ћодуль 4.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини ≥ глобальний розвиток
“ема 1. —истемн≥ характеристики глобального розвитку.
“ема 2. ћодерн≥зац≥¤ ¤к чинник глобального розвитку ≥ особлива форма цив≥л≥зац≥йного процесу.
“ема 3. ÷ив≥л≥зац≥йна парадигма досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в. —тратег≥њ та модел≥ глобальних взаЇмод≥њ.
Ћ≥тература:
1. ¬асиленко ».ј. ѕолитическа¤ глобалистика: ”чебное пособие дл¤ вузов. Ц ћ.: Ћогос, 2000. Ц 360 с.
2. ¬ведение в социологию международных отношений. Ц ћ.: ћеждунар. отношени¤, 1992.
3. ¬осток/«апад: –егиональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. / ”чебное пособие под ред. ј.ƒ.¬оскресенского. ћ.,ћ√»ћќ, 2002. Ц 528 —.
4. √аджиев .—. √еополитические горизонты –оссии (контуры нового миропор¤дка) / .—. √аджиев. Ц ћ.: Ђ»здательство ЂЁкономикаї, 2007. Ц 751 c.
5. √елл ƒ., ≈. ћак√рю, ƒ. √олдбрайт, ƒж.ѕерратон. √лобальн≥ трансформац≥њ. ѕол≥тика, економ≥ка, культура. ѕер. з англ. ѕереднЇ слово ё. ѕавленка. Ц .: ‘ен≥кс, 2003. -584 с.
6. √лобалистика. Ёнциклопеди¤./ √л.ред. ».».ћазур,ј.Ќ.„умаков. ћ. 2003. -1328 —.
7. ƒергачов ¬.ј. √лобалистика.ћ.: ёЌ»“»ƒјЌј, 2005. Ц 303 —.
8. ƒергачев ¬.ј. √еополитика. Ц .: ¬»–ј-–, 2000. Ц 448 с.
9. окошин ј. –еальный суверенитет в современной мирополитической системе. »зд. 2-е, доп. —ери¤: ћировой пор¤док. ћ.: ≈вропа 2006.
10. Ћебедева ћ.ћ. ћирова¤ полика в ’’1 веке: акторы, процессы, проблемы. Ц 142 с., ћ.; ћ√»ћќ-”ниверситет, 2009.
11. Ћебедева ћ.ћ. ћирова¤ полика. ћ.: јспект ѕресс. »зд. 2-2, доп. и перераб.2006.
12. ћеждународные отношени¤: социологические подходы. \ –ук. авт. колл. проф. ѕ.ј.÷ыганков. Ц ћ: √ардарика, 1998.
13. ћир вокруг –осии: 2017. онтуры недалекого будущего. / ѕод ред. ј.—. араганова. Ц ћ., ультурна¤ революци¤, 2007.
14. Ђѕриватизаци¤ї мировой политики Ц локальные действи¤ Ц глобальные результаты / ѕод ред. ћ.ћ.Ћебедевой. Ц ћ.: √олден Ѕи, 2008.
15. –осси¤ и мир. Ќова¤ эпоха. 12 лет, которые могут все изменить / отв.ред. и рук. авт. кол. —.ј. араганов ћ.: ј—“: –усь-ќлимп, 2008. Ц 444 с.
16. —овременные глобальные проблемы мировой политики: ”чеб. ѕособие дл¤ студентов вузов / ѕод ред. ћ.ћ.Ћебедевой. Ц ћ.: јспект ѕресс, 2009. Ц 256 с.
17. —овременные международные отношени¤. ”чебник / под ред. ј.¬. “оркунова. Ц ћ.: –оссийска¤ политическа¤ энциклопеди¤, 2000. Ц 584 с.
18. “ранснациональные процессы: ’’≤ ¬ек/ »—ѕ –јЌ, Ќаучна¤ ред..: √.ё.—емигин, ћ., —овременна¤ экономика и право, 2004. - 344с.
19. ”ткин ј.». ћировой пор¤док ’’≤ века. ћ., Ё —ћќ. 2002. Ц 512 —.
20. ÷ыганков ѕ.ј. ћеждународные отношени¤. - ћ.: Ќова¤ школа, 1996. Ц 320 с.
“ема 1.—истемн≥ характеристики глобального розвитку.
1.«ародженн¤ глобальних форм сп≥в≥снуванн¤ людей.
2. ћехан≥зми становленн¤ глобального сусп≥льства
3. √лобальний розвиток ¤к система взаЇмод≥й у простор≥ та час≥.
4. ќсновн≥ парадигми досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в.
5. √лобал≥зац≥¤ в м≥жнародних в≥дносинах.
1.«ародженн¤ глобальних форм сп≥в≥снуванн¤ людей.
√лобал≥зац≥¤ ( англ. globalization) Ц це процес ≥нтенсиф≥кац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж р≥зними формами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, що призводить до стану взаЇмозалежност≥ м≥ж компонентами системи взаЇмозвТ¤зк≥в. ¬≥н використовуЇтьс¤ також загалом дл¤ по¤сненн¤ ¤вищ, в основ≥ ¤ких лежить феномен росту взаЇмозалежност≥.
ƒинам≥ка та масштаб сучасних трансформац≥йних процес≥в формують нов≥ завданн¤ дл¤ досл≥дник≥в. ќдне з них Ц осмисленн¤ та теоретичне в≥дтворенн¤ головних тенденц≥й глобального розвитку, створенн¤ дл¤ цього в≥дпов≥дноњ методолог≥чноњ бази. ≤стотна обмежен≥сть можливостей ≥снуючих макросоц≥олог≥чних концепц≥й адекватно в≥добразити важлив≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ ≥ загальн≥ законом≥рност≥ глобального розвитку, розвитку сучасних м≥жнародних в≥дносин, потребують розробки нових наукових концепц≥й. —тановленн¤ Їдиного взаЇмозалежного св≥ту посилюЇ значенн¤ ц≥Їњ проблематики. ѕроблеми глобального розвитку будуть значною м≥рою визначати зм≥ст св≥товоњ пол≥тики та м≥жнародних в≥дносин в ’’≤ стол≥тт≥.
Ќайактуальн≥шим питанн¤м, зокрема дл¤ ”крањни, Ї теоретична розробка й реал≥зац≥¤ нац≥ональних глобально-ор≥Їнтованих стратег≥й розвитку. …ого усп≥шне вир≥шенн¤ безпосередньо залежить в≥д розвТ¤занн¤ проблем методолог≥њ та формуванн¤ сучасних парадигм розвитку. ¬ сучасн≥й украњнськ≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ зТ¤вилос¤ чимало досл≥джень, в ¤ких анал≥зуютьс¤ проблеми глобального розвитку. ÷ими проблемами пл≥дно займаютьс¤ украњнськ≥ вчен≥ ¬.Ѕебик, ё.ѕавленко, ё.ѕахомов, —.Ўерг≥н та ≥нш≥. «начна к≥льк≥сть досл≥джень ¤к в заруб≥жн≥й, так ≥ в украњнськ≥й науц≥ даЇ п≥дстави стверджувати про поступове формуванн¤ базових принцип≥в глобальних пол≥тичних досл≥джень . ¬ той же час глобальним пол≥тичним досл≥дженн¤м притаманн≥ боротьба парадигм, шк≥л та наукових напр¤м≥в, певна категор≥альна невизначен≥сть. ћайже поза увагою досл≥дник≥в залишаютьс¤ питанн¤ взаЇмозвТ¤зку глобального розвитку з станом та розвитком м≥жнародних в≥дносин, еволюц≥Їю м≥жнародних систем. ¬иход¤чи з того, вважаЇмо за необх≥дне зосередити увагу на концептуально-теоретичних засадах досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в, на розкритт≥ зм≥сту специф≥чних пон¤ть та п≥дход≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ св≥товою наукою у досл≥дженн≥ пол≥тичних проблем глобального розвитку .
ћ≥ждисципл≥нарний характер глобальних досл≥джень по¤снюЇ недостатню визначен≥сть њх концептуальних засад та категор≥ального апарату. «азначена нами проблема передбачаЇ необх≥дн≥сть наданн¤ наукового визначенн¤ пон¤ттю Дглобальний розвитокФ ≥ зТ¤суванн¤ взаЇмозвТ¤зку в≥дпов≥дного ¤вища з станом ≥ розвитком сучасноњ м≥жнародноњ системи та њх взаЇмовпливу.
ожна наука маЇ власний пон¤т≥йний апарат, але найб≥льш загальн≥ суттЇв≥ ознаки, звТ¤зки, властивост≥, в≥дношенн¤, що мають м≥сце в обТЇктивн≥й д≥йсност≥, знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ в категор≥¤х д≥алектики. ƒ≥алектика ¤к загальна теор≥¤ розвитку спираЇтьс¤ на так≥ пон¤тт¤, ¤к звТ¤зок, взаЇмод≥¤, в≥дношенн¤. ” категор≥¤х д≥алектики ф≥ксуЇтьс¤, в≥дображаЇтьс¤ найзагальн≥ше в ус≥х речах, ¤вищах ≥ процесах, тому вони мають бути застосован≥ в процес≥ п≥знанн¤ у будь-¤ких сферах д≥¤льност≥, зокрема досл≥дженн≥ глобальних пол≥тичних процес≥в.
¬ пон¤т≥йному апарат≥ глобал≥стики немаЇ ун≥версального визначенн¤ пон¤тт¤ Ђглобальний розвитокї, ¤ке використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ максимально можливоњ сукупност≥ зм≥н у простор≥ та час≥, ¤к≥ охоплюють людство в ц≥лому, що в методолог≥чному план≥ даЇ змогу ви¤вити головн≥ тенденц≥њ його розвитку .
ѕон¤тт¤ Дглобального розвиткуФ використовуЇтьс¤ нами дл¤ визначенн¤ головних законом≥рностей, тенденц≥й та напр¤м≥в коеволюц≥њ внутр≥шнього розвитку окремих крањн та народ≥в ≥ св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому ¤к системи взаЇмод≥й у простор≥ та час≥, у њх взаЇмозвТ¤зку, взаЇмод≥њ ≥ взаЇмосполученн≥. ѕон¤тт¤ взаЇмозвТ¤зку в≥дбиваЇ њх взаЇмообумовлен≥сть , пон¤тт¤ взаЇмод≥њ в≥дображаЇ процеси њх взаЇмовпливу та взаЇмопричинност≥. атегор≥¤ в≥дношенн¤ характеризуЇ взаЇмозалежн≥сть елемент≥в системи взаЇмод≥й. атегор≥¤ коеволюц≥¤ характеризуЇ сп≥льний розвиток взаЇмод≥ючих елемент≥в системи, в ¤к≥й елементи, що коеволюц≥онують, теж ¤вл¤ють собою системи ≥ саме в так≥й ¤кост≥ розгл¤даютьс¤ в досл≥дженн≥ њх сп≥льного розвитку.
¬ умовах глобал≥зац≥њ ускладнюЇтьс¤ структура св≥тового розвитку,
- трансформуютьс¤ ц≥нност≥ та норми життЇд≥¤льност≥ людей,
- видозм≥нюЇтьс¤ система взаЇмод≥њ м≥ж ними (глобальн≥ в≥дносини),
- встановлюютьс¤ нов≥ пр≥оритети у розвТ¤занн≥ глобальних системних проблем.
” результат≥ цього формуЇтьс¤ така нова форма соц≥альноњ орган≥зац≥њ в умовах впливу сучасних процес≥в глобал≥зац≥њ , ¤к глобальне сусп≥льство.
√лобал≥зац≥¤ ¤к процес характеризуЇтьс¤ обТЇднанн¤м м≥ж народами та початком зародженн¤ глобальних форм сп≥в≥снуванн¤ людства. ¬ контекст≥ зТ¤суванн¤ сутност≥ глобального сусп≥льства важливим методолог≥чним аспектом Ї необх≥дн≥сть ч≥ткого розмежуванн¤ пон¤ть Ђглобальне сусп≥льствої, Ђсв≥тове сусп≥льствої,Ђглобальна системаї, Ђм≥жнародна сп≥льнотаї, Ђсв≥тове сп≥втовариствої та ≥н. ÷¤ проблема викликаЇ значн≥ теоретико-методолог≥чн≥ складнощ≥.
¬ глобал≥стиц≥ використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ Углобальна системаФ ¤к складова частина глобального розвитку ¤к нова пол≥тична, соц≥окультурна, ≥нформац≥йно-технолог≥чна, економ≥ко-техн≥чна сп≥льнота з њњ специф≥чними структурами та процесами, ¤к≥ функц≥онують та розвиваютьс¤ в межах усього людства з його складними переплет≥нн¤ми св≥тогосподарських та м≥жнародних в≥дносин, сукупн≥сть ус≥х дос¤гнень людства в процес≥ його розвитку.
—тал≥сть глобальноњ системи визначаЇтьс¤ не здатн≥стю до управл≥нн¤ шл¤хом примусу вс≥х њњ елемент≥в працювати в заданому режим≥ Ц тобто внутр≥шньому примусу. ѕриродна стал≥сть системи передбачаЇ таку структуризац≥ю њњ елемент≥в, коли њх узгоджене функц≥онуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ внутр≥шньоњ здатност≥ до самоорган≥зац≥њ ѕ≥дтриманн¤ програми функц≥онуванн¤ глобальноњ системи, њњ внутр≥шн≥х характеристик в певних межах (гомеостаз) дозвол¤ють њй дос¤гати самозбереженн¤ та безпеки .
≤нколи використовують ≥ пон¤тт¤ Усв≥тове сп≥втовариствоФ, Углобальне сп≥втовариствоФ, Ум≥жнародна сп≥льнотаФ, Усв≥това сп≥льнотаФ тощо.
Ќаприк≥нц≥ 70-х рр. ’’ ст. ’едл≥ Ѕулл вводить в науковий об≥г пон¤тт¤ м≥жнародне сусп≥льство (international society). онцепц≥¤ ’.Ѕулла базувалась на тому, що на прот¤з≥ вс≥х ≥сторичних пер≥од≥в в м≥жнародн≥й систем≥ (international system), ¤ка охоплювала вс≥ держави св≥ту, ≥снувало прото¤дро - м≥жнародне сусп≥льство. –≥зниц¤ м≥ж цими пон¤тт¤ми, з його точки зору, пол¤гала в тому, що крањни, ¤к≥ входили до м≥жнародного сусп≥льства , в в≥дносинах м≥ж собою керувались не т≥льки практичними ≥нтересами, але й певним загальновизнаним кодексом повед≥нки, на¤вн≥сть ¤кого визначалась сп≥льними нормами морал≥. ƒл¤ зТ¤суванн¤ його сутност≥ в≥н використовуЇ формулу, в≥дпов≥дно до ¤коњ м≥жнародне сусп≥льство ≥снуЇ в тому випадку, коли група держав, усв≥домлюючи на¤вн≥сть у них сп≥льних ≥нтерес≥в та сп≥льних ц≥нностей, формуЇ сусп≥льство, в межах ¤кого у в≥дносинах одного з одним вони вважають себе повТ¤заними загальним набором правил, а також п≥дтримують д≥¤льн≥сть сп≥льних ≥нститут≥в. ¬≥н виокремлюЇ так≥ ≥сторичн≥ типи м≥жнародних сусп≥льств, ¤к Ђхристи¤нськеї, ЂЇвропейськеї та ≥н. ’арактеризуючи м≥жнародне сусп≥льство грецьких пол≥с≥в, в≥н зауважуЇ, що вона була ¤дром м≥жнародноњ системи, до складу ¤коњ входили ≥ негрецьк≥ держави, зокрема ѕерс≥¤ ≥ арфаген.
“аким чином, п≥д м≥жнародним сусп≥льством в≥н розум≥Ї сукупн≥сть крањн, ¤к≥ Ї нос≥¤ми його св≥домост≥, мали не т≥льки економ≥чн≥, в≥йськов≥, але й моральн≥ переваги. Ќа п≥дстав≥ цього ’.Ѕулл формулюЇ ≥дею Ђсв≥тового м≥жнародного сусп≥льства ї (world international society), ч≥тко в≥дд≥л¤ючи його в≥д Ђрештиї, що складаЇ м≥жнародну систему.
¬ продовженн¤ ц≥Їњ тези ≤.¬аллерстайн висловлюЇ точку зору, що р≥вень розвитку глобального сусп≥льства в межах кожноњ нац≥ональноњ держави Ї принципово р≥зним, оск≥льки в≥н визначаЇтьс¤, в першу чергу, ментальними традиц≥¤ми та р≥внем розвитку глобальноњ св≥домост≥.
“ерм≥н Усв≥тове сп≥втовариствоФ було використано в 1969 р. ѕрезидентом —получених Ўтат≥в –. Ќ≥ксоном в його виступ≥ на сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ. «окрема, в≥н зазначив, що Увперше за всю ≥стор≥ю ми д≥йсно стали св≥товим сп≥втовариствомФ. “аким чином, п≥д Усв≥товим сп≥втовариствомФ розум≥лась глобальна св≥това система, що формуЇтьс¤ внасл≥док глобал≥зац≥њ.
«м≥ст пон¤тт¤ Ум≥жнародне сп≥втовариствоФ визначаЇтьс¤ в м≥жнародному прав≥ ¤к глобальна пол≥тична система, елементами ¤коњ Ї держави, тобто система, що маЇ м≥ждержавний характер.
ѕон¤тт¤ Усв≥тове сп≥втовариствоФ в такому сенс≥ набуваЇ б≥льш широкого значенн¤, тому що використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ глобальноњ соц≥ально-економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ системи, ¤ка включаЇ ¤к держави, так ≥ нетрадиц≥йних актор≥в.
ƒж. ћодельськ≥ визначаЇ глобальне сусп≥льство ¤к функц≥онально-специф≥чну сукупн≥сть в≥дносин, ¤ка характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю проблем певного р≥вн¤ та повТ¤заних з орган≥зованим зд≥йсненн¤м колективних д≥й на глобальному р≥вн≥. ƒо фактор≥в становленн¤ глобального сусп≥льства можна в≥днести:
- глобальну економ≥ку ( з точки зору ƒж.√ольдстайна, джерелом становленн¤ та розвитку глобального сусп≥льства Ї св≥товий спос≥б виробництва, ¤кий призводить до незм≥нноњ сукупност≥ незм≥нних елемент≥в, повТ¤заних м≥ж собою незм≥нними в≥дносинами);
- глобальну пол≥тику, ¤ка характеризуЇ вплив наймогутн≥шого субТЇкта Ц сп≥втовариства розвинених держав;
- глобальний тероризм, ¤кий вимагаЇ обТЇднанн¤ та консол≥дац≥њ;
- глобальн≥ комун≥кац≥њ, ¤к≥ Ї засобом реал≥зац≥њ в≥дпов≥дних ≥нтегративних форм, зокрема ≤нтернет, моб≥льний звТ¤зок, ¤к≥ стирають м≥ждержавн≥ кордони ( на думку директора ёЌ≈— ќ а≥т≥ро ћацуур≥, бурхливий розвиток ≥нформац≥йно-комун≥кативних технолог≥й призводить до по¤ви глобального сусп≥льства знань, ¤ке маЇ забезпечити всьому св≥тов≥ пошук нових шл¤х≥в використанн¤ на практиц≥ накопиченого потенц≥алу знань та нових технолог≥й у русл≥ вир≥шенн¤ завдань св≥тового розвитку. “ака модель орган≥зац≥њ, ¤к глобальне сусп≥льство, з точки зору а≥т≥ро ћацуур≥, маЇ базуватись на чотирьох основних принципах: р≥вний доступ до осв≥ти дл¤ вс≥х, загальний доступ до ≥нформац≥њ, включаючи могутн≥й масив загальнодоступноњ ≥нформац≥њ, збереженн¤ та п≥дтримка культурноњ самобутност≥ народ≥в, включаючи багатомовн≥сть, плюрал≥зм та самобутн≥сть культур, свобода самовираженн¤;
- глобальну культуру, що обТЇднуЇ св≥тов≥ ц≥нност≥ планети;
- глобальну науку, ¤ка Ї результатом в≥дпов≥дного академ≥чного обм≥ну, розвитку св≥товоњ академ≥чноњ ≥нфраструктури;
- глобальну ун≥ф≥кац≥ю стилю житт¤.
”загальнюючи вищенаведен≥ точки зору, приходимо до висновку, що глобальне сусп≥льство Ц це сукупн≥сть в≥дносин, ¤ка формуЇтьс¤ в результат≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, реал≥зац≥њ сп≥льних ≥нтерес≥в та виробництва сп≥льних благ на глобальному р≥вн≥. “акими сп≥льними ≥нтересами виступають м≥жнародний мир, безпека, вир≥шенн¤ глобальних проблем, регул¤ц≥¤ економ≥чних в≥дносин.
2. ћехан≥зми становленн¤ глобального сусп≥льства. ќсновним механ≥змом становленн¤ глобального сусп≥льства Ї глобальна взаЇмод≥¤, п≥д ¤кою –. еохейн та ƒж.Ќай розум≥ють такий тип руху через державн≥ кордони матер≥альних та нематер≥альних предмет≥в, в ¤кому щонайменше один з його актор≥в не Ї представником держави або ур¤довоњ орган≥зац≥њ одн≥Їњ частини св≥ту, а ≥нший Ц ≥ншоњ.
¬ умовах глобал≥зац≥њ велику роль в≥д≥грають механ≥зми пол≥тики, економ≥ки та культури, саме в≥д них, з точки зору ƒж.ћодельськ≥, залежить баланс розвитку глобального сусп≥льства, адже пол≥тика Ї механ≥змом п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥, справедливост≥ та безпеки, економ≥ка Ц механ≥змом виробництва благ та ринкового обм≥ну, культура Ц механ≥змом в≥дтворенн¤ стандарт≥в, ц≥нностей та знань. ¬≥дпов≥дно до цього ввод¤тьс¤ пон¤тт¤ глобальноњ пол≥тики, економ≥ки та культури, ¤к≥ забезпечують глобальний р≥вень розвТ¤занн¤ проблем у межах вс≥Їњ планети.
¬ажливою проблемою Ї визначенн¤ рол≥ людини у глобальному сусп≥льств≥, виробленн¤ загальних норм та моральних критер≥њв повед≥нки, виробленн≥ ≥ дотриманн≥ норм, ¤к≥ Ї необх≥дною умовою глобальноњ взаЇмод≥њ.
¬с≥ попередн≥ модел≥ св≥ту розгл¤дали —в≥т в Їдност≥ двох елемент≥в Ц б≥осфери та людини. Ѕ≥осфера, за ¬.≤.¬ернадським Ц це оболонка «емл≥, склад та енергетика ¤коњ обумовлен≥ минулою або сучасною д≥¤льн≥стю живих орган≥зм≥в. Ќоосфера (сфера розуму)- це сфера д≥¤льност≥ живоњ ноосферноњ цив≥л≥зац≥њ, ¤дром ¤коњ Ї ≥сторична б≥осфера «емл≥.
3. √лобальний розвиток.
¬ контекст≥ досл≥дженн¤ пол≥тичних проблем глобального розвитку, св≥тових пол≥тичних процес≥в виникаЇ необх≥дн≥сть визначенн¤ зм≥сту самого пон¤тт¤ ДрозвитокФ ≥ зТ¤суванн¤ в≥дм≥нностей розвитку ¤к ¤вища в≥д ≥нших вид≥в зм≥н; визначенн¤ критер≥њв њх позитивного чи негативного характеру. ѕостають питанн¤, чи сл≥д розум≥ти п≥д Д глобальним розвитком Ф лише сукупн≥сть розвитку окремих крањн, держав ≥ цив≥л≥зац≥й (в такому випадку ¤к сп≥вв≥дноситьс¤ розвиток крањни, народу ≥ цив≥л≥зац≥њ, пол≥тичний, соц≥ально-економ≥чний та ≥нш≥ види, сфери, напр¤ми розвитку); або т≥льки розвиток св≥ту в ц≥лому (в такому випадку що сл≥д розум≥ти п≥д св≥том в ц≥лому, враховуючи нер≥вном≥рн≥сть розвитку окремих крањн та рег≥он≥в св≥ту, локальних цив≥л≥зац≥й); або св≥товий розвиток утворюють певн≥ складн≥ процеси взаЇмосполученн¤, взаЇмодоповненн¤ та взаЇмоузгодженн¤ внутр≥шнього розвитку крањн та народ≥в ≥ еволюц≥њ, розвитку систем звТ¤зк≥в та в≥дносин м≥ж ними.
—учасне розум≥нн¤ розвитку дозвол¤Ї побудувати Їдиний пон¤т≥йний р¤д Ц Дперем≥ни-зм≥ни-трансформац≥¤-еволюц≥¤-розвитокФ. √оловн≥ критер≥њ њх розр≥зненн¤ Ц це прот¤жн≥сть в≥дпов≥дного ¤вища у час≥ (коротко, середньо, довгостроков≥) ; њх походженн¤ та характер (випадков≥ або законом≥рн≥), тип спр¤мованост≥ (зворотн≥ або незворотн≥, зворотн≥сть ¤к можлив≥сть зм≥нювати напр¤м в ф≥зичному, соц≥альному, когн≥тивному простор≥).
¬ такому випадку головним критер≥Їм перем≥н Ї њх зворотн≥сть, зм≥ни Ї б≥льш довготривалими за строками њх п≥дготовки, мають, ¤к правило, законом≥рний характер ≥ б≥льш ст≥йк≥ до зворотност≥, хоча не Ї категорично незворотними.
“рансформац≥¤ (в≥д латинського transformatio) Ц це перетворенн¤, зм≥на виду, форми, ≥стотних рис обТЇкту трансформац≥њ. ÷¤ категор≥¤ набуваЇ нового додаткового критер≥ю - ¤к≥сного характеру зм≥н, але при збереженн≥ спадковост≥, що хоча не виключаЇ можливост≥ зворотност≥ цих зм≥н, але дуже ускладнюЇ цей процес.
≈волюц≥¤ ( в≥д латинського evolutio Ц розгортанн¤) в широкому розум≥нн≥ Ц це поступовий розвиток загалом. ¬ б≥льш вузькому ф≥лософському розум≥нн≥ Ц одна з форм руху матер≥њ, посл≥довн≥ ≥ безперервн≥ к≥льк≥сн≥ зм≥ни в межах даноњ ¤кост≥ на в≥дм≥ну в≥д революц≥њ. ≈волюц≥¤ ¤вл¤Ї собою посл≥довн≥сть множинност≥ трансформац≥й, кожна з ¤кий законом≥рно вит≥каЇ з попередньоњ, що призводить до набутт¤ обТЇктом еволюц≥њ зм≥н незворотного характеру. “ак, з точки зору формац≥йноњ теор≥њ, перех≥д в≥д одн≥Їњ формац≥њ до ≥ншоњ в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док революц≥њ, тобто стрибкопод≥бного переходу до новоњ ¤кост≥, а цьому передують еволюц≥йн≥ зм≥ни в межах староњ формац≥њ. –еволюц≥¤, в свою чергу, створюЇ умови дл¤ еволюц≥йних зм≥н в межах новоњ формац≥њ.
–озвиток - це насамперед зм≥на, рух. …ого можна вважати вищою формою руху . ÷е законом≥рна ¤к≥сна зм≥на матер≥альних та ≥деальних обТЇкт≥в, ¤ка маЇ незворотний ≥ спр¤мований характер. ¬ процес≥ розвитку створюЇтьс¤ нова ¤к≥сть.
–озвиток ¤вл¤Ї собою складний ≥ суперечливий процес ¤к по висх≥дн≥й, т≥ по низх≥дн≥й л≥н≥њ, оск≥льки регрес теж Ї формою розвитку.
ѕ≥д процесом ( в≥д латинського УprocessusФ Ц рух вперед) розум≥ютьс¤ ¤к посл≥довн≥, законом≥рн≥ зм≥ни будь-чого, наприклад, процес розвитку, посл≥довна зм≥на ¤вищ, так ≥ сукупн≥сть д≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ певного результату. якщо к≥льк≥сна сторона зм≥н повТ¤зана перш за все з категор≥Їю простору, то ¤к≥сна - з категор≥Їю часу. ≤де¤ часу та його спр¤мованост≥ передбачаЇ ≥ певну посл≥довн≥сть стад≥й.
Ќа пол≥тичному простор≥ розвиваютьс¤, накладаютьс¤ ≥ взаЇмовпливають процеси дек≥лькох тип≥в:
Ћ≥н≥йн≥: р≥вном≥рно-поступальн≥ процеси, коли на прот¤з≥ певного часу процес стаб≥льно проходить в б≥к зб≥льшенн¤, збереженн¤ або знищенн¤ певних його параметр≥в ;
Ќел≥н≥йн≥: - процеси хвильового або цикл≥чного характеру ;
- процеси стад≥йноњ природи (в≥йни та конфл≥кти, житт¤ цив≥л≥зац≥й);
- вибухов≥ процеси, ¤к≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ в значному прискоренн≥ триванн¤ процесу (системн≥ в≥йни ,соц≥альн≥ революц≥њ).
‘≥лософське розум≥нн¤ розвитку Ї прийн¤тним в досл≥дженн≥ глобального розвитку у його взаЇмозвТ¤зку ≥з розвитком м≥жнародних в≥дносин. ѕоЇднанн¤ ≥дењ системност≥ з концепц≥¤ми еволюц≥њ та розвитку орган≥чно призвод¤ть до постановки проблеми самоорган≥зац≥њ , њњ природи та причинност≥, руш≥йних сил, передумов початку та критичних точок (точок б≥фуркац≥њ), в ¤ких зароджуютьс¤ наступн≥ кризи, мутац≥њ та трансформац≥њ .
–озвиток пов'¤заний з категор≥¤ми простору та часу. ’арактеристики часу, простору та процесу т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥ ≥ ≥снують лише у Їдност≥. ћ≥жнародн≥ системи ≥снують у трьох вим≥рах Ц часовому, просторовому та матер≥альному (зм≥стовному). ѕ≥д зм≥стовним вим≥ром в даному контекст≥ розум≥Їмо Їдн≥сть суттЇвих, необх≥дних елемент≥в, њх взаЇмод≥ю, що визначаЇ тип м≥жнародноњ системи, характер м≥жнародно-пол≥тичного процесу. „асовий вим≥р характеризуЇ м≥жнародно-пол≥тичну реальн≥сть з погл¤ду њњ зм≥н, а просторов≥ координати характеризуЇ сп≥в≥снуванн¤ под≥й.
як ¤вище в ц≥лому, так ≥ будь-¤к≥ конкретн≥ форми його про¤ву жорство привТ¤зан≥ до простору. ¬ м≥жнародних в≥дносинах прост≥р характеризуЇтьс¤ сполученн¤м трьох його головних аспект≥в: ф≥зичних меж (територ≥њ),соц≥альних масштаб≥в та когн≥тивних масштаб≥в.
—пециф≥ка просторових ¤костей в соц≥альних процесах пол¤гаЇ в тому, що в соц≥альний прост≥р входить також ≥ ставленн¤ людини до просторовоњ сфери своЇњ життЇд≥¤льност≥. —оц≥альний аспект визначаЇтьс¤ тим, ¤к≥ соц≥альн≥ сили приймають участь в пол≥тичних процесах, що в≥дбуваютьс¤ на в≥дпов≥дн≥й територ≥њ. огн≥тивн≥ масштаби визначаютьс¤ пол≥тичними ≥де¤ми та у¤вами, ¤к≥ дом≥нують на даному простор≥. „астину б≥льш загальноњ системи аналог≥чних соц≥альних простор≥в Ц економ≥чних, ≥деолог≥чних, культурних, правових та ≥н. складаЇ пол≥тичний прост≥р. ѕол≥тичний прост≥р Ц це та сфера життЇд≥¤льност≥, ¤ка зазвичай включена в реальн≥ пол≥тичн≥ процеси. ÷е сфера д≥њ пол≥тики, влади, пол≥тичних орган≥зац≥й, ≥дей, теор≥й та процес≥в.
ѕол≥тичний прост≥р маЇ два вим≥ри Ц територ≥альний та функц≥ональний. ѕросторова прот¤жн≥сть передбачаЇ ф≥зичний, територ≥альний вим≥р. √еометр≥¤ пол≥тичного простору може сп≥впадати з географ≥чними кордонами крањни, рег≥ону, св≥ту (пол≥тичний прост≥р глобального св≥ту). ордони функц≥онального вим≥ру обмежують меж≥ д≥њ пол≥тики, за р≥внем пол≥тичного впливу виокремлюЇтьс¤ центр, перифер≥ю, нап≥вперифер≥ю.
¬иникаЇ питанн¤, наск≥льки таке розум≥нн¤ розвитку Ї прийн¤тним в досл≥дженн≥ глобального розвитку у його взаЇмозвТ¤зку ≥з сферою м≥жнародних в≥дносин. –озвиток за своЇю природою та засобом реал≥зац≥њ Ї процесом, а процес ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть зм≥н у простор≥ та час≥, отже в≥н Ї неможливим поза часом. ѕ≥д процесом ( в≥д латинського УprocessusФ Ц рух вперед) розум≥Їмо ¤к посл≥довн≥, законом≥рн≥ зм≥ни будь-чого, наприклад, процес розвитку, посл≥довну зм≥ну ¤вищ, так ≥ сукупн≥сть д≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ певного результату. якщо к≥льк≥сна сторона зм≥н повТ¤зана перш за все з категор≥Їю простору, то ¤к≥сна - з категор≥Їю часу. ≤де¤ часу та його спр¤мованост≥ передбачаЇ ≥ певну посл≥довн≥сть стад≥й. ƒосл≥дженн¤ глобального розвитку та розвитку взаЇмов≥дносин м≥ж його складовими ¤вл¤Ї собою спроби побудови людською св≥дом≥стю абстрагованих моделей розвитку людства у простор≥ та час≥. Cучасне розум≥нн¤ глобального розвитку та розвитку м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ поЇднанн¤ дек≥лькох метаф≥зичних просторових моделей часу, ¤к≥ доповнюють одна одну.
ќсновними метаф≥зичними просторовими модел¤ми часу Ї цикл≥чна та л≥н≥йна. ÷икл≥чн≥сть (в≥д гр. "коло" Ц сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних процес≥в, ¤вищ, ¤к≥ утворюють завершене коло розвитку, струнку систему) Ц це модель сприйн¤тт¤ часу, передбачаЇ пол≥цикл≥чн≥сть та моноцикл≥чн≥сть. ”вага зосереджувалась не ст≥льки на розвитку людства в ц≥лому, ск≥льки на циклах розвитку окремих сусп≥льств.
Ћ≥н≥йн≥сть Ц це модель сприйн¤тт¤ часу, що передбачаЇ пол≥л≥н≥йн≥сть (багатовар≥антн≥сть шл¤х≥в розвитку) та монол≥н≥йн≥сть (визнанн¤ на¤вност≥ Їдиного шл¤ху розвитку людства). Ћ≥н≥йна модель стала пров≥дною в рел≥г≥¤х, що прийшли до у¤вленн¤ про св≥дому д≥ю божоњ вол≥, ¤ка спр¤мовуЇ рух людства до певноњ мети, д≥стала подальший розвиток в античн≥ части. орен≥ сучасних теоретичних побудов необх≥дно розгл¤дати в переплет≥нн≥ з рел≥г≥Їю, а в Ївропейськ≥й пол≥тичн≥й традиц≥њ вони найчаст≥ше повТ¤зан≥ з ≥де¤ми ≥ практикою христи¤нства ¤к ≥деолог≥њ ≥ пол≥тичноњ доктрини. ‘≥лософська компонента христи¤нськоњ концепц≥њ закладаЇ психолог≥чн≥ п≥двалини ≥дењ розвитку. ≤сторична думка —ередньов≥чч¤ поЇднуЇ цикл≥чн≥сть та л≥н≥йн≥сть, висуваЇ концепц≥ю провиденц≥онал≥зму, тобто розвитку ≥сторичного процесу за волею ѕровид≥нн¤. ≤сторичний процес розгл¤давс¤ ¤к цикл≥чний (цикли утворенн¤, кульм≥нац≥њ могутност≥ й пад≥нн¤ ¬еликих царств) та л≥н≥йний (в≥д створенн¤ св≥ту до —трашного —уду). ÷е ¤вл¤ло собою синтез цикл≥чноњ та л≥н≥йноњ модел≥. «а своЇю суттю ≥стор≥¤ л≥н≥йна (виокремлюЇтьс¤ початок, кульм≥нац≥¤, к≥нець), за формою може бути цикл≥чною.
¬ епоху Ќового часу продовжуютьс¤ традиц≥њ цикл≥зму, притаманн≥ ще античн≥й ф≥лософ≥њ. ≤тал≥йськ≥ гуман≥сти, зокрема Ќ.ћак≥¤велл≥, запроваджують цикл≥чну модель баченн¤ ≥сторичного процесу (у¤вленн¤ про ≥стор≥ю ¤к цикл≥чну зм≥ну форм правл≥нн¤ в окремих соц≥умах). ≤стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к зм≥на цикл≥в ≥сторичного розвитку. ѕров≥дну роль в ≥сторичному розвитку в≥д≥грають зм≥ни в людин≥, њњ ментал≥тет≥, культур≥, науц≥. ѕоступово розповсюджуютьс¤ ≥дењ щодо культурно-≥сторичних тип≥в локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ переживають под≥бн≥ етапи ≥сторичного розвитку, ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу.
