оппель ќлена јрнольд≥вна
доктор ≥сторичних наук, професор
ињвського нац≥онального
ун≥верситету
≥мен≥ “араса Ўевченка
Koppel O.A.
Doctor of Historical Sciences, Professor
Institute of International Relations of Kyiv
Taras Shevchenko National University
ѕархомчук ќлена —тан≥слав≥вна
доктор пол≥тичних наук, доцент
ињвського нац≥онального
ун≥верситету
≥мен≥ “араса Ўевченка
Parkhomchuk O.S.
. Doctor of Political Sciences, Assistant
Professor, Institute of International Relations of Kyiv
Taras Shevchenko National University
“≈ќ–≈“»„Ќ≤ ћќƒ≈Ћ≤ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»’ —»—“≈ћ
“≈ќ–≤ѓ ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ ѕќ–яƒ ”
THEORETICAL MODELS OF INTERNATIONAL SYSTEMS ORGANIZATION.
ѕрисв¤чено важлив≥й науков≥й проблем≥ - теоретичним модел¤м досл≥дженн¤ орган≥зац≥њ м≥жнародних систем. ќсобливу увагу прид≥лено досл≥дженню парадигми св≥тового пор¤дку. ¬изначено р≥вн≥ ≥ форми залежност≥ ≥сторично в≥домих вид≥в м≥жнародих пор¤дк≥в в≥д характеру м≥жнародноњ системи, структурних характеристик системи, особливостей ≥Їрарх≥њ њњ елемент≥в ≥ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж ними.
The article is dedicated to the one of the most important problems - theoretical models of investigation of international systems organization. Special attention is paid to investigation of the paradigm of world order, methods and up-to-date status of this problem. Defined are levels of dependence of historically known types of international order on the character of international system within frames of its historical development type, structural characteristics, hierarchic peculiarities of its elements and their system cross relations, specific features of implementation at the definite stage of international system evolution.
ƒосл≥дженн¤ проблеми орган≥зац≥њ м≥жнародних систем потребуЇ визначенн¤ етимолог≥њ самого терм≥ну Ђорган≥зац≥¤ї ≥ п≥дход≥в до њњ досл≥дженн¤. ¬ найзагальн≥шому розум≥нн≥ п≥д орган≥зац≥Їю (в≥д франц. оrganization) розум≥Їтьс¤ , по-перше впор¤дкуванн¤, налагоджуванн¤, розбудова, приведенн¤ в систему будь-чого; по-друге, будова, взаЇмозвТ¤зок, сп≥вв≥дношенн¤ частин Їдиного ц≥лого, по-третЇ, добров≥льне обТЇднанн¤, союз заради дос¤гненн¤ сп≥льних ц≥лей. –≥зн≥ п≥дходи до розум≥нн¤ ¤вища орган≥зац≥њ та њњ тип≥в м≥ст¤тьс¤ в прац¤х ћ.¬ебера, Ќ.¬≥ннера, ”.–осс-≈шб≥, ”.“оффлера, ќ.ќ.Ѕогданова, ≤.ѕригожина, ≈.√.ёд≥на, ћ.ћ.јмосова та ≥н. Ќе поглиблюючись в детал≥ численних теор≥й, погодимось з точкою зору ћ.ќ. осолапова, ¤кий пропонуЇ розгл¤дати орган≥зац≥ю ¤к ¤вище в трьох аспектах:
- ¤к певний пор¤док на в≥дм≥ну в≥д хаосу Ц в≥д, тип такого пор¤дку, тобто орган≥зац≥њ;
- ¤к процес руху до певного пор¤дку, тобто, пост≥йно зростаючий в≥дх≥д в≥д хаосу Ц стад≥¤, етап, фаза, орган≥зац≥¤; “акий в≥дх≥д може бути стих≥йним, спр¤мованим або зм≥шаним;
- ¤к пром≥жний стан, дос¤гнутий та утримуЇмий в ход≥ цього процесу Ц р≥вень орган≥зац≥њ [1].
ќск≥льки зм≥ст обумовлюЇ розвиток форми, вважаЇмо, що теор≥¤ м≥жнародного пор¤дку досл≥джуЇ форму ¤к зовн≥шнЇ упор¤дкуванн¤ ц≥Їњ Їдност≥, њњ ст≥йкий про¤в, спос≥б ≥снуванн¤ зм≥сту.
≤де¤ впор¤дкуванн¤ м≥жнародних в≥дносин була актуальною з моменту њх виникненн¤. ¬иникаючи ¤к ¤вище, м≥жнародн≥ (прам≥жнародн≥) в≥дносини ¤вл¤ли собою, за образним пор≥вн¤нн¤м ћ.ќ. осолапова, Ђдике полеї, в ¤кому не д≥¤ли жодн≥ закони ≥ влада. ќсновними формами взаЇмод≥њ були обм≥н/ торг≥вл¤ та збройн≥ з≥ткненн¤ / в≥йни. ¬ результат≥ вступу людей в економ≥чн≥, пол≥тичн≥, торгов≥ та ≥нш≥ в≥дносини поступово формуютьс¤ звичањ торгових обм≥н≥в, в≥йн та миру, п≥дтриманн¤ Ђдипломатичнихї контакт≥в. ‘ормуютьс¤ перш≥ Ђм≥жнародн≥ пор¤дкиї - в стародавн≥х ≥мпер≥¤х, система грецьких пол≥с≥в тощо, тобто ст≥йк≥ стани найважлив≥шоњ дл¤ даноњ епохи, пер≥оду частини м≥жнародних в≥дносин.
