж державами Ц однопол¤рний, б≥пол¤рний, багатопол¤рний. ѕол¤рн≥сть системи вим≥рюЇтьс¤ к≥льк≥стю великих держав

—труктурал≥зм (глобал≥зм) розгл¤даЇ м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к певну структуру, елементами ¤коњ Ї держави та ≥нш≥ субТЇкти в≥дносин, ¤к≥ мають р≥зн≥ рол≥ пос≥дають р≥зне м≥сце в ц≥й структур≥. ƒо цього наукового напр¤му належать Ѕ.Ѕраун, .√ельмут, ѕ.Ѕаран, ј.‘ранк та ≥н.

ѕредставники конструктив≥зму вважають, що держава Ї головним елементом м≥жнародноњ системи, ключов≥ структури в систем≥ держав Ї скор≥ше м≥жсубТЇктними, н≥ж матер≥альними, додаючи такий вим≥р систем≥, ¤к  м≥жсубТЇктно структурована система ≥дентичностей та ≥нтерес≥в у систем≥а ≥дентичн≥сть та ≥нтереси держав формуютьс¤ головним чином цими соц≥альними структурами, а не Ї утвореними людською природою чи внутр≥шньою пол≥тикою .—истемними процесами, що впливають на формуванн¤ ≥дентичност≥ та ≥нтерес≥в, Ї зб≥льшенн¤ взаЇмозалежност≥ м≥ж державами та транснац≥ональна конвергенц≥¤ ц≥нностей.

Ќеол≥берал≥зм теж активно використовуЇ дос¤гненн¤ системноњ теор≥њ. ¬≥н розгл¤даЇ систему принаймн≥ у  дек≥лька способ≥в - ¤к суму зовн≥шн≥х пол≥тик вс≥х держав; ¤к суму зовн≥шн≥х пол≥тик вс≥х держав та д≥¤льн≥сть недержавних актор≥в; ¤к поЇднанн¤ зовн≥шн≥х пол≥тик   вс≥х держав, д≥¤льн≥сть недержавних актор≥в та тип≥в обм≥н≥в, зокрема Ц об≥г ≥дей, ц≥нностей, ≥нформац≥њ. √оловна увага прид≥л¤Їтьс¤ тому, ¤ким чином м≥жнародн≥ ≥нститути спри¤ють сп≥впрац≥.

—утн≥сть розб≥жностей м≥ж неореал≥змом неол≥берал≥змом в досл≥дженн≥ м≥жнародних систем пол¤гаЇ ще й в тому, що, под≥л¤ючи припущенн¤ щодо децентрал≥зованост≥ (анарх≥чност≥) м≥жнародноњ системи, вони по р≥зному оц≥нюють њњ природу та насл≥дки

ѕредставники транснац≥онал≥зму ¤к зб≥рноњ назви дл¤ ц≥лоњ низки концепц≥й визначають систему ¤к сукупн≥сть взаЇмод≥й м≥ж державами та  недержавними акторами. ƒержава, з њх точки зору, б≥льше не Ї Їдиним та центральним актором у м≥жнародних в≥дносинах. “а й сам≥ м≥жнародн≥ в≥дносини виход¤ть за традиц≥йн≥ меж≥ м≥ждержавних взаЇмод≥й, заснованих на нац≥ональних ≥нтересах силовому протиборств≥ перетворюютьс¤ в транснац≥ональн≥, тобто так≥, що зд≥йснюютьс¤ поза межами без участ≥ держав.

—проби поЇднанн¤ цих  парадигм дл¤ виробленн¤ загальноњ теор≥њ були невдалими. ¬ той же час ≥снують певн≥ сп≥льн≥ погл¤ди, зокрема припущенн¤ в≥дносно того, що система в≥дображаЇ власн≥ законом≥рност≥ та законом≥рност≥ д≥¤льност≥ њхн≥х учасник≥в (¤к њњ елемент≥в) взаЇмов≥дносин м≥ж ними. —истема ¤вл¤Ї собою не просто конгломерат або сукупн≥сть ¤кихось елемент≥в, а таке орган≥чне утворенн¤, таку суму елемент≥в та зв'¤зк≥в, об'Їднанн¤ ¤ких даЇ нову ¤к≥сть. ≤нтегральн≥сть ¤вл¤Ї собою одну з найважлив≥ших характеристик системи. ¬заЇмод≥¤ держав у сучасному св≥т≥ визначаЇ зм≥ст стан сучасних м≥жнародних в≥дносин. якщо вз¤ти держави окремо, вони не складають у сукупност≥ м≥жнародну систему й Ї лише њњ складовими. ƒержава ≥снуЇ, функц≥онуЇ та розвиваЇтьс¤ у т≥сному зв'¤зку з ≥ншими державами, тобто в систем≥ в≥дносин.

“акий плюрал≥стичний п≥дх≥д Ї найб≥льш широким ≥ поЇднуЇ погл¤ди представник≥в багатьох напр¤м≥в.

ѕочинаючи з 50-х рр.. ’’ ст. зТ¤вл¤ютьс¤ теоретичн≥ розробки вчених, перш за все американських, в ¤ких положенн¤ загальноњ теор≥њ систем ≥ системний п≥дх≥д використовувались в досл≥дженн≥ сфери м≥жнародних в≥дносин. ¬они базувались на в≥дм≥нн≥й теоретико-методолог≥чн≥й баз≥, р≥знились ≥ њх мета та висновки. ѕерш за все вони в≥др≥зн¤лись за вибором предмету досл≥дженн¤ Ц Ђсв≥това пол≥тикаї (ј.ќрганск≥, „. егл≥, ё.¬≥тткопф, Ѕ.–ассеттт, —.’арвей), система м≥жнародних в≥дносин або м≥жнародна пол≥тика ( ћ. аплан,  .ƒойч, ƒж.–озенау, „.ћаклелланд, –.’опк≥нс, –.ћансбах, ƒж.Ѕертон), Ђм≥жнародна система ( .ƒойч, ƒж.ƒ.—≥нгер,  .”олтс, „.ќлджер, ј.ƒжордж, ќ.’олст≥, ƒж.–озенау,  .Ќорр, —.¬ерба, √.ћоделски).

¬ 60-70-т≥ рр. ’’ ст. головна увага досл≥дник≥в була спр¤мована на досл≥дженн¤ структури м≥жнародноњ системи, проблем Ђб≥пол¤рност≥ї та Ђмультипол¤рност≥ї ( .ƒойч, ƒ.—≥нгер, –.–оузкранс,  .”олтс); на досл≥дженн¤ функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи ( ≈.—котт), еволюц≥њ м≥жнародних систем ( ќ.’олст≥, –.—≥версон, ј.ƒжордж).  јмериканськ≥ досл≥дники  .ƒойч ≥ ƒж.ƒ.—≥нгер в статт≥ ЂЅагатопол¤рн≥ системи держав та м≥жнародна стаб≥льн≥стьї, надрукован≥й в журнал≥ Ђ—в≥това пол≥тикаї в1964 р (п≥зн≥ше ц≥ ≥дењ були викладен≥  в робот≥ Ђјнал≥з м≥жнародних в≥дносинї, ¤ка побачила св≥т  в 1975р.), зробили спроби  повТ¤занн¤ стаб≥льност≥ системи з њњ багатопол¤рн≥стю, що викликало активну наукову дискус≥ю. « критикою такоњ точки зору виступив  .”олтц, ¤кий в своњй статт≥ Ђ—таб≥льн≥сть б≥пол¤рного св≥туї, надрукован≥й в   1964 р. ≥ б≥льш п≥зн≥й прац≥ Ђ“еор≥¤ м≥жнародноњ пол≥тикиї ( 1979 р.) доводив, що  б≥пол¤рна структура Ї б≥льш спри¤тливою дл¤ збереженн¤ миру та п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥ системи. 

ƒискус≥њ з цього приводу призвели до по¤ви значноњ к≥лькост≥ нових праць, в ¤ких п≥дтримувались або спростовувались погл¤ди  .”олтса. ќсобливого значенн¤ набуваЇ анал≥з структури м≥жнародноњ системи. “ому доц≥льно згадати концепт –. јрона, ¤кий виокремлюЇ три структурн≥ вим≥ри м≥жнародних систем - конф≥гурац≥ю сп≥вв≥дношенн¤ сил, ≥Їрарх≥ю актор≥в та гомогенн≥сть ≥ гетерогенн≥сть. ¬≥н вважав, що в кожну з епох учасники визначали систему б≥льшою м≥рою, ан≥ж вони визначалис¤ нею. ¬≥дтак, саме пон¤тт¤ структури вважаЇтьс¤ головним показником њњ сталост≥ та зм≥нност≥, сп≥вроб≥тництва та конфл≥ктност≥, саме вона в≥дображаЇ закони функц≥онуванн¤ та трансформац≥њ системи. ќтже, залежн≥сть пол≥тики актор≥в, перш за все держав, в≥д структурних характеристик системи Ї найб≥льш загальною законом≥рн≥стю м≥жнародних систем.

¬ досл≥дженн¤х –.–оузкранса Дћ≥жнародн≥ в≥дносини: мир та в≥йнаФ, ћ.’ааса Фћ≥жнародний конфл≥ктФ, ‘.Ѕ≥ра Дћир проти в≥йни: еколог≥¤ м≥жнародного насильстваФ анал≥зуЇтьс¤ звТ¤зок м≥ж структурними вим≥рами м≥жнародноњ системи та проблемою њњ стаб≥льност≥. —.Ѕраун в своњй прац≥ Дѕричини та попередженн¤ в≥йниФ теж висуваЇ г≥потезу щодо звТ¤зку ≥мов≥рност≥ виникненн¤ ≥ масштаб≥в в≥йни з типами м≥жнародноњ структури: б≥пол¤рност≥, багатопол¤рност≥ та пол≥арх≥њ (ситуац≥¤ з багатьма полюсами, б≥льш н≥ж дес¤ти при в≥дсутност≥ дом≥нуючоњ модел≥ коал≥ц≥й), при тому, що кожен з цих тип≥в виступаЇ в жорстк≥й та мТ¤к≥й форм≥ (ступ≥нь згуртованост≥ всередин≥ груп держав, м≥жур¤дових орган≥зац≥й, пол≥тичних рух≥в та ≥нших утворень навколо полюс≥в). « його точки зору, найб≥льш небезпечними типами м≥жнародних систем Ї т≥, ¤к≥ характеризуютьс¤ або мТ¤кою б≥пол¤рн≥стю, або мТ¤кою багатопол¤рн≥стю. ¬они Ї небезпечними за двома позиц≥¤ми Ц ≥мов≥рн≥сть в≥йни ≥ можлив≥сть того, що в≥йна в будь-¤к≥й частин≥ системи вт¤гне головних њњ актор≥в. Ќайб≥льш над≥йною Ї система жорсткоњ багатопол¤рност≥ .

јмериканський ≥сторик ƒж.Ћ.√едд≥с звинуватив  .”олтса  в абсолютизац≥њ рол≥ м≥жнародноњ структури, акцентуючи увагу на  пол≥тику окремих держав.

—проба узагальненн¤ ≥снуючих п≥дход≥в до анал≥зу м≥жнародних систем була зд≥йснена ƒж.¬ельтманом. 

ѕопул¤рн≥сть системного методу була пов'¤зана з використанн¤м найнов≥ших досл≥джень у галуз≥ математичного анал≥зу, комп'ютерного моделюванн¤ ≥ соц≥олог≥њ. јмериканськ≥ теоретики ƒж. –озенау, ћ. аплан, –. –оузкранц пропонували систематизувати ус≥ процес≥ м≥жнародного житт¤ у вигл¤д≥ моделей ≥ анал≥зувати њх на основ≥ повед≥нки актор≥в, тобто держав, що д≥ють в межах загальноњ системи. ¬ њх прац¤х   система розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначена сукупн≥сть в≥дносин, що знаходитьс¤ у стан≥ пост≥йноњ взаЇмод≥њ ≥з зовн≥шн≥м середовищем завд¤ки механ≥змам "входу" та "виходу" в≥дпов≥дно до базових ≥дей к≥бернетики. ћоделюванн¤ в≥дноситьс¤ до формальних метод≥в досл≥дженн¤ ≥  належить до так званих Ђмодерн≥ськихї метод≥в. ¬ той же час будь-¤ка модель може бути створена лише на баз≥ в≥дпов≥дних теор≥й та/або концепц≥й.