≤де¤ стад≥йност≥ стаЇ традиц≥йною дл¤ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ≥з середини ’VII ст. (стад≥йн≥сть в≥д гр. "одиниц¤ вим≥ру в≥дстан≥ в стародавн≥х системах м≥рил багатьох народ≥в"). “еор≥¤ стад≥йного розвитку ¤к вченн¤ про законом≥рност≥ ≥ндив≥дуального розвитку людських сп≥льнот, виходила з того, що процеси розвитку проход¤ть посл≥довними, ¤к≥сно в≥дм≥нними етапами Ц стад≥¤ми. . ¬она передбачала на¤вн≥сть певних визначених стад≥й ≥сторичного розвитку людства. ¬икористовуючи трин≥тарну модель, н≥мецький досл≥дник . еллер в останн≥й чверт≥ ’V≤≤ ст. виокремив епоху давнини, середньов≥чч¤ та епоху нового часу.
” той же час ≥де¤ стад≥йност≥ розвитку людства мала бути доповнена баченн¤м його пол≥л≥н≥йност≥ та ун≥кальност≥ окремих цив≥л≥зац≥йних систем.
—еред сучасних концепц≥й глобального розвитку найчаст≥ше виокремлюютьс¤ цикл≥чн≥, л≥неарн≥, ковар≥антн≥ та постмодерн≥стськ≥ концепц≥њ.
” межах цикл≥чних концепц≥й розповсюджуютьс¤ ≥дењ щодо культурно-≥сторичних тип≥в локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ переживають под≥бн≥ етапи ≥сторичного розвитку, ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу.
Ћ≥неарн≥ концепц≥њ розвитку були заснован≥ на у¤в≥, що людство розвиваЇтьс¤ в≥д старого до нового, в≥д нижчого до вищого з посл≥довним зб≥льшенн¤м досконалост≥ сусп≥льства на основ≥ прогресу. ѓњ п≥двалини були закладен≥ ще в ’VI-’VIII ст. јмериканський досл≥дник ‘.‘уку¤ма под≥л¤Ї ≥стор≥ю людства на два пер≥оди Ц ≥стор≥¤ ≥ пост≥стор≥¤, коли знайдено оптимальн≥ шл¤хи розвитку людства Ц л≥беральна демократ≥¤ та ринок.
—тад≥альн≥ концепц≥њ досл≥джують глобальний розвиток ¤к Їдиний процес прогресивного розвитку людства, в ¤кому на п≥дстав≥ визначених критер≥њв виокремлюють певн≥ стад≥њ, зокрема групи синхронних цив≥л≥зац≥њ. –итми розвитку локальних цив≥л≥зац≥й синхрон≥зуютьс¤ с ритмами розвитку Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ ¤к етапами в розвитку ≥стор≥њ людства (наддовгостроковими ≥сторичними циклами).
«г≥дно з ковар≥антною теор≥Їю, ≥сторичний час обмежений початком ≥ к≥нцем ≥ под≥л¤Їтьс¤ на чотири пер≥оди. .ясперс структуруЇ глобальну ≥стор≥ю , виокремлюючи "осьовий час" (приблизно 500 рок≥в), коли сформувалась сучасна людина з ус≥Їю повнотою њњ духовного св≥ту. Ќа п≥дстав≥ цього розвиток сусп≥льства проходить наступн≥ етапи:
u до≥стор≥¤ (перед≥стор≥¤);
u стародавн≥ культури. ≤стор≥¤ окремих локальних та рег≥ональних цив≥л≥зац≥й розпочинаЇтьс¤, коли майже одночасно виникають стародавн≥ культури Ц шумеро-вав≥лонська, Їгипетська, егейський св≥т, доар≥йська культура долини ≤нду, культура итаю;
u осьовий час. 800 Ц 200 р. до н.е. Ќа цьому етап≥ в≥дбуваЇтьс¤ розд≥ленн¤ на —х≥д та «ах≥д, св≥т ѕередньоњ јз≥њ та ™вропи починаЇ протисто¤ти двом ≥ншим св≥там Ц ≤нд≥њ та итаю;
u техн≥чний в≥к.
¬≥дпов≥дно до цього ним виокремлюЇтьс¤ наступн≥ чотири зр≥зи в ≥стор≥њ:
Ц виникненн¤ мов, винайденн¤ знар¤дь прац≥;
Ц виникненн¤ високих культур ™гипту, ћесопотам≥њ, ≤нд≥њ, итаю
(V-III тис. до н.е.);
Ц духовне основоположенн¤ людства, становленн¤ ≥стор≥њ людства.
- розпочата в ™вроп≥ науково-техн≥чна ера, ¤ка набула всеос¤жного характеру. ѕодальший розвиток був пов'¤заний з розвитком новоЇвропейськоњ науки ≥ техн≥ки та загальною ≥нтеграц≥Їю людства.
“аким чином, л≥н≥йний тип (л≥н≥йна часова ритм≥ка) Ї розвитком шл¤хом прогресу. «ах≥дна цив≥л≥зац≥¤ першою засвоњла цей шл¤х розвитку. Ћ≥н≥йн≥сть пол≥тичного часу надала можливост≥ «аходу швидко розвивати св≥й потенц≥ал. Ћ≥н≥йн≥сть стаЇ можливою завд¤ки ≥нструментальному ставленню до св≥ту.
÷икл≥чний тип (цикл≥чна часова ритм≥ка) Ї б≥льш характерним дл¤ цив≥л≥зац≥й сх≥дного типу розвитку. „ас обертаЇтьс¤ за колом, хоча насичений певними под≥¤ми. ÷икл≥чн≥сть ¤вл¤Ї собою найб≥льш природний часовий ритм. ÷икл≥чний характер спостер≥гаЇтьс¤ в багатьох процесах ≥сторичного розвитку соц≥альних систем. ÷икл≥чн≥сть властива будь ¤к≥й просторов≥й динам≥ц≥. як правило, вона м≥стить в соб≥ еволюц≥йну складову (розвиток за сп≥раллю).
онцепц≥¤ цикл≥чного розвитку в процес≥ коеволюц≥њ природи ≥ сусп≥льства продовжуЇ розробл¤тись на прот¤з≥ ’’ Ц поч. ’’≤ ст. —истема соц≥альних цикл≥в маЇ синергетичний характер. —кладн≥ нел≥н≥йн≥ системи мають ¤к≥сть с≥нергетичноњ коеволюц≥њ к≥лькох вектор≥в сил в одному чи к≥лькох аттракторах. √оловн≥ положенн¤ синергетичного баченн¤ св≥ту пол¤гають в п≥дход≥ до глобального розвитку ¤к посл≥довноњ зм≥ни стан≥в стаб≥льност≥ та нестаб≥льност≥, стад≥й усталеност≥ та неусталеност≥. «апроваджуЇтьс¤ така категор≥¤, ¤к б≥фуркац≥¤ (¤к≥сна трансформац≥¤ системи ¤к ≥мпульсьн≥ зм≥ни њњ ¤к≥сного стану внасл≥док внутр≥шнього та зовн≥шнього впливу в залежност≥ в≥д специф≥ки реагуванн¤ на нього системи).
–озвитку сусп≥льства властив≥ нел≥н≥йн≥сть, певна стрибкопод≥бн≥сть ≥ нав≥ть неспод≥ван≥сть, що вт≥м не заперечуЇ його стаб≥льн≥сть. ”стален≥сть виростаЇ з неусталеност≥ ¤к њњ результат, стад≥њ усталеност≥ та неусталеност≥ зм≥нюють одна одну. Ќеустален≥сть соц≥ального середовища Ї актив≥затором рол≥ окремоњ людини.
√лобальний розвиток маЇ хвилепод≥бний, сп≥ралепод≥бний характер. ¬ ≥стор≥њ кожного народу ≥нерц≥йн≥, передбачуван≥ процеси розвитку зм≥нюютьс¤ пер≥одами криз та революц≥й. ≤сторичн≥ цикли характеризуЇ повторюван≥сть, ритм≥чн≥сть ≥сторичного процесу розвитку людства, локальних цив≥л≥зац≥й, окремих крањн та рег≥он≥в.
ќтже, ≥сторичн≥ цикли можна класиф≥кувати в просторовому та в часовому аспектах.
” часовому аспект≥ в≥др≥зн¤Їмо короткостроков≥, середньостроков≥ цикли (пов'¤зан≥ ≥з зм≥ною покол≥нь, приблизно 10-30 рок≥в), довгостроков≥ цикли (кондрат'Ївськ≥ хвил≥); ≥сторичний суперцикл.
¬ просторовому аспект≥ можна виокремити цикл рег≥ону; цикл групи взаЇмоповТ¤заних крањн; цикл континенту; глобальний цикл , або глобальний цикл розвитку людства.
–ос≥йський досл≥дник ё.¬.яковець виокремлюЇ св≥тов≥ цикли цив≥л≥зац≥й, об'Їднан≥ в три суперцикли.
ѕерший суперцикл Ц пер≥од становленн¤ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц ™гипет, ћесопотам≥¤, √рец≥¤, –им, ≤нд≥¤ та итай. ÷е неол≥тична цив≥л≥зац≥¤ (до V тис. до н.е.), ранньокласова цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ половини II тис. до н.е.), антична цив≥л≥зац≥¤ ( до середини V ст. н.е.).
ƒругий суперцикл Ц пер≥од зр≥лост≥ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц «ах≥дна ™вропа та ѕ≥вн≥чна јмерика. ÷е середньов≥чна цив≥л≥зац≥¤ (до сер. ’IV ст.), перед≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до к≥нц¤ ’VIII ст.), ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ пол. ’’ ст.).
“рет≥й суперцикл Ц пост≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤, розпочинаЇтьс¤ з другоњ половини ’’ ст. …ого еп≥центри Ц япон≥¤, —Ўј, итай, нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни.
ожна локальна цив≥л≥зац≥¤ маЇ св≥й ритм розвитку, але в≥н б≥льш-менш синхрон≥зований з ритмом розвитку св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ. —ум≥жн≥ цив≥л≥зац≥њ синхрон≥зуютьс¤ в своњй динам≥ц≥. ¬иокремлюютьс¤ наступн≥ групи синхронних цив≥л≥зац≥й: середземноморсько-близькосх≥дна, аз≥йська ( до нењ належать ≤нд≥¤, итай, япон≥¤, —ередн¤ јз≥¤. ¬они були еп≥центром цив≥л≥зац≥њ на початку другого суперциклу); зах≥дноЇвропейська( до ц≥Їњ групи належать ≤спан≥¤, Ѕритан≥¤, ‘ранц≥¤, ¤к≥ були колон≥альними ≥мпер≥¤ми, а наприк≥нц≥ ≥ндустр≥альноњ епохи вони починають втрачати своњ позиц≥њ); сх≥дноЇвропейська; п≥вн≥чноаз≥йська; африканська групи синхронних цив≥л≥зац≥й;
–озвиток Ї пол≥цикл≥чним, тобто на кожну фазу б≥льш тривалого циклу накладаЇтьс¤ к≥лька коротких цикл≥в. ћ≥ж двома сум≥жними ≥сторичними циклами лежить перех≥дний пер≥од, ¤кий характеризуЇтьс¤ кризою системи, що в≥дмираЇ; невпор¤дкован≥стю ≥сторичного процесу. ” розвитку р≥зних крањн та народ≥в ≥снують под≥бн≥ етапи Ц загально≥сторичн≥ законом≥рност≥ цикл≥чноњ динам≥ки та генетики, ¤к≥ регулюють процеси спадкоЇмност≥, зм≥н та в≥дбору в глобальному розвитку людства, окремих цив≥л≥зац≥й, крањн та народ≥в.
ƒосл≥дженн¤ проблем глобального розвитку привело нас до базового висновку про те, що динам≥ка глобальних пол≥тичних процес≥в залежить в≥д певних цикл≥в у св≥тов≥й пол≥тиц≥ та передбачаЇ використанн¤ цикл≥чно-хвильовоњ парадигми.
ќск≥льки нами використовуютьс¤ пон¤тт¤ ДциклФ та Дхвил¤Ф, вважаЇмо за необх≥дне хоча б в загальному вигл¤д≥ визначити ц≥ пон¤тт¤. ѕ≥д ДцикломФ розум≥Їтьс¤ сукупн≥сть ¤вищ та процес≥в, ¤к≥ складають коловорот на прот¤з≥ визначеного в≥др≥зку часу. ÷е пон¤тт¤ стосовно досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в набуваЇ додатковий зм≥ст, розум≥Їтьс¤ не ¤к простий коловорот, внасл≥док ¤кого соц≥альна система повертаЇтьс¤ до попереднього стану, а ¤к коловорот з де¤кими зм≥нами у стан≥ системи, тобто розвиток по сп≥рал≥. ѕ≥д ДхвилеюФ традиц≥йно розум≥ютьс¤ коливальн≥ рухи в ф≥зичному або соц≥альному середовищ≥, а також процес розповсюдженн¤ цих рух≥в в простор≥. “аким чином, пон¤тт¤ ДциклуФ в≥дображаЇ перш за все часовий аспект соц≥альноњ динам≥ки, тобто представл¤Ї посл≥довн≥сть зм≥н, тод≥ ¤к пон¤тт¤ Дхвил≥Ф повТ¤зуЇтьс¤ перш за все ≥з зм≥нами у простор≥. ¬ пон¤тт¤ Дхвил≥Ф ж вкладаЇтьс¤ еволюц≥йна складова.
¬ межах синергетичноњ парадигми, фундаментальн≥ принципи ¤коњ були викладен≥ в прац¤х ≤.ѕригожина, √.’акена, —.ѕ. урдюмова, ћ.ћ.ћо≥сЇЇва пон¤тт¤ ДциклуФ концептуал≥зуЇ розбудову пор¤дку з хаосу та нового краху цього пор¤дку .
«начний розкид думок характерний дл¤ трактуванн¤ таких важливих дл¤ досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в пон¤ть, ¤к цикл≥чн≥сть ≥ пер≥одичн≥сть. ” вузькому розум≥нн≥ пер≥одичними або цикл≥чними процесами вважаютьс¤ так≥, пер≥од ≥ ампл≥туда коливань ¤ких пост≥йн≥ або вар≥юютьс¤ в незначних межах. Ѕагато автор≥в розум≥ють п≥д соц≥окультурною цикл≥чн≥стю просте чергуванн¤ етап≥в злету ≥ пад≥нь, розкв≥ту ≥ з≥в'¤ненн¤, прискоренн¤ ≥ гальмуванн¤, при цьому процес розгл¤даЇтьс¤ ¤к двофазний. ќднак нер≥дко зустр≥чаЇтьс¤ ≥ розбивка циклу на б≥льше число фаз - в≥д трьох до шести. “ривал≥сть досл≥джуваних цикл≥в вар≥юЇтьс¤ в межах в≥д дек≥лькох рок≥в до дек≥лькох стор≥ч, однак найб≥льш широкий ≥нтерес в останн≥ роки викликають суперечки навколо концепц≥й довгих хвиль.
ѕрактика функц≥онуванн¤ нашого сусп≥льства також м≥стить елементи цикл≥чност≥, а саме: виробнич≥ в≥дносини перестають стимулювати прогрес продуктивних сил приблизно кожн≥ 20-25 рок≥в. ≤ д≥йсно, наприк≥нц≥ 30-х рр. ’’ ст. знижувалис¤ темпи росту; наприк≥нц≥ 50-х - початку 60-х рок≥в минулого стол≥тт¤ ви¤вилась необх≥дн≥сть реформ; наприк≥нц≥ пер≥оду застою (70-80-≥ рр. ’’ ст.) ситуац≥¤ повторилас¤.
ƒл¤ досл≥дженн¤ проблем глобального розвитку, особливо в сучасну епоху в≥дкритост≥ нац≥ональних ≥ рег≥ональних сусп≥льств, вкрай важливе значенн¤ маЇ фактор сусп≥льства. ћи розгл¤даЇмо його в рамках Ївро-американськоњ парадигми наукового сприйн¤тт¤ ¤к в≥дкритий, динам≥чний, самокерований орган≥зм з асиметричними структурами, через що зв'¤зки м≥ж ними можуть бути нестаб≥льними, а функц≥њ кожноњ з них Ц нерегул¤рними. —усп≥льство, за такого п≥дходу, перебуваЇ в пост≥йному динам≥чно невр≥вноваженому стан≥; еволюц≥онуЇ в результат≥ криз у р≥зноман≥тних напр¤мах, р≥зними темпами в≥дпов≥дно до ≥снуючоњ р≥зноман≥тност≥ умов. √лобальному розвитку властив≥ нел≥н≥йн≥сть, певна стрибкопод≥бн≥сть ≥ нав≥ть неспод≥ван≥сть, що вт≥м не заперечуЇ можлив≥сть стаб≥льност≥ ≥ сталост≥. ƒл¤ нас тут важливо, що стал≥сть виростаЇ з неусталеност≥ ¤к њњ результат, тобто стад≥њ усталеност≥ та неусталеност≥ зм≥нюють одна одну.
÷≥ процеси мають хвилепод≥бн≥, сп≥ралепод≥бн≥ характеристики. ¬ ≥стор≥њ кожного народу вони зм≥нюють один одного. « врахуванн¤м цикл≥чност≥ св≥товоњ пол≥тики та хвильового характеру глобальних пол≥тичних процес≥в, вважаЇмо обовТ¤зковим звернутись до цикл≥чно-хвильовоњ модел≥ досл≥дженн¤ .
ѓњ формуванн¤ у практичному вим≥р≥ починаЇтьс¤ ще в стародавн≥ часи. “а й цикл≥чн≥ теор≥њ розробл¤лис¤ багатьма ф≥лософами й ≥сториками стародавност≥, що прагнули винайти визначений пор¤док, ритм, ви¤вити зм≥ст у хаос≥ под≥й . «окрема, китайський ≥сторик —им ÷¤нь виклав свою концепц≥ю в канон≥чн≥й дл¤ конфуц≥анства ≥ даосизму книз≥ У«агальноохоплююч≥ колов≥ зм≥ниФ („жоу ≤). ” р≥зних соц≥альних процесах китайськ≥ мудрец≥ знайшли цикли з пер≥одами 3, 9, 18, 27 ≥ 30 рок≥в. —х≥дн≥ вченн¤ про цикл≥чн≥сть були розвинут≥ давньогрецькими ф≥лософами й ≥сториками ѕлатоном, ѕол≥б≥Їм, јристотелем, ѕлутархом .
«начний вплив на ≥сторик≥в Ќового часу справили погл¤ди великого мислител¤ в≥дродженн¤ Ќ.ћак≥авелл≥. ” книз≥ У≤стор≥¤ ‘лоренц≥њФ в≥н обстоював ≥дею цикл≥чност≥, за ¤кою ус≥ держави, звичайно, з≥ стану упор¤дкованост≥ переход¤ть до безладд¤, а пот≥м в≥д безладд¤ до нового пор¤дку .
„ерез два стол≥тт¤ ≥тал≥йський ≥стор≥ограф ƒж.¬≥ко (1668-1744), розробив теор≥ю цикл≥чного розвитку народ≥в, суть котроњ в т≥м, що кожен народ проходить три пост≥йно в≥дтворюваних етапи: епоху бог≥в (дитинство), героњв (юн≥сть), людей (зр≥л≥сть). ожен цикл завершуЇтьс¤ загальною кризою ≥ розпадом даного сусп≥льства.
ороткостроков≥ промислов≥ цикли були детально проанал≥зован≥ .ћарксом, зокрема в його прац≥ Д ап≥талФ.
‘ормуванн¤ цикл≥чно-хвильовоњ парадигми в –ос≥њ повТ¤зане з прац¤ми ћ.Ќ.ƒан≥левського, ¬.≤.¬ернадського, ј.Ћ.„ижевського, ћ.≤.“уган-Ѕарановського, ћ.ƒ. ондратьЇва, ѕ.ј.—орок≥на, ћ.ћ.ћо≥сЇЇва, Ћ.ћ.√ум≥льова . ¬они сформулювали ≥дењ цикл≥чно-хвильовоњ динам≥ки р≥зних процес≥в, ¤к≥ в≥дбувались в природ≥ ≥ сусп≥льств≥, зокрема, ви¤вленн¤ взаЇмозалежност≥ сон¤чноњ активност≥ ≥ соц≥альних процес≥в, цикли розвитку науковоњ думки, цикли економ≥чноњ конТЇктури .
¬идатний рос≥йський вчений ћ. ондратьЇв закладаЇ основи створенню теор≥њ соц≥ально-економ≥чного генезису сусп≥льства, в≥дом≥ в науц≥ п≥д назвою Ддовгих хвиль ондратьЇваФ, або Д -хвильФ . ¬они були розроблен≥ на п≥дстав≥ математичного моделюванн¤ з використанн¤м економ≥чних показник≥в розвитку господарств јнгл≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, —Ўј на прот¤з≥ приблизно 140 рок≥в (з 80-х рок≥в ’”≤≤≤ ст. до 20-х рр. ’’ ст.). ћ. ондратьЇв доходить висновку про ≥снуванн¤ великих цикл≥в конТЇктури та середньо - й короткострокових цикл≥в. ожен з великих цикл≥в конТЇктури (в середньому 54-55 рок≥в) складаЇтьс¤ з п≥двищувальноњ та понижувальноњ хвил≥.
” своњй статт≥ Д¬елик≥ цикли конТЇктуриФ в≥н окреслюЇ наступн≥ меж≥ великих цикл≥в:
1. ѕ≥двищувальна хвил¤ першого циклу з к≥нц¤ 80-х Ч початку 90-х рок≥в XVIII ст. до пер≥оду 1810 - 1817 рр. (майже повн≥стю зб≥гаЇтьс¤ з пер≥одом наполеон≥вських в≥йн).
2. ѕонижувальна хвил¤ першого циклу Ц з пер≥оду 1810-1817 рр. до 1844-1851 рр.
3. ѕ≥двищувальна хвил¤ другого циклу з 1844 Ц 1851 рр. до 1870 - 1875 рр. (пер≥од загостренн¤ протир≥ч ¬≥денськоњ системи, римськоњ в≥йни 1853-1856 рр. та франко-прусськоњ в≥йни).
4. ѕонижувальна хвил¤ другого циклу - з 1870 Ц 1875 рр. до 1890 - 1896 рр.
5. ѕ≥двищувальна хвил¤ третього циклу Ц з пер≥оду 1890 Ц 1896 рр. до 1914Ч 1920 рр.
6. ≤мов≥рна понижувальна хвил¤ третього циклу з пер≥оду 1914Ч 1920 рр. до середини 1940-х рр.
7. ≤мов≥рна п≥двищувальна хвил¤ четвертого циклу з середини 1940-х рр. до к≥нц¤ 1960-х рр. Ц початку 1970-х рр. .
8. ≤мов≥рна понижувальна хвил¤ четвертого циклу з початку 1970-х рр. до початку 1990-х рр.
9. ≤мов≥рна п≥двищувальна хвил¤ пТ¤того циклу з початку 1990-х рр.
“аким чином, продовжуючи посл≥довн≥сть хвиль ћ. ондратьЇва, приходимо до наступних висновк≥в. Ќестаб≥льн≥сть сучасного св≥ту на меж≥ тис¤чол≥ть сп≥впадаЇ з межею ≥мов≥рноњ п≥двищувальноњ хвил≥ пТ¤того циклу, ¤ка мала розпочатись з початку 1990-х рр.
÷е даЇ п≥дстави зробити висновок щодо синхрон≥зац≥њ глобального розвитку, тобто часов≥й впор¤дкованост≥, узгодженост≥ процес≥в ≥ под≥й, локал≥зованих в р≥зних м≥сц¤х. ÷е маЇ принципове значенн¤, оск≥льки в синхрон≥зац≥њ в≥дображаЇтьс¤ Їдн≥сть, притаманна розвитку в умовах посиленн¤ процес≥в глобал≥зац≥њ, взаЇмозалежност≥ сучасного св≥ту.
Ћог≥ка анал≥зу передбачаЇ сп≥вставленн¤ великих цикл≥в з циклами розвитку м≥жнародних систем, циклами св≥товоњ пол≥тики ≥ хвил¤ми демократизац≥њ.
¬елику увагу проблем≥ цикл≥чност≥ в контекст≥ м≥жнародно-пол≥тичних досл≥джень прид≥л¤ють зах≥дн≥ пол≥тологи.
‘.Ѕродель розгл¤дав ≥сторичний процес, що цикл≥чно розвиваЇтьс¤ у простор≥ та час≥. ¬≥н давав опис економ≥чних, пол≥тичних, демограф≥чних цикл≥в. ороткостроков≥ цикли (в≥д 3-4 до 10-12 рок≥в) накладались ним на середньостроков≥ (кондратьЇвськ≥ хвил≥) та велик≥ суперцикли .
¬иокремлюютьс¤ економ≥чн≥ цикли ћ.ƒ. ондратьЇва, геопол≥тичн≥ цикли –. олл≥нза, довг≥ цикли св≥товоњ пол≥тики ƒж.ћодельск≥, .–аслер ≥ ¬.“омпсона . “аким чином, ≥ в≥йни, ≥ соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤ включаютьс¤ в ритм≥чний процес розвитку великих цикл≥в ≥ ви¤вл¤ютьс¤ не вих≥дними силами цього розвитку, а формою його про¤ву. јле раз виникнувши, вони, звичайно, у свою чергу зд≥йснюють значний вплив на темп ≥ напр¤мок глобальноњ пол≥тичноњ динам≥ки .
÷икл≥чно-хвильова динам≥ка не ¤вл¤Ї собою фатально детерм≥нований фактор, залишаЇ вар≥анти руху в контекст≥ фаз, припускаючи р≥зн≥ альтернативи розвитку з врахуванн¤м св≥домоњ творчоњ людськоњ д≥¤льност≥, хоча ступ≥нь ц≥Їњ свободи не Ї однаковою на р≥зних фазах.
ƒосл≥дженн¤ глобальноњ пол≥тичноњ динам≥ки диктуЇ потребу розгл¤ду проблеми довгих цикл≥в у пол≥тиц≥. ÷ю тему в р≥зних вим≥рах ≥ контекстах розробл¤ли –. √≥лп≥н, ≤. ¬аллерстайн, —. еннед≥, ƒж.√олдстейн, ƒж.ћоделск≥, ¬.–.“омпсон. —аме останн≥ два ≥ дали назву теор≥њ довгих цикл≥в. ƒовг≥ цикли розгл¤далис¤ ними саме ¤к так≥, котр≥ позначають п≥днесенн¤ ≥ занепад св≥тових держав, що докор≥нно м≥н¤Ї загальний стан св≥товоњ пол≥тики. Ѕула запропонована чимала к≥льк≥сть теор≥й, що по¤снюють њхнЇ ≥снуванн¤ р≥зними причинами, зокрема марксизм; ≥нновац≥йн≥ теор≥њ (….Ўумпетер, —. оваль, √.ћенш); теор≥¤ перенагромадженн¤ в кап≥тальному сектор≥; теор≥њ, пов'¤зан≥ з робочою силою; ц≥нов≥ теор≥њ; ≥нтеграц≥йний п≥дх≥д ≥ монетарн≥ концепц≥њ; соц≥олог≥чн≥ по¤сненн¤ ≥ цикли класовоњ боротьби; теор≥¤ в≥йськових цикл≥в .
Ѕули створен≥ й комплексн≥ теор≥њ, базован≥ на групах тих чи ≥нших фактор≥в.
Ќа думку ј.“ойнб≥, ≥стор≥¤ людства под≥л¤Їтьс¤ на цикли, звТ¤зан≥ з пер≥одами тривалих в≥йн .
«аслуговуЇ на спец≥альну увагу теор≥¤ довгих хвиль ƒж.√олдстейна. Ќа п≥дстав≥ анал≥зу в≥йськових цикл≥в, ц≥н, кап≥таловкладень, прибутк≥в, Дцикл≥в гегемон≥њФ цей американський пол≥толог в 1987 р. опубл≥кував досл≥дженн¤, у ¤кому розробив концепц≥ю довгих хвиль, породжуваних в≥йнами, њхн≥ми насл≥дками ≥ п≥дготовкою до них. ѕроанал≥зувавши дан≥ про в≥йни приблизно за 500 рок≥в, ƒж.√олдстейн знайшов пер≥одичн≥сть, що по¤снюЇтьс¤ ним тим, що в≥йни руйнують виробництво ≥ продуктивн≥ сили. ÷е змушуЇ держави зосереджуватис¤ на внутр≥шн≥х проблемах. оли з пам'¤т≥ покол≥нь стираЇтьс¤ психолог≥чний ефект попередньоњ в≥йни, а виробничий потенц≥ал зб≥льшуЇтьс¤, створюютьс¤ передумови дл¤ новоњ боротьби за гегемон≥ю. ƒж.√олдстейн розгл¤нув, у першу чергу, в≥йни ≥ њхн≥ насл≥дки ¤к основний фактор ≥снуванн¤ Удовгих хвильФ в економ≥ц≥. ≤нтенсивн≥сть воЇн в≥н оц≥нював не за њхньою к≥льк≥стю, а за спричиненими ними жертвами ≥ руйнуванн¤ми . ўе ћ.ƒ. ондратьЇв в≥дзначав ч≥тко виражену повторюван≥сть широкомасштабних воЇн у п≥двищених фазах Удовгих хвильФ. „≥тку повторюван≥сть воЇн ƒж.√олдстейн в≥дстежив за 1500 рок≥в. « його спостережень можна зробити важлив≥ висновки, в≥дпов≥дно до ¤ких Удовг≥ хвил≥Ф мають, можливо, взагал≥ позаеконом≥чну природу, а Удовгохвильов≥Ф цикли в економ≥ц≥ Ї насл≥дками де¤ких ≥нших процес≥в.
ѕредставники св≥т-системноњ теор≥њ повТ¤зують цикли гегемон≥њ з довгими економ≥чними хвил¤ми та конфл≥ктом великих держав .
Ќасл≥дком визнанн¤ цикл≥чност≥ ¤к засобу функц≥онуванн¤ глобальноњ пол≥тичноњ системи Ї њњ анал≥з ¤к нормального руху структурних зм≥н ц≥Їњ системи. ÷икл глобальноњ пол≥тичноњ системи включаЇ до себе ¤к негативн≥, так ≥ позитивн≥ зворотн≥ звТ¤зки. –озпод≥л часовоњ структури д≥њ системи може под≥л¤тись на фази, першою з ¤ких традиц≥йно була фаза ≥нтенсивного пол≥тичного конфл≥кту, такого, ¤к в≥йна.
ѕарадигма пол≥цикл≥чн≥ст≥ в досл≥дженн≥ глобальних пол≥тичних процес≥в знаходить в≥дображенн¤ ≥ в тому, що на кожну фазу б≥льш тривалого циклу накладаЇтьс¤ дек≥лька коротких, що знаходить в≥дображенн¤ в системн≥й еволюц≥њ м≥жнародних в≥дносин.
як св≥дчить ≥сторичний досв≥д, м≥жнародн≥ в≥дносини можуть ¤к прискорювати, так ≥ гальмувати св≥товий, або глобальний розвиток. ћ≥жнародн≥ в≥дносини Ц це специф≥чна форма соц≥альних в≥дносин, участь у ¤ких в≥дтворюЇ м≥жнародну субТЇктн≥сть ≥ндив≥дуального або колективного актора, а головне функц≥ональне призначенн¤ ¤ких пол¤гаЇ в реал≥зац≥њ цив≥л≥зац≥йноњ ≥ антрополог≥чноњ Їдност≥ людства. ¬они ¤вл¤ють собою складову частину сусп≥льних в≥дносин, ¤к ц≥л≥сноњ системи зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин м≥ж окремими пол≥тичними одиниц¤ми ≥ досл≥джуютьс¤ р≥зними науками, що вивчають окрем≥ аспекти сусп≥льних в≥дносин, зокрема пол≥толог≥Їю.
≈ксперти ёЌ≈— ќ ще в 1948р. визначили чотири головних напр¤ми сучасноњ пол≥толог≥њ: ÷е пол≥тична теор≥¤ ( пол≥тична теор≥¤; ≥стор≥¤ ≥дей); пол≥тичн≥ ≥нститути (конституц≥њ; центральний ур¤д; рег≥ональне ≥ м≥сцеве управл≥нн¤; державна адм≥н≥страц≥¤; парт≥њ, групи ≥ сусп≥льна точка зору; м≥жнародн≥ в≥дносини (м≥жнародна пол≥тика, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, м≥жнародне право). ÷≥лком зрозум≥ло, що на сучасному етап≥ цей перел≥к маЇ бути розширений за рахунок включенн¤ до нього такого нового напр¤му, ¤к пол≥толог≥¤ глобального св≥ту, ¤ка досл≥джуЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку пол≥тичноњ сфери та пол≥тичного житт¤ глобального сусп≥льства у контекст≥ виборюванн¤, утриманн¤ контролю, реал≥зац≥њ та функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ влади на глобальному, цив≥л≥зац≥йно-територ≥альному, державно-нац≥ональному, рег≥ональному ≥ локальному р≥вн¤х управл≥нн¤. ѕол≥толог≥¤ глобального св≥ту Ї новою складовою частиною системи пол≥тичних наук.
¬ контекст≥ досл≥дженн¤ глобального розвитку необх≥дно розр≥зн¤ти розвиток сусп≥льства ¤к соц≥ально-≥сторичного феномену в Їдност≥ його внутр≥шн≥х ¤костей ≥ вс≥Їњ сукупност≥ в≥дносин ≥ звТ¤зк≥в в м≥жнародному житт≥, тобто так званий соц≥ально-≥сторичний розвиток, розвиток субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин, системи м≥жнародних в≥дносин .
–озвиток субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин може розгл¤датись в трьох головних ¤кост¤х: ¤к соц≥ально-≥сторичний розвиток конкретного субТЇкта (крањни, локальноњ цив≥л≥зац≥њ); ¤к розвиток даного типу субТЇкта (демократичних або тотал≥тарних держав, цив≥л≥зац≥й певного типу розвитку); ¤к розвиток певного типу субТЇктност≥.
–озвиток системи м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ зм≥ну характеру та природи субТЇктност≥ њњ учасник≥в; посл≥довну зм≥ну ≥сторичних тип≥в м≥жнародних систем; зм≥ни в структур≥ м≥жнародних систем; еволюц≥ю м≥жнародних пор¤дк≥в.
ѕроцес розвитку комплексних стосунк≥в, взаЇмод≥й м≥ж певною сукупн≥стю субТЇкт≥в - народ≥в, держав, цив≥л≥зац≥й призв≥в до формуванн¤ п≥дсистем та системи м≥жнародних в≥дносин , ¤ка поступово набуваЇ глобального характеру.
¬естфальську епоху (або систему) м≥жнародних в≥дносин под≥л¤ють на к≥лька етап≥в (або п≥дсистем), об'Їднаних сп≥льними законом≥рност¤ми, але в≥дм≥нних за особливост¤ми, характерними дл¤ конкретного пер≥оду в≥дносин м≥ж державами. Ќайчаст≥ше виокремлюють к≥лька п≥дсистем ¬естфальськоњ системи, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к н≥бито самост≥йн≥: ¬естфальську - систему англо-французького суперництва ≥ боротьби за колон≥њ в ’V≤≤-’VЎ ст.; ¬≥денську систему - або систему "Ївропейського концерту нац≥й" в ’≤’ ст.; б≥льш глобальну за географ≥чними ознаками ¬ерсальсько-¬ашингтонську систему м≥ж двома св≥товими в≥йнами, ялтинсько-ѕотсдамську систему.
ожен з цих етап≥в посл≥довно проходив фази становленн¤, консол≥дац≥њ, ст≥йкого розвитку, кризи ≥ розпаду. ÷≥ етапи можна охарактеризувати ¤к типи структурноњ орган≥зац≥њ системи, що розвиваютьс¤ за власним алгоритмом, характерним дл¤ даноњ ≥сторичноњ епохи.
ѕостаЇ питанн¤ в≥дносно параметр≥в њх з≥ставленн¤ . «агальний погл¤д тут в≥дсутн≥й, але найб≥льш вживаною Ї методика, ¤ка пропонуЇ зд≥йснювати пор≥вн¤льний анал≥з р≥зних моделей орган≥зац≥њ св≥тового сп≥втовариства на основ≥ таких критер≥њв, ¤к характер взаЇмов≥дносин м≥ж державами; норми, що визначають повед≥нку держав на м≥жнародн≥й арен≥; методи, за допомогою ¤ких вони зд≥йснюють своЇ пануванн¤; тип соц≥альноњ структури ≥ пол≥тичноњ системи, ¤кий Ї дом≥нуючим; характер правл¤чих ел≥т у пров≥дних державах, мотивац≥¤ њх повед≥нки, дом≥нуюча система ц≥нностей.
¬ пол≥тичному дискурс≥ терм≥н Дглобал≥зац≥¤Ф використовуЇтьс¤ дл¤ характеристики нових м≥жнародних пол≥тичних ≥ економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ в≥дпов≥дають новому балансу сил на св≥тов≥й арен≥ ≥ нов≥й м≥жнародн≥й систем≥, ¤ка приходить на зм≥ну ялтинсько-ѕотсдамськ≥й. ÷е дозвол¤Ї говорити про ероз≥ю ¬естфальськоњ (державоцентриськоњ) св≥топол≥тичноњ модел≥ св≥ту ¤к анал≥тичноњ схема м≥жнародних в≥дносин, в ¤к≥й головним обТЇктом розгл¤ду Ї суверенна держава, њњ взаЇмод≥¤ з под≥бними њй державами ¤к головними акторами на м≥жнародн≥й арен≥..