« часом так≥ пер≥оди набувають характер де¤кого м≥жнародного пор¤дку. ¬ такому розум≥нн≥ м≥жнародний пор¤док можна визначити ¤к ч≥тко ≥дентиф≥кований за часом, в ф≥зичному та м≥жнародно-пол≥тичному простор≥ пер≥од, на прот¤з≥ ¤кого залишаютьс¤ незм≥нними склад системостворюючих субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин; конф≥гурац≥¤ звТ¤зк≥в, в≥дносин та взаЇмод≥й м≥ж ними; меж≥ ≥ можливост≥, ¤к≥ цей пор¤док обТЇктивно встановлюЇ дл¤ вс≥х ≥нших субТЇкт≥в ≥ учасник≥в системи м≥жнародних в≥дносин.
—в≥тове сп≥втовариство та його члени не можуть д≥¤ти ≥накше, н≥ж на основ≥ традиц≥й, звичањв чи норм м≥жнародного права. ¬ цьому сп≥втовариств≥ його учасники добров≥льно погоджуютьс¤ визнавати придатн≥сть таких норм до кожного окремо ≥ до всього сп≥втовариства в ц≥лому на р≥вн≥й основ≥. ѕод≥бна схема в ≥деал≥ маЇ базуватись на добр≥й вол≥ держав п≥дтримувати такий пор¤док [2].
¬ той же час функц≥онуванн¤ св≥тового сп≥втовариства повТ¤зане перш за все з ≥нтересами держав ≥ насл≥дками реал≥зац≥њ цих ≥нтерес≥в дл¤ всього сп≥втовариства. «Т¤вл¤Їтьс¤ р≥внод≥юча ≥нтерес≥в, а в р¤д≥ випадк≥в Ц баланс сил з конкретноњ проблеми чи у св≥т≥ в ц≥лому. ћ≥жнародний пор¤док в такому випадку виступаЇ ¤к стан динам≥чноњ р≥вноваги системи м≥жнародних в≥дносин. јле стан р≥вноваги пост≥йно п≥ддаЇтьс¤ впливу р≥зних фактор≥в, перш за все прагненню держав, великих соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних, ≥деолог≥чних та рел≥г≥йних систем порушити цю р≥вновагу на свою користь.
“ерм≥ни Дм≥жнародний пор¤докФ(Уinternational orderФ) та Ђсв≥товий пор¤докї (Уworld orderФ) вводитьс¤ в науковий об≥г на меж≥ ’≤’-’’ стол≥тт¤, що повТ¤зують з назвою книги ’.”Їльса, члена заснованого в 1884 роц≥ в Ћондон≥ ‘аб≥анського товариства, в ¤кому широке коло ≥нтелектуал≥в-соц≥ал≥ст≥в обговорювало р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ ≥ пол≥тичн≥ питанн¤ . ‘аб≥анський п≥дх≥д до пол≥тичних д≥й базувавс¤ на необх≥дност≥ њх рац≥онального плануванн¤ [3].
¬ пол≥тичну лексику вони ув≥йшли в ’’ стол≥тт≥. ƒо них зверталис¤ ¬.¬≥льсон ≥ ‘.ƒ.–узвельт, ”.„ерч≥лль ≥ ….—тал≥н. ” зв≥тах конгресу —Ўј в≥д 1940 р. була опубл≥кована статт¤ ƒж.—.јлександера ЂЌовий св≥товий пор¤докї, у ¤к≥й м≥стивс¤ заклик до створенн¤ Ђвсесв≥тньоњ федерац≥њї ¤к форми подоланн¤ конфл≥ктност≥ на глобальному р≥вн≥. ” 1947 р. јмериканська осв≥тн¤ асоц≥ац≥¤ закликала до встановленн¤ справжнього св≥тового пор¤дку, в ¤кому нац≥ональний суверен≥тет буде п≥дпор¤дковано св≥тов≥й влад≥. ” 1948 р. в журнал≥ ЂForeign Affairsї британець √.Ѕатлер надрукував статтю ЂЌовий св≥товий пор¤докї, у ¤к≥й закликав нац≥њ поступитись своњм суверен≥тетом задл¤ ефективноњ д≥¤льност≥ ќќЌ [4]. ¬ 1967 р. в журнал≥ ЂForeign Affairsї до створенн¤ Ђнового св≥тового пор¤дкуї закликав –.Ќ≥ксон. ¬живанн¤ терм≥ну було повТ¤зано ≥ з –ухом неприЇднанн¤, зокрема д≥¤льн≥стю Д√рупи 77ї. ¬ матер≥алах ёЌ≈— ќ терм≥н Дм≥жнародний пор¤докФ використовуЇтьс¤ в трьох р≥зних значенн¤х:
- ¤к орган≥зований тип м≥жнародних в≥дносин;
- ¤к система ц≥нностей;
- ¤к юридична структура.
ѕитанн¤ формуванн¤ Ђнового св≥тового пор¤дкуї активно обговорювалось в науков≥й л≥тератур≥ п≥сл¤ увейтськоњ кризи 1990-1991 рр., розпаду —–—–. «гадаЇмо найб≥льш в≥дому статтю ƒ.Ќай¤ Ђякий новий св≥товий пор¤док?ї, надруковану в журнал≥ ЂForeign Affairsї [5].
ѕриходимо до висновку, що пон¤тт¤ Дм≥жнародного пор¤дкуФ(International order) потр≥бно в≥др≥зн¤ти в≥д Дсв≥тового пор¤дкуФ( World order). «вернемось до анал≥зу основних п≥дход≥в, ¤к≥ визначають њх зм≥ст ≥ сп≥вв≥дношенн¤.