–озгл¤ду особливостей функц≥онуванн¤ та еволюц≥њ м≥жнародних   систем присв¤чен≥ прац≥ таких досл≥дник≥в, ¤к Ѕ.Ѕузанћ. аплан, .Ћ≥ттл, ћ.ћерль, ј.Ѕагатуров, ѕ.÷иганков, .ѕоздн¤ков, в ¤ких висв≥тлюютьс¤ теоретико-методолог≥чн≥ основи системного п≥дходу та особливост≥ функц≥онуванн¤ та розвитку  м≥жнародних систем.

.’оффман, ћ. аплан ј.–аппорт внесли вир≥шальний вклад у розробку Дтеор≥њ м≥жнародних системФƒж.ћодельск≥, .јм≥н,  . айзер розробили Дтеор≥ю взаЇмод≥њФ (the theory of interaction)  в межах м≥жнародних системƒж.–озенау Ї автором Дтеор≥њ зч≥пленн¤Ф(the theory of coupling) Ђтеор≥њ турбулентност≥ї (the theory of  turbulence).

 ”загальнюючи, запропонуЇмо наступну типолог≥ю п≥дход≥в  до досл≥дженн¤ м≥жнародних систем:

¬ основ≥ традиц≥йно-≥сторичного п≥дходу (. ≥сс≥нджер, . –оузкранц) лежить  використанн¤ пон¤тт¤ Ђм≥жнародна системаї дл¤ визначенн¤ етапу у розвитку м≥жнародних в≥дносин в той чи ≥нший ≥сторичний пер≥од в тому чи ≥ншому рег≥он≥.

ѕроцес розвитку  м≥жнародних в≥дносин  призв≥в до формуванн¤ п≥дсистем та системи м≥жнародних в≥дносин , ¤ка поступово набуваЇ глобального характеру. ¬естфальську   систему м≥жнародних в≥дносин под≥л¤ють на к≥лька п≥дсистем, об'Їднаних сп≥льними законом≥рност¤ми, але в≥дм≥нних за особливост¤ми, характерними дл¤ конкретного пер≥оду в≥дносин м≥ж державами. Ќайчаст≥ше виокремлюють к≥лька п≥дсистем ¬естфальськоњ системи, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к н≥бито самост≥йн≥ ¬естфальську - систему англо-французького суперництва боротьби за колон≥њ в V≤≤-VЎ ст.; ¬≥денську системуабо систему "Ївропейського концерту нац≥й"   в ’≤’ ст.; б≥льш глобальну за географ≥чними ознаками ¬ерсальсько-¬ашингтонську систему м≥ж двома св≥товими в≥йнами, ялтинсько-ѕотсдамську та сучасну системи.

≤сторико-соц≥олог≥чний п≥дх≥д (.јрон, ћ.-. ƒжал≥л≥, .Ѕрайар) даЇ можлив≥сть ви¤вити ту частку соц≥ального детерм≥н≥зму, ¤ка маЇ м≥сце у функц≥онуванн≥ м≥жнародних в≥дносин. “иполог≥чний анал≥з ≥сторичного типу м≥жнародних систем зд≥йснюютьс¤  на основ≥ таких критер≥њв, ¤к характер взаЇмов≥дносин м≥ж державаминорми, що визначають повед≥нку держав на м≥жнародн≥й арен≥; методи, за допомогою ¤ких вони зд≥йснюють своЇ пануванн¤; тип соц≥альноњ структури пол≥тичноњ системи, ¤кий Ї дом≥нуючим; характер правл¤чих ел≥т у пров≥дних державах, мотивац≥¤ њх повед≥нки, дом≥нуюча система ц≥нностей.

≈мп≥ричний п≥дх≥д (в≥д грецького Ђдосв≥дї)   до типолог≥њ м≥жнародних систем спираЇтьс¤ на знанн¤, отриман≥ безпосередньо з досв≥ду з де¤кою рац≥ональною обробкою властивостей в≥дношень м≥жнародних  систем ¤к обТЇкта досл≥дженн¤, зокрема на  реально ≥снуюч≥ в практиц≥ м≥жнародних в≥дносин рег≥ональн≥ взаЇмод≥њ, ¤к≥ Ї основою дл¤ теоретичного р≥вн¤ узагальненн¤. ќсобливост≥ м≥жнародно-пол≥тичноњ ситуац≥њ в тому чи ≥ншому рег≥он≥ по¤снюютьс¤ специф≥кою системних звТ¤зк≥в, що склались ≥сторично

ћ≥жнародна система обумовлена на¤вн≥стю функц≥ональноњ взаЇмозалежност≥ та пост≥йних звТ¤зк≥в елемент≥в, ¤к≥ взаЇмод≥ють упор¤дковано на певному р≥вн≥ ≥нтенсивност≥. ћ≥жнародна система складаЇтьс¤ з п≥дсистем, що структурно та функц≥онально залежать в≥д структури процес≥в на глобальному р≥вн≥. Ќа основ≥ геопол≥тичного критер≥ю виокремлюютьс¤ глобальна (макрор≥вень), рег≥ональн≥ та субрег≥ональн≥ системи. ≤з набутт¤м системою м≥жнародних в≥дносин глобального характеру (макрор≥вень) та ≥нтеграц≥Їю рег≥ональних комплекс≥в м≥жнародних в≥дносин у глобальну систему рег≥ональн≥ комплекси перетворюютьс¤ на п≥дсистеми св≥товоњ системи м≥жнародних в≥дносин, специф≥чний р≥вень глобальноњ м≥жнародноњ системи Ц мезор≥вень. —убрег≥ональн≥ п≥дсистеми повТ¤зан≥ з ¤к≥сними зм≥нами у структур≥ м≥жнародних в≥дносин на мезор≥вн≥. ¬иокремлюютьс¤ не т≥льки рег≥ональн≥ та субрег≥ональн≥, але й групов≥ та двосторонн≥ аспекти взаЇмод≥њ  ¤к структурн≥ р≥вн≥   м≥жнародноњ системи (м≥крор≥вень).

—труктурний (евристичний) п≥дх≥д ( евристика Ц в≥д грецького Ђзнаходжуї Ц прийом досл≥дженн¤ та навчанн¤, в≥дпов≥дно з ¤ким знаходженн¤ ≥стини маЇ в≥дбуватись за допомогою  нав≥дних питаньбазуЇтьс¤ на тому, що структура м≥жнародноњ системи визначаЇ основн≥ рамки повед≥нки держав, а також форми њх взаЇмод≥њ. ¬≥н передбачаЇ залежн≥сть р≥вн¤ стаб≥льност≥ системи в≥д њњ структури. ќсновою дл¤ такого припущенн¤ Ї анал≥з емп≥ричних даних конструюванн¤ абстрактних теоретичних моделей (ћ.  аплан, ƒж. –озенау  та ≥н.).

«м≥шаний п≥дх≥д передбачаЇ можлив≥сть поЇднанн¤ дек≥лькох з попередн≥х, наприклад, синтез ≥сторико-соц≥олог≥чного та евристичного п≥дход≥в .–оузкранса, поЇднанн¤  традиц≥йно-≥сторичного та евристичного п≥дход≥в  ƒж.‘ренкела та ≥н.

“ранссистемний (наскр≥зний) п≥дх≥д, запропонований рос≥йським досл≥дником ќ.ƒ.Ѕогатуровим, передбачаЇ рев≥з≥ю традиц≥йного системного п≥дходу в такому вигл¤д≥, в ¤кому в≥н репрезентований в сучасних прац¤х з пол≥толог≥њ, соц≥олог≥њ та м≥жнародних в≥дносинах Ї породженн¤м та дос¤гненн¤м зах≥дноњ науки.

÷ей п≥дх≥д передбачаЇ конструюванн¤  вар≥анту по¤сненн¤ з допомогою включенн¤ до ≥нструментального анал≥зу елемент≥в Ђнесистемного баченн¤ї процес≥в  всередин≥ окремих сусп≥льно-державних утворень м≥ж пластами, ¤к≥ вони утворюють в межах планетарноњ Їдност≥. ¬их≥дною одиницею анал≥зу виступають сусп≥льства (модел≥ повед≥нки), ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на традиц≥йн≥ (≥рац≥ональн≥ традиц≥йн≥ сусп≥льства л≥н≥йно-прогресивного типу розвитку, повед≥нка член≥в ¤ких заснована на досв≥д≥, традиц≥¤х, ритуал≥, в≥дтворенн≥ ст≥йких форм мисленн¤), сучасн≥ (модел≥ повед≥нки базуютьс¤ з опорою на рац≥ональне мисленн¤та конгломеративн≥ сусп≥льства(частковий вид несистемноњ, або системно-несистемноњ орган≥зац≥њ , ¤к≥ в≥дтворюють р≥зн≥ типи звТ¤зк≥в, мегаструктури, що спираютьс¤ на анклави сусп≥льства, дл¤ ¤ких Ї притаманним сп≥в≥снуванн¤ та ст≥йке в≥дтворенн¤ прошарк≥в р≥знор≥дних моделестворюючих елемент≥в та заснованих на них в≥дносинах). ÷≥ пласти утворюють в сусп≥льств≥ окрем≥ анклави, ефективн≥сть орган≥зованост≥ ¤ких дозвол¤Ї анклавам виживати в межах сусп≥льства-конгломератазбер≥гаючи м≥ж собою незм≥нн≥, або несуттЇво зм≥нюючис¤ пропорц≥њ.

  онгломеративнй тип орган≥зац≥њ може бути ≥нструментом досить усп≥шного пристосуванн¤ сусп≥льства до ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ального середовища, дозвол¤Ї адаптувати дос¤гненн¤ техногенноњ цив≥л≥зац≥њ, збер≥гаючи умови дл¤ в≥дтворенн¤ архањчних трудових мотивац≥й. ¬ ¤кост≥ приклад≥в конгломеративних сусп≥льств розгл¤даютьс¤ сучасний  итай, япон≥¤, –ос≥¤ (з анклавами), ≤зрањль, “уреччина, ѕ≥вн≥чна  оре¤ та ≥н.

 ожен анклав в конгломерат≥ автономно в≥дтворюЇ св≥й тип в≥дносин, тобто дл¤ конгломеративних сусп≥льств типовими Ї Ђненаскр≥зн≥ї, оперезуючи  звТ¤зки в цьому з  позиц≥њ сусп≥льства вони Ї Ђнесистемнимиї, але анклави взаЇмод≥ють м≥ж собою, вступають в в≥дносини, в≥дбуваЇтьс¤ процес коеволюц≥њ, ¤кий з позиц≥њ сусп≥льства Ї Ђсистемнимї, що дозвол¤Ї зробити припущенн¤ в≥дносно комб≥нованого, Ђсистемно-несистемногої типу орган≥зац≥њ в конгломерат≥.

√≥потеза ќ.ƒ. Ѕогатурова не  передбачаЇ спростуванн¤ системного баченн¤ ¤к такого в певному сенс≥ ¤вл¤Ї собою його продовженн¤. ¬она маЇ на мет≥ в≥дх≥д в≥д абсолютизац≥њ системност≥ та дещо спрощеного баченн¤ ц≥л≥сност≥ та Їдност≥ соц≥альних орган≥зм≥в, м≥жнародного сп≥втовариства та св≥ту в ц≥лому.

—инергетичний п≥дх≥д  здобуваЇ широкого використанн¤ ¤к в природничих, так ≥ в сусп≥льних сферах знань.  ”вага досл≥дник≥в сконцентрована на самоорган≥зац≥њ пол≥тичних, соц≥альних, економ≥чних та ≥сторичних процес≥в,   на ¤вищах самоорган≥зац≥њ в м≥жнародних системах.

≤нтегральне баченн¤ процес≥в м≥жнародного розвитку може бути забезпечено за допомогою синтезу р≥зних наукових п≥дход≥в, ¤к≥   визначають основн≥ парадигми наукового пошуку.