Ќа користь цього св≥дчать наступн≥ аргументи. —початку в св≥тову пол≥тику почали все активн≥ше втручатис¤ м≥жур¤дов≥ орган≥зац≥њ Ц ќќЌ, а пот≥м орган≥зац≥њ, сформован≥ в р≥зних сферах (√ј““) ≥ в р≥зних рег≥онах (Ќј“ќ, ќ¬ƒ, ќЅ—™). якщо спочатку передбачалось, що вони будуть виступати пров≥дниками пол≥тики держав, ¤кими вони були створен≥, то поступово вони починають в≥д≥гравати самост≥йну роль ≥ зд≥йснювати вплив ¤к на м≥жнародн≥ в≥дносини в ц≥лому, так ≥ на своњх фундатор≥в.
Ќаприк≥нц≥ ’’ стол≥тт¤ в≥дбулис¤ ще б≥льш радикальн≥ зм≥ни в св≥товому пол≥тичному процес≥. ¬ нього включились в ¤кост≥ самост≥йних актор≥в неур¤дов≥ орган≥зац≥њ, зокрема транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, «ћ≤, еколог≥чн≥ орган≥зац≥њ на зразок Д√ринп≥сФ, орган≥зац≥њ, створен≥ за профес≥йною ознакою, фем≥н≥стськ≥ рухи. —амост≥йн≥ д≥њ зд≥йснюють внутр≥шньопол≥тичн≥ рег≥они.
¬се це св≥дчить, що м≥жнародний пор¤док, ¤кий базувавс¤ на взаЇмод≥њ виключно таких актор≥в, ¤к суверенн≥ держави-нац≥њ ≥ на баланс≥ сил м≥ж ними, п≥д≥рвано з боку ≥нших, нових субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин.
¬ той же час де¤к≥ досл≥дники заперечують точку зору в≥дносно ероз≥њ ¬естфальськоњ св≥топол≥тичноњ модел≥ св≥ту. ѓх аргументи пол¤гають в тому, що зростаЇ к≥льк≥сть суверенних держав, б≥льш≥сть з ¤ких виникла т≥льки в ’’ стол≥тт≥, зростаЇ к≥льк≥сть нац≥ональних утворень, ¤к≥ т≥льки прагнуть отримати статус держави. «б≥льшуЇтьс¤ можлив≥сть втручанн¤ держави в житт¤ громад¤н, зокрема за рахунок соц≥альноњ сфери, сфери соц≥ального забезпеченн¤, продовженн¤ ≥снуванн¤ кордон≥в м≥ж державами.
–озпад державо-центриськоњ модел≥ св≥ту призводить до виникненн¤ нових проблем, зокрема протир≥чч¤ м≥ж принципом невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи держав ≥ сучасними вимогами в≥дносно захисту прав людини, наприклад, в≥дносно цив≥льного населенн¤, право ¤кого порушуютьс¤ з боку власноњ держави. Ќесум≥сн≥сть старих ≥ нових принцип≥в може призвести, ≥ вже призводить, до серйозних насл≥дк≥в ¤к дл¤ окремих держав, так ≥ дл¤ вс≥Їњ системи м≥жнародних в≥дносин.
ѕри п≥дход≥ до анал≥зу сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин варто було б виходити з того, що зак≥нченн¤ холодноњ в≥йни завершило процес оформленн¤ Їдиного св≥тового сп≥втовариства. Ўл¤х, пройдений людством в≥д ≥зольованост≥ континент≥в, рег≥он≥в, цив≥л≥зац≥й ≥ народ≥в через колон≥ал≥зм, розширенн¤ географ≥њ торг≥вл≥, через катакл≥зми двох св≥тових воЇн, масовий вих≥д на св≥тову арену держав, що зв≥льнилис¤ в≥д колон≥ал≥зму, моб≥л≥зац≥ю протилежними таборами ресурс≥в ус≥х куточк≥в св≥ту в протисто¤нн≥ холодноњ в≥йни, п≥двищенн¤ компактност≥ планети в результат≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ, завершивс¤ нарешт≥ катастрофою Ђзал≥зноњ зав≥сиї м≥ж —ходом ≥ «аходом ≥ перетворенн¤м св≥ту в Їдиний орган≥зм ≥з визначеним загальним набором принцип≥в ≥ законом≥рностей розвитку його окремих частин. —в≥тове сп≥втовариство усе б≥льше стаЇ таким у реальност≥. “ому останн≥м часом п≥двищена увага прид≥л¤Їтьс¤ проблемам взаЇмозалежност≥ ≥ глобал≥зац≥њ св≥ту. јнал≥з цих трансцендентних ун≥версальних тенденц≥й допоможе б≥льш в≥рог≥дно представити напр¤мок зм≥ни св≥товоњ пол≥тики ≥ м≥жнародних в≥дносин.
≈роз≥¤ ¬естфальськоњ св≥тополол≥тичноњ модел≥ св≥ту ≥ розпад ялтинсько-ѕотсдамськоњ системи примушуЇ пол≥тик≥в та вчених будувати прогнози в≥дносно майбутнього пол≥тичного св≥тоустрою.
¬ класиф≥кац≥њ концептуальних схем, в межах ¤ких усв≥домлюютьс¤ глобальн≥ тенденц≥њ сучасноњ пол≥тичноњ динам≥ки, можна виокремити дек≥лька п≥дход≥в:
ѕерший п≥дх≥д розгл¤даЇ св≥т ¤к середовище, ¤ке пост≥йно гомоген≥зуЇтьс¤ та ун≥версал≥зуЇтьс¤, головним чином внасл≥док процес≥в глобал≥зац≥њ; ƒосл≥дники п≥дкреслюють укрупненн¤ простор≥в взаЇмод≥њ м≥ж державами, м≥ж системами держав, м≥ж локальними цив≥л≥зац≥¤ми, м≥ж цив≥л≥зац≥йними просторами глобально ор≥ентованоњ планетарноњ цив≥л≥зац≥њ (ѕ≥вн≥ч-ѕ≥вдень,—х≥д-«ах≥д).
ѕредставники протилежноњ точки зору розгл¤дають сучасний св≥т ¤к фундаментально гетерогенну систему, ¤ка пост≥йно породжуЇ розд≥ленн¤ та протиставленн¤ р≥зного роду, зокрема цив≥л≥зац≥йн≥ розломи.
≤нш≥ прогнози робл¤ть спробу поЇднати дв≥ попередн≥ точки зору, сум≥стити дв≥ попередн≥ тенденц≥њ - ≥нтеграц≥ю ≥ ун≥версал≥зац≥ю з одного боку, ≥ в≥дособленн¤ його окремих частин. Ќа початку 1990-х рок≥в на поЇднанн¤ цих двох тенденц≥й звернув увагу Ѕенджам≥н Ѕарбер, а пот≥м ≥ ≥нш≥ досл≥дники. ƒжеймс –озенау запропонував спец≥альний терм≥н Дфрагмегративн≥стьФ(fragmegrative) дл¤ визначенн¤ сум≥щенн¤ фрагментац≥њ та ≥нтеграц≥њ.
ќсновн≥ парадигми досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в. ƒосл≥дженн¤ пол≥тичних проблем глобального розвитку ¤к базового предмета анал≥зу передбачаЇ поЇднанн¤ певних парадигм - тобто прийн¤тих науковим сп≥втовариством моделей постановки та розв'¤занн¤ проблем, ¤к≥ забезпечують ≥снуванн¤ науковоњ традиц≥њ. ѕон¤тт¤ парадигми ¤к базового елемента структури науки, ¤ке розкриваЇ революц≥йний характер структури њњ розвитку, ув≥в у 1962 р. “. ун. ¬≥н визначав парадигму ¤к "м≥ждисципл≥нарну матрицю" р≥зного роду впор¤дкованих компонент≥в, ¤к≥ утворюють Їдине ц≥ле ≥ функц≥онують ¤к Їдине ц≥ле, забезпечуючи в≥дносну повноту профес≥йноњ комун≥кац≥њ та в≥дносну одностайн≥сть наукових суджень. ѕон¤тт¤ ДпарадигмаФ ф≥ксуЇ ≥снуванн¤ особливого типу знанн¤, що не виконуЇ безпосередньо по¤снювальноњ функц≥њ, а Ї умовою певного виду теоретичноњ д≥¤льност≥ з по¤сненн¤ та систематизац≥њ емп≥ричного матер≥алу. ÷е означаЇ, що парадигма м≥стить сукупн≥сть загальновизнаних у¤влень, чи модель, ¤ка зайн¤ла в науц≥ пров≥дне положенн¤, сукупн≥сть фундаментальних елемент≥в, ¤к≥ утворюють Їдине правило, ¤ке визнаЇтьс¤ в науц≥ чи в сусп≥льств≥ впродовж певного часу.
«алежно в≥д науковоњ сфери, у рамках ¤коњ застосовуЇтьс¤ це пон¤тт¤, його визначенн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ сукупн≥стю компонент≥в, але загальний зм≥ст залишаЇтьс¤. ѕарадигма Ї еталонним розв'¤занн¤м досл≥дницькоњ проблеми.
¬ м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ парадигму трактують ¤к узагальнювальну теор≥ю, що випливаЇ з низки близьких за принципом розум≥нн¤ обТЇкта досл≥дженн¤ концепц≥й, лог≥чне по¤сненн¤ м≥жнародних в≥дносин, що може бути використане операц≥йно.
¬ глобальних пол≥тичних досл≥дженн¤х парадигма в≥д≥граЇ роль формули, њњ можна визначити ¤к визнану науковим товариством сукупн≥сть правил, на основ≥ ¤ких створюютьс¤ теор≥њ, основоположн≥ в даний пром≥жок часу. ƒжеймс Ќ. –озенау зазначаЇ, що парадигми в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, на ¤кому р≥вн≥ анал≥зу вони робл¤ть акцент. «окрема, дл¤ реал≥зму Ц це держава, безл≥ч недержавних, субдержавних, наддержавних ≥ трансдержавних актор≥в Ц дл¤ л≥берал≥зму, система в ц≥лому Ц дл¤ неомарксизму. јдже прот¤гом багатьох стол≥ть саме держави були Їдиним типом субТЇкта у св≥тов≥й пол≥тиц≥. ћарксизм вводить до сфери анал≥зу м≥жнародних в≥дносин новий субТЇкт Ц сусп≥льний клас, п≥зн≥ше коло субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин продовжуЇ розшир¤тись.
—учасне розум≥нн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в та еволюц≥њ м≥жнародних систем передбачаЇ поЇднанн¤ к≥лькох парадигм, ¤к≥ доповнюють одна одну. ћожна виокремити к≥лька теоретичних моделей досл≥дженн¤ глобального розвитку, зокрема формац≥йну, св≥т-системну, цив≥л≥зац≥йну .
‘ормац≥йн≥ теор≥њ - це теор≥њ, в ¤к≥й св≥това ≥сторична соц≥альна динам≥ка представлена у вигл¤д≥ посл≥довноњ зм≥ни стад≥й - сусп≥льно-економ≥чних формац≥й. ќсновою формац≥йних теор≥й Ї модель соц≥альноњ динам≥ки, ¤ка ¤вл¤Ї собою синтез л≥н≥йно-стад≥ального прогресу ≥ цикл≥чного коловороту сусп≥льних систем, в ¤кому кожна формац≥¤ проходить етапи виникненн¤, зр≥лост≥ та загибел≥. ћетод стад≥ального под≥лу ще ран≥ше використовувавс¤ у прац¤х багатьох вчених, зокрема в системах √егел¤ та ‘урТЇ. ” найб≥льш загальному вигл¤д≥ в≥н був оформлений .ћарксом(1818 - 1883 ) ≥ ‘.≈нгельсом (1820-1895) ¤к узагальненн¤ ≥сторичного досв≥ду крањн ™вропи.
’арактерною рисою марксизму Ї матер≥ал≥стичне розум≥нн¤ ≥стор≥њ. –озвиваючи формац≥йну парадигму, .ћаркс та ‘.≈нгельс запроваджують пон¤тт¤ Дпродуктивн≥ силиФ, Двиробнич≥ в≥дносиниФ, ДбазисФ, ДнадбудоваФ, Дсоц≥альна революц≥¤Ф. ¬ њх формац≥йн≥й теор≥њ ≥сторичний процес у¤вл¤вс¤ ¤к процес посл≥довноњ зм≥ни сусп≥льно-економ≥чних формац≥й, в≥дм≥нних одна в≥д одноњ перш за все за засобами виробництва ≥ в≥дпов≥дних ним соц≥ально-класових структурах. ” св≥тов≥й ≥стор≥њ виокремлювались п'¤ть сусп≥льно-економ≥чних формац≥й - перв≥снообщинний лад, рабовласницька, феодальна, кап≥тал≥стична та комун≥стична формац≥њ. –озвиток св≥товоњ ≥стор≥њ анал≥зувавс¤ ¤к рух в≥д першого безкласового сусп≥льства (перв≥сний лад) через сусп≥льства класов≥ (рабовласницьке, феодальне, кап≥тал≥стичне) до нового безкласового сусп≥льства. ÷ей шл¤х мали пройти вс≥ народи ≥ сусп≥льства.
¬же в своњх ранн≥х прац¤х . ћаркс та ‘.≈нгельс вживали так≥ визначенн¤, ¤к "форма сусп≥льства", "стан сусп≥льства", "орган≥зац≥¤ сусп≥льства", п≥зн≥ше - "економ≥чна форма сусп≥льства", "економ≥чна структура сусп≥льства", ≥ нарешт≥ в передмов≥ до прац≥ "ƒо критики пол≥тичноњ економ≥њФ .ћаркс вводить в науковий об≥г визначенн¤ "економ≥чна формац≥¤ сусп≥льства", а у грудн≥ 1851 року у своњй прац≥ "¬≥с≥мнадц¤те брюмера Ћуњ Ѕонапарта" вперше запроваджуЇ терм≥н "сусп≥льна формац≥¤". ѕон¤тт¤ Ђсусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њї, що стало одним з нар≥жних камен≥в марксистськоњ теор≥њ, було п≥зн≥ше розвинуто в таких прац¤х ¤к Ђ≈коном≥чн≥ рукописиї , ЂЌаймана прац¤ ≥ кап≥талї ,Ђƒо критики пол≥тичноњ економ≥њї, в фундаментальн≥й монограф≥њ Ђ ап≥талї та ≥нших.
¬важаЇтьс¤, що сам терм≥н "формац≥¤" .ћаркс запозичив ≥з геолог≥њ, паралель м≥ж геолог≥чними та сусп≥льними формац≥¤ми в≥н проводить в багатьох своњх прац¤х. ¬ лист≥ до ¬≥ри «асулич в≥н зазначаЇ, що, под≥бно до геолог≥чних утворень, в ≥сторичних пластах Ї р¤д первинних, вторинних та третинних утворень. —початку . ћаркс под≥л¤Ї сусп≥льний розвиток людства лише на три велик≥ формац≥њ - первинну (докласове сусп≥льство), вторинну (класове сусп≥льство) ≥ третинну (безкласове сусп≥льство), а в Ђ ап≥тал≥ї вже ч≥тко вид≥л¤Ї п'¤ть сусп≥льно-економ≥чних формац≥й: перв≥снообщинну, рабовласницьку, феодальну, кап≥тал≥стичну та комун≥стичну .
.ћаркс та ‘.≈нгельс шукали наукову в≥дпов≥дь на питанн¤, чи Ї ≥стор≥¤ розвитком, рухом вперед, чи це просто ≥стор≥¤ локальних, замкнених сусп≥льств, не пов'¤заних в Їдиний ≥сторичний процес. ‘ормац≥йна парадигма даЇ однозначну в≥дпов≥дь: ≥стор≥¤ Ї прогресивним розвитком, процесом сходженн¤ в≥д менш досконалоњ формац≥њ до б≥льш розвиненоњ, на в≥дм≥ну в≥д цив≥л≥зац≥йноњ парадигми, ¤ка ставитьс¤ до ≥стор≥њ набагато обережн≥ше ≥ не передбачаЇ наперед заданого сценар≥ю майбутнього розвитку, загальних законом≥рностей ≥стор≥њ .
—в≥товий ≥сторичний процес розум≥Їтьс¤ ¤к сходженн¤ в≥д одн≥Їњ формац≥њ до ≥ншоњ, б≥льш прогресивноњ. “ак, феодальний спос≥б виробництва характеризувавс¤ вищим р≥внем продуктивност≥ прац≥, н≥ж рабовласницький, оск≥льки раби не були зац≥кавлен≥ в результатах своЇњ прац≥. ¬ свою чергу, кап≥тал≥стичний спос≥б виробництва характеризуЇтьс¤ по¤вою мануфактур, а пот≥м фабрик та завод≥в ≥ Ї б≥льш високопродуктивним, н≥ж феодальний.
‘ормац≥йна парадигма ірунтуЇтьс¤ на марксистському розум≥нн≥ сусп≥льства ¤к соц≥ально-економ≥чноњ ц≥л≥сност≥, в ¤к≥й вир≥шальна роль в≥дводитьс¤ економ≥чному фактору. ѓњ основою Ї матер≥ал≥стичне розум≥нн¤ ≥стор≥њ, в ¤кому спос≥б виробництва Ї первинним, детерм≥нуючим фактором, а сусп≥льна св≥дом≥сть - вторинною. «г≥дно марксистського вченн¤, сусп≥льно-економ≥чн≥ формац≥њ - це конкретно-≥сторичн≥ типи сусп≥льства, посл≥довн≥ "сходинки" ≥сторичноњ еволюц≥њ, що обумовлен≥ певним способом виробництва ≥ специф≥чною формою виробничих в≥дносин, насамперед - формою в≥дносин власност≥.
ќсновними елементами сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ Ї базис ≥ надбудова. —труктурне ¤дро формац≥њ - д≥алектична взаЇмод≥¤ продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин, ¤к≥ зумовлюють в≥дпов≥дн≥ пол≥тичну надбудову та форми сусп≥льноњ св≥домост≥. ‘ормац≥йна теор≥¤ виходила з того, що у процес≥ сусп≥льного житт¤ вир≥шальну роль в≥д≥грають виробнич≥ в≥дносини, характер ¤ких визначаЇтьс¤ формами власност≥ на засоби виробництва. —укупн≥сть цих виробничих в≥дносин становить економ≥чну структуру сусп≥льства, базис, на ¤кому п≥дноситьс¤ юридична й пол≥тична надбудова ≥ ¤кому в≥дпов≥дають певн≥ форми сусп≥льноњ св≥домост≥.
ќтже, п≥д базисом розум≥вс¤ зас≥б виробництва. Ќадбудова - це пол≥тика, рел≥г≥¤, мистецтво, мораль. ¬они розгл¤дались ¤к вторинн≥ щодо надбудови. ¬≥д базису залежать вс≥ ≥нш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини. ¬≥н визначаЇ характер ≥ зм≥ст надбудови - ≥деолог≥чних, пол≥тичних, правових в≥дносин ≥ ≥дей, орган≥зац≥й ≥ установ, через ¤к≥ ц≥ в≥дносини зд≥йснюютьс¤ .
¬ ц≥лому, формац≥йна парадигма мала сол≥дне наукове обірунтуванн¤, ¤ке дано в прац¤х класик≥в марксизму, особливо дл¤ того пер≥оду розвитку кап≥тал≥зму, в ¤кий жили .ћаркс та ‘.≈нгельс, коли технолог≥чн≥ ≥ техн≥ко-економ≥чн≥ процеси д≥йсно в значн≥й м≥р≥ визначали функц≥онуванн¤ ≥ розвиток сусп≥льства.
¬.≤. Ћен≥н продовжував розвивати марксистську ф≥лософ≥ю. ¬≥н вказував, що система виробничих в≥дносин Ї т≥льки "скелетом" сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ, ¤кий завжди обгорнутий плоттю та кров'ю ≥нших сусп≥льних в≥дносин. јле в цьому "скелет≥" пол¤гаЇ сутн≥сть тоњ чи ≥ншоњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ . ¬≥н розвинув вченн¤ про ≥мпер≥ал≥зм ¤к вищу стад≥ю кап≥тал≥зму, вдосконалив теор≥ю пролетарськоњ революц≥њ, розробл¤Ї теор≥ю соц≥альноњ революц≥њ, з допомогою ¤коњ маЇ в≥дбутис¤ перех≥д в≥д кап≥тал≥стичного ладу до комун≥стичного, першою стад≥Їю ¤кого Ї соц≥ал≥зм, формуЇ закон нер≥вном≥рност≥ розвитку крањн в епоху ≥мпер≥ал≥зму . .ћаркс та ‘.™нгельс вважали неможливою перемогу пролетарськоњ революц≥њ в одн≥й крањн≥, вона мала перемогти одночасно в ус≥х високорозвинутих крањнах. ¬.≤.Ћен≥н зробив висновок про можлив≥сть перемоги соц≥ал≥стичноњ революц≥њ в окремо вз¤т≥й крањн≥ . .ћаркс та ‘.≈нгельс вважали, що перш н≥ж в≥дбудетьс¤ перех≥д до наступноњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ, попередн¤ формац≥¤ маЇ повн≥стю себе вичерпати, тобто пройти через стад≥њ зародженн¤, динам≥чного розвитку, максимального розкв≥ту, п≥сл¤ чого починаЇтьс¤ њњ занепад ≥ розвиток внутр≥шн≥х протир≥ч, ¤к≥ роздирають њњ ≥ створюють передумови дл¤ по¤ви новоњ формац≥њ, жодна сусп≥льна формац≥¤ не гине ран≥ше, н≥ж роз≥в'ютьс¤ вс≥ продуктивн≥ сили, дл¤ ¤ких вона даЇ достатньо простору, ≥ нов≥, вищ≥ виробнич≥ в≥дносини н≥коли не з'¤вл¤тьс¤ ран≥ше, н≥ж визр≥ють матер≥альн≥ умови дл¤ њх ≥снуванн¤ в лон≥ самого старого сусп≥льства. ¬.≤.Ћен≥н робить висновок про те, що до соц≥ал≥зму р≥зн≥ крањни прийдуть неодночасно ≥ першою з них може бути не обовТ¤зково найб≥льш високорозвинута крањна, тобто передбачав можлив≥сть перемоги соц≥ал≥зму спочатку в одн≥й або дек≥лькох крањнах, неминуч≥сть сп≥в≥снуванн¤ двох систем на св≥тов≥й арен≥.
ласиками марксизму розробл¤лась ≥де¤ пол≥л≥н≥йност≥, на¤вност≥ р≥зних шл¤х≥в розвитку людства. јнал≥зуючи форми, ¤к≥ передували кап≥тал≥стичному виробництву, .ћаркс розгл¤дав ¤к паралельн≥ аз≥йський, античний та германський способи виробництва, виокремлюючи сусп≥льства сх≥дного та зах≥дного тип≥в. ожна з трьох форм - аз≥йська, антична, германська ¤вл¤ють собою самост≥йн≥ форми переходу до державност≥.
¬ той же час у рад¤нськ≥й ≥стор≥ограф≥њ дом≥нувала вульгаризована оф≥ц≥йна ≥нтерпретац≥¤ марксизму. ”с≥ сторони розвитку людського сусп≥льства розгл¤дались у формац≥йних характеристиках, тобто анал≥з≥ засобу виробництва, сп≥вв≥дношенн¤ базису та надбудови. ÷≥ категор≥њ в≥дображали взаЇмов≥дношенн¤ м≥ж економ≥чним ладом сусп≥льства й властивими даному сусп≥льству формами ≥деолог≥чного й пол≥тичного житт¤, його державним устроЇм, поширеними в ньому правовими, моральними, ф≥лософськими та рел≥г≥йними пон¤тт¤ми й погл¤дами, а також орган≥зац≥¤ми та установами, в ¤ких реал≥зуЇтьс¤ пол≥тична ≥ громадська д≥¤льн≥сть людей.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини та зовн≥шн¤ пол≥тика визначались ¤к жорстко детерм≥нован≥ функц≥њ сусп≥льних економ≥чних стосунк≥в. ¬они мають вторинний характер, оск≥льки повн≥стю визначаютьс¤ внутр≥шн≥ми сусп≥льними в≥дносинами. √оловними д≥ючими особами в марксистськ≥й парадигм≥ м≥жнародних в≥дносин Ї соц≥альн≥ класи. ќсновн≥ м≥жнародн≥ процеси репрезентуютьс¤ соц≥альними конфл≥ктами, кризами, в≥йнами та соц≥альними революц≥¤ми.
‘ормац≥йний п≥дх≥д у м≥жнародних в≥дносинах стаЇ п≥дірунт¤м дл¤ багатьох теор≥й - в≥д "перманентноњ революц≥њ" до мирного сп≥в≥снуванн¤ ¤к принципу зовн≥шньоњ пол≥тики соц≥ал≥стичноњ держави.
ƒо формац≥йного вченн¤ вносились корективи, ¤к≥ були в де¤к≥й м≥р≥ вимушеними. “ак, зокрема, до марксиситського вченн¤ про сусп≥льно економ≥чн≥ формац≥њ була внесена коректива, ¤ка передбачала, що де¤к≥ сусп≥льно-економ≥чн≥ формац≥њ можна минати. “аким чином, був теоретично обірунтований, наприклад, перех≥д ћонгол≥њ в≥д феодал≥зму в≥дразу до соц≥ал≥зму, перескочивши через кап≥тал≥стичну стад≥ю розвитку, так званий Д некап≥тал≥стичний шл¤х розвиткуФ крањн Дтретього св≥туФ. ўе одн≥Їю вимушеною корективою була по¤ва стад≥њ так званого Ђрозвинутого соц≥ал≥змуї, оск≥льки комун≥зм в —–—– збудувати не вдавалос¤.
ѕ≥сл¤ початку Ђперебудовиї в —–—– з'¤вивс¤ р¤д публ≥кац≥й з критикою формац≥йноњ парадигми, в ¤ких автори вказували, що формац≥йна теор≥¤, розроблена на матер≥ал≥ ≥стор≥њ «ах≥дноњ ™вропи, без достатн≥х п≥дстав була перенесена на всесв≥тню ≥стор≥ю, в той час ¤к реальн≥ тенденц≥њ та форми розвитку сусп≥льних орган≥зм≥в в багатьох рег≥онах св≥ту, особливо на —ход≥, не вкладаютьс¤ в схему п'¤ти формац≥й. ¬они також в≥дм≥чали, що не вдаЇтьс¤ переконливо продемонструвати ун≥версальну залежн≥сть духовного житт¤ та культури сусп≥льства в≥д типу виробничих в≥дносин. рах багатьох марксистських режим≥в в к≥нц≥ 80-х Ц на початку 90-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ посилив сумн≥в у життЇздатност≥ марксистських ≥дей, поставив питанн¤ в≥дносно майбутнього марксизму. јле незважаючи на критику марксизму, майже повне запереченн¤ його позитивних стор≥н, неможливо ставити п≥д сумн≥в його величезний вплив на св≥тову пол≥тичну думку.
¬ ’’1 стол≥тт≥ продовжуЇ ≥снувати значний пол≥тичний прост≥р дл¤ вислову, обговоренн¤ ≥ еволюц≥њ марксистських ≥дей, ≥снуЇ значне розмањтт¤ теч≥й марксистського мисленн¤. Ќавр¤д чи Ї така сфера пол≥тичних, соц≥ально-економ≥чних чи культурних досл≥джень, ¤к≥ б не застосовували методи марксистського анал≥зу, адаптуючи марксизм до нових умов глобального сусп≥льства.
ќтже, хоча формац≥йний п≥дх≥д на прот¤з≥ довгого пер≥оду часу був, ≥ залишаЇтьс¤, одним з метод≥в досл≥дженн¤ глобального розвитку та розвитку м≥жнародних в≥дносин, хоча багато ¤к≥ сторони реальноњ ≥стор≥њ народ≥в, сусп≥льств, держав не вкладаютьс¤ в рамки формац≥йноњ парадигми. ѕри так≥й дещо спрощен≥й схем≥ втрачалас¤ своЇр≥дн≥сть ≥ самоц≥нн≥сть кожноњ культури ≥ цив≥л≥зац≥њ, вони виступають лише в ¤кост≥ передумов майбутнього досконалого сусп≥льства. ѕритаманна формац≥йному п≥дходу монол≥н≥йн≥сть, ун≥версальна модель ≥стор≥њ людства, , що, зокрема, знайшло в≥дображенн¤ в схем≥ п'¤ти сусп≥льно-економ≥чних формац≥й, незважаючи на його позитивн≥ сторони, робить його неприйн¤тним ¤к ун≥версального методу анал≥зу глобальних пол≥тичних процес≥в јле хибною Ї не сама по соб≥ теор≥¤ формац≥йного розвитку сусп≥льства, а њњ абсолютизац≥¤, догматичне ставленн¤ до нењ.
¬ середин≥ ’’ стол≥тт¤ починаЇ зароджуватись неомарксизм. ÷ей преф≥ксований вар≥ант терм≥на ДмарксизмФ вживаЇтьс¤ дл¤ характеристики не Їдиного наукового напр¤му, а ц≥лоњ низки концепц≥й, ¤к≥ обТЇднуЇ визнанн¤ економ≥чноњ нер≥вност≥ в сучасному св≥т≥ та стратиф≥кац≥ю св≥ту за економ≥чними параметрами ¤к за л≥н≥¤ми кордон≥в нац≥ональних держав, так головним чином по в≥с≥ Дѕ≥вн≥ч-ѕ≥вденьФ, але ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ в трактуванн≥ субТЇктност≥ та джерел економ≥чного дом≥нуванн¤. Ѕазовими пон¤тт¤ми неомарксизму Ї Дсв≥т-системаФ та Дсв≥т-економ≥каФ. ƒо неомарксизму традиц≥йно в≥днос¤ть св≥т-системну теор≥ю, теор≥ю залежност≥. Ќове покол≥нн¤ теоретик≥в марксизму репрезентовано такими авторами, ¤к —.јм≥н, ≤.¬аллерстайн, ….√алтунг, –. окс та ≥н.
“еор≥¤ св≥товоњ системи (св≥тсистемна теор≥¤) (world system theory ) виникла на стику неомарксизму та школи јннал≥в ≥ пов¤зана перш за все з роботами французького ≥сторика ‘.Ѕродел¤ та американського соц≥олога ≤ ¬аллерстайна.
Ѕазовою одиницею св≥тсистемного анал≥зу (world system analysis) Ї пон¤тт¤ св≥тсистеми - ≥сторичноњ системи глобальних масштаб≥в, ¤ка пов'¤зуЇ вс≥ сусп≥льтва в Їдиний св≥товий соц≥альний пор¤док ≥ функц≥онуЇ в Їдиних часових межах. ќснова св≥тсистемного анал≥зу Ц розгл¤д рег≥он≥в св≥ту або св≥ту в ц≥лому ¤к системи взаЇмод≥й, ¤к≥ складаютьс¤ ≥сторично, де окрем≥ держави, сп≥льноти або цив≥л≥зац≥њ розгл¤даютьс¤ т≥льки ¤к тимчасовий результат з'Їднанн¤ тих чи ≥нших системних фактор≥в.
‘ранцузька школою јннал≥в сформувалась навколо журналу "јннали економ≥чноњ та соц≥альноњ ≥стор≥њ", заснованого в 1929 р. ћ.Ѕлоком та Ћ.‘евром. Ќайвищими дос¤гненн¤ми Ї прац≥ ‘.Ѕродел¤, зокрема "—ередземномор'¤ та сучасний св≥т в епоху ‘≥л≥па ≤≤" (1949), "ћатер≥альна цив≥л≥зац≥¤, економ≥ка та кап≥тал≥зм, ’V-’VIII ст." (1979), де дано опис рег≥ональноњ економ≥ки ¤к мереж≥ в≥дносин, висловлений погл¤д про те, що матер≥альна основа, економ≥чна ≥стор≥¤ визначаЇ розвиток сусп≥льств. ‘.Ѕродель вважав, що в≥дносини людей в процес≥ виробництва визначаютьс¤ њњ економ≥чною та соц≥альною ≥стор≥Їю. √оловну увагу ‘.Ѕродель прид≥л¤Ї матер≥альн≥й д≥¤льност≥ людей, анал≥зуЇ њњ через технолог≥чну сторону. “акого роду п≥дх≥д створював принципово ≥ншу парадигму розгл¤ду сусп≥льства, ¤ка ≥ стала розробл¤тис¤ школою св≥тсистемного анал≥зу.
јктивний розвиток цього напр¤му в≥дбуваЇтьс¤ в 60 рр. ’’ ст., паралельно з виникненн¤м глобал≥стики та усв≥домленн¤м глобальних проблем ≥ процес≥в взаЇмозалежност≥ р≥зних крањн та народ≥в. √лобал≥стське баченн¤ сучасного людства, розум≥нн¤ його ¤к взаЇмозалежноњ сп≥льност≥, що формуЇтьс¤ через взаЇмод≥ю р≥зних господарських та пол≥тичних структур, в≥дд≥л¤Ї св≥тсистемний п≥дх≥д в≥д цив≥л≥зац≥йного, в ¤кому увагу досл≥дник≥в найчаст≥ше акцентуЇтьс¤ на самобутност≥ масштабних культурних систем людства.
¬ анал≥з≥ св≥товоњ системи можна вид≥лити два напр¤ми.
ѕерший напр¤м зосереджуЇтьс¤ на тих або ≥нших аспектах м≥жнародного кап≥тал≥зму.
ќдним з представник≥в цього напр¤му Ї американський учений ≤.¬аллерстайн, автор праць "—учасна св≥това система"( 1980), Ђ√еопол≥тика ≥ геокультура: нариси про зм≥ни св≥товоњ системиї (1991) ¤кий п≥сл¤ смерт≥ ‘.Ѕродел¤ очолив в американському ун≥верситет≥ штату Ќью-…орк спец≥альний ÷ентр досл≥дженн¤ економ≥чних та ≥сторичних систем та цив≥л≥зац≥й ≥м. ‘.Ѕродел¤. ÷ей напр¤м використовуЇ широкомасштабн≥ й довготем≥нов≥ методи анал≥зу структур, цикл≥в ≥ тенденц≥й. ќсновна увага концентруЇтьс¤ на трьох головних процесах: п≥днесенн≥ та пад≥нн≥ держав-гегемон≥в; поступов≥й експанс≥њ з короткотерм≥новими зм≥нами; под≥лов≥ прац≥ м≥ж центром ≥ перифер≥Їю.
ƒругий напр¤м зосереджуЇтьс¤ здеб≥льшого на глобальн≥й пол≥тичн≥й систем≥ й найт≥сн≥ше пов'¤заний з ƒж.ћоделск≥, автором роботи Ђ “ривал≥ цикли у св≥тов≥й пол≥тиц≥ї (1987). ” гегемон≥чн≥й глобальн≥й структур≥ ≥дентиф≥ковано окрем≥ фази ≥ цикли; розгл¤даютьс¤ процеси, пов¤зан≥ з пор¤дком, територ≥альними правами, безпекою ≥ стаб≥льн≥стю торг≥вл≥.
÷≥л≥сна ≥сторична система (св≥тсистема) утворюЇтьс¤ ≥з сукупност≥ взаЇмод≥њ соц≥альноњ, економ≥чноњ , пол≥тичноњ та культурно-психолог≥чноњ п≥дсистем. ¬она Ї взаЇмозв'¤зком низки фактор≥в, ¤к≥ створюють великомасштабну взаЇмод≥ю р≥зних елемент≥в. —оц≥альна (б≥осоц≥альна) п≥дсистема об'ЇднуЇ все, що маЇ в≥дношенн¤ до ≥снуванн¤ людей, засобу житт¤, в≥дтворенню населенн¤. ≈коном≥чна п≥дсистема (св≥теконом≥ка) включаЇ виробництво, обм≥н, регулюванн¤ економ≥ки, техн≥ку, систему комун≥кац≥й. ультурно-психолог≥чна п≥дсистема включаЇ вс≥ ви¤ви духовного житт¤ Ц ц≥нност≥, норми, знаково-комун≥кац≥йн≥ системи, ¤к≥ забезпечують взаЇмод≥њ людей.
—в≥това система визначаЇтьс¤ ¤к утворенн¤ з Їдиним под≥лом прац≥ та великою к≥льк≥стю культур. ≤сторичн≥ системи под≥л¤ютьс¤ на м≥н≥-системи (невелик≥ ц≥л≥сност≥), св≥тов≥ ≥мпер≥њ - велик≥ пол≥тичн≥ структури, в ¤ких под≥л прац≥ м≥ж сусп≥льствами зд≥йснюЇтьс¤ в межах Їдиноњ ≥мперськоњ сп≥льноти та св≥тоеконом≥ки, в ¤ких пол≥тична система складаЇтьс¤ з багатьох держав, конкуруючих одна з одною в межах м≥ждержавноњ системи.
