Ќј √Ћј¬Ќ”ё

ћодуль 1

 онцептуально-теоретичн≥   засади досл≥дженн¤ м≥жнародних систем

“ема:  ѕ≥дходи до досл≥дженн¤ м≥жнародних систем.

 –озвиток науки про м≥жнародн≥ в≥дносини св≥дчить про зростанн¤ рол≥ та значенн¤ њњ гносеолог≥чноњ складовоњ. ¬ своЇму загально-ф≥лософському значенн≥ гносеолог≥¤ (в≥д грецького гнос≥с Ц знанн¤ та логос Ц вченн¤), тобто теор≥¤ п≥знанн¤, ¤вл¤Ї собою вченн¤ про п≥знанн¤ ¤к практичного процесу, законом≥рностей його еволюц≥њ, природи та сутност≥ знанн¤ ¤к ¤вища, його природу, принципи та меж≥, форми ≥ законом≥рност≥ переходу в≥д поверхового у¤вленн¤ про  обТЇкт досл≥дженн¤ до ос¤гненн¤ його сутност≥, а також розгл¤даЇ питанн¤ про шл¤хи дос¤гненн¤ ≥стини, њњ критер≥њ. явл¤ючись складовою частиною ф≥лософ≥њ, вона досл≥джуЇ умови та можливост≥ достов≥рного знанн¤ в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, проблеми природи п≥знанн¤ м≥жнародноњ реальност≥ та його потенц≥йних можливостей, загальн≥ передумови п≥знанн¤ ¤вища м≥жнародних в≥дносин, в≥дносини   науки про м≥жнародн≥ в≥дносини до об'Їктивноњ реальност≥.

ћ≥жнародн≥ в≥дносини пос≥дають ун≥кальне м≥сце  за своњми соц≥альними масштабами, тривал≥стю за часом, за звТ¤зками з ≥стор≥Їю та основоположними, принциповими питанн¤ми теор≥њ сусп≥льних наук. ≤снуЇ т≥сний взаЇмозвТ¤зок пол≥тики та ф≥лософ≥њ, м≥жнародних в≥дносин та ф≥лософ≥њ.

ѕеред будь-¤кою наукою, ¤к ≥ перед наукою   про м≥жнародн≥ в≥дносини,  пост≥йно постають центральн≥ ≥ найб≥льш   складн≥ дл¤ нењ питанн¤ власних методолог≥њ та теор≥њ. ¬≥дпов≥дно, мова йдетьс¤ про ф≥лософ≥ю науки, ф≥лософ≥ю сусп≥льних наук, складовою частиною ¤коњ Ї ≥ ф≥лософ≥¤ м≥жнародних в≥дносин.

Ѕудь-¤ка наука  Ц це системно орган≥зований образ ≥снуванн¤ певноњ сфери обТЇктивноњ д≥йсност≥,  теоретично-практично означена система знань, що перебуваЇ у безперервному розвитку. ÷е система, означена ¤к знанн¤ми про ту чи ≥ншу сферу обТЇктивноњ  д≥йсност≥,  так ≥ людською д≥¤льн≥стю, ¤ка ц≥ знанн¤ створила. “аким чином, приходимо до висновку, що сама системн≥сть буваЇ дек≥лькох ¤к≥сно в≥дм≥нних тип≥в. ѕо-перше, це системна природа та характер ¤вища м≥жнародних в≥дносин . ƒо  того ж ≥дењ ≥ у¤вленн¤ в≥дносно даного ¤вища також можуть бути системними ( чи несистемними). ¬иход¤чи з цього, розвиток  науки про м≥жнародн≥ в≥дносини можна розгл¤дати ¤к процес приведенн¤  системност≥ у¤влень у в≥дпов≥дн≥сть з системн≥стю обТЇкта досл≥джень.  ¬ той же час де¤к≥  досл≥дники розгл¤дають системн≥сть лише ¤к анал≥тичну конструкц≥ю, ¤ка може ≥снувати на практиц≥, а може ≥ не ≥снувати, а системи ¤к абстракц≥њ, розумов≥ у¤вленн¤, що лише можуть допомогти описати, по¤снити або передбачити м≥жнародн≥ под≥њ.

Ќаукове в≥дображенн¤ ¤вища починаЇтьс¤   тод≥, коли в  природ≥ та характер≥ його функц≥онуванн¤  знаход¤тьс¤ певн≥ константи, ¤кост≥, ¤к≥ незм≥нно притаманн≥ даному ¤вищу на прот¤з≥ вс≥х його трансформац≥й, Ї його нев≥дТЇмними складовими.  ритер≥й формуванн¤ будь-¤коњ науки Ї загальним. ÷е визначенн¤ предмету досл≥дженн¤, виробленн¤ пон¤ть, ¤к≥ в≥дпов≥дають цьому предметов≥, встановленн¤ фундаментальних закон≥в, властивих цьому предметов≥, в≥дкритт¤ принципу чи створенн¤ теор≥њ, ¤к≥ дають змогу по¤снювати величезну к≥льк≥сть факт≥в.

 Ќаука про м≥жнародн≥ в≥дносини ¤вл¤Ї собою лог≥чно побудовану систему  знань, маЇ  структурн≥ елементи Ц об'Їкт та предмет досл≥дженн¤, методи та категор≥њ , функц≥њ, принципи та законом≥рност≥ досл≥дженн¤.

ќб'Їктом досл≥дженн¤ виступаЇ сама д≥йсн≥сть, що ≥снуЇ незалежно в≥д суб'Їкта, ¤кий њњ п≥знаЇ.  як було зазначено  в частин≥ перш≥й нашого п≥дручника,  у б≥льшост≥ досл≥дник≥в не викликаЇ сумн≥ву системна природа ≥ характер м≥жнародних в≥дносин. ”¤ва щодо певного обТЇкта ¤к про систему вимагаЇ    виокремленн¤ ≥з множини елемент≥в т≥льки тих, ¤к≥, з одного боку, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ обТЇктом функц≥ональних завдань  п≥дтриманн¤ його стаб≥льност≥ ,а з ≥ншого боку, в≥дносини м≥ж ¤кими характеризуютьс¤ б≥льш високим ступенем повторюваност≥, стал≥стю, н≥ж м≥ж ≥ншими елементами   систем.

ќтже, об'Їктом   досл≥дженн¤  Ї м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к складна сусп≥льна система, елементами ¤коњ Ї, з одного боку, р≥зн≥ учасники, з ≥ншого Ц в≥дносини м≥ж ними. ƒосл≥дженн¤ системи м≥жнародних в≥дносин даЇ змогу зрозум≥ти особливост≥ взаЇмод≥њ м≥ж њњ елементами, особливост≥ функц≥онуванн¤ њњ складових частин, визначати тенденц≥њ та законом≥рност≥ њх розвитку. —пециф≥ка обТЇкту досл≥дженн¤  визначаЇ  його предмет та структуру, принципи та методолог≥ю,  сукупн≥сть метод≥в  ≥ конкретн≥ техн≥ки њх застосуванн¤. ѕредметом досл≥дженн¤ виступаЇ та грань обТЇкта, ¤ку досл≥джуЇ саме ц¤  дисципл≥на. ¬≥рне розум≥нн¤ предмета досл≥дженн¤ можливе лише за умови, коли досл≥джуЇтьс¤ вс¤ сукупн≥сть його внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х стор≥н, звТ¤зк≥в, в≥дносин. ѕредметом   досл≥дженн¤  Ї законом≥рност≥ становленн¤, функц≥онуванн¤, розвитку та зм≥ни м≥жнародних систем , д≥й та взаЇмод≥й м≥жнародних систем р≥зних р≥вн≥в та структур у конкретних соц≥альних про¤вах та ≥сторичних умовах.

як  п≥дкреслювалось в  частин≥ перш≥й, само пон¤тт¤ Ђсистемаї пройшло  довгу ≥сторичну еволюц≥ю ≥ з середини ’’ стол≥тт¤ стаЇ одним з ключових ф≥лософсько-методолог≥чних та спец≥ально-наукових пон¤ть. ¬ науц≥ про м≥жнародн≥ в≥дносини затвердивс¤ широкий спектр розум≥нн¤ пон¤тт¤ Ђсистемаї. ћ.ќ.  осолапов  виокремлюЇ найголовн≥ш≥ з них:

-         система ¤к комплекс взаЇмов≥дносин в одн≥й площин≥ (концепц≥њїбалансу силї, геопол≥тики);

-         система ¤к ≥Їрарх≥чний комплекс взаЇмозвТ¤зк≥в Їдиного ц≥лого (практичний вар≥ант Ц анал≥з процес≥в прийн¤тт¤ р≥шень у зовн≥шн≥й та  загальн≥й пол≥тиц≥, державному управл≥нн≥, в≥йськов≥й сфер≥,  питанн¤х безпеки, анал≥з процес≥в  формуванн¤ та  реал≥зац≥њ зовн≥шньоњ пол≥тики держави);

-         система ¤к багатор≥вневий комплекс взаЇмод≥й р¤ду (множини) ≥Їрарх≥чних комплекс≥в - субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин (концепц≥њ ≥нтеграц≥њ, стаб≥льних структур м≥жнародних в≥дносин, взаЇмозалежного св≥ту);

-         система ¤к процес формуванн¤ новоњ ≥Їрарх≥чноњ ц≥л≥сност≥ з в≥дносно менш складних, але в той же час внутр≥шньо достатньо складних ц≥л≥сностей вищого пор¤дку (концепц≥њ св≥тового сп≥втовариства, Ђглобального селищаї).