“аким чином, досл≥дженн¤ м≥жнародних систем сформувалась ¤к сукупн≥сть спец≥ал≥зованих напр¤м≥в та шк≥л, Їдиних в обТЇкт≥, ¤к≥ спираютьс¤ в ц≥лому на Їдин≥ ф≥лософськ≥ й теоретико-методолог≥чн≥ засади, але ¤к≥ розр≥зн¤ютьс¤ за предметом та методами досл≥дженн¤.   ћетоди досл≥дженн¤ тих чи ≥нших стор≥н обТЇкта даноњ теор≥њ виступають в ¤кост≥ б≥льш конкретних концептуальних побудов, тобто в ¤кост≥ часткових теор≥й. „астков≥ теор≥њ под≥л¤ютьс¤ на два типа Ц м≥жпарадигмальн≥ та парадигмальн≥. “обто де¤к≥ з часткових теор≥й, ¤к правило, висунут≥ в межах одн≥Їњ з парадигм, знаход¤ть п≥дтримку у приб≥чник≥в ≥ншоњ парадигми.

« точки зору ћ.ћальського та ћ.ћац¤ха, теор≥¤ м≥жнародних систем ¤к часткова теор≥¤ у склад≥ загальноњ теор≥њ м≥жнародних в≥дносин поЇднуЇ пТ¤ть взаЇмоповТ¤заних теор≥й:

1.    “еор≥¤ субТЇктност≥ ¤к розд≥л теор≥њ систем  досл≥джуЇ проблеми деф≥н≥юванн¤ типолог≥њ  активних учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, специф≥ки њхн≥х ≥нтерес≥в та мотивац≥й, д≥й взаЇмод≥й м≥ж ними.

2.    “еор≥¤ м≥жнародного пор¤дку   Ї теор≥Їю норм правил повед≥нки субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносинщо випливають з особливостей взаЇмод≥њ м≥ж ними у   систем≥.

3.    “еор≥¤ ≥Їрарх≥њ досл≥джуЇ   м≥сце та роль субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин у   м≥жнародних системах, њх ≥Їрарх≥ю.

4.    “еор≥¤ турбулентност≥  вивчаЇ проблеми ≥снуванн¤ м≥жнародноњ системи у ситуац≥њ порушенн¤ в н≥й субординац≥њ та хаотичних д≥й  елемент≥в м≥жнародних в≥дносин.

5.     “еор≥¤ еволюц≥њ Ц це теор≥¤ про особливост≥ ≥ законом≥рност≥ розвитку м≥жнародноњ системи та стани, в ¤ких вона перебуваЇ.

 ожна з цих теор≥й досл≥джуЇ один ≥ той самий обТЇкт Ц м≥жнародн≥ системи. ѕроте кожна з них маЇ своњм предметом ¤кусь окрему сторону чи р≥вень досл≥дженн¤.

ƒва головних стани, в ¤ких   може перебувати система Ц  це   стаб≥льност≥ ≥ нестаб≥льност≥ . “ому ≥з теор≥њ м≥жнародних систем орган≥чно випливають дв≥ теор≥њ, ¤к≥ лог≥чно в≥дображають ц≥ стани.

“еор≥¤ стаб≥льност≥  вивчаЇ стан стаб≥льност≥ - один з двох головних стан≥в, в ¤кому може перебувати система. ¬она включаЇ до себе:

Ј        теор≥ю сп≥в≥снуванн¤, ¤ка вивчаЇ особливост≥ несилових взаЇмод≥й м≥ж  елементами системи, що визначаютьс¤ неантагон≥стичними суперечност¤ми;

Ј        теор≥ю сп≥впрац≥ , ¤ка розгл¤даЇ кооперац≥йн≥сть у стосунках м≥ж елементами системи;

Ј        теор≥ю ≥нтеграц≥њ, ¤ка досл≥джуЇ особливост≥ та законом≥рност≥ взаЇмод≥њ в межах м≥жнародних орган≥зац≥й та ≥нтеграц≥йних утворень;

Ј        теор≥ю м≥жнародноњ безпеки , ¤ка присв¤чена проблемам реагуванн¤ елемент≥в системи на загрози њхньому ≥снуванню.

Ј        “еор≥¤ нестаб≥льност≥  вивчаЇ стан нестаб≥льност≥, в ¤кому може перебувати система. ¬она включаЇ до себе:

Ј        теор≥ю експанс≥њ, що досл≥джуЇ причини експансивност≥ та агресивност≥ ¤к специф≥чноњ повед≥нки елемент≥в системи у взаЇмод≥¤х м≥ж собою;

Ј        теор≥ю конфронтац≥њ, ¤ка вивчаЇ  виникненн¤ суперечностей м≥ж елементами системи, специф≥ку форм ≥ способ≥в стосунк≥в м≥ж ними у конфл≥ктних ситуац≥¤х;

Ј        теор≥ю конфл≥кт≥в, ¤ка зосереджуЇ увагу на особливост¤х та законом≥рност¤х силових ≥нтеракц≥й м≥ж елементами системи, особливост¤х конфл≥кт≥в ≥ проблемах ≥ способах њх мирного розвТ¤занн¤.

ƒл¤ того, щоб  зрозум≥ти зм≥ст системного п≥дходу, потр≥бно виокремити меж≥ системи ¤к певноњ ц≥л≥сност≥. ÷е можна зробити, протиставивши њй ≥нше, протилежне Ц середовище. —ередовище системи м≥жнародних в≥дносин Ц це сукупн≥сть чинник≥в, ¤к≥ впливають на виникненн¤ та функц≥онуванн¤ м≥жнародних систем. ¬иокремлюЇтьс¤ внутр≥шнЇ середовище (контекст) та зовн≥шнЇ (най≥стотн≥ш≥ звТ¤зки системи з навколишн≥м св≥том).

“аким чином,  теор≥¤ м≥жнародного середовища  досл≥джуЇ сукупн≥сть чинник≥в, що впливають на виникненн¤ та функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи. ƒо њњ складу вход¤ть наступн≥ теор≥њ:

Ј        теор≥¤ географ≥чного середовища, ¤ка зосереджуЇтьс¤ на досл≥дженн≥ звТ¤зк≥в м≥ж географ≥чним середовищем та елементами м≥жнародноњ системи, а також особливост¤х та законом≥рност¤х про¤ву в ньому ¤вищ ≥ процес≥в, характерних дл¤ м≥жнародних в≥дносин;

Ј        теор≥¤ соц≥ального середовища, що вивчаЇ звТ¤зки м≥ж д≥¤льн≥стю ≥ розвитком сусп≥льства на р≥зних р≥вн¤х його орган≥зац≥њ та м≥жнародною системою. 

¬ 90-х рр. ’’ ст. в зв'¤зку з радикальними зм≥нами на м≥жнародн≥й арен≥ в≥дбулис¤ нов≥ бурхлив≥ дискус≥њ в≥дносно теоретичного њх осмисленн¤, "трет≥й великий сп≥р" в м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. як зазначають значна к≥льк≥сть фах≥вц≥в в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, зм≥ни , ¤к≥ в≥дбулись на меж≥ тис¤чол≥ть, з одного боку, стимулювали розвиток теоретичних п≥дход≥в в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, з ≥ншого, стали св≥дченн¤м неспроможност≥ б≥льшоњ частини теоретичних розбудов.

Ќезважаючи на значн≥ розб≥жност≥ в погл¤дах представник≥в р≥зник наукових шк≥л ≥ напр¤м≥в, ≥снують ≥ сп≥льн≥ п≥дходи, ¤к≥ ћ.ЋЇбЇдЇвою та ѕ.÷иганковим   узагальнюютьс¤ наступним чином:

Ј        незважаючи на те, що анарх≥¤ в м≥жнародних в≥дносинах залишаЇтьс¤, ≥снують певн≥ можливост≥ дл¤ њх регулюванн¤;

Ј        число учасник≥в м≥жнародних в≥дносин пост≥йно зростаЇ ≥ включаЇ до себе, окр≥м держав, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, ¤к ур¤дов≥, так ≥ неур¤дов≥, транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, р≥зн≥ ф≥рми та орган≥зац≥њ, об'Їднанн¤, асоц≥ац≥њ ≥ нав≥ть окремих ≥ндив≥д≥в;

Ј        сучасн≥ проблеми та виклики мають глобальний характер ≥ не можуть бути вир≥шен≥ окремими крањнами чи групами крањн. як зазначаЇ –. еохейн, глобальн≥сть найб≥льш сучасноњ м≥жнародноњ проблематики перевершуЇ будь-¤к≥ теор≥њ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“ема 2. “иполог≥¤ м≥жнародних систем

 

“иполог≥чний анал≥з м≥жнародних систем даЇ змогу ви¤вити њх найб≥льш загальн≥ ≥стотн≥ характеристики  . “иполог≥¤ Ї одним з найважлив≥ших засоб≥в прийом≥в теоретичного анал≥зу¤вл¤Ї собою вид науковоњ систематизац≥њ класиф≥кац≥њ предмет≥в або ¤вищ за сп≥льн≥стю певних ознак. ѕон¤тт¤ ДтипФ(в≥д грец. Дв≥дбитокФ, ДформаФ, ДзразокФозначаЇ формузразок, модель, вид, що маЇ найсуттЇв≥ш≥ ¤к≥сн≥ ознаки обТЇкта досл≥дженн¤, або м≥стить у соб≥ ¤вища, зведен≥ в певну групу за найб≥льш загальними та ≥стотними ознаками. “аким чином, тип Ц це  систематична (таксоном≥чна) одиниц¤ теор≥њ м≥жнародних систем. « точки зору украњнського досл≥дника ¬..’он≥на, побудова достатньо високого р≥вн¤ узагальненн¤ модел≥ системи  м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ виокремленн¤ типолог≥чних в≥дм≥нностей компонент≥в ц≥Їњ багатовим≥рноњ системи, визначенн¤ характеру р¤ду структур, ¤к≥ обТЇднують њњ в ц≥л≥сн≥сть розгл¤д притаманних њм механ≥зм≥в взаЇмод≥њ субТЇкт≥в.

” науков≥й л≥тератур≥  можна знайти досить широкий спектр критер≥њв щодо  типолог≥њ м≥жнародних систем. ≤снуЇ ≥ багато типолог≥й м≥жнародних систем (√. ≥сс≥нджер, –.јрон, ƒж.ћоделски, ‘.–≥ггс, ƒж. –озенау, ћ. аплан, –. –оузкранц та ≥н.). Ќе заглиблюючись в детал≥ численних теор≥й , зазначимо, що незважаючи на р≥зноман≥тн≥сть точок зору в≥дносно критер≥њв типолог≥њ м≥жнародних систем,  значна частина науковц≥в в≥ддаЇ перевагу  таким критер≥¤м, ¤к  структура системи та природа њњ елемент≥в.

« цього випливаЇ наступний теоретичний висновок. —истема Ц це сукупн≥сть елемент≥в в≥дносин ¤к м≥ж нимитак м≥ж њх окремими сторонами, ¤к≥ складаютьс¤ в ц≥л≥сне Їдине утворенн¤   знаход¤тьс¤ у взаЇмод≥њ один з одним. –≥зн≥ сторони ц≥л≥сних ¤вищ процес≥в, р≥зн≥ типи всезагальних звТ¤зк≥в в ф≥лософському п≥знанн≥ обТЇднуютьс¤ в групу парних категор≥й, що в≥дображають орган≥зац≥ю, або побудову бутт¤, зокрема Ђодиничне-загальнеї. «в'¤зок одиничного загального маЇ всеохоплюючий характер, оск≥льки п≥знанн¤ передбачаЇ вм≥нн¤ пор≥внювати предмети, ¤вища, ви¤вл¤ти њх под≥бн≥сть р≥зницю, класиф≥кувати њх. ƒ≥алектика функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем розкриваЇтьс¤ у взаЇмод≥њ њњ структури та елемент≥в. “ому в межах ц≥л≥сноњ структури теор≥њ основн≥  концепц≥њ орган≥чно взаЇмоповТ¤зан≥ взаЇмно детерм≥нують одна одну.