¬ажлива частина св≥тсистемноњ теор≥њ Ц ≥нтерпретац≥¤ св≥тсистемних переход≥в, часова ритм≥ка св≥тсистеми, в основ≥ ¤коњ лежить фундаментальна та максимально тривала Ђв≥кова традиц≥¤ї (trend) руху соц≥ума. Ќайважлив≥шими характеристиками переход≥в Ї те, що перех≥дн≥ процеси мають глобальн≥, ≥нтернац≥ональн≥ масштаби, рег≥ональн≥ та нац≥ональн≥ зм≥ни Ї лише елементами, складовими частинами Їдиного та ц≥л≥сного перех≥дного процесу; цей ≥нтернац≥ональний процес в р≥зних зонах св≥тсистеми в≥дбуваЇтьс¤ не в однакових формах.
¬насл≥док цього процесу зм≥нюЇтьс¤ дом≥нуюча св≥тсистема ≥ св≥теконом≥ка, тобто в≥дбуваЇтьс¤ св≥тсистемна глобальна трансформац≥¤, в ¤к≥й синтезуЇтьс¤ л≥н≥йний та цикл≥чний час.
« ’”≤ ст. збер≥глась лише одна св≥тоеконом≥ка, ¤ка й породила сучасну св≥тсистему. —учасна (зах≥дна, центральна) св≥тсистема виникаЇ в ™вроп≥ з ’”≤ ст. й розповсюджуЇтьс¤ вс≥м св≥том. ¬ н≥й в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йний процес формуванн¤ глобальних пол≥тичних та економ≥чних зв'¤зк≥в, заснованих на експанс≥њ кап≥тал≥стичноњ св≥тоеконом≥ки. ѓњ головними рисами Ї безперервне накопиченн¤ кап≥талу та осьовий под≥л прац≥, що породжуЇ пост≥йну напружен≥сть м≥ж ¤дром (зоною, що отримуЇ прибуток), перифер≥Їю ( зоною, що втрачаЇ прибуток) ≥ пром≥жною зоною - полупер≥фер≥Їю. ƒо ¤дра в≥днос¤тьс¤ держави, ¤к≥ першими розпочали процеси ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ” р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди часу, починаючи з XVI ст., ¤дром поперем≥нно виступали р≥зн≥ Ївропейськ≥ крањни - √олланд≥¤, ¬еликобритан≥¤, —Ўј. ¬ ¤кост≥ ж пост≥йно зростаючоњ перифер≥њ виступали так≥ крањни, ¤к “уреччина, ≤нд≥¤, итай, япон≥¤, ≥нш≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ÷ентрально-перифер≥йн≥ в≥дносини набувають величезне значенн¤. —аме нер≥вном≥рний обм≥н м≥ж ¤дром ≥ перифер≥Їю, орназ≥зований державами-гегемон≥стами ¤дра, Ђосьовийї под≥л прац≥ створюЇ напругу м≥ж ¤дром ≥ перифер≥Їю, що стимулюЇ розвиток системи в ц≥лому. —в≥тоистемна модель ≤.¬аллерстайна претендуЇ на по¤сненн¤ причин св≥товоњ нер≥вност≥.
–азом з тим, пор¤д з неекв≥валентностью ≥ нер≥вноправними в≥дносинами м≥ж ¤дром ≥ перифер≥Їю, ц≥ в≥дносини спри¤ли включенню в кап≥тал≥стичну св≥тоеконом≥ку крањн Ђтретього св≥туї . —л≥дом за господарством зм≥нюютьс¤ пол≥тичн≥ структури, починаючи функц≥онувати у в≥дпов≥дност≥ з вимогами м≥ждержавноњ системи ≥нших крањн св≥теконом≥к≥.
ўе б≥льш важливу роль, н≥ж пон¤тт¤ Ђперифер≥¤ї, виконуЇ в анал≥з≥ св≥тсистеми пон¤тт¤ Ђполуперифер≥¤ї. ѕолуперифер≥¤, зг≥дно ≤. ¬аллерстайну, виражаЇ динам≥ку св≥товоњ кап≥тал≥стичноњ системи, бо зосереджуЇ в соб≥ класов≥ протир≥чч¤ та конфл≥кти. р≥м того, вона в ц≥лому виступаЇ способом перерозпод≥лу св≥товоњ додатковоњ вартост≥. —ам ≤. ¬аллерстайн визнавав њњ ≥стотне значенн¤ у ви¤вленн≥ внутр≥шньосистемних протир≥ч. ƒе¤к≥ з його посл≥довник≥в спробували максимально розширити у¤вленн¤ про полуперифер≥≥. “ак, . „ейз-ƒанн ≥ р¤д ≥нших автор≥в розвивають ≥дењ про полуперифер≥≥ ≥ ¤к про Ђканалиї висх≥дноњ моб≥льност≥ дл¤ багатьох крањн, ¤к≥ допомагають њм перейти з полуперифер≥≥ в центр, ≥ ¤к про джерело нових форм ≥ способ≥в виробництва.
Ќа¤вн≥сть значноњ к≥лькост≥ св≥тсистемних концепц≥й св≥дчить, що ц≥ досл≥дженн¤ знаход¤тьс¤ на початков≥й фаз≥, на етап≥ формулюванн¤ та обірунтуванн¤ базових принцип≥в ≥ положень ≥ стверджувати про нову парадигму ≥сторичного процесу можна поки що лише г≥потетично. јле цей напр¤м Ї перспективним та адекватним в досл≥дженн≥ та осмисленн≥ сусп≥льних, в тому числ≥ ≥ перех≥дних процес≥в.
√еоеконом≥чн≥ основи св≥т-системноњ теор≥њ активно взаЇмод≥ють з геокультурними п≥дходами цив≥л≥зац≥йних теор≥й. Ќа в≥дм≥ну в≥д формац≥йного, у цив≥л≥зац≥йному п≥дход≥ знайшло в≥дображенн¤ прагненн¤ до синтезованого, узагальнюючого п≥дходу до досл≥дженн¤ св≥товоњ ≥сторичноњ соц≥альноњ динам≥ки. ѕредмет його уваги не одна, будь-¤ка сторона людського бутт¤, а сукупн≥сть ус≥х форм життЇд≥¤льност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства - матер≥альних, моральних, ≥дейних, культурних, рел≥г≥йних в њх Їдност≥ та непод≥льност≥, розвитку та спадкоЇмност≥. “ака сукупн≥сть може розгл¤датись ¤к цив≥л≥зац≥¤ в глобальному чи локальному розум≥нн≥.
«верненн¤ в св≥тов≥й науц≥ та сусп≥льн≥й думц≥ до цив≥л≥зац≥йноњ проблематики Ї св≥дченн¤м зростанн¤ уваги до макровим≥р≥в ≥стор≥њ та базисних принцип≥в соц≥ального устрою. ” той же час воно в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ невизначеност≥ категор≥ально-пон¤т≥йного апарату та концепц≥й, з ¤кими повТ¤зуЇтьс¤ цей терм≥н .
ƒосл≥дженн¤ будь-¤кого ¤вища, ¤ке Ї обТЇктивною реальн≥стю, передбачаЇ вид≥ленн¤ структурних елемент≥в ц≥Їњ реальност≥. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ людства та ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин вимагаЇ з'¤суванн¤, що Ї первинним елементом св≥тобудови в соц≥альному план≥. ќчевидно, що таким елементом Ї певн≥ ≥сторичн≥ сп≥льноти людей.
“радиц≥йно ¤к так≥ сп≥льноти розгл¤дались держави. Ќа сучасному етап≥ все б≥льшого поширенн¤ набуваЇ макросоц≥олог≥чний п≥дх≥д, коли у вигл¤д≥ таких сп≥льнот виступають цив≥л≥зац≥њ. —еред соц≥окультурних феномен≥в сучасного св≥ту, виокремлюютьс¤ ст≥йк≥ системи. ¬они перетинають кордони соц≥альних утворень, не зб≥гаютьс¤ з нац≥ональними або державними ареалами. ÷ив≥л≥зац≥¤ ¤к рег≥ональна, визначена у простор≥ та час≥ самодостатн¤ та автономна система виступаЇ одиницею осмисленн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в. ≤стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к зм≥на цикл≥в ≥сторичного розвитку. ѕров≥дну роль в ≥сторичному розвитку в≥д≥грають зм≥ни в людин≥, њњ ментал≥тет≥, культур≥, науц≥.
” контекст≥ проблеми субТЇктност≥ м≥жнародних в≥дносин концепц≥¤ цив≥л≥зац≥њ стаЇ дом≥нуючою. ” науц≥ основна увага зм≥щуЇтьс¤ в≥д народ≥в та держав на б≥льш велик≥ структури та процеси в масштабах цив≥л≥зац≥й. ћ≥жцив≥л≥зац≥йн≥ в≥дносини досл≥джуютьс¤ ¤к ареал пост≥йноњ ≥ сталоњ взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й у визначених просторових межах у певн≥ пер≥оди часу. ѓх досл≥дженн¤ даЇ змогу анал≥зу динам≥ки цив≥л≥зац≥йного розвитку всього людства в глобальному масштаб≥. –озум≥нн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в стаЇ б≥льш ч≥тким, ¤кщо Їдине поле проблем буде ор≥Їнтоване двома ос¤ми - горизонтальною та вертикальною. ” зм≥стовному аспект≥ горизонтальна ось - це проблеми геопол≥тики, в≥йськових конфл≥кт≥в, в≥йн, вертикальна - це культурн≥ та духовн≥ аспекти, проблеми антропопол≥тики, тобто проблеми особистост≥, прав людини, протисто¤нн≥ та взаЇмод≥й культур ≥ конфес≥й .
÷ив≥л≥зац≥йн≥ теор≥њ - це теор≥њ, в ¤ких св≥това ≥сторична соц≥альна динам≥ка представлена у вигл¤д≥ зм≥ни цив≥л≥зац≥й. «м≥ст теоретичних концепц≥й цив≥л≥зац≥йних теор≥й залежить в≥д розум≥нн¤ њњ авторами пон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤". ÷ив≥л≥зац≥йн≥ теор≥њ мають ун≥версальний характер, ≥стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к багатовар≥антний процес. ÷ив≥л≥зац≥йному п≥дходу притаманн≥ пол≥л≥н≥йн≥сть, його принципи можна використовувати дл¤ анал≥зу ≥стор≥њ будь ¤коњ крањни або групи крањн, вони значною м≥рою враховують ≥ можуть включати методики ≥нших шк≥л ≥ напр¤м≥в, мають пор≥вн¤льний (компаратив≥стський) характер - ≥стор≥¤ окремих цив≥л≥зац≥й розгл¤даЇтьс¤ пор≥вн¤но з ≥стор≥Їю ≥нших. ќбТЇктом досл≥дженн¤ виступають цикл≥чн≥ законом≥рност≥ або динам≥чн≥ ун≥версал≥њ розвитку цив≥л≥зац≥й.
¬≥дм≥нност≥ м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к≥ в≥ддзеркалюютьс¤ у в≥дм≥нност¤х в њх зовн≥шньопол≥тичному курс≥, передбачають не т≥льки њх пор≥вн¤нн¤ - компаративний анал≥з, але ≥ з'¤суванн¤ причин цих в≥дм≥нностей та њх виток≥в.
” ’’ ст. виокремлюютьс¤ два напр¤ми досл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й - матер≥ал≥стичний ≥ культурно-≥сторичний. ћатер≥ал≥стичний напр¤м робить акцент на досл≥дженн≥ економ≥ки, матер≥ального виробництва, способ≥в хаз¤йнуванн¤ та в≥дносинах, що ними породжуютьс¤. ÷е не означаЇ ≥гноруванн¤ рол≥ духовного фактора. јле в≥н повТ¤зуЇтьс¤ з типом технолог≥њ або соц≥альност≥.
” межах даного п≥дходу цив≥л≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначений ступ≥нь в розвитку сусп≥льства ≥ культури ≥ тим самим вона протиставлена дикунству та варварству. √оловн≥ ознаки цив≥л≥зац≥њ - приватна власн≥сть та грош≥, розвиток землеробства, торг≥вл¤, м≥ста, класове сусп≥льство, держава, рел≥г≥¤, писемн≥сть. “аким чином, цив≥л≥зац≥¤ стаЇ одн≥Їю з характеристик класового сусп≥льства.
ќдним ≥з засновник≥в цив≥л≥зац≥йного п≥дходу до ≥сторичного процесу став рос≥йський учений, ≥сторик, б≥олог, соц≥олог Ќ.я.ƒан≥левський, автор книги "–ос≥¤ та ™вропа", ¤кий вважав, що головн≥ субТЇкти ≥сторичного процесу - не держави або нац≥њ, а культурно-рел≥г≥йн≥ сп≥льноти (культурно-≥сторичн≥ типи) ≥ п≥дкреслював принципов≥ цив≥л≥зац≥йн≥ розб≥жност≥ –ос≥њ та ™вропи. ≤дењ цив≥л≥зац≥йноњ ун≥кальност≥ знайшли в≥дображенн¤ в прац¤х .ћ.Ћеонтьева, ќ.Ўпенглера, .ј.“ойнб≥, —.’ант≥нгтона та ≥н.
” межах цикл≥чних концепц≥й поширюютьс¤ ≥дењ щодо культурно-≥сторичних тип≥в локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ переживають под≥бн≥ етапи ≥сторичного розвитку, ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу. ќтже, локальн≥ цив≥л≥зац≥њ в≥дображають культурно-≥сторичн≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥, економ≥ко-географ≥чн≥ особливост≥ крањни або групи крањн. ≤сторичний досв≥д св≥дчить про плюрал≥стичний розвиток св≥ту. ” той же час у цив≥л≥зац≥йному р≥зноман≥тт≥ простежуютьс¤ певн≥ законом≥рност≥, дл¤ узагальненн¤ ¤ких доц≥льно ввести укрупнену одиницю анал≥зу - тип цив≥л≥зац≥њ.
3 погл¤ду рос≥йськоњ досл≥дниц≥ Ћ.≤.—еменн≥ковоњ, цив≥л≥зац≥¤ - це сп≥льнота людей, ¤к≥ мають сп≥льн≥ фундаментальн≥ основи ментальност≥, основоположн≥ духовн≥ ц≥нност≥ та ≥деали, ст≥йк≥ особлив≥ риси в соц≥ально-пол≥тичн≥й орган≥зац≥њ, економ≥ц≥ та культур≥ [11]. ѕ≥д ментальн≥стю в даному контекст≥ розум≥Їтьс¤ на¤вн≥сть у людей того чи ≥ншого сусп≥льства сп≥льного розумового ≥нструментар≥ю, психолог≥чноњ основи, ¤ка даЇ њм змогу по-своЇму сприймати та усв≥домлювати св≥т ≥ самих себе.
≤снуЇ к≥лька вар≥ант≥в типолог≥њ локальний цив≥л≥зац≥й. ѕерший передбачаЇ дихотомний под≥л на зах≥дн≥ та сх≥дн≥. ƒо зах≥дних цив≥л≥зац≥й належать майже вс≥ розвинен≥ крањни. ѓх ≥сторичн≥ кор≥нн¤ формувалис¤ п≥д впливом античност≥, христи¤нства, ≥ндив≥дуал≥зму та демократичних традиц≥й.
—х≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ сформован≥ п≥д впливом мусульманства та буддизму, пров≥дноњ рол≥ держави, дом≥нуванн¤ колектив≥зму та Ѕюрократ≥њ над правами особистост≥.
ƒругий вар≥ант передбачаЇ под≥л на традиц≥онал≥стськ≥ та техногенн≥ типи. ожний з цих тип≥в представлений багатьма локальними цив≥л≥зац≥¤ми.
«а типами розвитку виокремлюють непрогресивн≥ форми ≥снуванн¤ (природн≥ сусп≥льства), ¤к≥м, притаманн≥ в≥дсутн≥сть розвитку, статичн≥сть сусп≥льства. ƒо цього типу належать народи, ¤к≥ живуть у межах природного р≥чного циклу, в Їдност≥ та гармон≥њ з природою, цив≥л≥зац≥њ цикл≥чного розвитку (цив≥л≥зац≥њ —ходу) та цив≥л≥зац≥њ прогресивного типу розвитку (греко-латинська, зах≥дна цив≥л≥зац≥њ).
≤з самого початку зах≥дний св≥т розвивавс¤ в межах внутр≥шньоњ пол¤рност≥ —х≥д-«ах≥д. «ах≥дн≥й цив≥л≥зац≥њ притаманна початков≥сть, що виникаЇ ¤к безперервне продовженн¤ минулого далеких йому народ≥в, минуле, ¤ке вона засвоюЇ, переробл¤Ї та перетворюЇ. ¬≥д ≥удењв вона запозичила рел≥г≥йн≥ ≥мпульси, в≥д грек≥в - ф≥лософ≥ю та мистецтво, в≥д римл¤н - римське право та високий ступ≥нь орган≥зованост≥ держави.
ѕрот¤гом вс≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ Ївропейц≥ планом≥рно засвоювали життЇвий прост≥р. —аме в ™вроп≥ формуЇтьс¤ пон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤", ¤ке поступово набуваЇ значенн¤ основноњ типолог≥чноњ (розмежувальноњ) одиниц≥ ≥стор≥њ.
«а походженн¤м цив≥л≥зац≥њ под≥л¤ютьс¤ на первинн≥, вторинн≥ тощо. ѕервинн≥ - це цив≥л≥зац≥њ з м≥н≥мальним зовн≥шн≥м впливом: шумеро-вав≥лонська, Їгипетська, ≥нд≥йська, китайська, крито-м≥кенська, майська та ≥нкська. ¬торинн≥ цив≥л≥зац≥њ виникають п≥д впливом сус≥дн≥х або завд¤ки асим≥л¤ц≥њ.
“еор≥њ стад≥ального розвитку людства досл≥джують цив≥л≥зац≥ю ¤к Їдиний процес прогресивного розвитку людства, в ¤кому виокремлюють визначен≥ стад≥њ - локальн≥ цив≥л≥зац≥њ. ” межах цих теор≥й м≥жнародн≥ в≥дносини досл≥джуютьс¤ на кожному окремому етап≥, на структурному р≥вн≥ - м≥ж групами синхронних цив≥л≥зац≥й, м≥ж окремими елементами цив≥л≥зац≥йноњ системи.
≤снуюч≥ розб≥жност≥ в погл¤дах щодо ≥снуванн¤ Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ можна узагальнити таким чином:
І запереченн¤ самого факту ≥снуванн¤ Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, розгл¤д ≥стор≥њ людства ¤к ≥стор≥њ ≥снуванн¤ окремих цив≥л≥зац≥¤, ¤к≥ розвиваютьс¤ за своњми власними законами;
І визнанн¤ процесу формуванн¤ Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ.
” той же час в≥дносна обмежен≥сть ≥снуючих макросоц≥олог≥чних концепц≥й у спромогах по¤снити глобальн≥ пол≥тичн≥ процеси ставл¤ть на пор¤док денний необх≥дн≥сть њх подальшоњ розробки на основ≥ дос¤гнень сучасноњ науки та ≥снуючих пол≥тичних реал≥й. « точки зору украњнського досл≥дника ¬. ѕавленка, потр≥бно поЇднувати та використовувати два п≥дходи: глобально-≥нтегрований цив≥л≥зац≥йний та системно-формац≥йний. Ќа теоретичн≥й дискус≥њ, що в≥дбулас¤, на зас≥данн≥ ѕрезид≥њ ЌјЌ ”крањни в червн≥ 2002 року, ним обстоювавс¤ динам≥чно-о6'емний, вертикально-зростаючий п≥дх≥д до розум≥нн¤ цив≥л≥зац≥й (антична, с≥льськогосподарська, ≥ндустр≥альна, пост≥ндустр≥альна, глобально-ноосферна) на противагу площинно-статичному п≥дходу, за ¤ким вони розгл¤даютьс¤ ¤к територ≥альний наб≥р. 3 огл¤ду на те, що в реальн≥й св≥тов≥й практиц≥ триваЇ трансформац≥¤ та еволюц≥¤ формац≥йних систем , а також зростаЇ значенн¤ ≥нтегрованого цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в умовах глобал≥зац≥њ, необх≥дним Ї формуванн¤ й застосуванн¤ новоњ методолог≥њ соц≥ально-економ≥чного розвитку, методолог≥њ глобально-цив≥л≥зац≥йного або загально-цив≥л≥зац≥йного п≥дходу.
ѕошук адекватноњ стратег≥њ подальшого поступу, що кореспондуЇ з м≥жнародним досв≥дом та усп≥шною практикою л≥дер≥в св≥товоњ економ≥ки й м≥стить сучасний категор≥ально-≥нструментальний апарат дл¤ розум≥нн¤ пол≥тичних процес≥в глобального розвитку, Ї ≥мперативним ≥ пр≥оритетним. јдже глобал≥зац≥¤ призводить до зламу класичних парадигм та формуванн¤ нового наукового св≥тогл¤ду .
ѕост≥ндустр≥альна революц≥¤ на «аход≥, ¤ка почалас¤ в останню чверть ’’ стол≥тт¤, фактично ознаменувала перех≥д до вищого щабл¤ цив≥л≥зац≥йного прогресу - стад≥њ ≥нформац≥йно-≥нтелектуального розвитку, ¤ка за своњми можливост¤ми й насл≥дками не маЇ соб≥ р≥вних в ≥стор≥њ людства. √лобал≥зац≥¤, й особливо породжувана нею нова св≥това система глобал≥зму, Ї серцевиною, суттю ≥ руш≥йним чинником революц≥њ пост≥ндустр≥ал≥зму. ” ц≥й нов≥й цив≥л≥зац≥њ пост≥ндустр≥ал≥зм визначаЇ напр¤м, тип природу й характер революц≥йного розвитку, а глобал≥зац≥¤ - його масштаби, механ≥зми, насл≥дки ≥ перспективи. ¬она в≥дкриваЇ шл¤х до ноосферноњ стад≥њ розвитку (спочатку сегментарного, а пот≥м ≥ глобального) на основ≥ новоњ ¤кост≥ людського поступу, а не матер≥альних (ф≥нансових) ≥нтерес≥в.
јле в сучасному глобал≥зованому св≥т≥, кр≥м крањн-л≥дер≥в пост≥ндустр≥ального глобально-цив≥л≥зац≥йного розвитку, Ї багато держав, ¤к≥ перебувають лише в ≥ндустр≥альн≥й (–ос≥¤, ”крањна, итай, ≤нд≥¤, Ѕразил≥¤) ≥ нав≥ть до≥ндустр≥альн≥й стад≥њ розвитку (наприклад крањни јфрики). ћайже 35% населенн¤ св≥ту живе в крањнах, технолог≥чно в≥д≥рваних в≥д крањн-л≥дер≥в "золотого м≥ль¤рда". Ќер≥вном≥рний, несинхронний розвиток у сучасних умовах Ї його законом≥рн≥стю.
Ќова глобальна технолог≥чна цив≥л≥зац≥¤ спричинила наприк≥нц≥ ’’ стол≥тт¤ глобальну революц≥ю, у чому, очевидно, й пол¤гаЇ сутн≥сть причинно-насл≥дкових взаЇмозвТ¤зк≥в розвитку.
—учасною глобальною парадигмою розвитку може бути лише глобально-цив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д ≥ нова пост≥ндустр≥альна теор≥¤ й методолог≥¤
ласична д≥алектика була заснована на л≥н≥йност≥, розвиток розум≥вс¤ ¤к рух в≥д простого до б≥льш складного, в≥д нижчого до вищого, в≥д старого до нового ¤к≥сного стану. ¬изнанн¤ такого розвитку в сусп≥льств≥ складаЇ основний принцип марксистського формац≥йного п≥дходу. јле виникаЇ питанн¤ в≥дносно критер≥њв прогресу. ÷≥лком зрозум≥ло, що вони не можуть бути зведен≥ т≥льки до економ≥чноњ ефективност≥ системи господарства.
√лобальн≥ процеси Ц це перш за все процеси нел≥йн≥. Ќел≥н≥йне мисленн¤ спр¤моване на досл≥дженн¤ складних систем ≥ Ї б≥льш гнучким, воно припускаЇ ≥ нав≥ть передбачаЇ неоднозначн≥сть р≥шенн¤, вар≥антн≥сть ≥стини. « точки зору нел≥н≥йноњ д≥алектики визнаЇтьс¤ цикл≥чн≥сть в розвитку, що спостер≥гаЇтьс¤ в глобальних процесах, спростовуЇтьс¤ його пр¤мол≥н≥йна спр¤мован≥сть. –озвиток визначаЇтьс¤ ¤к складний, багатогранний процес, ≥нколи з результатами, ¤к≥ складно передбачити. Ќел≥н≥йна д≥алектика ор≥Їнтована не на алгоритм, а на творчий п≥дх≥д в досл≥дженн≥, на ≥нновац≥йн≥сть( ≥нновац≥¤, в≥д латинського innovatio Ц оновленн¤, зм≥на Ц це пом≥тне нововведенн¤ в будь-¤к≥й сфер≥ людськоњ д≥¤льност≥). ¬≥дпов≥дно виокремлюютьс¤ ¤к пол≥тичн≥ ≥нновац≥њ, так ≥ ≥нновац≥њ економ≥чн≥, соц≥альн≥, культурн≥ тощо. ѕрикладами ≥нновац≥й можуть бути принципово нов≥ науков≥ концепц≥њ, зм≥на покол≥нь техн≥ки. ритер≥Їм ≥нновац≥йност≥ Ї значущ≥сть та широта впровадженн¤ та використанн¤ та його прогресивн≥сть, п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ позитивн≥ насл≥дки дл¤ процесу розвитку даноњ сфери д≥¤льност≥.
Ќел≥н≥йна д≥алектика таким чином ¤вл¤Ї собою метод планетарноњ ф≥лософ≥њ ¤к нового напр¤му в п≥знанн≥, ¤ке маЇ по¤снити глобальн≥ проблеми сучасност≥, проблеми сталого розвитку, коеволюц≥њ, геопол≥тики, ≥нформац≥њ, культури.
¬раховуючи фактор нел≥н≥йност≥, ризиковий ≥ складно передбачуваний характер розвитку людства, одн≥Їю з головних проблем глобального розвитку Ї необх≥дн≥сть пол≥тичного регулюванн¤ глобальних процес≥в, тобто реал≥зац≥њ пол≥тики забезпеченн¤ глобальноњ безпеки. ќтже, в такому аспект≥ п≥д глобальною безпекою розум≥Їмо пол≥тичне регулюванн¤ глобальних процес≥в. ѕол≥тика глобальноњ безпеки Ц це пол≥тика зменшенн¤ глобальних ризик≥в. ¬она маЇ забезпечувати безпеку глобальноњ системи та њњ структур, що передбачаЇ зТ¤суванн¤ джерел загроз, визначенн¤ особливост≥ пол≥тичного процесу в умовах посиленн¤ глобальних проблем, визначенн¤ пол≥тичних форм та засоб≥в адаптац≥њ ¤к окремих сусп≥льств ≥ цив≥л≥зац≥й, так ≥ св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому до ≥мператив виживанн¤, пошук механ≥зм≥в, метод≥в та напр¤м≥в регулюванн¤ взаЇмозалежност≥.
ѕол≥тика глобальноњ безпеки може бути структурована в залежност≥ в≥д р≥вн¤ та сфери д≥¤льност≥. ¬ залежност≥ в≥д сфер д≥¤льност≥. на ¤к≥ вона спр¤мована, вона под≥л¤Їтьс¤ на пол≥тичну, економ≥чну, еколог≥чну, ≥нформац≥йну, соц≥окультурну. ¬она може про¤вл¤тис¤ на р≥зних просторових р≥вн¤х: глобальному, рег≥ональному, нац≥ональному.
ƒл¤ забезпеченн¤ глобальноњ безпеки засобами пол≥тики особливо важливим Ї розум≥нн¤ механ≥зм≥в функц≥онуванн¤ св≥ту глобальноњ пол≥тики ≥ пол≥тичного св≥ту в ц≥лому. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ пол≥тичноњ сфери, њњ глобал≥зац≥¤ призводить до формуванн¤ глобальноњ пол≥тичноњ культури ¤к системи в≥дносин та процес≥в виробництва ( створенн¤ ≥ в≥дтворенн¤) њњ складових елемент≥в в процес≥ зм≥ни покол≥нь, важливим елементом ¤коњ Ї планетарне пол≥тичне мисленн¤. ¬оно повинно мати гетерогенний характер, тобто не визнавати ¤кийсь один з вар≥ант≥в планетарного пол≥тичного мисленн¤ в ¤кост≥ ун≥версального чи спробами т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни, групим крањн або цив≥л≥зац≥њ видавати своњ ц≥нност≥ в ¤кост≥ ун≥версальних ≥ включати найб≥льш досконал≥ структури вс≥х ≥дейних ≥ пол≥тичних теч≥й, в ¤ких визначаютьс¤ шл¤хи збереженн¤ людства.
Ќеобх≥дн≥сть пол≥тичного регулюванн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в, забезпеченн¤ глобальноњ безпеки призводить до формуванн¤ глобальноњ пол≥тичноњ культури, ¤ка маЇ визначати норми та принципи пол≥тичноњ повед≥нки, ¤ка в≥дпов≥даЇ вимогам збереженн¤ сусп≥льного житт¤ в умовах посиленн¤ глобальних ризик≥в, визначаЇ умови його збереженн¤, меж≥, вих≥д за ¤к≥ можуть призвести до загибел≥ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ.
Ќормативна модель глобальноњ м≥ждержавноњ м≥жнародноњ системи включаЇ так≥ елементи, ¤к механ≥зми та засоби забезпеченн¤ м≥жнародного пор¤дку, п≥дтриманн¤ м≥жнародноњ стаб≥льност≥, закони, заф≥ксован≥ в м≥жнародному прав≥, зокрема заборона використанн¤ сили; скороченн¤ звичайних озброЇнь та зброњ масового знищенн¤, усп≥шне моделюванн¤ та прогнозуванн¤ глобального розвитку, реал≥зац≥¤ стратег≥њ сталого розвитку людства.
≤сторичн≥ форми глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин.
ѕ≥д глобал≥зац≥Їю розум≥ютьс¤ просторово-часов≥ процеси зм≥н, що слугують фундаментом дл¤ такого перетворенн¤ людськоњ д≥¤льност≥, коли вона стаЇ Їдиною ≥ зд≥йснюЇтьс¤ в ус≥х крањнах та континентах, що зд≥йснюЇ безпосередн≥й вплив на м≥жнародн≥ в≥дносини. ™ дек≥лька головних п≥дход≥в до пер≥одизац≥њ глобал≥зац≥њ, зокрема у њњ взаЇмозвТ¤зку ≥з сферою м≥жнародних в≥дносин . ¬ д≥ахронному план≥ розр≥зн¤ють стад≥њ або етапи глобал≥зац≥њ, тобто розвитку процесу глобал≥зац≥њ у простор≥ та час≥.
ѕо-перше, дискус≥йним залишаЇтьс¤ питанн¤ в≥дносно того, коли починаЇтьс¤ процес глобал≥зац≥њ.
«окрема, один з п≥дход≥в розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю ¤к процес пост≥йноњ ≥ поступовоњ ≥нтенсиф≥кац≥њ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж р≥зними формами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, що призводить до стану взаЇмозалежност≥ м≥ж компонентами системи взаЇмозвТ¤зк≥в. “ак, англ≥йськ≥ досл≥дники виокремлювали архањчну глобал≥зац≥ю, ¤ка розвивалась у до ≥ндустр≥альний пер≥од людськоњ ≥стор≥њ, протоглобал≥зац≥ю, що охоплюЇ пер≥од з 1600 по 1800 рр. ≥ характеризувалась розвитком мануфактурного виробництва, науковою, промисловою ≥ ф≥нансовою революц≥¤ми, зародженн¤м св≥тового ринку, модерну глобал≥зац≥ю (1800-1950 рр.), що мала два головних вим≥ри Ц п≥днесенн¤ нац≥ональних держав та стр≥мке розширенн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, внасл≥док ¤коњ сформувавс¤ глобальний под≥л прац≥, та постколон≥альну глобал≥зац≥ю, головними ознаками ¤коњ стало формуванн¤ новоњ арх≥тектури в≥дносин м≥ж розвинутими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, у виникненн≥ рег≥ональних ≥нтеграц≥йних обТЇднань, зростанн≥ рол≥ транснац≥ональних корпорац≥й, у трансформац≥њ рол≥ держави у економ≥чному та пол≥тичному житт≥ сусп≥льства (див. частину 14.2).
¬ межах цього п≥дходу початком процесу глобал≥зац≥њ вважаЇтьс¤ пер≥од в≥д по¤ви перших цив≥л≥зац≥й до формуванн¤ системи м≥жнародних в≥дносин в ™вроп≥ в середин≥ ’”ѕ ст. ÷ей пер≥од под≥л¤Їтьс¤ на два етапи:
Ј в≥д зародженн¤ цив≥л≥зац≥й та формуванн¤ античного св≥ту до 320 р. до н.е., тобто в≥д виникненн¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥ ≥ становленн¤ на м≥жцив≥л≥зац≥йн≥й основ≥ св≥тових ≥мпер≥й Ц ѕерськоњ, ќлександра ћакедонського, –имськоњ ≥мпер≥њ. —тародавн≥ цив≥л≥зац≥њ, перш за все Їгипетська цив≥л≥зац≥¤ ≥ цив≥л≥зац≥њ ѕередньоњ јз≥њ мали звТ¤зки, впливали на розвиток ≥нд≥йськоњ, китайськоњ, греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ. “орг≥вельн≥ шл¤хи, зокрема ¬еликий шовковий шл¤х зТЇднували перську, арабську ≥ Ївропейську цив≥л≥зац≥њ.
÷е пер≥од розвитку в≥дносин м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, глобал≥зац≥¤ культурно-ц≥нн≥сна, цив≥л≥зац≥йна.
Ј в≥д 320 р. до н.е. до 395 р. н.е., тобто в≥д ќлександра ћакедонського до пад≥нн¤ –имськоњ ≥мпер≥њ ¤к перших спроб обТЇднанн¤, в≥д зародженн¤ ≥дењ ≥мперського контролю до посиленн¤ тенденц≥њ до рег≥онал≥зац≥њ .
ритики такого п≥дходу висували своњ аргументи , зокрема так≥, що св≥тов≥ ≥мпер≥њ розпадалис¤, а м≥жнародна торг≥вл¤ мала допом≥жний характер, економ≥ка була натуральною, ц≥ процеси не охоплювали весь св≥товий прост≥р. ¬ той же час лог≥чною Ї точка зору ‘.Ѕродел¤ в≥дносно того, що розм≥р св≥тового простору залежить в≥д ≥сторичного сприйн¤тт¤ часу. ¬ кожну ≥сторичну епоху глобал≥затори в м≥ру своњх сил намагаютьс¤ освоњти св≥т у в≥домих дл¤ них межах, а отже, кожен часовий в≥др≥зок св≥тового розвитку характеризуЇтьс¤ власним р≥внем глобал≥зац≥њ. ≤сторичний процес, ¤кий можна розгл¤дати ¤к розвиток соц≥альноњ системи, Ї спр¤мованим на дос¤гненн¤ межовоњ њњ ц≥л≥сност≥. —аме таку ц≥льову функц≥ю ≥сторичного процесу ≈.јзро¤нц пропонуЇ називати глобал≥зац≥Їю.
–озгл¤даючи ≥сторичн≥ етапи глобал≥зац≥њ, √.—.ѕомеранц висловлюЇ припущенн¤, що про початок глобал≥зац≥њ можна говорити починаючи з ѕ тис. до н.е., коли володар≥-завойовники почали називати себе цар¤ми чотирьох стор≥н св≥ту.
ѕерша ступ≥нь глобал≥зац≥њ повТ¤зуЇтьс¤ ≥з створенн¤м перших ≥мпер≥й, формою духовноњ глобал≥зац≥њ стаЇ монотењзм. ≤мперська влада знаходить опору в Їдин≥й в≥р≥.
ƒруга ступ≥нь(стад≥¤) глобал≥зац≥њ Ц ≥мперсько-конфес≥йна. ¬иникаЇ чотири культурних св≥ти («ах≥д, ≥сламський св≥т, ≤нд≥¤ та ƒалекий —х≥д), ознаками ¤ких стали Їдине св¤щенне писанн¤, Їдина мова св¤щенного писанн¤, Їдиний шрифт, пов'¤заний з естетикою пластичних мистецтв. ожна ≥мперсько-конфес≥йна глобал≥зац≥¤ одночасно була ≥ проектом св≥тового устрою. ¬ —ередн≥ в≥ки найб≥льш активним ви¤вивс¤ ≥сламський проект, але пот≥м його випереджаЇ «ах≥д, що призводить до формуванн¤ Ївроцентриського св≥ту.
“рет¤ ступ≥нь (стад≥¤) глобал≥зац≥њ датуЇтьс¤ ’”ѕ ст.., коли переваги пол≥центризму почали брати вверх над його недол≥ками.
„етверта ступ≥нь глобал≥зац≥њ Ц електронно-ф≥нансова. —таЇ зрозум≥лим, що глобальний пор¤док не може бути створений одним культурним св≥том, одн≥Їю цив≥л≥зац≥Їю.