ѕередумовою теоретичноњ д≥¤льност≥ в науц≥, умовою будь-¤кого виду теоретичноњ д≥¤льност≥ з по¤сненн¤ та систематизац≥њ емп≥ричного матер≥алу Ї ≥снуванн¤ особливого типу знанн¤,  що не виконуЇ безпосередньо по¤снювальноњ функц≥њ, але Ї умовою  ц≥Їњ д≥¤льност≥ . ¬ методолог≥чних концепц≥¤х “. уна ≥ ≤.Ћакатоса ф≥ксуЇтьс¤ ≥снуванн¤  такого особливого типу знанн¤ ≥ в методолог≥ю науки ввод¤тьс¤ пон¤тт¤ Ђпарадигмиї (“. ун) ≥ майже аналог≥чне йому Ђдосл≥дницька програмаї (≤.Ћакатос), ¤к≥ Ї  своЇр≥дним метатеоретичним утворенн¤м, що м≥ст¤ть наб≥р вих≥дних ≥дей та методолог≥чних установок, на ¤к≥ спираЇтьс¤ наукове п≥знанн¤, сукупн≥стю принцип≥в, ¤к≥ на конкретному ≥сторичному етап≥ розвитку науки задають певний спос≥б теоретичноњ д≥¤льност≥, визначають виб≥р засоб≥в ц≥Їњ д≥¤льност≥. 

ћетодолог≥¤ науки про м≥жнародн≥ в≥дносини, ¤к ≥ будь-¤коњ науки, базуЇтьс¤ на принципах, що випливають ≥з первинних у¤влень про обТЇкт досл≥дженн¤. ѕринцип ( в≥д лат. principium Ц початок, основа) Ц це головне, вих≥дне твердженн¤ будь-¤коњ теор≥њ, вченн¤, науки або д≥њ.  ѕринципи в≥дображають найзагальн≥ш≥  законом≥рност≥ процесу розвитку предмет≥в ≥ ¤вищ обТЇктивноњ д≥йсност≥ ≥ виконують методолог≥чну функц≥ю у науковому ≥ ф≥лософському п≥знанн≥. Ќайважлив≥шими з принцип≥в власне д≥алектики можна назвати принципи Їдност≥ д≥алектики бутт¤ ≥ д≥алектики мисленн¤ ≥ загального звТ¤зку ≥ загального розвитку ¤вищ у св≥т≥. —аме визнанн¤ загального звТ¤зку ¤вищ у природ≥, сусп≥льств≥ ≥ мисленн≥ ≥ вимагаЇ системного досл≥дженн¤ цих ¤вищ. ¬изнанн¤ принципу загального розвитку в≥дображаЇ глибинну сутн≥сть процесу руху матер≥њ ¤к саморуху, формоутворенн¤ нового, ¤к саморозвитку матер≥њ. ” п≥знанн≥ цей принцип вимагаЇ досл≥дженн¤ предмет≥в ≥ ¤вищ обТЇктивно, у рус≥, розвитку, саморус≥, саморозвитку, тобто через досл≥дженн¤ суперечностей  предмет≥в ≥ ¤вищ, розвитку цих суперечностей ≥, таким чином, зТ¤суванн≥ внутр≥шн≥х джерел руху ≥ розвитку. ƒ≥алектика спираЇтьс¤ на принцип Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей, на принцип переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥, на принцип запереченн¤ запереченн¤.

” ф≥лософському розум≥нн≥ основн≥ закони д≥алектики виступають ¤к основоположн≥, фундаментальн≥ принципи ≥ бутт¤, ≥ усв≥домленн¤ обТЇктивноњ д≥йсност≥, зокрема м≥жнародних в≥дносин, пол≥тичних проблем м≥жнародних систем ≥ глобального розвитку.

ћетодолог≥¤ науки про м≥жнародн≥ в≥дносини ірунтуЇтьс¤ на наукових п≥дходах до вивченн¤ м≥жнародних систем та конкретних методах, що з ними повТ¤зан≥. ѕолем≥чн≥сть принцип≥в розум≥нн¤ обТЇкта у теор≥њ м≥жнародних в≥дносин призводить до того, що  њњ методолог≥ю не можна розгл¤дати ¤к систему п≥дход≥в ≥ метод≥в досл≥дженн¤, а радше ¤к множину окремих методолог≥й.

ќтже, п≥д п≥дходом розум≥Їмо вих≥дне твердженн¤, що  стосуЇтьс¤ припущенн¤ про найважлив≥ш≥ риси обТЇкта досл≥дженн¤ або про спос≥б його п≥знанн¤. ƒо важлив≥ших п≥дход≥в в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин в≥дносимо ¤к системний, так ≥ д≥алектичний.

¬ сучасному науковому п≥знанн≥ розробка проблематики, повТ¤заноњ з досл≥дженн¤м та конструюванн¤м систем р≥зного р≥вн¤, зд≥йснюЇтьс¤ в межах системного п≥дходу  та системного проектуванн¤ (systems design)  ¤к галуз≥ сучасноњ проектноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на розробку проект≥в складних систем в р≥зних сферах сучасного сусп≥льства, а також в системотехн≥ц≥ ( system engineering) та системному анал≥з≥ (system analysis), п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ методика та техн≥ка р≥шенн¤ проблем побудови та управл≥нн¤ функц≥онуванн¤м систем людських орган≥зац≥й на в≥дм≥ну в≥д системотехн≥ки, ¤ка повТ¤зана переважно з техн≥чними системами,  нав≥ть коли мова йде про системи людино-машинн≥.

—истемний анал≥з   ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть засоб≥в р≥шенн¤ проблем в ц≥леспр¤мован≥й д≥¤льност≥ в умовах невизначеност≥, тому особлива увага прид≥л¤Їтьс¤ саме факторам невизначеност≥, њх врахуванню при вибор≥ найб≥льш прийн¤тних р≥шень та врахуванн≥ можливих альтернатив.

–озповсюдженн¤ сфери системного анал≥зу на  м≥жнародн≥ в≥дносини потребуЇ п≥двищеноњ уваги до фактор≥в невизначеност≥, зокрема, таких, ¤к невизначен≥сть соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ,  невизначен≥сть людськоњ повед≥нки ≥ т.п. ћета системного анал≥зу ≥ пол¤гаЇ саме в тому, щоб шл¤хом розгл¤ду кожного елементу системи, ¤кий функц≥онуЇ в умовах невизначеност≥, дос¤гти того, щоб система в ц≥лому змогла виконувати своЇ завданн¤ в межах њњ системного оточенн¤ з м≥н≥мальним  ступенем невизначеност≥. —истемний анал≥з характеризуЇтьс¤ не ст≥льки специф≥чним апаратом та методами ( вони, ¤к правило, запозичен≥ з ≥нших наук) а особливими принципами та комплексним п≥дходом до орган≥зац≥њ теоретичного досл≥дженн¤.  

—истемний п≥дх≥д ви¤вл¤Їтьс¤ у трактуванн≥ м≥жнародних в≥дносин ¤к ц≥л≥сного ¤вища, де ≥снують законом≥рн≥ звТ¤зки м≥ж його елементами, ч≥тка ≥Їрарх≥¤ та стал≥ взаЇмозалежност≥.

 ¬≥н базуЇтьс¤ на визнанн≥ того, що практично вс≥ питанн¤   м≥жнародного житт¤ ви¤вл¤ють свою сутн≥сть в досл≥дженн≥ њх в контекст≥ системи м≥жнародних в≥дносин ¤к в≥дносно в≥дособленоњ п≥дсистеми сусп≥льних в≥дносин. ¬ методолог≥чного план≥ анал≥з м≥жнародних систем вважаЇтьс¤ необх≥дним дл¤ розум≥нн¤ основних законом≥рностей та динам≥чних ун≥версал≥й розвитку м≥жнародних в≥дносин “ому центральну ланку   науки про м≥жнародн≥ в≥дносини ≥ маЇ складати теоретичне досл≥дженн¤ м≥жнародних систем, властивих њм структури та функц≥й, процес≥в њх розвитку.   јнал≥з м≥жнародних систем  визнаЇтьс¤ ключем до розум≥нн¤ м≥жнародних в≥дносин, до пошуку обТЇктивних законом≥рностей њхнього ≥снуванн¤ та еволюц≥њ, зТ¤суванн¤ њх сутност≥, вважаЇтьс¤ найб≥льш комплексним та повним досл≥дженн¤м м≥жнародних в≥дносин.

 ¬икористовуючи системний п≥дх≥д в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин, необх≥дно враховувати, що його можливост≥  Ї обмеженими ≥ в≥н не може розгл¤датись в ¤кост≥  ун≥версального.

ѕриходимо до висновку, що вивченн¤ м≥жнародних  систем потребуЇ сполученн¤   п≥дход≥в, що спираютьс¤:

Ј        на ф≥лософ≥ю ¤к теоретичний св≥тогл¤д.  що досл≥джуЇ св≥т ¤к ц≥л≥сн≥сть, даЇ найб≥льш загальн≥ у¤вленн¤ про св≥т, про принципи бутт¤ , законом≥рност≥ розвитку природи, сусп≥льства, властивост≥ мисленн¤ людини. ¬изнанн¤   загального звТ¤зку ≥ загального розвитку ¤вищ у св≥т≥, у природ≥, сусп≥льств≥ ≥ мисленн≥ вимагаЇ системного досл≥дженн¤ цих ¤вищ на противагу метаф≥зичному методу, ¤к≥й розгл¤даЇ св≥т у сукупност≥ ≥зольованих ¤вищ;

Ј        на теор≥ю, що даЇ можлив≥сть досл≥дженн¤ сут≥, специф≥ки та головних руш≥йних сил розвитку цього особливого виду сусп≥льних  систем;

Ј        на соц≥олог≥ю, що передбачаЇ досл≥дженн¤ законом≥рностей, ¤к≥ визначають зм≥ни та еволюц≥ю м≥жнародних  систем ¤к систем соц≥альних;

Ј        на пол≥толог≥ю, що даЇ змогу досл≥дженн¤ пол≥тичних аспект≥в розвитку системи м≥ждержавних в≥дносин, методи, форми ≥ способи формуванн¤ реал≥зац≥њ та оц≥нки пол≥тики, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ державами;

Ј        на ≥стор≥ю, що надаЇ можлив≥сть вивченн¤ фактичного розвитку м≥жнародних  систем, даЇ змогу знаходити аналог≥њ та виключенн¤. ƒотриманн¤ цього п≥дходу Ї особливо важливим дл¤ побудови теоретичних знань про складн≥ обТЇкти, що ≥сторично розвиваютьс¤, ¤кими ≥ Ї системи м≥жнародн≥;

Ј        на праксеолог≥ю Ц  що дозвол¤Ї  п≥ддати науковому анал≥зу   процес п≥дготовки, прийн¤тт¤ та реал≥зац≥њ м≥жнародно-пол≥тичного процесу.