–≥вн≥ анал≥зу. ќсновн≥ парадигми досл≥дженн¤, ¤к влучно зазначаЇ ƒжеймс Ќ. –озенау, в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, на ¤кому р≥вн≥ анал≥зу вони робл¤ть акцент. Ќасл≥дком дискус≥њ, що розгорнулась в 60-х рр. ’’ ст.. м≥ж приб≥чниками традиц≥йного, або класичного та наукового п≥дходу, або модерн≥зму стало поширенн¤ системного п≥дходу до досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин. —аме на основ≥ системного п≥дходу був розроблений метод р≥вн≥в анал≥зу. ¬перше це пон¤тт¤ було використано в прац≥  .”олца ЂЋюдина, держава в≥йнаї (1965 р.). Ќа п≥дстав≥ досл≥дженн¤ причин конфл≥кт≥в в≥н прийшов до висновку, що њх сл≥д шукати в трьох сферах пол≥тичного, або на трьох р≥вн¤х Ц р≥вн≥ ос≥б, що приймають р≥шенн¤ або р≥вн≥ ≥ндив≥д≥в; р≥вн≥ внутр≥шньопол≥тичних фактор≥в, або р≥вн≥ держав; на р≥вн≥ м≥ждержавноњ системи √оловн≥ причини потр≥бно шукати саме на останньому р≥вн≥, оск≥льки саме в≥д њњ конф≥гурац≥њ та структури (б≥пол¤рноњ, однопол¤рноњ, монопол¤рноњ) залежить повед≥нка держав на м≥жнародн≥й арен≥.

«начний внесок в розробку методу р≥вн≥в анал≥зу внесли так≥ досл≥дники, ¤к  ћ. аплан, ƒ.—≥нгер, Ѕ.Ѕузан.

 ƒж.–озенау запропонував схему анал≥зу м≥жнародноњ системи, ¤ка складаЇтьс¤ з шести р≥вн≥в:

Ј        перший р≥вень Ц це р≥вень ≥ндив≥д≥в , ф≥зичних ос≥б  ¤к творц≥в пол≥тики њх характеристики;

Ј        другий р≥веньпосади, ¤к≥ вони об≥ймають та рол≥, ¤к≥ вони виконують;

Ј        трет≥й р≥вень Ц структури ур¤ду, в ¤кому вони д≥ють;

Ј        четвертий р≥вень Ц сусп≥льство, в ¤кому живуть ≥ндив≥ди;

Ј        пТ¤тий р≥вень Ц системи в≥дносин м≥ж нац≥ональними ур¤дами та ≥ншими учасниками м≥жнародних в≥дносин;

Ј        шостий р≥вень Ц глобальна м≥жнародна система.

ћ≥жнародн≥ в≥дносини, ¤к в≥дносини м≥ж окремими соц≥альними орган≥змами, практично реал≥зуютьс¤ в в≥дносинах соц≥альних орган≥зац≥й, њх актор≥в, персон-учасник≥в окремих ≥ндив≥д≥в. Ќа¤вн≥сть  двох  р≥вн≥в  м≥жнародних в≥дносин Ц р≥вн¤ ≥ндив≥д≥в р≥вн¤ соц≥альних орган≥зац≥й, з точки зору ¬.’он≥на, ще не створюЇ особливих систем м≥жнародних в≥дносин, а лише формуЇ њх сукупн≥сть. јле вже на р≥вн≥ м≥жнародних в≥дносин соц≥альних орган≥зац≥й формуютьс¤ особлив≥ комплекси м≥жнародних в≥дносин.

 ќсновним компонентом м≥жнародних в≥дносин Ї в≥дносини м≥ждержавн≥. –озгл¤даючи м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к багатом≥рну та складну систему, сл≥д в≥дзначити, що њњ особлив≥ структурн≥ ¤кост≥ (динам≥чн≥сть, гомеостатичн≥сть та синарх≥чн≥сть) знаход¤ть про¤в в зовн≥шньопол≥тичн≥й д≥¤льност≥ держав та ≥нших субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин.

ѕриходимо до висновку, що особливе значенн¤   маЇ д≥алектика ц≥лого та частини, системи та њњ елемент≥в. ’оча  елементи ≥нтегрован≥ в систему, вони Ї р≥зно¤к≥сними та р≥знор≥дними. јле в той же час вони Ї нос≥¤ми ¤кост≥ ц≥Їњ системи, що робить њх сум≥сними в ц≥й систем≥. ¬иникаЇ внутр≥шн¤ орган≥зац≥¤ системи, народжуЇтьс¤ њњ структура, ≥Їрарх≥¤, оформлена за р≥зними р≥вн¤ми. ≤снуЇ т≥сний зв'¤зок м≥ж системою та њњ елементами. “ому система Ц це не просто сукупн≥сть елемент≥в, але й особливого роду в≥дносини звТ¤зки м≥ж ними. чим б≥льше елемент≥в ≥нтенсивн≥ше звТ¤зки м≥ж ними, тим складн≥шою Ї система.

ѕ≥дсистема в≥дносин.  —кладовими учасниками п≥дсистеми в≥дносин Ї стосунки ус≥х вид≥в ≥ тип≥в та ≥Їрарх≥чн≥ взаЇмозвТ¤зки, що виникають м≥ж учасниками м≥жнародних в≥дносин.

¬ ¤кост≥ самост≥йноњ функц≥ональноњ системи розгл¤даютьс¤ види м≥жнародних в≥дносин“иполог≥¤ м≥жнародних систем  на основ≥ видовоњ структури  м≥жнародних в≥дносин охоплюЇ низку специф≥чних взаЇмод≥й м≥ж њњ учасниками:  економ≥чн≥, пол≥тичн≥, культурн≥, еколог≥чн≥, ≥нформац≥йн≥. ѕол≥тичн≥ в≥дносини утворюють найважлив≥шу п≥дсистему в систем≥ в≥дносин ≥з власною структурою, функц≥¤ми, процесом розвитку.

ѕ≥д м≥ждержавною системою, зазначаЇ ћ. аплан в ѕередньому слов≥ до восьмого виданн¤ своЇњ прац≥ Ђћир ≥ в≥йна м≥ж нац≥¤миї (1983 р.) розум≥Їтьс¤ система, в ¤ку ≥нтегрован≥ держави ≥ ¤ка стежить за нац≥¤ми, щоб убезпечити себе. явища, ¤к≥ не вход¤ть в м≥ждержавну систему, однак на нењ впливають ≥ сам≥ зазнають впливу, под≥л¤ютьс¤ ним на транснац≥ональн≥ (т≥, що  проникають через кордони, оминаючи певною м≥рою владу ≥ контроль держав), м≥жнац≥ональн≥ та наднац≥ональн≥.  

ѕ≥дсистема учасник≥в. ”часники м≥жнародних в≥дносин розгл¤даютьс¤ ¤к елементи м≥жнародноњ системи. ≈лементами системи Ї вс≥ учасники м≥жнародних в≥дносин, до ¤кого б типу вони не належали. ƒосл≥дженн¤ загальних особливостей ≥ законом≥рностей функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем не потребуЇ, ¤к вважаЇ значна частина досл≥дник≥в,  заглибленн¤ на ≥Їрарх≥чн≥ р≥вн≥ нижче державного. 

≈лемент ( в≥д лат. стих≥¤, першооснова) Ц це:

Ј        складова частина Їдиного складного ц≥лого;

Ј        найпрост≥ша складова системи (њњ компонент), межа припустимого членуванн¤ в обс¤гах даноњ ¤кост≥ системи, м≥н≥мальний нос≥й ц≥Їњ ¤кост≥ в систем≥, ¤кий виконуЇ в н≥й визначену роль;

Ј        у випадку, коли елемент маЇ власну структуру, тобто ¤вл¤ти собою сукупн≥сть б≥льш простих, н≥ж сам в≥н, частин, в≥н може виступати ¤к п≥дсистема по в≥дношенню до системи б≥льш високого р≥вн¤, ¤ка маЇ власну сукупн≥сть елемент≥в

¬≥дпов≥дно до системного п≥дходу кожна система може виступати ¤к п≥дсистема, тобто елемент системи б≥льш високого р≥вн¤.

ѕринцип системност≥ при досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин може дати позитивн≥ результати лише в тому випадку, коли в≥н буде застосовуваний разом з принципом синарх≥њ Ц ефекту системноњ ц≥л≥сност≥ обТЇкту, ¤кий пол¤гаЇ у виникненн≥ додаткових ¤костей, ¤к≥ перевищують суму ефекту д≥¤льност≥ окремих елемент≥в системи до включенн¤ њх у системне ц≥ле. ÷е Ї про¤вом ун≥версального закону д≥алектики Ц закону взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥. ƒаний закон    розкриваЇ внутр≥шн≥й механ≥зм переходу до новоњ ¤кост≥, в≥дпов≥даючи на питанн¤, ¤ким чином в≥дбуваЇтьс¤ еволюц≥¤ м≥жнародних систем.

—труктура системи.  ƒосл≥дженн¤ м≥жнародних систем потребуЇ врахуванн¤ њњ структури (конф≥гурац≥њ звТ¤зк≥в) та функц≥й ( природи зм≥сту цих звТ¤зк≥в).  ¬ своњй прац≥ Ђ“еор≥¤ м≥жнародноњ пол≥тикиї  .”олц зазначаЇ, що вир≥шальну роль в повед≥нц≥ держав маЇ структура м≥жнародноњ системи Ц сукупн≥сть зовн≥шн≥х примус≥в обмежень, ¤к≥ впливають на м≥жнародну повед≥нку держав. ќтже, структура (в≥д лат. будова) Ц це найважлив≥ша ¤к≥сть системи, оск≥льки вказуЇ на зас≥б орган≥зац≥њ функц≥ональне сп≥вв≥дношенн¤ њњ елемент≥в. ÷е сукупн≥сть функц≥ональних елемент≥в системи, об'Їднаних визначеними зв'¤зками.

«м≥ст пон¤тт¤ структури м≥жнародноњ системи маЇ дек≥лька аспект≥в: взаЇморасташуванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ елемент≥в системи; зас≥б орган≥зац≥њ елемент≥в у систему; низка впор¤дкованих та ст≥йких звТ¤зк≥в м≥ж елементами, обумовлена р≥зноман≥тт¤м функц≥й елемент≥в, особливо њх роллю в п≥дтриманн≥ стаб≥льност≥ системи; сукупн≥сть примус≥в обмежень, що випливають з ≥снуванн¤ системи дл¤ њњ елемент≥в.

—труктура м≥жнародноњ системи охоплюЇ три р≥вн≥ орган≥зац≥њ:

Ј        Ќа першому р≥вн≥  м≥жнародна система розгл¤даЇтьс¤ ¤к ц≥л≥сн≥сть.

Ј        Ќа другому Ц ¤к поЇднанн¤ п≥дсистем учасник≥в в≥дносин м≥ж ними.

Ј        Ќа третьому вона Ї поЇднанн¤м елементарних складових Ц учасник≥в м≥жнародних в≥дносин.

¬иокремлюютьс¤ наступн≥ структурн≥ вим≥ри м≥жнародних систем:

1.     онф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил. ÷е пон¤тт¤, ¤к зазначаЇ ћ. аплан, включаЇ наступн≥ аспекти: меж≥ системи; под≥л сил м≥ж р≥зними д≥йовими особами; в ¤к≥й спос≥б д≥йов≥ особи розташован≥ на географ≥чн≥й мап≥.  онф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил в≥дображаЇ ≥снуванн¤ центр≥в сили. ¬она залежить в≥д к≥лькост≥ головних актор≥в та характеру в≥дносин м≥ж ними.

2.    ≤Їрарх≥¤ актор≥в. ¬она в≥дображаЇ њх фактичну нер≥вн≥сть з точки зору в≥йськово-пол≥тичних, економ≥чних, ресурсних, ≥деолог≥чних та ≥нших можливостей впливу на систему. ћ≥сце та роль субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин у м≥жнародних системах, критер≥њ њх ранжуванн¤, субординац≥њ та м≥жнародного пор¤дку  досл≥джуЇтьс¤ теор≥¤ми ≥Їрарх≥њ.

3.    √омоген≥сть або гетероген≥сть. ¬она в≥дображаЇ ступ≥нь згоди, що ≥снуЇ у актор≥в в≥дносно тих чи ≥нших принцип≥в або ц≥нностей.

Ќа п≥дстав≥ цього критер≥ю можна виокремити гомогенн≥ та гетерогенн≥  м≥жнародн≥ системи. .јрон називаЇ гомогенними системами так≥, в ¤ких держави належать до одного типу, спов≥дують одну й ту ж саму концепц≥ю пол≥тики. √етерогенними вважаютьс¤ системи, в ¤ких держави орган≥зован≥ за р≥зними принципами под≥л¤ють суперечлив≥ ц≥нност≥.