√.“ерборн виокремлюЇ дек≥лька хвиль глобал≥зац≥њ, найранн≥шою з ¤ких вважаЇ експанс≥ю св≥тових рел≥г≥й. √. ѕомеранц до форм глобал≥зац≥њ в≥дносить монотењзм ≥ схож≥ процеси. ўо в≥дбувались в ≥нших цив≥л≥зац≥йних вим≥рах. ƒал≥ в≥н виокремлюЇ ≥мперсько-конфес≥ональну глобал≥зац≥ю, де кожна ≥мпер≥¤ претендувала на власний проект св≥тового устрою. Ќаступною формою стала ≥ндустр≥альна глобал≥зац≥¤, що супроводжувалась Ђконцертом нац≥ональних державї.
–озпод≥л¤ючи процес глобал≥зац≥њ за часом на певн≥ етапи, њх характерн≥ форми дозвол¤ють розр≥знити њх ¤к ≥сторичн≥ типи. ” числ≥ таких тип≥в можна назвати глобал≥зац≥ю родову, плем≥нну, етн≥чну, д≥вньо≥мперську, монарх≥чну, колон≥альну, нац≥ональну та ≥нтернац≥ональну. √лобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ в ¤кост≥ мети ≥сторичного процесу, ≥нтеграц≥¤ та дез≥нтеграц≥¤ ¤к тенденц≥њ, що визначають його динам≥ку, ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ Ц ¤к сучасний етап глобал≥зац≥њ.
≤нша група досл≥дник≥в висували точку зору, що перший етап глобал≥зац≥њ розпочавс¤ в пер≥од ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥ ≥ зд≥йснював безпосередн≥й вплив на системну еволюц≥ю м≥жнародних в≥дносин..
« позиц≥њ "теор≥њ хвиль глобальноњ ≥нтеграц≥њ", перша з них прокотилас¤ у XVI ст. внасл≥док ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥в. ” той час розпочавс¤ бурхливий розвиток торгових зв'¤зк≥в ™вропи з јмерикою ≥ став формуватис¤ св≥товий ринок, що звТ¤зав континенти безл≥ччю торговельних, а пот≥м ≥ пол≥тичних звТ¤зк≥в. јктив≥зувалас¤ Ївропейська експанс≥¤ до крањн јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики. ѕочаток формуванн¤ кап≥тал≥стичного укладу розгл¤давс¤ ¤к генетична основа глобал≥зац≥њ
ƒруга хвил¤ глобальноњ ≥нтеграц≥њ спостер≥галас¤ з 40-х або 70-х рок≥в XIX ст. до 1914 р. ” той час зал≥зниц≥ ≥ пароплави знизили транспортн≥ витрати, в≥дкрили можливост≥ дл¤ широкомасштабних поставок величезноњ маси товар≥в на далек≥ в≥дстан≥. ” результат≥ промислового перевороту в Ївропейських крањнах зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть ≥ покращилас¤ ¤к≥сть Ївропейських промислових вироб≥в. «начно розширювалас¤ св≥това торг≥вл¤. –озпочалас¤ епоха "в≥льноњ торг≥вл≥". «ароджувалас¤ по-справжньому глобальна економ≥ка. —в≥тове господарство ставало ц≥л≥сною системою на основ≥ м≥жнародного географ≥чного под≥лу прац≥. ¬елике значенн¤ мала по¤ва телеграфу ≥ рад≥о наприк≥нц≥ XIX ст. ” св≥т≥ встановилос¤ дом≥нуванн¤ ¬еликоњ Ѕритан≥њ. ™вропейська експанс≥¤ призвела до виникненн¤ св≥товоњ колон≥альноњ системи.
√лобал≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ у звТ¤зку з еволюц≥Їю кап≥тал≥зму ¤к системи сусп≥льних в≥дносин. ѕовТ¤зуючи глобал≥зац≥ю з виходом Ївропейського кап≥тал≥зму на авансцену ≥стор≥њ, експанс≥Їю кап≥тал≥стичноњ св≥т-системи, набутт¤м нею глобального характеру, де¤к≥ досл≥дники, зокрема —.јм≥н, Ћ.Ѕентон, –.√≥лп≥н розгл¤дають глобал≥зац≥ю передус≥м ¤к вестерн≥зац≥ю, виход¤чи таким чином на сферу взаЇмин м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми.
ўе одна точка зору повТ¤зуЇ глобал≥зац≥ю з рубежем ’≤’ ≥ ’’ ст., коли спостер≥гаЇтьс¤ величезне зростанн¤ продуктивних сил ≥ посиленн¤ м≥жнародних контакт≥в, обумовлених вивозом кап≥талу, тобто фактично ≥мпер≥ал≥змом. ¬ ’’ стол≥тт≥ ще продовжувавс¤ процес формуванн¤ глобальноњ св≥топол≥тичноњ системи. јле, ¤к зауважуЇ рос≥йський досл≥дник ќ.ƒ.Ѕогатуров, розум≥нн¤ св≥топол≥тичноњ Їдност≥ ще не було, хоча вона, безперечно, знаходилась у стад≥њ формуванн¤ з останньоњ чверт≥ ’≤’ стол≥тт¤, коли вже не залишилось незайманих територ≥й ≥ пол≥тичн≥ прагненн¤ окремих держав вже не т≥льки в Ђцентр≥ї, але й на Ђперифер≥њї системи були т≥сно повТ¤зан≥. ≤спано-американська, англо-бурська, русько-¤понська ≥ ѕерша св≥това в≥йна стала важливими, але не завершальними етапами формуванн¤ глобальноњ св≥топол≥тичноњ системи.
ѕочинаючи перший етап глобал≥зац≥њ межею ’1’-’’ ст. Ц про що св≥дчили так≥ в≥дкритт¤, ¤к пароплав, телефон, конвеЇр, висловлюютьс¤ припущенн¤, що ѕерша св≥това в≥йна зупинила цей процес. ƒругий його етап Ц в≥дродженн¤ глобал≥зац≥њ наприк≥нц≥ 70-х рок≥в ’’ ст., повТ¤зуЇтьс¤ з революц≥Їю в ≥нформатиц≥.
Ќав≥ть п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни Їдина глобальна система ще не була остаточно сформована. —в≥т продовжував складатис¤ з дек≥лькох п≥дсистем, ¤к≥ ран≥ше за все сформувались в ™вроп≥. —початку в ’”ѕ стол≥тт≥ була сформована ¬естфальська система, њй на зм≥ну приходить система ¬≥денська. ѕор¤д з нею почала формуватись п≥дсистема в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. Ќавколо итаю продовжувала ≥снувати архањчна —х≥дноаз≥йська система. ѕоступово починають формуватись та еволюц≥онувати ≥нш≥ п≥дсистеми, зокрема близькосх≥дна та латиноамериканська. ¬с≥ ц≥ п≥дсистеми розвивались в тенденц≥њ ¤к майбутн≥ складов≥ частини глобальноњ системи. ћ≥ж цими системами ≥снувала ≥Їрарх≥¤. ќдна з них була центральною, ≥нш≥ перифер≥йними. “ак, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни центральною була ¬ерсальська (Ївропейська) п≥дсистема, ¬ашингтонська (аз≥йсько-тихоокеанська) була перифер≥йною. ™вропейська п≥дсистема м≥жнародних в≥дносин займала м≥сце центральноњ ≥сторично до зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.
ќтже, в пошуках ≥сторичних джерел глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин вчен≥ найчаст≥ше звертаютьс¤ до под≥й ’’ стол≥тт¤. ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ насл≥дкам ѕершоњ ≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ¤к≥ мали характер глобального конфл≥кту. ¬они спри¤ли ¤к≥сним зм≥нам у характер≥ засоб≥в веденн¤ в≥йни. ¬ажливе значенн¤ мала по¤ва нових держав внасл≥док краху колон≥альних ≥мпер≥й. ’оча це можна розгл¤дати ¤к про¤ви фрагментац≥њ, але в на¤вност≥ ≥ тенденц≥њ глобал≥зац≥њ, ¤к≥ знайшли про¤в в утворенн¤ та протиборств≥ двох центр≥в сили, двох геопол≥тичних блок≥в.
ѕриб≥чники ≥ншоњ позиц≥њ вважають, що глобал≥зац≥¤ - це ¤к≥сно новий етап розвитку св≥товоњ економ≥ки та пол≥тики, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попередн≥х ступен≥в ≥нтернац≥онал≥зац≥њ господарського житт¤ тим, що по-перше, св≥тове економ≥чне сп≥втовариство з розсипчастоњ сукупност≥ б≥льш або менш взаЇмопов'¤заних крањн перетворюЇтьс¤ в ц≥л≥сну економ≥чну систему, де нац≥ональн≥ соц≥уми стають складовими елементами Їдиного всесв≥тнього господарського орган≥зму, а њх дол≥ зростаючою м≥рою визначаютьс¤ ходом розвитку цього орган≥зму ¤к ц≥лого.
≤нколи вважають доц≥льним говорити про початок глобал≥зац≥њ ¤к конкретно-≥сторичного ¤вища з 1991 року, п≥сл¤ розпаду —–—– ≥ л≥кв≥дац≥њ соц≥ал≥стичного табору, мотивуючи це тим що сам факт досить усп≥шного ≥снуванн¤ альтернативноњ системи унеможливлював глобал≥зац≥ю.
“аке розмањтт¤ точок зору повТ¤зане з недостатньо ч≥тким визначенн¤м категор≥њ Ђглобал≥зац≥¤ї. ” широкому розум≥нн≥ глобал≥зац≥¤ охоплюЇ весь ≥сторичний процес розвитку людства, законом≥рним результатом ¤кого може стати утворенн¤ всесв≥тньоњ соц≥альноњ сп≥льноти. ¬ такому розум≥нн≥ глобал≥зац≥¤ розум≥Їтьс¤ ¤к прогресивний розвиток до природних територ≥альних меж Ц поверхн≥ планети «емл¤. ” вузькому значенн≥ п≥д глобал≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ процеси всесв≥тньоњ ≥нтеграц≥њ сусп≥льств, що прот≥кають у певн≥й форм≥ в конкретних умовах.
≤снуЇ значна к≥льк≥сть п≥дход≥в, ¤к≥ репрезентують певн≥ часов≥ ор≥Їнтири глобал≥зац≥њ. ”загальненн¤ њх дозвол¤Ї виокремити наступн≥ основн≥ концепц≥њ, що в≥ддзеркалюють ≥сторичн≥ кордони цього феномену:
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к зм≥ни форм ≥сторичного процесу (концепц≥¤ Ђархањчноњ глобал≥зац≥њї);
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к певноњ позачасовоњ властивост≥, що ≥манентно притаманна ≥стор≥њ людства ≥ набуваЇ на р≥зних етапах розвитку техн≥ки ≥ соц≥уму р≥зних форм. (концепц≥¤ ≈. јзро¤нца);
- концепц≥¤ протоглобал≥ст≥в;
- концепц≥¤ глобал≥зац≥њ ¤к сучасного феномену.
’арактеризуючи глобал≥зац≥ю, “.‘р≥дман пише про нову систему, що зам≥нила систему холодноњ в≥йни, –.‘олк акцентуЇ увагу на процесах десуверен≥зац≥њ. ћ.ќ. осолапов ч≥тко розмежовуЇ ¤к ≥нтернац≥онал≥зац≥ю та глобал≥зац≥ю, так ≥ ≥нтернац≥онал≥зац≥ю ¤к ≥сторичну тенденц≥ю ≥ ¤к ¤вище сучасного м≥жнародного житт¤.
¬изнаючи взаЇмоповТ¤зан≥сть, але в≥дкидаючи тотожн≥сть ≥нтернац≥онал≥зац≥њ та глобал≥зац≥њ, ћ.ќ. осолапов в≥д ≥нтернац≥онал≥зац≥Їю розум≥Ї вих≥д чогось ран≥ше внутр≥шнього за початков≥ рамки або обТЇднанн¤ д≥й де¤ких субТЇкт≥в св≥товоњ пол≥тики навколо сп≥льних завдань, мети, виду д≥¤льност≥, тобто ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ не вважаЇтьс¤ ун≥версальною за к≥льк≥стю субТЇкт≥в та просторовим межам, хоча в де¤ких випадках вона може наближатись до таких масштаб≥в. “ому найб≥льш ефективно вона в≥дбуваЇтьс¤ на рег≥ональному р≥вн≥ та \ або в окремих сферах, видах, напр¤мах д≥¤льност≥. ўо до глобал≥зац≥њ, то в ¤кост≥ головноњ ознаки визначаЇтьс¤ вих≥д ¤коњ-небудь проблеми або д≥¤льност≥ на глобальний (загальносв≥товий) р≥вень. ѕри цьому ц¤ д≥¤льн≥сть не обовТ¤зково маЇ бути ≥нтернац≥ональною за складом учасник≥в, може зд≥йснюватись одн≥Їю крањною, орган≥зац≥Їю, нав≥ть ф≥рмою.
’оча ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ ¤к ¤вище виникаЇ задовго до ’’ стол≥тт¤, ≥снуЇ на прот¤з≥ вс≥Їњ ≥стор≥њ людства, але саме в ’’ стол≥тт≥ цей процес набуваЇ нових ¤к≥сних характеристик. ¬≥дпов≥дно ћ.ќ. осолапов розгл¤даЇ глобал≥зац≥ю ¤к ¤к≥сно нове ¤вище м≥жнародного житт¤, суть ¤кого пол¤гаЇ в набутт≥ окремими державами, ≥ншими субТЇктами м≥жнародних в≥дносин можливостей та потреб зд≥йснювати де¤к≥ або загалом вс≥ функц≥њ своЇњ життЇд≥¤льност≥ в масштабах земноњ кул≥ (територ≥ально), св≥тових економ≥ки та пол≥тики. ¬ такому розум≥нн≥ одним з про¤в≥в та насл≥дк≥в глобал≥зац≥њ може розгл¤датись ¤вище наддержавност≥, ¤ке несе в соб≥ початки централ≥зац≥њ, п≥дпор¤дкуванн¤, авторитаризму.
¬ сучасних м≥жнародно-пол≥тичних умовах можна вид≥лити наступн≥ головн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ актуал≥зують вивченн¤ проблеми глобал≥зац≥њ:
Ј тенденц≥¤ до розширенн¤ складу та зб≥льшенн¤ р≥зноман≥тт¤ пол≥тичних актор≥в;
Ј пол≥тична тенденц≥¤, що лежить у площин≥ загроз мирному сп≥в≥снуванню та розширеного пон¤тт¤ безпеки;
Ј зб≥льшенн¤ учасник≥в у систем≥ м≥жнародних в≥дносин, що породжуЇ труднощ≥ у передбачуваност≥ мотивац≥й та насл≥дк≥в р≥зних вар≥ант≥в њх повед≥нки;
Ј ≥нститут держави ¤к руб≥ж розмежуванн¤ внутр≥шн≥х, зовн≥шн≥х та м≥жнародних процес≥в буде стикатись з викликами традиц≥йноњ ≥нтерпретац≥њ своЇњ рол≥;
Ј по¤ва пол≥тичних та / або ≥нших само≥дентиф≥кац≥й на р≥вн≥ цив≥л≥зац≥й;
Ј м≥жнародн≥ в≥дносини починають трансформуватись в рег≥онально ≥ глобально внутр≥шньо системн≥;
Ј ероз≥¤ нац≥онально-державного суверен≥тету внасл≥док послабленн¤ традиц≥йних функц≥й держави, порушенн¤ меж≥ м≥ж внутр≥шньою та зовн≥шньою пол≥тикою через посиленн¤ њх взаЇмозалежност≥ та взаЇмовпливу, розмиванн¤ меж м≥ж внутр≥шн≥ми та м≥жнародними пол≥тичними, економ≥чними, ≥нформац≥йними та ≥ншими процесами;
Ј тенденц≥¤ асиметричност≥ у в≥дносинах м≥ж акторами м≥жнародних в≥дносин, ¤ка виникаЇ внасл≥док р≥зноњ щ≥льност≥ у взаЇмов≥дносинах та у р≥зних параметрах стану взаЇмозалежност≥ м≥ж акторами;
Ј тенденц≥¤ до ≥нтеграц≥њ в економ≥чн≥й та пол≥тичн≥й сферах;
Ј тенденц≥¤ до становленн¤ економ≥чноњ системи, ¤ка функц≥онуЇ за Їдиними правилами в межах ус≥Їњ планети;
Ј формуванн¤ ≥деолог≥њ глобал≥зму ¤к обірунтуванн¤ нев≥дворотност≥ цих зм≥н .
ѕ≥двод¤чи п≥дсумки, приходимо до висновк≥в, що ≥сторичн≥ форми глобал≥зац≥њ, зокрема глобал≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин, можна анал≥зувати з врахуванн¤м наступних головних чинник≥в:
ѕросторово-часових: обс¤г глобальних структур; ≥нтенсивн≥сть глобальних взаЇмод≥й; швидк≥сть глобальних поток≥в; переважний вплив глобальних взаЇмозвТ¤зк≥в. як зауважуЇ ј.√≥дденс, глобал≥зац≥¤ - це поширенн¤, розт¤гуванн¤ простору ≥ часу до масштаб≥в усього св≥ту, зв'¤зок м≥ж р≥зними соц≥альними контекстами або рег≥онами.
ќрган≥зац≥йних: ≥нфраструктура глобал≥зац≥њ; ≥нституал≥зац≥¤ глобальних структур ≥ використанн¤ сили; модель глобальноњ стратиф≥кац≥њ; дом≥нуюч≥ види глобальних взаЇмод≥й.
¬ сукупност≥ вони дають у¤ву про глобал≥зац≥ю на тому чи ≥ншому етап≥ розвитку.
¬ар≥анти майбутньоњ структури м≥жнародних в≥дносин
ƒосл≥дженн¤ сучасноњ м≥жнародноњ системи структуруЇтьс¤, по-перше, за виокремленн¤м одного чи к≥лькох полюс≥в сили та етап≥в розвитку сучасноњ м≥жнародноњ системи.
ƒискус≥йним залишаЇтьс¤ питанн¤ в≥дносно майбутньоњ структури м≥жнародноњ системи. “еоретична думка висуваЇ дек≥лька основних концепц≥й нового св≥ту Ц монопол¤рност≥ ( на чол≥ з —Ўј ¤к дом≥нуючого й структуроутворюючого компонента м≥жнародноњ системи), пол≥пол¤рност≥ ( з пров≥дними центрами сили в р≥зних рег≥онах) та збереженн¤ в нових ≥сторичних умовах де¤ких характеристик б≥пол¤рноњ форми м≥жнародноњ системи ¤к насл≥док внутр≥шньоњ консол≥дац≥њ њњ ¤дра, що складатиметьс¤ з небагатьох найб≥льш розвинених держав, ¤кому протистоњть перифер≥¤, до ¤коњ належатимуть решта держав св≥ту.
. ¬икористовуЇтьс¤ ≥ терм≥н "постб≥пол¤рн≥сть", ¤кий характеризуЇ певну невизначен≥сть сучасноњ м≥жнародноњ структури. онцепц≥¤ "багатопол¤рност≥" стверджуЇ, що з розпадом —–—– зникла одна з основ б≥пол¤рност≥, але паралельно з цим зр≥с пол≥тичний вплив ц≥лоњ низки альтернативних —Ўј "центр≥в сили".
√оловна увага звертаЇтьс¤ на досл≥дженн¤ питанн¤ в≥дносно того, ¤ка конф≥гурац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ сил Ї б≥льш стаб≥льною. “ак, рос≥йський досл≥дник ќ.ƒ.Ѕогатуров зауважуЇ, що ≥де¤ в≥дновленн¤ контур≥в багатопол¤рного св≥ту емоц≥йно приваблива, тому що начебто в≥дпов≥даЇ у¤в≥ щодо демократизац≥њ м≥жнародних в≥дносин. јле ≥сторичний досв≥д, зокрема досв≥д ≥снуванн¤ ¬≥денськоњ системи св≥дчить, що багатополюсне балансуванн¤ нев≥дворотно реал≥зувалос¤ у св≥тов≥ в≥йни. —в≥тове сп≥втовариство мало шанс зрозум≥ти це п≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.
ѕостб≥пол¤рну структуру м≥жнародних в≥дносин можна анал≥зувати на двох р≥вн¤х: центр системи та њњ перифер≥¤. “ака двор≥внева структура породжуЇ два основних типи в≥дносин Ц симетричн≥ та асиметричн≥. « цього погл¤ду одн≥Їю з найважлив≥ших особливостей розвитку сучасних м≥жнародних в≥дносин стало те, що в≥дбувс¤ зсув основних виклик≥в та загроз, перех≥д м≥жнародноњ конфл≥ктност≥ з глобального на рег≥ональний та субрег≥ональний р≥вн≥.
Ўироко розповсюдженим в сучасн≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ Ї погл¤д про формуванн¤ та еволюц≥ю на сучасному етап≥ складноњ ≥Їрарх≥чноњ системи, особлив≥стю ¤коњ Ї сп≥в≥снуванн¤ р≥зних тип≥в "пол¤рност≥".
«агалом же автори не обмежують себе ¤коюсь Їдиною теоретико-методолог≥чною схемою, враховуючи, що в сучасн≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й думц≥ ≥снуЇ ≥ к≥лька проект≥в майбутнього св≥тового пор¤дку.
¬ той же час висловлюютьс¤ припущенн¤ в≥дносно можливого послабленн¤ системостворюючоњ рол≥ —Ўј на глобальному р≥вн≥ ≥ посиленн¤ рег≥онал≥зац≥њ њх зовн≥шньоњ пол≥тики ¤к внасл≥док причин економ≥чного характеру, так ≥ у насл≥дку зм≥ни ≥Їрарх≥њ пр≥оритет≥в американськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики, посиленн¤ елемент≥в нео≥зол¤ц≥он≥зму ¤к результату зм≥ни соц≥альнопол≥тичних ≥ демограф≥чних реал≥й усередин≥ крањни, посиленн¤ р≥зноман≥тт¤ соц≥окультурних ≥ пол≥тичних ≥дентичностей.
ќдним з найб≥льш важливих напр¤м≥в св≥товоњ пол≥тики будуть в≥дносини м≥ж «аходом та рештою цив≥л≥зац≥й, оск≥льки «ах≥д ≥ надал≥ намагатиметьс¤ нав'¤зувати своњ ц≥нност≥ та культуру ≥ншим крањнам.
«араз в ™вроп≥ в≥дбуваЇтьс¤ процес групуванн¤ крањн за цив≥л≥зац≥йним критер≥Їм. ¬же не ≥снуЇ "зал≥зноњ зав≥си", але л≥н≥¤ под≥лу залишилас¤ Ц тепер вона розд≥л¤Ї людей, ¤к≥ дотримуютьс¤ христи¤нства в зах≥дному вар≥ант≥, та мусульман ≥ православних христи¤н. “акий под≥л дуже ч≥тко простежуЇтьс¤ на Ѕалканах. ѕ≥д час в≥йни в ёгослав≥њ католицьк≥ крањни ™вропи та Ћатинськоњ јмерики надавали значну допомогу —ловен≥њ та ’орват≥њ; православн≥ –ос≥¤ та √рец≥¤ Ц —ерб≥њ; ≥сламськ≥ крањни, зокрема ≤ран, —ауд≥вська јрав≥¤, “уреччина та ћалайз≥¤ Ц босн≥йським мусульманам. ћ≥ж √рец≥Їю ≥ “уреччиною знову виникло протисто¤нн¤.
—аме зараз в ™вроп≥ формуЇтьс¤ нова структура безпеки впродовж л≥н≥й цив≥л≥зац≥йного под≥лу. Ѕудучи ран≥ше головною православною крањною св≥ту, –ос≥¤ вважаЇ своњм обов'¤зком п≥дтриманн¤ пор¤дку ≥ стаб≥льност≥ серед православних крањн. « ≥ншого боку, колишн≥ республ≥ки —–—–, ¤к≥ за культурною ознакою належать до «ах≥дноњ ™вропи, активно шукали шл¤хи ≥нтеграц≥њ в Ќј“ќ та ≥нш≥ Ївропейськ≥ структури.
онфл≥кти та нестаб≥льна пол≥тична ситуац≥¤ в новому св≥т≥ будуть спричинен≥, головним чином, в≥дродженн¤м итаю та поверненн¤м ≥сламу. —тосунки «аходу з итаЇм та мусульманськими крањнами будуть ≥нод≥ важкими, а то й антагон≥стичними. –озвиток цих конфл≥кт≥в значною м≥рою залежатиме в≥д того, до ¤коњ сторони приЇднаютьс¤ так≥ ключов≥ крањни "м≥нливих" цив≥л≥зац≥й, ¤к –ос≥¤, ≤нд≥¤ чи япон≥¤.
ѕотенц≥йно найб≥льш небезпечним вважаЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж —Ўј та итаЇм. Ќа даний момент ≥снуЇ багато проблем, ¤к≥ роз'Їднують ц≥ крањни, найголовн≥ше Ц ¤ка з крањн прот¤гом наступних дес¤тир≥ч в≥д≥граватиме найважлив≥шу роль у формуванн≥ ситуац≥њ в —х≥дн≥й јз≥њ. ћайбутнЇ миру залежить в≥д урегулюванн¤ стосунк≥в м≥ж —Ўј та итаЇм.
¬иклики мусульманського св≥ту поход¤ть не з економ≥чного розвитку, а з≥ зростанн¤ чисельност≥ населенн¤, зокрема в≥ком 15-25 рок≥в, що, ¤к св≥дчить св≥товий досв≥д, призводить до зростанн¤ нестаб≥льност≥.
«араз у св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤ багато етн≥чних воЇн, в ¤ких мусульмани стають учасниками част≥ше, н≥ж представники будь-¤коњ ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ. ”здовж усього умовного кордон ≥сламу (Ѕалкани Ц авказ Ц ÷ентральна јз≥¤ Ц ѕ≥вденна јз≥¤ Ц ѕ≥вденно-—х≥дна јз≥¤ Ц Ѕлизький —х≥д Ц јфрика) мусульмани воюють проти немусульман. ” самому мусульманському св≥т≥ мусульмани воюють один з одним част≥ше, н≥ж народи ≥нших цив≥л≥зац≥њ.
¬ той же час б≥льш≥сть досл≥дник≥в, ¤к≥ анал≥зують майбутн≥й св≥тоустр≥й з використанн¤м пон¤тт¤ пол¤р≥зац≥њ, враховують перш за все фактор держав або союз≥в держав ¤к центр≥в сили, отже, недооц≥нюють реал≥њ, повТ¤зан≥ з активною д≥¤льн≥стю недержавних актор≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д них, ƒж.–озенау висловлюЇ припущенн¤, що пол≥тична структура св≥ту ’’≤ стол≥тт¤ буде нагадувати особливим чином орган≥зовану мережу, на зразок ≤нтернету Ц з багатьма вузлами та переплет≥нн¤ми. —в≥това пол≥тика, з його точки зору, перебуваЇ в точц≥ б≥фуркац≥њ м≥ж анарх≥чною системою нац≥ональних держав ≥ багатоцентричною системою недержавних актор≥в.
якщо дл¤ загальноњ характеристики м≥жнародних в≥дносин ¬естфальського архетипу використовують метафору б≥ль¤рдного стола, на ¤кому перем≥щуютьс¤, з≥штовхуючись один з одним, абсолютно однаков≥ б≥ль¤рдн≥ кул≥, у св≥тл≥ сьогодн≥шн≥х внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х виклик≥в верховенству влади сучасноњ ДсуверенноњФ держави, б≥льш доречною представл¤Їтьс¤ аналог≥¤ з багатор≥вневою мережею, що в своЇму розвитку охоплюЇ комплексом взаЇмод≥й широкого розмањтт¤ м≥жнародних актор≥в. “обто ¤кщо картина св≥ту ¬естфальськоњ системи м≥жнародних в≥дносин може бути символ≥чно представлена у форм≥ двом≥рноњ площини, на ¤к≥й територ≥альн≥ одиниц≥ розташован≥ в горизонтальн≥й систем≥ координат, то структуру м≥жнародних в≥дносин у постб≥пол¤рн≥й систем≥ можна зр≥вн¤ти з тривим≥рним зображенн¤м, на ¤кому територ≥альн≥ держави оточен≥ нашаруванн¤м комплекс≥в мереж взаЇмод≥й.
‘ормуванн¤ сучасноњ м≥жнародноњ системи в≥дбуваЇтьс¤ ¤к д≥алектичний процес взаЇмод≥њ тенденц≥й збереженн¤ наступност≥ з попередньою ≥сторичною формою ≥снуванн¤ м≥жнародноњ системи ≥ њњ радикального оновленн¤ в найб≥льш ≥стотних рисах.
Ќа меж≥ тис¤чол≥ть в м≥жнародних в≥дносинах в≥дбулис¤ радикальн≥ зм≥ни, ¤к≥ дають змогу стверджувати про формуванн¤ нових системостворюючих законом≥рностей.
“аким чином, нова система м≥жнародних в≥дносин, ¤ка знаходитьс¤ ще в стад≥њ формуванн¤, в≥дм≥нна не лише в≥д системи, ¤ка ≥снувала п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, але й в≥д традиц≥йноњ ¬естфальськоњ системи. ¬ н≥й перепл≥таютьс¤ та взаЇмод≥ють ¤к традиц≥йн≥ сили, так ≥ нов≥ фактори та тенденц≥њ. –озширюЇтьс¤ коло суб'Їкт≥в м≥жнародних в≥дносин, зм≥нюЇтьс¤ мотивац≥¤ њхньоњ повед≥нки. якщо в пер≥од ≥снуванн¤ ¬естфальськоњ системи держави були дом≥нуючими учасниками м≥жнародних в≥дносин, а св≥това пол≥тика в основному Ц пол≥тикою м≥ждержавною, то в останн≥ роки з'¤вл¤ютьс¤ нов≥, багато в чому космопол≥тичн≥ суб'Їкти м≥жнародних в≥дносин. ¬≥дбуваЇтьс¤ космопол≥тизац≥¤, Ђприватизац≥¤ї св≥товоњ пол≥тики.
Ќовий зм≥ст св≥товоњ пол≥тики вимагаЇ нових орган≥зац≥йних форм. «'¤вл¤ютьс¤ нов≥ загрози, зокрема, м≥жнародний тероризм.
√рупа проблем сфери м≥жнародних в≥дносин, ¤ка виокремлюЇтьс¤, пор¤д з проблемами взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ особистост≥ та сусп≥льства ≥ природи ¤к основна з трьох основних груп глобальних проблем сучасност≥, знаходитьс¤ в центр≥ уваги св≥тового сп≥втовариства.
Ќайважлив≥шою з них Ї проблема боротьби проти м≥жнародного тероризму ¤к ц≥льова настанова та реакц≥¤ на терористичн≥ атаки 11 вересн¤ 2001 р. ѕод≥њ 11 вересн¤ 2001 р. Ц це фактично переломний момент ≥стор≥њ, що знаменували к≥нець ’’ та початок ’’≤ ст. ¬≥н став св≥дченн¤м зростанн¤ загрози м≥жнародного тероризму, ¤кий д≥Ї в глобальному масштаб≥. ѕ≥сл¤ под≥й 11 вересн¤ проблема безпеки набуваЇ нових ознак. ѕостаЇ загроза розповсюдженн¤ зброњ масового знищенн¤ в тенетах нац≥онального та глобального тероризму, перспектив використанн¤ терористами атомноњ, х≥м≥чноњ та бактер≥олог≥чноњ зброњ масового знищенн¤, орган≥зованоњ злочинност≥ та розмиванн¤ державноњ монопол≥њ на насилл¤, ≥нших т≥ньових бок≥в глобал≥зац≥њ. Ќайважлив≥шими ознаками м≥жнародного тероризму стають ≥нтернац≥ональн≥сть та дифузн≥сть, зростаЇ глобальна моб≥льн≥сть терорист≥в. “ерористична атака проти —Ўј п≥дкреслила, що процеси глобал≥зац≥њ та њх насл≥дки змушують надати фундаментально нов≥ ор≥Їнтири пол≥тиц≥. ÷≥ под≥њ Ї св≥дченн¤м в≥дхилень та ризик≥в процесу глобал≥зац≥њ.
” той же час терористична протид≥¤ процесу глобал≥зац≥њ привела до початку новоњ ери глобал≥зац≥њ пол≥тики. јдже дл¤ боротьби проти терору необх≥дним Ї створенн¤ м≥жнародноњ правовоњ основи, режиму антитерору. ѕроцес глобал≥зац≥њ охоплюЇ широкий д≥апазон житт¤ сусп≥льств ≥ набуваЇ динам≥чн≥шого характеру. ≤ найважлив≥шим Ї те, що одна окрема нац≥¤ чи нав≥ть цив≥л≥зац≥¤ не може запропонувати ун≥версальн≥ шл¤хи розв'¤занн¤ глобальних проблем сучасност≥. Ћише на основ≥ сп≥вдружност≥ нац≥й можна в ≥сторичному та пол≥тичному контекст≥ реально розв'¤зувати довгостроков≥ проблеми, що пост≥йно зм≥нюютьс¤.
омплекс найгостр≥ших глобальних проблем у нещодавньому минулому був пов'¤заний з ≥снуванн¤м загрози ¤дерноњ в≥йни м≥ж наддержавами, ¤ка могла стати катастрофою дл¤ всього людства. «араз такоњ загрози не ≥снуЇ, але фатальною загрозою ≥снуванню системи м≥жнародних в≥дносин залишаЇтьс¤ можлив≥сть тотального ¤дерного конфл≥кту, м≥жнародний тероризм. «апоб≥ганн¤ ¤дерноњ в≥йни було сп≥льною проблемою дл¤ попередньоњ системи, воно залишаЇтьс¤ головним ≥ дл¤ системи майбутньоњ.
ѕродовжуЇ зростати гострота багатьох глобальних проблем. Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку ѕ≥вдн¤ ≥ ѕ≥вноч≥ закладаЇ характер конфл≥ктност≥ у систему, загрожуЇ втратою нею динам≥чноњ стаб≥льност≥. ÷¤ конфл≥ктна нер≥вном≥рн≥сть Ї особливо небезпечною в умовах набутт¤ багатьма державами ѕ≥вдн¤ ¤дерного статусу.
–озв'¤занн¤ глобальних проблем вимагаЇ зд≥йсненн¤ св≥товим сп≥втовариством ц≥леспр¤мованоњ узгодженоњ пол≥тичноњ стратег≥њ. ќдн≥Їю з≥ складових пол≥тичних реформ Ї боротьба з м≥жнародним тероризмом. ¬она Ї радикальним засобом забезпеченн¤ гарантованоњ безпеки св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому та окремих держав.
“аким чином, виокремимо к≥лька можливих сценар≥њв майбутнього.
ѕерший передбачаЇ американську гегемон≥ю, хоча, ¤к в≥домо, гегемон≥¤ Ц це позиц≥¤, ¤ку дуже складно утримати.
ƒругий сценар≥й передбачаЇ перех≥д монопол¤рного св≥ту в б≥пол¤рний, виход¤чи з можливост≥ по¤ви у —Ўј глобально значущих конкурент≥в, перш за все итаю або ™—, чи формуванн¤ передбачених чи неспод≥ваних коал≥ц≥й.
“рет≥й сценар≥й Ц це встановленн¤ багатопол¤рного св≥ту. ¬≥дбуваЇтьс¤ складна взаЇмод≥¤ багатьох сил, св≥това ≥стор≥¤ буде ¤вл¤ти собою поЇднанн¤ мирних пер≥од≥в та конфл≥ктних ситуац≥й, конкуренц≥ю за зони впливу.
Ќаступний сценар≥й передбачаЇ паралельне ≥снуванн¤ к≥лькох цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ ¤вл¤тимуть собою самодостатн≥ та самост≥йн≥ центри св≥тового розвитку.
ƒал≥ ставимо сценар≥й, ¤кий в≥дстоюЇ апокал≥птичне баченн¤ св≥ту, м≥жнародн≥ катакл≥зми, силове вир≥шенн¤ геопол≥тичних, економ≥чних, культурно-цив≥л≥зац≥йних протир≥ч.
ќтже, процес формуванн¤ новоњ системи м≥жнародних в≥дносин ще й дос≥ не завершивс¤. Ќа сучасному етап≥ може йтис¤ лише про основн≥ тенденц≥њ њњ формуванн¤ .
“ема 2. ћодерн≥зац≥¤ ¤к чинник глобального розвитку ≥ особлива форма цив≥л≥зац≥йного процесу.
ћодерн≥зац≥¤ Ї св≥домою настановою держави на проведенн¤ ¤к≥сних перетворень у сусп≥льств≥. ¬ основ≥ багатьох теор≥й пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ лежить обірунтуванн¤ загальноњ модел≥ глобального процесу розвитку цив≥л≥зац≥њ. —утн≥сть модел≥ пол¤гаЇ в опис≥ характеру та напр¤м≥в переходу в≥д традиц≥йного до сучасного сусп≥льства внасл≥док науково-техн≥чного прогресу, соц≥ально-структурних зм≥н, перетворень нормативних та ц≥нн≥сних систем.
јнал≥зуючи питанн¤ в≥дносно сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж глобал≥зац≥Їю та модерн≥зац≥Їю, потр≥бно п≥дкреслити, що ¤кщо розгл¤дати глобал≥зац≥ю ¤к процес, ¤кий розпочавс¤ недавно, то можна прийти до висновку, що модерн≥зац≥¤ передуЇ глобал≥зац≥њ, виступаЇ њњ спонукою .