 омплексне досл≥дженн¤ м≥жнародних систем вимагаЇ   сполученн¤ цих п≥дход≥в  в њх  д≥алектичн≥й Їдност≥, тому що вони   орган≥чно взаЇмопов'¤зан≥, доповнюють один одного. ѕротиставленн¤  одного з   п≥дход≥в ≥ншому   не маЇ п≥д собою п≥дстав в досл≥дженн≥ будь-¤ких соц≥альних об'Їкт≥в, особливо таких, ¤к м≥жнародн≥ системи.  ожен з цих  п≥дход≥в зосереджуЇ увагу на одн≥й з стор≥н Ц або на структур≥ системи в њњ статиц≥, або на генез≥ системи в њњ динам≥ц≥.

≤сторизм розум≥Їтьс¤ ¤к процес системостворенн¤, функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем. ¬≥н Ї одн≥Їю з найголовн≥ших характеристик њњ життЇд≥¤льност≥ саме ¤к системи. —кладн≥сть досл≥дженн¤ м≥жнародних систем  пол¤гаЇ в тому, що саме ¤вище пост≥йно еволюц≥онуЇ. ѕринцип ≥сторизму Ї орган≥чно включеним до системного п≥дходу, ¤вл¤Ї собою один з найголовн≥ших його аспект≥в.

ќсновним структурним елементом, вищою формою  наукового   п≥знанн¤ Ї теор≥¤ ¤к комплекс у¤влень, ф≥лософсько-методолог≥чних ≥дей ≥ категор≥й наукового п≥знанн¤ , спр¤мованих на по¤сненн¤ певного ¤вища, зокрема ¤вища м≥жнародних в≥дносин. ќсоблив≥стю теор≥њ Ї те, що вона виокремлюЇ, описуЇ та по¤снюЇ найважлив≥ш≥ особливост≥ обТЇкта досл≥дженн¤, конструюючи його абстраговану ≥деал≥зовану модель. ќтже,  теор≥¤ ¤вл¤Ї собою не просто сукупн≥сть тверджень про обТЇкт досл≥дженн¤, а й систему знань про нього. “аким чином, теор≥¤ виконуЇ онтолог≥чну ( ви¤вленн¤ сутност≥, специф≥ки ≥ особливостей свого обТЇкту досл≥дженн¤), еп≥стемолог≥чну (ви¤вленн¤ виток≥в, умов формуванн¤ ≥ функц≥й самоњ теор≥њ) ≥ методолог≥чну роль. “обто теор≥¤ покликана в≥дпов≥сти на питанн¤, ¤к сл≥д досл≥джувати той чи ≥нший обТЇкт. Ѕудь-¤ка теор≥¤ ¤вл¤Ї собою одночасно ≥ загальний метод, або методолог≥ю п≥знанн¤. 

як бачимо, пон¤тт¤ ДсистемаФ використовуЇтьс¤ досл≥дниками вс≥х основних наукових шк≥л  досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин. јле, ¤к ≥ сл≥д оч≥кувати, ≥снуЇ велика р≥зниц¤ в погл¤дах в≥дносно його визначенн¤  та   використанн¤ .

ѕредставники пол≥тичного реал≥зму розгл¤дають систему ¤к модель взаЇмод≥й, вважають њњ головними компонентами розпод≥л можливостей або сили м≥ж державами, кожна з ¤ких маЇ  своњ обТЇктивно ≥снуюч≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси. ¬изначенн¤ критер≥њв, ¤кими оперують представники пол≥тичного реал≥зму  , можна знайти у прац¤х таких представник≥в ц≥Їњ науковоњ  парадигми, ¤к √.ћоргентау, –. јрон,   ј.”олферс. ” своЇму теоретичному анал≥з≥ прихильники ц≥Їњ парадигми апелюють насамперед до традиц≥йних актор≥в Ц нац≥ональних держав, вважаючи њх автономними елементами системи м≥жнародних в≥дносин. «бер≥гаючи основн≥ категор≥њ класичного пол≥тичного реал≥зму, представники неореал≥зму збагачують його дос¤гненн¤ми системноњ теор≥њ. ƒл¤ неореал≥ст≥в визначальною характеристикою системи Ї р≥зний розпод≥л сил м≥ж державами Ц однопол¤рний, б≥пол¤рний, багатопол¤рний. ѕол¤рн≥сть системи вим≥рюЇтьс¤ к≥льк≥стю великих держав. 

—труктурал≥зм (глобал≥зм) розгл¤даЇ м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к певну структуру, елементами ¤коњ Ї держави та ≥нш≥ субТЇкти в≥дносин, ¤к≥ мають р≥зн≥ рол≥ ≥ пос≥дають р≥зне м≥сце в ц≥й структур≥. ƒо цього наукового напр¤му належать Ѕ.Ѕраун, ….√ельмут, ѕ.Ѕаран, ј.‘ранк та ≥н.

ѕредставники конструктив≥зму вважають, що держава Ї головним елементом м≥жнародноњ системи, ключов≥ структури в систем≥ держав Ї скор≥ше м≥жсубТЇктними, н≥ж матер≥альними, додаючи такий вим≥р систем≥, ¤к  м≥жсубТЇктно структурована система ≥дентичностей та ≥нтерес≥в у систем≥,  а ≥дентичн≥сть та ≥нтереси держав формуютьс¤ головним чином цими соц≥альними структурами, а не Ї утвореними людською природою чи внутр≥шньою пол≥тикою .—истемними процесами, що впливають на формуванн¤ ≥дентичност≥ та ≥нтерес≥в, Ї зб≥льшенн¤ взаЇмозалежност≥ м≥ж державами та транснац≥ональна конвергенц≥¤ ц≥нностей.

Ќеол≥берал≥зм теж активно використовуЇ дос¤гненн¤ системноњ теор≥њ. ¬≥н розгл¤даЇ систему принаймн≥ у  дек≥лька способ≥в - ¤к суму зовн≥шн≥х пол≥тик вс≥х держав; ¤к суму зовн≥шн≥х пол≥тик вс≥х держав та д≥¤льн≥сть недержавних актор≥в; ¤к поЇднанн¤ зовн≥шн≥х пол≥тик   вс≥х держав, д≥¤льн≥сть недержавних актор≥в та тип≥в обм≥н≥в, зокрема Ц об≥г ≥дей, ц≥нностей, ≥нформац≥њ. √оловна увага прид≥л¤Їтьс¤ тому, ¤ким чином м≥жнародн≥ ≥нститути спри¤ють сп≥впрац≥.

—утн≥сть розб≥жностей м≥ж неореал≥змом ≥ неол≥берал≥змом в досл≥дженн≥ м≥жнародних систем пол¤гаЇ ще й в тому, що, под≥л¤ючи припущенн¤ щодо децентрал≥зованост≥ (анарх≥чност≥) м≥жнародноњ системи, вони по р≥зному оц≥нюють њњ природу та насл≥дки. 

ѕредставники транснац≥онал≥зму ¤к зб≥рноњ назви дл¤ ц≥лоњ низки концепц≥й визначають систему ¤к сукупн≥сть взаЇмод≥й м≥ж державами та  недержавними акторами. ƒержава, з њх точки зору, б≥льше не Ї Їдиним та центральним актором у м≥жнародних в≥дносинах. “а й сам≥ м≥жнародн≥ в≥дносини виход¤ть за традиц≥йн≥ меж≥ м≥ждержавних взаЇмод≥й, заснованих на нац≥ональних ≥нтересах ≥ силовому протиборств≥ ≥ перетворюютьс¤ в транснац≥ональн≥, тобто так≥, що зд≥йснюютьс¤ поза межами ≥ без участ≥ держав.

—проби поЇднанн¤ цих  парадигм дл¤ виробленн¤ загальноњ теор≥њ були невдалими. ¬ той же час ≥снують ≥ певн≥ сп≥льн≥ погл¤ди, зокрема припущенн¤ в≥дносно того, що система в≥дображаЇ власн≥ законом≥рност≥ та законом≥рност≥ д≥¤льност≥ њхн≥х учасник≥в (¤к њњ елемент≥в) ≥ взаЇмов≥дносин м≥ж ними. —истема ¤вл¤Ї собою не просто конгломерат або сукупн≥сть ¤кихось елемент≥в, а таке орган≥чне утворенн¤, таку суму елемент≥в та зв'¤зк≥в, об'Їднанн¤ ¤ких даЇ нову ¤к≥сть. ≤нтегральн≥сть ¤вл¤Ї собою одну з найважлив≥ших характеристик системи. ¬заЇмод≥¤ держав у сучасному св≥т≥ визначаЇ зм≥ст ≥ стан сучасних м≥жнародних в≥дносин. якщо вз¤ти держави окремо, вони не складають у сукупност≥ м≥жнародну систему й Ї лише њњ складовими. ƒержава ≥снуЇ, функц≥онуЇ та розвиваЇтьс¤ у т≥сному зв'¤зку з ≥ншими державами, тобто в систем≥ в≥дносин.

“акий плюрал≥стичний п≥дх≥д Ї найб≥льш широким ≥ поЇднуЇ погл¤ди представник≥в багатьох напр¤м≥в.