“радиц≥йно пон¤тт¤ Дм≥жнародного пор¤дкуФ повТ¤зують з м≥ждержавними в≥дносинами, що не передбачаЇ втручанн¤ держав у внутр≥шн≥ справи ≥нших держав, зокрема у контекст≥ прав людини .
—в≥товий пор¤док найчаст≥ше розгл¤дають ¤к прийн¤тий вс≥ма устр≥й, що виник в результат≥ в≥дмови кожного в≥д абсолютного суверен≥тету з метою врахуванн¤ загальнолюдських ≥нтерес≥в ≥ ц≥нностей, ¤к правовий устр≥й св≥ту шл¤хом пол≥тичноњ форми .
«а такими умовами м≥жнароднийФ (м≥ждержавний) пор¤док може ≥снувати ≥ без на¤вност≥ св≥тового пор¤дку. ¬≥н перейде в ¤к≥сно новий стан Дсв≥тового пор¤дкуФ лише тод≥, коли до процесу пор¤дкоутворенн¤ будуть залучен≥ абсолютно вс≥ субТЇкти м≥жнародноњ системи, а в≥дносини пом≥ж ними будуть регулюватис¤ за допомогою Їдиних дл¤ вс≥х норм, правил ≥ механ≥зм≥в п≥дтримки цього пор¤дку на основ≥ критер≥њв, що в≥дпов≥дають потребам ус≥ член≥в св≥тового сп≥втовариства. як вважаЇ .ясперс, св≥товий пор¤док Ї загальноприйн¤тим устроЇм, ¤кий виникаЇ внасл≥док в≥дмови кожного в≥д абсолютного суверен≥тету[6].
¬ такому розум≥нн≥ св≥товий пор¤док Ї вищим, глобальним р≥внем структурноњ орган≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин. —в≥товий пор¤док неможливий без створенн¤ ефективних процедур м≥жнародноњ сп≥впрац≥, ¤к≥ передбачають особливий м≥жнародний пор¤док, що в≥дпов≥даЇ загальним основним ц≥л¤м ≥ ц≥нност¤м ус≥х держав та њх громад¤н. ќтже, йдетьс¤ про в≥дм≥нност≥ м≥ж правами держав ≥ правами людини, зм≥стом св≥тового пор¤дку Ї базов≥ потреби людства. ћ≥жнародний пор¤док в такому розум≥нн≥ Ї ¤дром св≥тового пор¤дку.
≤нш≥ досл≥дники, зокрема –.–енгер, вважають, що св≥товий пор¤док вт≥люЇ модел≥ людськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ забезпечують елементарн≥ або головн≥ ц≥л≥ сусп≥льного житт¤ людства в ц≥лому. ћ≥жнародний пор¤док вт≥люЇ модел≥ повед≥нки, повТ¤заноњ з головними завданн¤ми сп≥втовариства держав або м≥жнародного сп≥втовариства [7].
“аким бачитьс¤ зм≥ст пон¤тт¤ св≥тового пор¤дку в його теоретичному вигл¤д≥. ќднак на практиц≥ сучасна м≥жнародна система поки що ≥снуЇ в межах пор¤дку б≥льш низького орган≥зац≥йного р≥вн¤, ¤кий вт≥люЇ всю р≥зноман≥тн≥сть складових елемент≥в м≥жнародноњ системи, у тому числ≥ ≥снуюч≥ пом≥ж ними протир≥чч¤ ¤к ≥дейно-культурноњ, цив≥л≥зац≥йноњ та конфес≥йноњ природи, так ≥ в≥йськового, геопол≥тичного, економ≥чного та теолог≥чного походженн¤. —в≥товий пор¤док поки що знаходитьс¤ в зародковому стан≥ переходу в≥д теоретичноњ модел≥ до практичноњ орган≥зац≥њ.
≤снуЇ ≥ ≥нш≥ п≥дходи до визначенн¤ св≥тового пор¤дку. “ак, ™.™. ам≥нський п≥д пор¤дком м≥жнародним розум≥Ї орган≥зац≥ю м≥ждержавних в≥дносин, спр¤мовану на забезпеченн¤ потреб основних м≥жнародних актор≥в, а п≥д св≥товим пор¤дком Ц орган≥зац≥ю м≥жнародних в≥дносин, спр¤мовану на забезпеченн¤ гегемон≥њ одного з м≥жнародних актор≥в [8].
ѕерш за все зТ¤суЇмо р≥зницю м≥ж м≥жнародним пор¤дком ≥ системою м≥жнародних в≥дносин. ¬она пол¤гаЇ в њх м≥сц≥ в процес≥ стих≥йноњ самоорган≥зац≥њ. ѕор¤док передбачаЇ зрозум≥л≥сть та ч≥тк≥сть структур, звТ¤зк≥в залежност≥, правил. ќдна система може пережити зм≥ну дек≥лькох пор¤дк≥в. Ќаприклад, в межах ¬естфальськоњ системи м≥жнародних в≥дносин в≥дбувались зм≥ни м≥жнародного пор¤дку внасл≥док в≥йн за ≥спанську ≥ австр≥йську спадщину, наполеон≥вських в≥йн, в ¬≥денськ≥й систем≥ Ц внасл≥док римськоњ в≥йни, франко-прусськоњ в≥йни. —истема м≥жнародних в≥дносин на етап≥ њњ ¤к≥сноњ трансформац≥њ зм≥нюЇтьс¤ не ст≥льки за складом субТЇкт≥в, ск≥льки за њх внутр≥шньою природою.