«розум≥ло, що гомогенн≥сть гетерогенн≥сть включають в себе р≥зн≥ модальност≥, незл≥чен≥ нюанси. —истема Ї б≥льш або менш гомогенною чи гетерогенною: гомогенною в одн≥й зон≥, гетерогенною в ≥нш≥й; гомогенною в часи миру, гетерогенною в часи в≥йни; гетерогенною з частковим дотриманн¤м дипломатичного правила невтручанн¤, гетерогенною ≥з застосуванн¤м дипломатичноњ техн≥ки п≥дривноњ революц≥йноњ д≥¤льност≥. √етерогенн≥сть може бути гетерогенн≥стю соц≥альних структур або гетерогенн≥стю пол≥тичних режим≥в, гетерогенн≥стю б≥льше ≥дей, ан≥ж реальностей, або навпаки, гетерогенн≥стю б≥льше реальностей, ан≥ж ≥дей.

контекст≥ гомогенного або гетерогенного характеру   м≥жнародноњ системи можемо говорити про його безпосередн≥й вплив на њњ стан. јдже гомогенн≥сть системи спри¤Ї стаб≥льност≥ системи , гетерогенн≥сть системи призводить до протилежних насл≥дк≥в, посилюЇ њњ нестаб≥льн≥сть.

4.    ¬нутр≥шн≥й режим, тобто сукупн≥сть формальних та неформальних принцип≥в та норм, угод та процедур прийн¤тт¤ р≥шень, до ¤кого приводить конф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил.

 ожна м≥жнародна системи маЇ св≥й  тип контролю. Ќа прот¤з≥ ≥снуванн¤ вс≥х м≥жнародних систем були характерн≥ три типи контролю:

Ј        ≥мперський (≥мпер≥ал≥стичний) Ц Їдина держава контролюЇ решту;

Ј        б≥пол¤рний (дв≥ наддержави контролюють та регулюють взаЇмов≥дносини у межах своњх сфер впливу);

Ј        система балансу сил (три або б≥льше держав контролюють д≥њ одна одноњ за допомогою дипломатичних маневр≥в, зм≥ни союз≥в та в≥дкритих конфл≥кт≥в).

ѕон¤тт¤ р≥вноваги застосовуЇтьс¤ до вс≥х м≥жнародних систем. Ќа найвищому р≥вн≥ абстракц≥њ пол≥тика р≥вноваги зводитьс¤ до маневр≥в, спр¤мованих на те, аби перешкодити одн≥й держав≥ з≥брати сили, ¤к≥ б перевищували сили њхн≥х супротивник≥в, об'Їднаних у коал≥ц≥ю.  ожна держава, ¤кщо вона прагне зберегти р≥вновагу, виступить проти держави або коал≥ц≥њ, ¤к≥ видаютьс¤ спроможними забезпечити соб≥ таку перевагу. ÷е загальне правило в≥дноситьс¤ дл¤ вс≥х м≥жнародних систем.

Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в на п≥дстав≥ вказаних критер≥њв виокремлюють наступн≥ типи м≥жнародних систем - монопол¤рну, б≥пол¤рну, пол≥пол¤рну (багатопол¤рну) .

“иполог≥¤ американського досл≥дника ћ. аплана  м≥стить дес¤ть моделей м≥жнародних систем (система р≥вноваги сил, в≥льна б≥пол¤рна система, гнучка б≥пол¤рна система, б≥пол¤рна система розр¤дки, б≥пол¤рна система нестаб≥льних блок≥в, жорстка б≥пол¤рна система, ун≥версальна система, ≥Їрарх≥чна системаповноњ прол≥ферац≥њ, система неповноњ прол≥ферац≥њ). јле досл≥дник визнаЇ, що в ≥стор≥њ реально ≥снували лише дв≥ перш≥ системи.  

.јрон виокремлюЇ дв≥ найтипов≥ш≥ модел≥ систем, залежно в≥д конф≥гурац≥њ сп≥вв≥дношенн¤ сил Ц багатопол¤рну та б≥пол¤рну , дл¤ анал≥зу конкретних правил пол≥тики р≥вноваги.

ѕерша модель Ц багатопол¤рна. ѕ≥д багатопол¤рн≥стю розум≥Їтьс¤ структура м≥жнародних в≥дносин, в ¤к≥й ≥снуЇ дек≥лька пров≥дних держав, ¤к≥ Ї сп≥вставимими за сукупн≥стю своњх силових, економ≥чних, пол≥тичних можливостей та потенц≥алу ≥дейно-пол≥тичного впливућ. аплан сформулював ш≥сть правил, необх≥дних достатн≥х дл¤ функц≥онуванн¤ даноњ системи:

Ј        кожна д≥йова особа повинна прагнути поб≥льшити своњ спроможност≥ (можливост≥), але вона повинна в≥ддавати перевагу методам переговор≥в перед методами в≥йни;

Ј        вона повинна здатис¤ до зброњ, радше н≥ж в≥дмовитис¤ в≥д нагоди поб≥льшити своњ спроможност≥;

Ј        вона повинна радше припинити бойов≥ д≥њ, ан≥ж вивести з гри одну з "головних д≥йових ос≥б системи";

Ј        вона повинна протисто¤ти будь-¤к≥й коал≥ц≥њ чи ≥ндив≥дуальн≥й д≥йов≥й особ≥, що прагне пос≥сти пан≥вне становище щодо ≥нших держав системи;

Ј        вона повинна стримувати тих учасник≥в системи, ¤к≥ обстоюють принцип наднац≥ональноњ орган≥зац≥њ;

Ј        вона повинна дозвол¤ти державам, ран≥ше переможеним чи в≥дкритим, повернутис¤ в систему в рол≥ прийн¤тних актор≥в, а також вона повинна допускати д≥йову особу, ¤ка була ран≥ше другор¤дною, в категор≥ю головних д≥йових ос≥б.

ћодель багатопол¤рноњ р≥вноваги допомагаЇ зрозум≥ти системи, ¤к≥ реал≥зувалис¤ в процес≥ ≥сторичного розвитку, правила ћ. аплана описують обставини, спри¤тлив≥ дл¤ тривалого виживанн¤ такоњ системи.

ƒл¤ багатопол¤рноњ  системи характерна на¤вн≥сть дек≥лькох наддержав, могутн≥сть ¤ких пор≥вн¤но одна. ѓй  притаманна перманентна конфронтац≥йн≥сть, ≥снуЇ нетривкий баланс сил,  в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йна боротьба за владу. ” ц≥й систем≥ ≥снуЇ значна ймов≥рн≥сть створенн¤ коал≥ц≥й, сумарна могутн≥сть ¤ких переважаЇ могутн≥сть коал≥ц≥й супротивноњ сторони, що значно перевищуЇ шанси на перемогу в пр¤мому конфл≥кт≥. ќтже, ¤кщо конфл≥кт розпочинаЇтьс¤ ¤к локальний, в≥н швидко охоплюЇ вс≥ р≥вн≥ системи та набуваЇ рис глобального.

ƒруга модель Ц б≥пол¤рна. ѕ≥д б≥пол¤рн≥стю розум≥Їтьс¤ структура м≥жнародних в≥дносин, в ¤к≥й ≥снуЇ значний в≥дрив т≥льки двох держав в≥д решти член≥в м≥жнародного сп≥втовариства за сукупн≥стю силових, економ≥чних, пол≥тичних можливостей та потенц≥алу ≥дейно-пол≥тичного впливу.   Ѕ≥пол¤рною Ї така конф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил, коли б≥льш≥сть пол≥тичних утворень групуЇтьс¤ навколо двох ≥з них, чињ сили переважають сили ≥нших. ћал≥ держави, нав≥ть об'Їднавшись, неспроможн≥ вр≥вноважити одну з великих. ѕринцип р≥вноваги тут застосовуЇтьс¤ до в≥дносин м≥ж двома коал≥ц≥¤ми, кожна з ¤ких утворюЇтьс¤ навколо одного з двох головних гравц≥в.

так≥й систем≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ три види д≥йових ос≥б ЦдвоЇ тих, що сто¤ть на чол≥ коал≥ц≥й, нарешт≥, держави, ¤к≥ можуть прагнуть залишитис¤ поза конфл≥ктом. ÷≥ три види д≥йових ос≥б д≥ють за р≥зними правилами.

 ћонопол¤рна система характеризуЇтьс¤   на¤вн≥стю одн≥Їњ наддержави, могутн≥сть ≥ вплив ¤коњ на систему Ї вир≥шальним.  

ѕ≥дтипами монопол¤рноњ системи Ї:

Ј        проста монопол¤рна система, ¤ка характеризуЇтьс¤ в≥дносинами Ђнаддержава Ц залежн≥ державиї, ≥ в≥дсутн≥ суперники Їдиноњ наддержави; 

Ј        структуризована монопол¤рна система, ¤ка характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю сильних рег≥ональних центр≥в сили (великих держав), ¤к≥ впливають на середн≥ ≥ мал≥ держави. ≤Їрарх≥чн≥ в≥дносини: наддержава Ц рег≥ональний центр Ц держави Ц залежн≥ держави;

Ј        зм≥шану монопол¤рну систему характеризуЇ поЇднанн¤ попередн≥х п≥дтип≥в. ≤снують два типи ≥Їрарх≥чних звТ¤зк≥в Ц наддержава Ц залежн≥ держави наддержава Ц рег≥ональний центр Ц держави Ц залежн≥ держави. “ака система найб≥льш поширена в реальних м≥жнародних в≥дносинах.

¬ 80-х рр.. ’’ ст.. американськими досл≥дниками  –. еохейном, ƒж.ЌайЇм, –.√≥лп≥ном була сформульована концепц≥¤ Ђгегемон≥стичноњ стаб≥льност≥ї ( автором цього терм≥ну вважаЇтьс¤ –. еохейн) , ¤ка, спочатку була повТ¤зана перш за все ≥з сферою св≥тогосподарських звТ¤зк≥в, але п≥зн≥ше, перш за все завд¤ки внеску ƒж.Ќай¤, набуваЇ ознаки ц≥льноњ пол≥тико-в≥йсько-економ≥чноњ теор≥њ.  ¬ њњ основ≥ було припущенн¤ в≥дносно того, що дл¤ стаб≥льного розвитку св≥товоњ економ≥ки ( –. еохейн, –.√≥лп≥н) та св≥ту в ц≥лому (ƒж.Ќай) потр≥бне ¤вне переважанн¤ в м≥жнародних справах одн≥Їњ держави. «а визначенн¤м –. еохейна та ƒж.Ќай¤, п≥д гегемон≥Їю розум≥Їтьс¤ м≥жнародна ситуац≥¤, коли одна держава Ї достатньо могутньою, щоб затверджувати власн≥ правила, що регулюють м≥жнародн≥ в≥дносини,

“иполог≥¤ .„емпел¤ передбачаЇ  виокремленн¤ ≥мпер≥альноњ, гегемон≥стичноњ, ≥Їрарх≥чноњ та егал≥тарноњ систем.

“еор≥¤ т. зв. цив≥л≥зац≥йних систем ƒж.ћодельск≥ започаткувала новий напр¤м у  типолог≥њ м≥жнародних систем. ƒж.ћодельск≥ вважаЇ, що держави групуютьс¤ в п≥дсистеми з огл¤ду на под≥бн≥сть њх внутр≥шн≥х систем ц¤ под≥бн≥сть визначаЇ тип цив≥л≥зац≥йноњ м≥жнародноњ системи (јграр≥ю або ≤ндустр≥ю) .

ќ.ƒ. Ѕогатуров в межах трансистемного п≥дходу виокремлюЇ в ¤кост≥ типолог≥чноњ одиниц≥ анал≥зу сусп≥льства под≥л¤Ї њх на  традиц≥йн≥, сучасн≥ та конгломеративн≥.  

¬ажливою Ї типолог≥¤ м≥жнародних систем .√алтунга на п≥дстав≥ критер≥ю њх розм≥щенн¤ щодо центр≥в найважлив≥ших глобальних процес≥в (центральн≥ та перифер≥йн≥ системи) .

“иполог≥¤ елемент≥в м≥жнародних систем . як пише .јрон у прац≥ Ђћир та в≥йна м≥ж нац≥¤миї, Ђструктура м≥жнародноњ системи завжди Ї ол≥гопол≥стичною. ¬ кожну з епох головн≥ учасники визначали систему б≥льшою м≥рою, ан≥ж вони визначалис¤ неюї.