ѕочинаючи з 50-х рр.. ’’ ст. зТ¤вл¤ютьс¤ теоретичн≥ розробки вчених, перш за все американських, в ¤ких положенн¤ загальноњ теор≥њ систем ≥ системний п≥дх≥д використовувались в досл≥дженн≥ сфери м≥жнародних в≥дносин. ¬они базувались на в≥дм≥нн≥й теоретико-методолог≥чн≥й баз≥, р≥знились ≥ њх мета та висновки. ѕерш за все вони в≥др≥зн¤лись за вибором предмету досл≥дженн¤ Ц Ђсв≥това пол≥тикаї (ј.ќрганск≥, „. егл≥, ё.¬≥тткопф, Ѕ.–ассеттт, —.’арвей), система м≥жнародних в≥дносин або м≥жнародна пол≥тика ( ћ. аплан,  .ƒойч, ƒж.–озенау, „.ћаклелланд, –.’опк≥нс, –.ћансбах, ƒж.Ѕертон), Ђм≥жнародна система ( .ƒойч, ƒж.ƒ.—≥нгер,  .”олтс, „.ќлджер, ј.ƒжордж, ќ.’олст≥, ƒж.–озенау,  .Ќорр, —.¬ерба, √.ћоделски).

¬ 60-70-т≥ рр. ’’ ст. головна увага досл≥дник≥в була спр¤мована на досл≥дженн¤ структури м≥жнародноњ системи, проблем Ђб≥пол¤рност≥ї та Ђмультипол¤рност≥ї ( .ƒойч, ƒ.—≥нгер, –.–оузкранс,  .”олтс); на досл≥дженн¤ функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи ( ≈.—котт), еволюц≥њ м≥жнародних систем ( ќ.’олст≥, –.—≥версон, ј.ƒжордж).  јмериканськ≥ досл≥дники  .ƒойч ≥ ƒж.ƒ.—≥нгер в статт≥ ЂЅагатопол¤рн≥ системи держав та м≥жнародна стаб≥льн≥стьї, надрукован≥й в журнал≥ Ђ—в≥това пол≥тикаї в1964 р (п≥зн≥ше ц≥ ≥дењ були викладен≥  в робот≥ Ђјнал≥з м≥жнародних в≥дносинї, ¤ка побачила св≥т  в 1975р.), зробили спроби  повТ¤занн¤ стаб≥льност≥ системи з њњ багатопол¤рн≥стю, що викликало активну наукову дискус≥ю. « критикою такоњ точки зору виступив  .”олтц, ¤кий в своњй статт≥ Ђ—таб≥льн≥сть б≥пол¤рного св≥туї, надрукован≥й в   1964 р. ≥ б≥льш п≥зн≥й прац≥ Ђ“еор≥¤ м≥жнародноњ пол≥тикиї ( 1979 р.) доводив, що  б≥пол¤рна структура Ї б≥льш спри¤тливою дл¤ збереженн¤ миру та п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥ системи. 

ƒискус≥њ з цього приводу призвели до по¤ви значноњ к≥лькост≥ нових праць, в ¤ких п≥дтримувались або спростовувались погл¤ди  .”олтса. ќсобливого значенн¤ набуваЇ анал≥з структури м≥жнародноњ системи. “ому доц≥льно згадати концепт –. јрона, ¤кий виокремлюЇ три структурн≥ вим≥ри м≥жнародних систем - конф≥гурац≥ю сп≥вв≥дношенн¤ сил, ≥Їрарх≥ю актор≥в та гомогенн≥сть ≥ гетерогенн≥сть. ¬≥н вважав, що в кожну з епох учасники визначали систему б≥льшою м≥рою, ан≥ж вони визначалис¤ нею. ¬≥дтак, саме пон¤тт¤ структури вважаЇтьс¤ головним показником њњ сталост≥ та зм≥нност≥, сп≥вроб≥тництва та конфл≥ктност≥, саме вона в≥дображаЇ закони функц≥онуванн¤ та трансформац≥њ системи. ќтже, залежн≥сть пол≥тики актор≥в, перш за все держав, в≥д структурних характеристик системи Ї найб≥льш загальною законом≥рн≥стю м≥жнародних систем.

¬ досл≥дженн¤х –.–оузкранса Дћ≥жнародн≥ в≥дносини: мир та в≥йнаФ, ћ.’ааса Фћ≥жнародний конфл≥ктФ, ‘.Ѕ≥ра Дћир проти в≥йни: еколог≥¤ м≥жнародного насильстваФ анал≥зуЇтьс¤ звТ¤зок м≥ж структурними вим≥рами м≥жнародноњ системи та проблемою њњ стаб≥льност≥. —.Ѕраун в своњй прац≥ Дѕричини та попередженн¤ в≥йниФ теж висуваЇ г≥потезу щодо звТ¤зку ≥мов≥рност≥ виникненн¤ ≥ масштаб≥в в≥йни з типами м≥жнародноњ структури: б≥пол¤рност≥, багатопол¤рност≥ та пол≥арх≥њ (ситуац≥¤ з багатьма полюсами, б≥льш н≥ж дес¤ти при в≥дсутност≥ дом≥нуючоњ модел≥ коал≥ц≥й), при тому, що кожен з цих тип≥в виступаЇ в жорстк≥й та мТ¤к≥й форм≥ (ступ≥нь згуртованост≥ всередин≥ груп держав, м≥жур¤дових орган≥зац≥й, пол≥тичних рух≥в та ≥нших утворень навколо полюс≥в). « його точки зору, найб≥льш небезпечними типами м≥жнародних систем Ї т≥, ¤к≥ характеризуютьс¤ або мТ¤кою б≥пол¤рн≥стю, або мТ¤кою багатопол¤рн≥стю. ¬они Ї небезпечними за двома позиц≥¤ми Ц ≥мов≥рн≥сть в≥йни ≥ можлив≥сть того, що в≥йна в будь-¤к≥й частин≥ системи вт¤гне головних њњ актор≥в. Ќайб≥льш над≥йною Ї система жорсткоњ багатопол¤рност≥ .

јмериканський ≥сторик ƒж.Ћ.√едд≥с звинуватив  .”олтса  в абсолютизац≥њ рол≥ м≥жнародноњ структури, акцентуючи увагу на  пол≥тику окремих держав.

—проба узагальненн¤ ≥снуючих п≥дход≥в до анал≥зу м≥жнародних систем була зд≥йснена ƒж.¬ельтманом. 

ѕопул¤рн≥сть системного методу була пов'¤зана з використанн¤м найнов≥ших досл≥джень у галуз≥ математичного анал≥зу, комп'ютерного моделюванн¤ ≥ соц≥олог≥њ. јмериканськ≥ теоретики ƒж. –озенау, ћ. аплан, –. –оузкранц пропонували систематизувати ус≥ процес≥ м≥жнародного житт¤ у вигл¤д≥ моделей ≥ анал≥зувати њх на основ≥ повед≥нки актор≥в, тобто держав, що д≥ють в межах загальноњ системи. ¬ њх прац¤х   система розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначена сукупн≥сть в≥дносин, що знаходитьс¤ у стан≥ пост≥йноњ взаЇмод≥њ ≥з зовн≥шн≥м середовищем завд¤ки механ≥змам "входу" та "виходу" в≥дпов≥дно до базових ≥дей к≥бернетики. ћоделюванн¤ в≥дноситьс¤ до формальних метод≥в досл≥дженн¤ ≥  належить до так званих Ђмодерн≥ськихї метод≥в. ¬ той же час будь-¤ка модель може бути створена лише на баз≥ в≥дпов≥дних теор≥й та/або концепц≥й.

–озгл¤ду особливостей функц≥онуванн¤ та еволюц≥њ м≥жнародних   систем присв¤чен≥ прац≥ таких досл≥дник≥в, ¤к Ѕ.Ѕузан,  ћ. аплан, –.Ћ≥ттл, ћ.ћерль, ј.Ѕагатуров, ѕ.÷иганков, ≈.ѕоздн¤ков, в ¤ких висв≥тлюютьс¤ теоретико-методолог≥чн≥ основи системного п≥дходу та особливост≥ функц≥онуванн¤ та розвитку  м≥жнародних систем.

—.’оффман, ћ. аплан ≥ ј.–аппорт внесли вир≥шальний вклад у розробку Дтеор≥њ м≥жнародних системФ.  ƒж.ћодельск≥, —.јм≥н,  . айзер розробили Дтеор≥ю взаЇмод≥њФ (the theory of interaction)  в межах м≥жнародних систем.  ƒж.–озенау Ї автором Дтеор≥њ зч≥пленн¤Ф(the theory of coupling) ≥ Ђтеор≥њ турбулентност≥ї (the theory of  turbulence).

 ”загальнюючи, запропонуЇмо наступну типолог≥ю п≥дход≥в  до досл≥дженн¤ м≥жнародних систем:

¬ основ≥ традиц≥йно-≥сторичного п≥дходу (√. ≥сс≥нджер, –. –оузкранц) лежить  використанн¤ пон¤тт¤ Ђм≥жнародна системаї дл¤ визначенн¤ етапу у розвитку м≥жнародних в≥дносин в той чи ≥нший ≥сторичний пер≥од в тому чи ≥ншому рег≥он≥.

ѕроцес розвитку  м≥жнародних в≥дносин  призв≥в до формуванн¤ п≥дсистем та системи м≥жнародних в≥дносин , ¤ка поступово набуваЇ глобального характеру. ¬естфальську   систему м≥жнародних в≥дносин под≥л¤ють на к≥лька п≥дсистем, об'Їднаних сп≥льними законом≥рност¤ми, але в≥дм≥нних за особливост¤ми, характерними дл¤ конкретного пер≥оду в≥дносин м≥ж державами. Ќайчаст≥ше виокремлюють к≥лька п≥дсистем ¬естфальськоњ системи, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к н≥бито самост≥йн≥:  ¬естфальську - систему англо-французького суперництва ≥ боротьби за колон≥њ в ’V≤≤-’VЎ ст.; ¬≥денську систему -  або систему "Ївропейського концерту нац≥й"   в ’≤’ ст.; б≥льш глобальну за географ≥чними ознаками ¬ерсальсько-¬ашингтонську систему м≥ж двома св≥товими в≥йнами, ялтинсько-ѕотсдамську та сучасну системи.