¬ науков≥й л≥тератур≥ висловлюютьс¤ р≥зн≥ погл¤ди щодо зм≥сту пон¤тт¤ Ђм≥жнародний пор¤докї. јмериканський досл≥дник Ћ.ћ≥ллер вважаЇ, що головною ознакою пор¤дку Ї присутн≥сть у св≥тов≥й систем≥ де¤кого ірунтовного принципу, ¤ким св≥домо або стих≥йно керувалис¤ б держави. ¬ своњй прац≥ Ђ√лобальний пор¤докї в≥н висловлюЇ точку зору, що з середини ’”ѕ ст.. ≥ до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни в св≥т≥ ≥снував ¬естфальський пор¤док, заснований на принцип≥ дозвол¤Їмост≥ ( laisser-faire) ¤к невтручанн¤. ÷ей принцип, за Ћ.ћ≥ллером, передбачав в≥дмову кожноњ держави в≥д пост≥йних зовн≥шньопол≥тичних зобовТ¤зань ≥ одночасно в≥д спроб заважати ≥нш≥й держав≥ у зд≥йсненн≥ њњ завдань в тих випадках, коли це не загрожуЇ життЇво важливим ≥нтересам першоњ держави. јнтиподом цьому принципу Ћ.ћ≥ллер вважав принцип м≥жнародного регулюванн¤, запропонований ¬.¬≥льсоном в 1918 р., ¤кий знайшов своЇ подальше вт≥ленн¤ в Ђ≥нтервенц≥он≥ськ≥йї пол≥тиц≥ Ћ≥ги Ќац≥й, ќќЌ, —Ўј ≥ Ќј“ќ [9].
Ќа в≥дм≥ну в≥д нього, б≥льш≥сть автор≥в схил¤Їтьс¤ до баченн¤ пор¤дку ¤к вт≥ленн¤ розумно-обмежуваль≠ного початку у зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ держав та њхн≥х взаЇмов≥дносинах, пов'¤зуючи з функц≥Їю такого обмеженн¤ зм≥цненн¤ стаб≥льност≥ св≥товоњ системи.
Ѕританський досл≥дник –. упер запропонував к≥лька можливих ≥нтерпретац≥й м≥жнародного пор¤дку: по-перше, таким може вважатис¤ переважаючий тип зовн≥шньопол≥тичноњ повед≥нки держав (pattern of action), незалежно в≥д того, служить в≥н упор¤дкуванню або дезорган≥зац≥њ системи; по-друге, пор¤док може означати певну форму стаб≥льност≥ й ц≥л≥сност≥ системи; по-третЇ, пор¤док можна розум≥ти ¤к правила, ¤к≥ управл¤ють системою й п≥дтримують њњ у стан≥ стаб≥льност≥, њх моральний зм≥ст [10].
√. ≥сс≥нджер висловлював точку зору, що мир неможливо забезпечувати без р≥вноваги (структурне розум≥нн¤), а справедлив≥сть без самообмеженн¤ (повед≥нкове розум≥нн¤) [11].
«а визначенн¤м √.’. Ўахназарова, св≥топор¤док Ц це сукупн≥сть дом≥нуючих в м≥жнародних в≥дносинах пол≥тичних принцип≥в, правових норм ≥ умов економ≥чного обм≥ну, ¤к≥ формуютьс¤ п≥д впливом обТЇктивних процес≥в сусп≥льного розвитку ≥ сп≥вв≥дношенн¤ соц≥альних сил в кожн≥й ≥сторичн≥й епос≥, ≥ ¤вл¤Ї собою результат взаЇмод≥њ держав та ≥нших учасник≥в м≥жнародного житт¤ (м≥жнародн≥ рухи, св≥това сусп≥льна точка зору, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ). —в≥топор¤док, в свою чергу, зд≥йснюЇ вплив на х≥д на насл≥дки под≥й у св≥т≥, њх загальну тенденц≥ю [12].
Ќа п≥дстав≥ вишенаведенних точок зору, ќ.ƒ.Ѕогатуров запропонував Ђкомплекснеї визначенн¤ Ђпор¤дкуї. ѕ≥д пор¤дком ним розум≥Їтьс¤ система м≥ждержавних в≥дносин, ¤к≥ регулюютьс¤ сукупн≥стю принцип≥в зовн≥шньопол≥тичноњ повед≥нки (за ’.Ѕуллом); узгоджених на основ≥ конкретних постанов ( за –. упером); набору санкц≥й за њх порушенн¤, ¤к≥ визнаютьс¤ моральними та припустимими ( за Ќ.–енгером); потенц≥алу вповноважених крањн чи ≥нститут≥в виконувати ц≥ санкц≥њ (за √. ≥сс≥нджером); пол≥тичн≥й вол≥ крањн використовувати цей потенц≥ал [13].
¬раховуючи в≥дсутн≥сть Їдиноњ точки зору у визначенн≥ м≥жнародного пор¤дку ¤к серед науковц≥в, так ≥ серед громадських д≥¤ч≥в, узагальнимо основн≥ п≥дходи до тлумаченн¤ цього пон¤тт¤: сукупн≥сть юридичних норм; м≥жнародна стаб≥льн≥сть; збереженн¤ статус-кво у в≥дношенн¤х м≥ж державами; система м≥жнародних угод, ¤ка узаконюЇ баланси сил п≥сл¤ найб≥льших пол≥тико-в≥йськових трансформац≥й (в≥йни, розпад держав, обТЇднанн¤ держав): конф≥гурац≥¤ кордон≥в, структура дво- та багатосторонн≥х в≥дносин, права власност≥, сфери впливу, зони ≥нтерес≥в, ≥нструменти безпеки, правила п≥дтриманн¤ миру, принципи взаЇмод≥њ; орган≥зац≥¤ м≥жнародних в≥дносин, спр¤мована на забезпеченн¤ основних потреб м≥жнародних актор≥в, њх ≥снуванн¤, функц≥онуванн¤, гарантуванн¤ безпеки.