“иполог≥¤ елемент≥в м≥жнародних систем може  зд≥йснюватись в трьох головних ¤кост¤х: ¤к  типолог≥¤ конкретного  елемента: певноњ крањни (њњ м≥сце в систем≥ м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ),  м≥жнародноњ орган≥зац≥њ ( за характером членства, географ≥чним та функц≥ональним вим≥рами) ≥ т.д. ; ¤к  типолог≥¤ даного  виду елемента: держав - демократичних або тотал≥тарних , цив≥л≥зац≥й - зах≥дного або сх≥дного, л≥н≥йного або цикл≥чного типу розвитку ; ¤к  типолог≥¤ певного виду субТЇктност≥,  зокрема зм≥ну характеру та природи субТЇктност≥  визначеноњ м≥жнародноњ системи. “ак, ¤кщо в ¬естфальськ≥й систем≥ держава була њњ головним елементом, то  в епоху постб≥пол¤рност≥ природа елемент≥в м≥жнародноњ системи зм≥нюЇтьс¤ за рахунок посиленн¤ питомоњ ваги недержавних елемент≥в.

¬ажливого значенн¤ набуваЇ досл≥дженн¤ м≥сц¤ та рол≥ субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин у рамках м≥жнародних систем, њх ≥Їрарх≥њ.

Ќезважаючи на те, що пост≥йною та нев≥дТЇмною характеристикою системи Ї њњ анарх≥чн≥сть, сама системн≥сть передбачаЇ певну ≥Їрарх≥ю, тобто сп≥вп≥длегл≥сть, сп≥ввпор¤дкован≥сть  ¤к систем  р≥зного р≥вн¤, так елемент≥в системи. ≤Їрарх≥¤ (в≥д грец. Ђсв¤щеннийї та Ђвладаї),  тобто розташуванн¤ елемент≥в ц≥лого в певному пор¤дку, властива будь-¤к≥й систем≥ ¤вл¤Ї собою в≥дображенн¤ структурних характеристик м≥жнародноњ системи в безпосередн≥х статусних взаЇмов≥дносинах м≥жнародних актор≥в.

¬ цьому контекст≥  необх≥дно  розр≥зн¤ти:

Ј        ≥Їрарх≥ю субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин ¤к елемент≥в м≥жнародноњ системи;

Ј        ≥Їрарх≥ю п≥дсистем групи елемент≥в у межах системи, ¤к≥ можна в≥др≥знити в≥д Їдиноњ системи через певну природу або ≥нтенсивн≥сть њхн≥х взаЇмод≥й або взаЇмозалежност≥;

Ј        ≥Їрарх≥ю систем м≥жнародних в≥дносин   в Їдност≥ њх внутр≥шн≥х ¤костей ≥ вс≥Їњ сукупност≥ в≥дносин ≥ звТ¤зк≥в .

 ≤Їрарх≥¤ субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин   в≥дображаЇ њх фактичну нер≥вн≥сть з точки зору в≥йськово-пол≥тичних, економ≥чних, ресурсних, ≥деолог≥чних та ≥нших можливостей впливу на систему.  ¬она   може  анал≥зуватись в трьох головних  аспектах:

Ј        ¤к  ≥Їрарх≥¤ конкретного субТЇкта, наприклад м≥сце конкретноњ держави в визначен≥й систем≥ м≥жнародних в≥дносин або м≥сце конкретноњ держави в контекст≥ еволюц≥њ м≥жнародних систем; 

Ј        ¤к  ≥Їрарх≥¤ даного типу субТЇкта  (держав, цив≥л≥зац≥й, м≥жнародних орган≥зац≥й, “Ќ ), наприклад, система м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ держав;

Ј        ¤к  ≥Їрарх≥¤ певного типу субТЇктност≥ в межах м≥жнародних систем.

≤Їрарх≥¤ систем м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ врахуванн¤ ¤к зм≥н в  характер≥ та природ≥ субТЇктност≥ њњ  елемент≥в, так зм≥н в структур≥ м≥жнародних систем. ¬ажливою особлив≥стю ≥Їрарх≥њ Ї субординац≥¤ Ц п≥дпор¤дкуванн¤ нижчих елемент≥в системи вищим (глобальна, рег≥ональн≥, субрег≥ональн≥ системи м≥жнародних в≥дносин, групов≥ та двосторонн≥ аспекти взаЇмод≥њ держав ¤к ≥Їрарх≥чн≥ р≥вн≥ м≥жнародноњ системи).

 ритер≥њ ≥Їрарх≥њ. ќсоблив≥сть ≥Їрарх≥чних взаЇмов≥дносин визначаЇтьс¤ двома зм≥нними: могутн≥стю (силою) учасник≥в м≥жнародних в≥дносин; активн≥стю њх д≥й у м≥жнародному середовищ≥. √оловним критер≥Їм ≥Їрарх≥њ Ї сила \ могутн≥сть (power - пон¤тт¤, ¤ке походить з англомовноњ л≥тератури). ¬ той же час, ¤к влучно зауважуЇ .јрон, мало пон¤ть застосовуютьс¤ так часто так хибно розум≥ютьс¤, ¤к пон¤тт¤ сили \ могутност≥ (puissance, power, Macht). јнгл≥йц≥ говор¤ть про power politics, н≥мц≥ про Macht Politik з акцентом критики або покори, жаху або захвату. ƒуже мало французьких автор≥в вихвал¤ли пол≥тику могутност≥ з таким запалом, ¤к це робили декотр≥ н≥мецьк≥ доктринери Ц прихильники Macht Politik. мало хто з французьких автор≥в засуджував пол≥тику могутност≥ з такою переконлив≥стю, з ¤кою к≥лька американських морал≥ст≥в засуджували power politics.

як критер≥й ≥Їрарх≥њ сила/могутн≥сть ц≥лком застосовна до будь-¤ких тип≥в учасник≥в м≥жнародноњ системи, однак дл¤ кожного з них маЇ бути модиф≥кована за зм≥стом.

випадку ф≥зичних ос≥б це особиста значущ≥сть, що визначаЇтьс¤ њњ фаховими, ≥нтелектуальними, д≥ловими ¤кост¤ми, авторитетом, ф≥нансовими можливост¤ми.

ƒл¤ пол≥тичних парт≥й, рух≥в та орган≥зац≥њ це р≥вень попул¤рност≥, ф≥нансов≥ можливост≥, впливов≥сть соц≥альних груп. ћогутн≥сть “Ќ  залежить в≥д обс¤гу нагромадженого ними кап≥талу.

Ќайб≥льше дискус≥й визиваЇ питанн¤ в≥дносно визначенн¤ критер≥њв сили (могутност≥) держав.

ƒержава приймаЇ участь в систем≥ м≥ждержавних в≥дносин в двох головних ¤кост¤х:

Ј        завжди ¤к ≥ндив≥дуальний нос≥й своњх нац≥ональних ≥нтерес≥в;

Ј        ¤к частина м≥жнародноњ структури, ¤ка реал≥зуЇ колективн≥ ≥нтереси та ц≥л≥. ÷е Ї св≥дченн¤м пол≥структурност≥ системи.

«д≥йснюючи своњ зовн≥шньопол≥тичн≥ функц≥њ, держава вступаЇ в в≥дносини з ≥ншими державами стаЇ тим самим Ђелементомї системи м≥ждержавних в≥дносин. як Ђелементї, вона впливаЇ на систему, й сама, в свою чергу, в≥дчуваЇ вплив з њњ боку. ƒержави, знаход¤чись у стан≥ взаЇмод≥њ та взаЇмозвТ¤зку одна з одною, утворюють, таким чином, особливу систему в≥дносин, ¤ка маЇ свою специф≥чну природу, ¤кост≥ та законом≥рност≥, ¤к≥ виход¤ть за меж≥ законом≥рностей життЇд≥¤льност≥ держав, що до нењ вход¤ть. —истема складаЇтьс¤ з держав, але не ¤вл¤Ї собою просту суму њх складових. ¬ той же час кожна держава у склад≥ системи ¤вл¤Ї собою далеко не те, чим вона Ї ¤к окремо вз¤те утворенн¤. ƒержава про¤вл¤Ї т≥ своњ ¤кост≥, ¤кими вона завд¤чуЇ саме фактов≥ своЇњ належност≥ до системи.

«наченн¤ внутр≥шньосистемних в≥дносин дл¤ кожного окремого елемента системи тим б≥льше, чим б≥льша к≥льк≥сть елемент≥в (держав та ≥нших) утворюЇ цю систему. јдже матер≥альн≥ можливост≥ елемента Ї несп≥вставимими з можливост¤ми багатьох ≥нших елемент≥в, ¤к≥ п≥дкр≥плен≥ системними ¤кост¤ми утворенн¤, до ¤кого вход¤ть ц≥ елементи.

ƒержава Ї елементом м≥жнародноњ системи, але одночасно внутр≥шньо складною системою вищого пор¤дку по в≥дношенню до сучасноњ м≥жнародноњ системи. ѕор≥вн¤но висока самост≥йн≥сть держави ¤к елемента м≥жнародноњ системи по¤снюЇтьс¤ тим, що вони виникли ран≥ше ≥снують довше, н≥ж сучасна м≥жнародна система.

—учасна м≥жнародна система знаходитьс¤ у процес≥ становленн¤ не може вважатис¤ остаточно ц≥л≥сною. ¬ той же час у сучасних держав ¤к систем р≥вень ц≥л≥сност≥ набагато вище. ¬ищий у пор≥вн¤нн≥ з м≥ждержавними в≥дносинами пор¤док орган≥зац≥њ сусп≥льства держави накладаЇ особливий в≥дбиток на в≥дносини м≥ж елементом-державою вс≥Їю системою м≥ждержавних в≥дносин. ÷е знаходить в≥дображенн¤ в ≥стотному розширенн≥ меж свободи та незалежност≥ елемента Ц держави в≥д системи, високому ступен≥ њњ активност≥ в функц≥онуванн≥ та розвитку системи.

 ¬ основ≥ системноњ взаЇмод≥њ лежить насамперед взаЇмозалежн≥сть держав. ÷¤ взаЇмозалежн≥сть в≥дображаЇтьс¤ у визначен≥й впор¤дкованост≥ в≥дносин, ¤ка знаходить в≥дображенн¤ в ≥Їрарх≥њ держав, в структур≥ њхн≥х звТ¤зк≥в, у систем≥ р≥вноваги сил та союз≥в держав, тобто в ¤вищах, ¤к≥ мають характерн≥ ознаки системних в≥дносин.

Ќе поглиблюючись в детал≥ численних теор≥й (див. розд≥л ѕ), зазначимо, що ≥снують два базов≥ шл¤хи розум≥нн¤ сили:

Ј        ¤к атрибуту, певних характеристик або ¤костей њњ нос≥њв;

Ј        ¤к здатност≥ так≥ ¤кост≥ характеристики використовувати.

≤снуЇ багато п≥дход≥в до оц≥нки сили/могутност≥ держав¤к≥ можна узагальнити наступним чином:

Ј        географ≥чн≥ параметри ( географ≥чне положенн¤, розм≥р територ≥њ, геопол≥тичн≥ характеристики;

Ј        демограф≥чн≥ параметри ( чисельн≥сть населенн¤, р≥вень урбан≥зованост≥, структурн≥ особливост≥ Ц в≥ков≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥ та ≥н.);

Ј        пол≥тичн≥ параметри, тобто пол≥тична та адм≥н≥стративна орган≥зац≥¤ сусп≥льства держави стаб≥льн≥сть пол≥тичноњ системи, пол≥тичний престиж крањни у м≥жнародних в≥дносинах;

Ј        економ≥чн≥ параметри, тобто економ≥чна орган≥зац≥¤, забезпечен≥сть природними ресурсами, р≥вень розвитку технолог≥њ, потенц≥ал промислового та с≥льськогосподарського виробництва, р≥вень розвитку профес≥йноњ осв≥ти, ¤к≥ визначаютьс¤ ≥з врахуванн¤м геополiтичних чинник≥в, забезпеченост≥ сировинними ресурсами;

Ј        в≥йськов≥ параметри, тобто в≥йськова сила, комплекс в≥йськових можливостей, р≥вень боЇздатност≥ збройних сил в≥йськовоњ орган≥зац≥њ в ц≥лому, ступ≥нь розвитку в≥йськовоњ традиц≥њ;

Ј        науково-техн≥чн≥ параметринауково-техн≥чний потенц≥ал; орган≥зац≥йний ресурс;

Ј        р≥вень розвитку ≥нфраструктури, перш за все транспорту та звТ¤зку, розвинут≥сть використанн¤ комун≥кац≥йних технолог≥й;

Ј        ≥сторичн≥ параметри, зокрема  ≥сторична репутац≥¤ держави ¤к д≥ючоњ особи в м≥жнародних в≥дносинах;

Ј        психолог≥чн≥ параметри , тобто ≥сторично зумовлений ментал≥тет населенн¤;

Ј        формальний або неформальний статус в м≥жнародно-пол≥тичн≥й ≥Їрарх≥њ (наддержава, велика держава, рег≥ональний центр сили тощо);

Ј        ¤кост≥ орган≥зац≥њ дипломатичноњ служби та њњ традиц≥њ.