≤сторико-соц≥олог≥чний п≥дх≥д (–.јрон, ћ.-–. ƒжал≥л≥, ‘.Ѕрайар) даЇ можлив≥сть ви¤вити ту частку соц≥ального детерм≥н≥зму, ¤ка маЇ м≥сце у функц≥онуванн≥ м≥жнародних в≥дносин. “иполог≥чний анал≥з ≥сторичного типу м≥жнародних систем зд≥йснюютьс¤  на основ≥ таких критер≥њв, ¤к характер взаЇмов≥дносин м≥ж державами;  норми, що визначають повед≥нку держав на м≥жнародн≥й арен≥; методи, за допомогою ¤ких вони зд≥йснюють своЇ пануванн¤; тип соц≥альноњ структури ≥ пол≥тичноњ системи, ¤кий Ї дом≥нуючим; характер правл¤чих ел≥т у пров≥дних державах, мотивац≥¤ њх повед≥нки, дом≥нуюча система ц≥нностей.

≈мп≥ричний п≥дх≥д (в≥д грецького Ђдосв≥дї)   до типолог≥њ м≥жнародних систем спираЇтьс¤ на знанн¤, отриман≥ безпосередньо з досв≥ду з де¤кою рац≥ональною обробкою властивостей ≥ в≥дношень м≥жнародних  систем ¤к обТЇкта досл≥дженн¤, зокрема на  реально ≥снуюч≥ в практиц≥ м≥жнародних в≥дносин рег≥ональн≥ взаЇмод≥њ, ¤к≥ Ї основою дл¤ теоретичного р≥вн¤ узагальненн¤. ќсобливост≥ м≥жнародно-пол≥тичноњ ситуац≥њ в тому чи ≥ншому рег≥он≥ по¤снюютьс¤ специф≥кою системних звТ¤зк≥в, що склались ≥сторично

ћ≥жнародна система обумовлена на¤вн≥стю функц≥ональноњ взаЇмозалежност≥ та пост≥йних звТ¤зк≥в елемент≥в, ¤к≥ взаЇмод≥ють упор¤дковано ≥ на певному р≥вн≥ ≥нтенсивност≥. ћ≥жнародна система складаЇтьс¤ з п≥дсистем, що структурно та функц≥онально залежать в≥д структури ≥ процес≥в на глобальному р≥вн≥. Ќа основ≥ геопол≥тичного критер≥ю виокремлюютьс¤ глобальна (макрор≥вень), рег≥ональн≥ та субрег≥ональн≥ системи. ≤з набутт¤м системою м≥жнародних в≥дносин глобального характеру (макрор≥вень) та ≥нтеграц≥Їю рег≥ональних комплекс≥в м≥жнародних в≥дносин у глобальну систему рег≥ональн≥ комплекси перетворюютьс¤ на п≥дсистеми св≥товоњ системи м≥жнародних в≥дносин, специф≥чний р≥вень глобальноњ м≥жнародноњ системи Ц мезор≥вень. —убрег≥ональн≥ п≥дсистеми повТ¤зан≥ з ¤к≥сними зм≥нами у структур≥ м≥жнародних в≥дносин на мезор≥вн≥. ¬иокремлюютьс¤ не т≥льки рег≥ональн≥ та субрег≥ональн≥, але й групов≥ та двосторонн≥ аспекти взаЇмод≥њ  ¤к структурн≥ р≥вн≥   м≥жнародноњ системи (м≥крор≥вень).

—труктурний (евристичний) п≥дх≥д ( евристика Ц в≥д грецького Ђзнаходжуї Ц прийом досл≥дженн¤ та навчанн¤, в≥дпов≥дно з ¤ким знаходженн¤ ≥стини маЇ в≥дбуватись за допомогою  нав≥дних питань)  базуЇтьс¤ на тому, що структура м≥жнародноњ системи визначаЇ основн≥ рамки повед≥нки держав, а також форми њх взаЇмод≥њ. ¬≥н передбачаЇ залежн≥сть р≥вн¤ стаб≥льност≥ системи в≥д њњ структури. ќсновою дл¤ такого припущенн¤ Ї анал≥з емп≥ричних даних,  конструюванн¤ абстрактних теоретичних моделей (ћ.  аплан, ƒж. –озенау  та ≥н.).

«м≥шаний п≥дх≥д передбачаЇ можлив≥сть поЇднанн¤ дек≥лькох з попередн≥х, наприклад, синтез ≥сторико-соц≥олог≥чного та евристичного п≥дход≥в –.–оузкранса, поЇднанн¤  традиц≥йно-≥сторичного та евристичного п≥дход≥в  ƒж.‘ренкела та ≥н.

“ранссистемний (наскр≥зний) п≥дх≥д, запропонований рос≥йським досл≥дником ќ.ƒ.Ѕогатуровим, передбачаЇ рев≥з≥ю традиц≥йного системного п≥дходу в такому вигл¤д≥, в ¤кому в≥н репрезентований в сучасних прац¤х з пол≥толог≥њ, соц≥олог≥њ та м≥жнародних в≥дносинах ≥ Ї породженн¤м та дос¤гненн¤м зах≥дноњ науки.

÷ей п≥дх≥д передбачаЇ конструюванн¤  вар≥анту по¤сненн¤ з допомогою включенн¤ до ≥нструментального анал≥зу елемент≥в Ђнесистемного баченн¤ї процес≥в  всередин≥ окремих сусп≥льно-державних утворень ≥ м≥ж пластами, ¤к≥ вони утворюють в межах планетарноњ Їдност≥. ¬их≥дною одиницею анал≥зу виступають сусп≥льства (модел≥ повед≥нки), ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на традиц≥йн≥ (≥рац≥ональн≥ традиц≥йн≥ сусп≥льства л≥н≥йно-прогресивного типу розвитку, повед≥нка член≥в ¤ких заснована на досв≥д≥, традиц≥¤х, ритуал≥, в≥дтворенн≥ ст≥йких форм мисленн¤), сучасн≥ (модел≥ повед≥нки базуютьс¤ з опорою на рац≥ональне мисленн¤)  та конгломеративн≥ сусп≥льства(частковий вид несистемноњ, або системно-несистемноњ орган≥зац≥њ , ¤к≥ в≥дтворюють р≥зн≥ типи звТ¤зк≥в, мегаструктури, що спираютьс¤ на анклави,  сусп≥льства, дл¤ ¤ких Ї притаманним сп≥в≥снуванн¤ та ст≥йке в≥дтворенн¤ прошарк≥в р≥знор≥дних моделестворюючих елемент≥в та заснованих на них в≥дносинах). ÷≥ пласти утворюють в сусп≥льств≥ окрем≥ анклави, ефективн≥сть орган≥зованост≥ ¤ких дозвол¤Ї анклавам виживати в межах сусп≥льства-конгломерата,  збер≥гаючи м≥ж собою незм≥нн≥, або несуттЇво зм≥нюючис¤ пропорц≥њ.

  онгломеративнй тип орган≥зац≥њ може бути ≥нструментом досить усп≥шного пристосуванн¤ сусп≥льства до ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ального середовища, дозвол¤Ї адаптувати дос¤гненн¤ техногенноњ цив≥л≥зац≥њ, збер≥гаючи умови дл¤ в≥дтворенн¤ архањчних трудових мотивац≥й. ¬ ¤кост≥ приклад≥в конгломеративних сусп≥льств розгл¤даютьс¤ сучасний  итай, япон≥¤, –ос≥¤ (з анклавами), ≤зрањль, “уреччина, ѕ≥вн≥чна  оре¤ та ≥н.

 ожен анклав в конгломерат≥ автономно в≥дтворюЇ св≥й тип в≥дносин, тобто дл¤ конгломеративних сусп≥льств типовими Ї Ђненаскр≥зн≥ї, оперезуючи  звТ¤зки ≥ в цьому з  позиц≥њ сусп≥льства вони Ї Ђнесистемнимиї, але анклави взаЇмод≥ють м≥ж собою, вступають в в≥дносини, в≥дбуваЇтьс¤ процес коеволюц≥њ, ¤кий з позиц≥њ сусп≥льства Ї Ђсистемнимї, що дозвол¤Ї зробити припущенн¤ в≥дносно комб≥нованого, Ђсистемно-несистемногої типу орган≥зац≥њ в конгломерат≥.

√≥потеза ќ.ƒ. Ѕогатурова не  передбачаЇ спростуванн¤ системного баченн¤ ¤к такого ≥ в певному сенс≥ ¤вл¤Ї собою його продовженн¤. ¬она маЇ на мет≥ в≥дх≥д в≥д абсолютизац≥њ системност≥ та дещо спрощеного баченн¤ ц≥л≥сност≥ та Їдност≥ соц≥альних орган≥зм≥в, м≥жнародного сп≥втовариства та св≥ту в ц≥лому.

—инергетичний п≥дх≥д  здобуваЇ широкого використанн¤ ¤к в природничих, так ≥ в сусп≥льних сферах знань.  ”вага досл≥дник≥в сконцентрована на самоорган≥зац≥њ пол≥тичних, соц≥альних, економ≥чних та ≥сторичних процес≥в,   на ¤вищах самоорган≥зац≥њ в м≥жнародних системах.

≤нтегральне баченн¤ процес≥в м≥жнародного розвитку може бути забезпечено за допомогою синтезу р≥зних наукових п≥дход≥в, ¤к≥   визначають основн≥ парадигми наукового пошуку.

“аким чином, досл≥дженн¤ м≥жнародних систем сформувалась ¤к сукупн≥сть спец≥ал≥зованих напр¤м≥в та шк≥л, Їдиних в обТЇкт≥, ¤к≥ спираютьс¤ в ц≥лому на Їдин≥ ф≥лософськ≥ й теоретико-методолог≥чн≥ засади, але ¤к≥ розр≥зн¤ютьс¤ за предметом та методами досл≥дженн¤.   ћетоди досл≥дженн¤ тих чи ≥нших стор≥н обТЇкта даноњ теор≥њ виступають в ¤кост≥ б≥льш конкретних концептуальних побудов, тобто в ¤кост≥ часткових теор≥й. „астков≥ теор≥њ под≥л¤ютьс¤ на два типа Ц м≥жпарадигмальн≥ та парадигмальн≥. “обто де¤к≥ з часткових теор≥й, ¤к правило, висунут≥ в межах одн≥Їњ з парадигм, знаход¤ть п≥дтримку у приб≥чник≥в ≥ншоњ парадигми.