¬иход¤чи з певноњ невизначеност≥ категор≥й Ђм≥жнароднийї та Ђсв≥товий пор¤докї, на¤вност≥ р≥зних точок зору в≥дносно њх зм≥сту вважаЇмо дискус≥йним припущенн¤ украњнських досл≥дник≥в ћ.ћальського та ћ.ћац¤ха в≥дносно ≥снуванн¤ у склад≥ загальноњ теор≥њ м≥жнародних систем Ђтеор≥њ м≥жнародного пор¤дкуї ¤к теор≥њ норм ≥ правил повед≥нки субТЇкт≥в, що випливають з особливостей взаЇмод≥њ м≥ж ними в межах системи [14]. ¬ той же час досл≥дженн¤ ≥снуючих концепц≥й надаЇ змогу узагальнити та розгл¤нути в Їдност≥ всю сукупн≥сть фактор≥в, ¤к≥ пр¤мо чи опосередковано впливають на стан та розвиток м≥жнародних в≥дносин, можлив≥сть орган≥зувати весь багатий фактолог≥чний матер≥ал, повТ¤заний з досл≥дженн¤м м≥жнародних в≥дносин, розгл¤нути його системно.
ѕропонуЇмо п≥д Дм≥жнародним пор¤дкомФ розум≥ти ≥дентиф≥ковану за часом, в ф≥зичному та м≥жнародно-пол≥тичному простор≥ структуру взаЇмозвТ¤зк≥в, заснованих на систем≥ норм та правил, вироблених св≥товим сп≥втовариством та регулюючих в≥дносини держав та ≥нших субТЇкт≥в м≥жнародноњ системи на певному ≥сторичному етап≥ розвитку, а також на р≥зних ≥Їрарх≥чних р≥вн¤х ц≥Їњ системи, ¤к≥ в≥дпов≥дають потребам найвпливов≥ших субТЇкт≥в м≥жнародноњ системи даноњ ≥сторичноњ епохи. ¬≥н утворюЇтьс¤ пом≥ж складовими елементами м≥жнародноњ системи в процес≥ њх внутр≥шньоњ взаЇмод≥њ та п≥д впливом зовн≥шнього середовища.
«м≥ст обумовлюЇ розвиток форми, що передбачаЇ досл≥дженн¤ форми ¤к зовн≥шнього упор¤дкуванн¤ ц≥Їњ Їдност≥, њњ ст≥йкий про¤в, спос≥б ≥снуванн¤ зм≥сту. ¬изначенн¤ пор¤дку ¤к структури в≥дносин передбачаЇ, що в≥н маЇ спиратись на формальну юридичну базу Ц догов≥р або комплекс взаЇмоповТ¤заних угод, статут м≥жнародноњ орган≥зац≥њ, ¤кщо звичайно не маЇтьс¤ на уваз≥ пор¤док в умовах однопол¤рного св≥ту.
≤снуЇ дек≥лька основних погл¤д≥в на засоби орган≥зац≥њ м≥жнародного пор¤дку. « точки зору представник≥в р≥зних теоретичних шк≥л виокремлюютьс¤ реал≥стичний, правовий, транснац≥ональний м≥жнародний пор¤док.
–еал≥стичний м≥жнародний пор¤док ірунтуЇтьс¤ на розум≥нн≥ того, що в основ≥ м≥жнародних в≥дносин лежить захист кожною з держав своњх нац≥ональних ≥нтерес≥в. Ќа основ≥ в≥дсутност≥ м≥жнародноњ влади та ≥Їрарх≥њ та примату державного суверен≥тету м≥жнародний пор¤док Ї продуктом сп≥вставленн¤ нац≥ональних ≥нтерес≥в держав та њхньоњ потуги (м≥ждержавний пор¤док). јнарх≥чна природа м≥жнародного пор¤дку по¤снюЇтьс¤ тим, що кожний з субТЇкт≥в, що утворюЇ цей пор¤док, пересл≥дуЇ ≥ндив≥дуальн≥ ц≥л≥ ≥ ≥нтереси.
ѕравовий м≥жнародний пор¤док заснований на визнанн≥, що м≥жнародн≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами, процедурами, ≥нститутами ≥ структурами наднац≥онального характеру.
ѕри ≥нституц≥ональному п≥дход≥ Дм≥жнародний пор¤докФ визначаЇтьс¤ ¤к такий устр≥й м≥жнародних, м≥ждержавних в≥дносин, ¤кий маЇ на мет≥ забезпечити основн≥ потреби крањни, ≥нших ≥нститут≥в, створювати ≥ п≥дтримувати умови дл¤ њх ≥снуванн¤, безпеки ≥ розвитку.
¬ сучасному св≥т≥ м≥жнародн≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами, процедурами, ≥нститутами чи структурами транснац≥онального або нав≥ть наднац≥онального характеру. “ранснац≥ональний м≥жнародний пор¤док базуЇтьс¤ на визнанн≥ вит≥сненн¤ держав з арени м≥жнародних в≥дносин ≥ншими акторами (м≥жнародними, рег≥ональними орган≥зац≥¤ми, “Ќ ).