¬ той же час висловлюЇтьс¤ ≥ точка зору, що глобал≥зац≥¤ ≥ модерн≥зац≥¤ Ц це процеси соц≥альноњ трансформац≥њ, при цьому глобал≥зац≥¤ - це новий всесв≥тн≥й процес соц≥альноњ трансформац≥њ, а модерн≥зац≥¤ незах≥дних крањн Ц це локальний процес соц≥альноњ трансформац≥њ.
Ќа прот¤з≥ пТ¤тисот рок≥в головною тенденц≥Їю св≥тового розвитку був прогрес, ¤кий в б≥льшост≥ крањн проходив у форм≥ модерн≥зац≥њ. ÷е був виклик «аходу решт≥ св≥ту, њњ в≥дпов≥дь Ц модерн≥зац≥¤ незах≥дних крањн.
ќск≥льки класична наздоган¤юча модерн≥зац≥¤ Ї незд≥йсненою, «ах≥д сам знаходитьс¤ в процес≥ трансформац≥њ ≥ незах≥дн≥ крањни зд≥йснюють њњ власним шл¤хом, модерн≥зац≥¤ перестаЇ бути пров≥дним процесом соц≥альноњ трансформац≥њ на всесв≥тньому р≥вн≥. ѓњ м≥сце зайн¤ла глобал≥зац≥¤. √лобал≥зац≥¤ стала пров≥дним процесом соц≥альноњ трансформац≥њ, а модерн≥зац≥¤ окремих сусп≥льств Ц њњ насл≥дком.
¬ умовах глобал≥зац≥њ зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ некласичн≥ теор≥њ модерн≥зац≥њ:
- постмодерн≥стська теор≥¤ розвитку (модерн≥зац≥¤ на п≥дстав≥ власноњ ≥дентичност≥). ѕредставником такого п≥дходу Ї —.’ант≥нгтон. ¬ межах ц≥Їњ теор≥њ постмодерн≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к перех≥д традиц≥йного сусп≥льства в постсучасне шл¤хом обТЇднанн¤ њх рис (традиц≥й та ≥нновац≥й).
- транз≥толог≥¤, ¤ка виходить з того, що класичну модерн≥зац≥ю складно зд≥йснити, тому потр≥бно вир≥шити лише головн≥ завданн¤ Ц дос¤гненн¤ двох головних параметр≥в модерн≥зац≥њ Ц демократизац≥њ та ринкових в≥дносин).
- теор≥¤ сталого розвитку Ц загроза всесв≥тньоњ катастрофи вимагаЇ визнати усп≥шним т≥льки розвиток, ¤кий зменшуЇ њњ.
- теор≥¤ макдональдизац≥њ, або спрощеноњ модерн≥зац≥њ. ѕ≥д модерн≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ вестерн≥зац≥¤ , тобто розповсюдженн¤ зах≥дноњ модел≥ розвитку на решту рег≥он≥в св≥ту. ¬икористовуЇтьс¤ терм≥н ДмодернФ в розум≥нн≥ ≥ндустр≥альноњ сучасност≥, в≥дносно ст≥йкого набору комплексних соц≥окультурних та техн≥ко-економ≥чних особливостей сучасних ≥ндустр≥альних сусп≥льств. ритики ц≥Їњ теор≥њ зауважують, що в процес≥ глобал≥зац≥њ не завжди розповсюджуютьс¤ саме зах≥дн≥ цив≥л≥зац≥йно-культурн≥ ц≥нност≥. ¬ цьому план≥ вельми характерним Ї зростанн¤ зац≥кавленост≥ «аходу до сх≥дних рел≥г≥й та культур≥.
- нац≥ональн≥ модел≥ модерн≥зац≥њ, що виход¤ть з того, що наздоган¤юча модель не працюЇ внасл≥док зм≥н «аходу, тому пропонуютьс¤ власн≥ модел≥ (аз≥йськ≥ модел≥ ,корейська модель).
≈тапи розвитку теор≥њ пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ:
ѕерший етап Ц 50-60-т≥ рр. ’’ ст.. ћодерн≥зац≥¤ розгл¤далас¤ передус≥м ¤к вестерн≥зац≥¤, тобто механ≥чне коп≥юванн¤ зах≥дного досв≥ду. ѓњ базовими засадами були:
Ц ≥де¤ однол≥н≥йного поступу (де¤к≥ крањни в≥дстають в≥д ≥нших, але загалом ус≥ вони пр¤мують одним шл¤хом модерн≥зац≥њ Ц "≥дентичн≥сть завдань");
Ц пол≥тична модерн≥зац≥¤ Ї демократизац≥Їю крањн третього св≥ту за зах≥дним вз≥рцем;
Ц пол≥тична модерн≥зац≥¤ крањн третього св≥ту Ї насл≥дком активноњ сп≥впрац≥ з пров≥дними крањнами «аходу;
Ц у¤ва про нев≥д'Їмн≥сть модерн≥зац≥њ в≥д культури модерн≥т≥.
ћ≥ж ними подеколи ставл¤ть знак р≥вност≥. “ак, зг≥дно з погл¤дами в≥домого теоретика модерн≥зац≥њ Ў.јйзенштадта (≤зрањль), њњ (модерн≥зац≥ю або модерн≥т≥) сл≥д розгл¤дати ¤к особливий тип цив≥л≥зац≥њ, що зародивс¤ в ™вроп≥ й поширюЇтьс¤ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни у своњх пол≥тичних, економ≥чних, ≥деолог≥чних аспектах майже на ц≥лий св≥т. ≤сторичне кор≥нн¤ культуролог≥чного комплексу модерн≥т≥ Ц в античност≥, у доб≥ –енесансу та ѕросв≥тництва (Ћеонардо да ¬≥нч≥, √ал≥лео √ал≥лей, ‘ренс≥с Ѕекон, –ене ƒекарт та ≥н.), але склавс¤ в≥н лише у ’≤’ ст. (Ўарль Ѕодлер, „арльз ƒарв≥н, √ерберт —пенсер тощо), й д≥йшла до сучасност≥ з≥ суттЇвими трансформац≥¤ми.
ультур≥ модерн≥т≥ притаманн≥ ≥дењ особистоњ свободи, ≥ндив≥дуал≥зму, здатност≥ людини до пост≥йних зм≥н, моб≥льност≥ в ус≥х царинах своЇњ життЇд≥¤льност≥, удосконаленн¤ св≥ту за допомогою –озуму, т¤ж≥нн¤ до Ївропейського рац≥онал≥зму та сц≥Їнтизму (в≥д лат. Ц знанн¤, наука), ставленн¤ до природи ¤к до об'Їкта власних зусиль ≥ знань.
онцепц≥њ модерн≥зац≥њ розр≥зн¤ють ¤к за хронолог≥чною пер≥одизац≥Їю, так ≥ за зм≥стовою специф≥кою.
“ак, зокрема, американський досл≥дник ≈.–оджерс вважав, що модерн≥зац≥¤ Ї процесом зм≥ни ≥ндив≥дуумами традиц≥йного способу житт¤ на складн≥ший, технолог≥чно розвинен≥ший. .Ѕлек розгл¤дав модерн≥зац≥ю ¤к пристосуванн¤ традиц≥йних ≥нституц≥й до нових функц≥й, по¤ва ¤ких обумовлюЇтьс¤ безпрецедентним зростанн¤м людських знань, що дозвол¤Ї контролювати оточенн¤ й процеси науковоњ революц≥њ. ƒ.Ћернер вбачав у модерн≥зац≥њ передус≥м секул¤рну революц≥ю, тобто зв≥льненн¤ в≥д рел≥г≥йного впливу. Ѕ.Ћев≥ вважав модерн≥зац≥ю за соц≥альну революц≥ю, ¤ка заходить так далеко, ¤к це можливо без руйнуванн¤ самого сусп≥льства. —.Ћ≥псет п≥ддаЇ науковому анал≥зу передус≥м принципов≥ зм≥ни в культур≥ сусп≥льства. ”.–остоу вважав, що модерн≥зац≥¤ базуЇтьс¤ на сп≥льност≥ стад≥й економ≥чного зростанн¤, через ¤к≥ проход¤ть ус≥ крањни.
ѕриходимо до висновку, що на¤вн≥ р≥зновиди модерн≥зац≥йних теор≥й 50-60-х рр. ’’ ст. у концептуальному план≥ мають сп≥льн≥ тези, серед ¤ких головною Ї ун≥версальн≥сть процесу модерн≥зац≥њ. —лово "ун≥версальн≥сть" тут маЇ значенн¤ р≥зноплановост≥, багатофункц≥ональност≥, всеос¤жност≥ (а не тотожност≥ чи схожост≥, ¤к найчаст≥ше тлумачитьс¤ це пон¤тт¤ вченими крањн "третього св≥ту").
”н≥версальн≥сть модерн≥зац≥њ базуЇтьс¤:
Ј на культур≥ модерн≥т≥;
Ј на соц≥олог≥чн≥й теор≥њ “.ѕарсонса, що розгл¤даЇ еволюц≥ю сусп≥льства ¤к перех≥д в≥д прим≥тивного та архањчного стану до складного й узгодженого системного;
Ј на сп≥льност≥ стад≥й економ≥чного зростанн¤, через ¤к≥ проход¤ть ус≥ крањни (”.–остоу). ”.–остоу вид≥л¤Ї наступн≥ етапи модерн≥зац≥њ:
Ц до≥ндустр≥альний Ц ’V≤-’V≤≤ ст. (перех≥д в≥д ≥ндустр≥ально-аграрного й рем≥сничого до сусп≥льного мануфактурного виробництва);
Ц ранньо≥ндустр≥альний (перех≥д в≥д мануфактурного до машинного виробництва);
Ц п≥зньо≥ндустр≥альний (—Ўј проход¤ть цю стад≥ю у 1914-1929 рр., «ах≥дна ™вропа Ц у 1930 Ц 50-х рр., япон≥¤ Ц у 50-60-х рр.)
Ц пост≥ндустр≥альний (пров≥дну роль мають теоретичн≥ знанн¤).
ѕерший етап розпочавс¤ у ’V≤-’V≤≤ ст. у крањнах «ах≥дноњ ™вропи ¤к реакц≥¤ на кризу попереднього розвитку. ÷е був до≥ндустр≥альний етап модерн≥зац≥њ, ¤кий в≥дзначавс¤ зм≥нами у сусп≥льн≥й св≥домост≥, спр¤мованими на пошук шл¤х≥в виходу з кризи; зародженн¤м соц≥альноњ сили, здатноњ зруйнувати стару систему та вт≥лити нов≥ ≥дењ. «д≥йснивс¤ перех≥д в≥д ≥ндив≥дуально-аграрного й рем≥сничого виробництва до сусп≥льного з виникненн¤м р≥зних форм в≥дчуженн¤ (людей один в≥д одного, в≥д власност≥ на засоби виробництва, в≥д процесу прац≥ тощо).
ƒругий, раньо≥ндустр≥альньний етап, охоплював перех≥д в≥д мануфактурного до машинного виробництва.
“рет≥й, п≥зньо≥ндустр≥альний, етап модерн≥зац≥њ позначений принциповими зм≥нами у процес≥ прац≥ на основ≥ науковоњ, ≥нженерноњ орган≥зац≥њ, характеризуЇтьс¤ виникненн¤м конвеЇрного виробництва, ор≥Їнтованого на масовий випуск стандартноњ продукц≥њ; зростанн¤м особистого споживанн¤; зб≥льшеними масштабами людського сп≥лкуванн¤; поглибленн¤м м≥жнародного под≥лу прац≥ завд¤ки новим засобам зв'¤зку та сполученн¤; подоланн¤м одних форм в≥дчуженн¤ людини (в≥д засоб≥в ≥снуванн¤, соц≥альних гарант≥й, осв≥ти, культури) й по¤вою нових його форм (формал≥зац≥¤ стосунк≥в м≥ж людьми, стандартизац≥¤ предмет≥в споживанн¤, способу житт¤ тощо).
„етвертий, пост≥ндустр≥альний, етап модерн≥зац≥њ, або постмодерн≥зац≥¤, за ƒ.Ѕеллом в≥дзначаЇтьс¤ пров≥дною роллю теоретичного знанн¤ ¤к стрижн¤, навколо ¤кого розбудовуютьс¤ нов≥ технолог≥њ, економ≥чне зростанн¤ й нова стратег≥¤ сусп≥льства. ” цьому аспект≥ виразн≥ше постають певн≥ риси даного етапу модерн≥зац≥њ:
Ц революц≥¤ св≥домост≥, спр¤мована на зм≥ну системи ц≥нностей Ївропейськоњ, зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ Ц в≥д прагненн¤ матер≥альних благ до прац≥ ¤к засобу реал≥зац≥њ своњх зд≥бностей;
Ц виникненн¤ двосекторноњ економ≥ки, ¤ка м≥стить виробництво матер≥альних благ, послуг при формуванн≥ ринкових в≥дносин та "виробництво людини", що дедал≥ активн≥ше впливаЇ на динам≥зм економ≥ки та конкурентоспроможн≥сть крањни у св≥т≥. ¬ ≥сторичн≥й перспектив≥ це сусп≥льство Ц постеконом≥чне, оск≥льки в ньому долаЇтьс¤ пануванн¤ економ≥ки над людьми й пр≥оритет здобуваЇ нагромадженн¤ "людського кап≥талу", здатного до самореал≥зац≥њ;
Ц ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ процесу прац≥, формуванн¤ новоњ ¤кост≥ робочоњ сили дл¤ "м≥кроелектронноњ революц≥њ";
Ц зрушенн¤ людського бутт¤ у б≥к культури, осв≥ти, науки, що Ї не альтруњзмом, а звичайним прагматизмом, адже т≥льки культурна й духовно багата людина здатна до високо¤к≥сноњ прац≥ у нових умовах пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ;
Ц зм≥на старих соц≥альних конфл≥кт≥в ≥ншими, зумовленими ¤к зовн≥шн≥ми проблемами (наприклад, конфл≥кт м≥ж р≥зними культурами, цив≥л≥зац≥¤ми), так ≥ внутр≥шн≥ми (наприклад, конфл≥кт м≥ж нос≥¤ми ц≥нностей пост≥ндустр≥ал≥зму та частиною сусп≥льства, ¤ка не встигаЇ пристосуватись до цих ц≥нностей);
Ц принципове коригуванн¤ способу створенн¤ сусп≥льного багатства, ¤кий в пост≥ндустр≥альн≥й цив≥л≥зац≥њ ірунтуЇтьс¤ на ≥нформац≥йних технолог≥¤х, тобто на використанн≥ розумових зд≥бностей людини, а не њњ ф≥зичноњ сили; виникненн¤ новоњ, символ≥чноњ форми кап≥талу Ц знанн¤; одиницею обм≥ну стають не металев≥ або паперов≥ грош≥, а ≥нформац≥¤ (кредитн≥ картки, електронн≥ грош≥); трансформуЇтьс¤ саме розум≥нн¤ прац≥
Ц прац¤ залишаЇтьс¤ економ≥чним пон¤тт¤м, але поступово зникаЇ ≥з соц≥альноњ сфери, б≥льше не визначаЇ соц≥альний статус.
јмериканський вчений ‘.Ѕлок визначаЇ пост≥ндустр≥альне сусп≥льство ¤к ≥сторичний пер≥од, що починаЇтьс¤ тод≥, коли пон¤тт¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства перестаЇ бути адекватним по¤сненн¤м соц≥альних зм≥н. ¬≥н базуЇтьс¤:
- на ≥дентичност≥ завдань, ¤к≥ мають бути розв'¤зан≥ у конкретних сферах (наприклад, в економ≥ц≥ Ц розвиток ≥ застосуванн¤ прогресивних технолог≥й, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на науковому знанн≥; поглибленн¤ сусп≥льного й техн≥чного под≥лу прац≥; розвиток ринк≥в товар≥в, грошей ≥ прац≥; по¤ва й розширенн¤ вторинного (≥ндустр≥¤, торг≥вл¤) й третинного (послуги) сектор≥в господарства, скороченн¤ частки аграрного виробництва за умови його вдосконаленн¤; поЇднанн¤ галузей, що випускають засоби виробництва та предмети споживанн¤ тощо);
- на рац≥ональност≥ соц≥альноњ д≥њ.
”н≥версал≥зм, що Ї ≥стотною рисою ¤к теор≥њ, так ≥ пол≥тики модерн≥зац≥њ, водночас спричинив до розб≥жностей серед цих теор≥й. –озмежуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ у двох напр¤мах: критики модерн≥зац≥њ та пошуку њњ нових моделей.
ƒругий етап розвитку теор≥њ пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ Ц з 70-х рок≥в ’’ стол≥тт¤. ¬≥дом≥ш≥ вони ¤к теор≥њ постмодерн≥зац≥њ. ѓх в≥др≥зн¤Ї синтез ун≥версал≥зму й партикул¤ризму (тобто зор≥Їнтованост≥ на незалежн≥сть в≥д жорсткого нав'¤зуванн¤ сусп≥льству "ц≥нностей на замовленн¤" Ц духовних, технолог≥чних та ≥н.). ¬они ірунтуютьс¤ на дос¤гненн¤х св≥товоњ сусп≥льноњ думки та нац≥ональних культурних традиц≥¤х, на засадах ¤к рац≥ональних, так ≥ волюнтаристських (в≥р≥ людей у власн≥ сили й можливост≥). ѕо-новому бачитьс¤ зв'¤зок м≥ж модерн≥зац≥Їю та розвитком; досл≥джуютьс¤ пол≥тичн≥ процеси з урахуванн¤м специф≥чних ≥сторичних та нац≥ональних умов.
” межах другого етапу можна в≥докремити два головн≥ напр¤ми. ѕерший, л≥беральний (ќ.“оффлер, «.Ѕжез≥нський, √.јлмонд, Ћ.ѕай тощо), дл¤ представник≥в ¤кого головним критер≥Їм пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ Ї ступ≥нь залученн¤ населенн¤ до впливу на характер ≥ динам≥ку модерн≥зац≥њ; на¤вн≥сть конкуренц≥њ пол≥тичних ел≥т; забезпеченн¤ взаЇмноњ безпеки конкуруючих пол≥тичних угрупувань; на¤вн≥сть м≥цноњ виконавчоњ влади, що залежить в≥д демократичних ≥нститут≥в.
ƒругий, консервативний або радикальний напр¤м (—.’ант≥нгтон, ј.“урен, ∆.‘урастье тощо), прихильники ¤кого за головне вважають забезпеченн¤ пол≥тичного ладу за допомогою централ≥зованих ≥нститут≥в, а модерн≥зован≥сть пол≥тичних ≥нститут≥в пов'¤зують не з р≥внем њхньоњ демократизац≥њ, а з м≥цн≥стю та орган≥зован≥стю. јвторитарн≥сть пол≥тичноњ влади дл¤ них Ї необх≥дною умовою модерн≥зац≥њ. ƒл¤ цього потр≥бна компетентн≥сть пол≥тичних л≥дер≥в, розр≥зненн¤ етап≥в модерн≥зац≥њ, кожен з ¤ких маЇ конкретн≥ ц≥л≥ та пр≥оритети.
ќсновними засадами критик≥в теор≥њ модерн≥зац≥њ Ї тези про те, що модерн≥зац≥¤ веде до знищенн¤ нац≥ональноњ культури; гальмуЇ створенн¤ нац≥онально-спец≥ф≥чних сусп≥льних ц≥нностей, метод≥в, стилю; вона безпосередньо торкаЇтьс¤ меншост≥ населенн¤, а дл¤ решти Ц економ≥чне зростанн¤, п≥дприЇмництво, ≥ндустр≥альне виробництво, модерн≥стська культура Ї далекою.
–озр≥зн¤ють наступн≥ типи модерн≥зац≥њ:
Ј первинна («ах≥дна ™вропа, —Ўј, анада) охоплюЇ епоху першоњ промисловоњ революц≥њ, руйнуванн¤ традиц≥йних спадкоЇмних прив≥лењв та проголошенн¤ р≥вних громад¤нських прав, демократизац≥ю сусп≥льства;
Ј вторинна, головним фактором ¤коњ виступають соц≥окультурн≥ контакти крањн, що в≥дстають в своЇму розвитку, ≥з вже на¤вними центрами ≥ндустр≥альноњ культури.
«а характером модерн≥зац≥њ розр≥зн¤ють орган≥чн≥ та неорган≥чн≥ модерн≥зац≥њ.
ќрган≥чна модерн≥зац≥¤ в≥дзначаЇтьс¤ спадков≥стю соц≥ального розвитку, природн≥стю, самост≥йною ≥н≥ц≥ативн≥стю виходу з надр старого сусп≥льства з метою подоланн¤ ≥снуючоњ там кризи, безперервн≥стю реформаторського процесу (що не виключаЇ певних зворотних в≥дступ≥в) та його зд≥йсненн¤м ¤к "знизу", так ≥ "згори" за допомогою держави й права. “акий характер модерн≥зац≥њ притаманний, зокрема, крањнам «ах≥дноњ ™вропи та ѕ≥вн≥чноњ јмерики.
Ќеорган≥чна модерн≥зац≥¤ також починаЇтьс¤ п≥д впливом комплексу чинник≥в, але вже ≥ншого іатунку. ÷е можуть бути дедал≥ гостр≥ша конкуренц≥¤ на св≥тових ринках, утрата старих ринк≥в збуту, можлив≥сть в≥йськового втручанн¤, загроза ц≥лковитоњ економ≥чноњ залежност≥ в≥д ≥нших крањн, вплив позитивного прикладу крањн, що модерн≥зуютьс¤. Ќеорган≥чним модерн≥зац≥¤м притаманн≥ злитт¤ модерн≥т≥ й традиц≥й (передус≥м таких, ¤к патр≥отизм, в≥ра у себе та власне майбутнЇ); "колективна моб≥л≥зац≥¤" дл¤ осучасненн¤ сусп≥льства; нев≥дпов≥дн≥сть одне одному темп≥в зм≥н у р≥зних сферах тощо.
Ќеорган≥чн≥ модерн≥зац≥њ под≥л¤ють на прискорен≥, спонтанн≥, так≥, що наздоган¤ють, зап≥знюютьс¤, повторюютьс¤, випереджають. ѕроцес ≥ результати цих модерн≥зац≥й залежать в≥д поставлених ц≥лей ≥ сусп≥льних сил, що њх зд≥йснюють. ѕодолати проблеми неорган≥чних модиф≥кац≥й модерн≥зац≥њ, використавши њхн≥й позитивний соц≥альний потенц≥ал, вдаЇтьс¤ сусп≥льствам, ¤кы т¤ж≥ють до випереджувальноњ модел≥ (наприклад, япон≥¤, нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни "аз≥йськ≥ тигри"). “ут посл≥довно реал≥зують ≥ ч≥тко в≥дмежовують модерн≥зац≥йн≥ процеси в≥д простого розвитку, властивого ус≥м без вин¤тку сусп≥льствам. ¬ипереджувальна модель зор≥Їнтована на один, найвищий тип модерн≥зац≥њ Ц пост≥ндустр≥альний.
ћожна в≥докремити к≥лька моделей модерн≥зац≥њ:
ѕерша модель (¬елика Ѕритан≥¤, континентальна ™вропа, —Ўј, јвстрал≥¤, анада) характеризуЇтьс¤ тривал≥стю, поступов≥стю, синхронн≥стю визр≥ванн¤ процесу перетворень ус≥х сфер сусп≥льного житт¤.
ƒруга модель (япон≥¤, “уреччина, √рец≥¤, ѕ≥вденна оре¤, “айвань, де¤к≥ латиноамериканськ≥ держави) б≥льше наближена до Ївропейського стандарту. ¬она маЇ так≥ визначальн≥ риси, ¤к тиск трансформац≥йного досв≥ду ≥нших крањн, опануванн¤ прогресивних ≥ноземних "зразк≥в", на¤вн≥сть "модерн≥зац≥њ, що запозичуЇ" на нац≥ональному ірунт≥, проникненн¤ модерн≥т≥ в ус≥ сфери сусп≥льного житт¤ через канали осв≥ти, нов≥ стандарти споживанн¤, впровадженн¤ зах≥дних технолог≥й, техн≥ки, нових економ≥чних в≥дносин.
“рет¤ модель ( олумб≥¤, ¬енесуела, ѕеру, ≤нд≥¤, ѕакистан), ¤к правило, передбачаЇ лише створенн¤ економ≥чноњ ≥нфраструктури, зор≥Їнтованоњ на первинну переробку с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, видобуток корисних копалин, що, з одного боку, змушуЇ принципово ламати традиц≥њ й устален≥ сусп≥льн≥ структури, а з ≥ншого Ц консервуЇ в≥дстал≥сть, не спри¤Ї поширенню модерн≥т≥. ƒл¤ ц≥Їњ модел≥ притаманний розвиток зах≥дним шл¤хом частини населенн¤, але збереженн¤ внутр≥шньоњ традиц≥йноњ структури дл¤ значноњ частини населенн¤.
« модел¤ми модерн≥зац≥њ взаЇмопов'¤зан≥ механ≥зми њњ зд≥йсненн¤, ¤к≥ залежать в≥д обраних способ≥в виникненн¤ модерн≥зац≥њ, серед ¤ких розр≥зн¤ють:
Ј поступове нагромадженн¤ необх≥дних передумов у певних сферах сусп≥льного житт¤, поЇднанн¤ ¤ких даЇ ¤к≥сне трансформац≥йне зрушенн¤;
Ј соц≥альн≥ зусилл¤ щодо опануванн¤ досв≥ду ≥нших крањн Ц "запозичена модерн≥зац≥¤";
Ј тиск, нав'¤зуванн¤ традиц≥йному сусп≥льству досв≥ду модерн≥т≥ ("≥м≥тац≥йна модерн≥зац≥¤").
‘ранцузький вчений ј.“урен вводить ще два важливих терм≥ни (≥ в≥дпов≥дн≥ ¤вища) Ц "антимодерн≥зац≥¤" та "контрмодерн≥зац≥¤". ѕерший терм≥н означаЇ в≥дкриту протид≥ю модерн≥зац≥њ. јнтимодерн≥зац≥¤, на думку вченого, Ц це зведенн¤ процесу розвитку крањни лише до в≥дродженн¤ њњ цив≥л≥зац≥йноњ, культурноњ та ≥сторичноњ специф≥чност≥. ÷ього прагнуть, ¤к в≥н вважаЇ, певн≥ правл¤ч≥ групи й люмпен-≥нтел≥генц≥¤, понад усе занепокоЇн≥ збереженн¤м (здобутт¤м) своњх прив≥лењв, влади, соц≥ального статусу.
онтрмодерн≥зац≥¤ Ї альтернативним вар≥антом соц≥альних перетворень в≥дпов≥дно не до зах≥дного, апробованого зразку, а ≥ншого особистого шл¤ху, ¤кий передбачаЇ форсований сусп≥льний розвиток виключно за ≥н≥ц≥ативою "згори", за колосальноњ централ≥зац≥њ влади, пр≥оритету соц≥альноњ системи, а не людини (приклад Ц крањни —х≥дноњ ™вропи у 50-т≥ рр. ’’ ст.).
¬иб≥р шл¤х≥в модерн≥зац≥њ та культурно-цив≥л≥зац≥йн≥ блоки. ўодо крањн третього св≥ту сталим було використанн¤ дещо спрощеного, з нашоњ точки зору, визначенн¤ модерн≥зац≥њ. ћодерн≥зац≥¤ розгл¤далась ¤к процес в≥дтворенн¤ зм≥н в соц≥альн≥й, економ≥чн≥й та пол≥тичн≥й системах, що в≥дбулись у «ах≥дн≥й ™вроп≥ ≥ ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ у ’VI-’≤’ ст. ≥ зрештою розповсюдилис¤ на ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни, а у ’≤’-’’ ст. Ц на п≥вденноамериканський, аз≥атський та африканський континенти.
“≥льки япон≥¤ розпочала модерн≥зац≥ю наприк≥нц≥ ’≤’ Ц на поч. ’’ ст. јле вона наздогнала «ах≥д т≥льки п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни.
јз≥њ та јфриц≥ притаманний наздоган¤ючий тип модерн≥зац≥њ.
¬иб≥р шл¤х≥в розвитку залежить в≥д культурно-цив≥л≥зац≥йних традиц≥й. ћожна вид≥лити к≥лька культурно-цив≥л≥зац≥йних блок≥в:
Ј китайсько-конфуц≥анський ( итай, япон≥¤, ¬'Їтнам, оре¤, “айвань, √онконг);
Ј ≥ндо-будд≥стсько-мусульманський (≤нд≥¤, ѕакистан, ѕ≥вденно-—х≥дна јз≥¤);
Ј арабо-мусульманський (÷ентральна та ѕ≥вденна јз≥¤).
ѕ≥сл¤ набутт¤ незалежност≥ перед крањнами постало питанн¤ вибору шл¤х≥в розвитку: контрмодерн≥зац≥¤ або Їврокап≥тал≥стичний шл¤х т≥Їњ чи ≥ншоњ конкретноњ модиф≥кац≥њ залежно в≥д метропол≥њ.
¬≥дм≥нност≥ культурно-цив≥л≥зац≥йних традиц≥й доц≥льно розгл¤дати за наступними параметрами:
√енеральна настанова:
ƒл¤ китайсько-конфуц≥анського блоку це акцент на соц≥альну етику та адм≥н≥стративно регламентовану повед≥нку, ≥дењ добробуту, р≥вноправ'¤.
≤ндо-будд≥стсько-мусульманському блоку притаманний акцент на рел≥г≥йно детерм≥новану ≥ндив≥дуальну повед≥нку людей. ћатер≥альний добробут, соц≥альна гармон≥¤ та р≥вноправ'¤ людей ц≥нност≥ не мають.
ƒл¤ арабо-мусульманського блоку характерним Ї акцент на рел≥г≥йно детерм≥новану соц≥альну повед≥нку, турбота про добробут соц≥уму (умми), соц≥альне страхуванн¤ (зак¤т).
¬≥дносини до людини та сусп≥льства, взаЇмов≥дносини людей:
ƒл¤ китайсько-конфуц≥анського блоку статус соц≥уму вищий за статус людини, але за кожним визнаЇтьс¤ право на самовдосконаленн¤.
≤ндо-будд≥стсько-мусульманський блок взаЇмов≥дносини регламентуЇтьс¤ нормами громади (касти).
¬ арабо-мусульманському блоку соц≥ум дом≥нуЇ над людиною, сфера взаЇмов≥дносин регламентована, тому прост≥р дл¤ самореал≥зац≥њ незначний.
¬≥дносини до власност≥ та влади:
” китайсько-конфуц≥анському блоку держава м≥цна, Ї умови дл¤ ви¤вленн¤ енерг≥њ та ≥н≥ц≥ативи, висока культура прац≥ та самовдосконаленн¤.
¬ ≥ндо-будд≥стсько-мусульманському держава не Ї всесильною, та й приватна власн≥сть не маЇ авторитету.
ƒл¤ арабо-мусульманського блоку держава всесильна, приватна власн≥сть визнаЇтьс¤, але регламентуЇтьс¤.
” зах≥дн≥й цив≥л≥зац≥њ головне значенн¤ маЇ усп≥х ≥ндив≥да-власника. ƒо нењ в цьому план≥ ближче китайсько-конфуц≥анський блок.
Ќа п≥дстав≥ цього можна в≥докремити наступн≥ сп≥льн≥ риси сх≥дних цив≥л≥зац≥й:
Ј дом≥нуванн¤ ц≥нностей духовно-рел≥г≥йних;
Ј абсолютний авторитет влади та њњ право контролювати власника.
јнал≥з основних концепц≥й взаЇмод≥њ зах≥дноњ та незах≥дних цив≥л≥зац≥й в процес≥ модерн≥зац≥њ дозвол¤Ї звести њх до трьох головних конструкц≥й:
Ј симб≥оз (м≥н≥мальна взаЇмод≥¤, за ¤коњ п≥дтримуЇтьс¤ в≥дносно незалежне ≥снуванн¤ традиц≥й та сучасност≥ у взаЇмно ≥зольованих сферах). як приклад можна навести спроби поЇднанн¤ зах≥дноњ технолог≥њ та сх≥дноњ морал≥: «ах≥д Ц нос≥й науково-техн≥чних засад, —х≥д Ц морально-гуман≥тарних;
Ј конфл≥ктна взаЇмод≥¤, модерн≥зац≥¤ проти традиц≥йност≥ (критика зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, зокрема ћ.√анд≥, захист самобутност≥ незах≥дних сусп≥льств);
Ј синтез (взаЇмопристосуванн¤) модерн≥зац≥њ з «аходу та самобутност≥ —ходу. «а приклад можна навести концепц≥њ нац≥онального соц≥ал≥зму.
“ема 3. ÷ив≥л≥зац≥йна парадигма досл≥дженн¤ глобальних пол≥тичних процес≥в.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини Ц це специф≥чна форма соц≥альних в≥дносин, участь у ¤ких в≥дтворюЇ м≥жнародну субТЇктн≥сть ≥ндив≥дуального або колективного актора, а головне функц≥ональне призначенн¤ ¤ких пол¤гаЇ в реал≥зац≥њ цив≥л≥зац≥йноњ ≥ антрополог≥чноњ Їдност≥ людства. ¬они ¤вл¤ють собою складову частину сусп≥льних в≥дносин, ¤к ц≥л≥сноњ системи зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин м≥ж окремими пол≥тичними одиниц¤ми ≥ досл≥джуютьс¤ р≥зними науками, що вивчають окрем≥ аспекти сусп≥льних в≥дносин, зокрема ц≥в≥л≥олог≥Їю (ц≥в≥л≥ограф≥Їю).
≤стотна обмежен≥сть можливостей ≥снуючих макросоц≥олог≥чних концепц≥й адекватно в≥добразити важлив≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ ≥ загальн≥ законом≥рност≥ розвитку сучасних м≥жнародних в≥дносин потребують розробки нових наукових концепц≥й, в тому числ≥ на основ≥ дос¤гнень нов≥тньоњ теор≥њ цив≥л≥зац≥й. јдже цив≥л≥зац≥њ ¤к велик≥ суперсистеми визначають б≥льшу частину зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному св≥т≥.
ќдним з найб≥льш актуальних наукових завдань м≥жнародно-пол≥тичноњ теор≥њ Ї визначенн¤ впливу м≥жцив≥л≥зац≥йних процес≥в на сферу св≥товоњ пол≥тики, оск≥льки в процес≥ розвитку сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин простежуЇтьс¤ посиленн¤ впливу цив≥л≥зац≥йних фактор≥в.
¬ сучасн≥й украњнськ≥й м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥ зТ¤вилос¤ чимало досл≥джень, в ¤ких анал≥зуютьс¤ проблеми внутр≥шньоњ динам≥ки розвитку цив≥л≥зац≥й, проблеми цив≥л≥зац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ ”крањни. ÷ими проблемами пл≥дно займаютьс¤ украњнськ≥ вчен≥ ё.ѕавленко, ё.ѕахомов та ≥нш≥.
«начна к≥льк≥сть досл≥джень ¤к в заруб≥жн≥й, так ≥ в украњнськ≥й ц≥в≥л≥олог≥њ даЇ п≥дстави стверджувати про сформован≥сть базових принцип≥в теор≥њ цив≥л≥зац≥й. ¬ той же час майже поза увагою досл≥дник≥в залишаютьс¤ можливост≥ використанн¤ цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в м≥жнародно-пол≥тичн≥й науц≥. ¬иход¤чи з того, необх≥дно зосередити увагу не т≥льки на внутр≥шн≥й динам≥ц≥ розвитку цив≥л≥зац≥й, а на динам≥ц≥ њхньоњ глобальноњ взаЇмод≥њ, на формуванн≥ цив≥л≥зац≥йноњ парадигми досл≥дженн¤ глобального пол≥тичного розвитку.
÷ив≥л≥зац≥йн≥ теор≥њ - це теор≥њ, в ¤ких св≥това ≥сторична соц≥альна динам≥ка представлена у вигл¤д≥ зм≥ни цив≥л≥зац≥й або зм≥н в розвитку глобальноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬ межах даного п≥дходу цив≥л≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначена ступ≥нь в розвитку сусп≥льства ≥ культури ≥ тим самим Ї протиставленою дикунству та варварству. ѕредмет уваги Ц не одна, будь-¤ка сторона людського бутт¤, а сукупн≥сть ус≥х форм життЇд≥¤льност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства Ц матер≥альних, моральних, ≥дейних, культурних, рел≥г≥йних в њх Їдност≥ та непод≥льност≥, розвитку та спадкоЇмност≥. “ака сукупн≥сть може розгл¤датись ¤к цив≥л≥зац≥¤ в глобальному чи локальному розум≥нн≥.
—еред р≥зних р≥вн≥в структури системи м≥ждержавних в≥дносин, р≥зних њњ складових можна виокремити так≥, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ в≥дпов≥дають цив≥л≥зац≥йним пон¤тт¤м. Ѕагато важливих м≥жнародно-пол≥тичних процес≥в, що Ї ключовими в ус≥й систем≥ м≥ждержавних в≥дносин, що визначають њњ структуру, функц≥онуванн¤ та розвиток, ≥нколи нав≥ть на глобальному р≥вн≥, формуютьс¤ п≥д значним впливом фактор≥в, ¤к≥ мають м≥жцив≥л≥зац≥йний характер.