« точки зору ћ.ћальського та ћ.ћац¤ха, теор≥¤ м≥жнародних систем ¤к часткова теор≥¤ у склад≥ загальноњ теор≥њ м≥жнародних в≥дносин поЇднуЇ пТ¤ть взаЇмоповТ¤заних теор≥й:

1.    “еор≥¤ субТЇктност≥ ¤к розд≥л теор≥њ систем  досл≥джуЇ проблеми деф≥н≥юванн¤ ≥ типолог≥њ  активних учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, специф≥ки њхн≥х ≥нтерес≥в та мотивац≥й, д≥й ≥ взаЇмод≥й м≥ж ними.

2.    “еор≥¤ м≥жнародного пор¤дку   Ї теор≥Їю норм ≥ правил повед≥нки субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин,  що випливають з особливостей взаЇмод≥њ м≥ж ними у   систем≥.

3.    “еор≥¤ ≥Їрарх≥њ досл≥джуЇ   м≥сце та роль субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин у   м≥жнародних системах, њх ≥Їрарх≥ю.

4.    “еор≥¤ турбулентност≥  вивчаЇ проблеми ≥снуванн¤ м≥жнародноњ системи у ситуац≥њ порушенн¤ в н≥й субординац≥њ та хаотичних д≥й  елемент≥в м≥жнародних в≥дносин.

5.     “еор≥¤ еволюц≥њ Ц це теор≥¤ про особливост≥ ≥ законом≥рност≥ розвитку м≥жнародноњ системи та стани, в ¤ких вона перебуваЇ.

 ожна з цих теор≥й досл≥джуЇ один ≥ той самий обТЇкт Ц м≥жнародн≥ системи. ѕроте кожна з них маЇ своњм предметом ¤кусь окрему сторону чи р≥вень досл≥дженн¤.

ƒва головних стани, в ¤ких   може перебувати система Ц  це   стаб≥льност≥ ≥ нестаб≥льност≥ . “ому ≥з теор≥њ м≥жнародних систем орган≥чно випливають дв≥ теор≥њ, ¤к≥ лог≥чно в≥дображають ц≥ стани.

“еор≥¤ стаб≥льност≥  вивчаЇ стан стаб≥льност≥ - один з двох головних стан≥в, в ¤кому може перебувати система. ¬она включаЇ до себе:

Ј        теор≥ю сп≥в≥снуванн¤, ¤ка вивчаЇ особливост≥ несилових взаЇмод≥й м≥ж  елементами системи, що визначаютьс¤ неантагон≥стичними суперечност¤ми;

Ј        теор≥ю сп≥впрац≥ , ¤ка розгл¤даЇ кооперац≥йн≥сть у стосунках м≥ж елементами системи;

Ј        теор≥ю ≥нтеграц≥њ, ¤ка досл≥джуЇ особливост≥ та законом≥рност≥ взаЇмод≥њ в межах м≥жнародних орган≥зац≥й та ≥нтеграц≥йних утворень;

Ј        теор≥ю м≥жнародноњ безпеки , ¤ка присв¤чена проблемам реагуванн¤ елемент≥в системи на загрози њхньому ≥снуванню.

Ј        “еор≥¤ нестаб≥льност≥  вивчаЇ стан нестаб≥льност≥, в ¤кому може перебувати система. ¬она включаЇ до себе:

Ј        теор≥ю експанс≥њ, що досл≥джуЇ причини експансивност≥ та агресивност≥ ¤к специф≥чноњ повед≥нки елемент≥в системи у взаЇмод≥¤х м≥ж собою;

Ј        теор≥ю конфронтац≥њ, ¤ка вивчаЇ  виникненн¤ суперечностей м≥ж елементами системи, специф≥ку форм ≥ способ≥в стосунк≥в м≥ж ними у конфл≥ктних ситуац≥¤х;

Ј        теор≥ю конфл≥кт≥в, ¤ка зосереджуЇ увагу на особливост¤х та законом≥рност¤х силових ≥нтеракц≥й м≥ж елементами системи, особливост¤х конфл≥кт≥в ≥ проблемах ≥ способах њх мирного розвТ¤занн¤.

ƒл¤ того, щоб  зрозум≥ти зм≥ст системного п≥дходу, потр≥бно виокремити меж≥ системи ¤к певноњ ц≥л≥сност≥. ÷е можна зробити, протиставивши њй ≥нше, протилежне Ц середовище. —ередовище системи м≥жнародних в≥дносин Ц це сукупн≥сть чинник≥в, ¤к≥ впливають на виникненн¤ та функц≥онуванн¤ м≥жнародних систем. ¬иокремлюЇтьс¤ внутр≥шнЇ середовище (контекст) та зовн≥шнЇ (най≥стотн≥ш≥ звТ¤зки системи з навколишн≥м св≥том).

“аким чином,  теор≥¤ м≥жнародного середовища  досл≥джуЇ сукупн≥сть чинник≥в, що впливають на виникненн¤ та функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи. ƒо њњ складу вход¤ть наступн≥ теор≥њ:

Ј        теор≥¤ географ≥чного середовища, ¤ка зосереджуЇтьс¤ на досл≥дженн≥ звТ¤зк≥в м≥ж географ≥чним середовищем та елементами м≥жнародноњ системи, а також особливост¤х та законом≥рност¤х про¤ву в ньому ¤вищ ≥ процес≥в, характерних дл¤ м≥жнародних в≥дносин;

Ј        теор≥¤ соц≥ального середовища, що вивчаЇ звТ¤зки м≥ж д≥¤льн≥стю ≥ розвитком сусп≥льства на р≥зних р≥вн¤х його орган≥зац≥њ та м≥жнародною системою. 

¬ 90-х рр. ’’ ст. в зв'¤зку з радикальними зм≥нами на м≥жнародн≥й арен≥ в≥дбулис¤ нов≥ бурхлив≥ дискус≥њ в≥дносно теоретичного њх осмисленн¤, "трет≥й великий сп≥р" в м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. як зазначають значна к≥льк≥сть фах≥вц≥в в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, зм≥ни , ¤к≥ в≥дбулись на меж≥ тис¤чол≥ть, з одного боку, стимулювали розвиток теоретичних п≥дход≥в в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин, з ≥ншого, стали св≥дченн¤м неспроможност≥ б≥льшоњ частини теоретичних розбудов.

Ќезважаючи на значн≥ розб≥жност≥ в погл¤дах представник≥в р≥зник наукових шк≥л ≥ напр¤м≥в, ≥снують ≥ сп≥льн≥ п≥дходи, ¤к≥ ћ.ЋЇбЇдЇвою та ѕ.÷иганковим   узагальнюютьс¤ наступним чином:

Ј        незважаючи на те, що анарх≥¤ в м≥жнародних в≥дносинах залишаЇтьс¤, ≥снують певн≥ можливост≥ дл¤ њх регулюванн¤;

Ј        число учасник≥в м≥жнародних в≥дносин пост≥йно зростаЇ ≥ включаЇ до себе, окр≥м держав, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, ¤к ур¤дов≥, так ≥ неур¤дов≥, транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, р≥зн≥ ф≥рми та орган≥зац≥њ, об'Їднанн¤, асоц≥ац≥њ ≥ нав≥ть окремих ≥ндив≥д≥в;

Ј        сучасн≥ проблеми та виклики мають глобальний характер ≥ не можуть бути вир≥шен≥ окремими крањнами чи групами крањн. як зазначаЇ –. еохейн, глобальн≥сть найб≥льш сучасноњ м≥жнародноњ проблематики перевершуЇ будь-¤к≥ теор≥њ.

“ема 2. “иполог≥¤ м≥жнародних систем

“иполог≥чний анал≥з м≥жнародних систем даЇ змогу ви¤вити њх найб≥льш загальн≥ ≥ ≥стотн≥ характеристики  . “иполог≥¤ Ї одним з найважлив≥ших засоб≥в ≥ прийом≥в теоретичного анал≥зу,  ¤вл¤Ї собою вид науковоњ систематизац≥њ,  класиф≥кац≥њ предмет≥в або ¤вищ за сп≥льн≥стю певних ознак. ѕон¤тт¤ ДтипФ(в≥д грец. Дв≥дбитокФ, ДформаФ, ДзразокФ)  означаЇ форму,  зразок, модель, вид, що маЇ найсуттЇв≥ш≥ ¤к≥сн≥ ознаки обТЇкта досл≥дженн¤, або м≥стить у соб≥ ¤вища, зведен≥ в певну групу за найб≥льш загальними та ≥стотними ознаками. “аким чином, тип Ц це  систематична (таксоном≥чна) одиниц¤ теор≥њ м≥жнародних систем. « точки зору украњнського досл≥дника ¬.≤.’он≥на, побудова достатньо високого р≥вн¤ узагальненн¤ модел≥ системи  м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ виокремленн¤ типолог≥чних в≥дм≥нностей компонент≥в ц≥Їњ багатовим≥рноњ системи, визначенн¤ характеру р¤ду структур, ¤к≥ обТЇднують њњ в ц≥л≥сн≥сть ≥ розгл¤д притаманних њм механ≥зм≥в взаЇмод≥њ субТЇкт≥в.