“аким чином, схема прикладного пол≥тичного анал≥зу м≥жнародного пор¤дку може включати до себе наступн≥ елементи:
- на¤вн≥сть визнаноњ ≥Їрарх≥њ м≥ж субТЇктами м≥жнародних в≥дносин, включаючи ¤к держави, так ≥ нов≥ субТЇкти св≥товоњ пол≥тики;
- сукупн≥сть принцип≥в ≥ правил зовн≥шньопол≥тичноњ повед≥нки;
- система ухваленн¤ р≥шень по ключовим м≥жнародним питанн¤м, що включаЇ в себе механ≥зм представництва ≥нтерес≥в нижчих учасник≥в ≥Їрарх≥њ при прийн¤тт≥ р≥шень на вищих њњ р≥вн¤х;
- виб≥р санкц≥й за њх порушенн¤ та механ≥зм≥в застосуванн¤ санкц≥й;
- форми, методи ≥ прийоми реал≥зац≥њ прийн¤тих р≥шень, тобто режим регулюванн¤ м≥жнародного пор¤дку;
- вплив зовн≥шнього середовища на процеси самоорган≥зац≥њ м≥жнародноњ системи [15].
—истемний п≥дх≥д до анал≥зу структури пон¤тт¤ Д м≥жнародний пор¤докФ дозвол¤Ї виокремити економ≥чний, пол≥тичний, ≥нформац≥йний та ≥нш≥ види пор¤дку. ÷≥л≥сн≥сть св≥ту передбачаЇ, що пол≥тичний, економ≥чний, ≥нформац≥йний, гуман≥тарний та правовий пор¤док ¤вл¤ють собою взаЇмоповТ¤зан≥ елементи м≥жнародного пор¤дку ¤к системи, ¤ка реал≥зуЇ суперечлив≥сть св≥ту на основ≥ взаЇмозвТ¤зку, взаЇмозалежност≥ ≥ ц≥л≥сност≥ людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ¬заЇмод≥¤ внутр≥шн≥х процес≥в в р≥зних системах з зовн≥шн≥ми умовами та можливост¤ми також Ї вир≥шальним фактором м≥жнародного пор¤дку.
ћ≥жнародний пор¤док може бути орган≥зований ¤к силовими , так ≥ нормативними м≥жнародними засобами.
–озум≥нн¤ сутност≥ ≥ значенн¤ проблеми м≥жнародного пор¤дку можливе т≥льки при комплексному розгл¤д≥ основ його формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤. ¬иход¤чи з цього, в≥дправним пунктом анал≥зу проблеми м≥жнародного пор¤дку Ї визначенн¤ його основних вим≥р≥в Ц характеристик, що в≥дбивають емп≥ричн≥ данн≥, ¤к≥ узагальнюють досл≥дженн¤ засоб≥в створенн¤ ≥ п≥дтриманн¤ м≥жнародного пор¤дку.
—.’офманн виокремлюЇ горизонтальний, вертикальний та функц≥ональний вим≥ри м≥жнародного пор¤дку. √оризонтальний вим≥р м≥жнародного пор¤дку Ц це в≥дносини м≥ж головними акторами м≥жнародних в≥дносин. ¬ертикальний вим≥р м≥жнародного пор¤дку представлений в≥дносинами м≥ж сильними та слабкими акторами. —ила виступаЇ гарантом ≥Їрарх≥чноњ ≥ жорсткоњ орган≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин. ƒосл≥дженн¤ цього вим≥ру м≥жнародного пор¤дку даЇ змогу не т≥льки зрозум≥ти пол≥тику головних актор≥в м≥жнародних в≥дносин, але й окреслити перспективи середн≥х ≥ малих держав. ќснову функц≥онального вим≥ру м≥жнародного пор¤дку складаЇ та роль, ¤ку грають в стаб≥л≥зац≥њ м≥жнародного житт¤ р≥зноман≥тн≥ област≥ м≥жнародних в≥дносин Ц дипломат≥¤ ≥ стратег≥¤ повед≥нки актор≥в, економ≥чн≥ обм≥ни м≥ж ними, моральн≥ ц≥нност≥ ≥ пол≥тичн≥ амб≥ц≥њ л≥дер≥в, а також депол≥тизац≥йна сфера д≥¤льност≥ транснац≥ональних актор≥в м≥жнародних в≥дносин. ѕри цьому будь-¤кий з означених аспект≥в функц≥онального вим≥ру може бути ¤к чинником стаб≥л≥зац≥њ м≥жнародного пор¤дку, так ≥ дестаб≥л≥зац≥йним чинником, джерелом дестаб≥л≥зац≥њ та безладд¤ [16].
ƒо вказаних вим≥р≥в вважаЇмо за необх≥дне додати територ≥альний (просторовий) та часовий вим≥ри м≥жнародного пор¤дку.
ћ≥жнародна система маЇ три р≥вн¤ орган≥зац≥њ ≥ самоорган≥зац≥њ пор¤дку: глобальний, рег≥ональний та локальний. √лобальний р≥вень передбачаЇ формуванн¤ та функц≥онуванн¤ м≥жнародноњ системи в њњ в≥дносинах з акторами рег≥онального ≥ нац≥онального р≥вн≥в. –ег≥ональний припускаЇ механ≥зми, процеси ≥ особливост≥ взаЇмод≥њ р≥зноман≥тних субТЇкт≥в наднац≥онального та субнац≥онального характеру. Ћокальний повТ¤заний з взаЇмод≥Їю пом≥ж собою субТЇкт≥в нац≥онального масштабу.