«а ≥ншими критер≥¤ми компоненти могутност≥ держави под≥л¤ютьс¤ на матер≥альн≥ та нематер≥альн≥.

÷≥лком зрозум≥ло, що не ≥снуЇ шкали вим≥ру нематер≥альних компонент≥в могутност≥ держави. —проби Ђматематизац≥њї оц≥нки могутност≥ державистворенн¤ ун≥версальноњ формули дл¤ пор≥вн¤нн¤ могутност≥  на  п≥дстав≥ р≥зних критер≥њв зд≥йснювали р≥зн≥ досл≥дники. “ак, зокрема   . норр  запропонував зд≥йснювати такий пор≥вн¤льний анал≥з на п≥дстав≥ перш за все в≥йськового потенц≥алу держав. «розум≥ло, що анал≥з могутност≥ держави неможливий без урахуванн¤ в≥йськового аспекту. …ого складовими Ї в≥йськовий потенц≥ал держави, можлив≥сть розвитку та вдосконаленн¤ збройних сил забезпеченн¤ њх сучасною зброЇю й техн≥кою, що характеризуЇтьс¤ такими показниками, ¤к чисельн≥сть збройних сил, к≥льк≥сть ¤к≥сть озброЇнь та техн≥чного спор¤дженн¤, р≥вень в≥йськовоњ п≥дготовки особового складу, напр¤мки розбудови в≥йськовоњ сфери тощо. јле за умов, коли роль в≥йськовоњ сили ¤к засобу зм≥цненн¤ впливовост≥ держави зменшуЇтьс¤, а б≥льшого значенн¤ набувають ≥нш≥ компоненти сили, залучаютьс¤ до наукового об≥гу нов≥ пон¤тт¤, так≥ ¤к Ђтверда силаї (охоплюЇ власне в≥йськовий потенц≥ал, передус≥м збройн≥ сили) та ЂмТ¤ка силаї (включаЇ комплекс ≥нструмент≥в взаЇмозалежност≥, динам≥зм економ≥ки, соц≥альну обТЇднан≥сть сусп≥льства, його ор≥Їнтован≥сть на сприйн¤тт¤ новоњ ≥нформац≥њ, поЇднанн¤ ≥з системою м≥жнародних комун≥кац≥й, ун≥версальн≥сть приваблив≥сть культурних та ≥деолог≥чних ц≥нностей, профес≥онал≥зм дипломат≥њ, зокрема њњ готовн≥сть спроможн≥сть до використанн¤ м≥жнародних ≥нститут≥в тощо).

нин≥шн≥й пер≥од пон¤тт¤ сили (могутност≥набуваЇ дедал≥ багатоаспектного характеру. —л≥д зауважити: ще за час≥в Ђхолодноњ в≥йниї, коли њњ основу   складали в≥йськов≥ аспекти, це пон¤тт¤  вже м≥стило також низку ≥нших складових частин Ц економ≥чну, соц≥альну, еколог≥чну та ≥н. ¬ умовах формуванн¤ нового  м≥жнародного пор¤дку економ≥чна життЇздатн≥сть Ї найважлив≥шим елементом нац≥ональноњ могутност≥, ¤к ран≥ше Ц в≥йськова сила. ¬≥днин≥ могутн≥сть базуватиметьс¤ на сукупност≥ економ≥чних, пол≥тичних та в≥йськових чинник≥в. –азом ≥з тим це не означаЇ, що в≥йськовий компонент  втрачаЇ своЇ значенн¤ .

¬раховуючи ц≥ зм≥ни, н≥мецький вчений ¬.‘укс в ¤кост≥ головного критер≥ю могутност≥ запропонував њњ промисловий потенц≥ал.  .ƒжерман запропонував враховувати так≥ показники, ¤к на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть ¤дерноњ зброњ, розм≥р територ≥њ, к≥льк≥сть населенн¤, промисловий та в≥йськовий потенц≥ал.

¬ласн≥ формули були запропонован≥ такими досл≥дниками, ¤к ƒ.«≥нгер, . лайн, ћ.ќлф≥лд, ј.—аброск≥, .“ейбер та ≥н÷≥лком зрозум≥ло, що Їдина точка зору ¤к  в≥дносно ефективност≥ такого методолог≥чного п≥дходу до оц≥нки сили/ могутност≥ держави, так в≥дносно критер≥њв такоњ оц≥нки навр¤д чи  може бути дос¤гнута.

¬икористанн¤ суто к≥льк≥сних (статистичних) метод≥в в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин поки що не дало в≥дчутних результат≥в. ÷е повТ¤зано з в≥дсутн≥стю загальноњ теор≥њ вим≥рюваних ¤вищ та процес≥в, складнощами, або нав≥ть принциповою  невим≥рюван≥стю багатьох найважлив≥ших њх характеристик; складн≥стю врахуванн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж зовн≥шн≥ми про¤вами сутн≥сними аспектами ¤вищ процес≥в м≥жнародного житт¤.

—труктурал≥зм (Ѕ.Ѕраун, .√ельмут, ѕ.Ѕаран, ј.‘ранк та ≥н.) додаЇ   так≥ критер≥њ могутност≥ , ¤к м≥сце роль держави у систем≥ м≥жнародних в≥дносин, р≥вень њх претенз≥й та здатн≥сть реал≥зац≥њ  ресурсного потенц≥алу, що визначаЇтьс¤ в тому числ≥ потенц≥йними можливост¤ми. ¬ той же час претенз≥њ держави не завжди можуть бути збалансованими з њњ нац≥ональною могутн≥стю. як зазначаЇ .ћ.ѕерепелиц¤, претенз≥њ до певноњ м≥ри в≥ддзеркалюють нац≥ональн≥ ≥нтереси, але при цьому вони суттЇво в≥дм≥нн≥ в≥д останн≥х. Ќац≥ональн≥ ≥нтереси Ц р≥ч б≥льш обТЇктивна, н≥ж претенз≥њ, вони в≥ддзеркалюють репрезентують обТЇктивн≥ потреби, ¤к≥ формуютьс¤ умовами ≥снуванн¤ крањни в м≥жнародному середовищ≥.

–оль нац≥ональних ≥нтерес≥в у визначенн≥ м≥сц¤  держави в  систем≥ м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ.   онцепц≥њ Ђнац≥онального ≥нтересуї Ї фундаментальними, за њх допомогою формуютьс¤ основн≥ теор≥њ та г≥потези, покликан≥ ви¤вити законом≥рност≥ повед≥нки м≥жнародних актор≥вѕон¤тт¤ Ђнац≥ональний ≥нтересї Ї одним з базових у теор≥њ та практиц≥ пол≥тики держав. ƒл¤ того, щоб зТ¤сувати роль нац≥ональних ≥нтерес≥в у визначенн≥ м≥сц¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни в  систем≥ м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ, необх≥дно зрозум≥ти природу нац≥онального ≥нтересу та розгл¤нути ≥снуюч≥ погл¤ди й п≥дходи до цього питанн¤.

 ѕроблеми, повТ¤зан≥ з трактуванн¤м пон¤тт¤ Ђ≥нтересї Ї надзвичайно важливими  з врахуванн¤м того, що вони ¤вл¤ють собою визначальну основу, на ¤к≥й будуЇтьс¤ ¤к лог≥ка д≥й учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, так м≥сце, ¤ке вони пос≥дають в систем≥ м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ Ќац≥ональний ≥нтерес вважаЇтьс¤ спец≥альним терм≥ном теор≥њ та практики зовн≥шньоњ пол≥тики й м≥жнародних в≥дносин, де у вигл¤д≥ головних д≥йових ос≥б виступають нац≥ональн≥ держави. “ому нац≥ональний ≥нтерес розгл¤даЇтьс¤ ¤к ≥нтерес здеб≥льшого державний та м≥ждержавний, виступаЇ мотивац≥Їю зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ держав (¤к≥й у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ в≥дпов≥даЇ ≥нтерес сусп≥льний). «гаданий п≥дх≥д п≥дкр≥плюЇтьс¤ також тим, що у мовах романськоњ та германськоњ груп визначенн¤ Ђнац≥ональнийї позбавлене свого суто етн≥чного звучанн¤ та тлумачитьс¤ ¤к Ђдержавнийї, Ђнароднийї, Ђзагальнонароднийї.

ѕо¤ва терм≥ну Ђнац≥ональний ≥нтересї припадаЇ на XVI ст. ¬≥н набув поширенн¤ з XVII ст., тобто з час≥в утворенн¤ нац≥ональних держав в ™вроп≥. «м≥ст цього пон¤тт¤ зазнав еволюц≥њ в≥д Ђдинастичного ≥нтересуї та Ђвол≥ монархаї до нин≥шнього Ц Ђ≥нтереси вс≥Їњ держави та нац≥њї. ѕон¤тт¤ нац≥онального ≥нтересу спочатку виступало одним ≥з засоб≥в плануванн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, њњ виправданн¤ чи засудженн¤ . такому контекст≥ воно використовувалос¤ з к≥нц¤ XVIII ст. —Ўј дл¤ захисту своњх ≥нтерес≥в перед великими державами —тарого —в≥ту, а з середини XIX ст. Ц Ївропейськими крањнами у звТ¤зку з тамтешн≥ми зм≥нами сп≥вв≥дношенн¤ сил.

≤з 30-х рр. ’’ ст. терм≥н Ђнац≥ональний ≥нтересї активно використовуЇтьс¤ дл¤ анал≥зу зовн≥шньоњ пол≥тикидл¤ наукового вивченн¤ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ держав. 1935 р. терм≥н Ђнац≥ональний ≥нтересї було включено до ќксфордськоњ м≥жнародноњ енциклопед≥њ соц≥альних наук.

повоЇнний пер≥од чималий внесок у розробку концепц≥њ нац≥онального ≥нтересу зробили американськ≥ досл≥дники. ¬≥домий пол≥толог .Ћ≥ппман уперше запропонував визначенн¤ нац≥ональноњ безпеки з погл¤ду категор≥њ нац≥онального ≥нтересу. другий половин≥ 40-х Ц 50-х рр. ’’ ст. сформувалис¤ два протилежних п≥дходи до анал≥зу нац≥онального ≥нтересу.

ѕерший, так званий обТЇктив≥стський п≥дх≥д був презентований школою Ђпол≥тичного реал≥змуї (або школою Ђнац≥онального iнтеpесуї), його представники Ц  .Ѕpаун, .Ћ≥ппман, ћ. аплан, .’оффман та ≥н. ѕ≥д нац≥ональним ≥нтересом представники пол≥тичного реал≥зму розум≥ли сукупн≥сть прагматичних прагнень держави ¤к основного субТЇкту м≥жнародних в≥дносин.

ƒругий, субТЇктивiстський  п≥дх≥д до трактуванн¤ нац≥онального ≥нтересу обстоювавс¤ полiтологами-бiхевiоpистами (ј.¬ольфеpс,  .Hоpp, .pегет, ƒ. ауфман, ј.јpхаp≥¤ та ≥н.), ¤к≥ намагалис¤ по¤снювати м≥ждержавн≥ в≥дносини через анал≥з повед≥нки державних д≥¤ч≥в (так звана Ђтеор≥¤ прийн¤тт¤ р≥шеньї). јльтеpнативний напр¤м застосовуЇ по¤сненн¤ м≥ждержавних в≥дносин, виход¤чи з анал≥зу механ≥зму прийн¤тт¤ р≥шень державними д≥¤чами.

ƒл¤ демократичноњ традиц≥њ притаманним Ї визнанн¤ ≥нтерес≥в окремоњ особи та сусп≥льства.