” науков≥й л≥тератур≥  можна знайти досить широкий спектр критер≥њв щодо  типолог≥њ м≥жнародних систем. ≤снуЇ ≥ багато типолог≥й м≥жнародних систем (√. ≥сс≥нджер, –.јрон, ƒж.ћоделски, ‘.–≥ггс, ƒж. –озенау, ћ. аплан, –. –оузкранц та ≥н.). Ќе заглиблюючись в детал≥ численних теор≥й , зазначимо, що незважаючи на р≥зноман≥тн≥сть точок зору в≥дносно критер≥њв типолог≥њ м≥жнародних систем,  значна частина науковц≥в в≥ддаЇ перевагу  таким критер≥¤м, ¤к  структура системи та природа њњ елемент≥в.

« цього випливаЇ наступний теоретичний висновок. —истема Ц це сукупн≥сть елемент≥в ≥ в≥дносин ¤к м≥ж ними,  так ≥ м≥ж њх окремими сторонами, ¤к≥ складаютьс¤ в ц≥л≥сне Їдине утворенн¤ ≥  знаход¤тьс¤ у взаЇмод≥њ один з одним. –≥зн≥ сторони ц≥л≥сних ¤вищ ≥ процес≥в, р≥зн≥ типи всезагальних звТ¤зк≥в в ф≥лософському п≥знанн≥ обТЇднуютьс¤ в групу парних категор≥й, що в≥дображають орган≥зац≥ю, або побудову бутт¤, зокрема Ђодиничне-загальнеї. «в'¤зок одиничного ≥ загального маЇ всеохоплюючий характер, оск≥льки п≥знанн¤ передбачаЇ вм≥нн¤ пор≥внювати предмети, ¤вища, ви¤вл¤ти њх под≥бн≥сть ≥ р≥зницю, класиф≥кувати њх. ƒ≥алектика функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем розкриваЇтьс¤ у взаЇмод≥њ њњ структури та елемент≥в. “ому в межах ц≥л≥сноњ структури теор≥њ основн≥  концепц≥њ орган≥чно взаЇмоповТ¤зан≥ ≥ взаЇмно детерм≥нують одна одну.

–≥вн≥ анал≥зу. ќсновн≥ парадигми досл≥дженн¤, ¤к влучно зазначаЇ ƒжеймс Ќ. –озенау, в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, на ¤кому р≥вн≥ анал≥зу вони робл¤ть акцент. Ќасл≥дком дискус≥њ, що розгорнулась в 60-х рр. ’’ ст.. м≥ж приб≥чниками традиц≥йного, або класичного та наукового п≥дходу, або модерн≥зму стало поширенн¤ системного п≥дходу до досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин. —аме на основ≥ системного п≥дходу був розроблений метод р≥вн≥в анал≥зу. ¬перше це пон¤тт¤ було використано в прац≥  .”олца ЂЋюдина, держава ≥ в≥йнаї (1965 р.). Ќа п≥дстав≥ досл≥дженн¤ причин конфл≥кт≥в в≥н прийшов до висновку, що њх сл≥д шукати в трьох сферах пол≥тичного, або на трьох р≥вн¤х Ц р≥вн≥ ос≥б, що приймають р≥шенн¤ або р≥вн≥ ≥ндив≥д≥в; р≥вн≥ внутр≥шньопол≥тичних фактор≥в, або р≥вн≥ держав; на р≥вн≥ м≥ждержавноњ системи √оловн≥ причини потр≥бно шукати саме на останньому р≥вн≥, оск≥льки саме в≥д њњ конф≥гурац≥њ та структури (б≥пол¤рноњ, однопол¤рноњ, монопол¤рноњ) залежить повед≥нка держав на м≥жнародн≥й арен≥.

«начний внесок в розробку методу р≥вн≥в анал≥зу внесли так≥ досл≥дники, ¤к  ћ. аплан, ƒ.—≥нгер, Ѕ.Ѕузан.

 ƒж.–озенау запропонував схему анал≥зу м≥жнародноњ системи, ¤ка складаЇтьс¤ з шести р≥вн≥в:

Ј        перший р≥вень Ц це р≥вень ≥ндив≥д≥в , ф≥зичних ос≥б  ¤к творц≥в пол≥тики ≥ њх характеристики;

Ј        другий р≥вень -  посади, ¤к≥ вони об≥ймають та рол≥, ¤к≥ вони виконують;

Ј        трет≥й р≥вень Ц структури ур¤ду, в ¤кому вони д≥ють;

Ј        четвертий р≥вень Ц сусп≥льство, в ¤кому живуть ≥ндив≥ди;

Ј        пТ¤тий р≥вень Ц системи в≥дносин м≥ж нац≥ональними ур¤дами та ≥ншими учасниками м≥жнародних в≥дносин;

Ј        шостий р≥вень Ц глобальна м≥жнародна система.

ћ≥жнародн≥ в≥дносини, ¤к в≥дносини м≥ж окремими соц≥альними орган≥змами, практично реал≥зуютьс¤ в в≥дносинах соц≥альних орган≥зац≥й, њх актор≥в, персон-учасник≥в ≥ окремих ≥ндив≥д≥в. Ќа¤вн≥сть  двох  р≥вн≥в  м≥жнародних в≥дносин Ц р≥вн¤ ≥ндив≥д≥в ≥ р≥вн¤ соц≥альних орган≥зац≥й, з точки зору ¬.’он≥на, ще не створюЇ особливих систем м≥жнародних в≥дносин, а лише формуЇ њх сукупн≥сть. јле вже на р≥вн≥ м≥жнародних в≥дносин соц≥альних орган≥зац≥й формуютьс¤ особлив≥ комплекси м≥жнародних в≥дносин.

 ќсновним компонентом м≥жнародних в≥дносин Ї в≥дносини м≥ждержавн≥. –озгл¤даючи м≥жнародн≥ в≥дносини ¤к багатом≥рну та складну систему, сл≥д в≥дзначити, що њњ особлив≥ структурн≥ ¤кост≥ (динам≥чн≥сть, гомеостатичн≥сть та синарх≥чн≥сть) знаход¤ть про¤в в зовн≥шньопол≥тичн≥й д≥¤льност≥ держав та ≥нших субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин.

ѕриходимо до висновку, що особливе значенн¤   маЇ д≥алектика ц≥лого та частини, системи та њњ елемент≥в. ’оча  елементи ≥нтегрован≥ в систему, вони Ї р≥зно¤к≥сними та р≥знор≥дними. јле в той же час вони Ї нос≥¤ми ¤кост≥ ц≥Їњ системи, що робить њх сум≥сними в ц≥й систем≥. ¬иникаЇ внутр≥шн¤ орган≥зац≥¤ системи, народжуЇтьс¤ њњ структура, ≥Їрарх≥¤, оформлена за р≥зними р≥вн¤ми. ≤снуЇ т≥сний зв'¤зок м≥ж системою та њњ елементами. “ому система Ц це не просто сукупн≥сть елемент≥в, але й особливого роду в≥дносини -  звТ¤зки м≥ж ними. ≤ чим б≥льше елемент≥в ≥ ≥нтенсивн≥ше звТ¤зки м≥ж ними, тим складн≥шою Ї система.

ѕ≥дсистема в≥дносин.  —кладовими учасниками п≥дсистеми в≥дносин Ї стосунки ус≥х вид≥в ≥ тип≥в та ≥Їрарх≥чн≥ взаЇмозвТ¤зки, що виникають м≥ж учасниками м≥жнародних в≥дносин.

¬ ¤кост≥ самост≥йноњ функц≥ональноњ системи розгл¤даютьс¤ види м≥жнародних в≥дносин.  “иполог≥¤ м≥жнародних систем  на основ≥ видовоњ структури  м≥жнародних в≥дносин охоплюЇ низку специф≥чних взаЇмод≥й м≥ж њњ учасниками:  економ≥чн≥, пол≥тичн≥, культурн≥, еколог≥чн≥, ≥нформац≥йн≥. ѕол≥тичн≥ в≥дносини утворюють найважлив≥шу п≥дсистему в систем≥ в≥дносин ≥з власною структурою, функц≥¤ми, процесом розвитку.

ѕ≥д м≥ждержавною системою, зазначаЇ ћ. аплан в ѕередньому слов≥ до восьмого виданн¤ своЇњ прац≥ Ђћир ≥ в≥йна м≥ж нац≥¤миї (1983 р.) розум≥Їтьс¤ система, в ¤ку ≥нтегрован≥ держави ≥ ¤ка стежить за нац≥¤ми, щоб убезпечити себе. явища, ¤к≥ не вход¤ть в м≥ждержавну систему, однак на нењ впливають ≥ сам≥ зазнають впливу, под≥л¤ютьс¤ ним на транснац≥ональн≥ (т≥, що  проникають через кордони, оминаючи певною м≥рою владу ≥ контроль держав), м≥жнац≥ональн≥ та наднац≥ональн≥.  

ѕ≥дсистема учасник≥в. ”часники м≥жнародних в≥дносин розгл¤даютьс¤ ¤к елементи м≥жнародноњ системи. ≈лементами системи Ї вс≥ учасники м≥жнародних в≥дносин, до ¤кого б типу вони не належали. ƒосл≥дженн¤ загальних особливостей ≥ законом≥рностей функц≥онуванн¤ та розвитку м≥жнародних систем не потребуЇ, ¤к вважаЇ значна частина досл≥дник≥в,  заглибленн¤ на ≥Їрарх≥чн≥ р≥вн≥ нижче державного. 

≈лемент ( в≥д лат. стих≥¤, першооснова) Ц це:

Ј        складова частина Їдиного складного ц≥лого;

Ј        найпрост≥ша складова системи (њњ компонент), межа припустимого членуванн¤ в обс¤гах даноњ ¤кост≥ системи, м≥н≥мальний нос≥й ц≥Їњ ¤кост≥ в систем≥, ¤кий виконуЇ в н≥й визначену роль;

Ј        у випадку, коли елемент маЇ власну структуру, тобто ¤вл¤ти собою сукупн≥сть б≥льш простих, н≥ж сам в≥н, частин, в≥н може виступати ¤к п≥дсистема по в≥дношенню до системи б≥льш високого р≥вн¤, ¤ка маЇ власну сукупн≥сть елемент≥в. 