ѕочаток кожного нового м≥жнародного пор¤дку ¤к правило був пов'¤заний з насл≥дками системних в≥йн ( “ридц¤тил≥тн¤ в≥йна, франко-прусська в≥йна 1870-1871 рр. , св≥тов≥ в≥йни) або/та з значними внутр≥шн≥ми зм≥нами в пров≥дних крањнах (¬елика французька революц≥¤, обТЇднанн¤ Ќ≥меччини та утворенн¤ √ерманськоњ ≥мпер≥њ) або њх розпадом (розпад –ос≥йськоњ, √ерманськоњ, јвстро-”горськоњ, ќсманськоњ ≥мпер≥й п≥сл¤ зак≥нченн¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, розпад —–—–), . як правило, в≥дбувались зм≥ни у тип≥ та зм≥ст≥ в≥дносин м≥ж пров≥дними субТЇктами м≥жнародних в≥дносин, хоча њх склад м≥г залишатись незм≥нним. «начущ≥сть р≥зного роду криз та революц≥й дл¤ еволюц≥њ м≥жнародного пор¤дку пол¤гаЇ в тому, що в процес≥ њх подоланн¤ м≥жнародна система позбавл¤Їтьс¤ застар≥лих, безперспективних елемент≥в та механ≥зм≥в, ¤к≥ вже вичерпали св≥й потенц≥ал. Ќа зм≥ну ним приход¤ть нов≥ структури, що в≥дпов≥дають вимогам нових реал≥й.
“аким чином, еволюц≥¤ м≥жнародних пор¤дк≥в Ї безперервним процесом, в ход≥ ¤кого кожен з них проходить фази становленн¤, розкв≥ту, занепаду й руйнац≥њ ≥ маЇ наступн≥ законом≥рност≥:
- м≥жнародний пор¤док ¤вл¤Ї собою вт≥ленн¤ сп≥вв≥дношенн¤ силових потенц≥ал≥в всередин≥ м≥жнародноњ системи та розпод≥лу сили ≥ впливу пом≥ж державами ¤к головними складовими елементами системи;
- пост≥йний перерозпод≥л сил пом≥ж головними субТЇктами м≥жнародноњ системи рано чи п≥зно призводить до розпаду старого та формуванню нового пор¤дку, ¤кий в≥дображаЇ зм≥нене сп≥вв≥дношенн¤ ≥ розклад сил всередин≥ м≥жнародноњ системи;
- м≥жнародний пор¤док зазвичай трансформуЇтьс¤ в ход≥ системних в≥йн, функц≥Їю ¤ких Ї руйнац≥¤ старого м≥жнародного пор¤дку, що стаЇ перепоною на шл¤ху формуванн¤ нового пор¤дку, необх≥дного дл¤ п≥дтримки ≥снуванн¤ та подальшого розвитку м≥жнародноњ системи;
- м≥жнародний пор¤док формуЇтьс¤ не вс≥ма елементами м≥жнародноњ системи, а дек≥лькома найпотужн≥шими за сукупним потенц≥алом державами (або державою, ¤ка дос¤гла р≥вн¤ гегемону), п≥сл¤ перемоги в системн≥й в≥йн≥;
- строки ≥снуванн¤ кожного наступного м≥жнародного пор¤дку по в≥дношенню до попередн≥х пост≥йно скорочуютьс¤.
ќтже, пор¤док Ї таксоном≥чною категор≥Їю м≥жнародних в≥дносин. –озум≥нн¤ м≥жнародного пор¤дку ¤к системи м≥жнародних угод, ¤ка узаконюЇ баланси сил п≥сл¤ найб≥льших пол≥тико-в≥йськових трансформац≥й дозвол¤Ї виокремити його ≥сторичн≥ типи.
¬естфальським миром 1648 р., ¤кий поклав початок впор¤дкованим м≥жнародним в≥дносинам були закладен≥ основи нового м≥жнародного пор¤дку. √оловний зм≥ст ¬естфальського миру пол¤гав в тому, що Ївропейськ≥ держави, зрозум≥вши под≥бн≥сть своњх ≥нтерес≥в, вир≥шили обТЇднатись у св≥тове сп≥втовариство дл¤ обговоренн¤ пол≥тичних нам≥р≥в кожного з них ≥ вс≥х разом. ÷¤ система ¤вл¤ла собою сукупн≥сть нац≥й-держав, ¤к≥ провод¤ть самост≥йну зовн≥шню пол≥тику. Ѕули сформульован≥ основн≥ принципи нових м≥жнародних в≥дносин Ц принципи зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього державного суверен≥тету, принцип д≥њ м≥жнародного права та застосуванн¤ дипломат≥њ у м≥жнародних в≥дносинах. ¬≥дтод≥ за ірунтовну форму пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства править "держава-нац≥¤", а дом≥нуючим принципом м≥жнародних в≥дносин стають засади нац≥онального суверен≥тету.
Ќайб≥льшими системами м≥жнародного пор¤дку були системи в межах ”трехтського (1713) Ц –аштаттського (1714) миру Ц системи договор≥в, що фактично завершили в≥йну за ≥спанську спадщину 1701-1714 рр.; ¬ерсальсько-¬ашингтонська система, ялтинсько-ѕотсдамська система. ѕершою практичною формою реал≥зац≥њ загального м≥жнародного пор¤дку вважаЇтьс¤ Ћ≥га Ќац≥й Ц перша ун≥версальна м≥жнародна орган≥зац≥¤.
Ѕудь-¤к≥ концепц≥њ св≥тового пор¤дку, що виробл¤ютьс¤ тим чи ≥ншим соц≥умом, Ї породженн¤м ≥снуючоњ в ньому св≥домост≥ ≥ дають про нього ц≥лком реальну ≥нформац≥ю, ¤ка дозвол¤Ї краще зрозум≥ти це сусп≥льство. ÷≥ концепц≥њ використовуютьс¤ владою в ¤кост≥ основи дл¤ формуванн¤ зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ своЇњ крањни. « ц≥Їњ точки зору ц≥ концепц≥њ ¤вл¤ють собою ц≥лком реальне в≥дображенн¤ ≥ вт≥ленн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥, ¤ка сформувалась у в≥дпов≥дному сусп≥льств≥.