¬≥дсутн≥ вичерпн≥ визначенн¤ пон¤тт¤ Ђнац≥ональний ≥нтересї. “ак, в≥домий французький досл≥дник .јрон вважав, що це пон¤тт¤ Ї умовним та неоднозначним, не може бути рац≥онально по¤снено, оск≥льки не випливаЇ з ≥ндив≥дуальних та групових ≥нтерес≥в й не зводитьс¤ до њх сукупност≥. Ќац≥ональний ≥нтерес поЇднуЇ пост≥йн≥сть динам≥чн≥сть та виступаЇ ¤к неоднозначне, багатом≥рне ¤вище. —п≥льним у розум≥нн≥ нац≥онального ≥нтересу Ї те, що його розум≥ють перш за все ¤к ≥нтерес держави.

Ќезважаючи на те, що серед вчених немаЇ сп≥льного погл¤ду щодо найважлив≥ших проблем концепц≥њ нац≥онального ≥нтересу, це пон¤тт¤ активно використовуЇтьс¤ ¤к в  м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ , так в зовн≥шньопол≥тичн≥й практиц≥.

Ќеоднозначне та багатом≥рне ¤вище нац≥онального ≥нтересу формуЇтьс¤ п≥д впливом низки чинник≥в, повТ¤заних з≥ специф≥кою становленн¤ конкретноњ нац≥њ. ¬≥н маЇ два аспекти Ц внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й. ¬нутр≥шн¤ та зовн≥шн¤ пол≥тика Ї двома ≥нструментами держави дл¤ реал≥зац≥њ в≥дпов≥дних (внутр≥шнього та зовн≥шнього) аспект≥в свого державного/нац≥онального ≥нтересу. ƒвома найзагальн≥шими видами пол≥тичноњ д≥¤льност≥ держави щодо реал≥зац≥њ њњ нац≥онального ≥нтересу Ї внутрiшньополiтична та зовн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть. “ому де¤к≥ досл≥дники ставл¤ть знак р≥вност≥ м≥ж пон¤тт¤ми Ђнац≥ональн≥ї й Ђдержавн≥ї ≥нтереси.

ћ≥жнародн≥ ≥нтереси держави ¤вл¤ють складну структуру т≥сно повТ¤заних   елемент≥в, ¤к≥ не завжди не в усьому адекватно ви¤вл¤ютьс¤ назовн≥. ≤нтереси бувають державн≥, загальнонац≥ональн≥, нац≥ональн≥ та групов≥.

кожн≥й крањн≥ при формуванн≥ державних або нац≥ональних ≥нтерес≥в певну роль в≥д≥грають ≥нтереси в≥дпов≥дних груп. ÷е можуть бути парт≥њ, масов≥ громадськ≥ рухи, р≥зноман≥тн≥ владн≥ структури.

ƒержавн≥ ≥нтереси включають:

Ј        ≥нтереси, успадкован≥ в≥д минулого;

Ј        ≥нтереси, повТ¤зан≥ з нормами м≥жнародного права;

Ј        ≥нтереси, що в≥дпов≥дають загальнолюдським ц≥нност¤м та ≥деалам.

«агальнолюдськ≥ ≥нтереси пол¤гають у забезпеченн≥ нормального функц≥онуванн¤ вс≥Їњ системи цив≥л≥зац≥њ, захист≥ довк≥лл¤, тобто збереженн≥ еколог≥чного балансу, запоб≥ганн≥ ¤дерноњ в≥йни, рац≥ональному використанн≥ ресурс≥в, боротьб≥ проти голоду та хвороб, тому стосуютьс¤ вс≥х крањн народ≥в, Ї пр≥оритетними й дом≥нують над ≥нтересами окремих держав.

ƒержавн≥ ≥нтереси мають своњ часов≥ меж≥, просторовий вим≥р, шкалу пр≥оритет≥в. ¬они коригуютьс¤ та зм≥нюютьс¤ в≥дпов≥дно до глибинних процес≥в внутр≥шнього та м≥жнародного розвитку, що  призводить до еволюц≥њ зовн≥шньопол≥тичних доктрин. «г≥дно з≥ своњм характером вони можуть бути тривалими й тимчасовими, докор≥нними привнесеними, життЇво важливими та другор¤дними, стратег≥чними й тактичними, глобальними рег≥ональними.

Ќац≥ональн≥ ≥нтереси можуть бути стратег≥чними (довготривалими) й тактичними (тимчасовими, такими, що виникають у певних ≥сторичних умовах). ¬они можуть зм≥нюватис¤ або ц≥лком зникати залежно в≥д ≥сторичноњ ситуац≥њ.

ћожна визначити ≥нтереси головн≥ й другор¤дн≥, загальн≥ й специф≥чн≥, пост≥йн≥ й зм≥нн≥ тощо. √оловн≥ ≥нтереси пол¤гають у захист≥ ф≥зичноњ, пол≥тичноњ та культурноњ ц≥л≥сност≥ держав (тому головн≥ ≥нтереси вс≥х держав зб≥гаютьс¤). ƒо зм≥нних ≥нтерес≥в належать нац≥ональн≥ традиц≥њ, ≥нтереси групов≥, особист≥ тощо.

¬иход¤чи з реал≥й сучасного взаЇмозалежного св≥ту, держав≥ сл≥д брати до уваги к≥лька груп взаЇмоповТ¤заних життЇво важливих ≥нтерес≥в: власн≥ ≥нтереси; ≥нтереси ≥нших держав, передус≥м союзник≥в; ≥нтереси системи в ц≥лому.

¬ структурному в≥дношенн≥  нац≥ональн≥ ≥нтереси  включають наступн≥ елементи:

-       докор≥нн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси та ц≥нност≥, ¤к≥ Ї загальними дл¤ усього сусп≥льства: територ≥альн≥, геопол≥тичн≥ та культурн≥;

-       державн≥ ≥нтереси та ц≥нност≥, що обТЇднують пануюч≥ верстви сусп≥льства, його ел≥ту;

-       ≥нтереси певного режиму у межах т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни;

-       ≥нтереси конкретного л≥дера та його безпосереднього оточенн¤.

ќтже, нац≥ональн≥ ≥нтереси становл¤ть складну системну сукупн≥сть численних ц≥лей та д≥й, спр¤мованих на формуванн¤ (пол≥тична функц≥¤), захист (≥деолог≥чна функц≥¤) й забезпеченн¤ цих внутр≥шньо- та зовн≥шньопол≥тичних ц≥лей держави; до того ж апел¤ц≥¤ до нац≥онального ≥нтересу дозвол¤Ї ур¤ду у переконлив≥й, доступн≥й форм≥ по¤снювати населенню ц≥л≥ зовн≥шньоњ пол≥тики держави (комун≥кативна функц≥¤). ≤снуЇ нерозривний взаЇмозвТ¤зок м≥ж внутр≥шн≥ми та зовн≥шньопол≥тичними ≥нтересами крањни, особливо у  випадках реальноњ загрози небезпеки.

«овн≥шньопол≥тичн≥   ≥нтереси держави   визначаютьс¤ трьома групами чинник≥в:

-       природою та характером зовн≥шнього середовища, в ¤кому держава ≥снуЇ та реал≥зуЇ свою пол≥тику Ц системи м≥ждержавних в≥дносин з≥ складною структурою, законом≥рност¤ми функц≥онуванн¤ та розвитку;

-       характером та природою пол≥тичноњ влади;

-       економ≥чними, соц≥альними, пол≥тичними та ≥ншими потребами держави й ≥нтересами, ¤к≥ на них ірунтуютьс¤.

«абезпеченню нац≥ональних ≥нтерес≥в держави в≥дпов≥даЇ концепц≥¤ нац≥ональноњ безпеки, призначена дл¤ зд≥йсненн¤ адекватного, своЇчасного та реагуванн¤ на ≥снуюч≥ загрози.

“аким чином, нац≥ональн≥ ≥нтереси вважаютьс¤ комплексом взаЇмоповТ¤заних стратег≥чних, пол≥тичних, економ≥чних та культурних ≥нтерес≥в, спр¤мованих на формуванн¤, захист забезпеченн¤ зовн≥шньопол≥тичних й внутр≥шн≥х ц≥лей держави. ¬они охоплюють р≥зноман≥тн≥ сфери д≥¤льност≥ держави: пол≥тичну, економ≥чну, в≥йськову, ≥деолог≥чну, культурну тощо.

≤нтеракц≥он≥зм розгл¤даЇ взаЇмод≥ю держав ¤к взаЇмод≥ю автономних елемент≥в стратиф≥кованоњ системи м≥жнародних в≥дносин. —труктурал≥зм вважаЇ, що у сучасному св≥т≥ держави вже не Ї автономними субТЇктами, а в≥д≥грають р≥зн≥ рол≥ в Їдин≥й систем≥ м≥жнародних в≥дносин, ¤к≥ (рол≥) залежать в≥д м≥сц¤ (центрального або перифер≥йного) , ¤ке пос≥даЇ держава у ц≥й систем≥. ќтже, держава повн≥стю залежить в≥д структури м≥жнародноњ системи, тому не може вважатись одиницею типолог≥чного анал≥зу.

—татус держав в м≥жнародно-пол≥тичн≥й ≥Їрарх≥њ. —истема м≥жнародноњ стратиф≥кац≥њ. ќдин з головних принцип≥в функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи Ї прагненн¤ держав отримати контроль над повед≥нкою ≥нших актор≥в м≥жнародноњ системи.  онтроль над м≥жнародною системою базуЇтьс¤ на розпод≥л≥ сил та ресурс≥в м≥ж њњ акторами, незважаючи на те, чи будуть то окрем≥ держави, чи коал≥ц≥њ держав. ќсобливого значенн¤ набуваЇ нер≥вноправн≥сть держав щодо здатност≥ захищати свою безпеку та мати певний вплив на найближче оточенн¤.

 ожна держава в принцип≥ розвиваЇтьс¤ ¤к р≥вноправний елемент м≥жнародноњ системи. ќдним з визначальних принцип≥в м≥жнародного права Ї р≥вноправн≥сть держав св≥ту, що заф≥ксовано у —татут≥ ќќЌ та Ї нормою сучасних м≥жнародних в≥дносин. јле на практиц≥ вони Ї несп≥вставимими за матер≥альним потенц≥алом (економ≥чним та в≥йськовим), людськими ресурсами, по ступеню участ≥ у рег≥ональних та глобальних м≥жнародних в≥дносинах. Ќев≥дпов≥дн≥сть реальност≥ декларованого принципу дала п≥дстави американським досл≥дникам Ѕ.–ассету та .—тарру згадати в≥дому фразу ƒж.ќруелла, що хоча ус≥ держави юридично р≥вн≥, але де¤к≥ р≥вн≥ш≥ за ≥нших.   

Ќасл≥дком нер≥вност≥ держав Ї м≥жнародна стратиф≥кац≥¤ з притаманною њй фактичною ≥Їрарх≥Їю держав на м≥жнародн≥й арен≥. ≤Їрарх≥¤ системи м≥жнародних в≥дносин визначаЇтьс¤ неоднор≥дн≥стю њњ елемент≥в, ¤ка Ї насл≥дком р≥зного р≥вн¤ могутност≥ актор≥в м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ на¤вн≥сть дом≥нантноњ держави чи держав крањн, ¤к≥ займають значно нижчий статус у анарх≥чн≥й систем≥ м≥жнародних в≥дносин.

ƒл¤ кращого розум≥нн¤ терм≥ну анарх≥чн≥сть звернемость до його етимолог≥њ. переклад≥ з грецького в≥н означаЇ Ђв≥дсутн≥сть л≥дераї Ї насл≥дком поЇднанн¤ грецького преф≥ксу  Ђanї, що означаЇ   Ђбезї та корен¤ Ђarkhї, тобто Ђрозпочинатиї або Ђуправл¤тиї. ¬ такому розум≥нн≥ анарх≥чн≥сть означаЇ ¤к в≥дсутн≥сть управл≥нн¤, так безладд¤, ¤ке повТ¤зане з в≥дсутн≥стю управл≥нн¤. Ќезважаючи на те, що в≥йни та конфл≥кти виступають важливою характеристикою м≥жнародних в≥дносин, анарх≥чн≥сть  означаЇ не безладд¤, а те, що над суверенними утворенн¤ми не  маЇ верховноњ влади, тобто в≥дсутн≥сть св≥тового ур¤ду.

’едл≥ Ѕул стверджуЇ, що анарх≥чн≥сть Ї центральним