«м≥ст теоретичних концепц≥й цив≥л≥зац≥йних теор≥й залежить в≥д розум≥нн¤ њњ авторами пон¤тт¤ цив≥л≥зац≥¤. ƒо ≥стотних недол≥к≥в цив≥л≥зац≥йних теор≥й в≥дносимо категор≥ально-пон¤т≥йну невизначен≥сть, що суттЇво ускладнюЇ њњ ≥нструментальне використанн¤.
ƒосл≥дженн¤ будь-¤кого ¤вища, ¤ке Ї об'Їктивною реальн≥стю, передбачаЇ вид≥ленн¤ структурних елемент≥в ц≥Їњ реальност≥. ƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њ людства та ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин вимагаЇ з'¤суванн¤, що Ї первинним елементом св≥тобудови в соц≥альному план≥. ќчевидно, що таким елементом Ї певн≥ ≥сторичн≥ сп≥льноти людей.
“радиц≥йно ¤к так≥ сп≥льноти розгл¤дались держави. Ќа сучасному етап≥ все б≥льшого розповсюдженн¤ набуваЇ макросоц≥олог≥чний п≥дх≥д, коли у вигл¤д≥ сп≥льнот виступають цив≥л≥зац≥њ.
≈тимолог≥¤ терм≥ну "цив≥л≥зац≥¤" в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д його тлумаченн¤, ¤кого воно набуваЇ. “ерм≥н "цив≥л≥зац≥¤" походить в≥д лат. "громад¤нин". ¬≥н мав два значенн¤ у класичн≥й латин≥:
Ј те, що стосуЇтьс¤ приватного житт¤ людини та його громад¤нських функц≥й;
Ј те, що Ї соц≥альним, корисним дл¤ громад¤н.
ѕон¤тт¤ стало активно використовуватись починаючи з ’VIII ст. ƒо по¤ви ≥менника використовувалос¤ д≥Їслово "цив≥л≥зувати" та д≥Їприкметник "цив≥л≥зований". ” "«агальному словнику" ј.‘уретьера в 1690 р. заф≥ксоване д≥Їслово "цив≥л≥зувати" ¤к утвердженн¤ певних норм. ” 1757 р. терм≥н використовуЇтьс¤ марк≥зом де ћ≥рабо у прац≥ "ƒруг закон≥в", п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ пом'¤кшенн¤ норов≥в та знанн¤, ¤к≥ дл¤ цього використовуютьс¤. «годом в≥дм≥нност≥ у тлумаченн≥ терм≥ну поглиблюютьс¤.
” прац¤х французьких та англ≥йських просв≥тник≥в (в јнгл≥њ використанн¤ терм≥ну вперше заф≥ксоване в 1773 р., у Ќ≥меччин≥ Ц у 1774 р.) цив≥л≥зац≥¤ сприймалась ¤к процес (¤к пише √ольбах, "нац≥¤ цив≥л≥зуЇтьс¤ п≥д впливом досв≥ду"), а культура Ї компонентом цив≥л≥зац≥њ.
ѕ≥д цив≥л≥зац≥Їю розум≥лась ≥ сукупн≥сть ц≥нностей, що збагачуютьс¤ в процес≥ розвитку сусп≥льства.
÷ив≥л≥зованим вважалос¤ сусп≥льство, ¤ке ірунтувалос¤ на засадах розуму, гуман≥зму та справедливост≥. ћ≥с≥¤ цив≥л≥зац≥њ Ц встановленн¤ "≤мпер≥њ розуму", пок≥нченн¤ з в≥йнами, загарбанн¤ми та злидн¤ми.
«годом в≥дм≥нност≥ у тлумаченн≥ терм≥ну поглиблюютьс¤. ўе –.ƒекарт у перш≥й половин≥ ’VII ст. протиставив дикунство та цив≥л≥зац≥ю. Ѕуло започатковане визначенн¤ цив≥л≥зац≥њ ¤к стад≥њ розвитку людства, ¤ка зм≥нила дикунство та варварство.
“ерм≥н "цив≥л≥зац≥¤" дл¤ позначенн¤ певноњ ступен≥ у розвитку людського сусп≥льства одним з перших використав шотландський ф≥лософ ј.‘ергюссон (1723-1816). ѕ≥д цим терм≥ном в≥н розум≥в те, що в≥др≥зн¤Ї людину та людське сусп≥льство в≥д тваринного св≥ту ≥ те, що в≥др≥зн¤Ї одне сусп≥льство в≥д ≥ншого. ¬≥н вид≥л¤Ї три стад≥њ господарського розвитку людства: дикунство (головн≥ зан¤тт¤ Ц мисливство та рибальство), варварство (головне зан¤тт¤ скотарство), цив≥л≥зац≥¤ (головне зан¤тт¤ орне землеробство).
” 1877 р. американський вчений Ћ.ћорган у прац≥ "—тародавнЇ сусп≥льство або досл≥дженн¤ шл¤х≥в людського прогресу в≥д дикунства через варварство до цив≥л≥зац≥њ" позначаЇ цим терм≥ном вищу п≥сл¤ дикунства та варварства ≥сторичну епоху, ¤ка характеризуЇтьс¤ впор¤дкован≥стю сусп≥льного ладу, виникненн¤м клас≥в, держави, приватноњ власност≥.
—еред соц≥окультурних феномен≥в сучасного св≥ту виокремлюютьс¤ ст≥йк≥ системи. ¬они перетинають кордони соц≥альних утворень, не зб≥гаютьс¤ з нац≥ональними або державними ареалами.
” контекст≥ проблеми суб'Їктност≥ м≥жнародних в≥дносин концепц≥¤ цив≥л≥зац≥њ стаЇ дом≥нуючою ≥сторико-соц≥олог≥чною категор≥Їю, ¤ку за значенн¤м можна пор≥вн¤ти з дом≥нуючою ран≥ше концепц≥Їю нац≥њ. ћисленн¤ в нац≥ональних терм≥нах зм≥нюЇтьс¤ на мисленн¤ в терм≥нах цив≥л≥зац≥йних (точн≥ше, знов повертаЇтьс¤, оск≥льки в довестфальський пер≥од цив≥л≥зац≥њ можна розгл¤дати ¤к головн≥ суб'Їкти в≥дносин м≥ж соц≥альними сп≥льнотами). ” науц≥ основна увага зм≥щуЇтьс¤ в≥д народ≥в та держав на б≥льш велик≥ структури та процеси в масштабах цив≥л≥зац≥й.
” ’’ ст. поступово формуЇтьс¤ теор≥¤ цив≥л≥зац≥й, в ¤к≥й виокремлюютьс¤ два напр¤ми Ц матер≥ал≥стичний та культурно-≥сторичний.
ћатер≥ал≥стичний п≥дх≥д до досл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й робить акцент на досл≥дженн≥ економ≥ки, матер≥ального виробництва, способ≥в хаз¤йнуванн¤ та в≥дносинах, що ними породжуютьс¤. ÷е не означаЇ ≥гноруванн¤ рол≥ духовного фактору. јле в≥н пов'¤зуЇтьс¤ з типом технолог≥њ або соц≥альност≥. Ќайб≥льш визнаними представниками цього напр¤му Ї ћ.¬ебер, .ћаркс, французька школа јннал≥в (ћ.Ѕлок, Ћ.‘евр, ‘.Ѕродель), св≥т-системна теор≥¤ (≤.¬аллерстайн, ƒ. ”≥лк≥нсон).
” межах даного п≥дходу цив≥л≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к визначена ступ≥нь в розвитку сусп≥льства ≥ культури ≥ тим самим вона протиставлена дикунству та варварству. √оловн≥ ознаки цив≥л≥зац≥њ Ц приватна власн≥сть та грош≥, розвиток землеробства, торг≥вл¤, м≥ста, класове сусп≥льство, держава, рел≥г≥¤, писемн≥сть. “аким чином, цив≥л≥зац≥¤ стаЇ одн≥Їю з характеристик класового сусп≥льства.
ƒосл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й ¤к базового предмету анал≥зу передбачаЇ, що комплекси компонент≥в, ¤к≥ њх створюють, можуть бути ц≥лком правом≥рно згрупован≥ в межах, що в≥докремлюють одну цив≥л≥зац≥ю в≥д ≥ншоњ. ÷е передбачаЇ також анал≥з реагуванн¤ р≥зних елемент≥в, що утворюють цей комплекс, на зм≥ни в одному з компонент≥в, ¤к≥ створюють Їдине ц≥ле.
ќб'Їктом досл≥дженн¤ теор≥њ цив≥л≥зац≥й виступають цикл≥чн≥ законом≥рност≥ або динам≥чн≥ ун≥версал≥њ розвитку цив≥л≥зац≥й. јнал≥зу п≥ддаютьс¤ ≥ концептуально-теоретичн≥ погл¤ди, що поширюютьс¤ в св≥тов≥й науц≥.
ƒосл≥дженн¤ цив≥л≥зац≥й под≥лено на дв≥ сфери м≥ж представниками гуман≥тарних та соц≥альних наук. ѕерш≥ звертаютьс¤ до досл≥дженн¤ минулого т≥Їњ чи ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ, традиц≥йно до њњ "класичного пер≥оду", друг≥ Ц до сучасноњ ≥стор≥њ. ¬они досл≥джують цив≥л≥зац≥њ кр≥зь твор≥нн¤ найкращих представник≥в культури, науки та мистецтва.
ƒруг≥ звертаютьс¤ до дос¤гнень та характеру мисленн¤ простих людей. «в≥дси виникаЇ розрив м≥ж минулим та сучасним, текстом та контекстом. ÷е вказуЇ на необх≥дн≥сть поЇднанн¤ гуман≥тарного та соц≥олог≥чного п≥дход≥в.
ѕ≥дх≥д до анал≥зу цив≥л≥зац≥й спираЇтьс¤ на фундаментальн≥ концепц≥њ, створен≥ засновниками соц≥олог≥њ Ц ≈.ƒюркгеймом, ћ.¬ебером, де¤кою м≥рою .ћарксом.
≤нституц≥ональна структура кожного сусп≥льства зумовлена його ≥сторичним досв≥дом. ” формуванн≥ цього досв≥ду особливого значенн¤ набувають головн≥ фактори: культурн≥ традиц≥њ та пол≥тична обстановка, становище сусп≥льства в систем≥ м≥жнародних зв'¤зк≥в. ≤стор≥¤ ¤к наука ¤вл¤Ї собою певну систему знань. ¬они потребують систематизац≥њ та класиф≥кац≥њ. —истематизац≥¤ (в≥д гр. "устр≥й", "пор¤док" та "закон") Ц передбачаЇ описуванн¤, з'¤суванн¤ спор≥дненост≥, групуванн¤ у взаЇмопов'¤зан≥ та взаЇмоп≥дпор¤дкован≥ групи, створенн¤ системи, ¤ка б максимально в≥рно описувала зв'¤зки та сп≥вв≥дношенн¤, ¤к≥ ≥снують м≥ж об'Їктами.
ѕер≥одизац≥¤ (в≥д гр. "коловорот", "обх≥д"), зокрема пер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ Ц це встановленн¤ хронолог≥чно посл≥довних етап≥в сусп≥льного розвитку. ѕ≥д пер≥одом може розум≥тись або пром≥жок часу, на прот¤з≥ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ будь-¤кий процес, або етап утворенн¤, розвитку, ≥стор≥њ.
ритер≥њ пер≥одизац≥њ Ц це система класиф≥кац≥њ ≥сторичних етап≥в. ритер≥њв пер≥одизац≥њ може бути багато, наприклад, археолог≥чний, формац≥йний, цив≥л≥зац≥йний.
јрхеолог≥чна пер≥одизац≥¤ под≥л¤Ї ≥стор≥ю людства на кам'¤ний, бронзовий, зал≥зний в≥к. ¬ наш час спостер≥гаЇтьс¤ процес переходу в≥д в≥ку зал≥за та його сплав≥в до в≥ку композит≥в та штучних матер≥ал≥в.
≤де¤ цив≥л≥зац≥йноњ ун≥кальност≥ знайшла в≥дображенн¤ в прац¤х ћ.я.ƒан≥левського, .ћ.Ћеонтьева, ќ.Ўпенглера, ј.“ойнб≥ та ≥н. ÷ив≥л≥зац≥¤ ¤к рег≥ональна, визначена у простор≥ та час≥ самодостатн¤ та автономна система виступаЇ оптимальною одиницею осмисленн¤ ≥сторичного процесу.
≈волюц≥¤ пон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤" та його використанн¤ в досл≥дженн≥ м≥жнародних в≥дносин
ћожна в≥докремити дек≥лька п≥дход≥в до ≥сторичного процесу, зокрема цив≥л≥зац≥йний та формац≥йний.
“еор≥¤ формац≥й у найб≥льш загальному вигл¤д≥ була оформлена .ћарксом ¤к узагальненн¤ ≥сторичного досв≥ду крањн ™вропи. ” той же час ним розробл¤лась ≥де¤ пол≥л≥н≥йност≥, на¤вност≥ р≥зних шл¤х≥в розвитку людства. јнал≥зуючи форми, ¤к≥ передували кап≥тал≥стичному виробництву, в≥н розгл¤дав ¤к паралельн≥ аз≥йський, античний та германський способи виробництва, виокремлюючи сусп≥льства сх≥дного та зах≥дного тип≥в. Ќа погл¤д .ћаркса, кап≥тал≥зму передують три форми: аз≥йська, антична, германська. ожна з них ¤вл¤Ї собою самост≥йну форму переходу до державност≥.
‘.≈нгельс у прац≥ "јнти-ƒюринг" писав про два шл¤хи становленн¤ держави Ц сх≥дний та зах≥дний.
” рад¤нськ≥й ≥стор≥ограф≥њ дом≥нував формац≥йний редукц≥он≥зм Ц вульгаризована оф≥ц≥йна ≥нтерпретац≥¤ марксизму. ¬с≥ сторони розвитку людського сусп≥льства розгл¤дались у формац≥йних характеристиках, тобто анал≥з≥ засобу виробництва, сп≥вв≥дношенн¤ базису та надбудови.
ѕ≥д базисом розум≥вс¤ зас≥б виробництва. Ќадбудова Ц це пол≥тика, рел≥г≥¤, мистецтво, мораль. ¬они розгл¤дались ¤к вторинн≥ щодо надбудови. ритики ц≥Їњ тези звертали увагу на те, що зм≥ни у надбудов≥ в≥дбуваютьс¤ ран≥ше, н≥ж у базис≥. «окрема, ренесанс передуЇ розвитку кап≥тал≥стичних в≥дносин, ѕросв≥тництво Ц ¬елик≥й французьк≥й революц≥њ.
—початку була висунута теор≥¤ наукового соц≥ал≥зму, а пот≥м розпочалось њњ вт≥ленн¤ у житт¤.
‘ормац≥йний п≥дх≥д у м≥жнародних в≥дносинах стаЇ п≥дірунт¤м дл¤ багатьох теор≥й Ц в≥д "перманентноњ революц≥њ" до мирного сп≥в≥снуванн¤ ¤к принципу зовн≥шньоњ пол≥тики соц≥ал≥стичноњ держави. ” формац≥йн≥й теор≥њ ≥сторичний процес у¤вл¤вс¤ ¤к процес посл≥довноњ зм≥ни сусп≥льно-економ≥чних формац≥й, в≥дм≥нних одна в≥д одноњ перш за все за засобами виробництва ≥ в≥дпов≥дних ним соц≥ально-класових структурах. –озвиток св≥товоњ ≥стор≥њ анал≥зувавс¤ ¤к рух в≥д першого безкласового сусп≥льства (перв≥сний лад) через сусп≥льства класов≥ (рабовласницьке, феодальне, кап≥тал≥стичне) до нового безкласового сусп≥льства. ÷ей шл¤х мали пройти вс≥ народи ≥ сусп≥льства. ‘ормац≥йному п≥дходу були притаманн≥ монол≥н≥йн≥сть, ун≥версальна модель ≥стор≥њ людства, фатал≥зм, занадто спрощений п≥дх≥д. ÷е, зокрема, знайшло в≥дображенн¤ в схем≥ п'¤ти сусп≥льно-еконо≠м≥чних формац≥й. ¬≥н Ї неприйн¤тним ¤к ун≥версальний метод анал≥зу ≥сторичного процесу. Ќа це звертали увагу нав≥ть де¤к≥ представники рад¤нськоњ ≥сторичноњ науки. «окрема, ще в 1925-1931 рр. в≥дбулась дискус≥¤ з аз≥йського способу виробництва. ƒискус≥њ знову розпочалис¤ в роки в≥длиги, у 60-х рр. ’’ ст. ” них брали участь перш за все сходознавц≥. ¬≥домий рос≥йський сходознавець —.Ћ.¬асильЇв вважав, що генеральною л≥н≥Їю соц≥альноњ еволюц≥њ Ї процес поступовоњ трансформац≥њ автономних общинних утворень у плем≥нн≥ союзи, пот≥м в протодержави та держави. ÷ей процес в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ монопол≥зац≥њ доступу до управл≥нн¤ ≥ контролю над виробництвом та перерозпод≥лом. Ќа п≥дстав≥ цього запроваджувалась наступна пер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ:
Ј епоха розвитку сусп≥льств привласнюючого типу господарства (ранн¤ перв≥сн≥сть). Ќаприк≥нц≥ цього пер≥оду в≥дбуваЇтьс¤ неол≥тична революц≥¤;
Ј епоха розвитку сусп≥льств в≥дтворюючого господарства в ц≥лому (п≥зн¤ перв≥сн≥сть та цив≥л≥зац≥¤).
v —туп≥нь становленн¤ основ цив≥л≥зац≥њ:
Ј стад≥¤ родового ладу;
Ј стад≥¤ плем≥нного ладу.
v —туп≥нь розвитку та ≥нтеграц≥њ окремих цив≥л≥зац≥й (ранньокласових сусп≥льств):
Ј стад≥¤ ранн≥х локальних цив≥л≥зац≥й до "осьового часу";
Ј стад≥¤ зр≥лих цив≥л≥зац≥й.
v —туп≥нь всесв≥тньоњ макроцив≥л≥зац≥йноњ системи.
÷≥лком природним було прагненн¤ в≥дмовитись в≥д формац≥йного п≥дходу або ≥стотно доповнити його ≥ншою стороною людського бутт¤ Ц культурною та духовною. ѕрагненн¤ до синтезованого, узагальнюючого п≥дходу знайшло в≥дображенн¤ в цив≥л≥зац≥йному п≥дход≥. ѕредмет його уваги Ц не одна, будь-¤ка сторона людського бутт¤, а сукупн≥сть ус≥х форм життЇд≥¤льност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства Ц матер≥альних, моральних, ≥дейних, культурних, рел≥г≥йних в њх Їдност≥ та непод≥льност≥, розвитку та спадкоЇмност≥. “ака сукупн≥сть може розгл¤датись ¤к цив≥л≥зац≥¤ в глобальному чи локальному розум≥нн≥.
÷¤ теор≥¤ значною м≥рою враховуЇ ≥ може включати методики ≥нших шк≥л ≥ напр¤м≥в, маЇ пор≥вн¤льний (компаратив≥стський) характер Ц ≥стор≥¤ окремих цив≥л≥зац≥й розгл¤даЇтьс¤ пор≥вн¤но з ≥стор≥Їю ≥нших.
ѕереваги та характерн≥ риси цив≥л≥зац≥йного п≥дходу до досл≥дженн¤ м≥жнародних в≥дносин можна узагальнити наступним чином:
Ј ун≥версальн≥сть, його принципи можна використовувати дл¤ анал≥зу ≥стор≥њ будь ¤коњ крањни або групи крањн;
Ј за цив≥л≥зац≥йним п≥дходом ≥стор≥¤ Ї багатовар≥антним процесом. ÷ив≥л≥зац≥йного п≥дходу притаманн≥ пол≥л≥н≥йн≥сть, цив≥л≥зац≥йна дискретн≥сть;
Ј можлив≥сть використанн¤ методик р≥зних шк≥л та напр¤м≥в;
Ј ≥стор≥¤ окремих народ≥в розгл¤даЇтьс¤ не сама по соб≥, а пор≥вн¤но з ≥ншими народами, цив≥л≥зац≥йна теор≥¤ маЇ компаративний характер.
¬≥дм≥нност≥ м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к≥ в≥ддзеркалюютьс¤ у в≥дм≥нност¤х в њх зовн≥шньопол≥тичному курс≥, передбачають не т≥льки њх пор≥вн¤нн¤ Ц компаративний анал≥з, але ≥ з'¤суванн¤ причин цих в≥дм≥нностей та њх виток≥в.
ѕочаток ≥стор≥њ у вс≥х був однаковий, не в≥др≥зн¤вс¤ н≥ в економ≥чному, н≥ в соц≥альному план≥. « погл¤ду украњнського досл≥дника ё.ѕавленка, можна виокремити наступн≥ стад≥њ розвитку людства:
—тад≥¤ перв≥сного сусп≥льства Ц стад≥¤ формуванн¤ передумов ранн≥х цив≥л≥зац≥й, що починаЇтьс¤ з "неол≥тичноњ революц≥њ" (перех≥д в≥д привласнюючого до в≥дтворюючого господарства Ц в≥д збиральництва, мисливства та рибальства до землеробства та скотарства). Ќа ц≥й стад≥њ у св≥товому масштаб≥ спостер≥гаютьс¤ дв≥ паралельн≥ л≥н≥њ. ¬ одних рег≥онах з≥ спри¤тливими дл¤ спец≥ал≥зац≥њ на рибальств≥ та мисливств≥ умовами л≥н≥¤ привласнюючоњ економ≥ки дос¤гаЇ максимуму своњх можливостей (рибалки, ловц≥ морського зв≥ра, землероби коренеплод≥в). ƒруга л≥н≥¤ пов'¤зана з розвитком в≥дтворюючоњ економ≥ки.
«а типами розвитку виокремлюютьс¤ непрогресивн≥ форми ≥снуванн¤ (природн≥ сусп≥льства), пов'¤зан≥ з в≥дсутн≥стю розвитку, статичн≥стю сусп≥льства. ƒо нього в≥днос¤тьс¤ народи, ¤к≥ живуть в межах природного р≥чного циклу, в Їдност≥ та гармон≥њ з природою (аборигени јвстрал≥њ, африканськ≥ племена, мал≥ народи —иб≥ру). ” 1915 р. таких сп≥льнот нал≥чувалось близько 650, на сьогоденн¤ њх к≥льк≥сть значно зменшилась.
“ам, де люди перейшли до в≥дтворюючого господарства, формуютьс¤ дв≥ його основн≥ л≥н≥њ, що Ї св≥дченн¤м пол≥л≥н≥йност≥ соц≥окультурного процесу на стад≥њ неол≥тичноњ революц≥њ:
Ј скотарсько-коч≥вницька л≥н≥¤ (де¤к≥ досл≥дники розгл¤дають њњ ¤к безвих≥дну).
Ј землеробсько-скотарськ≥ сусп≥льства, ор≥Їнтован≥ на злаков≥ культури.
¬иокремлюютьс¤ дв≥ л≥н≥њ еволюц≥њ землеробсько-скотарських сусп≥льств: перша л≥н≥¤ Ц ор≥Їнтац≥¤ на ≥ригац≥йне землеробство, до ознак ¤коњ можна в≥днести посиленн¤ рол≥ раньопол≥тичних орган≥в у систем≥ виробництва та розпод≥лу, ≥ригац≥йне землеробство, ≥Їрарх≥чну структуру сусп≥льства, у зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ Ц зростанн¤ експанс≥он≥зму; друга л≥н≥¤ Ц сусп≥льства ≥ндив≥дуально-родинного господарства, в ¤кому не потребуЇтьс¤ зрошенн¤.
«а типами розвитку виокремлюютьс¤ цив≥л≥зац≥њ цикл≥чного розвитку (цив≥л≥зац≥њ —ходу) та цив≥л≥зац≥њ л≥н≥йного типу розвитку . ѕ≥д —ходом маЇтьс¤ не уваз≥ не географ≥чний —х≥д, а —х≥д ¤к символ особливого св≥тосприйманн¤ та образу житт¤, ¤к антитеза «аходу. ƒо цього типу цив≥л≥зац≥њ в≥днос¤ть також групу цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ мають л≥н≥йно упов≥льнений розвиток Ц арабо-мусульманську, середньов≥чну цив≥л≥зац≥ю ™вропи. ÷ив≥л≥зац≥њ —ходу Ц це тип цикл≥чного розвитку. ”¤ва про ≥сторичний час маЇ своњ особливост≥: минуле, сучасне та майбутнЇ ≥снують н≥бито одночасно. ƒуша вважаЇтьс¤ безсмертною, зм≥нюютьс¤ т≥льки форми њњ ≥снуванн¤. ÷≥ цив≥л≥зац≥њ побудован≥ на принципах колектив≥зму. ќсобист≥ ≥нтереси п≥дпор¤дкован≥ сп≥льним: общинним чи державним. —усп≥льство побудовано на особливому типу зв'¤зк≥в, ¤к≥ мають виключно вертикальний характер (в≥дносини п≥дданства), тобто вс≥ зв'¤зки в сусп≥льств≥ пов'¤зан≥ на владних структурах. √оризонтальн≥, незалежн≥ в≥д влади зв'¤зки (економ≥чн≥, культурн≥, пол≥тичн≥) в общин≥ майже в≥дсутн≥. ” такому сусп≥льств≥ дуже важливу роль в≥д≥граЇ централ≥зована держава. «м≥ни в таких сусп≥льствах в≥дбуваютьс¤ дуже пов≥льно. ≥лька покол≥нь можуть ≥снувати практично в одних ≥ тих самих умовах, використовувати однаковий соц≥альний досв≥д, збер≥гати ст≥йк≥ стереотипи повед≥нки.
“аким чином, на п≥зньоперв≥сн≥й, передцив≥л≥зац≥йн≥й стад≥њ соц≥окультурноњ еволюц≥њ спостер≥гаЇтьс¤ два основних шл¤хи розвитку землеробсько-скотарських сусп≥льств:
—х≥дний, пов'¤заний з посиленн¤м рол≥ раньопол≥тичних орган≥в племен у систем≥ виробництва та перерозпод≥лу, ≥ зах≥дний, де в≥дпов≥дн≥ тенденц≥њ не набувають значного поширенн¤, ≥ господарство ірунтуЇтьс¤ на систем≥ автономних, хоча ≥ об'Їднаних в общини, родин.
ѕерший шл¤х розвитку характеризуЇтьс¤ забезпеченн¤м зростанн¤ ефективност≥ економ≥ки за рахунок удосконаленн¤ њњ орган≥зац≥њ, редистрибутивною формою концентрац≥њ додаткового (а значною м≥рою ≥ необх≥дного) продукту та його трансформац≥Їю у престижн≥ ц≥нност≥ (волод≥нн¤ ¤кими символ≥чно-маг≥чним чином засв≥дчуЇ високий соц≥альний статус) . олектив≥зм виробництва та редистрибутивна система блокують приватизац≥йн≥ тенденц≥њ та зумовлюють тотальне пануванн¤ влади-власност≥ над працею (д≥л¤нкою земл≥, де ведетьс¤ господарство), що в≥дбуваЇтьс¤ в ус≥х аспектах соц≥ально-пол≥тичного та культурно-культового житт¤. ÷ей шл¤х завд¤ки висок≥й м≥р≥ акумул¤ц≥њ енергетичних витрат, њх ≥нформац≥йно-культурного забезпеченн¤, накопиченн¤ вражаючих техн≥ко-технолог≥чних, адм≥н≥стративно-пол≥тичних, символ≥чно-проективних здобутк≥в спричин¤Ї вих≥д на створенн¤ цив≥л≥зац≥й давньосх≥дного типу Ѕлизького, —ереднього та ƒалекого —ходу та доколумбовоњ јмерики.
ƒругий, зах≥дний шл¤х до початку зал≥зного в≥ку був нездатний забезпечити вих≥д сусп≥льств, що його представл¤ють, на цив≥л≥зац≥йний р≥вень ≥ розкриваЇ своњ продуктивн≥ можливост≥ п≥зн≥ше Ц з ≤ тис. до н.е.
—тад≥¤ ранн≥х цив≥л≥зац≥й давнини (≤≤≤ Ц ≤ тис. до н.е.)
ќсновн≥ передумови виникненн¤ раньоцив≥л≥зац≥йних систем можна узагальнити наступним чином:
Ј перех≥д до м≥цноњ ос≥лост≥;
Ј ¤к≥сне зб≥льшенн¤ приросту, чисельност≥ та щ≥льност≥ населенн¤, що стимулювало ¤к ≥нтенсиф≥кац≥ю виробничоњ д≥¤льност≥, так ≥ м≥грац≥ю надлишкового населенн¤ з центр≥в на перифер≥ю;
Ј освоЇнн¤ ≥ к≥нцева переор≥Їнтац≥¤ на в≥дтворююч≥ форми господарства;
Ј забезпеченн¤ можливостей пост≥йного зб≥льшенн¤ виробництва додаткового продукту;
Ј виникненн¤ складноњ ≥Їрарх≥чно орган≥зованоњ соц≥ально-пол≥тичноњ системи, в основ≥ ¤коњ лежить принцип сусп≥льного розпод≥лу прац≥ й неоднакове ставленн¤ р≥зних соц≥альних груп до засоб≥в виробництва, перш за все до земл≥.
—тад≥¤ традиц≥йних цив≥л≥зац≥й (в≥д початку 1 тис. до н.е. та осьового часу)
Ќа злам≥ II та I тис. до н.е. освоюЇтьс¤ технолог≥¤ виготовленн¤ та використанн¤ зал≥за. ÷е стало поштовхом до важливих зм≥н у соц≥альному житт≥. ѕочинаЇтьс¤ перех≥д в≥д стад≥њ ранн≥х цив≥л≥зац≥й давнини до стад≥њ цив≥л≥зац≥й традиц≥йних, ознаками ¤коњ Ї:
Ј десакрал≥зац≥¤ влади, пол≥тика в≥докремлюЇтьс¤ в≥д рел≥г≥йного культу;
Ј д≥¤ етносу ¤к пол≥тичноњ сили Ц народу;
Ј формуванн¤ пол≥тичного аспекту св≥товоњ ≥стор≥њ.
Ј "осьовий час" (V≤≤≤-V ст. до н.е.).
” цей пер≥од в≥дбуваЇтьс¤ вид≥ленн¤ духовноњ ≥стор≥њ у в≥дносно самост≥йний компонент. "ќсьовому часу" притаманн≥ революц≥йн≥ зм≥ни в духовн≥й культур≥ вс≥х цив≥л≥зац≥й того часу Ц грецьк≥й, ≥удейськ≥й, ≥ранськ≥й, ≥нд≥йськ≥й, китайськ≥й. «'¤вл¤ютьс¤ так≥ рел≥г≥њ, ¤к ≥ндуњзм, буддизм, зороастризм, конфуц≥анство, даосизм, твори давньогрецьких ф≥лософ≥в.
—тад≥¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства та виникненн¤ макроцив≥л≥зац≥њ у планетарному масштаб≥.
” межах цив≥л≥зац≥йного п≥дходу сучасне розум≥нн¤ ≥сторичного розвитку людства та ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин передбачаЇ поЇднанн¤ к≥лькох парадигм, ¤к≥ доповнюють одна одну. ÷е стад≥йн≥сть, пол≥л≥н≥йн≥сть, пол≥цикл≥чн≥сть та цив≥л≥зац≥йна ун≥кальн≥сть розвитку людства. ћоделюванн¤ ≥сторичного руху сусп≥льства та розвитку взаЇмов≥дносин м≥ж його складовими ¤вл¤Ї собою спроби побудови людською св≥дом≥стю абстрагованих моделей розвитку людства у простор≥ та час≥.
ƒвома основними метаф≥зичними просторовими модел¤ми ≥сторичного часу Ї цикл≥чна та л≥н≥йна. ÷икл≥чн≥сть (в≥д гр. "коло" Ц сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних процес≥в, ¤вищ, ¤к≥ утворюють завершене коло розвитку, струнку систему) Ц це парадигма сприйн¤тт¤ ≥сторичного часу. ¬она розгл¤даЇтьс¤ ¤к пол≥цикл≥чн≥сть та моноцикл≥чн≥сть (запереченн¤ ≥снуванн¤ локальних цив≥л≥зац≥й з власною динам≥кою розвитку).
Ћ≥н≥йн≥сть Ц це парадигма сприйн¤тт¤ ≥сторичного часу, що передбачаЇ пол≥л≥н≥йн≥сть (багатовар≥антн≥сть шл¤х≥в розвитку) та монол≥н≥йн≥сть (визнанн¤ на¤вност≥ Їдиного шл¤ху розвитку людства). Ћ≥н≥йна парадигма стала пров≥дною в рел≥г≥¤х, що прийшли до у¤вленн¤ про св≥дому д≥ю божоњ вол≥, ¤ка спр¤мовуЇ рух людства до певноњ мети Ц зороастризм, ≥ндуњзм та ≥н. «емлеробським племенам була б≥льш притаманна цикл≥чна модель, дл¤ скотарських Ц л≥н≥йна.
≤сторична думка —тародавнього св≥ту розвивалас¤ у форм≥ опису ≥сторичних под≥й, а ≥сторичний процес у¤вл¤вс¤ ¤к ви¤в вол≥ божеств та д≥¤льност≥ окремих особистостей. Ќа —ход≥ арабськ≥ ≥сторики висунули теор≥ю цикл≥чност≥ в ≥стор≥њ.
јнтична модель ≥стор≥њ мала цикл≥чний характер. ”вага зосереджувалась не ст≥льки на ≥сторичному розвитку людства в ц≥лому, ск≥льки на циклах розвитку окремих сусп≥льств. «окрема, √ес≥од у прац≥ "–оботи ≥ дн≥" виокремлюЇ золотий, ср≥бний, м≥дний та зал≥зний в≥ки. ѕлатон на ц≥й парадигм≥ розробл¤Ї власну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ. ¬≥н виокремлюЇ дв≥ фази ≥сторичного руху: перша Ц гармон≥йна, спр¤мована богами (до јтлантиди), друга - деградац≥¤ природи ≥ людства. ¬они у своњй сукупност≥ становл¤ть повний цикл.
ƒемокрит розгл¤даЇ ≥сторичний розвиток ¤к нагромадженн¤ корисних дос¤гнень та зростанн¤ комфортност≥ житт¤.
” сх≥дн≥й модел≥ дом≥нувала л≥н≥йн≥сть, але в той же час були присутн≥ й елементи цикл≥чност≥.
ќтже, в кожн≥й з моделей м≥стились по дв≥ парадигми, але дом≥нувала одна Ц цикл≥чна Ц греко-римська та л≥н≥йна сх≥дна.
≤сторична думка —ередньов≥чч¤ поЇднуЇ цикл≥чн≥сть та л≥н≥йн≥сть, висуваЇ концепц≥ю провиденц≥онал≥зму, тобто розвитку ≥сторичного процесу за волею ѕровид≥нн¤. ≤сторичний процес розгл¤давс¤ ¤к цикл≥чний (цикли утворенн¤, кульм≥нац≥њ могутност≥ й пад≥нн¤ ¬еликих царств) та л≥н≥йний (в≥д створенн¤ св≥ту до —трашного —уду).
ќр≥ген (180-253) писав, що Ѕог по-р≥зному вчить народи. ™врењв Ц через пророк≥в та «акон, грек≥в Ц через ф≥лософ≥ю. ¬≥н доходить висновку, що люди прийдуть до Ѕога принаймн≥ двома шл¤хами (пол≥л≥н≥йн≥сть): «в≥дси в≥н виводить концепц≥ю двох етап≥в ≥сторичного процесу:
Ј до ’риста, коли ≥стор≥¤ проходила певн≥ цикли;
Ј п≥сл¤ приходу ’риста.
÷е ¤вл¤ло собою синтез цикл≥чноњ та л≥н≥йноњ модел≥. «а своЇю суттю ≥стор≥¤ л≥н≥йна (виокремлюЇтьс¤ початок, кульм≥нац≥¤, к≥нець), за формою може бутицикл≥чною. «в≥дси двочленний под≥л ≥стор≥њ Ц на зм≥ну "≤зрањлю во плот≥" Ц Їврейському народу приходить "≤зрањль у дус≥" Ц христи¤нська церква. “аким чином, ќр≥ген визначав принаймн≥ двол≥н≥йн≥сть ≥сторичного руху.
ƒал≥ розповсюдженн¤ набуваЇ трин≥тарна модель под≥лу ≥стор≥њ:
Ј —тарий «ав≥т, правл¤ть страх та закон, царство Ѕога-отц¤.
Ј Ќовий «ав≥т, правл¤ть в≥ра та любов, царство Ѕога-сина.
Ј царство ¬≥чного ™вангел≥¤, правл¤ть любов ≥ розум, ÷арство —в¤того ƒуха.
÷≥ ≥дењ висловлювали так≥ вчен≥, ¤к ≤оах≥м ‘лорський (’≤≤), ≥деологи гуситського руху, реформац≥њ, рос≥йський монах ‘≥лофей, автор концепц≥њ "“ретього –иму".