—учасна м≥жнародна система перебуваЇ в стан≥ турбулентност≥, коли пор¤док, що утворивс¤ пом≥ж њњ головними субТЇктами п≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни розпавс¤, а новий, через ускладнен≥сть та ≥нтенсивн≥сть трансформац≥йних процес≥в у вс≥х сферах людськоњ д≥¤льност≥, знаходитьс¤ лише на початков≥й стад≥њ свого формуванн¤.
ќдночасно з руйнац≥Їю б≥пол¤рного св≥тового пор¤дку в≥дбуваЇтьс¤ прискорений процес трансформац≥њ б≥льш глобального ¬естфальського пор¤дку. —в≥това пол≥тика перебуваЇ в точц≥ б≥фуркац≥њ м≥ж анарх≥чною системою нац≥ональних держав ≥ багатоцентричною системою недержавних актор≥в.
Ѕазов≥ принципи п≥дтримки стаб≥льност≥ м≥жнародного пор¤дку сьогодн≥ намагаютьс¤ перегл¤нути. Ќайголовн≥шим принципом п≥дтримки стаб≥льност≥ м≥жнародного пор¤дку був принцип балансу сил. јле в≥н працюЇ лише в таких м≥жнародних системах, ¤к≥ мають ч≥тку ≥Їрарх≥чну структуру, в≥дбудовану на основ≥ силових потенц≥ал≥в наймогутн≥ших держав. ¬ результат≥ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ складових елемент≥в та њх взаЇмоповТ¤заност≥ пом≥ж собою трансформуЇтьс¤ сама структура системи ≥, в≥дпов≥дно, пор¤док, що в н≥й утворюЇтьс¤. —учасна м≥жнародна система еволюц≥онуЇ ≥ ускладнюЇтьс¤ за рахунок створенн¤ мереж ≥ нових корел¤тивних взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж њњ елементами.
¬≥дбуваЇтьс¤ еволюц≥¤ механ≥зм≥в регулюванн¤ м≥жнародного пор¤дку. “аким чином, формуванн¤ сучасного пор¤дку в≥дбуваЇтьс¤ ¤к д≥алектичний процес взаЇмод≥њ тенденц≥й збереженн¤ наступальност≥ з попередньою ≥сторичною формою його ≥снуванн¤ ≥ його радикального оновленн¤ в найб≥льш ≥стотних рисах. …ого суть характеризуЇтьс¤ терм≥ном Ђглобал≥зац≥¤ї, в≥н формуЇтьс¤ ¤к пор¤док глобальноњ сп≥льноти, пор¤док на баз≥ глобал≥зац≥њ, ¤к глобальний пор¤док.
1. Ѕогатуров ј.ƒ., осолапов Ќ.ј.,’русталев ћ.ј. ќчерки теории и методологии политического анализа международных отношений. ћ.: Ќаучно-образовательный форум по международным отношени¤м, 2002. Ц —.157-161.
2. ∆данов Ќ.¬. »сламска¤ концепци¤ миропор¤дка. ћ.: ћеждунар. ќтношени¤, 2003. Ц —.20-21.
3. ороткий ќксфордський пол≥тичний словник. \ «а редакц≥Їю ≤. ћакл≥на й ј. ћакм≥лана. ињв. ¬идавництво —олом≥њ ѕавличко Ђќсновиї, 2006. Ц —.715-716.
4. ”крањнська дипломатична енциклопед≥¤. ” 2-х т. \ –едкол.: Ћ.¬.√уберський (голова) та ≥н. Ц .: «нанн¤ ”крањни, 2004.. Ц “.2. Ц —. 325.
5. Nye J. What New World Order? \\ Foreign Affairs.1994 P.83-96.
6. Ѕогатуров ј.ƒ., осолапов Ќ.ј.,’русталев ћ.ј. ќчерки теории и методологии политического анализа международных отношений. ћ.: Ќаучно-образовательный форум по международным отношени¤м, 2002. Ц —.158-161.
7. “ам же.
8. ”крањнська дипломатична енциклопед≥¤. ” 2-х т. \ –едкол.: Ћ.¬.√уберський (голова) та ≥н. Ц .: «нанн¤ ”крањни, 2004.. Ц “.2. Ц —. 325.
9. Ѕогатуров ј.ƒ., осолапов Ќ.ј.,’русталев ћ.ј. ќчерки теории и методологии политического анализа международных отношений. ћ.: Ќаучно-образовательный форум по международным отношени¤м, 2002. Ц —.157-161.
10. “ам же.
11. иссинджер √. ƒипломати¤. ѕер. с англ. ¬.¬.Ћьвова \ ѕослесл. √.ј.јрбатова. Ц ћ., Ћадомир, 1997.
12. ћеждународный пор¤док: политико-правовые аспекты \ ѕод редакцией √.’. Ўахназарова. ћ.: Ќаука, 1986. Ц —.31.
13. Ѕогатуров ј.ƒ., осолапов Ќ.ј.,’русталев ћ.ј. ќчерки теории и методологии политического анализа международных отношений. ћ.: Ќаучно-образовательный форум по международным отношени¤м, 2002. Ц —.159.
14. ћальський ћ., ћац¤х ћ. “еор≥¤ м≥жнародних в≥дносин: ѕ≥дручник. 2-е вид., перероблене ≥ доп. Ц .: обза, 2003.
15. ял≥ ћ.’. ‘ормуванн¤ нового св≥тового пор¤дку в умовах глобал≥зац≥њ. јвтореферат дисертац≥њ на здобутт¤ наукового ступен¤ кандидата пол≥тичних наук. ињв, 2007. Ц —. 9-10.
16. ÷ыганков ѕ.ј. “еори¤ международных отношений. - ћ.: √ардарики, 2002. Ц —. 278.