¬≥дпов≥дно до системного п≥дходу кожна система може виступати ¤к п≥дсистема, тобто елемент системи б≥льш високого р≥вн¤.

ѕринцип системност≥ при досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин може дати позитивн≥ результати лише в тому випадку, коли в≥н буде застосовуваний разом з принципом синарх≥њ Ц ефекту системноњ ц≥л≥сност≥ обТЇкту, ¤кий пол¤гаЇ у виникненн≥ додаткових ¤костей, ¤к≥ перевищують суму ефекту д≥¤льност≥ окремих елемент≥в системи до включенн¤ њх у системне ц≥ле. ÷е Ї про¤вом ун≥версального закону д≥алектики Ц закону взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥. ƒаний закон    розкриваЇ ≥ внутр≥шн≥й механ≥зм переходу до новоњ ¤кост≥, в≥дпов≥даючи на питанн¤, ¤ким чином в≥дбуваЇтьс¤ еволюц≥¤ м≥жнародних систем.

—труктура системи.  ƒосл≥дженн¤ м≥жнародних систем потребуЇ врахуванн¤ њњ структури (конф≥гурац≥њ звТ¤зк≥в) та функц≥й ( природи ≥ зм≥сту цих звТ¤зк≥в).  ¬ своњй прац≥ Ђ“еор≥¤ м≥жнародноњ пол≥тикиї  .”олц зазначаЇ, що вир≥шальну роль в повед≥нц≥ держав маЇ структура м≥жнародноњ системи Ц сукупн≥сть зовн≥шн≥х примус≥в ≥ обмежень, ¤к≥ впливають на м≥жнародну повед≥нку держав. ќтже, структура (в≥д лат. будова) Ц це найважлив≥ша ¤к≥сть системи, оск≥льки вказуЇ на зас≥б орган≥зац≥њ ≥ функц≥ональне сп≥вв≥дношенн¤ њњ елемент≥в. ÷е сукупн≥сть функц≥ональних елемент≥в системи, об'Їднаних визначеними зв'¤зками.

«м≥ст пон¤тт¤ структури м≥жнародноњ системи маЇ дек≥лька аспект≥в: взаЇморасташуванн¤ ≥ сп≥вв≥дношенн¤ елемент≥в системи; зас≥б орган≥зац≥њ елемент≥в у систему; низка впор¤дкованих та ст≥йких звТ¤зк≥в м≥ж елементами, обумовлена р≥зноман≥тт¤м функц≥й елемент≥в, особливо њх роллю в п≥дтриманн≥ стаб≥льност≥ системи; сукупн≥сть примус≥в ≥ обмежень, що випливають з ≥снуванн¤ системи дл¤ њњ елемент≥в.

—труктура м≥жнародноњ системи охоплюЇ три р≥вн≥ орган≥зац≥њ:

Ј        Ќа першому р≥вн≥  м≥жнародна система розгл¤даЇтьс¤ ¤к ц≥л≥сн≥сть.

Ј        Ќа другому Ц ¤к поЇднанн¤ п≥дсистем учасник≥в ≥ в≥дносин м≥ж ними.

Ј        Ќа третьому вона Ї поЇднанн¤м елементарних складових Ц учасник≥в м≥жнародних в≥дносин.

¬иокремлюютьс¤ наступн≥ структурн≥ вим≥ри м≥жнародних систем:

1.     онф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил. ÷е пон¤тт¤, ¤к зазначаЇ ћ. аплан, включаЇ наступн≥ аспекти: меж≥ системи; под≥л сил м≥ж р≥зними д≥йовими особами; в ¤к≥й спос≥б д≥йов≥ особи розташован≥ на географ≥чн≥й мап≥.  онф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил в≥дображаЇ ≥снуванн¤ центр≥в сили. ¬она залежить в≥д к≥лькост≥ головних актор≥в та характеру в≥дносин м≥ж ними.

2.    ≤Їрарх≥¤ актор≥в. ¬она в≥дображаЇ њх фактичну нер≥вн≥сть з точки зору в≥йськово-пол≥тичних, економ≥чних, ресурсних, ≥деолог≥чних та ≥нших можливостей впливу на систему. ћ≥сце та роль субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин у м≥жнародних системах, критер≥њ њх ранжуванн¤, субординац≥њ та м≥жнародного пор¤дку  досл≥джуЇтьс¤ теор≥¤ми ≥Їрарх≥њ.

3.    √омоген≥сть або гетероген≥сть. ¬она в≥дображаЇ ступ≥нь згоди, що ≥снуЇ у актор≥в в≥дносно тих чи ≥нших принцип≥в або ц≥нностей.

Ќа п≥дстав≥ цього критер≥ю можна виокремити гомогенн≥ та гетерогенн≥  м≥жнародн≥ системи. –.јрон називаЇ гомогенними системами так≥, в ¤ких держави належать до одного типу, спов≥дують одну й ту ж саму концепц≥ю пол≥тики. √етерогенними вважаютьс¤ системи, в ¤ких держави орган≥зован≥ за р≥зними принципами ≥ под≥л¤ють суперечлив≥ ц≥нност≥.

«розум≥ло, що гомогенн≥сть ≥ гетерогенн≥сть включають в себе р≥зн≥ модальност≥, незл≥чен≥ нюанси. —истема Ї б≥льш або менш гомогенною чи гетерогенною: гомогенною в одн≥й зон≥, гетерогенною в ≥нш≥й; гомогенною в часи миру, гетерогенною в часи в≥йни; гетерогенною з частковим дотриманн¤м дипломатичного правила невтручанн¤, гетерогенною ≥з застосуванн¤м дипломатичноњ техн≥ки п≥дривноњ революц≥йноњ д≥¤льност≥. √етерогенн≥сть може бути гетерогенн≥стю соц≥альних структур або гетерогенн≥стю пол≥тичних режим≥в, гетерогенн≥стю б≥льше ≥дей, ан≥ж реальностей, або навпаки, гетерогенн≥стю б≥льше реальностей, ан≥ж ≥дей.

” контекст≥ гомогенного або гетерогенного характеру   м≥жнародноњ системи можемо говорити про його безпосередн≥й вплив на њњ стан. јдже гомогенн≥сть системи спри¤Ї стаб≥льност≥ системи , гетерогенн≥сть системи призводить до протилежних насл≥дк≥в, посилюЇ њњ нестаб≥льн≥сть.

4.    ¬нутр≥шн≥й режим, тобто сукупн≥сть формальних та неформальних принцип≥в та норм, угод та процедур прийн¤тт¤ р≥шень, до ¤кого приводить конф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил.

 ожна м≥жнародна системи маЇ св≥й  тип контролю. Ќа прот¤з≥ ≥снуванн¤ вс≥х м≥жнародних систем були характерн≥ три типи контролю:

Ј        ≥мперський (≥мпер≥ал≥стичний) Ц Їдина держава контролюЇ решту;

Ј        б≥пол¤рний (дв≥ наддержави контролюють та регулюють взаЇмов≥дносини у межах своњх сфер впливу);

Ј        система балансу сил (три або б≥льше держав контролюють д≥њ одна одноњ за допомогою дипломатичних маневр≥в, зм≥ни союз≥в та в≥дкритих конфл≥кт≥в).

ѕон¤тт¤ р≥вноваги застосовуЇтьс¤ до вс≥х м≥жнародних систем. Ќа найвищому р≥вн≥ абстракц≥њ пол≥тика р≥вноваги зводитьс¤ до маневр≥в, спр¤мованих на те, аби перешкодити одн≥й держав≥ з≥брати сили, ¤к≥ б перевищували сили њхн≥х супротивник≥в, об'Їднаних у коал≥ц≥ю.  ожна держава, ¤кщо вона прагне зберегти р≥вновагу, виступить проти держави або коал≥ц≥њ, ¤к≥ видаютьс¤ спроможними забезпечити соб≥ таку перевагу. ÷е загальне правило в≥дноситьс¤ дл¤ вс≥х м≥жнародних систем.

Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в на п≥дстав≥ вказаних критер≥њв виокремлюють наступн≥ типи м≥жнародних систем - монопол¤рну, б≥пол¤рну, пол≥пол¤рну (багатопол¤рну) .

“иполог≥¤ американського досл≥дника ћ. аплана  м≥стить дес¤ть моделей м≥жнародних систем (система р≥вноваги сил, в≥льна б≥пол¤рна система, гнучка б≥пол¤рна система, б≥пол¤рна система розр¤дки, б≥пол¤рна система нестаб≥льних блок≥в, жорстка б≥пол¤рна система, ун≥версальна система, ≥Їрарх≥чна система,  повноњ прол≥ферац≥њ, система неповноњ прол≥ферац≥њ). јле досл≥дник визнаЇ, що в ≥стор≥њ реально ≥снували лише дв≥ перш≥ системи.  

–.јрон виокремлюЇ дв≥ найтипов≥ш≥ модел≥ систем, залежно в≥д конф≥гурац≥њ сп≥вв≥дношенн¤ сил Ц багатопол¤рну та б≥пол¤рну , дл¤ анал≥зу конкретних правил пол≥тики р≥вноваги.

ѕерша модель Ц багатопол¤рна. ѕ≥д багатопол¤рн≥стю розум≥Їтьс¤ структура м≥жнародних в≥дносин, в ¤к≥й ≥снуЇ дек≥лька пров≥дних держав, ¤к≥ Ї сп≥вставимими за сукупн≥стю своњх силових, економ≥чних, пол≥тичних можливостей та потенц≥алу ≥дейно-пол≥тичного впливу.  ћ. аплан сформулював ш≥сть правил, необх≥дних ≥ достатн≥х дл¤ функц≥онуванн¤ даноњ системи:

Ј        кожна д≥йова особа повинна прагнути поб≥льшити своњ спроможност≥ (можливост≥), але вона повинна в≥ддавати перевагу методам переговор≥в перед методами в≥йни;

Ј        вона повинна здатис¤ до зброњ, радше н≥ж в≥дмовитис¤ в≥д нагоди поб≥льшити своњ спроможност≥;