¬икористовуючи трин≥тарну модель, н≥мецький досл≥дник . еллер в останн≥й чверт≥ ’V≤≤ виокремив епоху давнини, середньов≥чч¤ та епоху нового часу.
¬ епоху Ќового часу традиц≥њ цикл≥зму, притаманн≥ античн≥й ф≥лософ≥њ, в≥дновлюютьс¤ на —ход≥. ≤тал≥йськ≥ гуман≥сти, зокрема Ќ.ћак'¤велл≥, теж запроваджують цикл≥чну парадигму баченн¤ ≥сторичного процесу (у¤вленн¤ про ≥стор≥ю ¤к цикл≥чну зм≥ну форм правл≥нн¤ в окремих соц≥умах).
Ќаукова думка Ќового часу розробила новий п≥дх≥д до ≥стор≥њ. ≤стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к зм≥на цикл≥в ≥сторичного розвитку. ѕров≥дну роль в ≥сторичному розвитку в≥д≥грають зм≥ни в людин≥, њњ ментал≥тет≥, культур≥, науц≥. –озповсюджуютьс¤ ≥дењ щодо культурно-≥сторичних тип≥в локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ переживають под≥бн≥ етапи ≥сторичного розвитку, ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу.
≤де¤ стад≥йност≥ Ї традиц≥йною дл¤ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ≥з середини ’VII ст. (стад≥йн≥сть в≥д гр. "одиниц¤ вим≥ру в≥дстан≥ в стародавн≥х системах м≥рил багатьох народ≥в"). “еор≥¤ стад≥йного розвитку виходила з того, що процеси розвитку проход¤ть посл≥довними, ¤к≥сно в≥дм≥нними етапами Ц стад≥¤ми. “еор≥¤ стад≥йного розвитку Ц це вченн¤ про законом≥рност≥ ≥ндив≥дуального розвитку людських сп≥льнот. ¬она передбачаЇ на¤вн≥сть певних визначених стад≥й ≥сторичного розвитку людства. ” той же час ≥де¤ стад≥йност≥ розвитку людства маЇ бути доповнена баченн¤м його пол≥л≥н≥йност≥ та ун≥кальност≥ окремих цив≥л≥зац≥йних систем.
«асновником цив≥л≥зац≥йного п≥дходу до ≥сторичного процесу став рос≥йський вчений, ≥сторик, б≥олог, соц≥олог Ќ.я.ƒан≥левський, автор книги "–ос≥¤ та ™вропа", ¤кий вважав, що головн≥ суб'Їкти ≥сторичного процесу Ц не держави або нац≥њ, а культурно-рел≥г≥йн≥ сп≥льноти (культурно-≥сторичн≥ типи) ≥ п≥дкреслював принципов≥ цив≥л≥зац≥йн≥ розб≥жност≥ –ос≥њ та ™вропи. √оловне завданн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики –ос≥њ Ц розвиток "слов'¤нського культурно-≥сторичного типу". ѕ≥зн≥ше цей принцип Ц зона впливу одн≥Їњ цив≥л≥зац≥њ Ц здобуваЇ назву "великого простору". ÷≥ принципи розвивали .Ќ.Ћеонтьев, ќ.ЎпенглЇр, ѕ.Ќ.—авицький, Ћ.Ќ.√ум≥льов, ј.“ойнб≥ (див. ƒодаток 1).
—учасна наукова думка розробила новий п≥дх≥д до ≥стор≥њ. ≤стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к зм≥на цикл≥в ≥сторичного розвитку. ѕров≥дну роль в ≥сторичному розвитку в≥д≥грають зм≥ни в людин≥, њњ ментал≥тет≥, культур≥, науц≥. —еред сучасних концепц≥й розвитку цив≥л≥зац≥й можна виокремити цикл≥чн≥, л≥неарн≥, ковар≥антну та постмодерн≥стськ≥ концепц≥њ.
” межах цикл≥чних концепц≥й розповсюджуютьс¤ ≥дењ щодо культурно-≥сторичних тип≥в локальних цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ переживають под≥бн≥ етапи ≥сторичного розвитку, ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу. ќтже, локальн≥ цив≥л≥зац≥њ в≥дображають культурно-≥сторичн≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥, економ≥ко-географ≥чн≥ особливост≥ крањни або групи крањн.
Ћ≥неарн≥ концепц≥њ розвитку були заснован≥ на у¤в≥, що людство розвиваЇтьс¤ в≥д старого до нового, в≥д нижчого до вищого з посл≥довним зб≥льшенн¤м досконалост≥ сусп≥льства на основ≥ прогресу. ѓњ п≥двалини закладен≥ ще в ’VI-’VIII ст. јмериканський досл≥дник ‘.‘уку¤ма под≥л¤Ї ≥стор≥ю людства на два пер≥оди Ц ≥стор≥¤ ≥ пост≥стор≥¤, коли знайдено оптимальн≥ шл¤хи розвитку людства Ц л≥беральна демократ≥¤ та ринок. ѕ≥сл¤ цього припинивс¤ процес утворенн¤ локальних цив≥л≥зац≥й.
“еор≥њ стад≥ального розвитку людства досл≥джують цив≥л≥зац≥ю ¤к Їдиний процес прогресивного розвитку людства, в ¤кому виокремлюють визначен≥ стад≥њ Ц локальн≥ цив≥л≥зац≥њ.
” межах цих теор≥й м≥жнародн≥ в≥дносини досл≥джуютьс¤ на кожному окремому етап≥, на структурному р≥вн≥ Ц м≥ж групами синхронних цив≥л≥зац≥й, м≥ж окремими елементами цив≥л≥зац≥йноњ системи.
–итми розвитку локальних цив≥л≥зац≥й синхрон≥зуютьс¤ с ритмами розвитку Їдиноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ ¤к етапами в розвитку ≥стор≥њ людства (наддовгостроковими ≥сторичними циклами). ѓх ознаками Ї визначений р≥вень потреб, зд≥бностей, знань, навичок та ≥нтерес≥в людини; в≥дм≥нн≥ технолог≥чн≥ та економ≥чн≥ засоби виробництва; устр≥й соц≥альних та сусп≥льних в≥дносин; р≥вень розвитку духовного в≥дтворенн¤.
“иполог≥¤ локальних цив≥л≥зац≥й ѕринцип пол≥цикл≥чност≥ знаходить в≥дображенн¤ у виокремленн≥ локальних цив≥л≥зац≥й. ѕочаток ≥стор≥њ людства був всюди однаковий, характеризувавс¤ на¤вн≥стю однотипних соц≥альних структур, однотипних форм веденн¤ господарства, засоб≥в трудовоњ д≥¤льност≥.
ѕот≥м з'¤вл¤ютьс¤ цив≥л≥зац≥йн≥ розб≥жност≥. ≤сторичний досв≥д св≥дчить про плюрал≥стичний розвиток св≥ту. ” той же час в цив≥л≥зац≥йному р≥зноман≥тт≥ простежуютьс¤ певн≥ законом≥рност≥, дл¤ узагальненн¤ ¤ких доц≥льно ввести укрупнену одиницю анал≥зу Ц тип цив≥л≥зац≥њ.
≤снують наступн≥ критер≥њ виокремленн¤ локальних цив≥л≥зац≥й:
Ј нац≥ональний;
Ј рег≥ональний;
Ј рел≥г≥йний;
Ј системний.
‘актори, ¤к≥ визначають сутн≥сть цив≥л≥зац≥й, њх властивост≥, можна узагальнити наступним чином:
Ј природне середовище;
Ј система веденн¤ господарства;
Ј соц≥альна орган≥зац≥¤;
Ј пол≥тична система;
Ј рел≥г≥¤, або ≥деолог≥¤, ¤ка в≥д≥граЇ роль рел≥г≥њ.
÷ив≥л≥зац≥¤ Ц це сп≥льнота людей, ¤к≥ мають сп≥льн≥ фундаментальн≥ основи ментальност≥, основоположн≥ духовн≥ ц≥нност≥ та ≥деали, ст≥йк≥ особлив≥ риси в соц≥ально-пол≥тичн≥й орган≥зац≥њ, економ≥ц≥ та культур≥.
ѕ≥д ментальн≥стю в даному контекст≥ розум≥Їтьс¤ на¤вн≥сть у людей того чи ≥ншого сусп≥льства сп≥льного розумового ≥нструментар≥ю, психолог≥чноњ основи, ¤ка даЇ њм змогу по-своЇму сприймати та усв≥домлювати св≥т ≥ самих себе.
Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ в≥дображають культурно-≥сторичн≥, етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥, економ≥ко-географ≥чн≥ особливост≥ крањни, або групи крањн. ≤снуЇ к≥лька вар≥ант≥в типолог≥њ локальний цив≥л≥зац≥й.
ѕерший вар≥ант передбачаЇ дихотомний под≥л на зах≥дн≥ та сх≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ. ƒо зах≥дних цив≥л≥зац≥й в≥днос¤тьс¤ майже вс≥ розвинен≥ крањни. ѓх ≥сторичн≥ кор≥нн¤ формувалис¤ п≥д впливом античност≥, христи¤нства, ≥ндив≥дуал≥зму та демократичних традиц≥й.
—х≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ сформован≥ п≥д впливом мусульманства та буддизму, пров≥дноњ рол≥ держави, дом≥нуванн¤ колектив≥зму та бюрократ≥њ над правами особистост≥.
«а типами розвитку виокремлюють:
Ј непрогресивн≥ форми ≥снуванн¤ (природн≥ сусп≥льства), ¤к≥м притаманн≥ в≥дсутн≥сть розвитку, статичн≥сть сусп≥льства. ƒо цього типу в≥днос¤тьс¤ народи, ¤к≥ живуть в межах природного р≥чного циклу, в Їдност≥ та гармон≥њ з природою.
Ј цив≥л≥зац≥њ цикл≥чного розвитку (цив≥л≥зац≥њ —ходу);
Ј цив≥л≥зац≥њ прогресивного типу розвитку (греко-латинська, зах≥дна цив≥л≥зац≥њ).
≤з самого початку зах≥дний св≥т розвивавс¤ в межах внутр≥шньоњ пол¤рност≥ —х≥д-«ах≥д. «ах≥дн≥й цив≥л≥зац≥њ притаманна початков≥сть, що виникаЇ ¤к безперервне продовженн¤ минулого далеких йому народ≥в, минуле, ¤ке вона засвоюЇ, переробл¤Ї та перетворюЇ. ¬≥д ≥удењв вона запозичила рел≥г≥йн≥ ≥мпульси, в≥д грек≥в Ц ф≥лософ≥ю та мистецтво, в≥д римл¤н Ц римське право та високу ступ≥нь орган≥зованост≥ держави.
Ќа прот¤з≥ вс≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ Ївропейц≥ планом≥рно засвоювали життЇвий прост≥р. —аме в ™вроп≥ формуЇтьс¤ пон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤", ¤ке поступово набуваЇ значенн¤ основноњ типолог≥чноњ (розмежувальноњ) одиниц≥ ≥стор≥њ.
¬им≥рюванн¤ ритму св≥товоњ ≥стор≥њ та окремих цив≥л≥зац≥й вимагаЇ критер≥ю, за ¤ким йде п≥драхунок ≥сторичного часу. ƒл¤ кожноњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ виокремлюють еп≥центр (крањну, або групу крањн, за ¤кою ведетьс¤ еталонний п≥драхунок тривалост≥ цив≥л≥зац≥њ, њњ фаз, перех≥дних пер≥од≥в). Ќавколо еп≥центру розташована перифер≥¤ та нап≥вперифер≥¤ Ц перша та друга зони впливу. ≤сторичний час в них все б≥льше в≥дстаЇ в≥д ≥сторичного часу л≥дера.
÷икл≥чний тип (цикл≥чна часова ритм≥ка) Ї характерним дл¤ цив≥л≥зац≥й сх≥дного типу розвитку. „ас обертаЇтьс¤ за колом, хоча насичений певними под≥¤ми.
Ћ≥н≥йний тип (л≥н≥йна часова ритм≥ка) Ї розвитком шл¤хом прогресу. «ах≥дна цив≥л≥зац≥¤ першою засвоњла цей шл¤х розвитку. Ћ≥н≥йн≥сть пол≥тичного часу надала можливост≥ «аходу швидко розвивати св≥й потенц≥ал. ” той же час дискус≥йним Ї питанн¤ щодо його переваг. Ћ≥н≥йн≥сть стаЇ можливою завд¤ки ≥нструментальному ставленню до св≥ту. «ах≥д зм≥г набрати висок≥ темпи розвитку в ус≥х сферах культури, ¤к≥ наближаютьс¤ до матер≥ального виробництва. јле в ц≥нн≥сн≥й сфер≥ «ах≥д спираЇтьс¤ на прим≥тивний ≥деал "сусп≥льства, ¤ке споживаЇ". «в≥дси симптоми л≥н≥йного часу Ц моральна втомлен≥сть, еколог≥чна криза, коли цив≥л≥зац≥¤ не здатна витримати набран≥ темпи розвитку.
÷икл≥чн≥сть ¤вл¤Ї собою найб≥льш природний часовий ритм. ÷икл≥чний характер спостер≥гаЇтьс¤ в багатьох процесах ≥сторичного розвитку соц≥альних систем. ÷икл≥чн≥сть властива будь ¤к≥й просторов≥й динам≥ц≥. як правило, вона м≥стить в соб≥ еволюц≥йну складову (розвиток за сп≥раллю).
онцепц≥¤ цикл≥чного розвитку в процес≥ коеволюц≥њ природи ≥ сусп≥льства розробл¤лась на прот¤з≥ ’’ ст.
–ос≥йський досл≥дник ё.¬.яковець виокремлюЇ св≥тов≥ цикли цив≥л≥зац≥й, об'Їднан≥ в три суперцикли.
ѕерший суперцикл Ц пер≥од становленн¤ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц ™гипет, ћесопотам≥¤, √рец≥¤, –им, ≤нд≥¤ та итай. ÷е неол≥тична цив≥л≥зац≥¤ (до V тис. до н.е.), ранньокласова цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ половини II тис. до н.е.), антична цив≥л≥зац≥¤ ( до середини V ст. н.е.).
ƒругий суперцикл Ц пер≥од зр≥лост≥ сусп≥льства. …ого еп≥центри Ц «ах≥дна ™вропа та ѕ≥вн≥чна јмерика. ÷е середньов≥чна цив≥л≥зац≥¤ (до сер. ’IV ст.), перед≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до к≥нц¤ ’VIII ст.), ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ (до другоњ пол. ’’ ст.).
“рет≥й суперцикл Ц пост≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤, розпочинаЇтьс¤ з другоњ половини ’’ ст. …ого еп≥центри Ц япон≥¤, —Ўј, итай, нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни.
ожна локальна цив≥л≥зац≥¤ маЇ св≥й ритм розвитку. ” той же час ≥снуЇ ≥ ≥нший п≥дх≥д, зг≥дно з ¤ким цей ритм б≥льш-менш синхрон≥зований з ритмом св≥тових цив≥л≥зац≥й. Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ не Ї чимось нерухомим. ¬они проход¤ть к≥лька стад≥й розвитку Ц зародженн¤, розкв≥т, розклад та загибель. “ривал≥сть ≥снуванн¤ цив≥л≥зац≥њ р≥зними вченими визначаютьс¤ по-р≥зному, але приблизно в межах 1,0-1,5 тис. рок≥в.
«добувають розповсюдженн¤ ≥дењ щодо пол≥цикл≥чност≥ ≥сторичного процесу Ц кожна цив≥л≥зац≥¤, кожен пер≥од њњ розвитку мають р≥вну тривал≥сть, ¤ка пер≥одично повторюЇтьс¤. Ћокальн≥ цив≥л≥зац≥њ мають св≥й, в≥дм≥нний в≥д загальносв≥тового, ритм розвитку.
—ум≥жн≥ цив≥л≥зац≥њ синхрон≥зуютьс¤ в своњй динам≥ц≥. ¬иокремлюютьс¤ наступн≥ групи синхронних цив≥л≥зац≥й: середземноморсько-близькосх≥дна, аз≥йська ( до нењ належать ≤нд≥¤, итай, япон≥¤, —ередн¤ јз≥¤. ¬они були еп≥центром цив≥л≥зац≥њ на початку другого суперциклу); захњдноЇвропейська( до ц≥Їњ групи належать ≤спан≥¤, Ѕритан≥¤, ‘ранц≥¤, ¤к≥ були колон≥альними ≥мпер≥¤ми. Ќаприк≥нц≥ ≥ндустр≥альноњ епохи вони починають втрачати своњ позиц≥њ); сх≥дноЇвропейська та п≥вн≥чноаз≥йська група локальних цив≥л≥зац≥й. африканська група синхронних цив≥л≥зац≥й;
≤стор≥¤ пол≥цикл≥чна Ц на кожну фазу б≥льш тривалого циклу накладаЇтьс¤ к≥лька коротких цикл≥в. ћ≥ж двома сум≥жними ≥сторичними циклами лежить перех≥дний пер≥од, ¤кий характеризуЇтьс¤ кризою системи, що в≥дмираЇ; невпор¤дкован≥стю ≥сторичного процесу. ¬ цей пер≥од розпадаютьс¤ ≥мпер≥њ, йдуть в≥йни, в≥дбуваЇтьс¤ розклад морал≥, ≥деолог≥чна криза. ” розвитку р≥зних крањн та народ≥в ≥снують под≥бн≥ етапи Ц загально≥сторичн≥ законом≥рност≥ цикл≥чноњ динам≥ки та генетики, ¤к≥ регулюють процеси спадкоЇмност≥, зм≥н та в≥дбору в розвитку людства, цив≥л≥зац≥й, окремих крањн та народ≥в.
јнал≥з ≥сторичних цикл≥в вимагаЇ з'¤суванн¤ законом≥рностей ≥сторичноњ генетики. Ѕ≥осоц≥альн≥ генотипи окремих людей та њх сп≥льноти формують спадкоЇмний матер≥ал, генотип. √енотип передаЇтьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ ≥ характеризуЇтьс¤ Їдн≥стю головних рис, елемент≥в, ¤к≥ характеризують зм≥ст спадкоЇмност≥:
Ј зб≥жност≥ та розб≥жност≥ ≥ндив≥дуум≥в та њх колектив≥в;
Ј визначений р≥вень знань та навичок;
Ј технолог≥чний та економ≥чний засоби виробництва;
Ј устр≥й соц≥альних, нац≥ональних, державно-правових, пол≥тичних в≥дносин;
Ј духовне житт¤.
√енотип Ї стаб≥льним на прот¤з≥ тис¤чол≥ть, але пост≥йно доповнюЇтьс¤ досв≥дом покол≥нь.
” пер≥оди криз зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть мутац≥й Ц в≥дхилень в≥д дом≥нуючого стереотипу мисленн¤ та д≥њ. ƒе¤к≥ мутац≥њ внасл≥док в≥дбору закр≥плюютьс¤ в сусп≥льному генотип≥, поповнюючи ≥сторичний досв≥д.
—тратег≥њ та модел≥ глобальних взаЇмод≥й
” сучасних умовах важливого значенн¤ набуваЇ проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й та характеру њњ впливу на м≥жнародн≥ в≥дносини, ви¤вленн¤ потенц≥њ та перспектив позитивного д≥алогу культур та цив≥л≥зац≥й, встановленн¤ механ≥зм≥в ст≥йкоњ взаЇмод≥њ м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми ¤к основи дл¤ регул¤ц≥њ м≥жнародних в≥дносин та пл≥дного розвитку.
–≥зноман≥тн≥ процеси, пов'¤зан≥ з дихотом≥Їю Їдност≥ та плюрал≥зму цив≥л≥зац≥й ≥ культур складають соц≥альне (≥нтрасоц≥етальне) середовище, ¤ке зд≥йснюЇ ≥стотний, пост≥йний вплив на еволюц≥ю ≥ характер м≥жнародних в≥дносин.
¬≥дм≥нност≥ м≥ж окремими цив≥л≥зац≥¤ми, ¤к≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ у в≥дм≥нност¤х њх зовн≥шньопол≥тичного курсу, передбачають не т≥льки њх пор≥вн¤нн¤ Ц компаративний анал≥з, але ≥ з'¤суванн¤ причин та виток≥в цих в≥дм≥нностей.
ƒл¤ цив≥л≥зац≥йного п≥дходу характерна на¤вн≥сть к≥лькох парадигм взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й, ¤к≥ можна узагальнити так:
Ј самобутн≥сть, неможлив≥сть конвергенц≥њ;
Ј тимчасовий характер р≥зниц≥ м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми;
“аким чином, можна виокремити наступн≥ р≥вн≥ взаЇмов≥дносин:
Ј у межах Їдиноњ цив≥л≥зац≥њ або суперсистеми м≥ж њњ окремими частинами;
Ј м≥ж р≥зними цив≥л≥зац≥¤ми або суперсистемами.
¬≥дносини м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми пройшли к≥лька етап≥в. Ќа першому етап≥, приблизно на прот¤з≥ 3000 рок≥в п≥сл¤ виникненн¤ цив≥л≥зац≥й, контакти м≥ж ними, за де¤кими виключенн¤ми, або не ≥снували, або мали обмежений характер. ќсновними ви¤вами цих контакт≥в були обм≥н /торг≥вл¤ ≥ в≥йни та конфл≥кти. ÷ив≥л≥зац≥њ були розпод≥лен≥ простором та часом.
Ќа другому етап≥ почала формуватись особлива зах≥дна цив≥л≥зац≥¤. ¬она активно засвоювала здобутки ≥нших цив≥л≥зац≥й. ≤з ’VI ст. починаЇтьс¤ широкий, поступовий та ц≥леспр¤мований вплив «аходу на вс≥ ≥нш≥ цив≥л≥зац≥њ, джерелом ¤кого стали його техн≥чн≥ переваги. …де процес формуванн¤ Ївроцентриського св≥ту.
Ќа третьому, сучасному етап≥ висловлюютьс¤ р≥зн≥ погл¤ди на проблеми взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й. ћожлив≥ майбутн≥ конфл≥кти м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми розгл¤даютьс¤ ¤к завершальна фаза еволюц≥њ глобальних конфл≥кт≥в в сучасному св≥т≥.
Ќа прот¤з≥ майже двох стол≥ть п≥сл¤ ¬естфальського миру в зах≥дному ареал≥ конфл≥кти в≥дбувались головним чином м≥ж государ¤ми Ц корол¤ми, ≥мператорами, абсолютними та конституц≥йними монархами. ѕочинаючи з ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ головн≥ конфл≥кти в≥дбуваютьс¤ не ст≥льки м≥ж правител¤ми, ск≥льки м≥ж нац≥¤ми.
”насл≥док ѕершоњ св≥товоњ в≥йни та рос≥йськоњ революц≥њ на зм≥ну конфл≥ктам нац≥й приходить конфл≥кт ≥деолог≥й. ћ≥жнародна система набуваЇ б≥льш гетерогенного характеру. —торонами такого конфл≥кту були спочатку комун≥зм, нацизм та л≥беральна демократ≥¤, пот≥м Ц комун≥зм та л≥беральна демократ≥¤. ѕ≥д час "холодноњ в≥йни" цей конфл≥кт знайшов в≥дображенн¤ в боротьб≥ двох наддержав, жодна з ¤ких не була державою-нац≥Їю в класичному розум≥нн≥ цього терм≥ну. ѓх само≥дентиф≥кац≥¤ формувалась в ≥деолог≥чних категор≥¤х.
≤з зак≥нченн¤м "холодноњ в≥йни" на перший план висуваютьс¤ цив≥л≥зац≥йн≥ розб≥жност≥. як пише —.’ант≥нгтон, "¤кщо говорити про нову св≥тову пол≥тику, що формуЇтьс¤, то на локальному р≥вн≥ Ц це пол≥тика етн≥чност≥, а на глобальному р≥вн≥ Ц це пол≥тика цив≥л≥зац≥й. ≤ вперше за св≥тову ≥стор≥ю глобальна пол≥тика Ї насправд≥ багатоцив≥л≥зац≥йною".
” цьому контекст≥ важливого значенн¤ набуваЇ висунута в 1998 р. ≥н≥ц≥атива ≤сламськоњ –еспубл≥ки ≤ран, делегац≥¤ ¤коњ виступила на √енеральн≥й јсамблењ ќќЌ з пропозиц≥Їю про внесенн¤ до пор¤дку денного √ј ќќЌ нового пункту Ц д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ÷¤ ≥н≥ц≥атива знайшла п≥дтримку серед держав Ц член≥в ќќЌ.
4 листопада 1998 р. ухвалено –езолюц≥ю √ј ќќЌ 53/22, зг≥дно з ¤кою 2001 р≥к оголошено –оком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й. ” резолюц≥њ запропоновано вс≥м ур¤дам ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, ёЌ≈— ќ та ≥ншим в≥дпов≥дним м≥жнародним ≥ неур¤довим орган≥зац≥¤м розробл¤ти ≥ зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ культурн≥, осв≥тн≥ й соц≥альн≥ програми з метою реал≥зац≥њ концепц≥њ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, у тому числ≥ шл¤хом орган≥зац≥њ конференц≥й та сем≥нар≥в, поширенн¤ ≥нформац≥њ та навчальних матер≥ал≥в. ƒл¤ виконанн¤ ц≥Їњ резолюц≥њ 9 грудн¤ 1998 р. п≥д ег≥дою ѕрезидента ≤рану був створений ћ≥жнародний центр д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ќсновною метою центру Ї поглиблений анал≥з концепц≥њ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми з погл¤ду ф≥лософ≥њ, теолог≥њ, науки, л≥тератури та мистецтва, а також координац≥¤ д≥¤льност≥ р≥зних ур¤дових установ, спр¤мованих на њњ виконанн¤ резолюц≥њ.
” листопад≥ 1998 р. в √рец≥њ було проведено зустр≥ч≥ представник≥в ™гипту, √рец≥њ, ≤рану та ≤тал≥њ. ѕ≥д час зустр≥чей в≥дбулас¤ дискус≥¤ на тему "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". «а п≥дсумками роботи јф≥нськоњ групи було п≥дписано декларац≥ю "—падщина давн≥х цив≥л≥зац≥й: насл≥дки дл¤ сучасного св≥ту". ќсобливо п≥дкреслювалос¤, що ц¤ тема не обмежуЇтьс¤ лише чотирма сторонами, ¤к≥ п≥дписали ƒекларац≥ю, а охоплюЇ вс≥ давн≥ та сучасн≥ цив≥л≥зац≥њ.
” кв≥тн≥ 1999 р. у Ћитв≥ було проведено ћ≥жнародну конференц≥ю з питань д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ћетою конференц≥њ було з≥брати глав держав, видатних вчених у сфер≥ цив≥л≥зац≥йноњ компаратив≥стики ≥ д≥¤ч≥в мистецтв з р≥зних континент≥в дл¤ обговоренн¤ питань у контекст≥ контакт≥в м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми у сучасному св≥т≥, обм≥ну думками щодо ≥снуючого стану в≥дносин м≥ж ними, а також пошуку б≥льш оптимальних шл¤х≥в дл¤ п≥двищенн¤ р≥вн¤ взаЇморозум≥нн¤ м≥ж р≥зними цив≥л≥зац≥¤ми. ѕ≥д час конференц≥њ було звернено увагу на так≥ основн≥ напр¤мки розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми:
Ј взаЇмна по≥нформован≥сть та взаЇмод≥¤ (питанн¤ щодо зм≥цненн¤ дов≥ри у продуктивному зв'¤зку м≥ж р≥зноман≥тними ланками цив≥л≥зац≥й, роль взаЇмноњ по≥нформованост≥ та взаЇмод≥њ м≥ж людьми у XXI ст.);
Ј глобал≥зац≥¤ ≥ розмањтт¤ культур (вивченн¤ та оц≥нка впливу глобал≥зац≥њ на цив≥л≥зац≥йн≥ процеси взаЇмод≥њ м≥ж людьми, самоусв≥домленн¤ ≥ сп≥лкуванн¤);
Ј ≥дентичн≥сть та сп≥льн≥ ц≥нност≥ (анал≥з позитивних та негативних аспект≥в феномену взаЇмопроникненн¤ р≥зноман≥тних культур на приклад≥ досв≥ду двох географ≥чне близьких ≥ водночас в≥дм≥нних культур);
Ј торг≥вл¤, науковий ≥ культурний обм≥н (сучасна роль торг≥вл≥ в контактах м≥ж народами, зокрема спри¤нн¤ науковому ≥ культурному обм≥ну);
Ј несхож≥сть (вивченн¤ причин ≥ шл¤х≥в демон≥зац≥њ ≥нших культур та цив≥л≥зац≥й; анал≥з ксенофоб≥њ, расизму ≥ антисем≥тизму);
Ј концепц≥њ цив≥л≥зац≥й XXI ст. (вивченн¤ ≥снуючих концепц≥й цив≥л≥зац≥й, перспектив њх пор≥вн¤льного анал≥зу).
ƒелегац≥¤ ”крањни активно п≥дтримала ≥н≥ц≥ативу ≤рану щодо розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ¬иступаючи, зокрема, на м≥жнародн≥й конференц≥њ "ƒ≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми" у ¬≥льнюс≥ 22-24 кв≥тн¤ 2001 р., ѕрезидент ”крањни Ћ. учма зазначив, що проголошенн¤ √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 2001 р. ћ≥жнародним роком д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми стало важливим кроком на шл¤ху перетворенн¤ поодиноких д≥й на планом≥рний, безупинний процес, ¤кий став би результатом наших сп≥льних зусиль у справ≥ дос¤гненн¤ стаб≥льного розвитку та зм≥цненн¤ миру ≥ безпеки на «емл≥". ѕрезидентом також було п≥дкреслено важливу роль процесу глобал≥зац≥њ, ¤кий охоплюЇ досить широкий д≥апазон житт¤ сусп≥льств ≥ набуваЇ все б≥льш динам≥чного характеру. ≤ найважлив≥шим Ї те, що одна окрема нац≥¤ чи нав≥ть цив≥л≥зац≥¤ не може розв'¤зати глобальн≥ проблеми сучасност≥ й запропонувати ун≥версальн≥ шл¤хи њх розв'¤занн¤.
” травн≥ 1999 р. у “егеран≥ в≥дбувс¤ ≤сламський симпоз≥ум з питань д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, на ¤кому було ухвалено “егеранську декларац≥ю про д≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. «азначене питанн¤ було розгл¤нуто ≥ п≥д час проведенн¤ 26 травн¤ 1999 р. 54 сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ.
Ќа початку травн¤ 1999 р. ѕост≥йним представництвом ≤рану при ќќЌ сп≥льно з державним управл≥нн¤м олумб≥йського ун≥верситету було проведено в ÷ентральних установах ќќЌ групову дискус≥ю "ƒ≥алог м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми: нова парадигма". ѕ≥д час обговоренн¤ розгл¤нуто питанн¤ рел≥г≥йного аспекту у процес≥ розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ќсобливу увагу було прид≥лено рол≥ ќќЌ та ≥ндив≥дуума в зазначеному процес≥. “акож у 1999 р. за ≥н≥ц≥ативою ёЌ≈— ќ та делегац≥њ ≤рану в Ќью-…орку напередодн≥ —ам≥ту “ис¤чол≥тт¤ ќќЌ було проведено нараду за "круглим столом", присв¤чену п≥дготовц≥ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ” –езолюц≥њ 55/23, ухвален≥й √енеральною јсамблею на 55-й сес≥њ, зокрема, зазначалос¤, що скликанн¤ "круглого столу" спри¤ло розвитку д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми.
—л≥д звернути особливу увагу на участ≥ ”крањни в розбудов≥ процесу д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми. ” ход≥ пленарного зас≥данн¤ 55-њ сес≥њ √ј ќќЌ представник ”крањни, виступаючи в≥д ≥мен≥ групи √””јћ, прив≥тав зусилл¤ делегац≥њ ≤рану та п≥дтримав пропозиц≥ю стосовного того, щоб така нарада проходила в одн≥й з крањн √””јћ, нагадавши про в≥дпов≥дну ≥н≥ц≥ативу ѕрезидента √руз≥њ ≈.Ўеварднадзе Ц провести њњ в √руз≥њ.
ƒелегац≥¤ ”крањни впродовж останн≥х сес≥й √ј ќќЌ продовжувала п≥дтримувати ≥н≥ц≥ативи д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми ≥ щоразу при розгл¤д≥ цього питанн¤ виступала сп≥вавтором в≥дпов≥дноњ резолюц≥њ √ј ќќЌ.
«г≥дно з резолюц≥Їю 55-њ сес≥њ √ј ќќЌ "–≥к д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми" було вир≥шено присв¤тити цьому питанню два дн≥ пленарн≥ зас≥данн¤ п≥д час 56-њ сес≥њ √ј ќќЌ та рекомендовано, щоб крањни-члени ≥ спостер≥гач≥ вз¤ли у них активну участь на ¤комога вищому пол≥тичному р≥вн≥.
¬ резолюц≥њ 55/23 √ј ќќЌ (2001) зазначалось, що визначенн¤ "цив≥л≥зац≥¤" не зводитьс¤ до окремих нац≥ональних держав, а скор≥ше за все охоплюЇ р≥зноман≥тн≥ культури в межах одн≥Їњ цив≥л≥зац≥њ, ≥ дос¤гненн¤ цив≥л≥зац≥й Ї колективною спадщиною людства Ц джерелом натхненн¤ та прогресу дл¤ всього людства. Ѕуло також звернено увагу на особливост≥ кожноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬ ƒекларац≥њ тис¤чол≥тт¤ ќќЌ в≥д 8 вересн¤ 2000 р. (резолюц≥¤ 55/2) в≥дм≥чаЇтьс¤, що терпим≥сть Ї одн≥Їю ≥з фундаментальних ц≥нностей, ¤к≥ мають суттЇво важливе значенн¤ дл¤ м≥жнародних в≥дносин у XXI ст., й маЇ включати активне спри¤нн¤ ≥де¤м культури миру ≥ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, ¤кий маЇ базуватис¤ на р≥зноман≥тт≥ в≥роспов≥дань, культур ≥ мов. √лобал≥зац≥¤ характеризуЇтьс¤ закр≥пленн¤м взаЇмозв'¤зку м≥ж культурами ≥ цив≥л≥зац≥¤ми ≥ саме проведенн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми п≥д ег≥дою ќќЌ на початку XXI ст. надаЇ можлив≥сть п≥дкреслити, що глобал≥зац≥¤ Ї не т≥льки економ≥чним, ф≥нансовим ≥ технолог≥чним процесом, ¤кий може принести велику користь, але ≥ ¤вл¤Ї собою гуман≥тарну проблему, ¤ка змушуЇ визнати взаЇмозалежн≥сть людства ≥ його велике культурне р≥зноман≥тт¤.
«аклик √енеральноњ јсамблењ ќќЌ про проведенн¤ д≥алогу м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми викликав позитивн≥ в≥дгуки у всьому св≥т≥. Ќа початку нового тис¤чол≥тт¤ було проведено низку сем≥нар≥в, конференц≥й, на ¤ких активно обговорювалась зазначена тема. ” р≥зних крањнах св≥ту проходило обговоренн¤ першого вар≥анту "ƒекларац≥њ глобальноњ цив≥л≥зац≥њ". ” 2001 р. в јвстрал≥њ п≥д кер≥вництвом ќрган≥зац≥њ просуванн¤ глобальноњ цив≥л≥зац≥њ було проведено ѕершу всесв≥тню конференц≥ю з глобальноњ цив≥л≥зац≥њ, на ¤к≥й було прийн¤то "ƒекларац≥ю глобальноњ цив≥л≥зац≥њ".
ќсновною метою д≥алогу Ї перех≥д в≥д теор≥њ до практики. ≤ ¤кщо д≥йсно можливо за допомогою д≥алогу визначити нову парадигму м≥жнародних в≥дносин, то цей перех≥д в≥д теор≥њ до практики може стати реальним.
ѕриходимо до висновку, що цив≥л≥зац≥њ не були ≥ не будуть Їдиними, незважаючи на дом≥нуючий вплив процес≥в глобал≥зац≥њ. √острота проблем, ¤к≥ постають перед людством, в тому числ≥ ≥ проблема взаЇмод≥њ цив≥л≥зац≥й, п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть њх рац≥онального р≥шенн¤, сполученн¤ р≥зних систем та цив≥л≥зац≥й, њх коеволюц≥њ . Ўл¤х до ст≥йкоњ прогресивноњ коеволюц≥њ, вир≥шенн¤ м≥жцив≥л≥зац≥йних конфл≥кт≥в передбачаЇ орган≥зац≥ю глобального д≥алогу цив≥л≥зац≥й у вигл¤д≥ ноосферноњ концепц≥њ Їдиноњ системно-цив≥л≥зац≥йноњ безпеки, по вертикал≥ Ц в≥йськовоњ, економ≥чноњ, ≥нформац≥йноњ тощо, по горизонтал≥ Ц ≥нтегруючу безпеку вс≥х цив≥л≥зац≥й. ÷е дозволить ви¤вити елементи сп≥льност≥ окремих локальних цив≥л≥зац≥й, сп≥льно використовувати переваги окремих компонент≥в локальних цив≥л≥зац≥й, зТ¤сувати витоки та попередити конфл≥кти м≥ж ними, налагодити д≥алог цив≥л≥зац≥й.